Рішення

від 04.04.2023 по справі 910/984/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.04.2023Справа № 910/984/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг»

до Житлово-будівельного кооперативу «Моторист»

про стягнення 546.060,00 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Мелконян Н.Г.

за участю представників сторін

від позивача Розпаченюк А.С., адвокат за довіреністю № 2501/Юр-1 від 25.01.2023

від відповідача Татунець В.В., ордер серії АІ № 1348127 від 07.02.2023

СУТЬ СПОРУ:

18.01.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» до Житлово-будівельного кооперативу «Моторист» про стягнення 804.529,17 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між відповідачем та ПАТ «Київенерго» (перейменоване з 01.01.2019 в АТ «Київенерго», та з 09.08.2019 в АТ «К.Енерго») укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 730060 від 01.10.2002. Однак свої зобов`язання за зазначеним договором відповідач не виконував належним чином, внаслідок чого за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка становить 566.381,99 грн, що підтверджується довідкою про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплоенергію за договором № 730060 від 01.10.2002 та обліковими картками (табуляторами). 25.08.2021 заборгованість, яка виникла у відповідача перед АТ «К.Енерго» за договором була придбана ТОВ «Спортсервіс-СТМ» на аукціоні з придбання майна банкрута АТ «К.Енерго» за лотом № 71, що підтверджується електронним протоколом № UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021, актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 та витягом з додатку № 1 до акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021. 14.09.2021 ТОВ «Спортсервіс-СТМ» на підставі протоколу загальних зборів учасників № 1/2021 змінено назву на ТОВ «Київенерго-Борг». У зв`язку з тим, що відповідачем порушено умови договору, позивачем 07.11.2022 було направлено на адресу відповідача вимогу № 696/2 про сплату заборгованості за договором. Листом від 17.12.2022 №17/12-1 відповідач повідомив про відсутність підстав для задоволення вимоги № 696/2 про сплату заборгованості за договором. Враховуючи викладене та те, що відповідачем свої зобов`язання не виконано позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 804.529,17 грн, з яких 566.381,99 грн сума основного боргу, 168.650,18 грн інфляційних втрат, 69.497,00 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/984/23 від 24.01.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

31.01.2023 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 відкрито провадження у справі № 910/984/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомлення (викликом) учасників справи; судове засідання призначено на 28.02.2023.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 02.02.2023 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою: 04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, 22, кв. 66 (номер відправлення 0105493674907), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 02.02.2023, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 13.02.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105493674907, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 28.02.2023 включно.

08.02.2023 відповідачем подано до суду клопотання про ознайомлення. Представник відповідача ознайомлений з матеріалами справи 16.02.2023, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка.

28.02.2023 відповідачем подано до суду відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування поданих заперечень відповідач вказує на те, що у відповідача відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем, оскільки ПАТ «Київенерго» не виставляло відповідачу жодних вимог щодо сплати будь-якої заборгованості, а позивачем не враховано стягнуту заборгованість на підставі рішень суду № 46/319 та № 5011-37/15979-2012. У поданому відзиві відповідачем зазначено, що позивач звернувся до суду з даною позовною заявою з пропуском строку позовної давності.

Відповідачем в судовому засіданні 28.02.2023 заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.

28.02.2023 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Позивач в судовому засіданні 28.02.2023 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 28.02.2023 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

У судовому засіданні 28.02.2023 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 07.03.2023.

02.03.2023 позивачем подано до суду клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Представник позивача ознайомлений з матеріалами справи 02.03.2023, про що свідчить наявна в матеріалах справи відповідна розписка.

07.03.2023 відповідачем подано заяву про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме докази понесених витрат на професійну правничу допомогу.

07.03.2023 позивачем подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні 07.03.2023 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.03.2023.

14.03.2023 відповідачем подано до суду заяву про приєднання доказів до матеріалів справи.

14.03.2023 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, згідно до яких відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні 14.03.2023 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 28.03.2023.

27.03.2023 відповідачем подано заяву про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме докази понесених витрат на професійну правничу допомогу.

27.03.2023 позивачем подано до суду додаткові письмові пояснення.

У судовому засіданні 28.03.2023 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 04.04.2023.

29.03.2023 позивачем подано до суду клопотання про ознайомлення. Представник позивача ознайомлений з матеріалами справи 31.03.2023, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка.

04.04.2023 позивачем подано до суду клопотання про поновлення строків для подання додаткових доказів та про залучення до матеріалів справи доказів поданих до суду 27.03.2023 разом з додатковими письмовими поясненнями.

04.04.2023 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України про поновлення позивачу пропущеного строку для подачі додаткових доказів та про долучення додаткових письмових пояснень разом з наданими доказами, поданих до суду 27.03.2023, до матеріалів справи.

04.04.2023 відповідачем подано заяву про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме докази понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

В судовому засіданні 04.04.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (далі - енергопостачальна організація), найменування якої було змінено з 01.01.2019 на Акціонерне товариство «Київенерго», а з 09.08.2019 на Акціонерне товариство «К.Енерго», та Житлово-будівельним кооперативом «Моторист» (далі - абонент, відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 730060 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору його предметом є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

01.08.2015 між енергопостачальною організацією та абонентом було укладено додаткову угоду до договору на постачання теплової енергії № 730060 від 01.10.2002, якою внесені зміни до п. 2.2.1 договору та викладено його в наступні й редакції: « 2.2.1. Постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.» (п. 1 додаткової угоди).

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість використаної теплової енергії, у зв`язку з чим виникла заборгованість за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 в розмірі 566.381,99 грн та за прострочення відповідачем виконання свого зобов`язання за договором позивачем нараховано 168.650,18 грн інфляційних втрат та 3% річних у сумі 69.497,00 грн. Водночас, позивач просить суд на підставі п. 10 ст. 238 ГПК України зобов`язати орган (особу), яка здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3% річних за період з моменту припинення/закінчення воєнного стану в Україні до моменту погашення боргу відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Розділом 8 договору сторони погодили термін дії договору та визначили, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. (п.п. 8.1 та 8.4 договору)

Відповідно до п. 8.3 договору припинення його дії не звільняє абонента від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення однією із сторін договору про небажання продовжувати договірні відносини не подано.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

01.08.2015 між енергопостачальною організацією та абонентом підписано додаток № 3 до договору № 730060 від 01.10.2002, яким затверджено тариф на теплову енергію ПАТ «Київенерго» без урахування ПДВ, а саме: для опалення - 531,10 грн/Гкал. У пункті 2 додатку № 1 зазначено, що можливе змінення тарифів в період дії договору відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п. 2.3.2 договору абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Пунктом 5.1 договору сторони визначили, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Згідно з додатком № 4 «Порядок розрахунків за теплову енергію» в редакції від 23.07.2010 року абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у міжрайонному відділенні із збуту теплової енергії № 4 за адресою: вул. Борщагівська, № 171/18, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо на початок розрахункового періоду (п. 2 додатку № 4).

Відповідно до п.п. 3 та 3.1 наведеного додатку № 4 сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред`являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 3 числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

В матеріалах справи наявні надані позивачем наступні дублікати облікових карток:

- дублікат облікової картки за жовтень 2017 року за договором № 730060 на суму 31.630,27 грн з ПДВ;

- дублікат облікової картки за листопад 2017 року за договором № 730060 на суму 99.605,24 грн з ПДВ;

- дублікат облікової картки за грудень 2017 року за договором № 730060 на суму 117.209,87 грн з ПДВ;

- дублікат облікової картки за січень 2018 року за договором № 730060 на суму 132.855,08 грн з ПДВ;

- дублікат облікової картки за лютий 2018 року за договором № 730060 на суму 136.042,68 грн з ПДВ;

- дублікат облікової картки за березень 2018 року за договором № 730060 на суму 153.863,47 грн з ПДВ;

- дублікат облікової картки за квітень 2018 року за договором № 730060 на суму 6.457,39 грн з ПДВ.

Суд не приймає надані позивачем дублікати облікових карток, як належні докази, оскільки на відповідних облікових картках відсутній підпис та печатка енергопостачальної організації, проте вони завірені правонаступником за правом вимоги АТ «К.Енерго» - ТОВ «Київенерго-Борг», а саме директором Костянчуком С.П., у якого на момент виставлення вказаних облікових карток не було жодних правовідносин з відповідачем - ЖБК «Моторист».

Проте, матеріали справи містять отримані представником відповідача - головою правління Боголюбовою Т.М. відомості обліку споживання теплової енергії за період з 23.10.2017 по 04.04.2018, а саме

- відомість обліку споживання теплової енергії ЖБК «Моторист» з 23.10.2017 по 31.10.2017, особовий рахунок: 730060; тип лічильника: СВТУ-10 № 56161/1; поточне значення станом на 29.10.2017 о 12:03 год; теплова енергія в Гкал: 22.845 Гкал (14.555 Гкал до 29.10.2017, донараховано різницю 8.29 Гкал);

- відомість обліку споживання теплової енергії ЖБК «Моторист» з 01.11.2017 по 30.11.2017, особовий рахунок: 730060; тип лічильника: СВТУ-10 № 56161/1; поточне значення станом на 27.11.2017 о 19:24 год; теплова енергія в Гкал: 71,94 Гкал (62.107 Гкал до 27.11.2017, за 29, 30 та 31 жовтня 2017 року донараховано різницю 9.837 Гкал);

- відомість обліку споживання теплової енергії ЖБК «Моторист» з 01.12.2017 по 31.12.2017, особовий рахунок: 730060; тип лічильника: СВТУ-10 № 56161/1; поточне значення станом на 26.12.2017 о 19:48 год; теплова енергія в Гкал: 84.78 Гкал (68.484 Гкал до 26.12.2017, за 27-30 листопада 2017 року донараховано різницю 16.30 Гкал);

- відомість обліку споживання теплової енергії ЖБК «Моторист» з 01.01.2018 по 31.01.2018, особовий рахунок: 730060; тип лічильника: СВТУ-10 № 56161/1; поточне значення станом на 28.01.2018 о 17:02 год; теплова енергія в Гкал: 100.196 Гкал (87.516 Гкал до 28.01.2018, за 26-31 грудня 2017 року донараховано різницю 12.68 Гкал);

- відомість обліку споживання теплової енергії ЖБК «Моторист» з 01.02.2018 по 28.02.2018, особовий рахунок: 730060; тип лічильника: СВТУ-10 № 56161/1; поточне значення станом на 25.02.2018 о 11:07 год; теплова енергія в Гкал: 102,60 Гкал (87.906 Гкал до 25.02.2018, за 28-31 січня 2018 року донараховано різницю 14.7 Гкал);

- відомість обліку споживання теплової енергії ЖБК «Моторист» з 01.03.2018 по 31.03.2018, особовий рахунок: 730060; тип лічильника: СВТУ-10 № 56161/1; поточне значення станом на 26.03.2018 о 17:16 год; теплова енергія в Гкал: 116,04 Гкал (95.047 Гкал до 26.03.2018, за 25-28 лютого 2018 року донараховано різницю 21.0 Гкал);

- відомість обліку споживання теплової енергії ЖБК «Моторист» з 01.04.2018 по 04.04.2018, особовий рахунок: 730060; тип лічильника: СВТУ-10 № 56161/1; поточне значення станом на 12.04.2018 о 19:11 год; теплова енергія в Гкал: 4.87 Гкал (8.691 Гкал до 12.04.2018, за 26-31 березня 2018 року здійснено перерахунок та вирахувано - 3.82 Гкал від 8.691 Гкал).

Матеріали справи не містять будь-яких заперечень відповідача щодо обсягів нарахованої теплової енергії за вказаний період.

Згідно цих відомостей відповідачем спожито 503,271 Гкал теплової енергії, вартість якої за встановленими постановами НКРЕКП тарифами становить 677.664,00 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем за спожиту теплову енергію за спірний період було здійснено оплату на суму 111.282,02 грн двома платежами: в листопаді 2017 році на суму 25.000,00 грн та в березні 2018 року на суму 86.282,01 грн.

В матеріалах справи наявна підписана директором СВП «Київська енергопостачальна компанія» АТ «К.Енерго» - Л.М. Куніним та скріплена печаткою СВП «Київська енергопостачальна компанія» АТ «К.Енерго» довідка про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплоенергію ЖБК «Моторист» за договором № 730060 від 01.10.2002, згідно з якою за відповідачем станом на 01.01.2021 рахується заборгованість у розмірі 568.033,83 грн.

У вказаній довідці зазначено, що у період з 01.10.2017 по 01.04.2018 нараховано до сплати за теплову енергію за договором в загальному розмірі 677.664,00 грн. Також у даній довідці відображена інформація про здійснення відповідачем оплати за спожиту теплову енергію на суму 111.282,02 грн двома платежами: в листопаді 2017 році на суму 25.000,00 грн та в березні 2018 року на суму 86.282,01 грн.

Отже, відповідно до умов договору відповідач спожив теплову енергію за період з 01.10.2017 по 01.04.2018 на загальну суму 677.664,00 грн, що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії та довідкою про стан розрахунків за спожиту теплоенергію, яка сплачена частково в сумі 111.282,02 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за договором в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 566.381,99 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 25.08.2021 відбувся електронний аукціон з продажу майна банкрута - Акціонерного товариства «К.Енерго» за лотом № 71, предметом якого було право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги (послуги теплової енергії, послуги центрального опалення, послуги гарячої води, послуги надання конденсату, послуги надання хімічно очищеної води) на суму 241.900.394,18 грн за результатами якого переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ» (з 14.09.2021 назву змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг») (далі - позивач), що підтверджується протоколом електронного аукціону № UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021.

30.08.2021 між позивачем та Акціонерним товариством «К.Енерго» підписано акт придбання майна на аукціоні, відповідно до якого продавцем передано, а позивачем прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні № UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту № 71, який відбувся 25.08.2021, а саме: право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги (послуги теплової енергії, послуги центрального опалення, послуги гарячої води, послуги надання конденсату, послуги надання хімічно очищеної води) на суму 241.900.394,18 грн, в тому числі заборгованість відповідача за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді № 730060 від 01.10.2002, загальною сумою 568.033,83 грн (витяг з додатку № 1 до цього акту).

Отже, з наведеного вбачається, що позивач набув право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді № 730060 від 01.10.2002.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

В матеріалах справи наявне повідомлення про заміну кредитора від 18.11.2021 з якого вбачається, що позивачем повідомляється відповідача про наступне: ТОВ «Київенерго-Борг» є правонаступником ПАТ «Київенерго»; у відповідача виник борг за договором № 730060 від 01.10.2022; загальна сума заборгованості становить 568.033,83 грн; повідомлено відповідачу нові реквізити куди необхідно сплачувати кошти.

Проте позивачем належних доказів надіслання даного повідомлення відповідачу не подано.

Подана копія фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 19.11.2021 не є підтвердженням відправлення відповідачу саме повідомлення про заміну кредитора від 18.11.2021, оскільки не підтверджує зміст відправлення, належним доказом чого має бути поданий опис вкладення у цінний лист.

Жодних інших доказів в підтвердження надіслання цього повідомлення на адресу відповідача або вручення його відповідачу позивачем не подано.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленої теплоенергії за договором в повному обсязі не подано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 566.381,99 грн (677.664,00 грн - 111.282,02 грн) за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В поданому до суду відзиві на позов відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що заявлена позивачем сума заборгованості вже була стягнута на користь енергопостачальної організації на підставі рішень Господарського суду міста Києва у справах № 46/319 та № 5011-37/15979-2012.

Суд не приймає вказані заперечення відповідача до уваги, з огляду на наступне

Рішенням Господарського суду міста Києва № 46/319 від 11.10.2010 позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» задоволено повністю та стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Моторист» 209.910,05 грн боргу, 28.053,67 інфляційної складової боргу, 6.598,92 грн 3 % річних, 2.415,63 державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зі змісту відповідного рішення вбачається, що АЕК «Київенерго» звернулося до господарського суду з позовною вимогою про стягнення з ЖБК «Моторист» заборгованості за договором № 730060 від 01.10.2002 за період з вересня 2007 року по травень 2010 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 5011-37/15979-2012 від 26.11.2012 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задоволено повністю та стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Моторист» 108.481,01 грн основного боргу, 3.297,30 інфляційних нарахувань, 5.949,20 грн 3 % річних, 7.377,83 грн пені та 2.502,11 грн на сплату судового збору.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що ПАТ «Київенерго» звернулося до господарського суду з позовною вимогою про стягнення з ЖБК «Моторист» заборгованості за договором № 730060 від 01.10.2002 за період з 01.10.2010 до 01.10.2012.

Оскільки ТОВ «Київенерго-Борг» пред`явлено позовні вимоги до ЖБК «Моторист» за неналежне виконання останнім своїх зобов`язань за договором № 730060 від 01.10.2022 за період з 01.10.2017 по 01.05.2018, а отже за інший період ніж той за який було пред`явлені позовні вимоги у справах № 46/319 та № 5011-37/15979-2012, суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині посилання на рішення Господарського суду міста Києва у справах № 46/319 та № 5011-37/15979-2012.

Також заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказує на те, що позивачем пропущений трьохрічний строк позовної давності на пред`явлення відповідного позову.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем пред`явлено вимогу до відповідача про стягнення заборгованості за спожиту теплоенергію за період з 01.10.2017 по 01.05.2018, а відповідно до штампу, який міститься на позовній заяві, позов поданий до суду 18.01.2023.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.»

Постановою Кабінету Міністрів України № 1423 від 23.12.2022 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України № 338 від 25.03.2020 і постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020» продовжено на всій території України дію карантину до 30.04.2023.

Також, у позовній заяві позивач посилається на підпункт 2 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 «Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким доповнено розділ «Прикінцеві положення» Цивільного кодексу України пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії».

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено згідно зі змінами, внесеними Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 та № 58/2023 від 06.02.2023 з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позивачем на момент звернення з позовом до суду не пропущений встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 168.650,18 грн інфляційних втрат та 69.497,00 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, згідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивач нараховує інфляційні втрати та 3% річних на суму боргу, яка існувала у відповідача перед АТ «К.Енерго» починаючи з 01.10.2017.

Разом із тим, позивачем придбано право вимоги за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді № 730060 від 01.10.2002 тільки на основну заборгованість відповідача в сумі 568.033,83 грн.

При цьому, позивачем разом з позовною заяво надано повідомлення про зміну кредитора від 18.11.2021 та вимогу № 696/2 від 07.11.2022 про сплату заборгованості у розмірі 568.033,83 грн (повторно), проте належних доказів направлення відповідних доказів відповідачу або отримання їх відповідачем, позивачем до суду не надано.

На першій сторінці наданої позивачем вимоги № 696/2 від 07.11.2022 про сплату заборгованості у розмірі 568.033,83 грн (повторно) в лівому нижньому куті міститься наступна інформація «Отримано 11.11.2022, підпис особи».

Враховуючи викладене, у суду відсутня можливість встановити ким було отримано вимогу № 696/2 від 07.11.2022 про сплату заборгованості у розмірі 568.033,83 грн (повторно).

Також, матеріали справи містять вимогу № 696 від 07.07.2022 про сплату заборгованості у розмірі 568.033,83 грн, яку надано відповідачем разом з відзивом на позов.

У відзиві на позов відповідач підтверджує факт отримання вимоги № 696 від 07.07.2022 про сплату заборгованості у розмірі 568.033,83 грн, проте останнім не зазначено дату отримання відповідної вимоги.

За вказаних обставин, не вважається за можливе встановити початок прострочення виконання зобов`язання відповідача перед позивачем щодо сплати боргу, тому суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення 168.650,18 грн інфляційних втрат та 69.497,00 грн 3% річних за період з 01.10.2017 по 23.02.2022, що має наслідком відмову у задоволенні цих вимог.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання орган (особу), який здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3% річних за період з моменту припинення/закінчення воєнного стану в Україні до моменту погашення боргу відповідачем суд відзначає наступне

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що це право суду, а не обов`язок приймаючи рішення зазначити в ньому про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення.

З огляду на те, що у суду відсутні достовірні, беззаперечні відомості щодо того, що рішення суду не буде виконано відповідачем до моменту закінчення/припинення воєнного стану в України, тому суд не вбачає підстав для зобов`язання орган (особу), який здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3% річних за період з моменту припинення/закінчення воєнного стану в Україні до моменту погашення боргу відповідачем.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Моторист» (04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, 22, кв. 66, код ЄДРПОУ 23378511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 32826328) 566.381 (п`ятсот шістдесят шість тисяч триста вісімдесят одну) грн 99 коп. боргу, 8.495 (вісім тисяч чотириста дев`яносто п`ять) грн 73 коп. витрат по сплаті судового збору

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 18.04.2023.

Суддя В.В.Сівакова