Ухвала

від 19.01.2024 по справі 910/984/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/984/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг"

на рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2023 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг"

до житлово-будівельного кооперативу "Моторист"

про стягнення 804 529,17 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" (далі - ТОВ "Київенерго-Борг", позивач, скаржник) звернулося 25.12.2023 через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 (повний текст постанови виготовлено 04.12.2023) зі справи № 910/984/23, в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 168 650,1 грн та 3 % річних у сумі 69 497 грн, а всього: 238 147,18 грн, щодо яких було відмовлено та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог. Крім того, прохальна частина касаційної скарги містить клопотання про поновлення строку на касаційне спірної постанови апеляційного господарського суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною сьомою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у зазначеній справі подано у 2023 році. При цьому статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову є вимоги про стягнення 804 529,17 грн за неналежне виконання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2002 № 730060 за період з 01.10.2017 по 01.05.2018. Отже, сума позовних вимог не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

В той же час, необхідність відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (в контексті оскарження судових актів, щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 168 650,1 грн та 3 % річних у сумі 69 497 грн, а всього: 238 147,18 грн), ТОВ "Київенерго-Борг" обґрунтовує фундаментальним значенням цієї касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики та винятковим її значенням для скаржника.

Між тим колегія суддів окрему звертає увагу скаржника на неналежне обґрунтування фундаментального значення цієї касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики, як підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Так згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Оцінивши доводи позивача щодо фундаментального значення касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики у питанні нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму заборгованості за договорами, право вимоги за якими було придбано за результатом проведення аукціону в межах справи про банкрутство акціонерного товариства "К.Енерго", Верховний Суд дійшов висновку, що такі не відповідають кількісно-якісним критеріям правового питання, щодо якого можлива проблема невизначеності.

З приводу посилань скаржника на виняткове для нього значення цієї справи, оскільки нарахування інфляційних втрат та 3% річних на борг за вказаною категорією договорів є однією з позовних вимог в інших справах, де ТОВ "Київенерго-Борг" є позивачем, то такі носять декларативний характер та, очевидно, відхиляються колегією суддів, бо жодним чином не обґрунтовують, не доводять та не свідчать про обставини дійсної "винятковості" цієї справи.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Натомість касаційна скарга позивача не містить належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпунктів "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. А в контексті повноважень суду касаційної інстанції як "суду права", а не "суду фактів" та положень статті 300 ГПК України й враховуючи предмет та підстави позову, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у справі.

При цьому у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Київенерго-Борг" на рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 зі справи № 910/984/23, скільки вона подана на судові акти, які не підлягають касаційному оскарженню.

Зважаючи, на відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне спірної постанови апеляційного господарського суду розгляду не підлягає.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" на рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 зі справи № 910/984/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова