Рішення

від 11.04.2023 по справі 910/1452/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.04.2023Справа № 910/1452/23

За позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києвудо Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБ Нерухомість" простягнення 5 220 019,92 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Шилін Є.О.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБ Нерухомість" з вимогою про стягнення 5 220 019, 92 грн., з яких: 2 204 424, 28 грн. - заборгованість з орендної плати, 663 232,36 грн. - інфляція, 2 081 404,26 грн. - неустойка, 204 826,29 грн. - пеня, 66 132,73 грн - штраф за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.12.2013 №6718.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 07.03.2023.

06.03.2023 відповідач подав відзив на позов, в якому заперечував проти позову з підстав відсутності у прокурора повноважень на звернення до суду з даним позовом.

07.03.2023 відповідач подав клопотання про повернення позову прокурору.

В підготовче засідання 07.03.2023 з`явились всі учасники справи.

Представник відповідача в підготовчому засіданні підтримав клопотання про повернення позову прокурору.

За наслідками розгляду такого клопотання, суд своєю ухвалою від 07.03.2023 відмовив у його задоволенні.

Підготовче засідання відкладено до 28.03.2023.

15.03.2023 прокуратурою подано відповідь на відзив.

17.03.2023 Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву подало пояснення по суті спору. Згідно пояснень позов підтримано повністю.

27.03.2023 відповідач подав доповнення до відзиву.

27.03.2023 прокуратура подала відповідь на доповнення до відзиву.

За наслідками підготовчого засідання 28.03.2023 суд ухвалою від 27.03.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 11.04.2023.

У судове засідання 11.04.2023 прибули представники прокуратури, Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву та відповідача.

Представники прокуратури та Фонду державного майна України по місту Києву позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити. Відповідач проти позову заперечував з підстав відсутності у прокурора повноважень на звернення до суду з даним позовом.

За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 11 квітня 2023 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ по місту Києву, позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВБ Нерухомість" (далі - товариство, відповідач, орендар) 26.12.2013 укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6718 (далі - договір).

За умовами цього договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові будівлі (п`ятиповерхова фасадна будівля з підвалом літ. «Б» площею 3 231,7 кв. м та чотирьохповерхова будівля з підвалом площею 1840,5 кв. м, що знаходиться у дворі (всередині кварталу) літ. «В»), загальною площею 5072,2 кв. м за адресою: місто Київ, вул. Богдана Хмельницького, 26 (п. 1.1 договору).

На виконання умов вказаного договору між РВ ФДМУ по місту Києву та товариством 26.12.2013 підписано акт приймання-передавання орендованого майна по вул. Богдана Хмельницького, 26 у місті Києві.

У подальшому договорами від 15.12.2014 № 6718/01, від 01.09.2016 № 6718/02, від 19.06.2018 № 6718/03, від 19.02.2019 № 6718/04 до договору оренди від 26.12.2013 № 6718 вносились відповідні зміни.

Так, згідно з п. 1.1 договору оренди (в редакції договору про внесення змін від 19.02.2019) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення (п`ятиповерхова фасадна будівля з підвалом літ. «Б» площею 3165,8 кв. м та чотирьохповерхова будівля з підвалом площею 1963,3 кв. м, що знаходиться у дворі (всередині кварталу) літ. «В»), загальною площею 5129,1 кв. м по вул. Богдана Хмельницького, 26 у місті Києві.

Відповідно до п. 3.1 договору (в редакції від 19.02.2019) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), і за базовий місяць оренди - вересень 2018 року становить 900 203,84 грн. Орендна плата за перший місяць оренди (лютий 2019 року) визначається шляхом коригування орендної плати на базовий місяць на індекси інфляції за жовтень, листопад, грудень 2018 року та січень, лютий місяці 2019 року.

За п. 3.2 договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п. 3.3 договору (в редакції від 01.09.2016) орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6 договору (в редакції від 19.06.2018) орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір оренди укладено строком на 15 (п`ятнадцять) років, і він діє з 26.12.2013 до 26.12.2028 включно.

Згідно з п. 10.6.4 договору його чинність припиняється достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Судом встановлено, що Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі № 910/17338/20, залишеним в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 та постановою Верховного Суду від 23.11.2021, договір оренди нерухомого майна від 26.12.2013 № 6718 розірвано та виселено ТОВ "ВБ Нерухомість" у примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 5129,1 кв. м, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 26.

Однак після набрання законної сили вказаним судовим рішенням товариство орендовані приміщення орендодавцю або балансоутримувачу не повернуло.

Господарським судом міста Києва 16.09.2021 видано наказ про примусове виконання рішення суду у справі № 910/17338/20 про виселення товариства.

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Полінкевич О.В. від 21.09.2021 відкрито виконавче провадження (ВП № 66883112) за вказаним наказом Господарського суду міста Києва.

Згідно з актом державного виконавця від 18.10.2021 (ВП № 66883112) судове рішення у справі № 910/17338/20 виконано, "ВБ Нерухомість" виселено з орендованих приміщень.

У подальшому постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Полінкевичем О.В. від 10.12.2021 виконавче провадження за наказом Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 № 910/17338/20 про виселення ТОВ "ВБ Нерухомість" з державного майна по вул. Богдана Хмельницького, 26 закрито у зв`язку з виконанням виконавчого документа.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 у справі № 910/12673/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022, за позовом Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по місту Києву з ТОВ "ВБ Нерухомість" стягнуто 2 957 816,04 грн. (2 677 808,75 грн. - заборгованість з орендної плати, 56 112,50 грн. - інфляційні витрати, 143 560,53 грн. - пеня, 80 334,26 грн. - штраф за договором оренди від 26.12.2013 №6718 за період з травня 2020 року по травень 2021.

Вказаним рішенням суду встановлено факт неналежного виконання товариством обов`язку зі сплати орендної плати за користування державним майном, у зв`язку з чим судом стягнуто з товариства на користь Державного бюджету України заборгованість з орендної плати за період з травня 2020 року по травень 2021 року включно.

Всупереч положенням чинного законодавства та умов договору, Відповідач продовжував користуватися спірним приміщенням у період з червня 2021 по вересень 2021 року, проте свій обов`язок щодо своєчасного і повного внесення орендної плати не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість з орендної плати за період з червня 2021 по вересень 2021 року у сумі 2 204 424,28грн. (до моменту набрання законної сили Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі № 910/17338/20 про розірвання договору оренди та виселення товариства).

Вказані обставини слугували підставою для звернення прокурора з даним позовом до відповідача з вимогами про стягнення орендної плати за період з червня 2021 по вересень 2021 року (до моменту набрання законної сили Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі № 910/17338/20), стягнення інфляційних втрат, штрафу, пені та неустойку, відповідно до ст. 785 ЦК України.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, Господарський суд міста Києва зазначає таке.

Відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України прокуратура, окрім інших функцій, здійснює представництво інтересів держави в суді у випадках та порядку, визначеному законом.

За ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до аб. 1 - 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Одночасно згідно з положеннями ч. 3 - 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача коштів по орендній платі за Договором оренди № 6718 від 26.12.2013 року. Орендодавцем згідно зазначеного договору виступало Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, орендарем - відповідач. Вказана заборгованість по орендній платі виникла в період з червня 2021 по вересень 2021 року (до моменту набрання законної сили Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі № 910/17338/20).

При цьому, матеріали справи свідчать, що прокурор звертався до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з листом - повідомленням про встановлення факту порушення відповідачем договірного зобов`язання в частині здійснення орендної плати та про намір звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача заборгованості.

У відповідь на вказаний лист Регіональне відділення листом від 02.12.2022 № 30-10/5170 повідомило прокуратуру про не можливість самостійного звернення до суду, з підстав, в даному випадку, відсутності коштів на сплату судового збору.

Отже, прокурором доведено, та судом встановлено наявність достатніх правових підстав для звернення прокурора з даним позовом до Господарського суду міста Києва.

За таких обставин, суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, доповненнях до відзиву, щодо відсутності у прокурора права на звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача орендної плати у сумі 2 204 424,28 грн., суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон) (в редакції, чинній на момент укладення договору та додаткових угод до нього) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону (в редакції, яку введено в дію 01.02.2020) оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. З ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, діючій на момент укладення договору оренди та додаткових угод до нього) встановлено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно зі ст. 19 цього Закону орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором (ч. 1 ст. 17 Закону в діючій редакції).

За ч. 4 ст. 17 Закону орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Згідно з п. 5.4 договору в редакції договору від 19.06.2018 орендар зобов`язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету та балансоутримувачу.

Тобто законодавством та умовами договору оренди чітко встановлено обов`язок орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування майном до його повернення орендодавцю за актом приймання-передачі, у строки та у розмірі, визначені договором оренди.

Відповідно до п. 3.1 договору (в редакції договору від 19.02.2019) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), і за базовий місяць оренди - вересень 2018 року становить 900 203,84 грн. Орендна плата за перший місяць оренди лютий 2019 року визначається шляхом коригування орендної плати на базовий місяць на індекси інфляції за жовтень, листопад, грудень 2018 року та січень, лютий місяці 2019 року.

Згідно з п. 3.3 договору (в редакції від 01.09.2016) орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6 договору (в редакції від 19.06.2018) орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Всупереч вимогам ст. 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 18,19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, діючій на момент укладення договору та додаткових угод до нього, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції від 22.05.2021), п. 3.6 та п. 5.4 договору оренди відповідач свій обов`язок щодо своєчасного і повного внесення орендної плати до Державного бюджету України за користування державним майном не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати за період з червня 2021 року по вересень 2021 року (до моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/17338/20 про розірвання договору оренди та виселення товариства) в сумі 2 204 424,28 грн.

За таких обставин, суду доведено належним чином, а матеріалами справи підтверджено, наявність у відповідача заборгованості по орендній платі за період червня 2021 року по вересень 2021 року у сумі 2 204 424,28 грн., при цьому, строк оплати є таким, що настав.

Відповідач не надав суду жодних заперечень щодо заявленої прокурором суми заборгованості з орендної плати за період з червня 2021 року по вересень 2021 року.

У зв`язку з вищезазначеним, вимога про стягнення орендної плати у сумі 2 204 424,28 грн. за період з червня 2021 року по вересень 2021 року визнається судом обґрунтованою та задовольняється судом.

Щодо вимоги прокурора про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 663 232,36 грн., суд виходить з наступного.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п. 3.7 договору зі змінами від 19.06.2018 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Враховуючи, що відповідачем допущено порушення договірних зобов`язань зі сплати орендних платежів до Державного бюджету України, з товариства підлягають стягненню інфляційні втрати.

Перевіривши наданий прокурором розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено що розрахунок здійснений з дотримання вимог щодо періоду нарахування, встановлено його арифметичну правильність, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 663 232,36 грн. задовольняється судом.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 204 826,29 грн. та штрафу у розмірі 66 132,73 грн., суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 3.7 договору зі змінами від 19.06.2018 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Пунктом 3.8 договору оренди сторони погодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Отже, сторони письмово погодили застосування такого виду відповідальності як стягнення неустойки (пені та штрафу) за несвоєчасну сплату орендних платежів.

Станом на час розгляду даної справи ТОВ "ВБ Нерухомість" заборгованість з орендної плати не сплатило, прострочення встановлено у період більш, як три місяці, відповідно і вимога прокурора про стягнення з відповідача штрафу та пені заявлені правомірно.

Перевіривши наданий прокурором розрахунок пені та штрафу, судом встановлено що заявлений до стягнення розмір пені не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який заявлена пеня, розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, здійснений з дотримання вимог ч. 6 ст. 232 ГК України щодо періоду нарахування штрафних санкцій, розмір пені та штрафу є арифметично вірним, тому вимоги про стягнення пені та штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме підлягає стягненню з Відповідача пені в розмірі 204 826,29 грн. та штраф розмірі 66 132, 73 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 2 081 404,26 грн., відповідно до ст. 785 ГПК України, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

За ч. 2 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції від 22.05.2021) договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду.

Аналогічне положення містилось у ч. З ст. 27 цього Закону (в редакції, чинній на момент укладення договору та додаткових угод до нього).

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір оренди укладено строком на 15 (п`ятнадцять) років, і він діє з 26.12.2013 до 26.12.2028 включно.

Згідно з п. 10.6.4 договору (з урахуванням договору про внесення змін від 19.06.2018) його чинність припиняється достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі № 910/17338/20, залишеним в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 та постановою Верховного Суду від 23.11.2021, задоволено позов РВ ФДМУ по місту Києву до ТОВ "ВБ Нерухомість" про розірвання договору та виселення.

Вказаним рішенням суду розірвано договір оренди нерухомого майна від 26.12.2013 № 6718 та виселено ТОВ "ВБ Нерухомість" у примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 5129,1 кв. м, що розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 26.

Отже, з моменту набрання рішенням суду у справі № 910/17338/20 про розірвання договору оренди (02.09.2021) договір оренди від 26.12.2013 № 6718 з урахуванням додаткових угод до нього є припиненим.

Згідно з ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

За ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Згідно з п. 10.9 договору в редакції від 19.06.2018 у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

За п. 10.10 договору в редакції від 19.06.2018 майно вважається поверненим орендодавцю або балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Враховуючи, що судове рішення про розірвання договору оренди набрало законної сили 02.09.2021, відповідач повинен був повернути орендоване майно РВ ФДМУ по місту Києву або балансоутримувачу (державне підприємство "Управління справами Фонду державного майна України") з урахуванням вихідних днів - 07.09.2021.

Доказів повернення майна ні орендодавцю, ні балансоутримувачу до 07.09.2021 відповідачем не надано, а матеріали справи не містять, відповідний акт підписано не було.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі № 910/17338/20 про виселення виконано 18.10.2021, що підтверджується відповідним актом державного виконавця.

Тобто до 18.10.2021 державне майно по вул. Богдана Хмельницького, 26 залишалось у користуванні відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 10.11 договору оренди за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку у розмірі подвійної щомісячної орендної плати, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майні.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 908/3592/19.

Невиконання наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Таким чином, враховуючи приписи ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України та п. 10.11 договору, у зв`язку з неповерненням товариством на підставі акту приймання-передачі орендованих приміщень після припинення договору оренди, до дати складання акту державного виконавця від 18.10.2021 про виселення товариства, вимога позивача про стягнення неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю в сумі 2 081 404,26 грн. за період з 08.09.2021 по 18.10.2021 визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, доводи Першого заступника керівника Київської міської прокуратури та Позивача, викладені у позовній заяві підтверджені належними та допустимими доказами, а Відповідачем не надано доказів на спростування доводів і тверджень прокурора та позивача щодо заявленої заборгованості, чи сплати наявної суми боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 5 220 019, 92 грн., з яких: 2 204 424, 28 грн. - заборгованість з орендної плати за період з червня 2021 року по вересень 2021 року (до моменту набрання законної сили Рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 у справі № 910/17338/20), 663 232,36 грн. - інфляційних втрат, 204 826,29 грн. - пені, 66 132,73 грн - штрафу та 2 081 404,26 грн. - неустойки, відповідно до ст. 785 ГПК України.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБ Нерухомість" (вул. Богдана Хмельницького, будинок 26, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ: 38780609) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУК у м. Києві/Шевченківський район/22080300; код отримувача: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку: UA778999980313020094000026011; КЕКД: 22080300; призначення платежу: надходження від орендної плати за користування іншим державним майном) 2 204 424 (два мільйони двісті чотири тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 28 коп. - заборгованість з орендної плати за період з червня 2021 року по вересень 2021 року, 663 232 (шістсот шістдесят три тисячі двісті тридцять дві) грн. 36 коп. - інфляційні втрати, 2 081 404 (два мільйони вісімдесят одну тисячу чотириста чотири) грн.26 коп. - неустойка, 204 826 (двісті чотири тисячі вісімсот двадцять шість) грн. 29 коп. - пеня, 66 132 (шістдесят шість тисяч сто тридцять дві) грн. 73 коп. - штраф.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВБ Нерухомість" (вул. Богдана Хмельницького, будинок 26, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ: 38780609) на користь Київської міської прокуратури ( код ЄДРПОУ: 02910019, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) 78 300 (сімдесят вісім тисяч триста) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.04.2023.

Суддя І.І. Борисенко