Рішення

від 19.04.2023 по справі 802/1883/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 квітня 2023 р. Справа № 802/1883/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Маслоід Олени Степанівни,

за участі секретаря судового засідання: Пахольчак С.С.,

представників відповідачів: Лозінської І.А, Мараховської В.Ф,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

про: стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" (далі - позивач) до Вінницької об`єднаної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (далі - відповідач 2), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, про стягнення пені у загальній сумі 1 376 464,10 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, стягнуто з державного бюджету на його користь суми бюджетного відшкодування. Суми бюджетного відшкодування отримані позивачем з простроченням, що є порушенням його прав. Податковим законодавством встановлена відповідальність держави за вказане порушення у вигляді відповідної пені.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.08.2015 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015 року вказана постанова скасована, позов задоволено та стягнуто з державного бюджету України на користь позивача пеню у сумі 1 376 464,10 грн. Вказані судові рішення скасовані ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.02.2016 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справу повернуто до Вінницького окружного адміністративного суду. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.05.2016 року, яка ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 року залишена без змін, у задоволенні позову відмовлено. Вказані судові рішення скасовані постановою Верховного Суду від 04.11.2022 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що спірним у справі є саме питання визначення моменту початку нарахування пені внаслідок невиконання контролюючим органом обов`язку щодо виплати бюджетної заборгованості з ПДВ протягом строку, визначеного ст. 200 ПК України, та відповідно її розмір. Верховний Суд також звернув увагу на постанови від 09.10.2018 року справа № 817/1828/17, від 17.04.2018 року справа № 816/1369/17, від 11.09.2018 року справа № 812/103/15, від 11.04.2019 року справа № 810/1228/17, від 02.04.2019 року справа № 810/1198/16, у яких вказано, що початком відліку строку нарахування пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ визначено дату узгодження суми бюджетного відшкодування. Крім цього, Верховний Суд звернув увагу на те, що ухвалою від 27.07.2022 року справу № 803/1149/18 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Справу повернуто до Вінницького окружного адміністративного суду 06.12.2022 року.

Ухвалою від 12.12.2022 року дану справу прийнято до провадження, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.01.2023 року.

04.01.2023 року до суду від відповідача 2 надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі його представника та клопотання від відповідача 1 про відкладення підготовчого засідання.

У підготовче засідання 04.01.2023 року позивач не з`явився, до суду повернувся конверт із зазначенням причини невручення судової повістки «за закінченням терміну зберігання». Судове засідання відкладено на 25.01.2023 року.

11.01.2023 року до суду з Верховного Суду для приєднання до матеріалів справи надійшли докази надіслання позивачеві постанови Верховного Суду, повернення конверту із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

У судове засідання 25.01.2023 року сторони не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, судове засідання відкладено на 07.02.2023 року.

07.02.2023 року до суду від відповідача 1 надійшло клопотання про його заміну правонаступником.

У судовому засіданні 07.02.2023 року судом з`ясовувалось питання щодо належного повідомлення позивача про судовий розгляд справи, оскільки позивач здійснив перереєстрацію місця знаходження, до суду повертаються конверти, які надсилаються на всі адреси позивача, із зазначенням причини невручення «адресат відсутній за вказаною адресою», судове засідання відкладено на 22.02.2023 року.

У судовому засіданні 22.02.2023 року судом було розглянуто клопотання про заміну відповідача 1, ухвалою суду вказане клопотання задоволено та здійснено заміну відповідача 1 на ГУ ДПС у Вінницькій області. Крім того, вирішувалось питання щодо продовження строку підготовчого провадження з метою належного повідомлення позивача, ухвалою суду підготовче провадження продовжено, судове засідання відкладено на 15.03.2023 року.

У судовому засіданні 15.03.2023 року було вирішено здійснювати розгляд справи за відсутності позивача, оскільки до суду повертаються конверти із зазначенням того, що позивач не знаходиться за вказаною адресою, ухвалою суду закрито підготовче провадження, сторони заявили клопотання про призначення судового розгляду справи на іншу дату. Судовий розгляд справи призначений на 05.04.2023 року.

05.04.2023 року до суду від відповідача 1 надійшли письмові пояснення щодо питання початку перебігу строку заборгованості бюджету з відшкодування позивачу ПДВ та встановлення моменту виникнення такої заборгованості, виникнення права позивача на нарахування та стягнення пені, а також стосовно строку звернення до суду позивача із цим позовом.

У судовому засіданні 05.04.2023 року судом була наголошена позовна заява у зв`язку із неявкою позивача на судовий розгляд справи, відповідачі надавали пояснення стосовно спірних правовідносин, судове засідання відкладено на 19.04.2023 року.

У судовому засіданні 19.04.2023 року судом здійснено дослідження доказів, постановлено ухвалу про закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, сторони виступили у судових дебатах.

Дослідивши усі обставини справи, надавши їм юридичну оцінку та заслухавши представників відповідачів, суд встановив наступне.

Судовими рішеннями, які набрали законної сили, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення рішеннями, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з ПДВ, зокрема:

- постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.05.2011 року в адміністративній справі № 2а/0270/708/11, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 року визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 18.11.2010 року № 0002632300/1 та № 0002622300/1 та стягнуто бюджетну заборгованість з ПДВ за травень 2010 року в розмірі 290 650 грн., за червень 2010 року в розмірі 246 004 грн. Загальна сума складає 536 654 грн. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.04.2014 року вказані судові рішення залишені без змін;

- постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2011 року у справі № 2а/0270/1967/11, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.09.2010 року № 0006251600/0 та стягнуто суму бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2010 року в сумі 299 868 грн. Вказані судові рішення залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.02.2014 року;

- постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.05.2012 року у справі № 2а/0270/813/12, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 року № 0000812310 та стягнуто бюджетну заборгованість з відшкодування ПДВ за травень 2010 року в розмірі 7823 грн. за жовтень 2010 року в розмірі 325 183 грн., за листопад 2010 року в розмірі 460 461 грн., за грудень 2010 року в розмірі 190 703 грн. Загальна сума складає 2 028 904 грн. Вказані судові рішення залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.10.2012;

- постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.01.2012 року у справі № 2а/0270/5044/11, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 року визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 06.06.2011року № 0002342330, № 0002352330, від 15.06.2011 року № 0002372330, від 07.07.2011 року № 0002512330 та стягнуто суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 року в розмірі 357 731 грн., за лютий 2011 року в розмірі 146 323 грн., за березень 2011 року в розмірі 225 821 грн., за квітень 2011 року в сумі 47 508 грн. Загальна сума складає 777 383 грн. Вказані судові рішення залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2014 року.

Отже, з наведеного вбачається, що вказані судові рішення набрали законної сили відповідно 11.10.2011 року, 13.02.2014 року, 26.07.2012 року та 03.12.2014 року.

Після судового оскарження податкових повідомлень - рішень відповідачем 1 висновок із зазначенням сум ПДВ, які підлягають відшкодуванню, відповідачеві 2 не надавався. Відшкодування відповідачем 2 здійснювалось у порядку виконання судових рішень, на підставі виконавчих листів, виданих судом. Вказані обставини також підтверджуються сторонами по справі.

26.02.2015 року на користь позивача відповідачем 2 здійснено бюджетне відшкодування ПДВ.

Відповідно до меморіального ордеру № 539 від 21.12.2015 року відповідачем 2 здійснено виконання судового рішення та відшкодовано з державного бюджету України на користь позивача пеню у сумі 1 376 464,10 грн.

У відповідності до вимог п. 14.1.18 ПК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п. 200.7, 200.10. - 200.13. ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми

бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника

для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Орган державної податкової служби зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на

поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Згідно п. 200.15, 20.23. ст. 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З наведеного вбачається, що право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо узгодженої суми ПДВ, яка вважається заборгованістю бюджету, за несвоєчасне відшкодування якої у платника виникає право вимоги щодо нарахування та виплати пені, а початком відліку строку нарахування пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ визначено дату узгодження суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, судом встановлено, що позивач має право на нарахування та виплату пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ внаслідок невиконання відповідачами обов`язку щодо виплати бюджетної заборгованості з ПДВ протягом строку, визначеного ст. 200 ПК України.

Але при цьому, суд звертає увагу на те, що згідно висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 25.11.2022 року по цій справі, суд повинен з`ясувати питання визначення моменту початку нарахування пені внаслідок невиконання контролюючим органом обов`язку щодо виплати бюджетної заборгованості з ПДВ протягом строку, визначеного ст. 200 ПК України, та її розмір.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постановах від 09.10.2018 року справа № 817/1828/17, від 17.04.2018 року справа № 816/1369/17, від 11.09.2018 року справа № 812/103/15, від 11.04.2019 року справа № 810/1228/17, від 02.04.2019 року справа № 810/1198/16, початком відліку строку нарахування пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ визначено дату узгодження суми бюджетного відшкодування.

Суд приймає до уваги позицію відповідача 1 стосовно того, що, у даному випадку, оскільки заявлені позивачем до бюджетного відшкодування суми ПДВ були предметом судового оскарження, відповідно датою узгодження суми бюджетного відшкодування та початком відліку строку нарахування пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ є набрання такими судовими рішеннями законної сили.

Як вже зазначалось, судові рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ набрали законної сили відповідно 11.10.2011 року, 13.02.2014 року, 26.07.2012 року та 03.12.2014 року.

Під час судового розгляду справи відповідачем 1 наголошено на тому, що на теперішній час відсутня фактична можливість надати суду належні докази отримання ним судових рішень по справам № 2а/0270/708/11, № 2а/0270/1967/11, № 2а/0270/813/12 та № 2а/0270/5044/11 у зв`язку із тривалістю розгляду цієї справи та закінченням строку зберігання вказаних відомостей у контролюючого органу.

Таким чином, саме із вказаного часу розпочинається нарахування пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ.

Як вже зазначалось, позивач отримав суми бюджетного відшкодування 26.02.2015 року.

Таким чином, днем закінченням строку нарахування пені є 25.02.2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було зазначено у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, що початок нарахування пені слід рахувати з 01.01.2011 року, 04.05.2011 року, 02.06.2011 року, 02.07.2011 року та 03.08.2011 року, що відповідно є помилковим твердженням.

До матеріалів справи відповідачем 1 наданий розрахунок нарахування пені за визначений період. За вказаним розрахунком сума нарахованої пені складає 822 217, 40 грн. Вказаний розрахунок нарахування пені під час судового розгляду справи не заперечувався відповідачем 2. З огляду на те, що позивач систематично, без поважних причин не з`являється у судові засідання, не підтримує свою правову позицію та відповідно не надає заперечення стосовно правомірності розрахунку пені відповідачем 1, суд приймає до уваги вказаний розрахунок на суму 822 217, 40 грн.

Разом із тим, Верховний Суд звернув увагу на те, що ухвалою від 27.07.2022 року справу № 803/1149/18 стосовно визначення єдиного підходу щодо початку строку обчислення нарахування пені та строку звернення до суду передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2023 року скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року в частині позовної вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити пеню, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ протягом строку, визначеного статтею 200 ПК України.

Нарахування пені пов`язується саме з недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 ПК, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з ПДВ.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок невідшкодування йому відповідної суми.

Законодавцем надано платнику податків можливість захистити своє право шляхом оскарження не тільки рішення контролюючого органу, а й шляхом оскарження дії чи бездіяльності контролюючого органу.

Право платника податків на стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ та нарахованої пені повинно бути реальним і забезпечуватись практичною можливістю, в тому числі шляхом звернення до суду.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок яких відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Для цілей розгляду судом термінових спорів у статті 270 КАС визначено, що днем бездіяльності є останній день встановленого законом строку, в який мало бути вчинено дію або прийнято рішення (частина четверта цієї статті).

При цьому, слід враховувати, що запровадження строків звернення до суду слугує меті досягнення правової визначеності щодо правомірності акта (рішення, дії, бездіяльності) держави в особі її органів; після спливу строків правовідносини набувають ознак стабільності.

У разі ж несвоєчасного відшкодування заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, платник, звертаючись до суду, фактично просить захистити його право на отримання зазначених коштів, які залишаються невиплаченими у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов`язків. Відтак предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В контексті наведеного суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.01.2022 року справа № 160/11673/20, стосовно зміни судової практики та дотримання принципу юридичної визначеності. Так Верховним Судом було наголошено про те, що «суди повинні уникати випадків скасування законних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи змінилось юридичне тлумачення відповідної норми права».

Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Також судова палата акцентувала увагу на тому, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики».

У цій справі Верховний Суд вказав на прояв надмірного формалізму стосовно застосування нової судової практики через пропуск строку звернення до суду з позовом з огляду на те, що на момент подання позову та відкриття судом першої інстанції провадження у справі сталою була судова практика щодо тривалості строку звернення до суду (1095 днів), на врахування якої небезпідставно сподівався позивач і яка була врахована судом першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що у цій справі позивач звернувся до суду 15.06.2015 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду. І на цей період часу була у наявності стала судова практика щодо строку звернення до суду по податковим спорам, у тому числі і щодо стягнення пені протягом 1095 днів, згідно ст. 102 ПК України. Таким чином, позивач звернувся до суду до зміни судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду.

За таких обставин, з урахуванням принципу юридичної визначеності, суд вказує про неможливість застосування до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові по справі № 803/1149/18 від 16.02.2023 року.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність права позивача на нарахування пені у сумі 822 217, 40 грн.

Разом із тим, суд зазначає, що на теперішній час позивачем отримано пеню з державного бюджету України у сумі 1 376 464,10 грн., відповідно на теперішній час право позивача на стягнення вказаної пені відсутнє.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані сторонами по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ст. 139 КАС України у даному випадку судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, та ст. 2, 73 - 77, 90, 139, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" до Головного управління ДПС у Вінницькій області та Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про стягнення коштів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ТОВ "Поділляагротранс" (вул. Кіото, 11, оф. 4, м. Київ, 02156, код ЄДРПОУ 33553300)

Відповідач 1: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Відповідач 2: Головне управління Державної Казначейської служби України у Вінницькій області вулиця Пирогова, 29, Вінниця, Вінницька область, 21018, код ЄДРПОУ 37979858)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 20.04.2023 року

Суддя Маслоід Олена Степанівна