Ухвала

від 19.04.2023 по справі 420/6882/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6882/23

УХВАЛА

19 квітня 2023 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРСЕН ЛТД» про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРСЕН ЛТД» до Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування розпорядження

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла справа за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРСЕН ЛТД» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС в Одеській області №35-р від 03.02.2023 року про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №15210314202000124 терміном дії з 07.08.2020 року по 07.08.2025 року, виданої ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» на право роздрібної торгівлі пальним на АЗС за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Таїрове, Таїровська селищна рада, Масив 11, №33/1;

зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області відновити дію ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №15210314202000124 терміном дії з 07.08.2020 року по 07.08.2025 року, виданої ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» на право роздрібної торгівлі пальним на АЗС за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Таїрове, Таїровська селищна рада, Масив 11. №33/1 з моменту її анулювання та внести інформацію про відновлення дії ліцензії в Єдиний реєстр виданих, подовжених, анульованих та переоформлених ліцензій на право зберігання пального та реєстр переоформлених ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним.

Ухвалою суду від 10.04.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом:

зупинення дії Розпорядження ГУ ДПС в Одеській області № 35-р від 03.02.2023 року анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №15210314202000124 терміном дії з 07.08.2020 року до 07.08.2025 року, видану ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» на АЗС за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Таїрове, Таїровська селищна рада, Масив 11, №33/1 - до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» до ГУ ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що господарська діяльність здійснюється Товариством на об`єктах АЗС, що перебувають в користуванні Товариства на підставах, визначених законодавством, в тому числі на АЗС за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Таїрове, Таїровська селищна рада, Масив 11, №33/1. Даний вид діяльності є ліцензованим.

Також представник позивача вказує, що господарська діяльність з роздрібної торгівлі пальним здійснюється на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №15210314202000124 терміном дії з 07.08.2020 року до 07.08.2025 року на АЗС за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Таїрове, Таїровська селищна рада, Масив 11, №33/1. Ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним отримана в порядку та на підставі документів, передбачених нормами Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

03 лютого 2023 року ГУ ДПС в Одеській області прийнято оскаржуване розпорядження №35-р про анулювання ліцензії №15210314202000124 терміном дії з 07.08.2020 року по 07.08.2025 року, виданої ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» на право роздрібної торгівлі пальним на АЗС за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Таїрове, Таїровська селищна рада, Масив 11, №33/1 з підстав начебто порушення строків звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання ліцензії.

При цьому, за твердженням представника позивача, в період з моменту видачі ліцензії, а саме з 07.08.2020 року, жодних змін до відомостей, що містяться в ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на АЗС за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Таїрове, Таїровська селищна рада, Масив 11, №33/1 у ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» не здійснювалося, в тому числі ні до назви Товариства, ні до ідентифікаційного коду Товариства, ні до виду господарської діяльності Товариства, ні до адреси місцезнаходження Товариства, ні до адреси місцезнаходження об`єкта торгівлі (АЗС), ні до інформації про реєстратори розрахункових операцій. Та обставина, що адреса місцезнаходження АЗС, на яку отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, та інформація про адресу якої зазначена в ліцензії, не змінювалась - підтверджується довідкою Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області від 21.03.2023 року. А відтак, у ГУ ДПС в Одеській області відсутні будь які як фактичні так і правові підстави, передбачені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» для анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним на АЗС за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Таїрове, Таїровська селищна рада, Масив 11, №33/1. Розпорядження ГУ ДПС в Одеській області №35-р від 03.02.2023 року про анулювання ліцензії №15210314202000124 терміном дії з 07.08.2020 року по 07.08.2025 року, виданої ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» на право роздрібної торгівлі пальним на АЗС за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Таїрове, Таїровська селищна рада, Масив 11, №33/1, на переконання представника позивача, є очевидно та беззаперечно протиправним, а отже таким, що підлягає скасуванню, а ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним підлягає поновленню з дня її анулювання.

Також представник позивача вказує, що у відповідності до вимог статті 230 Податкового кодексу України ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» на АЗС за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Таїрове, Таїровська селищна рада, Масив 11, №33/1 зареєстровано акцизний склад №1014598. Враховуючи вимоги законодавства, при здійсненні реалізації пального, яке є підакцизним товаром, на АЗС за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Таїрове, Таїровська селищна рада, Масив 11, №33/1, ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» зобов`язане сформувати та зареєструвати акцизну накладну. Так, 15.03.2023 року ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» було складено та подано на реєстрацію зведені акцизні накладні. Однак, відповідно до квитанцій №1 до даних зведених акцизних накладних, акцизні накладні не прийнято з підстав: порушення вимоги статті 15 Закону України 481, а саме: реалізація пального з акцизного складу з ідентифікатором об`єкта оподаткування 1014598може здійснюватись лише при наявності ліцензії. Так само є неможливою реєстрація акцизних накладних і від постачальників ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» на акцизний склад №1014598 АЗС за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Таїрове, Таїровська селищна рада, Масив 11, №33/1.

Як стверджує представник позивача, неможливість реєстрації акцизних накладних в якості вхідного акцизного податку на акцизний склад та в якості вихідного акцизного податку з акцизного складу призводить до порушення суб`єктами господарювання, як постачальниками ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД», так і безпосередньо самим ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» вимог податкового законодавства, якими регулюються питання контролю сплати акцизного податку. Крім того, неможливість реєстрації акцизних накладних в якості вхідного акцизного податку на акцизний склад призводить до зобов`язання ТОВ «ЛЕРСЕН ЛТД» сплати до державного бюджету акцизного податку в розмірі, визначеному в акцизній накладній, в реєстрації яких відмовлено.

Дослідивши матеріали справи та зміст заяви про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 ст.150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до з ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною 1 статті 153 встанволено, що заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, заява про забезпечення позову подається на будь-якій стадії розгляду справи.

Суд також наголошує, що відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку звернення з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Згідно із ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Так, позивач в заяві про забезпечення позову наполягає на тому, що не вжиття заходів забезпечення позову призведе до негативних наслідків для позивача, оскільки анулювання ліцензії на підставі оскаржуваного розпорядження ускладнить ведення господарської діяльність підприємства, а також призведе до прямих матеріальних витрат у вигляді сплати акцизного податку, неможливості фактичної здійснення господарської діяльності, з подальшим вивільненням працівників, неможливість виконання взятих на себе зобов`язань перед іншими суб`єктами господарювання та державним бюджетом.

Суд не погоджується з тим, що розпорядження, яким анульовано ліцензію на виробництво пального, фактично перешкоджає здійсненню господарської діяльності, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що тимчасове припинення торгівлі пальним може призвести до тих негативних наслідків, які зазначені представником позивача в клопотанні.

В питанні вжиття заходів забезпечення позову Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному: "Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі".

Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі №826/14951/18.

У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.

В той же час, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

З огляду на предмет спору, викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову, про які просить позивач, а отже й про відсутність підстав для їх застосування.

Таким чином, оскільки заявлений позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає вищезазначеним критеріям та принципам інституту забезпечення позову, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Отже, з урахуванням наведених обставин, суд вважає що відсутні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.150, 151, 168, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРСЕН ЛТД» про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРСЕН ЛТД» до Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування розпорядження відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст.293, 295 КАС України.

Суддя П.П. Марин