Постанова

від 18.04.2023 по справі 707/996/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/511/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №707/996/22 Категорія: 311000000 Морозов В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 року Черкаський апеляційнийсуд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Гончар Н.І., Нерушак Л.В.,

за участю секретаря Любченко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу адвоката Тараненка Мирослава Олександровича в інтересах Релігійної громади (парафії) Церкви Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської Єпархії Української автокефальної православної церкви с. Бузуків Степанківської сільської ради на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 листопада 2022 (повний текст складено 05 грудня 2022 року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Консисторії (єпархіального управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви про визнання протиправним та скасування указу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, визнання недостовірними відомостей, визнання дій такими, що порушують особисті немайнові права та принижують честь і гідність, зобов`язання спростувати відомості, -

в с т а н о в и в:

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у жовтні 2018 року згідно указу від 20 листопада 2018 року № 22 його було прийнято на роботу на посаду настоятеля церкви Свято-Успенського храму в с. Бузуків, Черкаського району.

Він працював гідно та сумлінно, виконуючи свої обов`язки у відповідності з «Типіконом». Нарікань з боку Консисторії не мав, жодних зауважень тощо, щодо його дій не отримував. Прихожани храму були задоволені його службою. Він намагався навести лад навколо церкви та привернути увагу місцевого самоврядування до існуючих проблем.

Проте, 15 квітня 2019 року він прибув для проведення пасхального богослужіння та від людей, які служать в церкві дізнався, що при церкві є вже інший священник.

Жодних розпоряджень з боку Консисторії він не отримував. Його фактично було відсторонено від роботи без пояснень та належних підстав.

Вважає своє звільнення з роботи безпідставним та протиправним.

Період його праці настоятелем церкви Свято-Успенського храму в с. Бузуків повинен відповідати всім вимогам Кодексу Законів про Працю України.

Проте, до його трудової книжки не були внесені записи про його працевлаштування. Його не було ознайомлено з наказом про прийняття на роботу, а також і з наказом про звільнення.

Віндізнався про існування Указу про його звільнення лише в 2022 році ознайомившись з матеріалами справи в іншій цивільній справі в Соснівському районному суді м. Черкаси, справа № 712/10764/21, де іншими юридичними особами, відповідачами у справі РО "Релігійна громада Свято-Троїцький кафедральний собор Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси" та Релігійна Організація "Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Черкаської єпархії Української православної церкви (православної церкви України) м. Черкаси" подано даний Указ як доказ до матеріалів відзиву.

Оспорюваним ним указом від 27 червня 2019 року № 4 його було звільнено з посади та заборонено священослужіння, а також виведено із складу кліру Черкаської і Кіровоградської єпархії.

Підстава звільнення в указі, у відповідності до вимог КЗпП не вказана,указ не містить посилань на статтю КЗпП України.

В мотивувальній частині оспорюваного указу вказано: «За порушення етичних норм поведінки священослужителя, порушення богослужбового Уставу Православної Церкви, прояви окультизму, намаганні зірвати Пасхальне богослужіння в Свято-Успенському храмі с. Бузуків 15.04.2019 року, влаштування сварки з призначеним для проведення пасхального богослужіння священиком під час богослужіння, привласнення коштів парафії, невмотивоване витрачання коштів парафії, невміння і небажання налагодити конструктивну діяльність парафії, введення парафії в оману та зведення неправди на парафіян, непорядність».

Фактично його було визнано винним в скоєнні ряду проступків, які в результаті стали причиною звільнення у вигляді дисциплінарної відповідальності.

Позивач вважає указ від 27 червня 2019 року № 4 винесений Консисторією (Єпархіальне управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Православної Церкви України протиправним та таким, що підлягає до скасування.

В Указі від 27.06.2019 № 4 відповідач звинуватив його в ганебних вчинках, визнав його винним та одночасно притягнув до відповідальності. Відповідач звинуватив його фактично у злочинних діях, які є повністю вигаданими. Відповідач звинуватив його в проявах окультизму, в привласненні та розкраданні коштів, в зведенні неправди на парафіян та непорядності.

Крім того, що даним наказом було порушено його трудові права, внаслідок розповсюдження даного указу серед структур Православної Церкви, направлення копії цього указу до інших релігійних організацій завдано шкоди його честі, гідності та діловій репутації. Відповідач поширив неправдиву інформацію серед парафіян, що мало для нього негативні наслідки.

Саме з цих причин, він вважає, що належним способом захисту його інтересів є публічне спростування інформації викладеної в Указі від 27.06.2019 № 4 перед прихожанами церкви, жителями села Бузуків та розповсюдження спростування даного Указу серед структур Православної Церкви України.

За період його роботи у Свято-Успенському храмі с. Бузуків, його роботодавцемне виплачувалась заробітна плата,а також не були сплачені передбачені законодавством внески.

В день звільнення він не отримав нараховану заробітну плату. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до проведеного розрахунку, з врахуванням постанови КМУ № 159 від 21.02.2001 борг по заробітній платі перед ним у відповідача складає 26368,88 грн.

Розрахунок середнього заробітку ним проводився 17.05.2022 р., згідно Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено в розмірі 6500 грн.

Таким чином його середньоденна заробітна плата становить 295,45 гривень, із розрахунку (6500+6500 /(21+23) = 295,45 грн.

За період з 27.06.2019 року по 17.05.2022 року (день проведення розрахунку) минуло 722 робочих дня.

Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить213314,9гривень (із розрахунку 295,45 грн. * 722 дня), який і підлягає до стягнення з відповідача на його користь.

Крім того, вказує, що його ім`я та репутація були скомпроментовані. Даним Указом йому заборонено священослужіння:звершення богослужінь церковних треб, а також виведено із складу кліру Черкаської і Кіровоградської єпархії, що фактично позбавило його права заробляти собі на життя.

В результаті він потрапив у скрутне матеріальне становище, що призвело до порушення звичного способу життя, був не спроможний заплатити комунальні послуги, (станом на1січня2022року заборгованість перед ОСББ «Парковий» складає 27605,83 гривень), вимушений був економити навіть на продуктах харчування, а також позичити кошти у друзів та рідних щоб оплатити світло, воду та газ, які було відімкнено раз чи двічі, що завдавало додаткових принижень та моральних страждань.

З урахуванням фактичних обставин справи, розміру мінімального прожиткового мінімуму, враховуючи принцип розумності, достатності та справедливості, просить стягнути на його користь моральну шкоду958735,12 гривень,що є вчетверо більше його матеріальних затрат. Бо саме ця сума коштів може компенсувати ту несправедливість, яка була застосована відносно нього.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд:

1) поновити строк звернення до суду;

2) визнати протиправним та скасувати Указ «Консисторії (Єпархіальне управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви» від 27 червня 2019 року № 4 про звільнення його з посади настоятеля парафії Успіння Пресвятої Богородиці с. Бузуків, Черкаського району, Черкаської області та виключення його з кліру Черкаської і Кіровоградської єпархії;

3) поновити його на посаді настоятеля парафії Успіння Пресвятої Богородиці с. Бузуків, Черкаського району, Черкаської області та виключення його з кліру Черкаської і Кіровоградської єпархії;

4) стягнути на його користь з «Консисторії (Єпархіальне управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви» невиплачену заробітну плату з індексацією в розмірі 26368,88 грн.;

5 )стягнути на його користь з «Консисторії (Єпархіальне управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви» середній заробіток за час затримки у розрахунку за період з 28.06.2019 по 17.05.2022 у розмірі213 314,90гривень;

6) стягнути на його користь з «Консисторії (Єпархіальне управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви»958 735,12гривень відшкодування моральної шкоди;

7) визнати недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, порушують його права та свободи, ганьблять його честь, гідність, ділову репутацію відомості викладені в Указі від 27 червня 2019 року № 4 «Консисторії (Єпархіальне управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви»;

8) визнати дії «Консисторії (Єпархіальне управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви» щодо поширення Указу від 27 червня 2019 року № 4 такими, що порушують його особисті немайнові права та принижують його честь та гідність;

9) зобов`язати «Консисторію (Єпархіальне управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви» спростувати відомості викладені в Указі від 27 червня 2019 року № 4 у спосіб, найбільш близький до способу їх поширення, шляхом публічного спростування перед прихожанами Свято-Успенського храму та направленням до структур Православної Церкви інформації про те, що викладена в Указі від 27 червня 2019 року № 4 інформація відносно ОСОБА_2 недостовірна, така, що не відповідає дійсності, порушує права, свободи, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 24 листопада 2022 року позовну заяву задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано Указ «Консисторії (Єпархіальне управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви» від 27 червня 2019 року № 4 про звільнення ОСОБА_1 з посади настоятеля парафії Успіння Пресвятої Богородиці с. Бузуків, Черкаського району, Черкаської області та виключення ОСОБА_1 з кліру Черкаської і Кіровоградської єпархії.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді настоятеля парафії Успіння Пресвятої Богородиці с. Бузуків, Черкаського району, Черкаської області.

Стягнуто з «Консисторії (Єпархіальне управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви» на користь держави судовий збір у розмірі 1984,80 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що з копії заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 до Соснівського районного суду, яку зареєстровано 14.02.2022 року за вх. № 5445 про вступ у справу як представника та ознайомлення з матеріалами справи № 712/10764/21, вбачається, що представник позивача ознайомилась з матеріалами вказаної цивільної справи 15.04.2022 року, та представник зазначала, що ознайомилась з матеріалами справи через 2 місяці через воєнний стан на території України. А отже, і копію оскаржуваного указу про звільнення, який знаходився у матеріалах цивільної справи № 712/10764/21 стороною позивача отримано 15.04.2022 року, а позовну заяву подано 26.05.2022 року, тому суд вважав, що наявні підстави для поновлення строку звернення до суду.

Суд дійшов висновку, що указ про звільнення позивача від 27.06.2019 року № 4 є незаконним, так як Консисторією (Єпархіальним управлінням) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви на надано жодного доказу на підтвердження правомірності вказаного указу чи доказів на підтвердження вчинення позивачем дій, зазначених в указі, тому указ підлягає скасуванню.

Таким чином, суд вважав, що позивача звільнено без законної підстави та вінповинен бути поновлений на попередній роботі.

Щодо вимог позовної заяви про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, то суд, відмовляючи у їх задоволенні виходив з того, що Консисторія (Єпархіяльне управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви не є належним відповідачем увказаній справі щодо стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки парафія, в якій Позивач був настоятелем, хоч і входить до складу Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви, однак остання відповідає за своїми зобов`язаннями й не відповідає за зобов`язаннями інших організацій і підприємств, які структурно входять до неї і діють напідставі власних статутів.

З урахуванням вищевикладеного, належним відповідачем є Релігійна громада (парафії) Церкви Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви с. Бузуків Степанківської сільської ради Черкаського району Черкаської області, яка є самостійною юридичною особою. Однак позивачем, не було заявлено клопотання про залучення до участі у справі Парафію як співвідповідача, тому вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку не підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, то суд вважав, що вказана вимога не підлягає до задоволення, оскільки позивачем не доведено що саме відповідачем по справі йому було завдано моральної шкоди та не обґрунтовано у чому саме полягала завдана моральна шкода у заявленому розмірі.

Вимоги позовної заяви про визнання недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, порушують права та свободи, ганьблять честь та гідність ділову репутацію, викладених в указі від 27.06.2019 року №4 відповідача та про зобов`язання відповідача публічно спростувати перед прихожанами інформацію, зазначену в указі не підлягають до задоволення, оскільки позивач не довів факту розповсюдження недостовірної інформації щодо нього відповідачем. У такому випадку позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки позов подано про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі та відсутнє обґрунтування вимоги щодо захисту честі та гідності, ділової репутації.

Щодо вимоги позовної заяви про зобов`язання відповідача визнати дії відповідача щодо поширення указу про звільнення такими, що порушують його особисті немайнові права та принижують його честь та гідність, то вона не підлягає до задоволення, адже позивачем не надано належних та допустимих доказів поширення відповідачем даного указу серед прихожан, жителів с. Бузуків та структур Православної Церкви України.

Не погодившись із судовим рішенням, представник Церкви Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської Єпархії УАПЦ/ПЦУ адвокат Тараненко М.О. оскаржив його в апеляційному порядку та зазначив, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з недотриманням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що із позовної заяви, відзиву на позовну заяву вбачається, що рішення суду впливає на права та обов`язки Церкви Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської Єпархії УАПЦ/ПЦУ окремої юридичної особи, на вищу керівну посаду якої поновлено позивача, а тому має право на оскарження судового рішення, як особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи та інтереси.

Зазначає, що керівником Консисторії (єпархіального управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії УАПЦ/ПЦУ є Двірник В.Г., який жодних наказів на призначення чи звільнення позивача із посади не підписував. ОСОБА_1 ніколи не перебував у офіційних відносинах із Церквою Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської Єпархії УАПЦ/ПЦУ, а Указ від 27.06.2019 № 4 стосувався більше канонічних питань.

В той же час, релігійна громада зазначає, що ОСОБА_1 ніколи не був настоятелем їх громади.

Доказів працевлаштування, трудових договорів, реєстрації позивача в якості керівника Церкви Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської Єпархії УАПЦ/ПЦУ не має, оскільки такі дії не вчинялися.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на обставини викладені ним у поданій позовній заяві, та крім того, вказує, що Церква Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської Єпархії УАПЦ/ПЦУ, відповідно до вимог статуту, не може самостійно обирати собі настоятеля, або вирішувати питання про його звільнення.

Звернуто увагу, що відповідно до статті 26 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» на громадян, які працюють у релігійних організаціях та створених ними підприємствах, добродійних закладах на умовах трудового договору, поширюється дія законодавства про працю, загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оподаткування.

Зазначає, що оспорюваним указом Консисторії (Єпархіальне управління) від 27 червня 2019 року № 4 його було звільнено з посади та заборонено священнослужіння, а також виведено із складу кліру Черкаської і Кіровоградської єпархії. Підстава звільнення в указі, у відповідності до вимог КЗпП України не вказана.

Звернуто увагу, що апеляційна скарга не містить жодних доказів вчинення ним будь-яких проступків.

Також право на подання відзиву скористалася Консисторія (Єпархіальне управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви/ПЦУ в особі Двірника В.Г.

У поданому відзиві вказує, що матеріали справи не містять жодних доказів працевлаштування позивача на посаді настоятеля парафії Успіння Пресвятої Богородиці с. Бузуків, Черкаського району, Черкаської області, в той час як відповідач не призначав позивача на будь-які посади.

При цьому, наказ на який посилається позивач складений із канонічних підстав за наслідками скарг парафіян.

Звернуто увагу, що відповідач не підписував із позивачем жодних трудових договорів, не призначав на посаду настоятеля парафії Успіння Пресвятої Богородиці с. Бузуків, Черкаського району, Черкаської області.

Щодо прийняття судом апеляційної інстанції до розгляду апеляційної скарги особи, яка не брала участі у розгляді справи у суді першої інстанції - Релігійної громади (парафії) Церкви Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської Єпархії Української автокефальної православної церкви с. Бузуків Степанківської сільської ради, яка вважає, що судовим рішенням вирішено питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, то колегія суддів, вважає обґрунтованими доводи скаржника у даній частині та при цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 січня 2020 року у справі № 2-1426/08, постанові від 30 січня 2020 року у справі № 646/6461/17 особи, які не брали участі у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують або припиняють права або обов`язки цих осіб. Судове рішення слід вважати таким, яким вирішено питання про права та обов`язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов`язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки них осіб. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов`язки цієї особи.

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 1715/2798/12 також зазначається, що в залежності від того, чи вирішувалось судовим рішенням питання про права та обов`язки особи, яка його оскаржує, визначається право на оскарження такого рішення. Судове рішення, що оскаржується особою, яка не залучалась до розгляду справи, повинно безпосередньо впливати на обсяг прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або містити судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою,представник Релігійної громади (парафії) Церкви Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської Єпархії Української автокефальної православної церкви с. Бузуків Степанківської сільської ради, як особа, що не брала участі у справі, посилався на те, що рішення у справі впливає на права та обов`язки скаржника як окремої юридичної особи, на вищу керівну посаду якої поновлено позивача.

Так, закон визначає коло осіб, що наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи.

В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 3 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 5 травня 2020 року у справі № 910/9254/18 та від 29 жовтня 2020 року у справі № 200/6831/18.

Отже, вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги та перегляд судового рішення за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції має встановлювати, чи вирішувалося питання про права та обов`язки цієї особи, з урахуванням комплексної оцінки усіх доказів, наявних у справі та доданих до апеляційної скарги.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до Статуту Релігійної громади (парафії) Церкви Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської Єпархії Української автокефальної православної церкви с. Бузуків, Степанківської сільської ради, парафія є самостійною юридичною особою, має самостійний баланс, власний рахунок в банківських установах. При цьому, повноваженим представником та фактичним керівником парафії є настоятель, який призначається на посаду указом Єпархіального Архієрея на прохання церковного причету.

Таким чином, звертаючись до суду із вказаною апеляційною скаргою скаржник зазначає, що судове рішення впливає на права та обов`язки парафії, з чим погоджується колегія суддів, оскільки стосується питання щодо здійснення керівництва вказаної юридичної особи та наявності у позивача трудових відносин передбачених чинним трудовим законодавством із парафією.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_1 указом Консисторії (Єпархіальне управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви від 20 листопада 2018 року №22 призначено настоятелем релігійної громади Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви с. Бузуків.

Згідно указу Консисторії (Єпархіального управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви України від 27.06.2019 року № 4 Про зняття протоієрея ОСОБА_4 з посади настоятеля парафії Успіння Пресвятої Богородиці с. Бузуків Черкаського району Черкаської області, за порушення етичних норм поведінки священослужителя, порушення богослужбового Уставу Православної Церкви, прояви окультизму, намаганні зірвати Пасхальне богослужіння в Свято-Успенському храмі с. Бузуків 15.04.2019 року, влаштування сварки з призначеним для проведення пасхального богослужіння священиком під час богослужіння, привласнення коштів парафії, невмотивоване витрачання коштів парафії, невміння і небажання налагодити конструктивну діяльність парафії, введення парафії в оману та зведення неправди на парафіян, непорядність, звільнено протоієрея ОСОБА_5 з посади настоятеля парафії Успіння Пресвятої Богородиці с. Бузуків Черкаського району Черкаської області та заборонено в священослужінні: звершення богослужінь церковних треб, а також виведено зі складу кліру Черкаської і Кіровоградської єпархії.

З виписок з Індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України, сформованих станом на 25.05.2022 року, відомості відносно працевлаштування ОСОБА_1 настоятелем релігійної громади Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви с. Бузуків відсутні, як і відступні дані про отримання ним доходів з листопада 2018 року по червень 2019 року (а.с. 32-33, 34).

Згідно положень статуту Консисторії (єпархіального управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви, який зареєстровано наказом № 49 від 29.09.2004 р. Державного комітету України у справах релігій, та саме п. 1.3., Консисторія (Єпархіяльне управління) керуються в своїй діяльності наукою Святої Євангелії, православними догмами і канонами, статутом УАПЦ, даним Статутом, Указами Єпархіяльного Архієрея Черкаської і Кіровоградської єпархії УАПЦ, чинним законодавством України.

Пункт 3.7. даного Статуту встановлює, що Консисторія (Єпархіяльне управління), як суб`єкт цивільного права, відповідає за власними зобов`язаннями своїм майном і не відповідає за зобов`язаннями інших організацій, що мають статут, а також за зобов`язаннями підприємств, що діють на підставі власних статутів.

Згідно положень статуту Релігійної громади (парафії) Церкви Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви с. Бузуків Степанківської сільської ради Черкаського району Черкаської області, який зареєстровано розпорядженням Черкаської ОДА від 22.05.2008 року № 144, а саме п. 1.2, парафія входить до складу Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви і знаходиться в канонічномупідпорядкуванні Єпархіальному Архієреєві Черкаської і Кіровоградської Єпархії Української автокефальної православної церкви.

Пункт 1.3. Статуту Парафії визначає, що парафія керується в своїй діяльності вченням Святого Євангелія, Православними догмами й канонами, загальноцерковними та єпархіяльними канонічними документами, цим Статутом, вказівками Єпархіяльного Архієрея і дотримується чинного законодавства України.

Згідно п. 4.1. Статуту Парафії, Парафія забезпечує задоволення своїх матеріальних потребна підставі самофінансування.

Відповідно до пункту 4.8. даного Статуту, Парафія, як суб`єкт цивільного права, відповідає за своїми зобов`язаннями й не відповідає за зобов`язаннями інших організацій і підприємств, які структурно входять до неї і діють напідставі власних статутів.

Згідно з п. 4.20 Статуту Парафії, заробітна плата або матеріальна допомога особам, які працюють у Парафії визначається за рішенням настоятеля.

Пунктом 5.2. статуту Парафії визначено, що на прохання церковного причету, Указом Єпархіяльного Архієрея призначається настоятель з числа священнослужителів Української автокефальної православної церкви.

Згідно з п. 5.3 Статуту Парафії, у разі доведеного порушення настоятелем канонічного права, статутуУкраїнської автокефальної православної церкви, даного Статуту, важкої хвороби абостаречої немочі, що унеможливлювало б виконання настоятелем своїх повноважень, його засудження церковним судом, відходу від Української автокефальної православної церкви або його власного бажання настоятель звільняється від своїх обов`язків указом Єпархіяльного Архієрея.

У відповіді на запит адвоката, отцем Миколаєм Дроздом, настоятелем Церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Бузуків Черкаського району 02.11.2022 року надано відповідь з приводу виплати заробітної плати колишньому настоятелю церкви ОСОБА_6 , в якій зазначено, що Церква Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви с. Бузуків Степанківської сільської ради Черкаського району Черкаської області є неприбутковою релігійною організацією та не має можливості формувати фонд заробітної плати, тому настоятелі виконують свої службові обов`язки на безоплатній основі.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 35 Конституції України, частини другої статті 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави.

Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій.

Релігійна громада (Парафія) є юридичною особою згідно із законодавством України та у своїй діяльності керується, крім іншого законодавства, Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Відповідно до частин першої, другої статті 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати й поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно зі своїми статутами (положеннями).Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).Держава визнаєправо релігійноїгромади наїї підлеглістьу канонічнихта організаційнихпитаннях будь-якимдіючим вУкраїні таза їїмежами релігійнимцентрам (управлінням)і вільнузміну цієїпідлеглості шляхомвнесення відповіднихзмін достатуту (положення)релігійної громади.Рішення прозміну підлеглостіта внесеннявідповідних змінабо доповненьдо статутуухвалюється загальнимизборами релігійноїгромади.Такі загальнізбори релігійноїгромади можутьскликатися їїчленами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено право релігійних організацій приймати на роботу громадян, укладаючи з ними трудові договори, які укладаються у письмовій формі. Релігійна організація зобов`язана у встановленому порядку зареєструвати трудовий договір. У такому ж порядку реєструються документи, що визначають умови оплати праці священнослужителів, церковнослужителів і осіб, які працюють у релігійній організації на виборних посадах.

Тобто наявність трудових відносин між релігійною організацією та працівником підтверджується укладеним у письмовій формі трудовим договором, зареєстрованим у встановленому порядку.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Релігійні громади діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно зі своїми статутами (положеннями). Правовий статус священнослужителя в парафії визначається церковним правом.

Трудових договорів між Релігійною громадою та робітником чи службовцем ОСОБА_1 на виконання трудових функцій настоятеля або будь-якого іншого працівника чи службовця укладено не було, реєстрація такого договору у встановленому порядку не проводилась. Отже, настоятель ОСОБА_1 трудові функції, у розумінні законодавства про працю, в Релігійній громаді Церква Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви с. Бузуків Степанківської сільської ради Черкаського району Черкаської області не виконував, перебував у юрисдикції правлячого архієрея.

Отже, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, колегія суддів встановила, що між сторонами в цій справі не укладався трудовий договір, ОСОБА_1 не виконував трудові функції в Релігійній громаді ПЦУ в розумінні законодавства про працю, а перебував під юрисдикцією правлячого архієрея УПЦ, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів того, що він, будучи священнослужителем, перебував у трудових правовідносинах з релігійною організацією з дотриманням вимог, визначених статтею 25 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Вказане узгоджується із правовими висновками викладеними у подібних правовідносинах Верховним Судом у своїх постановах від 15 липня 2021 року у справі №156/372/19 та від 12 червня 2019 року у справі № 310/6791/16-ц.

За таких обставин, установлено, що судове рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким позвоні вимоги ОСОБА_1 підлягають відхиленню судом у повному обсязі з мотивів, викладених у цій постанові.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК україни порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та(або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За правилом, яке встановлено у частині третій статті 352 ЦПК України, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

У частинах першій, тринадцятій статті 141ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за вимогою про поновлення на роботі, тому у відповідності до вимог статті 382ЦПК України з нього стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені скаржником у межах даної справи лише в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування Указу Консисторії, а саме 1488,00 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Решта суми судового збору у розмірі 1488,00 грн. за подану апеляційну скаргу підлягає компенсації на користь парафії з держави.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвокатаТараненка МирославаОлександровича вінтересах Релігійноїгромади (парафії)Церкви УспінняПресвятої БогородиціЧеркаської іКіровоградської ЄпархіїУкраїнської автокефальноїправославної церквис.Бузуків Степанківськоїсільської ради задовольнити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 листопада 2022 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Консисторії (єпархіального управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви про визнання протиправним та скасування указу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, визнання недостовірними відомостей, визнання дій такими, що порушують особисті немайнові права та принижують честь і гідність, зобов`язання спростувати відомості залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Релігійної громади (парафії) Церкви Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської Єпархії Української автокефальної православної церкви с. Бузуків Степанківської сільської ради судові витрати пов`язані із сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1488,00 грн.

Компенсувати Релігійній громаді (парафії) Церкви Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської Єпархії Української автокефальної православної церкви с. Бузуків Степанківської сільської ради за рахунко держави судові витрати пов`язані із сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1488,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 квітня 2023 року.

Судді: