Постанова

від 15.11.2023 по справі 707/996/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 707/996/22

провадження № 61-7539св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Пророка В. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Консисторія (єпархіальне управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Релігійна громада (парафія) Церкви Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської Єпархії Української автокефальної церкви с. Бузуків Степанківської сільської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Новікова О. М., Гончар Н. І., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Консисторії (єпархіального управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви про визнання протиправним та скасування указу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, визнання недостовірними відомостей, визнання дій такими, що порушують особисті немайнові права та принижують честь і гідність, зобов`язання спростувати відомості.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що указом відповідача від 20 листопада 2018 року № 22 його було прийнято на роботу на посаду настоятеля церкви Свято-Успенського храму в с. Бузуків Черкаського району Черкаської області.

Він працював гідно та сумлінно, виконуючи свої обов`язки у відповідності з «Типіконом», нарікань на його роботу з боку Консисторії не було, жодних зауважень він не отримував. Прихожани храму були задоволені його службою, він намагався навести лад навколо церкви та привернути увагу органів місцевого самоврядування до існуючих проблем.

Проте 15 квітня 2019 року він прибув для проведення пасхального богослужіння та від людей, які служать у церкві, дізнався, що при церкві є вже інший священник. Жодних розпоряджень з боку Консисторії він не отримував. Його фактично було відсторонено від роботи без пояснень та належних підстав. Вважає своє звільнення з роботи безпідставним та протиправним.

До його трудової книжки не були внесені записи про його працевлаштування, його не було ознайомлено з наказом про прийняття на роботу, а також і з указом про звільнення. Про існування указу про своє звільнення від 27 червня 2019 року № 4 він дізнався лише в 2022 році, ознайомившись із матеріалами іншої цивільної справи, яка перебувала в провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси (справа № 712/10764/21).

В указі не зазначена підстава звільнення, як це передбачено нормами КЗпП України. В мотивувальній частині оспорюваного указу вказано: «За порушення етичних норм поведінки священнослужителя, порушення богослужбового Уставу Православної Церкви, прояви окультизму, намагання зірвати Пасхальне богослужіння в Свято-Успенському храмі с. Бузуків 15.04.2019 року, влаштування сварки з призначеним для проведення пасхального богослужіння священником під час богослужіння, привласнення коштів парафії, невмотивоване витрачання коштів парафії, невміння і небажання налагодити конструктивну діяльність парафії, введення парафії в оману та зведення неправди на парафіян, непорядність».

Тобто фактично його було визнано винним у скоєнні ряду проступків, які в результаті стали причиною звільнення у вигляді дисциплінарної відповідальності.

Позивач вважає, що указ від 27 червня 2019 року № 4, виданий Консисторією (Єпархіальне управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Православної Церкви України, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В указі від 27 червні 2019 року № 4 відповідач звинуватив його в ганебних вчинках, визнав його винним та одночасно притягнув до відповідальності, звинуватив його фактично у злочинних діях, які є повністю вигаданими.

Крім того, внаслідок розповсюдження оспорюваного указу серед структур Православної Церкви, направлення копії цього указу до інших релігійних організацій завдано шкоди його честі, гідності та діловій репутації. Відповідач поширив неправдиву інформацію серед парафіян, що мало для нього негативні наслідки.

За період його роботи у Свято-Успенському храмі с. Бузуків йому не виплачувалася заробітна плата, а відповідач не сплачував передбачені законодавством внески.

Крім того, вказує, що оспорюваним указом були скомпрометовані його ім`я та репутація, що фактично позбавило його права заробляти собі на життя, в результаті чого він потрапив у скрутне матеріальне становище, що призвело до порушення звичного способу життя.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд:

1) поновити строк звернення до суду;

2) визнати протиправним та скасувати указ Консисторії (Єпархіального управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви від 27 червня 2019 року № 4 про звільнення його з посади настоятеля парафії Успіння Пресвятої Богородиці с. Бузуків Черкаського району Черкаської області та виключення його з кліру Черкаської і Кіровоградської єпархії;

3) поновити його на посаді настоятеля парафії Успіння Пресвятої Богородиці с. Бузуків Черкаського району Черкаської області та скасувати виключення його з кліру Черкаської і Кіровоградської єпархії;

4) стягнути на його користь із Консисторії (Єпархіального управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви невиплачену заробітну плату з індексацією в розмірі 26 368,88 грн;

5 ) стягнути на його користь із Консисторії (Єпархіального управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви середній заробіток за час затримки у розрахунку за період із 28 червня 2019 року по 17 травня 2022 року у розмірі 213 314,90 грн;

6) стягнути на його користь із Консисторії (Єпархіального управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви 958 735,12 грн на відшкодування моральної шкоди;

7) визнати недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, порушують його права та свободи, ганьблять його честь, гідність, ділову репутацію відомості, викладені в указі від 27 червня 2019 року № 4 Консисторії (Єпархіального управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви;

8) визнати дії Консисторії (Єпархіального управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви щодо поширення указу від 27 червня 2019 року № 4 такими, що порушують його особисті немайнові права та принижують його честь та гідність;

9) зобов`язати Консисторію (Єпархіальне управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви спростувати відомості, викладені в указі від 27 червня 2019 року № 4, у спосіб, найбільш близький до способу їх поширення, шляхом публічного спростування перед прихожанами Свято-Успенського храму та направленням до структур Православної Церкви інформації про те, що викладена в указі від 27 червня 2019 року № 4 інформація стосовно ОСОБА_2 недостовірна, така, що не відповідає дійсності, порушує права, свободи, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 24 листопада 2022 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано указ Консисторії (Єпархіального управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви від 27 червня 2019 року № 4 про звільнення ОСОБА_1 з посади настоятеля парафії Успіння Пресвятої Богородиці с. Бузуків Черкаського району Черкаської області та виключення ОСОБА_1 з кліру Черкаської і Кіровоградської єпархії.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді настоятеля парафії Успіння Пресвятої Богородиці с. Бузуків Черкаського району Черкаської області.

Стягнуто з Консисторії (Єпархіального управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви на користь держави судовий збір у розмірі 1 984,80 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що указ про звільнення позивача від 27 червня 2019 року № 4 є незаконним, так як Консисторією (Єпархіальним управлінням) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви на надано жодного доказу на підтвердження правомірності цього указу чи доказів на підтвердження вчинення позивачем дій, зазначених в указі, тому указ підлягає скасуванню. Таким чином, суд вважав, що позивача звільнено без законної підстави та він повинен бути поновлений на попередній роботі.

Щодо вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, то суд, відмовляючи у їх задоволенні, виходив із того, що Консисторія (Єпархіальне управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви не є належним відповідачем у цій справі щодо стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки парафія, в якій позивач був настоятелем, хоч і входить до складу Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви, але остання відповідає за своїми зобов`язаннями і не відповідає за зобов`язаннями інших організацій і підприємств, які структурно входять до неї та діють на підставі власних статутів.

На думку суду першої інстанції, належним відповідачем є Релігійна громада (парафія) Церкви Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви с. Бузуків Степанківської сільської ради Черкаського району Черкаської області (далі - Парафія), яка є самостійною юридичною особою. Однак позивачем не заявлено клопотання про залучення до участі у справі Парафію як співвідповідача, тому вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку не підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, то суд вважав, що вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено, що саме відповідачем у справі йому було завдано моральної шкоди та не обґрунтовано у чому саме полягала завдана моральна шкода у заявленому розмірі.

Вимоги позовної заяви про визнання відомостей недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, порушують права та свободи позивача, ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію, викладені в указі від 27 червня 2019 року № 4, та про зобов`язання відповідача публічно спростувати перед прихожанами інформацію, зазначену в указі, задоволенню не підлягають, оскільки позивач не довів факту розповсюдження недостовірної інформації стосовно нього відповідачем. У такому випадку позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки позов подано про скасування указу про звільнення та поновлення на роботі та відсутнє обґрунтування вимоги щодо захисту честі та гідності, ділової репутації.

Щодо вимоги позовної заяви про зобов`язання відповідача визнати дії відповідача відносно поширення указу про звільнення такими, що порушують особисті немайнові права позивача та принижують його честь та гідність, то вона також задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів поширення відповідачем спірного указу серед прихожан, жителів с. Бузуків та структур Православної Церкви України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Релігійна громада (парафії) Церкви Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської Єпархії Української автокефальної православної церкви с. Бузуків Степанківської сільської ради, як особа, яка не приймала участі в справі, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення місцевого суду в повному обсязі та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу Релігійної громади (парафії) Церкви Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської Єпархії Української автокефальної православної церкви с. Бузуків Степанківської сільської ради задоволено.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Консисторії (Єпархіального управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви про визнання протиправним та скасування указу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, визнання недостовірними відомостей, визнання дій такими, що порушують особисті немайнові права та принижують честь і гідність, зобов`язання спростувати відомості залишено без задоволення. Вирішено питання про судові витрати.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між сторонами в цій справі не укладався трудовий договір.

ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів того, що він, будучи священнослужителем, перебував у трудових правовідносинах із релігійною організацією з дотриманням вимог, визначених статтею 25 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

17 травня 2023 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся

до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року у вказаній справі, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо того,

чи є указ Єпархіального управління за підписом Єпархіального Архієрея розпорядчим документом про призначення на роботу у розумінні частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), згідно з якою працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця.

Також відсутній висновок щодо необхідності дотримання вимог КЗпП України при звільненні священнослужителя.

Зазначає, що відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» на громадян, які працюють у релігійних організаціях та створених ними підприємствах, добродійних закладах на умовах трудового договору, поширюється дія законодавства про працю, загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оподаткування.

На підтвердження факту перебування з відповідачем у трудових відносинах позивачем було надано копії указів про призначення його на посаду та звільнення з неї.

Суд першої інстанції вказані документи визнав належними доказами на підтвердження факту працевлаштування, натомість апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов помилкового висновку, що ці ж документи що не можуть бути доказом перебування заявника у трудових відносинах із релігійної громадою.

Інші учасники процесу не скористалися своїм правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

У липні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що указом Консисторії (Єпархіального управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви від 20 листопада 2018 року № 22 ОСОБА_1 було призначено настоятелем релігійної громади Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви с. Бузуків Черкаського району Черкаської області.

Указом Консисторії (Єпархіального управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви України від 27 червня 2019 року № 4 протоієрея ОСОБА_3 звільнено з посади настоятелі парафії Успіння Пресвятої Богородиці с. Бузуків Черкаського району Черкаської області та заборонено в священослужінні: звершення богослужінь церковних треб, а також виведено зі складу кліру Черкаської і Кіровоградської єпархії.

Причиною звільнення в указі зазначено: порушення етичних норм поведінки священнослужителя, порушення богослужбового Уставу Православної Церкви, прояви окультизму, намаганні зірвати Пасхальне богослужіння в Свято-Успенському храмі с. Бузуків 15 квітня 2019 року, влаштування сварки з призначеним для проведення пасхального богослужіння священником під час богослужіння, привласнення коштів парафії, невмотивоване витрачання коштів парафії, невміння і небажання налагодити конструктивну діяльність парафії, введення парафії в оману та зведення неправди на парафіян, непорядність.

За індивідуальними відомостями про застраховану особу Пенсійного фонду України, сформованими станом на 25 травня 2022 року, відомості відносно працевлаштування ОСОБА_1 настоятелем релігійної громади Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви с. Бузуків відсутні, як і відступні дані про отримання ним доходів з листопада 2018 року по червень 2019 року (а. с. 32-33, 34).

Відповідно до статуту Консисторії (Єпархіального управління) Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви, який зареєстровано наказом Державного комітету України у справах релігій 29 вересня 2004 року № 49, Консисторія (Єпархіальне управління) керується в своїй діяльності наукою Святої Євангелії, православними догмами і канонами, статутом Української автокефальної православної церкви, даним Статутом, Указами Єпархіального Архієрея Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви, чинним законодавством України.

Консисторія (Єпархіальне управління), як суб`єкт цивільного права, відповідає за власними зобов`язаннями своїм майном і не відповідає за зобов`язаннями інших організацій, що мають статут, а також за зобов`язаннями підприємств, що діють на підставі власних статутів (пункт 3.7 Статуту Консисторії).

Згідно із статутом Релігійної громади (парафії) Церкви Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви с. Бузуків Степанківської сільської ради Черкаського району Черкаської області, який зареєстровано розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 22 травня 2008 року № 144, Парафія входить до складу Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви і знаходиться в канонічному підпорядкуванні Єпархіальному Архієреєві Черкаської і Кіровоградської Єпархії Української автокефальної православної церкви.

Пункт 1.3. Статуту визначає, що Парафія керується у своїй діяльності вченням Святого Євангелія, Православними догмами й канонами, загальноцерковними та єпархіальними канонічними документами, цим Статутом, вказівками ОСОБА_4 і дотримується чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 4.1. Статуту Парафія забезпечує задоволення своїх матеріальних потреб на підставі самофінансування.

Відповідно до пункту 4.8. Статуту Парафія, як суб`єкт цивільного права, відповідає за своїми зобов`язаннями і не відповідає за зобов`язаннями інших організацій і підприємств, які структурно входять до неї і діють на підставі власних статутів.

За пунктом 4.20 Статуту заробітна плата або матеріальна допомога особам, які працюють у Парафії, визначається за рішенням настоятеля.

Пунктом 5.2. Статуту визначено, що на прохання церковного причету, Указом Єпархіального Архієрея призначається настоятель із числа священнослужителів Української автокефальної православної церкви.

Згідно з пунктом 5.3 Статуту у разі доведеного порушення настоятелем канонічного права, статуту Української автокефальної православної церкви, даного Статуту, важкої хвороби або старечої немочі, що унеможливлювало б виконання настоятелем своїх повноважень, його засудження церковним судом, відходу від Української автокефальної православної церкви або його власного бажання настоятель звільняється від своїх обов`язків указом ОСОБА_4 .

У відповідь на адвокатський запит, отець ОСОБА_5 , настоятель Церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Бузуків Черкаського району листом від 02 листопада 2022 року повідомив, що Церква Успіння Пресвятої Богородиці Черкаської і Кіровоградської єпархії Української автокефальної православної церкви с. Бузуків Степанківської сільської ради Черкаського району Черкаської області є неприбутковою релігійною організацією та не має можливості формувати фонд заробітної плати, тому настоятелі виконують свої службові обов`язки на безоплатній основі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За статтею 35 Конституції України, частиною другою статті 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави.

Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій.

Релігійна громада (Парафія) є юридичною особою згідно із законодавством України та у своїй діяльності керується, крім іншого законодавства, Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Відповідно до частин першої, другої статті 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати й поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно зі своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Згідно із статтею 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено право релігійних організацій приймати на роботу громадян, укладаючи з ними трудові договори, які укладаються у письмовій формі. Релігійна організація зобов`язана у встановленому порядку зареєструвати трудовий договір. У такому ж порядку реєструються документи, що визначають умови оплати праці священнослужителів, церковнослужителів і осіб, які працюють у релігійній організації на виборних посадах.

Тобто наявність трудових відносин між релігійною організацією та працівником підтверджується укладеним у письмовій формі трудовим договором, зареєстрованим у встановленому порядку.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та у взаємному зв`язку, встановивши, що між сторонами у справі, яка переглядається, не укладався трудовий договір, священнослужитель ОСОБА_1 не виконувавтрудові функції в релігійній громаді у розумінні законодавства про працю, а перебував під юрисдикцією правлячого архієрея Української автокефальної православної церкви, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12 червня 2019 року у справі № 310/6791/16-ц (провадження № 61-18020св18),від 19 жовтня 2020 року у справі № 158/1182/19 (провадження N 61-4350св20), від 15 липня 2021 року у справі № 156/372/19 (провадження № 61-8609св20).

Звертаючись до Верховного Суду, заявник підставою касаційного оскарження судового рішення зазначив пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник повинен обґрунтувати, у чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).

Враховуючи наведене, Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновків Верховного Суду), з огляду на те, що заявник не обґрунтував, які саме норми матеріального права неправильно застосовані судом та у чому саме полягає помилка суду апеляційної інстанції при їх застосуванні.

При цьому у наведених вище постановах Верховним Судом сформовано правовий висновок, відповідно до якого наявність трудових відносин між релігійною організацією та працівником підтверджується укладеним у письмовій формі трудовим договором, зареєстрованим у встановленому порядку.

У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що між сторонами не укладався трудовий договір, ОСОБА_1 не виконував трудові функції у релігійній громаді Української автокефальної православної церкви в розумінні законодавства про працю, а перебував під юрисдикцією правлячого архієрея.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду апеляційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Пророк В. В. Сердюк