Номер провадження: 22-ц/813/910/23
Справа № 815/4504/16
Головуючий у першій інстанції Кузнецова В. В.
Доповідач Комлева О. С.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.04.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів Сєвєрової Є.С., Цюри Т.В.,
з участю секретаря Шлапак А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2021 року постановлене під головуванням судді Кузнецової В.В., повний текст складено 19 лютого 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, -
в с т а н о в и в:
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, третя особа ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
В обґрунтування позову зазначив, що 12 серпня 2015 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в одеській області зареєстровано декларацію про початок виконання ОСОБА_2 будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку з відкритим басейном по АДРЕСА_1 . Однак, проект індивідуального житлового будинку розроблено з численними порушенням норм ДБН, пожарних та санітарних норм, оскільки під час його розроблення не враховано складність об`єкта будівництва та наявність сусідніх будівель, чим порушено нормиЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності». Крім того, в декларацію про початок будівельних робіт були внесені невірні та недостовірні відомості, що є підставою для скасування вказаної реєстрації.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду. Однак, постановою Верховного Суду від 16.07.2020 року вказані судові рішення були скасовані. Провадження у справі закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року заяву ОСОБА_1 про направлення справи за підсудністю задоволено та справу передано до Приморського районного суду м. Одеси.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги зазначив, що реєстрацію права власності на нерухоме майно в будинку по АДРЕСА_1 (або Люстдорфська дорога 139/1) було проведено всупереч судових рішень, якими прямо заборонено проведення будь-яких реєстраційних дій та якими визнано об`єкт самочинним будівництвом і вказані дії було вчинено виключно з метою ухилення від відповідальності за здійснення самочинного будівництва.
ОСОБА_2 здійснено будівництво багатоквартирного житлового будинку замість індивідуального житлового будинку, без належним чином розробленого проекту, з істотними порушеннями будівельних та протипожежних норм і правил, що відповідно до ст. 376 ЦК України є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, декларація про початок виконання будівельних робіт містить низку недостовірних відомостей, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.
Крім того, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, відомості щодо об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_2 відсутні.
Відзиву на адресу апеляційного суду не надходило.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
Представник Департаменту державноїархітектурно-будівельноїінспекції вОдеській областів судовезасідання,призначене на 18 квітня 2023 року не з`явився, про розгляд справи був сповіщений належним чином (а.с. 205, 211-212 т. 4).
Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило.
Частиною 2 статті 372 ЦПК Українипередбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 , представника ОСОБА_1 , його адвоката Стаценко В.М., адвоката Драгун А.С., представника ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідностідо ст.367ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 11.08.2015 ОСОБА_4 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області подано Декларацію про початок виконання будівельних робіт«Будівництво індивідуального житлового будинку та відкритого басейну по АДРЕСА_1 », за результатами розгляду якої контролюючим органом 12.08.2015року проведено її державну реєстрацію за №ОД 082152230729.
21.08.2015 року до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від Прокуратури Одеської області надійшла колективна скарга ОСОБА_3 та інших осіб щодо незаконного будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами розгляду якої фахівцями Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області проведено позапланову перевірку дотримання ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва індивідуального житлового будинку, та відкритого басейну за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами вказаної перевірки Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 27.08.2015року складено Акт перевірки, у якому встановлено, що замовником будівництва ОСОБА_2 виконуються роботи з влаштування балконів по периметру вказаного будинку з другого по четвертий поверхи, з тильного боку будинку встановлено випуски арматури в міжповерхових перекриттях для з`єднання існуючої частини будинку з новою, що не передбачено проектною документацією, виконуються будівельні роботи зі з`єднання існуючого стрічкового фундаменту під чашу басейна з фундаментом будинку, та залиття єдиної залізобетонної монолітної плити для влаштування нової частини будинку, яка не передбачена проектною документацією, розташування міжкімнатних перегородок не відповідає вимогам проектної документації.
У зв`язку з виявленими фахівцями Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області порушеннями, контролюючим органом 04.09.2015року винесено Наказ №64 від 04.09.2015 року «СК» «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт», котрим скасовано реєстрацію декларації від 12.08.2015року №082152230729 про початок виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну за адресою: АДРЕСА_1 , замовник ОСОБА_2 .
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2016року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016року у справі №815/611/16 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено, визнано неправомірним та скасовано Наказ Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області №64 від 04.09.2015 року «СК» «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт», яким скасовано реєстрацію декларації від 12.08.2015 року №082152230729 про початок виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну за адресою: АДРЕСА_1 .
16.06.2016 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області винесено Наказ №153 «Про скасування Наказу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 04.09.2015р. №64 «СК», яким скасовано Наказ Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 04.09.2015року №64 «СК» «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт».
Відновлення реєстрації декларації від 12.08.2015року №ОД 082152230729 про початок виконання ОСОБА_2 будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку з відкритим басейном по АДРЕСА_1 , стало підставою звернення ОСОБА_1 із зазначеним позовом.
Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, суд першої інстанції виходив з того, щодекларація про початок виконання будівельних робіт від 12.08.2015року №ОД 082152230729 фактично вичерпала свою дію внаслідок реєстрації права власності, та скасування спірної декларації не призведе до ефективного захисту порушеного права позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне.
Статтею 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Згідно ст. 4 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
Суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.
Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
3) затвердження проектної документації;
4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;
6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.ч. 2, 5 та 7 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
Контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю.
Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно ст. 35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю. Форма повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України.
Виконання підготовчих робіт може здійснюватися на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт.
Виконання підготовчих робіт без подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт забороняється.
Повідомлення про початок виконання підготовчих робіт не дає права на виконання будівельних робіт.
Право на початок виконання підготовчих робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути скасовано відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:
1) подання замовником заяви про скасування повідомлення про початок виконання підготовчих робіт;
2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;
3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.
Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту і достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, та виконання підготовчих робіт з порушенням вимог, визначених у цій статті.
Згідно ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.
Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається.
Право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути скасовано відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:
1) подання замовником заяви про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт;
2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;
3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.
Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання будівельних робіт, та за виконання будівельних робіт без повідомлення.
Як передбачено ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:
1) подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт;
2) наявності відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;
3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю;
4) скасування містобудівних умов та обмежень;
5) систематичного (два і більше разів підряд) перешкоджання проведенню перевірки посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об`єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.
Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про готовність об`єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.
Рішення про реєстрацію або повернення декларації про готовність об`єкта до експлуатації може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права реєстрації декларації), або оскаржено до суду.
Зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.
Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
Згідно ч. 2 ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування декларації чи права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовника протягом трьох робочих днів з дня скасування.
Статтею 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу.
Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки є:
1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;
2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;
3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;
4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;
5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом;
6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Аналогічні підстави для проведення позапланової перевірки передбачені пунктом 7 Порядку про здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553.
Зі змісту положень статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку №553 вбачається, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.
Тобто, за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва.
Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва, у зв`язку з чим такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту.
Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання.
Судом вірно встановлено, що ОСОБА_2 12 серпня 2015 року подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт, яке зареєстровано Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області за № ОД 082152230729.
З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що реєстрація декларації про початок будівництва є обов`язковою умовою для початку виконання будівельних робіт. Відповідальність за повноту та достовірність інформації, наведеної в декларації, несе замовник будівництва (особа, яка подає декларацію).
В свою чергу, Державна архітектурно-будівельна інспекція може скористатися наданим їй правом відмови у реєстрації декларації або повернення поданої декларації з підстав, визначених статтями 36 і 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у тому числі, у зв`язку з поданням недостовірної інформації у такій декларації.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Як передбачено ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
За правилами статті 26 цього Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, завершальним етапом будівництва об`єкта містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461, якою затверджено «Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
Отже саме із цього моменту новостворене майно з категорії побудови переходить до категорії майна як об`єкта цивільних прав.
З огляду на викладене, реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення третьою особою дій щодо реалізації наданого йому цим повідомленням права на проведення будівельних робіт.
З моменту реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з якою пов`язується закінчення будівництва об`єкта містобудування, повідомлення про початок виконання будівельних робіт вичерпала свою дію.
Після реєстрації права власності на об`єкт будівництва, декларація про початок виконання будівельних робіт як і декларація про готовність об`єкта до експлуатації новоствореного об`єкта містобудування вичерпує свою дію.
12 серпня 2015 року Департаментом ДАБІ в Одеській області зареєстровано Декларацію № ОД082152230729 про початок виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну за адресою: АДРЕСА_1 , замовник будівництва ОСОБА_2
30.09.2016 року Департаментом ДАБІ в Одеській області зареєстровано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 142162742201.
Зареєструвавши декларацію про готовність об`єкту будівництва до експлуатації органи ДАБІ мали перевірити як сам об`єкт нерухомого майна, який вводився в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості зазначені в самій декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що при введені будинку до експлуатації ОСОБА_2 змінено адресу реєстрації новозбудованого об`єкту та на підставі відповідної довідки про присвоєння адреси зареєстровано право власності на будинок АДРЕСА_2 .
Надалі ОСОБА_2 було прийнято рішення про здійснення поділу об`єкту нерухомості , у зв`язку з чим 07.10.2016 року ТОВ «БТІ ЕКСПЕРТ КОНСАЛТИНГ» надано висновок щодо технічної документації можливості поділу об`єкта нерухомості.
10.10.2016 року державним реєстратором прийнято низку рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
27.10.2016 року створено ОСББ «ЛЮСТДОРФ 139/1», яким в результаті передано на баланс земельну ділянку 5110136900:33:010:0027 та будинок по АДРЕСА_1 .
Таким чином, станом на сьогоднішній день ОСОБА_2 не є власником ні земельної ділянки, ні власником будинку по АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ).
Приморський районний суд м. Одеси погоджується з твердженнями позивача про те, що в Декларації від 12.08.2015р. №ОД 082152230729 про початок виконання ОСОБА_2 будівельних робіт вказано невірні та недостовірні відомості, які порушують законодавство у сфері містобудівної діяльності, будівельні норми, державні стандарти і правила під час будівництва індивідуального житлового будинку та відкритого басейну за адресою: по АДРЕСА_1 .
Крім того, незаконність будівництва та порушення прав сусідських будівель, підтверджується наявними в матеріалах справи судовими рішеннями, якими вказане будівництво визнано самочинним та таким, що підлягає знесенню (т.1 а.с. 33-48).
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, декларація про початок виконання будівельних робіт вичерпує свою дію.
З урахуванням викладеного, суд оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 , оскільки скасування спірної декларації не призведе до ефективного захисту порушеного права позивача.
Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те,щореєстрацію права власності на нерухоме майно в будинку по АДРЕСА_1 (або Люстдорфська дорога 139/1) було проведено всупереч судових рішень, якими прямо заборонено проведення будь-яких реєстраційних дій та якими визнано об`єкт самочинним будівництвом і вказані дії було вчинено виключно з метою ухилення від відповідальності за здійснення самочинного будівництва колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню з підстав того, що предметом розгляду були позовні вимоги про скасування декларації про визнання противоправною та скасування декларації початок виконання будівельних робіт.
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про відсутність відомостей щодо об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_2 , оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами справи та зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
Крім того,зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.
Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 20 квітня 2023 року.
Головуючий
Судді
Суд | Одеський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 18.04.2023 |
Оприлюднено | 24.04.2023 |
Номер документу | 110353974 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: спори про самочинне будівництво |
Цивільне
Одеський апеляційний суд
Комлева О. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні