Постанова

від 20.04.2023 по справі 507/2056/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2711/23

Справа № 507/2056/21

Головуючий у першій інстанції Дармакука Т. П.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С.,

За участю секретаря судового засідання: Трофименко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 17 січня 2022 року по цивльній справі справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Троїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області, Відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області про визнання протиправним, скасування повідомлення та наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Троїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області, Відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області, у якому просили суд:

1) визнати протиправною діяльністьТроїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської областіщодо відсторонення позивачів від роботи за відсутності в них профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хворобипроти COVID-19;

2) зобов`язатиТроїцький опорний заклад загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської областіскасувати повідомлення від 04.11.2021 року № 160, 161;

3) зобов`язатиТроїцький опорний заклад загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської областіскасувати накази№ 58-к/тр, 59-к/тр від 08 листопада 2021 року;

4)відділ освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської областівиплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу;

5)Троїцькому опорному закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської областізарахувати до трудового та страхового стажу вимушені прогули ОСОБА_4 та ОСОБА_5 почминаючи з 08.11.2021 до дня поновлення на роботі.

В обґрунтування вимог вказують, що вони працюють на посаді вчителів Троїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області. Наказами Троїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області № 58-к/тр, 59-к/тр від 08 листопада 2021 року їх відсторонили від роботи, із тієї підстави, що вони відмовилися надати медичну документацію на підтвердження щеплення проти COVID-19. Відсторонення від роботи вони вважають протиправним, таким, що порушує їхнє право на працю, також обмежувальні протиепідемічні заходи протиправні та неконституційні.

РішеннямЛюбашівського районногосуду Одеськоїобласті від17січня 2022рокув задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Троїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області, відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області про визнання протиправними, скасування повідомлення та наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати рішення Любашівського районного суду Одеської області від 17 січня 2022 року, задовольнити позовоні вимоги позивачів відповідно до позовної заяви та покласти судові витрати на Відділ освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В ході апеляційного розгляду справи від Начальника відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області Байрак Олександра надійшов лист №817 від 07.11.2022 року, у якому Відділ освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області просить апеляційний суд відмовити скаржникам - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні апеляційної скарги, залишити в силі рішення Любашівського районного суду Одеської області від 17 січня 2022 року та розглянути справу без присутності представника Відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області по причині відсутності коштів на фінансування відряджень та дією правового режиму воєнного стану на території України (Том І: а.с. 219-220).

В судове засідання, призначене на 20.04.2023 року з`явився: представник апелянтів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

Інші учасники справи до суду не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимогст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Заяв або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направили.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено, щопозивач ОСОБА_1 з 01 вересня 1995 року працює на посаді вчителя фізичної культури, ОСОБА_2 з 01 листопада 2013 року працює на посаді вчителя інформатики в Троїцькому опорному закладі загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області (Том І: а.с. 15-22).

04 листопада 2021 року відповідач - Троїцький опорний заклад загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської областіповідомив позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. Як вбачається із повідомлень №160,161 від 04 листопада 2021 року, які адресовані позивачам, їм запропоновано до 8 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, а також надати довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 1 вересня 2011 року № 595. При цьому, позивачів попереджено, що у випадку ненадання одного із зазначених документів, вони будуть відстороненні від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП та ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». (Том І: а.с.23-25)

Як вбачається із наказів Троїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області №№ 58-к/тр, 59-к/тр від 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 (Том І: а.с.25-26)

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, районний суд виходив з того, що відсторонення позивачів від роботи було здійснено відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову в частині про визнання протиправною діяльностіТроїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської областіщодо відсторонення позивачів від роботи за відсутності в них профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хворобипроти COVID-19; зобов`язанняТроїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської областіскасувати повідомлення від 04.11.2021 року № 160, 161; зобов`язанняТроїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської областіскасувати накази№ 58-к/тр, 59-к/тр від 08 листопада 2021 року. Також, з огляду на те, що у цій частині позовних вимог суд дійшов висновку про їх безпідставність, тому у решті заявлених позивачем позовних вимог щодо виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та зарахування до трудового та страхового стажу вимушеного прогулу, також належить відмовити, оскільки по своїй суті вони є похідними.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідаєв миогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною 1 статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця (від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання).

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

При видачі оспорюваних наказів відповідач, окрім ст.46 КЗпП України, керувався ч.2 ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" та пунктом 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236.

У преамбулі Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" вказано, що цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

За змістом ч.2 ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно із затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90) Положенням про Міністерство охорони здоров`я України головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України (далі МОЗ).

Відповідно до пункту 8 цього Положення МОЗ у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Накази МОЗ, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Нормативно-правові акти МОЗ підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі Перелік № 2153).

Цей перелік доповнено наказом МОЗ № 2393 від 01 листопада 2021 року.

Відповідно до Переліку № 2153 з доповненнями, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:

1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади.

5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Пунктом 416постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв таорганізацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України Про оплату праці та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Отже, системний аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництва та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим, як підстава для відсторонення працівника від роботи у відповідності до ч.1 ст.46 КЗпП України відноситься до інших випадків, передбачених законодавством.

Судовим розглядом справи встановлено, що у данній справі на вчителівТроїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської областіпоширюється дія Переліку № 2153, тому директор школи, видавши накази №58-к/тр, 59-к/тряк керівник виконував вимоги постанови КМ України від 09 грудня 2020 року № 1236 і правомірно застосував до позивачів відсторонення від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством.

При цьому, суд враховує, що позивачі є педагогічними працівниками державного навчального закладу, не пройшли та не бажають пройти профілактичне щеплення, не надали доказів щодо наявності у них абсолютних протипоказань до проведення вище вказаного профілактичного щеплення, тому керівникТроїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської областізобов`язаний був, відповідно до діючого законодавства відсторонити позивачів від роботи.

Апеляційний суд погоджується із висновком районного суду, що у спірних правовідносинах, суд не вбачає порушення прав позивачів на працю, визначене ст.43 Конституції України, оскільки за ними зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, обмеження позивачів було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людей, зокрема, учасників освітнього процесу, якими згідно ст.19 Закону України "Про повну загальну середню освіту" є учні, педагогічні працівники, інші працівники закладу освіти, батьки учнів, асистенти дітей, у звязку із чим, районний суд правомірно відмовив у задоволенні позову позивачів.

У доводах апеляційної скарги, представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 посилається на те, що щеплення проти COVID-19 не відноситься до переліку профілактичних та обов`язкових щеплень і не може бути підставою для відсторонення від роботи особи в разі її обгрунтованної відмови від участі в експериментальному щеплені проти COVID-19.

Разом з тим, на вказані доводи апелянта слід зазначити наступне.

Так, відповідно до ч. 2ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.Наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153затверджено Перелік № 2153, відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники, зокрема, закладів дошкільної освіти незалежно від типу та форми власності.

Отже,як встановленосудом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є вчителями Троїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області. На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року №1096 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236" роботодавець письмово повідомив працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про необхідність надати документ про вакцинацію або довідку про абсолютні протипоказання до профілактичних щеплень. Також в цих повідомленнях наведено про те, що працівників, які не нададуть одного із зазначених документів, буде відсторонено від роботи (Том І: а.с. 23 зворот - 25).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із цими документами були ознайомлені під особистий підпис 04 листопада 2021 року, про що свідчить їх зміст, де зазначено про те, що вони ознайомлені, проте не згодні (Том І: а.с. 23 зворот - 25).

Наказами Троїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області № 58-к/тр та №59-к/тр від 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19. Підставою для відсторонення зазначено: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 04 листопада 2021 року. З цими наказами позивачі ознайомлені під розписку (Том І: а.с.25 зворот, 26)

Отже, суд у цій справі обґрунтовано зробив висновок про те, що позивачі за родом своїх професій згідно вимог чинного законодавства (ч.2ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», Наказу Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021№2153, яким затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням) мали зробити обов`язкове щеплення від COVID-19, та за його відсутності роботодавець повинен був вжити дії до відсторонення не щепленого працівника закладу освіти від роботи.

Посилання апелянтів на те, що в матеріалах справи містяться обгрунтовані відмови їх від 04.11.2021 року від щеплень експериментальною вакцинацією проти вірусу COVID-19, а тому у відповідача не було законних підстав для запровадження наказів № 58-к/тр та №59-к/тр від 08 листопада 2021 року є неспроможними, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі письмово висловили свою категоричну позицію щодо відмови в проходженні профілактичного щеплення, що підтверджується наданими на ім`я директора Троїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради ОСОБА_6 заяв від 04 листопада 2021 року про відмову від щеплення експериментальною вакциною проти вірусу COVID-19(а.с.62-67)та про відмову від ризикованого медичного втручання (а.с. 70,71) в яких позивачі, повідомила про утримання від щеплення від коронавірусної інфекції SARS-CoV-2, тому дії відповідача в даному випадку відповідають законодавчо визначеному алгоритму дій, які передбачають відсторонення працівника від роботи.

Позивачами не було надано роботодавцю медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації, що могло б стати підставою для їх не відсторонення.

Як вже було встановлено судом, позивачі працюють вчителями в шкільному закладі, а тому підлягають обов`язковій вакцинації.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовилися від обов`язкової вакцинації, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що роботодавець обгрунтовано відсторонив їх від роботи.

Крім того, тимчасове обмеження права позивачів на працю, які відмовилися від вакцинації за власним бажанням, а тому і були відсторонені від роботи, не є проявом дискримінації, оскільки такі дії вчинені в інтересах суспільства, які превалюють над інтересом однієї особи, ґрунтуються на законі та переслідують законні цілі, про що суд зазначив вище.

Також слід звернути увагу, що апелянти вдалися до надмірного формалізму у трактуванні законодавства, що регулює спірні правовідносини, і, їх твердження з приводу незаконності оспорюваних наказів про відсторонення від роботи є неспроможними для задоволення вимог позову.

Твердження апелянтів на те, щопостанова КМУ №1236 від 09.12.2020є підзаконним актом і має відповідати Конституції України, так як вона в частині покладення на роботодавця обов`язку відсторонити від роботи працівника, який не щеплений від COVID-19, суперечить ст.ст.1,3, 6, 8, 19, 64 Конституції України, є безпідставними, адже вказаний нормативно-правовий акт є чинним, судом у встановленому порядку не скасований та його дію не зупинено, отже його положення підлягають до обов`язкового застосування.

Судом першої інстанції достатньо повно мотивовано судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального права.

Інших доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга позвачів не містить.

Окрім того, апеляційний суд вважає наголосити, що розглядаючи вказаний спір слід також взяти до уваги, правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №130/3548/21, за якими: «в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів».

Характер виконуваних обов`язків вчителя фізичної культури та вчителя інформатики в Троїцькому опорному закладі загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області, які пов`язані з контактами з дітьми та забезпеченням їх навчання, позивачі підлягали обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але після попередження про необхідність такого щеплення відмовились від проходження вакцинації, відповідач (роботодавець) обґрунтовано з дотриманням чинного законодавства відсторонив їх від роботи на час до проведення щеплення.

При цьому держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей. Право позивачів на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивачі відмовилася від обов`язкового щеплення. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Вказаний висновок колегії суддів повністю узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 697/2359/21, провадження № 61-5525св22, постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 697/2349/21, провадження № 61-6083св22.

Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що право позивачів на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено у зв`язку з ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, а втручання у вказані права позивачів ґрунтується на законі і є необхідним для захисту здоров`я учасників освітнього процесу. Досягнення цієї цілі є пріоритетним та виправдовує втручання у право позивачки на повагу до приватного життя та право на працю.

Згідно зіст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Жодних інших доводів на спростування висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Слід такожзазначити,що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно дост. 141 ЦПК Україниновий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 17 січня 2022 року по цивльній справі справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Троїцького опорного закладу загальної середньої освіти Любашівської селищної ради Одеської області, Відділу освіти, молоді та спорту Любашівської селищної ради Одеської області про визнання протиправним, скасування повідомлення та наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21.04.2023 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: О.С. Комлева

Є.С. Сєвєрова