Ухвала

від 21.04.2023 по справі 202/5975/23

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/5975/23

Провадження № 2-з/202/30/2023

УХВАЛА

Іменем України

21 квітня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувсядо Індустріальногорайонного судум.Дніпропетровська іззаявою про забезпечення позову по цивільній справі № 202/5975/23, в якій просить вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо їх майна.

Свою заяву ОСОБА_1 мотивує тим, що ним подано до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська позов про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 боргу за договором позики (розписка) від 06.02.2020 року на загальну суму 12781376,00 гривень. Відповідачі є освіченими та платоспроможними людьми, однак з 06.02.2021 року ухиляються від свого зобов`язання щодо повернення боргу, а на відповідні звернення позивача не реагують. Окрім того, під час підготовки позовної заяви, відповідач ОСОБА_2 здійснив відчуження двох належних йому транспортних засобів. Також, з метою збереження свого майна, в період 15-16.03.2023 року ОСОБА_2 зареєстрував належні йому 25% статутного капіталу у СТОВ «Тропік» на свою доньку ОСОБА_5 .

Враховуючи наведене, є об`єктивні підстави вважати, що відповіді, з метою збереження свого майна, можуть знову вчиняти дії щодо передачі належного їм майна іншим особам, що в подальшому, ускладнить виконання судового рішення.

У відповідності до ч. 1ст. 153 ЦПК Українив судове засідання сторони не викликались.

На підставі ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Розглянувши дану заяву, суд доходить наступних висновків.

Згідно з приписами частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 2 ст.151ЦПК України заявапро забезпеченняпозову подаєтьсяв письмовійформі,підписується заявникомі повиннамістити: 1)найменування суду,до якогоподається заява; 2)повне найменування(дляюридичних осіб)або ім`я(прізвище,ім`я тапо батькові-для фізичнихосіб)заявника,його місцезнаходження(дляюридичних осіб)або місцепроживання чиперебування (дляфізичних осіб),поштові індекси,ідентифікаційний кодюридичної особив Єдиномудержавному реєстріпідприємств іорганізацій України,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків(дляфізичних осіб)за йогонаявності абономер ісерію паспортадля фізичнихосіб -громадян України,номери засобівзв`язку таадресу електронноїпошти,за наявності; 3)предмет позовута обґрунтуваннянеобхідності забезпеченняпозову; 4)захід забезпеченняпозову,який належитьзастосувати,з обґрунтуваннямйого необхідності; 5)ціну позову,про забезпеченняякого проситьзаявник; 6)пропозиції заявникащодо зустрічногозабезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч. 3 ст.151 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно до ч. 1ст. 153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року"Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, яка викладена в Постанові від 25.05.2016 р. (справа №6-605цс16), забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною Постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях позивача.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позов про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 боргу за договором позики (розписка) від 06.02.2020 року на загальну суму 12781376,00 гривень, з яких: 1426400,00 гривень сума основного боргу; 11318976,00 гривень пеня.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2023 року позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2023 року вже було розглянуто аналогічно клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 202/5975/23 та відмовлено у його задоволенні.

Повторно звертаючись із заявою про забезпечення позову від 20.04.2023 року, позивач ОСОБА_1 просить накласти арешт на майно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що складається з 20 одиниць нерухомого майна (нежитлове проміщення, площещею 51,6 кв.м., що перебуває у власності ОСОБА_3 , а також земельних ділянок у кількості 18 од., з яких 17 од. площею по 2 га кожна, та 1 од. площею 0,057 га, домоволодіння із земельною ділянкою площею 384 кв.м.), 34% статутного капіталу ТОВ «Іверсад», 30 % статутного капіталу ТОВ Фірма «Сарко», 26 % статутного капіталу ТОВ «Фруктовий край», що перебувають у власності ОСОБА_2 .

При цьому, зазначає, що відповідачі після отримання інформації про звернення до суду з позовом щодо стягнення з них грошових коштів, можуть здійснювати дії щодо відчуження належного їм майна, оскільки в період 15-16.03.2023 року ОСОБА_2 перереєстрував належні йому 25% статутного капіталу у СТОВ «Тропік» на свою доньку ОСОБА_5 .

Разом з тим, наведені позивачем обставини не підтверджують існування загрози вчинення відповідачами дій щодо відчуження всього належного їм майна, що у разі задоволення позову призведе до неможливості виконання рішення суду.

Сам по собі факт передачі належних ОСОБА_2 25 % частки статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальності «Тропік», іншій особі, вказує лише на здійснення діяльності товариства у відповідності до ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Окрім того, всі дії щодо відчуження ОСОБА_2 належного йому майна, було здійснення останнім ще до пред`явлення ОСОБА_1 до суду позову, про забезпечення якого він просить, та з урахуванням загальної кількості та обсягу майна, не мають системний характер.

При цьому, звертаючись повторно із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 не долучено до заяви жодного доказу на підтвердження того, що після відкриття провадження по справі відповідачами було вчинено дії щодо відчуження належного їм майна, з метою подальшого унеможливлення виконання рішення суду, у разі його задоволення.

Таким чином, вивчивши заяву про забезпечення позову та дослідивши доводи, якими вона мотивується, суд вважає необхідним відмовити у її задоволені, оскільки сзазначені позивачем обставини не підтверджують те, що невжиття таких заходів, як арешт усього належного відповідачам майна, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,третя особа: ОСОБА_4 простягнення боргу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Мачуський