Повістка

від 20.04.2023 по справі 354/557/16-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 354/557/16-ц

Провадження № 22-з/4808/38/23

Головуючий у 1 інстанції

Суддя-доповідач Барков В. М.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів Девляшевського В. А.,

Мальцевої Є. Є.,

секретар Мельник О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнізаяву представника ОСОБА_1 - адвоката Парфана Тараса Дмитровича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу Питлюка Василя Івановича, Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 , третя особа - Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання заповіту від 02 лютого 2003 року удаваним правочином, визнання недійсним заповіту від 01 жовтня 2008 року, скасування свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання укладеним договору довічного утримання, визнання права власності за договором довічного утримання,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовомдо ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

ОСОБА_3 у січні 2018 року звернувся до суду із позовом до приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу Питлюка В. І., Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 , третя особа Поляницька сільська рада, про визнання заповіту від 02 лютого 2003 року удаваним правочином, визнання недійсним заповіту від 01 жовтня 2008 року, скасування свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання укладеним договору довічного утримання, визнання права власності за договором довічного утримання.

Ухвалою Яремчанського міського суду від 18 травня 2018 року вказані позови об`єднано в одне провадження.

Рішенням Яремчанського міського суду від 28 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні житловим будинком із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 275,60 грн.

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку кадастровий номер 2611092001:22:0020316, площею 2 га, земельну ділянку кадастровий номер 2611092001:22:0020315, площею 0,2140 га, які знаходяться в с. Поляниця Івано-Франківської області та заборони ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії з метою відчуження чи передачі прав на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку кадастровий номер 2611092001:22:0020316, площею 2 га, земельну ділянку кадастровий номер 2611092001:22:0020315, площею 0,2140 га, які знаходяться в с. Поляниця Івано-Франківської області, іншим особам в будь-який спосіб (продаж, передача в оренду, дарування, міна, тощо).

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Яремчанського міського суду від 28 листопада 2022 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 залишено без змін.

10 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Парфан Т. Д. подав заяву про ухвалення додаткового рішення.

Заява мотивована тим, що у відзиві на апеляційну скаргу представником ОСОБА_1 було заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000 грн. та надано докази надання такої допомоги та обов`язку ОСОБА_1 сплатити її вартість. Однак, під час ухвалення судом апеляційної інстанції постанови питання щодо розподілу судових витрат не вирішено.

З огляду на викладене, просив ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 12 000 грн.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені судовими повістками, тому суд відповідно до положень ч. 4 ст. 270, ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення заяви.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Матеріалами справи підтверджується, що захист інтересів ОСОБА_1 під час розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції здійснював адвокат Парфан Т. Д.

У лютому 2023 року адвокат Парфан Т. Д. подав до Івано-Франківського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Яремчанського міського суду від 28 листопада 2022 року, в якому вказав, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у цій справі складають 12 000 грн.

До вказаного відзиву заявник долучив: копію договору про надання правової допомоги від 02 лютого 2023 року, укладеного між адвокатом Парфан Т. Д. та ОСОБА_1 , копію додаткової угоди від 02 лютого 2023 року до договору про надання правової допомоги від 02 лютого 2023 року; копію детального опису послуг наданих ОСОБА_1 на підставі договору про надання правої допомоги.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що представником позивачки адвокатом Парфан Т. Д. були дотриманні положення частини восьмої статті 141 ЦПК України, зокрема заявлення до закінчення судових дебатів у справі про необхідність вирішення питання щодо розподілу понесених судових витрат та подання відповідних доказів.

Ураховуючи надані позивачкою докази, прийняте судом апеляційної інстанції на її користь рішення, апеляційний суд вважає, що існують підстави для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 в суді другої інстанції.

Своїх заперечень щодонеспівмірності заявлених позивачкою витрат відповідач та його представники в судовому засіданні апеляційного суду не подавали.

З огляду на викладене, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (складання відзиву на апеляційну скаргу; участь у двох судових засіданнях), кількість заявлених відповідачем зустрічних вимог, їх складність та об`єм досліджених судом першої інстанції доказів, а також принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки 12 000 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Керуючись статтями 141, 270 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Парфана Тараса Дмитровича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 12 000 (дванадцять тисяч) грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст додаткової постанови складено 21 квітня 2023 року.

Судді В. М. Барков

В. А. Девляшевський

Є. Є. Мальцева