Постанова

від 20.04.2023 по справі 391/59/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 квітня 2023 року м. Кропивницький

справа № 391/59/22

провадження № 22-ц/4809/488/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л.,Чельник О. І.,

за участі секретаря Гончар В. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Пономарьова Олега Валентиновича, який представляє інтереси ОСОБА_2 , на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2022 року у складі судді Мумиги І. М. і

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив визнати недійсним договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Компаніївського районного нотаріального округу Скрипнік О.В. 28.05.2019 за реєстровим № 123, предметом якого є земельна ділянка, належна на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 150136 від 20.09.2012, площею 6,0797 га, кадастровий номер 3522885900:02:000:0737, розташована на території Червоновершківської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, та розподілити судові витрати між сторонами.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 , яка є власником земельної ділянки площею 6,0797 га кадастровий номер 3522885900:02:000:0737, діючи недобросовісно, порушила право позивача на користування земельною ділянкою, яке виникло у позивача на підставі укладених між сторонами попереднього договору від 11 серпня 2016 року та договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 16 березня 2019 року, оскільки уклала 28 травня 2019 року договір міни щодо вказаної земельної ділянки.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору міни недійсним задоволено повністю.

Визнано недійсним договір міни, посвідчений Скрипнік О. В., приватним нотаріусом Компаніївського районного нотаріального округу 28.05.2019 за реєстровим № 123, предметом якого є земельна ділянка, належна на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 150136 від 20.09.2012, площею 6,0797 га, кадастровий номер 3522885900:02:000:0737, розташована на території Червоновершківської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані згідно ухвали Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 04.02.2022.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1488,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що підписуючи договір міни від 28.05.2019. ОСОБА_2 діяла всупереч своїй попередній поведінці, уклавши попередньо 16.03.2019 договір емфітевзісу з позивачем.

В апеляційній скарзі адвокат Пономарьов О. В., який представляє інтереси ОСОБА_2 , просить скасувати рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2022 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було встановлено, а позивачем не доведено, в чому саме полягає порушення законних прав ОСОБА_1 укладеним договором міни, предметом якого є земельна ділянка, належна на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Судом першої інстанції не з`ясовано, що на момент підписання договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) фактично земельна ділянка перебувала у користуванні на правах оренди, тому підписання договору емфітевзису відбувалося не у відповідності до законодавста України, а договір емфетевзису від 16 березня 2019 року є нікчемним, оскільки не пройшов державну реєстрацію.

Власником земельної ділянки кадастровий номер 3522885900:02:000:0737 площею 6,0797 га є ОСОБА_3 та зареєстровано інше речове право оренда земельної ділянки за Фермерським осподарством ОСОБА_4 , а тому ОСОБА_1 пред`явив позов до неналежного відповідача.

Відзиву на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат Кондрашова І. Ю. заперечувала проти доводів апеляційної скарги.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, суд вирішив розглянути справу без участі осіб, що не з`явились, що відповідає положенням статті 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановленихстаттею 367 ЦПК Українимежах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 6,0797 га, кадастровий номер 3522885900:02:000:0737, розташованої на території Червоновершківської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

11.08.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досягнуто домовленості про укладення у майбутньому договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), обговорено істотні умови та укладено попередній договір у простій письмовій формі у вигляді розписки.

За умовами попереднього договору позивач та відповідач прийшли до обопільного взаємовигідного для обох сторін рішення про те, що предметом майбутнього договору емфітевзису є земельна ділянка, належна на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 150136 від 27 грудня 2010 року, площею 6,0797 га, кадастровий номер 3522885900:02:000:0737, яка розташована на території Червоновершківської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

Сторони домовилися, що договір емфітевзису між ними буде укладено, починаючи з 21 грудня 2020 року, після завершення строку дії договору оренди землі між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ФГ «Кадигроб».

Також ними, як сторонами майбутнього договору емфітевзису було узгоджено передачу ОСОБА_1 ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 200 000 грн в якості оплати за подальше укладення сторонами договору емфітевзису.

Ці грошові кошти цього ж дня позивач передав у повній сумі 200 000 грн ОСОБА_2 , а остання прийняла на себе зобов`язання особисто гарантувати дотримання вищезазначених умов та зобов`язалася забезпечити їх виконання.

11 серпня 2016 року, ОСОБА_2 склала нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважила ОСОБА_5 та ОСОБА_6 бути її представниками з повним обсягом прав при посвідченні від її імені цивільно-правових договорів та інших правочинів щодо управління, володіння, користування і розпорядження її земельною ділянкою, яка стала предметом попереднього договору емфітевзису між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 11 серпня 2016 року.

Відповідно до договору від 16.03.2019 ОСОБА_6 , діючи як повірений від імені ОСОБА_2 , на виконання умов попереднього договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 11 серпня 2016 року між власником ОСОБА_2 та землекористувачем ОСОБА_1 , складеного особисто ОСОБА_2 у простій письмовій формі у вигляді розписки, підписала з позивачем договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо земельної ділянки, належної на праві приватної власності ОСОБА_2 .

16.03.2019 ОСОБА_6 , діючи як повірений від імені ОСОБА_2 , вручила особисто під розпис ФГ «Кадигроб» в особі директора Кадигроба М. М. «Попередження про закінчення терміну договору оренди землі», у якому вказала про те, що орендодавець ОСОБА_2 в особі її представника ОСОБА_6 не має наміру продовжувати дію чинного договору оренди землі.

01.04.2021 приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Зубко О. П. надала ОСОБА_1 письмове роз`яснення за № 01-16, у якому повідомила про неможливість вчинення реєстраційної дії, а саме зареєструвати в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень договір емфітевзису між ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_6 , яка діє на підставі довіреності, посвідченої Зубко О. П., приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу 01 серпня 2016 року за реєстровим № 2068 та ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 6,0797 га, кадастровий номер 3522885900:02:000:0737, зазначивши, що нотаріусом встановлено про те, що ОСОБА_2 не є власником земельної ділянки, вказаної у договорі емфітевзису, оскільки право власності на цю земельну ділянку перейшло до набувача за договором міни.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підписуючи договір міни від 28.05.2019. ОСОБА_2 діяла всупереч своїй попередній поведінці, уклавши попередньо 16.03.2019 договір емфітевзісу з позивачем.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки вони є передчасними, з огляду на таке.

Згідност. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК Українивизначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписамист. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Для забезпечення правильного і швидкого вирішення спору суд з урахуванням конкретних її обставин повинен чітко вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі та інших учасників процесу. Суду необхідно також встановити осіб, які можуть брати участь у справі як співпозивачі або співвідповідачі, треті особи.

Неправильне визначення фактів, які необхідно встановити для правильного вирішення спору, приводить до того, що не всі особи, прав яких безпосередньо стосуються вирішення спору, притягуються до участі у справі, що у свою чергу приводить до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Особливості укладення договорів міни регламентовано параграфом 6 Глави 54 ЦК України.

Зокрема, згідно статтею 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

Сторона договору міни - фізична особа, яка має достатній обсягдієздатності, чи юридична особа, для якої

Міна (обмін) земельних часток (паїв) відповідно до вимог закону є цивільно-правовою угодою, яка, однак, може укладатися та реалізовуватись лише у порядку, передбаченому в Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Частиною першою статті 14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що у разі, якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву.

Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально. Сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах своїх повноважень сприяють обміну земельними ділянками (частина друга вказаної статті).

Аналіз вказанихнорм свідчитьпро те,що усправах про визнання недійсними правочинів, зокрема, договору міни, як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину.

Відповідно до ч. 1ст. 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1ст. 48 ЦПК України).

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Частинами першою, другоюстатті 51 ЦПК Українипередбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Частиною четвертоюстатті 12 ЦПК Українивстановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пунктом 13постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі»роз`яснено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.

Матеріалами справи підтверджується, що звертаючись до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Компаніївського районного нотаріального округу Скрипнік О.В. 28.05.2019 за реєстровим № 123, предметом якого є земельна ділянка, належна на праві приватної власності ОСОБА_2 (а. с. 1-9).

Копією вказаного договору міни від 28 травня 2019 року підтверджується, що сторонами оспорюваного правочину є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (а. с. 69-75).

Враховуючи викладене, за такого формулювання позовних вимог, особами, питання про права та обов`язки яких вирішується судом у розглядуваній справі насамперед є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .

Позивач ставлячи, вимогу про визнання недійсним договору міни, позов пред`явив лише до ОСОБА_2

ОСОБА_7 також мав бути залучений до участі у справі як співвідповідач, оскільки судом також вирішується питання про його права та інтереси.

При цьому, ОСОБА_7 , який також має відповідати за позовними вимогами ОСОБА_1 , не був залучений до участі в справі, а підтвердження того, що позивач подавав до суду першої інстанції клопотання про залучення його до участі у справі, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача, оскільки ОСОБА_7 в такій ситуації має бути залучений до участі у справі співвідповідачем.

Лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання щодо наявності або відсутності підстав недійсності договору міни, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Враховуючи викладене, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору міни необхідно було відмовити через неналежний суб`єктний склад відповідачів.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права на судовий захист шляхом подання позову з правильно визначеним суб`єктним складом відповідачів з вказаними позовними вимогами.

Суд першої інстанції на викладене уваги не звернув, не з`ясував належний суб`єктний склад відповідачів, як наслідок, дійшов помилково висновку про те, що підписуючи договір міни від 28.05.2019. ОСОБА_2 діяла всупереч своїй попередній поведінці, уклавши попередньо 16.03.2019 договір емфітевзісу з позивачем.

Суд не надає оцінку доводам апеляційної скарги відповідача про дійсність оспорюваного договору міни, з огляду на те, що вказаним вказаним обставинам має бути надана відповідна оцінка у випадку належно визначеного суб`єктного складу відповідачів.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене апеляційна скарга ОСОБА_8 , який представляє інтереси ОСОБА_2 , підлягає частковому задоволенню, а рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2022 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору міни недійсним.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатила 2232 грн 91 коп судового збору.

Однак, враховуючи, що рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2022 року, яке підлягає скасуванню, було задоволено вимогу ОСОБА_1 немайнового характеру, за яку він сплатив 992,4 грн судового збору, в порядку розподілу судових витрат під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, з позивача на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 1488 грн 60 коп (992,4*150%) судового збору.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Пономарьова Олега Валентиновича, який представляє інтереси ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Компаніївськогорайонного судуКіровоградської областівід 20грудня 2022рокускасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору міни недійсним.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1488 (одна тисяча вісімдесят вісім) грн 60 коп судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 20.04.2023.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник