Постанова

від 23.03.2023 по справі 925/220/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2023 р. Справа№ 925/220/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Разіної Т.І.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від прокуратури: Колодчина Р.В. (службова посвідчення № 076134)

від позивача: Патрікєєва І.В. (посвідчення адвоката № 489 від 23.07.2012)

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні а пеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.11.2022 (повний текст рішення складено 30.11.2022)

у справі № 925/220/22 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"

до Тальнівської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної адміністрації,

за участю Черкаської обласної прокуратури,

про визнання права постійного користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" (СТОВ "Колос") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Тальнівської міської ради в якій просить визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" право постійного користування земельною ділянкою площею 9,8 га, кадастровий номер 7124086600:01:001:0032 в межах згідно з планом, розташованою на території Майданецької сільської ради Тальнівського району Черкаської області, призначеної для ведення селянського господарства, яка була надана відповідно до Державного акта на право постійного користування землею № Серія ЧР- 14-5 від 08.02.1996 відповідно рішення Майданецької сільської ради народних депутатів № 6/9 від 21.05.1995.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.11.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 14.11.2022 скасувати. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Позивач не погоджуючись з оскаржуваним рішення суду першої інстанції, вважає його прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів, з недотриманням норм процесуального та матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що до суду першої інстанції помилково не взято до уваги те, позивач є підприємством заснованим на базі КСГП "Колос", що реорганізувалось і утворене на засадах угоди громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності у сільському господарстві з метою одержання прибутку. СТОВ "Колос" є правонаступником прав і обов`язків КСГП "Колос".

З огляду на викладене, позивач вважає себе титульним користувачем земельної ділянки площею 9,8 га, кадастровий номер 7124086600:01:001:0032, на підставі чинного Державного акту серія ЧР-14-5.

Короткий зміст відзиву прокурора на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, прокурор зазначає, що позивачем невірно визначено відповідача, оскільки належним розпорядником спірної земельної ділянки є Черкаська обласна державна адміністрація, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України.

Також, на думку прокурора, позивачем не доведено факту реорганізації КСГП "Колос" та переходу прав такого підприємства на землю до позивача.

Короткий зміст письмової відповіді позивача на відзив прокурора та узагальнення її доводів

У письмовій відповіді, позивач наголошує на тому, що КСГП "Колос" було реорганізоване 18.03.2000 в СТОВ "Колос", яке стало правонаступником відповідно до статуту (протокол № 1 від 15.03.2000 установчих зборів учасників товариства) зареєстровано у Тальнівській районній державній адміністрації, реєстраційний запис № 19 від 18.03.2000.

Також, до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній наголошує на тому, що право постійного користування землею, яке виникло в суб`єкта господарювання до 01.01.2002 - дня набрання чинності Земельним кодексом України, продовжує зберігатися у подальшому, а отже, на переконання позивача, може переходити від підприємства - КСГП "Колос" до його правонаступника - позивача.

Узагальнений виклад позицій інших учасників по справі

Відповідач та третя особа не скористалися своїм правом подати письмові відзиви/пояснення на апеляційну скаргу. Неподання письмових відзивів/пояснень не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2022, апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.11.2022 у справі № 925/220/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Разіна Т.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2022 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/220/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.11.2022 у справі № 925/220/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 22.02.2023.

22.02.2023 судове засідання не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 розгляд справи № 925/220/22 призначено на 23.03.2023.

В судове засідання, яке відбулося 23.03.2023, з`явилися представники прокурора та позивача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Зокрема, довідками про доставку електронних документів від 02.02.2023 підтверджується, що документи в електронному вигляді, а саме "ст. 234 ГПК Зміст ухвали суду від 27.02.2023 у справі № 925/220/22 були надіслані одержувачам - відповідачу та третій особі в їх електронні кабінети та доставлені.

Також слід зазначити, що інформація про судове засідання була оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судової влади України", тому відповідач та третя особа по справі не були позбавлені об`єктивної можливості дізнатися про дату судового засідання, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.

Враховуючи, що явка представників відповідача та третьої особи в судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серія ЧР 14-5 КСГП "Колос" передано у колективну власність 1578,4 га землі.

Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю № 12 (без зазначення дати).

Відповідно до списків осіб, які мають право на земельну частку в КСГП "Колос", кількість таких осіб становить 532.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 08.02.1996 серія ЧР 14-5 КСГП "Колос" надано у постійне користування для ведення сільськогосподарського виробництва землю 576, 2 га.

До складу угідь, зазначеному на плані зовнішніх меж землекористування до Державного акту на право постійного користування землею від 08.02.1996 серія ЧР 14-5, склад угідь по ділянках складається з 8 земельних ділянок площами 57, 4 та, 33,4 га, 2 га, 5 га, 83 га, 2 га, 2 га, 391,4 га, всього 576, 2 га.

За твердженням позивача, 18.03.2000 КСГП "Колос" реорганізовано в СТОВ "Колос", та останній є правонаступником прав та обов`язків попередника, відповідно до статуту СТОВ "Колос" в редакції 2000 року.

У квітні та червні 2021 року позивач звернувся до відповідача щодо визнання за позивачем права постійного користування на спірну земельну ділянку.

В свою чергу, відповідачем було відмовлено у визнанні права постійного користування на спірну земельну ділянку, згідно з листами №№: 2194/01-09, 01-09/112.

Відповідно до Витягу з Державного земельну кадастру від 10.02.2022 № НВ-6300380912022 Головним управлінням Держгеокадастру у Харьківській області 10.02.2022 сформовано спірну земельну ділянку за кадастровим номером 7124086600:01:001:0032, площею 9,8 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Спір у даній справі виник, у зв`язку з тим, що відповідачем не визнається право постійного користування на спірну земельну ділянку за позивачем, чим в свою чергу, порушено його права та інтереси.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.11.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Суд, здійснюючи провадження у справах за позовами, здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Втім, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Відповідно, в розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19).

Встановши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 525/505/16-ц).

Відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову (такий висновок викладений у п. 7.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/3146/17).

У даному випадку Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" звернулось до суду першої інстанції з позовом до Тальнівської міської ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою, мотивуючи тим, що до позивача від КСГП "Колос" перейшло право постійного користування на спірну земельну ділянку.

Згідно із ст. 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб`єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб`єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду. У разі злиття суб`єктів господарювання усі майнові права та обов`язки кожного з них переходять до суб`єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття. У разі приєднання одного або кількох суб`єктів господарювання до іншого суб`єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов`язки приєднаних суб`єктів господарювання. У разі поділу суб`єкта господарювання усі його майнові права і обов`язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб`єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб`єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов`язки реорганізованого суб`єкта. У разі перетворення одного суб`єкта господарювання в інший до новоутвореного суб`єкта господарювання переходять усі майнові права і обов`язки попереднього суб`єкта господарювання.

Із змісту правової категорії правонаступництва воно являє собою перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого.

Правові, економічні, соціальні та організаційні умови діяльності колективного сільськогосподарського підприємства, у тому числі порядок реорганізації та ліквідації такого підприємства врегульовано Законом України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства проводяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

Посилання позивача на те, що він є правонаступником прав і обов`язків КСГП "Колос", колегією суддів оцінюється критично, оскільки позивачем в силу чинного законодавства не надано суду правоустановчих документів, які б підтверджували правонаступництва позивача стосовно права постійного користування земельною ділянкою, яка є предметом даного спору.

Твердження позивача про те, що він є титульним користувачем земельної ділянки площею 9,8 га кадастровий номер 7124086600:01:001:0032 на підставі чинного Державного акту серія ЧР-14-5, колегією суддів відхиляється, виходячи з наступного.

Порядок реорганізації КСП на той час врегульовувався ст. 37 Цивільного кодексу Української РСР, ст.34 Закону України від 27.03.1991 № 887-XII "Про підприємства" та ст. 31 Закону України від 14.02.1992 № 2114-XII "Про колективне сільськогосподарське підприємство" і вказані нормативні акти передбачали правонаступництво у випадку реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства, тобто запис про припинення селянської спілки, що міститься в Реєстрі юридичних осіб щодо реорганізації та внесення змін до Статуту не суперечать вимогам вищенаведених нормативних актів.

В свою чергу, майнові відносини у реформованих сільськогосподарських підприємствах регулювалися також Указом Президента України Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки №62/2001 від 29.01.2001 та прийнятими на його виконання нормативними актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки, якою затверджено Методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають в процесі реформування аграрного сектора економіки, наказами Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 №62 про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих сільськогосподарських підприємств (далі Порядок №62) та №63 від 14.03.2001, яким затверджено Порядок оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств ( далі Порядок №63, котрі втратили чинність згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.04.2013 №253).

На виконання наведених нормативно-правових актів відбувалася реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств у підприємства на основі приватної форми власності. Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств був врегульований Порядком № 62, згідно якого проводився чіткий поділ майна колишніх сільськогосподарських підприємств на 4 види: майно під погашення кредиторської заборгованості колишнього сільськогосподарського підприємства; майно соціальної сфери; майно, яке не підлягає розпаюванню; майно пайового фонду.

Майно під погашення кредиторської заборгованості підлягало передачі підприємству правонаступнику і визначалось власністю останнього. Майно пайового фонду підлягало передачі у спільну часткову власність співвласників майнових паїв.

Пунктом 8 Порядку № 62 було встановлено, що кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь яким способом в установленому законом порядку.

Відповідно до п.15 Порядку оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 №63, визначено, що майно на загальну суму не витребуваних паїв (майнові паї членів КСП, які не прийняли жодного із зазначених у пункті 14 рішень) залишається на балансі юридичних осіб - правонаступників, створених у процесі реорганізації КСП, разом із кредиторською заборгованістю перед співвласниками, які не отримали своїх майнових паїв у натурі в процесі вирішення майнових питань.

Згідно п.6 Порядку №63, реорганізація передбачає створення на базі КСП однієї або декількох осіб правонаступників в один із таких способів: злиття, поділ, виділення або перетворення. До новостворених юридичних осіб правонаступників КСП повністю або в межах обсягів правонаступництва переходять майнові права та обов`язки реорганізованого підприємства.

Пунктом 10 Порядку №63 визначено, що при перетворенні КСП в інше підприємство, яке щойно виникло, переходять всі майнові права та обов`язки реорганізованого КСП.

У разі реорганізації підприємства паї його членам або їх спадкоємцям видаються правонаступниками цього підприємства за рахунок майна, яке було віднесене до складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації і передане на баланс правонаступникам (ч. 7 ст. 31 Закону України від 14.02.1992 №2114-XII).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 зазначено, що ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" установлено спростовну презумпцію відомостей, внесених до ЄДР. Отже, відсутність у ЄДР відомостей про правонаступництво юридичної особи не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації.

У ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" зазначено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток.

Передавальний акт або розподільчий баланс повинен бути затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи. Підписи на передавальному акті або розподільчому балансі повинні бути нотаріально посвідчені (ч. 4 ст. 37 Закону в діючій на момент вчинення реєстраційної дії, редакції).

Судова колегія звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів передачі пайовиками КСГП "Колос", отриманого у власність розпайованого майна, у власність чи до статутного фонду позивача.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" території пам`яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Згідно з Інформацією Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації спірна земельна ділянка, що розташована в адміністративних межах с. Майданецька площею 9,8 га є земельною ділянкою історико-культурного призначення. На ній розташована пам`ятка археології-поселення черняхівської культури II-IV століття нової ери, взятої на державний облік рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 26.06.1990 № 116 (охоронний номер - 3403).

Разом з цим, згідно з умовними позначеннями на карті роздержавлення земель КСГП "Колос", установлено, що спірна земельна ділянка є землею історико-культурного призначення.

Зважаючи на вищенаведене, доводи позивача апеляційної скарги не спростовують правомірні висновки суду першої інстанції на час прийняття оскаржуваного рішення.

В свою чергу, викладені прокурором у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені місцевим господарським судом при розгляді даної справи.

Відтак, місцевий господарський суд надав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а тому дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 14.11.2022 у справі № 925/220/22 - без змін.

Матеріали справи № 925/220/22 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.04.2023.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Т.І. Разіна

К.В. Тарасенко