Ухвала

від 26.07.2023 по справі 925/220/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 925/220/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглядаючи касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 (колегія суддів: Іоннікова І. А., Разіна Т. І., Тарасенко К. В.) та рішення Господарського суду Черкаської області від 14.11.2022 (суддя Довгань К. І.) у справі

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" до Тальнівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної адміністрації, за участю Черкаської обласної прокуратури, про визнання права постійного користування земельною ділянкою,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Семенчук М. А.,

позивача - Патрікєєва І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" (далі - СТОВ "Колос") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Тальнівської міської ради про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою площею 9,8 га, кадастровий номер 7124086600:01:001:0032 в межах згідно з планом, розташованою на території Майданецької сільської ради Тальнівського району Черкаської області, призначеної для ведення селянського господарства, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею № Серія ЧР- 14-5 від 08.02.1996.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Суди виходили з того, що матеріали справи не містять доказів передачі пайовиками КСГП "Колос", отриманого у власність розпайованого майна, у власність чи до статутного фонду позивача. Разом з цим, згідно з умовними позначеннями на карті роздержавлення земель КСГП "Колос", установлено, що спірна земельна ділянка є землею історико-культурного призначення.

4. Суд апеляційної інстанції також відхилив посилання позивача на те, що він є правонаступником прав і обов`язків КСГП "Колос", оскільки позивачем в силу чинного законодавства не надано суду правоустановчих документів, які б підтверджували правонаступництва позивача стосовно права постійного користування земельною ділянкою, яка є предметом даного спору.

Короткий зміст касаційної скарги

5. СТОВ "Колос" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

6. Скарга з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень статей 104, 108 191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 93, 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а також ухваленням судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. Черкаська обласна прокуратура у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення та постанову попередніх судових інстанцій - без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості.

Позиція Верховного Суду

8. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

9. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 та від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

10. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову в позові, виходили з такого.

11. Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 08.02.1996 серія ЧР 14-5 КСГП "Колос" надано у постійне користування для ведення сільськогосподарського виробництва землю 576, 2 га.

12. Відповідно до списків осіб, які мають право на земельну частку в КСГП "Колос", кількість таких осіб становить 532.

13. За твердженням скаржника 18.03.2000 КСГП "Колос" реорганізовано в СТОВ "Колос" і відповідно до Статуту СТОВ "Колос" останній є правонаступником прав та обов`язків КСГП.

14. Згідно із статтею 59 Господарського кодексу України припинення діяльності суб`єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб`єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду. У разі злиття суб`єктів господарювання усі майнові права та обов`язки кожного з них переходять до суб`єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття. У разі приєднання одного або кількох суб`єктів господарювання до іншого суб`єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов`язки приєднаних суб`єктів господарювання. У разі поділу суб`єкта господарювання усі його майнові права і обов`язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб`єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб`єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов`язки реорганізованого суб`єкта. У разі перетворення одного суб`єкта господарювання в інший до новоутвореного суб`єкта господарювання переходять усі майнові права і обов`язки попереднього суб`єкта господарювання.

15. Суди зазначили, що Статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

16. Навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСГП "Колос" шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСГП "Колос" автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

17. Водночас, сам по собі факт державної реєстрації СТОВ "Колос" у ЄДРПОУ за тим же Ідентифікаційним кодом, за яким було зареєстровано КСГП "Колос", не може бути належним і достатнім доказом про набуття у порядку правонаступництва права на спірну земельну ділянку, що була частиною земель, які належали на праві колективної власності КСП "Колос" на підставі державного акта, позаяк помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва (подібний правовий висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 925/1176/20).

18. З урахуванням наведеного суди дійшли висновку, що позивачем не надано суду правоустановчих документів, які б підтверджували правонаступництва позивача стосовно права постійного користування земельною ділянкою, яка є предметом даного спору.

19. У справі № 823/1984/16, на постанову Великої палати Верховного Суду від 13.11.2019 міститься посилання у касаційній скарзі, касаційна інстанція наголосила, що право постійного користування землею, яке виникло в суб`єкта господарювання до набрання чинності ЗК України - 01 січня 2002 року, продовжує зберігатися у подальшому, а отже, може переходити від підприємства до його правонаступника. Факт переходу до Колективного сільськогосподарського підприємства прав на спірну земельну ділянку у порядку правонаступництва підтверджується договором безоплатної передачі єдиного майнового комплексу Планом приватизації єдиного майнового комплексу Державного підприємства й узгоджується з приписами чинного законодавства, а також з висновками, викладеними в Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005. Оскільки у користуванні реорганізованого шляхом перетворення Державного підприємства перебували землі сільськогосподарського призначення загальною площею 2398,1 га, то в подальшому право користування цими землями перейшло до правонаступника всіх його прав і обов`язків - Колективного сільськогосподарського підприємства.

20. У справі № 2340/2819/18, на постанову Верховного Суду від 09.12.2021 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, судами було встановлено, що згідно з наказами Фонду держмайна України Державне підприємство було перетворено у Колективне сільськогосподарське підприємство та є його правонаступником з усіх майнових прав і зобов`язань.

Верховний Суд у цій справі наголосив, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення юридичної особи, зважаючи на положення частини першої статті 141 Земельного кодексу України, допускається лише у випадку, коли припинення такої особи виключає правонаступництво.

Отже, право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку, не втрачається внаслідок його непереоформлення підприємством, яке за змістом чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача.

21. Таким чином, правовідносини у цих справах не є подібними правовідносинам у справі, яка розглядається. У зазначених справах право постійного користування земельною ділянкою було набуте юридичною особою у встановленому законодавством порядку, суди встановили факт зміни організаційно-правової форми державного підприємства у процедурі приватизації відповідно до законодавства, тому Суд зазначив, що таке право не втрачається та не припиняється після приватизації державного підприємства.

22. Ухвалою Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 925/1068/19 закрито касаційне провадження, оскільки підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Верховний Суд відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі щодо неврахування судами правової позиції, викладеної у зазначеній ухвалі, оскільки ця ухвала не є джерелом права при застосуванні норми права до спірних правовідносин у розумінні частини четвертої статті 236 ГПК України.

23. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження, тому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження.

24. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягає.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 14.11.2022 у справі № 925/220/22 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя С. К. Могил

Суддя Л. І. Рогач