Рішення

від 11.04.2023 по справі 926/24/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

11 квітня 2023 року Справа № 926/24/23

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Кифірюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (03110 м. Київ, просп. Валерія Лобановського, 51, код 38283024)

до фізичної особи-підприємця Кокоша Іллі Степановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 68 177,37 грн,

представники:

від позивача - адвокат Угленко О.Ю.;

від відповідача - не з`явився.

І. Стислий виклад позовних вимог.

Державне підприємство «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Кокоша Іллі Степановича, в якому просить стягнути з відповідача 59 153,22 грн інфляційних втрат та 9 024,15 грн 3% річних за період з 12.02.2021 по 18.12.2022 за неналежне виконання рішення суду про стягнення заборгованості за договором від 24.04.2019 № 72-19 про виконання робіт з дослідження технічного стану будівель.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.10.2021 у справі № 926/928/21 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором від 24.04.2019 № 72-19 про виконання робіт з дослідження технічного стану будівель в розмірі 174 404,25 грн, 7 052,62 грн 3% річних та 10 172,27 грн інфляційних втрат (за період з 08.10.2019 по 11.02.2021), а також 2 874,44 грн судового збору.

Судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано (виконано частково), що стало підставою для нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних за вказаний період відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач подав відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову з огляду на таке:

1) базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями. У даному випадку зобов`язанням, на яке нараховується 3% річних та інфляційні втрати у разі прострочення його виконання, є зобов`язання щодо оплати вартості виконаних робіт. Отже, нарахування 3% річних за ст. 625 ЦК України не може бути здійснено на суму стягнутих за попереднім судовим рішенням 3% річних та суму судового збору;

2) позивачем при виконанні розрахунку в частині зарахування коштів, які надійшли від відповідача 25.01.2022 в сумі 10 000,00 грн, було застосовано положення ст. 534 ЦК України та зараховано 7052,62 грн на погашення стягнутих рішенням суду в справі №926/928/21 3% річних та 2874,44 грн витрат зі сплати судового збору, а залишок коштів у розмірі 72,94 грн спрямовано на погашення основного боргу. Застосування положень цієї статті безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення. Зазначає, що у всіх платежах призначення: оплата згідно договору 72-19 від 24.04.2019, ФОП Кокош І.С., відтак вважає, що черговість, встановлена ст. 534 ЦК України застосовуватись не може;

3) у договорі про реструктуризацію боргу від 10.01.2022 сторони домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості, що виникла за договором № 72-19 від 24.04.2019, сума заборгованості, що підлягає розстроченню, становить 174 404,25 грн. Погашення здійснюється для погашення заборгованості, а не погашення інфляційних чи неустойки.

У відповіді на відзив позивач навів доводи на спростування заперечень відповідача, викладених у відзиві, а саме:

1) щодо тверджень відповідача про неправомірність нарахування 3% річних за ст. 625 ЦК України на суму вже стягнутих за попереднім судовим рішенням 3% річних та суми судового збору зазначає, що такі нарахування позивачем не здійснювалися. Згідно розрахунку, доданого до позову, позивач здійснив нарахування 3% річних лише на тіло заборгованості - 174 404,25 грн. Також при розрахунку 3% річних враховано всі грошові надходження від відповідача. Всі вони, окрім першого, були спрямовані на зменшення тіла боргу;

2) щодо тверджень відповідача про неправомірність застосування позивачем положень ст. 534 ЦК України зазначає, що в платіжних документах у призначенні платежу зазначено «Оплата згідно договору № 72-19 від 24.04.2019 ФОП Кокош Ілля Степанович, на час зарахування коштів набрало законної сили рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.10.2021 у справі № 926/928/21, яким стягнуто заборгованість за договором № 72-19 від 24.04.2019, в тому числі 3% річних та витрати зі сплати судового збору, у призначенні платежу не зазначено, що ці кошти сплачуються саме на погашення тіла заборгованості, а вказано лише реквізити договору, отже, позивач правомірно відніс до заборгованості по договору нараховані 3% річних та витрати зі сплати судового збору;

3) щодо контррозрахунків, здійснених відповідачем, зазначає, що вони зроблені неправильно, без урахування методики розрахунку, якою керувався позивач, а саме включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу. Звертає увагу суду що відповідач долучає контррозрахунки на суму 59 505,24 грн і разом з цим повністю заперечує вимоги позивача.

У додаткових поясненнях по справі представник відповідача заперечив проти позову з тих підстав, що нарахування 3% річних на суму з урахуванням індексів інфляції та 3% річних за попередні періоди є недопустимим, оскільки 3% річних не входить до складу основного грошового зобов`язання; на період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України; військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання на підставі до ст. 617 ЦК України, при цьому обов`язок належного виконання взятих на себе зобов`язань зберігається, звільняється боржник лише від штрафних санкцій; відповідачем повністю виконано рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.10.2021 у справі №926/928/21 та погашено заборгованість за договором, 3% річних та інфляційні втрати, а також судовий збір.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2023 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою суду від 05.01.2023 позовну заяву Державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» залишено без руху через її не відповідність вимогам частини п`ятої статті 164 Господарського процесуального кодексу України та зобов`язано позивача надати суду докази на підтвердження наявності у Олександра Савченка повноважень на підписання позовної заяви.

Після усунення недоліків позовної заяви судом ухвалою від 25.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 14.02.2023 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу запропоновано надати відповідь на відзив.

Ухвалою від 08.02.2023 підготовче судове засідання за участю представника позивача вирішено провести в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 14.02.2023 оголошено перерву до 15:00 год 22.02.2023, судове засідання вирішено провести в режимі відеоконференції.

20.02.2023 представником відповідача до суду подано відзив, у якому проти позову заперечує.

Ухвалою від 22.02.2023 клопотання представника відповідача про витребування у позивача оригіналу договору про реструктуризацію боргу від 21 грудня 2021 року залишено без задоволення, в підготовчому засіданні оголошено перерву до 01.03.2023, судове засідання вирішено провести в режимі відеоконференції.

27.02.2023 від позивача на електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив з доказами направлення відповідачу, скріплена електронним цифровим підписом.

За наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 01.03.2023 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 20.03.2023.

Ухвалою суду від 20.03.2023 відкладено розгляд справи по суті на 04.04.2023, судове засідання за участю представника позивача вирішено провести в режимі відеоконференції.

04.04.2023 від адвоката Мар`яна Івана Степановича через систему «Електронний суд» надійшла заява про вступ у справу як представника Кокоша І.С. , до заяви додано ордер серії СЕ № 1059275 від 04.04.2023, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧЦ № 000060 від 29.01.2016 та договір-доручення про надання Кокошу І.С. правової допомоги від 03.04.2023. Водночас ним подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді та клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його перебуванням у ТУ БЕБ Чернівецької області, де він здійснює захист ОСОБА_2 у допиті у кримінальному провадженні №4202326000000059, до клопотання додано копію повістки про виклик.

Крім того, 04.04.2023 представником відповідача - адвокатом Вонсович Х.І. до суду подано заяву, в якій вона повідомила суд про те, що договір про надання правової допомоги, укладений між нею та Кокошем І.С. , було розірвано 03.04.2023, відтак в подальшому інтереси останнього представляти не буде та в судову засідання не з`являтиметься, у зв`язку з чим просила розгляд справи перенести на іншу дату. До клопотання додано договір про припинення (розірвання) договору про надання правової допомоги від 03.04.2023.

Востаннє, ухвалою від 04.04.2023 судом допущено адвоката Мар`яна І.С. до участі в справі як представника відповідача та надано йому можливість ознайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді, у зв`язку з чим відкладено розгляд справи по суті на 11.04.2023, судове засідання за участю представника позивача вирішено провести в режимі відеоконференції.

До початку судового засідання 11.04.2023 представником відповідача - адвокатом Мар`яном І.С. через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення у справі та клопотання, в якому повідомляє, що на вказане судове засідання з`явитися не зможе, оскільки 11.04.2023 о 14:00 год перебуватиме у Першотравневому районному суді м. Чернівці, де здійснюватиме захист обвинуваченого ОСОБА_3 (справа № 725/1902/21, на підтвердження чого надано витяг з сайту райсуду.

Відповідач явку свого представника судове засідання 14.03.2023 не забезпечив з причин, зазначених в його заяві.

Частиною четвертою статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Щодо клопотання представника відповідача суд зазначає, що в ньому відсутня будь-яка прохальна частина про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без його участі.

При цьому суд констатує, що саме за клопотанням представника відповідача суд двічі відкладав розгляд справи по суті.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Судом також враховується строки розгляду справи по суті, визначені ст. 195 ГПК України, відповідно до якої суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Щодо поданих представником відповідача додаткових пояснень суд вирішив наступне.

Відповідно до статті 207 Господарського процесуального кодексу України: «Головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.».

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Оскільки додаткові пояснення подані на стадії розгляду справи по суті (після закінчення підготовчого засідання) також відсутнє клопотання про поважність причин пропуску строку, суд вирішив їх залишити без розгляду на підставі статті 207 ГПК України.

Судове засідання 11.04.2023 проводилось у режимі відеоконференції.

Суд заслухав вступне слово представника позивача, яка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору. Далі суд перейшов до дослідження матеріалів справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.10.2021 у справі №926/928/21 задоволено позов Державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» до фізичної особи-підприємця Кокоша Іллі Степановича про стягнення заборгованості за договором № 72-19 від 24.04.2019 в розмірі 174 404,25 грн, 7 052,62 грн 3% річних, 10 172,27 грн інфляційних втрат та стягнуто зазначену заборгованість, а також 2874,44 грн відшкодування судового збору.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що ДП «НДІБВ» на замовлення ФОП Кокоша І.С. виконав роботи з дослідження технічного стану будівель існуючої забудови навколо об`єкту будівництва за договором підряду, однак замовником було допущено порушення зобов`язання в частині оплати робіт виконавця.

Судовими рішеннями у вказаній справі встановлено наступні фактичні обставини:

24 квітня 2019 року між громадянином України Кокошем І.С. (Замовник) та Державним підприємством «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (Виконавець) укладено договір № 72-19, відповідно до п. 1.1 якого Замовник (відповідач) доручає, а Виконавець (позивач) у передбачений договором строк виконує роботи з дослідження технічного стану будівель існуючої забудови навколо об`єкту будівництва «Реконструкція існуючої нежитлової будівлі та будівництво громадського центру комерційно-ділової діяльності з приміщеннями культурно-оздоровчого та соціально-побутового призначення по вул. Руській, 263-А в м. Чернівці».

У пунктах 2.1-2.3 договору сторонами погоджено, що: «Вартість виконання робіт за цим договором визначена Протоколом узгодження договірної ціни (додаток 1) і зведеним кошторисом (додаток 3) та складає 349 404 грн 25 коп., у т.ч. ПДВ 58 234,04 грн. Виплата здійснюється одночасно за закінчену роботу з авансовим платежем 50%, що має бути перерахований не пізніше 5 робочих днів після підписання договору.

Згідно платіжного доручення № @2PL241889 від 15.05.2019 Кокош І.С. сплатив на рахунок позивача грошові кошти в сумі 175 000 грн, платник Кокош І.С. , призначення платежу: оплата за дослідження технічного стану будівель існуючої забудови згідно договору №72-19.

27.06.2019 сторони склали та підписали акт № 1 здачі-приймання науково-технічної продукції до договору №72-19 від 24.04.2019 про те, що згідно договору виконавцем досліджено технічний стан будинків по вул. Руській, 263, 261, 255-А, 255 і будівлі ТП по вул. Руській. Робота виконана у повному обсязі та задовольняє умовам замовника. Договірна ціна складає грн 349 404,25 грн (з ПДВ). За етапами, що здаються, 175 000 грн (з ПДВ). Загальна сума авансу, яка утримується з вартості виконаної роботи - 175 000 грн (з ПДВ). Належить перерахувати: 00 грн 00 коп.

30.09.2019 сторони склали та підписали акт № 2 здачі-приймання науково-технічної продукції до договору №72-19 від 24.04.2019 про те, що згідно договору виконавцем досліджено технічний стан будинків по вул. Руській, 263, 261, 255-А, 255 і будівлі ТП по вул. Руській. За результатами роботи складено технічні звіти по кожному з будинків. Робота виконана у повному обсязі та задовольняє умовам замовника. Договірна ціна складає грн 349 404,25 грн (з ПДВ). За етапами, що здаються, 175 000 грн (з ПДВ). Раніше виконано 175 000 грн (з ПДВ). Загальна сума авансу, яка утримується з вартості виконаної роботи - 00 грн 00 коп. Належить перерахувати: 174 404,25 грн (з ПДВ).

ДП «НДІБВ» передало Кокошу І.С. зазначені звіти за результатами дослідження технічного стану дев`ятиповерхового будинку по вул. Руській, 263, 261, 255-а, 255 та будівлі ТП по вул. Руській, 261-Б.

Відтак суд прийшов до висновку, що позивачем відповідно до умов договору підряду було повністю виконано роботи з дослідження технічного стану будівель існуючої забудови навколо об`єкту будівництва, натомість відповідачем здійснено розрахунок за виконану роботу лише частково (в частині авансу), що призвело до виникнення заборгованості за договором сумі 174 404,25 грн.

За неналежне виконання грошового зобов`язання з відповідача стягнуто 3% річних за період з 08.10.2019 по 11.02.2021 та інфляційні втрати за період з жовтня 2019 по січень 2021.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 закрито апеляційне провадження у справі № 926/928/21 у зв`язку з відмовою відповідача від апеляційної скарги.

На виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.10.2021 у справі №926/928/21 видано відповідний наказ від 16.11.2021.

24.10.2022 Головним державним виконавцем Третього відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 70151796 з виконання наказу № 926/928/21 від 16.11.2021.

Крім цього, у межах розгляду справи 926/24/23 судом також встановлено, що 10 січня 2022 року між Державним підприємством «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва», що є кредитором за договором підряду № 72-19 від 24.04.2019 та ФОП Кокошем І.С., який є боржником за договором підряду № 72-19 від 24.04.2019 укладено договір про реструктуризацію боргу, предметом якого є реструктуризація кредиторської заборгованості, що виникла у боржника за договором № 72-19 від 24.04.2019 та підтверджена рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.11.2021 у справі №926/928/21 (пункт 1.1 Договору).

У пункті 1.2 Договору сторони узгодили, що реструктуризація боргу здійснюється шляхом розстрочення суми заборгованості на 8 (вісім) платежів, що будуть вноситись боржником щомісяця відповідно до Графіку погашення зобов`язання, що є додатком до Договору.

Відповідно до пункту 1.3 Договору сума заборгованості, що підлягає розстроченню, становить 174 404,25 грн та є заборгованістю за договором підряду № 72-19 від 24.04.2019, укладеного між Кредитором та Боржником.

Сторони домовилися, що у випадку повного та належного виконання Боржником умов даного Договору, Кредитор бере на себе зобов`язання відмовитися від інших складових заборгованості, які стягнені рішенням суду у справі №926/928/21 на його користь, а саме: 3% річних у сумі 7 052,62 грн; інфляційних втрат у сумі 10 172,27 грн; сплаченого судового збору у сумі 2 874,44 грн (пункт 1.4 Договору).

Згідно пункту 2.1 Договору сума заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до п. 1.1 Договору, становить 174 404,25 грн.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору за повне або часткове нездійснення Боржником платежів згідно з графіком погашення заборгованості у розмірі, що дорівнює сумі місячного платежу, Кредитор має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, а також здійснити заходи щодо примусового виконання рішення у повному розмірі, враховуючи 3% річних, інфляційні втрати та витрати зі сплати судового збору. У випадку одностороннього розірвання Договору Кредитором з підстав, визначених у п. 4.1, Кредитор зобов`язаний повідомити про своє рішення Боржника не пізніше за 7 (сім) календарних днів до дати розірвання договору.

Згідно з пунктом 4.3 Договору у випадку неспроможності Боржника виконати зобов`язання у строк та розмірі, встановленому даним Договором, Боржник зобов`язаний не пізніше як за 7 (сім) календарних днів до настання дати внесення чергового місячного платежу повідомити про це Кредитора, вказавши про причини.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до виконання Сторонами зобов`язань по ньому (пункт 6.1 Договору).

Відповідно до графіку погашення заборгованості за договором № 72-19 від 24.04.2019, що є додатком до Договору, реструктуризація боргу здійснюється шляхом розстрочення суми заборгованості на 8 платежів в розмірі 21 804,25 грн кожний, які повинні бути внесені щомісячно не пізніше цих дат: 25.01.2022, 25.02.2022, 25.03.2022, 25.04.2022, 25.05.2022, 25.06.2022, 25.07.2022, 25.08.2022.

Відповідач частково сплатив позивачу суму заборгованості за договором підряду №72-19 від 24.04.2019, стягнену зазначеним вище рішенням суду, окремими платежами, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій, а саме:

1) 25.01.2022 у розмірі 10 000,00 грн, платіжна інструкція №@2PL777335;

2) 19.04.2022 у розмірі 5 000,00 грн, платіжна інструкція №@2PL137183;

3) 24.05.2022 у розмірі 5 000,00 грн, платіжна інструкція №@2PL846730;

4) 23.06.2022 у розмірі 20 000,00 грн, платіжна інструкція №@2PL523709;

5) 08.07.2022 у розмірі 10 000,00 грн, платіжна інструкція №@2PL443275;

6) 07.11.2022 у розмірі 10 000,00 грн, платіжна інструкція №@2PL214349.

У зв`язку з неналежним виконанням боржником графіку погашення заборгованості 06.05.2022 позивач направив відповідачу лист, вих. № 150/01-10, в якому запропоновано виконати умови Договору та сплатити борг у розмірі 72 204,00 грн, в іншому випадку підприємство змушене буде вжити заходи з розірвання договору про реструктуризацію.

Листом віл 28.09.2022 вих. № 487/01-13, ДП «НДІБВ» повідомило ФОП Кокоша І.С., що 14.10.2022 договір про реструктуризацію боргу від 10.01.2022, укладений щодо реструктуризації заборгованості, що виникла за договором № 72-19 від 24.02.2019, буде достроково розірвано в односторонньому порядку.

Боржник отримав вказаний лист 05.10.2022, що підтверджується трекінгом Укрпошти.

У зв`язку з тим, що судове рішення про стягнення з боржника коштів у справі №926/928/21 фактично не виконано (на момент подачі позову), позивач нарахував відповідачу 9 024,15 грн 3% річних та 59 153,22 грн інфляційних втрат на суму основної заборгованості з урахуванням часткового виконання відповідачем зобов`язання, яке мало місце після постановлення судом рішення у справі, за період з 12.02.2021 по 18.12.2022.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі є майновим та зумовлений невиконанням рішення суду про стягнення заборгованості за договором підряду.

Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як установлено рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.10.2021 у справі №926/928/21, ФОП Кокош І.С. належним чином не виконав своїх зобов`язань за договором підряду в частині оплати за виконані роботи за договором №72-19 від 24.04.2019, у зв`язку з чим з нього стягнуто 174 404,25 грн основної заборгованості, 7 052,62 грн 3% річних, 10 172,27 грн інфляційних втрат та 2 874,44 грн відшкодування судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судовий наказ, виданий на підставі цього рішення, пред`явлений до примусового виконання. Станом на момент пред`явлення позову, як і розгляду справи № 926/24/23, докази добровільного виконання боржником рішення суду в матеріалах справи відсутні.

Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про стягнення заборгованості за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Таким чином, з ухваленням рішення у справі № 926/928/21 про стягнення заборгованості за договором №72-19 від 24.04.2019 зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за цим договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Судом установлено, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.10.2021 у справі №926/928/21 стягнуто з відповідача заборгованість за договором підряду в сумі 174 404,25 грн, 7 052,62 грн 3% річних за період з 08.10.2019 по 11.02.2021, 10 172,27 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2019 по січень 2021 та 2 874,44 грн відшкодування судового збору.

Вказане рішення суду відповідачем добровільно не виконувалось, що стало підставою для звернення ДП «НДІБВ» до виконавчої служби для його примусового виконання.

24.10.2022 Головним державним виконавцем Третього відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 70151796 з виконання наказу № 926/928/21 від 16.11.2021.

Враховуючи невиконання відповідачем судового рішення у справі №926/928/21 позивачем заявлено до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за договором №72-19 від 24.04.2019 за період з 12.02.2021 по 18.12.2022.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

При обчисленні інфляційних втрат позивачем взято до уваги висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в справі №905/21/19, в яких об`єднана палата зазначила, що погоджується з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції) (п. 41 постанови).

Тобто, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості правомірно включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

Таким чином, позивач розрахував інфляційні збитки з урахуванням збільшення суми боргу на інфляційні втрати попереднього періоду.

Зокрема, як видно з розрахунку інфляційних втрат, при обчисленні інфляційних збитків за період 1 (12.02.2021 - 24.01.2022) позивач додав до суми основного зобов`язання у розмірі 174 404.25 грн суму інфляційних втрату розмірі 10 172,27 грн, розрахованих за попередній період 08.10.2019-11.02.2021 та стягнутих судовим рішенням від 21.10.2021. Таким чином, розрахунок інфляційних втрат за період 1 здійснено на суму 184 576,52 грн (174 404.25+10 172,27).

При обчисленні інфляційних збитків за період 2 (25.01.2022 - 18.04.2022) до суми зобов`язання 184 503,58 грн додано інфляційне збільшення за Період 1 (18 485,95 грн) і проведено нарахування на суму 202 989.53 (184 503,58+18 485,95). Той самий алгоритм застосовано до кожного наступного періоду розрахунку.

Також при розрахунку інфляційних втрат та 3% річних позивачем враховано часткове виконання відповідачем зобов`язання, яке мало місце після постановлення судом рішення у справі №926/928/21, а саме: платіж від 25.01.2022 у розмірі 10 000 грн; платіж від 19.04.2022 у розмірі 5 000 грн; платіж від 24.05.2022 у розмірі 5 000 грн; платіж від 23.06.2022 у розмірі 20 000 грн; платіж від 08.07.2022 у розмірі 10 000 грн; платіж від 07.11.2022 у розмірі 10 000 грн.

Крім того, при виконанні розрахунку позивачем застосовано положення ст. 524 ЦК України та спрямовано кошти, які надійшли від відповідача 25.01.2022 в сумі 10 000 грн, на погашення витрат позивача зі сплати судового збору у справі №926/928/21 у розмірі 2 874,44 грн та на погашення нарахованих рішенням 3 % річних у розмірі 7 052,62 грн, а залишку коштів у розмірі 72.94 грн. (10 000 - 2 874.44 - 7 052.62) - на погашення основного боргу.

Суд погоджується з розрахунком позивача в частині методики розрахунку інфляційних втрат та застосування положень ст. 524 ЦК України.

Однак при здійсненні розрахунку інфляційних втрат та 3% річних позивачем не враховано, що в договорі про реструктуризацію боргу від 10.01.2022 сторонами узгоджено реструктуризацію кредиторської заборгованості в розмірі 174 404,25 грн, що виникла у боржника за договором №72-19 від 24.04.2019 та підтверджена рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.11.2021 у справі №926/928/21, шляхом розстрочення суми заборгованості на 8 (вісім) платежів в розмірі 21 804,25 грн кожний, що будуть вноситись боржником щомісяця відповідно до Графіку погашення зобов`язання.

Відтак з моменту укладення даного договору сторони змінили сам спосіб виконання рішення суду в частині основної заборгованості за договором, а отже, змінили строки настання негативних наслідків для відповідача у вигляді можливості нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних у зв`язку з несвоєчасним виконання рішення суду.

Як встановлено судом, відповідач частково сплатив позивачу суму заборгованості за договором підряду №72-19 від 24.04.2019, стягнену зазначеним вище рішенням суду, окремими платежами, а саме: 25.01.2022 у розмірі 10 000,00 грн; 19.04.2022 у розмірі 5 000,00 грн; 24.05.2022 у розмірі 5 000,00 грн; 23.06.2022 у розмірі 20 000,00 грн; 08.07.2022 у розмірі 10 000,00 грн; 07.11.2022 у розмірі 10 000,00 грн.

Суд звертає увагу, що зазначені платежі відповідачем здійснено на виконання договору про реструктуризацію боргу від 10.01.2022.

В подальшому в зв`язку із неналежним виконанням боржником графіку погашення заборгованості позивачем в односторонньому порядку розірвано договір про реструктуризацію боргу від 10.01.2022, керуючись п. 4.1 та 4.2 договору, з 14.10.2022.

За таких обставин суд самостійно розрахував розмір інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням положень договору про реструктуризацію боргу та його дії (10.01.2022 - 14.10.2022) (розрахунок міститься в матеріалах справи).

При цьому судом враховано, що згідно пункту 1.4 Договору у випадку повного та належного виконання Боржником умов даного Договору, Кредитор бере на себе зобов`язання відмовитися від інших складових заборгованості, які стягнені рішенням суду у справі №926/928/21 на його користь, а саме: 3% річних у сумі 7 052,62 грн; інфляційних втрат у сумі 10 172,27 грн; сплаченого судового збору у сумі 2 874,44 грн.

Окремо суд звертає увагу, що останній платіж у розмірі 10 000,00 грн відповідач здійснив 07.11.2022 - після закінчення дії договору про реструктуризацію боргу, відтак при здійсненні розрахунку інфляційних втрат та 3% річних суд спрямував відповідно до ст. 524 ЦК України на погашення витрат позивача зі сплати судового збору у справі № 926/928/21 у розмірі 2 874,44 грн та на погашення нарахованих рішенням 3% річних у розмірі 7 052,62 грн. Залишок коштів у розмірі 72,94 грн спрямовано на погашення основного боргу.

Крім зазначених вище платіжних документів у матеріалах справи наявна квитанція від 23.12.2022, згідно якої ФОП Кокошем І.С. здійснено оплату за договором №72-19 від 24.04.2019 в сумі 10 000,00 грн. Суд зазначає, що дану оплату здійснено відповідачем після пред`явлення позову, відтак факт проплати не впливає на розрахунок інфляційних втрат та процентів річних, розрахунок яких здійснено за період з 12.02.2021 по 18.12.2022.

Доводи відповідача про неправомірність нарахування 3% річних за ст. 625 ЦК України на суму вже стягнутих за попереднім судовим рішенням 3% річних та суми судового збору є безпідставними, оскільки такі нарахування позивачем не здійснювалися. Згідно розрахунку позивача нарахування 3% річних здійснено лише на тіло заборгованості - 174 404,25 грн.

Суд також відхиляє твердження відповідача про неправомірність застосування позивачем положень ст. 534 ЦК України з огляду на таке.

Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в справі №905/21/19 зроблено висновки, що «у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований в статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);

- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону;

- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18.

Суд констатує, що в платіжних інструкціях у призначенні платежу вказано: «Оплата згідно договору № 72-19 від 24.04.2019, ФОП Кокош Ілля Степанович, відтак у призначенні платежу не зазначено, що ці кошти сплачуються саме на погашення тіла заборгованості, а вказано лише реквізити договору. Отже, позивач правомірно відніс до заборгованості по договору нараховані 3% річних та витрати зі сплати судового збору.

Необґрунтованими є доводи адвоката відповідача про те, що військові дії, які визнано форс-мажорними обставинами, унеможливлюють виконання зобов`язань та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання на підставі до ст. 617 ЦК України.

Так, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 141 Закону України «Про торгово- промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7,1 від 28.02.2022 року ТПП України на підставі ст. ст. 14, 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Верховний суд у своїй практиці виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше - унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності (Постанова ВС від 25.01.2022 № 904/3886/21).

Тобто форс-мажор розглядається як обставина непереборної сили, запобігти якій зобов`язана сторона не має змоги. Відповідно, неналежне виконання договору не є наслідком її неправомірних дій і виключає наявність вини, яка є обов`язковою умовою для настання відповідальності за порушення зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом. Така законодавча дефініція убезпечує особу від відповідальності за порушення без вини, і є однією з основоположних в цивільному праві.

Також, стаття 617 Цивільного кодексу України визначає обставини непереборної сили як підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань. Аналогічний висновок випливає зі змісту статті 218 Господарського кодексу України, яка покладає на суб`єкта господарювання обов`язок довести, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Поряд з цим Верховний суд у своїх постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21 встановив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс- мажорними саме для даного конкретного випадку.

Суд констатує, що відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження наявність форс-мажорних обставин при виконанні ним рішення суду й, відповідно, неможливості його належного виконання.

Суд відхиляє й посилання адвоката відповідача на те, що на період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон N° 2120-ІХ) доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зазначає, що норми вказаного п. 6 поширюються на правовідносин кредитування та не регулюють спірні правовідносини сторін.

Відповідач зазначає, що ним повністю виконано рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.10.2021 у справі №926/928/21 та погашено заборгованість за договором, 3% річних та інфляційні втрати, а також судовий збір.

Так, згідно пояснень представника позивача під час розгляду справи відповідачем повністю виконано рішення суду, однак даний факт не спростовує нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за заявлений у позові період, оскільки кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

V. Висновок суду.

За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що у зв`язку з неналежним виконанням рішення суду про стягнення заборгованості за договором позовні вимоги про стягнення з відповідача 34 819,95 грн інфляційних втрат та 7 063,52 грн трьох процентів річних відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України є обґрунтовані та підлягають до задоволення.

У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

VІ. Розподіл судових витрат.

Позивачем сплачений судовий збір в сумі 2 481,00 грн платіжною інструкцією №1238 від 22.12.2022. Також при подачі позову позивачем подано попередній (орієнтовний) розрахунок в якому зазначені витрати на професійну правничу допомогу - 10 500 грн.

Представником позивача не підтримано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Таким, чином, у відповідності до статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам..

Про понесення інших судових витрат учасники справи не заявляли.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кокоша Іллі Степановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (03110 м. Київ, просп. Валерія Лобановського, 51, код 38283024) 34 819,95 грн інфляційних втрат та 7 063,52 грн 3% річних за договором № 72-19 від 24.04.2019 та 1524,08 грн відшкодування судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення (пункт 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 21 квітня 2023 року.

Суддя І.В. Марущак