Постанова

від 19.04.2023 по справі 921/64/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 921/64/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека № 78»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 (колегія суддів: Бойко С. М. - головуючий, Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.) та рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.06.2022 (суддя Стопник С. Г.)

за позовом Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека № 78»

до 1. Тернопільської міської ради;

2. Комунального підприємства «Підприємство матеріально-технічного забезпечення» Тернопільської міської ради;

3. Фізичної особи-підприємця Пушкаря Сергія Володимировича;

4. Виконавчого комітету Тернопільської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Тернопільської обласної ради,

про визнання недійсним рішення; визнання недійсним та скасування свідоцтва; скасування державної реєстрації права власності; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; скасування рішення від 10.02.2020; зобов`язання звільнити займані приміщення,

за участю:

позивача: 1) Рісна Ю.Б. (адвокат), 2) Жеруха О.В. (керівник)

відповідача1, 4: Гулкевич С.Б. (самопредставництво),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека № 78» (далі - КП Аптека № 78), звернувшись з позовом до Тернопільської міської ради (далі - Міськрада, відповідач 1), Комунального підприємства «Підприємство матеріально-технічного забезпечення» Міськради (далі - Підприємство, відповідач 2), Фізичної особи-підприємця Пушкаря С. В. (далі - ФОП Пушкарь С. В., відповідач 3), Виконавчого комітету Міськради, просило: визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Міськради від 15.03.2007 № 314 в частині оформлення права власності Міськради на приміщення за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23, загальною площею 634,3 м2; визнати недійсним та скасувати свідоцтво від 18.04.2007, серії САВ № 051362 про право власності на приміщення аптеки, загальною площею 634,3 м2 за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23 (далі - приміщення аптеки), видане на ім`я Міськради; скасувати державну реєстрацію права власності Міськради на приміщення аптеки (реєстраційний номер 18574214; номер запису: 2172 в книзі: 17), вчинену реєстратором Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації» Калініченко М.А. згідно з рішенням про державну реєстрацію права власності від 18.04.2007; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 09.12.2019, індексний номер: 50088118, прийняте державним реєстратором Тернопільської районної державної адміністрації Василенко Н. Д. стосовно приміщення аптеки, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1980904361101; скасувати рішення про скасування від 10.02.2020, індексний номер: 51051320, прийняте державним реєстратором Міськради Рудик Ю. М. стосовно приміщення аптеки; зобов`язати Міськраду, Підприємство та ФОП Пушкаря С. В. звільнити займані приміщення аптеки на користь КП Аптеки № 78.

1.2 Позов обґрунтовано тим, що в процесі розмежування державної та комунальної власності Аптека № 78, як об`єкт комунальної власності області незаконно передана до комунальної власності Міськради. Позивач стверджує, що у нього ще до набрання чинності Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виникло речове право (право господарського відання) на приміщення аптеки. При цьому вказує на відсутність правових підстав для оформлення права власності за Міськрадою на нерухоме майно - приміщення аптеки згідно з рішенням від 15.03.2007 № 314 та свідоцтвом від 18.04.2007 серії НОМЕР_1, оскільки ці дії вчинені після закріплення за КП Аптекою № 78 нерухомого майна на праві повного господарського відання. Передача спірного нежитлового приміщення Виконавчим комітетом Міськради в оренду ФОП Пушкаря С. В. без погодження з позивачем порушує права щодо володіння, користування і розпорядження цим майном, закріпленим за позивачем на праві господарського відання. Приміщення аптеки вибуло з володіння та користування КП Аптеки № 78 поза волею останнього.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06.06.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2022, в задоволенні позову відмовлено.

2.2 Судові рішення мотивовані відсутністю підтвердженого факту належності позивачу спірного нерухомого майна на праві господарського відання, звідси права позивача не порушені, а тому і не підлягають захисту в судовому порядку та є підставою для відмови в задоволенні позову.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги КП Аптека № 78 посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосування норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду.

3.3 Також позивач вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання комплексного застосування статті 136 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у контексті захисту права господарського відання та висновку стосовного комплексного застосування статті 136 ГК України і статті 321 ЦК України.

3.4 Міськрада та Виконавчий комітет у відзиві на касаційну скаргу заперечують викладені позивачем в касаційній скарзі доводи і просять залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

3.5 Не погодившись з аргументами, викладеними у відзиві, позивач подав відповідь на відзив, у якому наполягає на скасуванні оскаржуваних рішень.

4. Мотивувальна частина

4.1 Як встановлено судами попередніх інстанцій 05.11.1991 на виконання постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» та від 26.03.1991 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність», Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», якою також затверджено перелік державного майна України, що передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

4.2 Згідно з цим переліком до власності областей передано, зокрема, житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду, аптечні склади, магазини аптечні, інші місцеві підприємства, організації та установи, крім тих, що перебувають у відомчому підпорядкуванні.

4.3 Пунктом 3 вищевказаної постанови встановлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів.

4.4 Суди встановили, що керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311, Виконавчий комітет Тернопільської обласної Ради народних депутатів прийняв рішення від 26.12.1991 № 300 «Питання розмежування майна між комунальною власністю області, районів і м. Тернополя», яким затвердив перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), встановивши, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. При цьому в орієнтовному переліку майна комунальної власності області, яке передається до власності районів і м. Тернополя аптеки, аптечні склади, аптечні магазини не зазначені.

4.5 Тернопільська обласна Рада народних депутатів прийняла рішення «Про комунальну власність області» від 16.07.1992, яким затвердила перелік об`єктів комунальної власності області і передала їх в управління обласної державної адміністрації, передбачивши з цією метою в структурі адміністрації утворення відповідного органу. Цим рішенням встановлено, що комунальна власність області не може відчужуватися, передаватись в оренду, змінювати суб`єкта власності, використовуватись не за призначенням, перепрофільовуватись без згоди на те обласної Ради народних депутатів.

4.6 У переліку об`єктів комунальної власності області, що передаються в управління обласної державної адміністрації (додаток до згаданого вище рішення) по м. Тернополю зазначено Виробниче об`єднання «Фармація» та Аптеку № 78.

4.7 Також суди встановили, що наказом обласного Фонду комунального майна Тернопільської обласної ради народних депутатів від 17.12.1993 № 51 утворено Державно-комунальне підприємство аптеку № 78 та доручено обласному виробничому об`єднанню «Фармація» провести до 01.01.1994 розподільчий баланс між обласним виробничим об`єднанням «Фармація» і Аптекою № 78; забезпечити Аптеку № 78 основними та обіговими засобами відповідно до актів проведених інвентаризації та розподільчого балансу станом на 01.01.1994.

4.8 Наказом від 26.12.1995 затверджено інвентаризаційний опис № 1 товарно-матеріальних цінностей, які передаються від централізованої бухгалтерії м. Тернополя ОВО «Фармація» на баланс Державно-комунального підприємства аптеки № 78 станом на 01.02.1994. В цьому описі зазначено приміщення площею 582,3 м2 за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23.

4.9 Розпорядженням голови Тернопільської обласної ради (далі - Облрада) від 09.02.2008 № 12 затверджено статут КП Аптеки № 78 у новій редакції, згідно з яким КП Аптека № 78 є правонаступником державно-комунальної аптеки № 78 м. Тернопіль, власником і засновником аптеки є Облрада. За статутом аптека є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, управління яким здійснює Облрада. Власником і засновником аптеки є Облрада. Згідно з пунктом 3.1 статуту аптека для виконання статутних завдань має майно, яке є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області і належить їй на правах господарського відання.

4.10 Виконавчим комітетом Міськради прийнято рішення 15.03.2007 № 314 про оформлення права власності на нежитлове приміщення в м. Тернопіль по вул. Руська, 23, загальною площею 634,3 м2, за Міськрадою, на підставі якого 18.04.2007 державним реєстратором речових прав оформлено відповідне свідоцтво на право власності.

4.11 Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.04.2007 № 14289724 реєстратором Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації» Калініченко М. А. зареєстровано за Міськрадою право комунальної власності на приміщення аптеки (реєстраційний номер 18574214; номер запису: 2172 в книзі: 17; дата прийняття рішення про державну реєстрацію 18.04.2007).

4.12 09.12.2019 державним реєстратором Тернопільської районної державної адміністрації Василенко Н. Д. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 09.12.2019, індексний номер: 50088118, на підставі якого проведено державну реєстрацію права комунальної власності на приміщення аптеки за Міськрадою.

4.13 Рішенням Виконавчого комітету Міськради від 22.02.2017 № 114 передбачено Управлінню обліку та контролю за використанням комунального майна безоплатно передати на баланс Підприємства нежитлові приміщення комунальної власності за адресою: м. Тернопіль вул. Руська, 23, загальною площею 633,7 м2 первісною (балансовою) вартістю 1 856 358,11 грн, знос - 1 463 897,70 грн; прийняття-передачу майна оформити відповідними документами відповідно до чинного законодавства. Такий акт підписано 01.03.2017.

4.14 Крім того, суди встановили, що за результатами розгляду спору у справі № 921/555/17-г/14 Господарським судом Тернопільської області ухвалено рішення від 14.11.2017 (набрало законної сили 04.12.2017), яким КП Аптека № 78 зобов`язано звільнити приміщення аптеки та передати його за актом приймання-передачі Підприємству. Предметом спору було приміщення аптеки, яке перебувало в орендному користуванні КП Аптека № 78 відповідно до договору оренди від 20.10.2011. При цьому суд констатував, що для користування орендованими приміщеннями після закінчення строку дії договору в аптеки не було жодних правових підстав.

4.15 Між підприємством (орендодавець) та ФОП Пушкарем С. В. (орендар) укладено договір оренди від 10.09.2018 № 1 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Виконавчого комітету Міськради від 11.07.2018 № 520 передає, а орендар 10.09.2018 приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно (нежитлові приміщення) комунальної власності - приміщення аптеки. Договір укладено строком на 35 місяців - по 10.08.2021.

4.16 Позивач звернувся із даним позовом за захистом права господарського відання на приміщення аптеки, стверджуючи про безпідставність, необґрунтованість та протиправність оформлення права комунальної власності за Міськрадою на підставі рішення Виконавчого комітету Міськради від 15.03.2007 № 314 та свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 18.04.2007, як і проведення відповідної державної реєстрації за Міськрадою права власності на приміщення аптеки. Зазначає, що вказані дії, а також подальше передання спірного приміщення аптеки, в тому числі в оренду ФОП Пушкарю С. В., порушує права позивача щодо володіння, користування і розпорядження цим майном, закріпленим за ним Облрадою на праві господарського відання.

4.17 Суди, вирішуючи спір у цій справі, виходили з того, що в матеріалах справи відсутні докази беззаперечного права власності у Облради на приміщення аптеки (на даний час таке право зареєстровано за Міськрадою), як і відсутнє рішення уповноваженого органу (власника нерухомого майна чи особи, уповноваженою управляти таким майном), яким спірне майно було б закріплене за позивачем на праві господарського відання (повного господарського відання).

4.18 При цьому оспорення права власності між Облрадою та Міськрадою як суб`єктами права власності на нерухоме майно за предметом спору про визнання недійсним прийнятого Виконавчим комітетом Міськради рішення від 15.03.2007 № 314, як такого, що порушує право власності Облради на приміщення аптеки, вирішено судом; рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.07.2020 у справі № 921/105/19 в позові Облради відмовлено у зв`язку з пропуском позовної давності. Рішення набуло чинності на підставі постанови Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2020.

4.19 Отже, за висновком судів попередніх інстанцій, за Облрадою не перейшло право власності на спірне майно, відповідно за КП Аптека № 78 на праві господарського відання спірне майно теж не перебуває. Положення статуту КП Аптеки № 78, якими передбачено, що останнє для виконання статутних завдань має майно, яке є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області і належить йому на праві господарського відання, не може підтверджувати таке право на конкретно визначене майно, за відсутності доказів належного закріплення за аптекою майна на відповідному праві.

4.20 Оцінюючи наказ від 26.12.1995 «Про затвердження інвентаризаційного опису № 1», суди зазначили, що цей наказ прийнятий структурним підрозділом (управлінням) Виконавчого комітету Тернопільської обласної ради та не є правозакріплюючим документом, оскільки інвентаризаційний опис застосовується лише для відображення даних фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, готової продукції, малоцінних і швидкозношуваних предметів та ін.). Отже, вказаним наказом власник не вирішив питання закріплення за позивачем права господарського відання.

4.21 За встановлених обставин, з огляду на відсутність доказів беззаперечного і належним чином оформленого чи встановленого (підтвердженого) рішенням суду права Облради на приміщення аптеки, відсутність доказів (рішення) про закріплення майна на праві господарського відання за позивачем, а також доказів знаходження такого майна на самостійному балансі (володіння) позивача, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що КП Аптекою № 78 у встановленому порядку не доведено виникнення у нього беззаперечного права господарського відання на вказане майно, за захистом якого він звернувся. Відсутність належним чином підтвердженого факту належності позивачу спірного нерухомого майна на праві господарського відання не породжує право на захист, тобто права на звернення із цим позовом, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

4.22 Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.23 У касаційній скарзі скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання комплексного застосування статті 136 ГК України у контексті захисту права господарського відання та висновку стосовного комплексного застосування статті 136 ГК України і статті 321 ЦК України.

4.24 Частина 2 статті 135 ГК України встановлює, що власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до цього Кодексу та інших законів.

4.25 Правовий висновок щодо застосування положень статті 136 ГК України в контексті захисту права господарського відання викладено у постановах Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №924/113/21, від 07.10.2021 у справі № 904/4928/17, від 22.09.2021 у справі № 915/2315/19, від 12.11.2020 у справі № 908/2638/17, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 10.11.2020 у справі № 910/9305/19, від 30.06.2020 у справі № 923/321/18, де зазначено, що відповідно до частин 1, 2, 4 статті 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

4.26 Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

4.27 Відповідно до частини 1 статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

4.28 Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

4.29 Водночас власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 ЦК України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Звідси власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання його іншим особам, а також вилучення цього майна у відповідних суб`єктів.

4.30 Тобто майно може перебувати в особи на праві господарського відання доки воно не знадобиться власнику, який сам розпоряджається своїм правом стосовно його безоплатної передачі.

4.31 Як вбачається із вище викладеного у спірних правовідносинах майно вибуло із володіння Облради, яка передавала його на праві господарського відання позивачу, у подальшому це майно (приміщення аптеки) перебувало в орендному користуванні КП Аптека № 78 (позивача) відповідно до договору оренди від 20.10.2011, і у подальшому рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.11.2017 (набрало законної сили 04.12.2017) у справі № 921/555/17-г/14 встановлено, що для користування орендованими приміщеннями після закінчення строку дії договору в КП Аптека № 78 не було жодних правових підстав.

4.32 За вказаних обставин оскільки позивач не підтвердив факт належності йому спірного нерухомого майна на праві господарського відання, то колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення цього позову. Звернення з таким позовом за своєю суттю є намаганням позивача здійснити у не процесуальний спосіб ревізію судових рішень, прийнятих у справі № 921/555/17-г/14, та у справі № 921/105/19, які набули статус остаточних.

4.33 Доводи, викладені у касаційній скарзі, вказаних вище висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, не впливають на них та фактично зводяться до незгоди скаржника з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою доказів зі справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, які встановлені статтею 300 ГПК України.

4.34 Водночас Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, правовий висновок щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій справі, встановив, що оскаржувані судові рішення у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у справах, на які посилається скаржник.

4.35 У справі № 911/3594/17, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019, у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету селищної ради про надання згоди на реєстрацію права спільної власності територіальних громад сіл, селищ на 28/100 частини будівлі.

4.36 Велика Палата Верховного Суду у цій справі зазначила, що сукупний правовий аналіз статей 11, 316, 328 ЦК України, частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи. Отже, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Разом з тим, оскаржуване позивачем рішення не є підставою для державної реєстрації права власності на майно за відповідачем чи іншими особами (стаття 27 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), спірне рішення не створює жодних юридичних наслідків, а тому не може порушити будь-чиїх прав, а отже суди правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог.

4.37 У справі № 910/10987/18, (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 на яку посилався у касаційній скарзі скаржник), розглядався позов про звернення стягнення на предмет іпотеки. Верховний Суд скасував судові рішення попередніх судових інстанцій, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначивши, що статус іпотекодавця набуває лише особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, однак суди не врахували, що реєстрація права власності в Державному реєстрі за відповідачем була проведена на підставі договорів купівлі-продажу спірного майна, однак обставини правомірності цих правочинів залишилися поза увагою судів попередніх інстанцій. Суди не з`ясували з достовірністю обставини того, чи створили ці правочини правові наслідки для їх сторін, чи набув відповідач право власності на спірне майно за цими правочинами, чи були такі правочини оспорені та визнані недійсними в судовому порядку.

4.38 У постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду розмежувала підходи до обрання способів захисту прав та інтересів держави або територіальної громади щодо земельних ділянок водного фонду та земельних ділянок лісового фонду.

4.39 Позивач посилається також на неврахування судом апеляційної інстанції правового висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 910/13968/18 та від 13.06.2018 у справі № 923/476/17. Проте це посилання зводиться до наведення змісту частини 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Водночас саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

4.40 Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

4.41 Отже, наведені позивачем на обґрунтування касаційної скарги доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень.

4.42 При цьому слід зазначити, що з огляду на наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи рішення Виконавчого комітету Міськради від 15.03.2007 № 314 в частині оформлення права власності Міськради на приміщення, яке позивач просить визнати недійсним, після оформлення такого права було реалізовано і вичерпало свою дію. У зв`язку із наведеним визнання його недійсним у судовому порядку не призведе до відновлення відповідного права у іншої особи, тому визнання його недійсним у судовому порядку не вимагається для поновлення відповідного права.

4.43 Крім того слід зазначити, що пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4.44 Таким чином державна реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

4.45 Отже, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно.

4.46 Разом з тим, оскаржувані позивачем державна реєстрація права власності Міськради на приміщення аптеки, рішення про державну реєстрацію прав та рішення про скасування від 10.02.2020, не створює жодних юридичних наслідків щодо набуття у позивача права господарського відання на вказане майно.

4.47 Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням предмета та підстав позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, але з інших мотивів.

4.48 Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

4.49 Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

4.50 За наведених обставин Касаційний господарський суд, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень, вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення у цій справі, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті судові рішення залишити без змін.

4.51 За вказаних обставин касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

4.52 Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 308, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека № 78» задовольнити частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.06.2022 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2022 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.06.2022 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Ю. Я. Чумак