Рішення

від 11.04.2023 по справі 573/1389/22

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1389/22

Номер провадження 2/573/20/23

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

11 квітня 2023 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

представника позивача : Авраменка О.В.,

представника ТОВ «Білопілля Агро» Подибайла А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білопілля в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ворожбянської міської ради, ТОВ «Білопілля Агро» про визнання недійсним договору оренди та скасування запису про реєстрацію права, визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

25 жовтня 2022 представник позивача ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ворожбянської міської ради, ТОВ «Білопілля Агро» про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування, визнання недійсним договору оренди та скасування запису про реєстрацію права. Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ворожба Сумської області померла його баба ОСОБА_3 . За життя остання склала заповіт, яким все своє майно заповіла дочці ОСОБА_4 , яка проживала та здійснювала догляд за спадкодавцем до дня її смерті, таким чином вступила у фактичне управління спадковим майном. Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, а саме право на земельну частку (пай) розміром 4,41 в умовних кадастрових гектарах на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ № 0247441, який зареєстрований 11 березня 1997 за № 246 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай). Після відкриття спадщини, ОСОБА_4 не встигла юридично оформити право власності на спадкове майно, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті, в тому числі й на вказану земельну частку (пай). Після смерті ОСОБА_4 відкрито спадкову справу та отримано свідоцтво про право на спадщину за законом сином ОСОБА_1 , який є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері. Крім того, рішенням Білопільського районного суду від 25.09.2009 року спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , визнана відумерлою, а право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5920610300:01:001:0169 зареєстровано за Ворожбянської міською радою. Згодом постановою Сумського апеляційного суду від 04.08.2022 зазначене рішення суду від 25.09.2009 скасовано. Маючи намір прийняти спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , яка фактично прийняла її після смерті ОСОБА_3 , позивач звернувся до нотаріуса, проте йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я спадкодавця виданий після її смерті, тобто будь-які права та обов`язки особи припиняються у момент її смерті. Крім того, згодом було встановлено, що вказана земельна ділянка була передана Ворожбянською міською радою в оренду ТОВ «Білопілля Агро» на підставі договору оренди землі № 20 від 29.01.2019, та здійснено державну реєстрацію права оренди за № 33415898 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48889125 від 27.09.2019.

Посилаючись на викладені вище обставини, представник позивача просить визнати за позивачем ОСОБА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,6882 га з кадастровим номером 5920610300:01:001:0169, розташованої на території Ворожбянської міської ради Сумського району Сумської області, право на яке належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та посвідчене сертифікатом серії СМ № 0247441, виданим 11 березня 1997 на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації № 37 від 03 лютого 1997 та визнати недійсним договір оренди землі №20 від 29.01.2019, укладений між Ворожбянською міською радою та ТОВ «Білопілля Агро» та скасувати рішення № 48889125 від 27.09.2019 про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 3,6882 га з кадастровим номером 5920610300:01:001:0169.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 26 жовтня 2022 відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до підготовчого розгляду за правилами загального позовного провадження. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження (а. с. 30).

16січня 2023ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про зміну предмету позову залучення співвідповідача у справі ТОВ «Білопілля Агро» (а. с. 63-64).

Ухвалою суду від 28 лютого 2023 закрито підготовчепровадження усправі тапризначено досудового розгляду (а. с. 85).

Короткий зміст відзиву на позовну заяву.

27 лютого 2023 року на адресу суду від представника відповідача ТОВ «Білопілля Агро» в особі генерального директора Давиденка О.А. надійшов відзив на позовну заяву, який обгрунтований тим, що на підставі договору орендиземельної ділянки№ 20від 29.01.2019,укладеного міжВорожбянською міськоюрадою (орендодавець)та ТОВ«Білопілля Агро»(орендар)в користуваннітовариства знаходитьсяземельна ділянка з кадастровим номером 5920610300:01:001:0169, площею 3,6882 га.

Право оренди вказаної земельної ділянки зареєстровано за ТОВ "Білопілля Агро" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про що вчинено запис за № 33415898 від 24.09.20219 року. Право розрорядження вказаною земельною ділянкою виникло у Ворожбянської міської ради на підставі рішення Білопільського районного суду від 25 вересня 2009 року по справі № 2-о-65/2009, відповідно до якого сформована земельна ділянка та передана як об"єкт нерухомості територіальній громаді Ворожбянської міської ради Сумської області. Постановою Сумського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року рішення Білопільського районного суду Сумської області від 25 вересня 2009 року у даній справі скасовано, заяву прокурора залишено без розгляду. Тому вважає, що з набранням рішенням суду по справі № 2-о-65/2009, законної сили, Ворожбянська міська рада фактично втратила право на розпорядження вказаною земельною ділянкою. Просить вирішити справу на розсуд суду ( а.с. 75).

Позиція сторін.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, його представник адвокат Авраменко О.В., який приймав участь у режимі відеоконференці , позовні вимоги підтримав повністю.

У судове засідання представник відповідача Ворожбянської міської ради не з`явився. Міський голова А. Дружченко долучив заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, позовні вимоги визнають повністю (а. с. 90).

Представник відповідача ТОВ «Білопілля Агро» Подибайло А.Ю. у судовому засіданні при вирішенні справи покладався на розсуд суду .

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи всебічно та об`єктивно, суд приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі сертифікату серії СМ № 0247441, виданого 11 березня 1997 та зареєстрованого за № 246 згідно рішення Білопільської районної державної адміністрації від 03 лютого 1997 № 37 належало право на земельну частку (пай) розміром 4,41 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Білопільське» (а. с. 15).

ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ворожба Сумської області, була матір`ю ОСОБА_5 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_6 , що вбачається із матеріалів справи у їх сукупності (а. с. 14, 17-18).

Зі змісту заповіту, складеного 24 лютого 1994 та посвідченого секретарем Ворожбянської міської ради від імені ОСОБА_3 , остання заповіла все своє майно у власність дочці ОСОБА_4 (а. с. 12).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на все належне їй майно, в тому числі на вказану земельну частку (пай).

За даними Ворожбянської міської ради встановлено, що ОСОБА_3 постійно до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 проживала разом з дочкою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Ворожба. Заповіт від імені ОСОБА_3 посвідчено виконавчим комітетом 24.02.1994 за реєстром № 110, який не змінювався і не скасовувався. ОСОБА_4 постійно на протязі 6-ти місяців із дня смерті ОСОБА_3 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювала догляд за спадковим майном (а. с. 16).

ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була матір`ю позивача ОСОБА_1 , що підтверджується відповідними документами (а. с. 11, 19).

Після смерті ОСОБА_4 , її сином ОСОБА_1 успадковано частину майна, яке належало померлій, шляхом отримання 03.06.2013 свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про право нас спадщину (а. с. 20-21).

Також, встановлено, що рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 25 вересня 2009 року визнано відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , на земельну ділянку площею 4,41 га, розташованої на території Ворожбянської міської ради та передано даний об`єкт нерухомості територіальній громаді Ворожбянської міської ради Сумської області. Вказане рішення скасоване постановою Сумського апеляційного суду від 04 серпня 2022 року (а. с. 24-26).

Постановою приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Сокол Т.П. відмовлено позивачу ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій щодо прийняття спадкового майна, а саме земельної частки (паю), виданого на ім`я померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії СМ № 0247441 від 11.03.1997 виданий вже після смерті останньої з роз`ясненням, що у особи, яка померла не можуть виникати будь-які права та обов`язки (а. с. 23).

Із роз`яснень Головного управління Держгеокадастру у Сумській області встановлено, що відповідно до технічної документації по складанню державних актів на право власності на землю власникам земельних часток паїв колишнього КСП «Білопільське» на підставі розпорядження голови Білопільської РДА передбачено видати державні акти на право власності на земельні ділянки, в т.ч. й ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 4,4941 га, з них ріллі: 3,6882 га (кадастровий номер 5920610300:01:001:0169), сіножатей: 0,3181 га (5920610300:01:001:0168), пасовищ 0,4878 га (5920610300:01:002:0241) ( а. с. 22) .

Крім того, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що земельна ділянка площею 3,6882 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка на праві комунальної власності належить Ворожбянській міській раді, останніми передана в оренду ТОВ «Білопілля Агро» строком на 15 років на підставі договору оренди землі № 20 від 29.01.2019. Вказане речове право зареєстроване в Державному реєстрі 24.09.2019, номер запису: 33415898, індексний номер: 48889125 від 27.09.2019, внесений державним реєстратором Пихтіною О.М. (а. с. 46).

Зі змісту договору оренди землі № 20 від 29 січня 2019 вбачається, що між Ворожбянською міською радою в особі міського голови Дружченка А.В. та ТОВ «Білопілля Агро» в особі генерального директора Кузіна В.В. було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 15 років, право на яке виникає з моменту реєстрації цього права. Договір набирає чинності після підписання його сторонами (п. 2.1, п. 3.1 договору).

Орендна плата визначена п. 4.1 договору, розмір якої у рік становить 10 642,59 грн., яка вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки на поточний рахунок.

Статтею 12 договору передбачені зміни умов договору та припинення його дії. Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викуп земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря (п. 12.2).

Пунктом 12.4 правочину встановлені умови припинення шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду.

Також, у п. 12.6 договору визначено, що перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря, не є підставою для зміни умов або припинення цього Договору (а. с. 47-48).

Відомості про власника земельної ділянки та державну реєстрацію іншого речового права на підставі вищевказаного правочину внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 46).

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Спір у справі пов`язаний із захистом права власності на земельну ділянку та його вирішення регулюється нормами цивільного та земельного законодавства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 16 ЦК України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Зазначені принципи також закріплені нормами цивільного процесуального законодавства. Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів ст. 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України).

Стосовно визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за законом, суд враховує наступні фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини.

За змістом ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

В силуч.1ст.1222ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частиною 3 статті 1223 ЦК України визначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У відповідності до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України поняття права власності визначено як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

За змістом п. «г» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Відповідно до положень ст. 1277 ЦК України лише у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164 цс 12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Відповідно до правового висновку Верховного суду України викладеного у постанові від 16 квітня 2014 року у справі № 6-146цс13, за змістом ст.388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Статтею 90 ЗК України визначено права власників земельних ділянок, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, самостійно господарювати на землі, тощо та передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 ЦК України визначено правові наслідки недійсності правочину.

Суд вважає, що оскільки укладений договір оренди земельної ділянки оспорюється не стороною даного правочину, а особою, яка не являється учасником його укладення, то відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України зазначений правочин за наявності доведення підстав для його недійсності, підлягає визнанню судом недійсним. Тобто даний правочин не можна вважати нікчемним за законом, оскільки його дійсність заперечується іншою особою, тому у даному випадку цей правочин є оспорюваним.

Суд акцентує увагу на тому, що фізична або юридична особа може розпоряджатися на власний розсуд лише майном, яке їй належить на законних підставах.

Згідно ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст. 761 ЦК України).

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини, щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст. 93, ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч.4 ст. 124 ЗК). Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч.1 ст. 93 ЗК України). Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи (ч.8 ст. 93 ЗК України). Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч.9 ст. 93 ЗК України).

За змістом положень статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Підставою для визнання недійсним договору за частиною першою статті 215 ЦК України може бути встановлений судом дефект такого елемента правочину, як воля його учасника (учасників) - відсутність волі на укладення правочину або невідповідність волі та волевиявлення учасника (учасників) в момент вчинення правочину.

Виключне право на підписання договору оренди землі належить лише власнику землі або уповноваженій ним у встановленому законом порядку особі, а підписання договору іншою, не уповноваженою власником землі особою свідчить про порушення законних прав орендодавця під час укладення та підписання договору оренди.

Судом достовірно встановлено, що спірна земельна ділянка належить позивачу ОСОБА_1 з часу відкриття спадщини після смерті матері та це право підтверджується відповідним свідоцтвом, отриманим у встановленому законом порядку.

Зважаючи на те, що спадщина належить спадкоємцю з моменту її відкриття, та враховуючи скасування рішення суду про визнання спадщини відумерлою, Ворожбянська міська рада не є власником зазначеної земельної ділянки, а отже не мала законного права передавати її в оренду.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до ст.81 Земельного Кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно ст. 93 зазначеного кодексу право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Висновки суду .

На думку суду матеріалами справи повністю доводиться та обставина, що мати позивача ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 , шляхом спільного проживання з останньою, а позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті матері.

Оскільки на час звернення до суду рішення про визнання спадщини відумерлою скасовано, є всі достатні підстави вважати, що право власності на спірну земельну ділянку перейшло до позивача.

Тому є підстави для визнання права власності на спірну земельну ділянку за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті матері, яка успадкуваля цю земельну ділянку після смерті своєї матері ОСОБА_3 .

Згідно з положеннями статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Перебування належної позивачу земельної ділянки в оренді у відповідача ТОВ «Білопілля Агро» за відсутності його волевиявлення на це, порушує гарантоване їй ст. 41 Конституції України право на безперешкодне володіння та розпорядження своїм майном.

За таких обставин суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання договору оренди недійсним.

Таким чином позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі № 20 від 29.01.2019, укладеного між Ворожбянською міською радою та ТОВ «Білопілля Агро» на земельну ділянку площею 3,6882 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5920610300:01:001:0169 підлягають задоволенню, з одночасним скасуванням рішення № 48889125 від 27.09.2019 про проведення державної реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки із вилученням із державних реєстрів реєстраційного запису № 33415898 від 24.09.2019 року щодо права оренди.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити ефективне поновлення порушеного права.

Підсумовуючи вищевикладені висновки, суд вважає, що позивачем обрано належний та ефективний спосіб захисту порушених прав шляхом пред`явлення вимог про визнання недійсним договору оренди, який став підставою для державної реєстрації іншого речового права - права користування (оренди), оскільки саме у такий спосіб буде реалізовано відновлення в повному обсязі порушених прав позивача, як власника нерухомого майна, який в достатній мірі відповідає визначеним у абз. 2 ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 203, 207, 215, 216, 236, 626, 638, 792 ЦК України, ст. 152 ЗК України, ст. ст. 1, 13, 14, 18 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 5, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 102, 110, 113, 133, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Ворожбянської міської ради (код ЄРДПОУ: 04058031, місце знаходження: м. Ворожба, вул. Б.Хмельницького, буд. 8 Сумського району Сумської області), Товариство з обмеженою відповідальністю «Білопілля Агро» (місце знаходження: с. Коршачина, вул. Молодіжна, буд. 1А, ЄРДПОУ: 35103599) про визнання недійсним договору оренди та скасування запису про реєстрацію права, визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування, задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі № 20 від 29.01.2019, укладений між Ворожбянською міською радою та ТОВ «Білопілля Агро» на земельнуділянку площею3,6882га дляведення товарногосільськогосподарського виробництваз кадастровимномером 5920610300:01:001:0169, та скасувати рішення № 48889125 від 27.09.2019 про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 3,6882 га з кадастровим номером 5920610300:01:001:0169 із вилученням із державних реєстрів реєстраційного запису № 33415898 від 24.09.2019 року щодо права оренди вказаної земельної ділянки .

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування після матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на земельну ділянку площею 3,6882 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5920610300:01:001:0169, розташованої на території Ворожбянської міської ради Сумського району Сумської області, право на яку належало ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 та посвідчене сертифікатом серії СМ № 0247441, виданим 11 березня 1997 на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації № 37 від 03 лютого 1997.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня отримання повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 20 квітня 2023 року.

Суддя