Постанова

від 19.04.2023 по справі 158/2439/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 158/2439/22 Головуючий у 1 інстанції: Поліщук С. В. Провадження № 22-ц/802/359/23 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,

секретар Ганжа М. І.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до гімназії села Омельне Луцького району Волинської області про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 січня 2023 року,

встановив:

В жовтні 2022року ОСОБА_3 звернулася всуд зпозовом до гімназії села Омельне Луцького району Волинської області про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтований тим, що з 01.09.1975 вона була прийнята за безстроковим трудовим договором на посаду вчителя Макаревичівської восьмирічної школи Ківерцівського району, а згідно з наказом №9 від 10.09.1993 переведена на посаду вчителя географії Омельненської ЗОШ І-ІІ ступеня.

Рішенням Ківерцівської міської ради №11/20 від 11.08.2021 вищевказану загальноосвітню школу с. Омельне перейменовано на гімназію села Омельне Луцького району Волинської області.

У зв`язку із зміною істотних умов праці, з 10.07.2020 по 30.06.2021 та з 23.08.2021 по 20.08.2022 вона працювала за строковими трудовими договорам, однак відповідні записи у її трудову книжку, щодо припинення безстрокового трудового договору, а також про вищевказані строкові договори не вносились.

З 31.07.2022 по 31.08.2022, відповідно до її заяви від 29.07.2022 та згідно з наказом №29-в від 29.07.2022, вона перебувала у черговій оплачуваній відпустці тривалістю 32 календарних дні.

Наказом директора гімназії села Омельне Луцького району Волинської області ОСОБА_2 №24-к від 29.07.2022 її було звільнено з посади вчителя географії з 22.08.2022 на підставі п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України (за закінченням строку трудового договору).

Вважає, що наказ про її звільнення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки звільнення відбулось під час перебування її у черговій оплачуваній відпустці, а сам наказ №24-к від 29.07.2022 виданий всупереч висновку атестаційної комісії відділу освіти Ківерцівської районної державної адміністрації від 05.04.2022, відповідно до якого, вона відповідає займаній посаді як спеціаліст вищої категорії та може працювати за фахом.

Період роботи на посаді вчителя географії з 10.07.2022 вважає як роботу за безстроковим трудовим договором, так як фактично була допущена до роботи після 01.07.2022 (ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України).

З повідомлення гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради від 12.09.2022 їй стало відомо, що на займану нею посаду вчителя географії за безстроковим трудовим договором по переводу, прийнято іншу особу, скорочення чисельності або штату працівників відповідачем на час її звільнення не здійснювалось.

На час її звільнення посада вчителя географії була вакантна (наказ директора школи №34од від 03.06.2022) і безпідставна відмова роботодавця у прийнятті на роботу прямо заборонена законом (ч. 1 ст. 22 КЗпП України).

Трудова книжка, наказ про її звільнення, як в день його видання так і в день звільнення (22.08.2022) вона не отримувала, розрахунок в день звільнення не проводився, про переривання чи скасування її відпустки у зв`язку із звільненням вона не повідомлялась.

27 серпня 2022р. на її поштову адресу рекомендованим листом надійшло поштове відправлення від адресата ОСОБА_2 в конверті якого знаходилась її трудова книжка з наявним у ній записом про її звільнення з роботи з 22.08.2022. В телефонній розмові з директором гімназії села Омельне ОСОБА_2 їй було повідомлено про звільнення з роботи за наказом виданим 29.07.2022р., а також про необхідність ознайомлення з вищевказаним наказом. В подальшому на підставі заяви від 01.09.2022, 14.09.2022 їй було надіслано копію наказу про надання відпустки з 29.07.2022 на 52 дні та копію наказу про звільнення №24-к від 29.07.2022р.

Оскільки строковий трудовий договір з нею укладався двічі, а тому згідно з вимогами ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України є таким, що укладений на невизначений строк; наказ про звільнення з посади вчителя географії гімназії села Омельне Луцького району Волинської області №24-к від 29.07.2022 є незаконним, так як винесений відповідачем в порушення положень КЗпП України, а також Закону України «Про повну загальну середню освіту». Просила скасувати наказ, поновити її на роботі на посаді вчителя географії гімназії села Омельне Луцького району Волинської області, стягнути з відповідача по справі в її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 січня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що суд не врахував обставин, які мають значення для вирішення спору, зокрема того, що звільнення відбулось під час перебування її у черговій оплачуваній відпустці; вона подала подавала директор заяву про продовження строку трудового договору однак їй безпідставно було відмовлено.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду залишити без змін. Вважає, що звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України законне, оскільки строк трудового договору з позивачем закінчився.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з наказом №9 від 10.09.1993 ОСОБА_3 переведено на посаду вчителя географії Омельненської ЗОШ І-ІІ ст.

Рішення Ківерцівської міської ради №11/20 від 11.08.2021 Омельненська ЗОШ І-ІІ ст. перейменована на гімназію села Омельне Луцького району Волинської області.

З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 26.04.2017 та довідки управління соціального захисту населення №51 від 16.04.2015 вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером, інвалідом ІІ групи загального захворювання, отримує пенсію за віком, отже підпадає під норму закону №463-ІХ (а.с. 7-9).

27 квітня 2020 року на виконання вимог п.3 ч.2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», п. 2 ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №463-ІХ, відповідно до наказу директора ЗОШ І-ІІ ступеня с. Омельне №06-К від 27.04.2020 «Про повідомлення працівників щодо зміни істотних умов праці», позивача по справі ОСОБА_3 вчителя географії було повідомлено про припинення безстрокового трудового договору як з педагогічним працівником, якому виплачується пенсія за віком та одночасно про можливість укладення строкового трудового договору на 1 рік з 01.07.2020 по 30.06.2021, на що ОСОБА_3 дала свою згоду, подавши відповідну заяву. Також їй повідомлено, що у разі відмови від продовження роботи за строковим трудовим договором, трудовий договір буде припинено згідно з п.9 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Наказом №10-к від 13.06.2020 продовжено роботу з вчителем географії ОСОБА_3 шляхом заміни безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір з 01.07.2020 по 30.06.2021 З повідомленням та даними наказами позивач ОСОБА_3 була ознайомлена, про що свідчить її власноручний підпис (а.с. 20, 52, 116).

З наказу директора гімназії села Омельне Луцького району Волинської області Громик О.В. №22-В від 14.05.2021 «Про надання відпусток працівникам школи» вбачається, що позивачу по справі ОСОБА_3 з 29.06.2021 по 23.08.2021 надана щорічна відпустка. З даним наказом ознайомлена під підпис позивач по справі ОСОБА_3 .

З повідомлення директора гімназії села Омельне Луцького району Волинської області ОСОБА_2 та за згодою позивача по справі ОСОБА_3 , згідно з поданою нею заявою було переукладено (продовжено) строковий трудовий договір на 1 рік з 23.08.2021 по 22.08.2022 З даним повідомленням та наказом №22-К від 25.06.2021 ознайомилась ОСОБА_3 .

Наказом директора гімназії села Омельне Луцького району Волинської області Громик О.В. від 13.06.2022 №25-В «Про внесення змін до наказу «Про надання відпусток працівникам гімназії» №01 від 04.01.2022» ОСОБА_3 було надано частину основної оплачуваної відпустки тривалістю 24 календарні дні з 20.06.2022 по 13.07.2022.

З письмової заяви ОСОБА_3 від 25.05.2022, адресованої директору гімназії села Омельне Луцького району Волинської області Громик О.В вбачається, що позивач надала згоду на продовження строкового трудового договору на 1 рік.

Листом №10/01.28/02.14від 19.07.2022 ОСОБА_3 відмовлено у продовженні строкового трудового договору з тих підстав, що від роботодавця на ім`я ОСОБА_3 не надходило пропозиції щодо продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору на 2022-2023, навпаки, повідомлено про припинення з позивачкою трудових відносин з 22.08.2022р. згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України .

Наказом №29-В від 29.07.2022 «Про надання відпусток працівникам гімназії» позивачу, на підставі заяви від 29.07.2022, надано відпустку з 31.07.2022 по 22.08.2022 .

Наказом №24-К від 29.07.2022 «Про звільнення ОСОБА_3 » ОСОБА_3 було звільнено з посади вчителя географії гімназії села Омельне Луцького району Волинської області на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України з 22 серпня 2022р. у зв`язку із закінчення строкового трудового договору. З копії акту №01 від 22.08.2022, складеного директором гімназії села Омельне Луцького району Волинської області Громик О.В. у присутності працівників вищевказаного навчального закладу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вбачається, що у телефонному режимі 22.08.2022 об 09 год. 49 хв. ОСОБА_3 було повідомлено про звільнення та необхідність ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки на що ОСОБА_3 відмовилась. 27.08.2022 позивач отримала засобами поштового зв`язку трудову книжку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач працювала на підставі строкового трудового договору, звільнена у зв`язку із закінченням строку трудового договору, що відповідає вимогам закону.

Такий висновок суду є правильним виходячи з такого.

Згідно з частиною третьою статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим, але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений, зокрема , у наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.

Підпунктом 2 пункту 3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-ІХ передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

До 01 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 Закону «Про повну загальну середню освіту» педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України).

Про наведене неодноразово зазначав Верховний Суд при розгляді справ з тотожними правовідносинами та подібними обставинами, зокрема, у постановах від 28.10.2022 (справа № 595/1517/21), від 03.02.2023 (справа № 61-3166св22).

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, оскільки між сторонами було укладено строковий трудовий договір, який діяв до 22.08.2022, факт укладення якого підтверджено наказом №22-К від 25.06.2021, тому звільнення позивача з роботи у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України є правомірним.

Необхідно відмітити, що не має правового значення для вирішення спору та обставина, що позивач подавала заяву про згоду на продовження дії трудового договору, оскільки роботодавець, як друга сторона договору, не виявив бажання на продовження строкового трудового договору з працівником.

Норми статті 39-1 КЗпП України, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню при вирішенні вказаного спору, оскільки порядок прийняття на роботу педагогічних працівників, які досягли пенсійного віку був урегульований чинною станом на серпень 2022 року статтею 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», яка передбачала, що такі працівники працюють виключно на підставі строкових трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Аргументи апеляційної скарги про незаконність наказу у зв"язку з тим, що позивачку було звільнено під час перебування у черговій відпустці є помилковими, оскільки згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП закінчення строку трудового договору є підставою припинення трудового договору, а звільнення працівника у зв"язку із закінченням строку трудового договору не відноситься до підстав розірвання з ініціативи роботодавця. Водночас частиною третьою статті 40 КЗпП встановлена заборона звільнення працівника з роботи в період тимчасової непрацездатності або в період відпустки лише у випадках звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, отже, зазначена заборона не поширюється на звільнення працівника за п. 2 ст. 36 КЗпП.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 також послалася на рішення Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20), яким визнано неконституційним абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», яким унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників.

Згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У рішенні Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20) встановлено, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463IX не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

Отже, на час укладання строкового трудового договору та на час звільнення позивача 22.08.2022 у зв`язку із закінченням строку трудового договору абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» був чинним, тому відсутні правові підстави для висновку про незаконність звільнення позивача.

Інші аргументи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивної оцінки обставин справи, яким суд надав правильну юридичну оцінку та вирішив спір згідно із законом.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли в застосуванні норм матеріального та процесуального законодавства до спірних правовідносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції, про що зазначено у мотивувальній частині цієї постанови.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 30 січня 2023 року у даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з часу виготовлення повного тексту постанови.

Головуючий

Судді