Рішення

від 18.04.2023 по справі 363/565/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18.04.2023 Справа № 363/565/23

РІШЕННЯ

Іменем України

18 квітня 2023 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Свєтушкіної Д.А., при секретарі судових засідань Андрєєвій О.А., за участі представника відповідача Микитчик Д.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» про компенсацію моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородськогорайонного судуКиївської областінадійшла позовназаява ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Димерськеавтотранспортне підприємство»про компенсаціюморальної шкоди.Позивач звернувсядо судуз данимпозовом,посилаючись нате,що 10серпня 2022року вінповертався зофтальмологічного центрупісля операційногообстеження ісів вмаршрутку «Київ-Луговики»н.з. НОМЕР_1 о14год.15хв.Коли всалон зайшовводій збиратигроші запроїзд,позивач пред`явивйому посвідченняінваліда війни2групи,на щоводій відповів,що директорзаборонив перевозитипільговиків.Тоді вінсказав,що береповний проїзд,але звидачею квитка.На щоводій відреагувавгрубо ібурхливо,кинув грошіі сказав,що хтовін такий,щоб диктуватиумови йомуі вигнавйого змаршрутки.Своє прізвищеназвати відмовився.Таблички всалоні зпрізвищем водія,як вимагаєтого ЗаконУкраїни «Проавтомобільний транспорт»не було.Своїми протиправнимидіями водійпорушив ст.13п.7Закону України«Про статусветеранів війни»№ 3551-ХІІ,де чітковиписана нормапро безоплатнийпроїзд автомобільнимтранспортом загальногокористування. Зазначена маршрутканалежить Товариствуз обмеженоювідповідальністю «Димерськеавтотранспортне підприємство»,яке займаєтьсянаданням послугпо перевезеннюпасажирів.Пільгу набезоплатний проїздйому надаладержава якодин ізвидів соціальногозахисту,згідно ст.3Конституції України.Крім того,згідно ЗаконуУкраїни «Проавтомобільний транспорт»від 05.04.2001№2344-111В редакції№2310-Хстаття 37прямо забороняєв п.1,2,3відмовляти пасажирув пільговомуперевезенні принаявності посвідчення.Водій зобов`язанийзгідно ст.13видати проїзнийквиток,що являєтьсястраховим полісомпасажира.Грубість іхамство водіявказує нанизьку правовукультуру збоку керівництваТОВ «Димерськеавтотранспортне підприємство»,правовий нігілізм.Своїми неправомірнимидіями водійнаніс йомуморальну образуяк громадянину,пасажиру,як інвалідувійни.Про цейвипадок позивачзвернувся ззаявою докерівництва ТОВ«Димерське автотранспортнепідприємство» таодержав відповідь,з якоїнічого незрозуміло -хто порушникзакону,які міриприйняті донього.Він зновузвернувся ззаявою,але відповідіне отримав. Посилаючись на вказані обставини, незаконну відмову йому у пільговому проїзді, позивач просив визнати дії відповідача щодо відмови у пільговому проїзді неправомірними, стягнути з відповідача на його користь 25% визначеної судом суми моральної шкоди, другу частку - 75 % стягнути на потреби Збройних Сил України.

Ухвалою суду від 30 січня 2022 року відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

09.03.2023року досуду відпредставника відповідачанадійшов відзивна позовузаяву,в якомупросить відмовитипозивачу узадоволенні позовнихвимог уповному обсязі.Зазначила, щоТОВ«Димерське АТП»здійснює посадкуі висадкупасажирів наплатформах АС«Героїв Дніпра»та АС«Полісся»,де автостанціїздійснюють попереднійпродаж квитківпасажирам.Водій необілечує пасажирівна територіїавтостанції,цим займаютьсяпосадочні контролериавтостанції.ТОВ «ДимерськеАТП» співпрацюєз АС«Київпассервіс» відповіднодо Договору№248-207'від 01.08.2020р.про наданняпослуг АТ«Київпассервіс»,яке відповіднодо законодавстванадає автостанційніпослуги підприємствам,пасажирам втому числіі пільговимпри користуванніними послугамиз пасажирськихперевезень наавтобусних маршрутахзагального користування.Це означає,що пасажирочікуючи посадкина автобусможе придбатипільговий квитокв касіавтостанції,яка відповідноі здійснюєпопередній продажквитків пасажирамв тч.і пільговим.Виходячи зізмісту позову,виходить,що Позивачочікуючи автобусміг придбатипільговий квитокв касіавтостанції,чого незробив.Автобус,який згіднографіку рухуповинен буввідправитися зАС «Полісся»о 14:27год.перед відправленнямв рейсбере вкасі автостанціївідомість зкількістю придбанимипасажирами квиткамита Дорожнійлист звідміткою прочас відправленняз АС«Полісся»,після чогоздійснює відправленняв рейс.Крім того,позивач мігскористатися послугамиіншого (альтернативного)перевізника (утому числітранзитного),який здійснюєпрямі відправленнядо смтІванків зАС «Полісся».Це такіперевізники,як ПП«Іванків Автолюкс»та ФОП ОСОБА_2 ,прямий маршрутІванків АС-Київ АС«Полісся»,який здійснюєсвої відправленнякожні 30хв.Також,позивачем недодано доказівпридбання квитківні вкасі автостанції,ні вінших перевізників,що ставитьпід сумнівздійснення такоїпоїздки. Позивач додавдо позовноїзаяви письмовепояснення свідка ОСОБА_3 ,але зізмісту поясненнязалишається невідомимта недоведенимтой факт,чи дійсногр. ОСОБА_4 користувалась послугамиТОВ «ДимерськеАТП» (доказівдо поясненняне додано,наприклад -квиток напроїзд рейсомЛуговики -Київ),що недоводить зазначеногов поясненні.Вважає,що обставинивикладені впоясненні недоведені,а єлише йоговласними припущеннями,що немають підтвердженнядоказами.Докази неможуть ґрунтуватисяна припущеннях.Щодо доданогодо позовупосвідчення інвалідавійни Серія НОМЕР_2 від 25.03.1999р.зазначав,що копіяпосвідчення,що долученадо позовноїзаяви,а самейого правийвнутрішній бікобкладинки,не відповідаєвимогам ПостановиКМУ від12.05.1994р.№302«Про порядоквидачі посвідченьі нагруднихзнаків ветеранамвійни». Посвідчення Позивача видане 25 березня 1999 року, тобто на момент дії Постанови КМУ від 12.05.1994р. №302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни», але інформація, що міститься в ньому не відповідає її вимогам. Вважає, що позивач не надав доказів порушення його прав, моральна шкода не підтверджена та не повинна застосовуватися до правовідносин, що склалися та заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, вважає їх безпідставними, незаконними та необґрунтованими.

21.03.2023року досуду відпозивача надійшлавідповідь навідзив,згідно якоїзазначив,що предметом судовогослухання єгрубе порушенняТОВ «Димерськеавтотранспортне підприємство»в сферіпільгового перевезенняпасажирів.Держава надалацей видсоціального захистудля людейз інвалідністюі закріпилаце вЗаконах України,а саме:Закон України№ 3551ст.13п.7«Про статусветеранів війни»;Закон України«Про статусі соціальнийзахист громадян,які постраждаливнаслідок Чорнобильськоїкатастрофи»;Закон України«Про автомобільнийтранспорт» ст.37,де чіткопрописані правацієї категоріїгромадян.І те,що міжперевізниками івладою неукладені договорипро компенсаціюза перевезенняцих громадян-це внутрішніпроблеми,і організовуючитовариство зобмеженою відповідальністюкерівництво знало,що згідност.140п.2ЦК Українивказано,що товариствонесе ризикзбитків,пов`язаних здіяльністю ТОВ.Відповідач представивв якостідоказу маршрутнийлист,який нічогоне доводить.Для своговиправдання відповідачупотрібно булопредставити касовувідомість,де чітковидно:скільки проданоквитків черезкасу,плата запроїзд ікількість пільговихквитків. Коли вінзвернувся докасира,вона відправилайого настоянку автобусівза 100метрів відстанції білябудинку радіологічногоцентру,де водіїзбирають грошіз пасажирів,а потім30%несуть вкасу,що єпорушенням ЗаконуУкраїни «Проавтомобільний транспорт»(ст.ст.36,42),а стаття39зобов`язує водіямати окрімінших документіві квитково-касовийлист.Тому,що придбанийквиток -це укладенийдоговір зперевізником істраховий поліспасажира. Зараз відповідачівзагалі невизнають фактправопорушення,але директорв своємулисті останньоюфразою підтвердилацей факт. Вважає,відзив ТОВ«Димерське автотранспортнепідприємство» необ`єктивнимі таким,що невиправдовує протиправнідії зїх сторони. А тому просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

18.04.2023року досуду відпредставника відповідачанадійшло запереченнящодо відповідіна відзив,в якомузазначила,що ТОВ«Димерське АТП»заперечує протипозовних вимогу повномуобсязі,вважає їхбезпідставними,незаконними танеобґрунтованими. Вважає, що обставини викладені в відповіді на відзив не доведені. Крім того, позивач постійно додає нові варіанти різних посвідчень і зазначає про їх наявність і про факт здійснення поїздки, хоча доказів придбання квитку чи факту здійснення поїздки не надав, у зв`язку з чим позов не може бути задоволений, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала. Зауважила, що інформація, чи користувався послугами їх товариства позивач, та якщо так, яке з наданих суду посвідчень пред`явив водію, та чи пред`являв взагалі їй не відома. Позивачем не доведено факту неправомірності дій відповідача, безпосереднього пред`явлення відповідного посвідчення водію, відмови у пільговому проїзді, тож просила у задоволенні позову відмовити з наведених у відзиві та в запереченні на відповідь на відзив підстав.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п.7 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надається безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі. Це право поширюється і на особу, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи.

Згідно ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Згідно п.145 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року №176, автомобільний перевізник зобов`язаний: забезпечити дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів; здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд; компенсувати шкоду, заподіяну автомобільним перевізником та/або екіпажем здоров`ю та майну пасажирів.

Частинами 1,2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до п.п.5,6 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі підчас укладення,зміни,виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання,замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1,2 ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачем не представлено суду достатніх, належного, та допустимих доказів користування 10 серпня 2022 року послугами відповідача, наявності в нього на момент посадки до автобусу відповідного посвідчення та його пред`явлення водію, а також відмови останнього у реалізації права позивача на пільговий проїзд. Окрім того, суд зауважує, що навіть до матеріалів справи позивачем було додано два посвідчення які суперечать один одному та не можуть бути чинними одночасно. Так відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 25 березня 1999 року, яке позивач долучив до позову позивач є інвалідом другої групи, тоді як відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 від березня 1998 року позивач є інвалідом 3 групи. Надана позивачем довідка Вишгородського об`єднання управління ПФУ не є належним доказом статусу позивача та не приймається судом до уваги.

Також, як доказ зазначених в позові обставин, позивач посилається на лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» від за № 87 від 13.09.2022 року. Однак зі змісту вказаного листа вбачається, що останнє не містить відомостей про те, що за наслідками проведеної перевірки було виявлено та підтверджено саме факт безпідставної відмови ОСОБА_1 у пільговому проїзді 10.08.2022 року за маршрутом Луговики-Київ та не ввічливої поведінки водія по відношенню до пасажира ОСОБА_1 , а не інші порушення, що мали місце та були виявлені безпосередньо під час перевірки та за які водію винесено догану. Тож зазначений лист сам по собі не може свідчити про наявність протиправної поведінки водія, на яку посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог.

Документи по проведеній на товаристві перевірці, на підставі яких водію було винесено догану та відповідний наказ позивачем представлено не було та клопотання про витребування цих документів у відповідача заявлено не було.

Також відсутні відомості щодо притягнення водія до адміністративної відповідальності за ст.133-1 КУпАП за порушення правил надання послуг з перевезення пасажирів, за викладеними позивачем обставинами.

Окрім того, позивач посилається на письмові пояснення свідка ОСОБА_4 , яка пояснила, що дійсно бачила, як водій лаявся з ОСОБА_1 і не хотів його перевозити за пред`явлення ним посвідчення інваліда війни та вигнав останнього з автобуса.

Відповідно до частини 1статті 78 ЦПК Українисуд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку встановленого законом.

За вимогами частин 1 та 2статті 229 ЦПК Українисуд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронним доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладених в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Одним із засобів доказування наявності або відсутності тих чи інших обставин, на які ґрунтуються вимоги або заперечення в цивільному судочинстві є показання свідків (статті 76 ЦПК України).

Порядок допиту свідків визначено приписамистатті 230 ЦПК України, зокрема, перед допитом свідка головуючий встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання і стосунки зі сторонами та іншими учасниками справи, роз`яснює його права і з`ясовує, чи не відмовляється свідок із встановлених законом підстав від давання показань. Відмова від давання показань приймається судом шляхом постановлення ухвали. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приводить його до присяги: "Я, (ім`я, по батькові, прізвище), присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи". Текст присяги підписується свідком. Підписаний свідком текст присяги та розписка приєднуються до справи.

Як встановлено в судовому засіданні позивачем не було заявлено клопотання про допит свідка ОСОБА_4 , та зазначена особа відповідно до вимог ЦПК України безпосередньо в суді допитана не була, тож долучене до позову пояснення цієї особи суд визнає недопустимим доказом у цивільні справі.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту порушення правил перевезення пасажирів відповідачем, а саме: факту спроби проїзду ним 10.08.2022 року автобусним маршрутом Луговики - Київ,наявності внього намомент посадкипосвідчення встановленого зразка, його пред`явлення водію автобуса, відмови останнього у пільговому проїзді, а також спричинення протиправними діями відповідача позивачу моральної шкоди, яка завдала неабиякий стрес, змінила звичайний уклад його життя або спричинила моральні страждання у будь-який інший спосіб.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов не обґрунтований та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство» про компенсацію моральної шкоди - відмовити.

Повне судове рішення складено 21 квітня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Димерське автотранспортне підприємство», ЄДРПОУ 05538738, адреса: 07330, Київська обл., Вишгородський р-н., смт Димер, вул. Шевченка, 89.

Суддя Д.А. Свєтушкіна