Рішення

від 17.04.2023 по справі 524/197/23

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/197/23

Провадження №2/524/849/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2023 року Автозаводський районний суд м Кременчука в складі:

головуючого судді Предоляк О.С.

при секретарісудового засідання Лапік К.В,

за участі представників: позивача адвоката Охмак В.І., відповідача - адвоката Горбенко Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Кременчуцький міськмолокозавод», третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача менеджера з персоналу приватного акціонерного товариства «Кременчуцький міськмолокозавод» ОСОБА_2 про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання недостовірним обліку виконаної роботи та стягнення недорахованої заробітної плати , -

В С Т А Н О В И В:

11.01.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Кременчуцький міськмолокозавод», третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача менеджер з персоналу приватного акціонерного товариства «Кременчуцький міськмолокозавод» Вербова Н. про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання недостовірним обліку виконаної роботи та стягнення недорахованої заробітної плати, у якому зазначає, що 26 вересня 2022 року його звільнено зі посади машиніста холодильних установок за згодою сторін (п. 1ст. 36 КЗпП України).

Стверджує, що внаслідок тиску з боку керівництва ПрАТ «Кременчуцький міськмолокозавод», вимушений написати заяву на звільнення та підписати заздалегідь підготовлену угоду про розірвання трудових відносин, хоча бажання припиняти трудові відносини не було.

На йогопереконання,роботодавцем створеноштучно підстави длязвільнення.

Так, за твердженнями позивача, під час здійснення трудової діляності не зміг реалізувати право на відпочинок, навіть у встановлений час перерви, яка встановлена на підприємстві тривалістю 1 година , розділена по 30 хв.: 12 -12: 30, 16:30-17:00 в денну зміну та 00:00-00:30, 04:30-05:00. Вважає, що кожного місяця відпрацьовував 15 змін, тому за кожен місяць, всупереч ст. 66 КЗпП, роботодавець не зараховував до його робочого часу 15 годин, вказані у графіку роботи , як обід, під час якого він фактично працював, тому просить за період з 27.09.2019 по 2022 рік стягнути 34331, 15 грн. недаврахованої заробітної плати.

Ухвалою суду від 12.01.2023 року відкрито по справі спрощене провадження.

Відповідачем подано відзив на позов. Просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що жожних доказів в частині незаконного тиску на працівника з боку адміністраціі ОСОБА_1 не зазначено. Останній власноручно написав заяву про звільнення з підприємства.

Позовні вимоги щодо неправильного обліку робочого часу є абсурдними на думку відповідача, оскільки сам працівник посилається на положення статті 66 КЗпП де зазначено, що перерва для відповчику та харчування не включається в робочий час. Стверджують, шо на підприємстві створені всі належні умови праці. Наголошують , що після звільнення ОСОБА_3 окрім повного розрахунку виплачено грошове заохочення премія у сумі 47359 грн. Щодо пропусків строку на зверення до суду з позовом то просять врахувати щодо відсутності жодних об`єктивних причин для неможливості реалізації прав не було, оскільки 03.10.2022 направлений запит адвоката на отримання інформації, відповідь на який надана своєчасно. Натомість з позовом ОСОБА_1 зввернувся лише 11 січня 2023 року.

У судовому засіданні прежставиник позивача ОСОБА_1 - адвокат Охмак В.І. позов підтримує, просить задовольнити, з підстав, що зазначені у позові. На запитання суду відповів, що наразі ОСОБА_1 працевлаштований.

Представник відповідача ПрАТ «Кременчуцький міськмолокозавод» - адвокат Горбенко Т.В. просить відмовити у позові, посилаючись на доводи, наведені у відзиві. Крім того, за заявою ОСОБА_1 інспекцією праці проведено перевірку та жодних порушень з боку роботодавця не виявлено. Наголошує, що позивачем пропущено встановлений статтею 233 КЗпП строк звернення до суду.

Третя особа ОСОБА_4 просить розглянути справу за її відсутності.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно дост. 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбаченийстаттею 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 36 КЗпП Україниоднією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першоїстатті 36 КЗпП України(за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пункту 1 частини першоїстатті 36 КЗпП України(за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Судом встановлено, наступні фактичні обставини справи:

ОСОБА_1 з 19.04.2004 року працював у ПрАТ «Кременчуцький міськмолокозавод» на посаді машиніста холодильних установок, що обслуговує аміачно холодильні установки.

26 вересня 2022 року ОСОБА_1 подано власноручно написану заяву про звільнення з 27.09.2022 року на підставі п 1 ст 36 КЗпП України.

Згідно угоди про розірвання трудового договору, уладеної між ПрАТ «Кременчуцький міськмолокозавод» та ОСОБА_1 сторони дійшли згоди розірвати трудовий договір на підставі пункту 1 статті 36 КЗпПУкраїни Трудові відносини між роботодавцем та співробітником припиняються, співробітник звільняеться наказом роботодавця 27 вересня 2022 року за п 1 статті 36 КЗпПУкраїни.

Відповідач, виконуючи угоду сторін видав наказ № 274 к від 26.09.2022 про припинення трудових відносин. ОСОБА_1 машиніста холодильних установок, що обсуговує аміачно холодильні установки технічного департаменту звільнено з роботи 27.09.2022 за угодою сторін пункт 1 ст 36 КЗпПУкраїни. Підстава заява ОСОБА_1 .

Позивач ознайомся із наказом, отримав його копію. З машиністом холодильних установок, що обсуговує аміачно холодильні установки технічного департаменту ОСОБА_1 27.09.2022 проведено повний розрахунок. ОСОБА_1 27.09.2022 зазначив, що з розразкунком ознайомлений та не заперечує

Крім того, ОСОБА_1 премійовано та виплачено 47539 грн.

Частиною першоюстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту написання ним заяви від 26.09.2022 року про звільнення за згодою сторін внаслідок примусу чи погроз.

Отже, звільнення позивача проведено за заявою останнього у відповідності до пункту 1статті 36 КЗпП України.

Сторонами досягнуто домовленості щодо звільнення позивача за угодою сторін.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.02.2022 року у справі № 591/4938/18.

Долучений до матеріалів справи наказ про оголошення догани ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни, датований 18.05.2022, не доводить неправомірність дій відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача недорахованої заробітної плати, внаслідок визнання судом недостовірним обліку виконаної роботи, розмір яких визначено позивачем з розрахунку 15 годин робочого часу замість облікованого роботодавцем 11 годинної зміни, то суд зазначає наступне.

Як убачається, з проведеного розрахунку станом на день звільнення нараховано позивачу виплати за змінним графіком роботи з розрахунку 11 годинної тривалості зміни. Заробітна плата нараховувалась згідно посади у штатному розписі, погодинно, згідно фактично відпрацьованого часу з дотриманням приписів статті 66 КЗпП в частині надання працівнику перерви на відпочинок та харчування.

Позивачем не підтверджено порушення його прав, оскільки наявні докази вказують на те, що роботодавцем виконані вимоги законодавства в частині оплати праці.

У відповідності до ч.ч. 1,2ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Вирішуючи даний спір, суд зауважує, що строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі (ч. 3ст. 267 ЦК України). Такий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 02.12.2020 року по справі № 751/1198/18 (провадження № 61-5845св19).

В п. 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз`яснено, що у випадку, якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуск строку, а й усі обставини справи, права та обов`язки сторін.

Згідно зіст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установленихстаттею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.

У вказаній статті не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначатися в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. При цьому поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першійстатті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Європейський Суд з прав людини вказав, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Як встановлено судом, з оскаржуємим наказом про припинення трудових відносин ОСОБА_1 ознайомився 27.09.2022 року, що підтверджується відміткою про ознайомлення та підписом останнього.

З даним позовом ОСОБА_1 , звернувся 11.01.2023 року, тобто з часу винесення оскаржуваних наказів пройшло близько 3 місяців.

В обґрунтування причин пропуску строку на звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 вказує те, що Урядом запроваджені карантинні заходи, Президентом України запроваджено воєнний стан на території України, постійні перебої в роботі енергетичної інфраструктури, систематичне оголошення повітряних тривог, що унеможливило підготовку цього цивільного позову та збору доказів.

Протягом 104 днів позивач мав необмежену можливість звернутися в суд з даним позовом, що в кілька разів перевищує встановлений законодавцем місячний строк для звернення із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що навіть за тих обставн що зазначено в позові, адвокат позивача збирав доказову базу для зверненя з позовом, а ОСОБА_1 працевлаштувався.

Безпідставним посилання позивача на те, що відповідно до ч. 1 главиХІХПрикінцеві положення КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначеніст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, як підставу для поновлення пропущеного ним строку, оскільки в ч. 3 РозділуXIIПрикінцевих положень ЦПК України, чітко вказано, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цьогоКодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Вказана норма дозволяє поновити пропущені процесуальні строки виключно у випадку, якщо вони пропущені з поважних причин і ці причини зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, а позивач жодним чином не мотивував пропуск строків карантинним обмеженнями, тому його посилання на вказану норму є безпідставними.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що звільнення позивача, проведено з дотриманням вимог трудового законодавства і умов укладеного між сторонами трудового договору, позивач без поважних причин пропустив встановлені законом строки звернення до суду з даним позовом в частині оскарження наказу про звільнення та поновлення на роботі, суд приходить до висновку, що право позивача на працю відповідач не порушив, у зв`язку з чим правових підстав для поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України), а також проведення виплат немає.

Судові витрати необхідно розподілити згідно статті 141 ЦПК України. Зокрема, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 6ст. 141 ЦПК Україниякщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст.10,81,247,264-268,270,354 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Кременчуцький міськмолокозавод», третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача менеджера з персоналу приватного акціонерного товариства «Кременчуцький міськмолокозавод» ОСОБА_2 про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання недостовірним обліку виконаної роботи та стягнення недорахованої заробітної плати відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3220, 80 грн. віднести на рахунок ОСОБА_1

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Суддя:Олена Предоляк