Постанова

від 21.04.2023 по справі 640/8423/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/8423/22 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА «ЯВІР» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА «ЯВІР» про застосування заходів реагування та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА «ЯВІР» до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про визнання протиправною проведеної перевірки та скасування акту перевірки,-

В С Т А Н О В И Л А:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернулося до суду з позовом, в якому просить застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА «ЯВІР», розташованого по вулиці Молодогвардійській, 20 у Солом`янському районі м. Києва, шляхом відключення електроживлення та накладенням печаток на вхідні двері будівель, та зобов`язання суб`єкта господарювання зупинити експлуатацію підприємства, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, зазначених в акті перевірки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час проведення перевірки було виявлено ряд порушень правил техногенної і пожежної безпеки, які зазначені в Акті перевірки додержання (виконання) вимог законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки, у зв`язку з чим суб`єктом господарювання недотримані вимоги законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Явір» подало до суду зустрічний позов до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, у якому просить:

- проведену Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві у період з 17 січня 2022 року по 28 січня 2022 року планову перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Явір» вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, та складений за наслідком даної перевірки Акт від 28 січня 2022 року № 8, визнати протиправними;

- у задоволені позовної вимоги Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Явір» про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень, що розташовані по вул. Молодогвардійська, 20 у м. Києві шляхом відключення електроживлення, накладення печаток на вхідні двері будівель, зупинення експлуатації підприємства до повного усунення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, відмовити повністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2022 року закрито провадження в адміністративній справі №640/8423/22 за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА «ЯВІР» до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про визнання протиправною проведеної перевірки та скасування акту перевірки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, при цьому вказує на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що не погоджується із виявленими порушеннями, вказує на їх передчасність. Наголошує на протиправності застосування вказаних заходів реагування. Вказує, що у позивача були відсутні правові підстави для проведення перевірки.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до Кодексу цивільного захисту України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, затвердженого наказом ДСНС України від 04 лютого 2013 року № 3 та наказів Державної регуляторної служби України від 15 листопада 2021 року № 383 «Про затвердження Плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2021 рік», ДСНС України від 30 листопада 2021 року № 786 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві було видано наказ від 15 грудня 2021 року № 1216 «Про проведення планових перевірок».

Згідно Наказу № 1216 державним інспекторам у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту доручено провести планову перевірку приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА «ЯВІР», розташованого за адресою: вул. Молодогвардійська, 20 у Солом`янському районі м. Києва, щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Повідомлення від 28 грудня 2021 року №21/2531 про проведення планової перевірки направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджено відміткою в повідомленні.

Згідно Наказу №1216 видано посвідчення від 05 січня 2022 року №49 та доручено провести планову перевірку приміщення ТОВ «ТФ «ЯВІР», код ЄДРПОУ: 13670110, розташованого за адресою: вул. Молодогвардійська, 20 у Солом`янському районі м. Києва.

Перед початком здійснення перевірки державними інспекторами надано/пред`явлено посвідчення на проведення перевірки від 05 січня 2022 року №49 та службові посвідчення, які засвідчують осіб перевіряючих.

Копію посвідчення отримав директор ТОВ «ТФ «ЯВІР» - Біченов А.Г., про що зроблено відповідну відмітку в посвідченні №49.

Під час здійснення перевірки встановлено, що об`єкт перевірки - приміщення ТОВ «ТФ «ЯВІР» експлуатується з порушенням правил та норм пожежної і техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а саме:

- пункти 5, 6 розділу II ППБУ - на об`єкті на видимих місцях не вивішені плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі;

- пункти 15, 16, 20 розділу II ППБУ - посадові особи та працівники не пройшли навчання, протипожежний інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки;

- пункт 1.2 глави 1 розділу III ППБУ - на території об`єкта допускається влаштування звалища горючих відходів;

- абзац перший п. 2.5 гл.2 p. III, підпункт 12 п. 9.1 гл. 9 p. VI ППБУ - дерев`яні конструкції горищних приміщень, перекриття будівель, навіси складів та антресолі в складських приміщеннях орендарів не оброблені засобами вогнезахисту;

- п. 2.13 гл. 2 р. III, підпункт 8 п. 9.1 гл. 9 p. VI ППБУ - допускається закладення приямків віконних прорізів цокольного поверху складських приміщень

- пункт 2.27 розділу III ППБУ - двері на шляхах евакуації з магазинів меблів та продовольчих товарів відчиняються не в напрямку виходу з приміщень;

- пункт 1.6 глави 1 розділу IV ППБУ - з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів;

- пункт 1.8 глави 1 розділу IV ППБУ - допускається влаштування та експлуатація тимчасових електромереж;

- пункт 1.12 глави 1 розділу IV ППБУ - допускається прокладання проводів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів по горючим конструкціям в складських приміщеннях;

- пункт 1.15 глави 1 розділу IV ППБУ - електричні вимикачі складських (підсобних) приміщень не винесені назовні за межі вказаних приміщень;

- пункт 1.18 глави 1 розділу IV ППБУ - допускається підвішування світильників безпосередньо на струмопровідні проводи та їх експлуатація зі знятими ковпаками (розсіювачами);

- пункт 1.18 глави 1 розділу IV ППБУ - допускається складування горючих матеріалів на відстані менше 1 м від електроустаткування та під електрощитами;

- пункт 2.3 глави 2 розділу III, п. 1.24 глави 1 p.IV ППБУ - не підтверджено тип заповнення прорізів ЕІ 30 у протипожежних перешкодах приміщень електрощитових в порушенні нормативної вимоги;

- абзац другий пункту 2.26 глави 2 розділу IV ППБУ - Лінії живлення до кожного побутового кондиціонера, групи кондиціонерів не забезпечені автономним пристроєм електричного захисту незалежно від наявності захисту на загальній лінії, яка живить групу кондиціонерів;

- пункт 1.1 глави 1 розділу V ППБУ - існуючі системи протипожежного захисту не справні тане утримуються в постійній готовності до виконання роботи за призначенням;

- пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ - не всі приміщення обладнані системами протипожежного захисту (автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу) в порушенні п. 14.2. Таблиці А. 1 Додатку А та п. 19. Таблиці Б.1 Додатку Б ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»;

- підпункт 1 пункту 2.2 глави 2 розділу V, п.22 p. II ППБУ - не всі складські приміщення забезпечені внутрішнім протипожежним водопроводом;

- підпункт 2 пункту 2.2 глави 2 розділу V ППБУ - не всі пожежні кран-комплекти укомплектовані пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, а також важелем для полегшення відкривання вентиля;

- підпункт 6 пункту 2.2 глави 2 розділу V ППБУ - не всі пожежні кран-комплекти розміщуються у вбудованих або навісних шафках, які мають отвори для провітрювання, І пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання;

- підпункт 9 пункту 2.2 глави 2 розділу V ППБУ - не здійснено технічне обслуговування і перевірку на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування пожежних кран-комплектів;

- пункт 3.9 глави 3 розділу V ППБУ - приміщення не забезпечені нормативною кількістю первинних засобів пожежогасіння (вогнегасниками);

- пункт 3.11 глави 3 розділу V ППБУ - для розміщення первинних засобів пожежогасіння на території підприємства відсутні спеціальні пожежні щити (стенди), з розміщеними на них: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт.;

- пункт 3.17 глави 3 розділу V ППБУ - Не здійснено технічне обслуговування всіх існуючих вогнегасників;

- підпункт 5 пункту 9.1 іл. 9 p. VI ППБУ - допускається зберігання вантажів та тари на рампах складів;

- підпункт 7 пункту 9.1 глави 9 розділу VI ППБУ - в складських приміщеннях ширина проходів між штабелями менше 1 метру та між стінами та штабелями менше 0,8 м;

- підпункт 7 пункту 9.1 глави 9 розділу VI ППБУ - в складських приміщеннях ширина проходів та місця штабельного зберігання не позначені обмежувальними лініями, нанесеними на підлозі, які добре видно;

- підпункт 13 пункту 9.1 глави 9 розділу VI ППБУ - допускається у складських приміщеннях експлуатація побутових електронагрівальних приладів, установлення з цією метою штепсельних розеток;

- абзац перший частини другої статті 57 КЦЗУ - здійснюється використання приміщень орендарями без поданої декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки;

- частина друга статті 20 КЦЗУ - відсутні спеціально призначені особи з питань цивільного захисту;

- пункт 8 частини першої статті 20 КЦЗУ - не здійснено навчання керівного складу, працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки;

За результатами перевірки державним інспектором складено Акт від 28 січня 2022 року №8.

Примірник Акту № 8 від 28 січня 2022 року отримав особисто директор ТОВ «ТФ «ЯВІР» - Біченов Андрій Гаврилович, що підтверджується відміткою в акті перевірки.

На думку позивача, всі виявлені порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки зазначені в акті перевірки створюють реальну загрозу життю і здоров`ю людей, які працюють, перебувають на об`єкті, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доказів усунення виявлених під час перевірки порушень надано не було.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до першого речення ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Положенням про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, яке затверджено Указом Президента України від 16.01.2013 № 20/2013, Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади та здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб.

ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення).

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V.

Так, ч. 1 ст. 1 Закону № 877, встановлено, що державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 7 Закону № 877, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 7 Закону № 877, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

У свою чергу, припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, регулюються Кодексом цивільного захисту України № 5403 від 02.10.2012.

Відповідно до ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Разом з тим, згідно зі ст. 69 Кодексу цивільного захисту України, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови, зокрема, з питань пожежної безпеки у разі, поміж іншого, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами, та з питань техногенної безпеки.

Згідно з ч. 1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (ч. 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України).

Таким чином, ст. ст. 69, 70 Кодексу цивільного захисту України, передбачені різні санкції за порушення вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

При цьому, з аналізу вищенаведеного вбачається, що застосування заходів реагування можливо у разі виявлення порушень, які реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей та одночасно мають бути співмірними.

Так, у відповідності до п. 26 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України, небезпечним чинником є складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Разом із тим, колегія суддів звертає уваги, що до матеріалів справи відповідачем не надано жодного доказу усунення бодай якогось виявленого порушення.

При цьому не згода відповідача з одним із порушень не спростовує існування інших, враховуючи, що їх було виявлено 31.

Колегія суддів наголошує, що належним доказом усунення порушень є акт перевірки, який би зафіксував відсутність порушення, тому якщо відповідач вважає, що порушення, виявленні під час перевірки відсутні, він може звернутися із заявою про проведення позапланової перевірки до позивача, для встановлення відсутності виявлених порушень.

На переконання колегії суддів виявленні порушення є суттєвими, адже можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для людей та навколишнього природного середовища, та, в свою чергу, можуть створювати і небезпеку завдання шкоди життю та здоров`ю людей у процесі самої пожежі.

При цьому, згідно визначення ДСТУ 2272-06 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять» небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опіків, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.

Акт перевірки та викладені в ньому факти та висновки не є рішеннями суб`єкта владних повноважень, що породжують для суб`єкта певні правові наслідки. Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом під час проведення перевірки порушення, обов`язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 11.04.2018 по справі № 816/1155/16.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень, шляхом відключення електроживлення та накладенням печаток на вхідні двері будівель, є заходом, направленим на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Колегія суддів звертає увагу на те, що поняття «загроза життю та/або здоров`ю людини» є оціночним поняттям, який лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Колегія суддів вказує, що, дійсно, перевіряючи обґрунтованість позовних вимог відповідного органу ДСНС України про застосування заходів реагування, суд має перевірити: 1) відповідність виявлених порушень з вимогами законодавства, що регулюють дані правовідносини; 2) встановити обсяг та «вагу» зазначених в акті перевірки порушень на предмет існування реальної загрози життю та здоров`ю людей (працівників, відвідувачів); 3) оцінити зібрані під час розгляду спору по суті докази від усіх сторін на предмет здійснення суб`єктом господарювання заходів по усуненню порушень, виявлених під час перевірочного заходу (вжиття заходів по ініціюванню проведення позапланової перевірки, часткове/повне усунення виявлених порушень, пріоритет усунення реальних загроз над «паперовими порушеннями» тощо); 4) надати оцінку спірним правовідносинам щодо наявності/відсутності підстав для застосування заходів реагування.

Колегія суддів наголошує на тому, що застосування заходів реагування спрямовано не як санкція для відповідача, а виключно для забезпечення безпеки життя та здоров`я людей, які працюють у будівлі та відвідують її, від будь-якого ризику настання небезпечних чинників, а захід реагування має тимчасовий та спонукальний характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення виявлених порушень.

Проте, слід врахувати, що при вирішенні питання про наявність підстав для застосування заходів реагування, у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень, слід виходити з того, чи можуть порушення, що так і не було усунуто призвести до реальної загрози життю та здоров`ю людей, адже важливим та необхідним є дотримання балансу наявності можливого ризику з негативними наслідками для суб`єкта господарювання, пов`язаними з блокуванням роботи, що безперечно тягне за собою певні негативні наслідки.

Твердження апелянта викладені в апеляційній скарзі в жодному разі не свідчить про відсутність потенційної загрози життю та здоров`ю людей та не спростовують жодного із виявлених порушень.

Слід зазначити, що виявленні порушення, не є формальними та можуть створювати реальну загрозу для життя та здоров`я людей, а тому, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про необхідність застосування заходів реагування, адже, станом на дату розгляду апеляційної скарги, відповідачем не подано до суду жодних доказів усунення виявлених порушень.

При цьому, процедура відновлення виробництва після застосування судом заходів реагування встановлена ч.5 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якою передбачено, що відновлення виробництва або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Отже, відповідач у разі усунення недоліків у повному обсязі, виявлених управлінням ДСНС, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не позбавлений можливості звернутися до органу державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення із повідомленням відновлення господарської діяльності.

Натомість, сторонами по справі не вказано про надсилання чи отримання повідомлення про усунення виявлених порушень.

За таких обставин, на підставі вищенаведеного та враховуючи, що відповідач не усунув жодного з порушень, які виявлені в ході проведення перевірки, і ті порушення, які на теперішній час продовжують існувати, створюють загрозу життю та здоров`ю людей, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА «ЯВІР», розташованого по вулиці Молодогвардійській, 20 у Солом`янському районі м. Києва, шляхом відключення електроживлення та накладенням печаток на вхідні двері будівель, та зобов`язання суб`єкта господарювання зупинити експлуатацію підприємства, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, зазначених в акті перевірки.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивачем незаконно проведено перевірку, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частинами першою та четвертою статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 р. № 533-IX встановлено заборонену (мораторій) на проведення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Встановлено, що тимчасово, по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, крім державного нагляду (контролю): за діяльністю суб`єктів господарювання, які віднесені до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику; у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Таким чином, до завершення дії карантину забороняються планові заходи зі здійснення державного нагляду (контролю) майже в усіх сферах господарської діяльності, окрім вищезазначених.

Колегія суддів звертає увагу, що у відповідній колонці (ступінь ризику) у додатку до наказу про проведення планових перевірок №1216 від 15.12.2021 (а.с.21), у відповідача зазначено високий. Вказаний ступінь ризику високий також зазначено в акті перевірки №8 від 28.01.2022 та у наданих відомостях про віднесення суб`єкта господарювання до високого, середнього або незначеного ступеня ризику від 10.01.2019, від 24.01.2020, від 03.02.2022 (а.с.146-148).

Відтак, позивач правомірно проводив перевірку додержання відповідачем вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки до завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Разом із тим, відповідачем було надано лише свою суб`єктивну оцінку щодо неправомірного віднесення його до суб`єкта господарювання з високим ступенем ризику, що могло б бути поставлено під сумнів у разі надання відповідачем відповідних доказів на противагу твердження позивача, однак в даному випадку таких дій вчинено не було, доказів не подано.

При цьому, зазначені обставини не змінюють факт виявлення та існування порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, що є предметом розгляду в даній справі.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА «ЯВІР» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 21.04.2023.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна