Постанова

від 21.04.2023 по справі 826/3114/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 826/3114/17

адміністративне провадження № К/9901/63476/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2018 (судді - Кузьменко В.А., Арсірій Р.О., Огурцов О.П.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 (судді - Літвіна Н.М., Федотов І.В., Сорочко Є.О.)

у справі за позовом Міністерства екології та природних ресурсів України до Державної регуляторної служби України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «НВЦ Інгеоком» про скасування рішення,

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У лютому 2017 року Міністерство екології та природних ресурсів України звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати розпорядження Державної регуляторної служби України від 27.01.2017 №16 про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, видане за результатом розгляду скарги ТОВ "НВЦ Інгеоком" від 18.12.2016.

СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 10 по 13 жовтня 2017 року уповноваженими особами Міністерства екології та природних ресурсів України проведено планову перевірку додержання ТОВ «НВЦ Інгеоком» ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

Результати перевірки оформлено актом №07/16 від 13.10.2017, відповідно до якого ТОВ «НВЦ Інгеоком» протягом двох років не було виконано розпорядження Мінприроди від 03.07.2014 про усунення порушень ліцензійних умов. В акті зазначено, що він є актом про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

Крім того, складено акт про повторне порушення ТОВ «НВЦ Інгеоком» Ліцензійних умов провадження господарської діяльносіт з поводження з небезпечними відходами №07-16-1 вд 13.10.2017.

Наказом Мінприроди від 21.10.2016 №384 «Про видачу, переоформлення, відмову у видачі та анулювання ліцензій» на підставі п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами ТОВ «НВЦ Інгеоком» (п. 4 наказу).

ТОВ «НВЦ Інгеоком» оскаржило вказаний наказ до Експертно-апеляційної ради при Державній регуляторній службі України.

За результатом розгляду скарги ТОВ «НВЦ Інгеоком», на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при ДРС від 26.01.2017 №4.8 (протокол №01-17) встановлено порушення органом ліцензування вимог Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», а саме:

«абз. 3 ч. 14 ст. 19: не складання органом ліцензування акту про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності як окремого документу;

п. 5 ч. 2 ст. 16: органом ліцензування не правомірно та необґрунтовано застосовано підставу для анулювання ліцензії:

В акті планової перевірки стверджується, що підставою для анулювання ліцензії є висновок, що ліцензіат протягом 2 років не виконував Розпорядження Мінприроди від 03.07.2014 про усунення порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, в частині: відсутності щорічного уточнення даних про зміни у діяльності для внесення відповідних змін до реєстрової карти; відсутності матеріалів ідентифікації об`єкту підвищеної небезпеки.

У зв`язку з зазначеними вище обставинами відповідачем прийнято розпорядження від 27.01.2017 №16 про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, видане за результатом розгляду скарги ТОВ «НВЦ Інгеоком», яким зобов`язано позивача усунути порушення вимог законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», скасувавши наказ від 21.10.2016 №384 в частині анулювання ліцензії ТОВ «НВЦ Інгеоком» серії АГ №594558 від 31.05.2011 на операції у сфері поводження з небезпечними відходами.

Вважаючи вказане розпорядження протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обгрунтування позовних вимог покликався на те, що оскаржуване розпорядження суперечить приписам Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 №466 та Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні від 24.12.2014 №724, зокрема з підстав правомірності наказу Мінприроди 21.10.2016 №384 про анулювання ліцензії ТОВ «НВЦ Інгеоком».

ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Окружного адміністративного суду від 30.05.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивачем не доведено належними доказами правомірність анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами ТОВ «НВЦ Інгеоком» на підставі п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та прийняття наказу Мінприроди від 21.10.2016 №384 «Про видачу, переоформлення, відмову у видачі та анулювання ліцензій».

Крім того, суди дійшли висновку, що оскаржуване розпорядження не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки лише зобов`язує позивача усунути порушення вимог законодавства у сфері ліцензування та не скасовує наказ Мінприроди від 21.10.2016 №384 «Про видачу, переоформлення, відмову у видачі та анулювання ліцензій».

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.

Покликається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що Експертно-апеляційна рада при Державній регуляторній службі України розглянула апеляцію на рішення органу ліцензування з порушенням встановленого Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» строку.

Крім того, судами надано невірну оцінку питанню щодо визначення норми, яка окреслює межі повноважень Експертно-апеляційної ради при Державній регуляторній службі України, і застосовано загальні норми Положення про Державну регуляторну службу України в цілому.

Просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права

За змістом частини першої статті 19 КАС України до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкту владних повноважень надано такому суб`єкту законом.

Верховний Суд вже розглядав справи, правовідносини в яких є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Зокрема, у постановах від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17, від 04.12.2019 у справі №826/6233/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:

« що Державна регуляторна служба України та Міністерство екології та природних ресурсів України є органами державної влади, діяльність яких, зокрема, полягає у здійсненні виключних функцій контролю (нагляду) у сфері здійснення ліцензійної діяльності. При цьому позивач здійснює відповідні виключні функції контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов, а відповідач здійснює виключні функції контролю (державного нагляду) за дотриманням Міністерством екології та природних ресурсів України як органом ліцензування господарської діяльності, зокрема з поводження з небезпечними відходами, законодавства у сфері ліцензування.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір у цій справі не відноситься до компетенційних, оскільки у цьому випадку не йдеться про спір про розмежування компетенції між Міністерством екології та природних ресурсів України та Державною регуляторною службою України. Позивач звертається з вимогою скасувати рішення суб`єкта владних повноважень, якому відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» він підзвітний і підконтрольний, і який, реалізуючи компетенцію у сфері нагляду за органами ліцензування, скасував рішення позивача як підконтрольного органу.

Зважаючи на те, що право Міністерства екології та природних ресурсів України на звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про скасування розпорядження Державної регуляторної служби України не закріплені у жодному нормативно-правовому акті, правильним є висновок апеляційного суду про те, що Міністерство екології та природних ресурсів України у цій справі не має права на звернення до суду.»

Подібних висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 10.12.2019 у справі №826/3111/17, від 04.12.2019 у справі №826/6228/17, від 27.02.2020 у справі №640/18401/18, від 23.06.2020 у справі №826/3061/16, від 10.12.2020 у справі № 826/25387/15, від 05.04.2021 у справі №826/6234/17, 03.06.2021 у справі №826/14307/17.

Спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли у зв`язку з прийняттям Державною регуляторною службою України розпорядження 27.01.2017 №16 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування», яким зобов`язано Міністерство екології та природних ресурсів України скасувати наказ від 21.10.2016 №384 в частині анулювання ліцензії ТОВ «НВЦ Інгеоком» сергії АГ №594558 від 31.05.2011 на операції у сфері поводження з небезпечними відходами, яке позивач оскаржив до суду.

Враховуючи сформовану практику Великої Палати Верховного Суду з питань юрисдикції спорів зазначеної категорії, колегія суддів дійшла висновку, що цю справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу за позовною заявою особи, яка не має права на звернення до суду, чим допустили порушення норм процесуального права, Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваних судових рішень із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 скасувати.

Провадження у справі за позовом Міністерства екології та природних ресурсів України до Державної регуляторної служби України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «НВЦ Інгеоком» про скасування рішення, - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук