Рішення

від 30.05.2018 по справі 826/3114/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 травня 2018 року справа №826/3114/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Яцюти М.С. та представників:

позивача : Іванюк Н.В.;

відповідача: Мельніченко В.О.;

третьої особи: Бухарєва С.В.;

Максимова В.Г.

розглянувши у судовому засідання адміністративну справу

за позовомМіністерства екології та природних ресурсів України (далі по тексту - позивач, Мінприроди) доДержавної регуляторної служби України (далі по тексту - відповідач, ДРС) третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "НВЦ Інгеоком" (далі по тексту - третя особа, ТОВ "НВЦ Інгеоком") проскасування розпорядження відповідача від 27 січня 2017 року №16 про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, видане за результатом скарги ТОВ "НВЦ Інгеоком" На підставі частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 травня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що оскаржуване розпорядження суперечить приписам Законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року №466 та Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні від 24 грудня 2014 року №724, зокрема з підстав правомірності наказу Мінприроди 21 жовтня 2016 року №384 про анулювання ліцензії ТОВ "НВЦ Інгеоком", порушення строку розгляду апеляцій та не зазначення у резолютивній частині розпорядження про задоволення або про відхилення апеляції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3114/17; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ "НВЦ Інгеоком"; закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав до суду заперечення, у якому зазначив, що за результатами розгляду скарги ТОВ "НВЦ Інгеоком" встановлено порушення позивачем норм Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", з урахуванням чого зобов'язано його усунути порушення, скасувавши наказ про анулювання ліцензії.

Третя особа подала відзив, у якому просила відмовити у позові у зв'язку із неправомірним застосуванням підстав для анулювання ліцензії.

В судовому засіданні 30 травня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача та третьої особи проти позову заперечили.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Наявні у справі докази підтверджують, що згідно з пунктом 4 наказу Мінприроди від 21 жовтня 2016 року №384 "Про видачу, переоформлення, відмову у видачі та анулювання ліцензій" на підставі пункту 5 частини другої статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами ТОВ "НВЦ Інгеоком".

За результатом розгляду скарги ТОВ "НВЦ Інгеоком" щодо прийняття наказу Мінприроди від 21 жовтня 2016 року №384 в частині анулювання ліцензії, на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при ДРС від 26 січня 2017 року №4.8 (протокол №01-17) встановлено порушення органом ліцензування вимог Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", а саме:

"абзацу 3 частини чотирнадцятої статті 19: не складання органом ліцензування акту про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності як окремого документу;

пункту 5 частини другої статті 16: органом ліцензування не правомірно та необґрунтовано застосовано підставу для анулювання ліцензії:

В акті планової перевірки стверджується, що підставою для анулювання ліцензії є висновок, що ліцензіат протягом 2 років не виконував Розпорядження Мінприроди від 03.07.2014 про усунення порушення ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, в частині:

відсутності щорічного уточнення даних про зміни у діяльності для внесення відповідних змін до реєстрової карти;

відсутності матеріалів ідентифікації об'єкту підвищеної небезпеки.

В той же час, Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 №446, не містять вимоги щодо щорічного уточнення даних про зміни у діяльності для внесення відповідних змін до реєстрової карти (передбачено складання реєстрової карти за формою, встановленою Мінприроди, яку надав ліцензіат органу ліцензування).

Відповідно до вимог частини сьомої статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого відповідно до закону, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов'язків суб'єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб'єкта господарювання.

Відомості щодо ідентифікації об'єкта підвищеної небезпеки були також подані органу ліцензування (копія свідоцтва про державну реєстрацію об'єкта підвищеної небезпеки - нафтобази Бориспільської філії ПАТ "Дніпронафтопродукт" надавалася TOB НВЦ "Інгеоком" органу ліцензування при оформленні ліцензії, а також як додатки до листів від 30.05.2014 №02/05-14, від 07.08.2014 №04/08-14, від 17.10.2016 №02/10-16);

абзаців 2 та 6 частини другої статті 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (в частині обов'язку органу контролю повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом та ознайомлення керівника суб'єкта господарювання з результатами державного нагляду (контролю) в строки, передбачені законом)", ДРС прийняла розпорядження від 27 січня 2017 року №16 "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування", яким зобов'язала Мінприроди усунути порушення вимог законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності" та "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", скасувавши наказ від 21 жовтня 2016 року №384 в частині анулювання ліцензії ТОВ "НВЦ Інгеоком" серії АГ №594558 від 31 травня 2011 року на операції у сфері поводження з небезпечними відходами.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року №724 (далі по тексту - Положення), Державна регуляторна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.

Державна регуляторна служба України є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Пунктом 2 Положення визначено, що Державна регуляторна служба України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 3 Положення на Державну регуляторну службу України покладається ряд основних завдань, одним з яких є реалізація державної регуляторної політики, політики з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", який регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальності за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, серед іншого: здійснює нагляд за додержанням органами державної влади, державними колегіальними органами законодавства у сфері ліцензування; утворює Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування та забезпечує її діяльність.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" державна політика у сфері ліцензування ґрунтується, зокрема, на принципі дотримання законності шляхом того, що зокрема, повноваження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування та порядок набрання чинності рішеннями органу ліцензування поширюються на сферу ліцензування всіх видів господарської діяльності, визначаються виключно цим Законом і не можуть бути обмежені іншими законами.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" встановлено, що Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України не здійснює владні управлінські функції та не є юридичною особою.

Регламент Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної регуляторної служби України від 14 липня 2015 року №783/40.

Відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" склад Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування формується за пропозиціями громадських організацій, суб'єктів господарювання та їх об'єднань, посадових осіб органів ліцензування та наукових установ і затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, зокрема, видає розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування та відхилення або задоволення апеляцій чи скарг з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування; порушує питання щодо відповідальності посадових осіб органів ліцензування, які прийняли рішення, скасоване на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

Частиною одинадцятою статті 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" встановлено, що рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо розгляду апеляцій або інших скарг здобувачів ліцензії чи ліцензіатом, проектів нормативно-правових актів та/або пропозицій про запровадження чи скасування ліцензування виду господарської діяльності є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування у триденний строк з дня ухвалення відповідного рішення Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування і є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про задоволення апеляції або про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Таким чином, ДРС, як спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, зобов'язана розглянути рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо розгляду апеляцій або інших скарг здобувачів ліцензії чи ліцензіатом та прийняти відповідне рішення, зокрема у вигляді розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Позивач серед іншого звертає увагу, що оскаржуване розпорядження прийнято з порушенням строку розгляду апеляцій та не містить у резолютивній частині висновку про задоволення або про відхилення апеляції.

Так, відповідно до частини шостої статті 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" формою роботи Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування є засідання, що проводяться за потреби, але не рідше одного разу на місяць, та є правомочними за присутності не менше, ніж половини членів Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

Згідно з частинами восьмою та дев'ятою статті 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" апеляції розглядаються на засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування у строк, що не перевищує десяти календарних днів з дня одержання від органу ліцензування запитуваних документів стосовно оскаржуваного рішення.

Ліцензія, стосовно якої орган ліцензування прийняв рішення про анулювання і щодо якої Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування розглядається апеляція на рішення органу ліцензування, є чинною до дня прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Орган ліцензування зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня одержання запиту подати спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування завірені ним запитувані копії (фотокопії) документів, що стосуються оскаржуваного рішення.

У разі неподання органом ліцензування запитуваних документів у встановлений строк Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування розглядає апеляцію по суті або може відкласти розгляд цієї апеляції з обґрунтуванням причин відкладення розгляду такої справи.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, позивач не надав суду доказів, які б давали змогу встановити, що апеляція ТОВ "НВЦ Інгеоком" розглядалася на засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування у строк, що перевищував десять календарних днів з дня одержання від органу ліцензування запитуваних документів стосовно оскаржуваного рішення, зокрема у справі відсутні докази надходження до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування документів від Мінприроди. У свою чергу відповідач зазначає, що Мінприроди не надало в установленому порядку запитувані документи.

Крім того, суд звертає увагу, що такі дії Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування не оскаржуються позивачем.

При вирішенні спору суд також враховує, що в силу вимог частини шостої статті 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" Експертно-апеляційна ради з питань ліцензування є колегіальним органом та приймає рішення на засіданнях та за умови наявності кворуму.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що в оскаржуваному розпорядженні не мітиться висновку про задоволення чи відхилення апеляції, оскільки розпорядження ДРС відповідає змісту рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при ДРС від 26 січня 2017 року №4.8 (протокол №01-17), а повноваження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування приймати розпорядження про усунення порушення прямо передбачені у частини першої статті 4 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності". Крім того, суд зазначає, що відсутність такого посилання в оскаржуваному розпорядженні не впливає на його правомірність.

По суті виявлених Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування порушень суд зазначає про наступне.

Як встановлено вище, наказом Мінприроди від 21 жовтня 2016 року №384 "Про видачу, переоформлення, відмову у видачі та анулювання ліцензій" анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами ТОВ "НВЦ Інгеоком" на підставі пункту 5 частини другої статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності.

Зі змісту оскаржуваного розпорядження вбачається, що Мніприроди не склало акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності як окремий документ.

Колегія суддів звертає увагу, що у справі відсутній акт про невиконання ТОВ "НВЦ Інгеоком" розпорядження Мінприроди про усунення порушень ліцензійних умов, який би міг бути підставою для анулювання ліцензії на підставі пункту 5 частини другої статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Такими чином, позивачем не доведено належними доказами правомірність анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами ТОВ "НВЦ Інгеоком" на підставі пункту 5 частини другої статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" та прийняття наказу Мінприроди від 21 жовтня 2016 року №384 "Про видачу, переоформлення, відмову у видачі та анулювання ліцензій" на підставі анульовано.

Враховуючи викладене, розпорядження ДРС від 27 січня 2017 року №16 "Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування" прийняте на підставі, в межах та у спосіб, визначений Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Крім того, суд звертає увагу, що оскаржуване розпорядження не порушує права та охоронюваних законом інтереси позивача, оскільки лише зобов'язує позивача усунути порушення вимог законодавства у сфері ліцензування та не скасовує наказ Мінприроди від 21 жовтня 2016 року №384 "Про видачу, переоформлення, відмову у видачі та анулювання ліцензій". Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2015 року №К/800/50463/14, К/800/52405/14.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Мінприроди є необґрунтованими та не підтверджуються належними і допустимими доказами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Мінприроди задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Міністерству екології та природних ресурсів України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 35; ідентифікаційний код 37552969) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов