Ухвала

від 24.04.2023 по справі 136/1204/22

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/1204/22

Номер провадження 1-кп/131/71/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2023 р. м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницький області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Іллінці кримінальне провадження № 42020021240000076, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 липня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янськ Донецької області та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого,

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Іллінецького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

18 квітня 2023 року до Іллінецького районного суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 клопотання щодо звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження - підтримали, просили його задоволити.

Прокурор ОСОБА_3 проти задоволення клопотання не заперечував.

Представник потерпілої сторони ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилась, проте подала заяву, в якій просила слухати справу без її участі, щодо закриття даного кримінального провадження покладається на розсуд суду.

Розглянувши клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності, заслухавши думку учасників кримінального провадження суд приходить до слідуючого висновку.

Як вбачається із обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які кваліфіковано за ч. 2 ст. 191 КК України, як - службове підроблення, тобто видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та за ч. 1 ст. 366 КК України, як - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Вказані кримінальні правопорушення, які інкриміновано ОСОБА_4 закінчені 28 березня 2018 року.

27 липня 2020 року відомості про вказані правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020021240000076.

Згідно вимог ст. 12 КК України, дані правопорушення відносяться до нетяжких злочинів.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Водночас ч. 4 ст. 286 КПК України встановлено, що у разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, то суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Судом встановлено, що обвинувачений розуміє свої права, передбачені ч. 3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а також наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави і після роз`яснення цих положень наполягає на закритті провадження з підстави, передбаченої ст. 49 КК України, що не є реабілітуючою.

Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2-4 ст. 49 КК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (статті 284-288 КПК України).

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.

Згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Судом встановлено, що зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного саме по собі не може свідчити про ухилення останнього від слідства.

Суд враховує правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року №5-1кс-15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів. які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв`язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. В законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з 'явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.

Постановою Верховного Суду від 03.07.2019 року № 551/403/16-к (провадження № 51-309км 19) встановлено, що при з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності.

Разом з тим, судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених частинами 2, 3 ст. 49 КК України.

Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) - досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.

Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності.

Також суд зазначає, що відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є неприпустимим.

Аналізуючи практику Верховного Суду України (постанова №559/182/19 від 29.09.2022 року), звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню вини у вчиненні кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини.

Враховуючи наведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 , з огляду на те, що кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_4 є нетяжким злочином, та з моменту вчинення інкримінованого злочину минуло більше п`яти років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст. 49 КК України, не зупинявся і не переривався, суд дійшов до переконання, що клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак клопотання слід задовольнити, звільнивши ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, закривши стосовно нього кримінальне провадження.

Крім того, слід зазначити, що Об`єднана палата Верховного Суду (справа № 203/241/17; провадження № 51-4251кмо21) сформулювала висновок, що у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Судові витрати на залучення експертів відповідно до акта №5030/5031/22-21 від 26.08.2022 в сумі 5663,10 грн., а також 50% судових витрат, відповідно до акта №1221/1222/21-21 від 22.07.2021 в сумі 12012,70 грн. компенсувати за рахунок держави.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.49 КК України, ст.ст. 284, 285 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинуваченого - задовільнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України - закрити.

Судові витрати на залучення експертів відповідно до акту №5030/5031/22-21 в сумі 5663,10 грн., а також 50% відповідно до акту №1221/1222/21-21 в сумі 12012,70 грн. компенсувати за рахунок держави.

Речові докази по кримінальному провадженню № 42020021240000076 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: