Постанова

від 10.04.2023 по справі 487/3936/21

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/3936/21

Провадження № 2/487/240/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2023 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - суддіБобрової І.В.,

при секретарі судового засідання Тітові А.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу №487/3936/21 за позовом виконувача обов`язків заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Д. в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності на будинок, зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення будинку

ВСТАНОВИВ:

11.06.2021 року в.о. заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Д. звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_4 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (запис № 23279060 від 07.11.2017); зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди Миколаївській міській раді в користуванні земельною ділянкою площею 0,0901 га з кадастровим номером 4810136300:12:001:0010 за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення житлового будинку «А-2» загальною площею 295,9 кв.м, огорожі № 3,4; стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір за подачу позову.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 31.05.2015 року зареєстрував повідомлення

про початок будівельних робіт, а 19.10.2017 декларацію про готовність даного об`єкту до експлуатації. Згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 07.11.2017 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на житловий будинок, підставою для реєстрації якого стали декларація № МК 141172921445 від 19.10.2017 року про готовність даного об`єкту до експлуатації,

договір купівлі-продажу земельної ділянки № 9650 від 12.09.2014, технічний паспорт № 33732 від

30.06.2017. Земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:12:001:0010, на якій побудований спірний житловий будинок, належить до комунальної власності, розміщення останнього на ній створює очевидні суттєві перешкоди в її використанні власнику територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

Суд своєю ухвалою від 24.06.2021 року зазначений позов прийняв до розгляду та відкрив провадженнія у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.06.2021 року задоволено заяву виконувача обов`язків заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Д. про забезпечення позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 подав відзив, у якому просив відмовити у позові з підстав відсутності порушеного права держави, недоведення перебування земельної ділянки у комунальній власності, її цільового використання як земель водного фонду, відсутності підстав знесення житлового будинку, введеного в експлуатацію. Відповідач вважав, що є добросовісним набувачем земельної ділянки. Наголошував на тому, що будівництво на своїй земельній ділянці здійснював в передбаченому законом порядку. Також ОСОБА_3 зазначив, що у порушення статті 8 та статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прокурор жодним чином не мотивував позбавлення його права власності на будинок, який є житлом відповідача та його сім`ї.

Перший заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва С. Луговський подав

відповідь на відзив, в якій зазначив, що спірний будинок незаконно побудований на земельній ділянці, яка за рішеннями судів у справах № 487/10111/14-ц, 487/4035/18, що набрали законної сили, ніколи не вибувала з комунальної власності через свою обмеженість в цивільній оборотоздатності; право вимоги у даній справі належить територіальній громаді м. Миколаєва, від імені якої діє Миколаївська міська рада; поточні дані про земельну ділянку не спростовують її приналежність до земель водного фонду та комунальної власності; копія постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.10.2015 у справі № 489/5173/15-а, якою закрито провадження, констатувала порушення відповідачем ч. 18 ст. 96 КУпАП.

Адвокат ОСОБА_3 - Колесніков В.В. подав заперечення, в яких зазначив про чинність: рішення міської ради про цільове призначення земель; договору купівлі-продажу; відмови судами у позовах про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, чинності декларації про готовність об`єкта до експлуатації тощо.

13.09.2021 року до канцелярії суду надійшла заява про зміну предмету позову, якою позивач просив врахувати першу позовну вимогу в такій редакції: «1. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (запис № 23279060 від 07.11.2017) з одночасним припиненням такого права».

Представник ОСОБА_3 адвокат Колесніков В.В. просив повернути заяву про зміну позову, запропонувати прокурору визначити спосіб захисту, який може призвести до припинення права власності, визначити ціну вимоги, сплатити судовий збір.

Ухвалою суду від 11.10.2021 року вирішено, що позивач подав заяву до закінчення підготовчого засідання, зауваження відповідача приймаються, проте не можуть бути підставою для повернення заяви, оскільки б це суперечило частині третій статті 49 ЦПК України.

13.12.2022 року до канцелярії суду надійшла заява ОСОБА_3 про долучення до матеріалів справи копії постанови Касаційного цивільного суду від 27.10.2021 року у справі № 487/4035/18-ц,

якою скасовано рішення судів попередніх інстанцій, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача, позовні вимоги не визнав, просив у задоволені позовної заяви відмовити.

У судове засідання представник Миколаївської міської ради не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши надані докази, наявні в матеріалах справи, суд доходить до такого висновку.

Судом встановлено, що пунктами 39, 39.1 рішення Миколаївської міської ради № 36/61 від 04.09.2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 901 кв.м, за рахунок земель ТОВ «Миколаївбудпроект», з віднесенням її до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 ; надано ОСОБА_5 у власність земельну ділянку площею 901 кв.м для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 .

14.05.2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

12.09.2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 960.

30.03.2015 року Управління ДАБІ у Миколаївської області зареєструвало за вх. № 1838-20-15 повідомлення про початок будівельних робіт від 27.03.2015 року «Будівництво житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 », код об`єкта 1110.3 «Будинки садибного типу» (ДК 018-2000). В повідомленні зазначено, що будівництво здійснюється за будівельним паспортом № НОМЕР_1 від 24.03.2015 року, виданим Управлінням ДАБІ у Миколаївської області.

25.06.2015 року на вимогу прокуратури Миколаївської області від 25.06.2015 вхід. № 4004-15-15 Управління ДАБІ у Миколаївської області оформило направлення № 590 на здійснення позапланової перевірки на об`єкті «Будівництво житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ».

09.07.2015 року проведена перевірка із залученням депутата Миколаївської міської ради, представників ГО «Відкрите місто», ГО «Комунальна самооборона. Актом перевірки від 13.07.20215 року встановлено, що на об`єкті будівельні роботи виконується на підставі повідомлення про початок будівельних робіт від 31.03.2015 року № МК 062150900638, будівельний паспорт № НОМЕР_1 виданий Управління ДАБІ у Миколаївської області від 24.03.2015 року, земельна ділянка використовується на підставі договору купівлі-продажу № 960 від 12.09.2014, витяг з Державного реєстру про реєстрацію права власності № 26752738 від 12.09.2014, кадастровий номер 4810136300:12:001:0010, ОСОБА_3 письмово не повідомив виконавчі органи Миколаївської міської ради про набуття права на початок будівельних робіт. Постановою № 175 у справі про адміністративне правопорушення від 21.07.2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 18 статті 96 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Постановою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 19.10.2015 року у справі № 489/5173/15-а (провадження № 2а/489/259/2015) постанову Управління ДАБІ у Миколаївській області № 175 від 21 липня 2015 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 скасовано, провадження у справі закрито.

17.10.2017 року ОСОБА_3 подав до Управління ДАБК Миколаївської міської ради декларацію про готовність до експлуатації об`єкта. В ньому зазначено, що 30.06.2017 року експерт

ОСОБА_7 провів технічну інвентаризацію об`єкта, про що складено паспорт технічної інвентаризації № 33732, реєстровий № б/н, від 30.06.2017 року.

19.10.2017 року Управління ДАБК Миколаївської міської ради зареєструвала декларацію № МК 14172921445.

07.11.2017 року державний реєстратор зареєстрував право власності за ОСОБА_3 на житловий будинок А-2, загальна площа 295,9 кв.м., житлова площа 82, 1 кв.м., огорожі - № 3,4 за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер 4810136300:12:001:0010, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадібна ділянка), площа: 0.0901 га.

При цьому рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 13.12.2017 року у справі № 487/10111/14-ц частково задоволено апеляційну скаргу прокуратури Миколаївської області, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.11.2017 року скасовано в частині та прийнято нове, яким поновлено прокурору строк звернення до суду, визнано незаконним та скасовано рішення Миколаївської міської ради в частині надання ОСОБА_5 у власність земельної ділянки. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.11.2017 року в частині відмови у скасуванні державної реєстрації права власності та поверненні земельної ділянки до комунальної власності залишено без змін.

У рішенні апеляційний суд Миколаївської області від 13.12.2017 року зазначав, що спірна земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі (на відстані від 71 до 116 метрів від урізу води Бузького Лиману) й відноситься до земель водного фонду. Ця земельна ділянка на час передачі її у власність ОСОБА_5 була власністю територіальної громади м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

Постановою Касаційного цивільного суду від 16.08.2018 року рішення апеляційного суду Миколаївської області від 13 грудня 2017 року залишено без змін.

Крім того заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся з новим позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_6 про визнання недійсним та скасування державного акту серії ЯИ № 150134 від 27.11.2009 року на право власності на земельну ділянку за ОСОБА_5 та витребування земельної ділянки у ОСОБА_3 на користь держави в особі Миколаївської міської ради.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 19.10.2020 року у справі № 487/4035/18 визнано недійсним та скасовано державний акт серії ЯИ № 140134 від 27.11.2009, виданий ОСОБА_5 , та зобов`язано ОСОБА_3 повернути у власність територіальної громади в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 901 кв.м, вартістю 384 844,13 грн., з кадастровим номером 4810136300:12:001:0010, по АДРЕСА_1 .

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 31.03.2021 року у справі № 487/4035/18

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Скасовано рішення в частині визнання недійсним державного акту, ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги прокурора про визнання недійсним та скасування державного акту залишено без задоволення, а рішення про зобов`язання ОСОБА_3 повернути у власність територіальної громади в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку залишено без змін.

На підставі зазначених судових рішень, 11.06.2021 року в.о. заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Д. звернувся до суду з даним позовом.

Під час розгляду справи, постановою Касаційного цивільного суду від 27.10.2021 року у справі № 487/4035/18 задоволено касаційну скаргу ОСОБА_3 , скасовано рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 19.10.2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 31.03.2021 року, прийняте нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову прокурора Миколаївської місцевої прокуратури про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.

Позов в.о. заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Д. мотивований тим, що власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 є територіальна громада міста Миколаєва, в особі Миколаївської міської ради, і вона має цільове призначення «землі водного фонду».

Разом з тим пунктом а) частини першої статті 81 ЗК України (станом на 12.09.2014 року) передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Згідно статей 125 та 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», надалі за текстом - «Закон № 1952-IV».

Відповідно до пункту першого частини першої статті 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Згідно із частиною першою статті 17 Закону № 1952-IV документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Частина перша статті 24 зазначеного Закону передбачає, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

12.09.2014 року ОСОБА_3 купив земельну ділянку у ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу, а державний реєстратор зареєстрував право власності, отже визнав відповідність наданих власником документів вимогам, які встановлені Законом № 1952-IV та іншим нормативно-правовими актами.

Вказані обставини свідчать про те, що у ОСОБА_3 виникло право власності на земельну ділянку 12.09.2014 року відповідно до вимог статей 125, 126 ЗК України.

Отже позиція позивача, що відповідач не набув право власності на земельну ділянку суперечить ч. 1 ст. 328, ст. 330, ч. 4 ст. 334 ЦК України, пункту а) частини першої статті 81, статей 125 та 126 ЗК України (станом на 12.09.2014 року).

Суд враховує, що у справах № 487/10111/14-ц, № 487/4035/18 прокурори визнавали, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, просили суди припинити таке право на підставі вимог про скасування державної реєстрації, повернення земельної ділянки до комунальної власності та про витребування земельної ділянки у комунальну власність.

Стаття 346 ЦК України, стаття 140 ЗК України передбачають підстави припинення права власності. За змістом частини першої статті 182 ЦК України право власності на нерухомі речі, зокрема їх припинення підлягає державній реєстрації. Відповідно до пункту дев`ятого частини першої статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Згідно частини другої статті 12 Закону № 1952-IV відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Відповідно до абзаців першого та другого частини п`ятої статті 12 Закону № 1952-IV відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.

До позовної заяви долучена інформаційна довідка № 260588897 від 09.06.2021 року, сформована Миколаївською обласною прокуратурою, за якою земельна ділянка (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 452488048101) із цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадібна ділянка)» перебуває у приватній власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 960, виданий 12.09.2014, видавник: приватний нотаріус Яковлєва Н.П.

Згідно із частиною другою статтею 78 ЦК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до позовної заяви рішеннями судів встановлено, що спірна земельна ділянка є землею водного фонду, і ця обставина не доказується при розгляді цієї справи за частиною четвертою статті 82 ЦПК України. Ця норма передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За висновком постанови Касаційного цивільного суду від 01.06.2022 року у справі № 372/4225/19 «обставини справи» - це життєві факти, які мають значення для вирішення спору, такі як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності (статті 77-80 ЦПК України) суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин.

Відповідно до пункту 32 постанови Великої палати від 03.07.2018 року у справі № 917/1345/17 преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду від 01.06.2022 року у справі № 438/350/17 не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Так частина перша статті 20 ЗК України (станом на 04.09.2009 року) передбачає, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно із частиною третьою статті 60 ЗК України розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

За змістом статті 186 ЗК України проекти землеустрою підлягають затвердженню органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Отже про віднесення земельної ділянки до певної категорії можуть свідчити рішення компетентних органів, якими затверджено відповідні проекти землеустрою.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 13.12.2017 року у справі № 487/10111/14-ц встановлено, що земельна ділянка розташована на відстані від 71 до 116 метрів від урізу води Бузького Лиману, і станом на 04.09.2009 року Миколаївська міська рада не встановила прибережні захисні смуги за окремими проектами землеустрою. Відповідні фактичні обставини мають преюдиційне значення в цій справі. Інші обставини судом не встановлювались, докази розробки проектів землеустрою, прийняття рішень, внесення відомостей до державних реєстрів тощо не досліджувались.

Апеляційний суд вважав, що хоча Миколаївська міська рада не розробила та не затвердила проекти землеустрою, не віднесла земельні ділянки до земель водного фонду для прибережних захисних смуг як того вимагала частина третя статті 60 Земельного кодексу України, прибережні захисні смуги встановлені в межах, визначених частиною другою статті 60 ЗК України. На думку суду всі землі у відповідних межах також є землями водного фонду згідно пункту б) частини першої статті 58 Земельного кодексу України.

Такий висновок, на думку суду, про належність земельної ділянки до водного фонду не має преюдиційного значення, оскільки ґрунтується не на встановлених судом фактах - «життєвих обставинах», а є правовим обґрунтуванням підстав віднесення всіх земельних ділянок у нормативних межах до земель водного фонду у розумінні положень статей 58, 60 ЗК України.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», надалі за текстом «Закон № 3613-VI», відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення

до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Згідно частини першої статті 15 Закону № 3613-VI до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, в тому числі про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Відповідно до частини другої статті 21 Закону № 3613-VI відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру: а) щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки та комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту - щодо земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється на підставі такої документації; на підставі технічної документації із землеустрою - щодо інвентаризації земель; б) щодо виду цільового призначення в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки відповідно до комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту.

Згідно із витягом № НВ-9901190752021 від 06.08.2021 року з державного земельного кадастру земельна ділянка із кадастровим номером 4810136300:12:001:0010, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , має цільове призначення «B.02.01», категорії земель «Землі житлової та громадської забудови», вид використання земельної ділянки «для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».

Крім того під час судового розгляду було досліджено листи за підписом директора ДАМ ММР Цимбала А., надані на запит адвоката Колеснікова В., № 97/12.01-16-23/124 від 27.03.2023 року та №140/12.01-16 від 05.04.2023 року, в яких зазначено, що згідно детального плану території земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:12:001:0010 належить до території житлової садибної забудови існуючого стану з існуючою капітальною будівлею, перебуває поза межами прибережної захисної смуги, а також поза межами території пляжу. Дана відповідь надавалася з урахуванням рішення Миколаївської міської ради від 27.12.2022 року № 16/21 «Про затвердження містобудівної документації: «Коригування: детальний план території, обмеженої вулицями: Лазурна, Київська (60 років СРСР), Генерала Карпенка, Нікольська, Велика Морська та береговою лінією р. Південний Буг в м. Миколаєві».

Згідно із пунктом третім частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план території є одночасно містобудівною документацією та землевпорядною документацію.

Відповідно до частини четвертої статті 19 цього Закону детальний план території визначає параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами, межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Враховуючи вимоги статей 15, 20, 21 Закону No 3613-VI про обов`язкове внесення до Державного земельного кадастру відомостей про категорію земель, документацію з землеустрою як підставу внесення відомостей про категорію земель, а також про офіційний статус відомостей Державного земельного кадастру, суд вважає недоведеним ті обставини, що спірна ділянка відноситься до земель водного фонду.

Отже доводи прокурора про припинення права приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку не знайшли свого підтвердження.

Крім того в позовній заяві із урахуванням зміни предмету позову, зазначено, що будівництво здійснено з порушенням вимог законодавства, з недодержанням будівельних норм, внаслідок зловживання правами, а тому відповідач не набув прав власності у визначений законом спосіб, як вимагає стаття 328 ЦК України. Відповідні обставини свідчать про наявність правових підстав скасування державної реєстрації права власності з одночасним припиненням права власності на житловий будинок. Оскільки відповідач створює перешкоди у користуванні Миколаївській міській раді, слід зобов`язати ОСОБА_3 знести житловий будинок.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно пункту д) частини першої статті 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно абзацу другого частини другої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», надалі «Закон № 3038-VI» забудова земельної ділянки здійснюється в

межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

За змістом пункту першого частини першої статті 34 Закону № 3038-VI замовник має право

виконувати будівельні роботи після направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється за будівельним паспортом.

Згідно абзацу другого частини першої, частини третьої статті 27 Закону № 3038-VI (станом на 30.03.2015 року) будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури та визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 № 103 уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Уповноважений орган повертає замовнику документи, зокрема у випадках невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Відповідно до частини першої та п`ятої статті 39 Закону № 1952-IV прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Згідно пункту 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127 для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 розпочав будівництво на земельній ділянці, яка була віднесена Миколаївською міською радою до категорії «Землі житлової та громадської забудови» та належала йому на праві власності за чинними договором купівлі-продажу та рішенням державного реєстратора про реєстрацію права власності. У повідомленні від

31.03.2015 року № МК 06215090038 про початок виконання будівельних робіт зазначено, що управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради видало будівельний паспорт № 521 від 24.03.2015 року. 19.10.2017 року зареєстрована декларація № МК 141172921445 про готовність об`єкту до експлуатації. 07.11.2017 державний реєстратор зареєстрував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на житловий будинок на підставі декларації № МК 141172921445 від 19.10.2017, договору купівлі-продажу земельної ділянки № 9650 від 12.09.2014, технічного паспорту № 33732 від 30.06.2017.

Отже відповідач набув право власності на новостворене майно та проводив будівельні роботи у порядку, визначеному законом.

Доводи прокурора, щодо здійснення ОСОБА_3 незаконного будівництва у зв`язку з його обізнанністю про тривання судових процессів з приводу законності набуття у власність спірної ділянки, суд вважає неспроможними, оскільки така обізнаність не тягне за собою певних обмежень для відповідача.

До позову не долучені належні та допустимі докази, видані компетентними органами на підтвердження порушення містобудівного законодавства та будівельних норм ОСОБА_3 під час будівництва.

Із урахуванням заяви про зміну предмету позову, прокурор просить скасувати державну реєстрацію права приватної власності з одночасним припиненням такого права на підставі частини третьої статті 26 Закону 1952-IV (в редакції, чинній на момент звернення з позовом).

Відповідно до пунктів 122-125 постанови Великої палати Верховного суду від 21.12.2022 року у справі № 914/2350: 122. В абзаці третьому частини третьої статті 26 Закону No 1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення з позовом), зокрема, встановлювалося, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

123. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що зазначене положення закону обумовлено тим, що суд вирішує спір про право. Скасування державної реєстрації речових прав повинно бути пов`язано з підставою для проведення такої реєстрації, з одночасним визнанням того, хто набуватиме це право. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності.

124. Під час розгляду справ цієї категорії суд повинен надати оцінку всім обставинам, які мали місце при зверненні стягнення на іпотечне майно. Тим самим суд визначає: (а) неправомірність дій особи, яка зазначена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник (адже саме ці дії призвели до внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цих відомостей); (б) тим самим суд констатує, що ці дії не були здатні призвести до набуття права власності особою, яка позначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник, а тому (в) в цієї особи відсутнє право власності, а отже (г) право власності належить позивачеві (якщо позивач доведе всі наведені вище обставини).

125. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини щодо прав власності ОСОБА_3 на земельну ділянку та нерухоме майно, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про скасування державної реєстраціїї права приватної власності з його одночасним припиненням.

Окрім іншого позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди Миколаївській міській раді в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення житлового будинку.

Відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 27.01.2021 року у справі № 308/8116/13-ц, збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України.

Згідно частини четвертої статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення

будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У судовому засіданні не встановлено здійснення ОСОБА_3 самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , як і відсутність у нього прав власності на земельну ділянку за вказаною адресою. У зв`язку з чим суд вважає позовні вимоги прокурора про усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою шляхом знесення житлового будинку необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Разом з тим, враховуючи підстави та предмет даного позову, суд не вбачає обставин які б вказували на пропуск позивачем строку позовної давності.

Окрім іншого відповідно до ч. 9 ст. 157 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 4 540,00 гривень покладаються на позивача відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 78, 81, 82, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову виконувача обов`язків заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва Чобану Д. в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності на будинок з одночасним припинення права власності, зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення будинку - відмовити.

Вжиті заходи забезпечення позову зазначені в ухвалі Заводського районного суду міста Миколаєва від 24.06.2021 року - скасувати.

Скасувати арешт,накладений нажитловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборону органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього.

Скасувати заборону ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати заборону Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (ЄДРПОУ 41256954) та іншим органам державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості по АДРЕСА_1 .

Скасувати заборону виконавчому комітету Миколаївської міської ради (ЄДРПОУ 04056612) змінювати адресу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили цим рішенням або.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 4 540,00 гривень покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 24.04.2023.

Суддя: І.В. Боброва