Постанова

від 18.04.2023 по справі 916/2851/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2851/17Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді А.І.Ярош,

суддів Н.С. Богацької, К.В. Богатиря

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

за участю представників учасників процесу:

від прокуратури: Елісашвілі О.М.

від Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення: не з`явився

від Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України: Пулькевич О.В.

від Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області: Пулькевич О.В.

від Одеської міської ради: Асташенкова О.І.

від Юридичного департаменту Одеської міської ради: не з`явився

від ДП Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр: не з`явився

від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради: не з`явився

від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

1) Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення;

2) Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України;

3) Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області

на рішення Господарського суду Одеської області від 18 листопада 2021 року, суддя в Інстанції Петренко Н.Д., повний текст якої складено 29.11.2021 в м. Одесі

у справі: №916/2851/17

за позовом: Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення

до відповідачів:

1) Одеської міської ради

2) Юридичного департаменту Одеської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України,

2)Державного підприємства Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Одеської обласної прокуратури

2) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

3) Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Управління Держаної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області

до відповідачів:

1) Одеської міської ради

2) Юридичного департаменту Одеської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України,

2) Державного підприємства Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр,

3) Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Одеської обласної прокуратури

2) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

3) Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради

про визнання незаконним рішення, скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

В листопаді 2017 року Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (далі Концерн) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 №1483-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 3,4605 га, за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі будинку №54), присвоєння нової адреси та надання її в постійне користування Прокуратурі Одеської області»;

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5110136900:18:017:0055 за Територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, здійснену Юридичним департаментом Одеської міської ради, номер запису про право (в Державному реєстрі прав) 18238210 від 21.12.2016р.;

- скасувати державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110136900:18:017:0055 за Прокуратурою Одеської області, номер запису про право (в Державному реєстрі прав) 18239305 від 21.12.2016р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване рішення Одеської міської ради №1483-VII від 07.12.2016 року прийнято всупереч нормам законодавства та з перевищенням компетенції органу місцевого самоврядування щодо розпорядження землями.

При цьому, позивач зазначав, що відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №1110 від 28.09.1944 земельна ділянка на Люстдорфській дорозі, 55 в місті Одеса відноситься до земель державної власності та її землекористувачем є Позивач. Проте, Одеською міською радою прийнято рішення №1483-VII від 07.12.2016 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,4605 га за адресою м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі будинку №54), присвоєння нової адреси та надання її у користування Прокуратурі Одеської області", яке порушує інтереси позивача, оскільки відповідно до цього рішення, частина земельної ділянки площею 3,4605 га без згоди законного землекористувача, яким є позивач, надана в користування прокуратурі Одеської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду при первісному розгляді

Справа розглядається судами повторно.

При первісному розгляді справи Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.05.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №1110 від 28.09.1944 та протокол №2 наради, затверджений головою Одеської обласної державної адміністрації від 19.10.2004 не є належними документами в розумінні статей 125, 126 Земельного кодексу України (далі ЗК України), що посвідчує право позивача на земельну ділянку.

Крім того, судом зазначено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів належного оформлення права користування земельною ділянкою, ані станом на час прийняття рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 26.09.1944, ані станом на теперішній час.

Також, суд посилався на висновки судової земельно-технічної експертизи від 26.02.2019, відповідно до якої, на земельній ділянці, яка була передана ОМР відсутнє нерухоме майно, а саме будівлі та споруди, що належать позивачу. Також, зі змісту висновку експертизи вбачається, що у зв`язку із відсутністю топографо-геодезичних даних, по просторовому місцю розташуванню кутових точок контуру земельної ділянки Позивача, зіставити просторове, взаємне місце розташування обох досліджуваних земельних ділянок (прокуратури - третьої особи-1 та концерну - позивача), а, відповідно, провести повне та всебічне дослідження, в результаті якого буде визначено чи має місце накладення або розташування земельної ділянки, яка надана в постійне користування Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України згідно рішення відповідача-1 №1483-VІІ за кадастровим номером 5110136960:18:017:0055 в межах земельної ділянки, наданої позивачу згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №1110 від 28.09.1944, не надається можливим.

Водночас, станом на день розгляду справи земельна ділянка площею 3,4605 га з кадастровим номером 5110136900:18:017:0055, яка є предметом спору перестала існувати шляхом об`єднання із земельною ділянкою площею 0,5000 га за кадастровим номером 5110136900:18:017:0056 в результаті чого утворилася нова земельна ділянка площею 3,9605 га за кадастровим номером 5110136900:18:017:0058, а тому відсутні підстави для скасування спірного рішення відповідача-1 №1483-VII від 07.12.2016.

Короткий зміст постанови Верховного Суду

Постановою Верховного Суду від 22.01.2020 зазначені постанова та рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про недоведеність матеріалами справи прав Позивача на земельну ділянку площею 26,2 га за рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №1110 від 28.09.1944, не врахувавши при цьому норми законодавства, чинного саме на час прийняття вказаного рішення, тому визнання судами рішення від 28.09.1944 неналежним та недопустимим доказом наявності у Позивача права користування земельною ділянкою площею 26,2 га по Люстдорфській дорозі є необґрунтованим.

До того ж, обставин щодо припинення Позивачу права користування земельною ділянкою судами не встановлено і матеріали справи таких доказів не містять. При цьому, внаслідок неприйняття в якості належного та допустимого доказу землекористування рішення від 28.09.1944, суди не дослідили структуру вказаної земельної ділянки, яка на даний час перебуває у користуванні Позивача, оскільки згідно з цим рішенням закріплено територію площею 17,5 га, потім донарізано ділянку площею 8,7 га, що загалом становить 26,2 га. Водночас, Позивач посилається на протокол №2 від 19.10.2004 Одеської обласної державної адміністрації, яким вирішено, що Одеській міській раді необхідно прийняти рішення про закріплення за Позивачем земельної ділянки площею 8 га для будівництва нової телевізійної межі по Люстдорфській дорозі, 55.

Вказаним доказам суди не надали належної оцінки.

Пославшись на норми статті 104 ГПК України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, поклав в основу оскаржуваних судових рішень висновок судової експертизи, дійшовши висновку щодо відсутності на земельній ділянці, що була надана Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, будівель та споруд, які належать Позивачу, а також вказали, що Позивачем не надано належних доказів наявності на земельній ділянці, що була передана Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на підставі спірного рішення міськради, будівель та споруд, які належать Позивачу.

Суди вирішили спір щодо спірної земельної ділянки площею 3,4605 га на підставі висновку експертизи без урахування обставини його неповноти та належної оцінки такого доказу в сукупності з іншими матеріалами справи. Наведене свідчить, що посилання на відповідний висновок в якості підстави для висновку про неможливість визначення обставин, пов`язаних з накладенням спірної земельної ділянки Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на земельну ділянку Позивача, не може вважатись достатньо обґрунтованим.

Суди не спростували посилання Позивача щодо наданих ним в матеріали справи доказів (схеми) наявності меж земельної ділянки площею 26,2 га та спірної земельної ділянки площею 3,4605 га.

Водночас, слід враховувати, що земельне законодавство, яке було чинне на час прийняття рішення від 28.09.1944, не вимагало визначення меж земельної ділянки, зокрема, розташування кутових точок контуру земельної ділянки, чим спростовується висновок експерта, що для визначення меж земельної ділянки Позивача мають бути топографо-геодезичні дані по просторовому місцю розташуванню кутових точок контуру земельної ділянки Позивача, а в разі відсутності таких даних, зіставити просторове, взаємне місцерозташування обох досліджуваних земельних ділянок не надається можливим, чого суди також не врахували, оскільки не дослідили та не надали належної оцінки всім зібраним у справі доказам.

Також, Суд звертає увагу на те, що судами під час розгляду справи не розглянуто питання правомірності розпорядження спірною земельною ділянкою Відповідачем-1, як комунальною власністю, з огляду на посилання Позивача про наявність на ній об`єктів нерухомого майна державної форми власності, як одну з підстав, що була наведена Позивачем при зверненні до суду з даним позовом про скасування спірного рішення від 07.12.2016.

Крім того, висновок судів про те, що станом на день розгляду справи земельна ділянка площею 3,4605 га з кадастровим номером 5110136900:18:017:0055, яка є предметом спору перестала існувати шляхом об`єднання з земельною ділянкою площею 0,5000 га за кадастровим номером 5110136900:18:017:0056, в результаті чого утворилася нова земельна ділянка площею 3,9605 га з кадастровим номером 5110136900:18:017:0058, а тому у судів відсутні підстави для скасування спірного рішення Одеської міської ради №1483-VII від 07.12.2016, є безпідставним, оскільки дані обставини не впливають на вирішення питання захисту прав землекористувача та оцінки судом законності прийняття ОМР спірного рішення.

При повторному розгляді даної справи ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.10.2020 року частково задоволено клопотання позивача про призначення судової експертизи вх.№25298/20 від 24.09.2020 року у справі №916/2851/17; призначено у справі № 916/2851/17 комплексну судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою.

22.03.2021 року на адресу суду надійшло повідомлення судового експерта про неможливість надання висновку №20-6595 від 01.03.2021 року вх.№7831/21. На адресу суду також повернуті матеріали справи №916/2851/17.

Неможливість надання висновку обумовлена тим, що позивачем не виконано клопотання експерта, який просив надати документи, а саме: матеріали архівної справи БТІ на земельну ділянку №55 по вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі, у повному обсязі починаючи з первинної інвентаризації та матеріали першовідведення земельної ділянки №55 по вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі, у т.ч. графічні, топографо-геодезичні дані з каталогами координат в державній системі координат, що характеризують первинні площу і межі земельної ділянки.

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області

30.04.2021 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області (вх.№1259/21), в якій Управління просило:

- залучити управління в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору;

- визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 року №1483-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 3,4605 га за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі будинку №54), присвоєння нової адреси та надання її в постійне користування Прокуратурі Одеської області";

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5110136900:18:017:0055 за Територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, номер запису про право (в Державному реєстрі прав) 18238210 від 21.12.2016;

- скасувати державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110136900:18:017:0055 за Прокуратурою Одеської області, номер запису про право (в Державному реєстрі прав) 18239305 від 21.12.2016.

В обґрунтування позовних вимог Управління вказує, що Адміністрація Держспецзв?язку є центральним органом виконавчої влади та є органом управління як для Управління Держспецзв?язку в Одеській області так і для Концерну РРТ .

Адміністрація Держспецзв?язку наказом від 24.06.2020 №356 «Про передачу державного майна із закріпленням на праві оперативного управління» (далі - Наказ), державне майно (об?єкти), які знаходяться за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55 вилучає із господарського відання Концерну Радіомовлення, радіозв?язку та телебачення (далі - Концерн РРТ) і передає з балансу Одеської філії Концерну РРТ на баланс та в державну власність Управлінню на праві оперативного управління.

Відповідно до пункту 7 Наказу, Управлінням 13.10.2020 було здійснено Державну реєстрацію речового права щодо об?єктів переданих та закріплених на праві оперативного управління, у зв?язку з чим Управління отримало Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 16.10.2020.

Тому, із переходом права на об?єкт, Управління, в силу дії статті 120 ЗК України, набуло право на земельну ділянку під об?єктами відповідно до частини першої статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об?єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Враховуючи викладене, а також те, що вимога третьої особи спрямована саме на предмет спору між позивачем та відповідачами, а тому, на думку Управління, може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Управління вказує, що спірне рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 року №1483-VII прийняте Одеською міською радою з перевищенням наданих їй на те повноважень. Третя особа вказує, що Адміністрація Держспецзв`язку є центральним органом виконавчої влади та є органом управління як для Управління Держспецзв`язку в Одеській області, так і для Концерну РРТ, ДП «ООРТПЦ» (теперішня філія Концерну РРТ).

Ухвалою суду від 25.05.2021 року залучено до участі у справі №916/2851/17 Управління державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, відповідну позовну заяву прийнято до розгляду.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

За наслідками нового розгляду даної справи, 18.11.2021 Господарським судом Одеської області постановлено рішення, яким у задоволенні позовних вимог Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення відмовлено у повному обсязі.

У задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову Концерну та позову третьої особи, суд першої інстанції виходив із того, що за відсутності у позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, станом на момент прийняття Одеською міською радою оскаржуваного рішення від 07.12.2016 року оформленої документації щодо землекористування з 1944 року, суд не може вважати доведеними їх посилання на те, що саме спірна земельна ділянка (або її частина) площею 3,4605га з кадастровим №5110136900:18:017:0055 взагалі коли-небудь перебувала у користуванні позивача та третьої особи, адже за даними технічної інвентаризації БТІ 2006 року площа земельної ділянки, яка перебуває в користуванні ООРТПЦ становить не 26,2 га, а лише 8,0093 га, а у 2013 році за даними Управління архітектури і містобудування 10,3 га.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що зменшення площі земельної ділянки, яка перебувала у користуванні позивача з 26,2 га до щонайменше 10,3 га, відбулося до 2006 року, тобто за 10 років до прийняття оскаржуваного рішення Одеської міської ради.

Також суд зазначав, що підставою виникнення у Одеського приймально-передавального радіоцентру права користування земельною ділянкою державної форми власності площею 26,2 га, було саме рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №1110 від 28.09.1944.

Разом з тим, суд врахував, що згідно із положеннями Земельного кодексу УРСР від 1922 року - особа, якій земельна ділянка була відведена в період дії даного Кодексу, може вважатися її законним землекористувачем лише з моменту настання обставин визначених в ст.ст. 180, 193 даного Кодексу, а за інших умов, дії особи які спрямовані на набуття прав щодо відведеної земельної ділянки (початок користування нею) з недодержанням в момент вчинення таких дій положень статті 180 Земельного кодексу УРСР від 1922 року є незаконними, а отже не створюють юридичних наслідків для такої особи по відношенню до відведеної їй земельної ділянки.

Суд наголошував, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.01.2020 року, ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.12.2020 року у цій справі було зобов`язано позивача надати до суду на виконання клопотання експерта належним чином посвідчені копії: матеріалів архівної справи БТІ на земельну ділянку АДРЕСА_1 , у повному обсязі, починаючи з первинної інвентаризації; матеріалів першовідведення земельної ділянки № 55 по вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі, у тому числі графічні, топографо-геодезичні дані з каталогами координат в державній системі координат, що характеризують первинні площу і межі земельної ділянки.

Незважаючи на це, ні позивачем, ні в подальшому третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору не надано ні суду, ні експертній установі під час проведення призначеної судом експертизи, витребувані документи, зокрема, землевпорядні документи щодо відведення земельної ділянки площею 26,2 га у 1944 році, у зв`язку з чим у суду немає відомостей про межі, місце розташування, простір і склад землекористувань, а також їх назви, найменування землекористувачів, час виконання землеустрою і його підставу, умови землекористування та інші істотні відомості, що мають міститися в постанові про затвердження проекту землеустрою, внаслідок чого суд не може пересвідчитися, що саме спірна земельна ділянка (або її частина) площею 3,4605га з кадастровим №5110136900:18:017:0055 взагалі коли-небудь перебувала у користуванні позивача та третьої особи та, що оскаржуваним рішенням Одеської міської ради, відповідно, порушуються права землекористування позивача Концерну РРТ та третьої особи Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області, що виключає можливість задоволення їх позовів.

З висновку судової експертизи вбачається, що в наданих архівних відомостях та в інших матеріалах справи відсутні геодезичні дані по просторовому місцю розташування кутових точок контуру земельної ділянки закріпленої за приймально - передавальним радіоцентром, що виключає можливість зіставлення та з`ясування наявності або відсутності накладання меж досліджуваних земельних ділянок.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність доказів, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, господарський суд зазначав, що висновок судової експертизи № 18-4696 від 26.02.2019 року не суперечить матеріалам справи.

Також суд враховував, що матеріали справи не містять відповідних документів Концерну РРТ на право землекористування (у розумінні вимог земельного законодавства починаючи із Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922 року та по даний час) із встановленням меж земельної ділянки площею 26,2 га, закріпленої за «приймально-передавальним радіоцентром» рішенням виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 28.09.1944 року №1110. Вказані обставини унеможливлюють вирішення питання чи знаходиться земельна ділянка, надана у постійне користування Прокуратурі Одеської області згідно рішення Одеської міської ради №1483-VІІ від 07.12.2016р. за кадастровим №5110136960:18:017:0055 в межах земельної ділянки, наданої Концерну радіомовлення, радіозв`язку згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №1110 від 28.09.1944 р. Позивачами не надано належних доказів в цій частині.

При цьому, господарський суд відхилив посилання Концерну РРТ на протокол № 2 Одеської обласної державної адміністрації від 19.10.2004 року, яким вирішено що Одеській міській раді необхідно прийняти рішення про закріплення за Одеським обласним радіотелевізійним передавальним центром земельної ділянки, площею 8 га для будівництва нової телевізійної вежі за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вказаний протокол не є належним доказом виділення вказаної земельної ділянки у розумінні ст.ст. 122, 123, 125, 126 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент складання протоколу № 2 ООДА).

Тим більше, Одеської міською радою відповідне рішення так і не було прийняте.

Щодо питання наявності будь-якого нерухомого майна на земельній ділянці, площею 3,4605 га, за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі буд. № 54) суд, враховуючи висновок судової експертизи від 26.02.2019 р. № 18-4696 та лист Фонду державного майна України вих. № 10-15-1689 від 26.01.2018 року, яким надано витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо окремого нерухомого державного майна Одеської філії Концерну РРТ, дійшов висновку про відсутність доказів, що земельна ділянка, надана у постійне користування Прокуратурі Одеської області згідно рішення Одеської міської ради №1483-VІІ від 07.12.2016р. за кадастровим № 5110136960:18:017:0055, розташована в межах земельної ділянки, наданої Концерну радіомовлення, радіозв`язку згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №1110 від 28.09.1944 р., у зв`язку з чим вважав недоведеним позивачем факт знаходження об`єктів нерухомості Концерну РРТ саме на тій частині земельної ділянки, яка надана у постійне користування Прокуратурі Одеської області згідно рішення Одеської міської ради №1483-VІІ від 07.12.2016р. за кадастровим № 5110136960:18:017:0055.

Враховуючи недоведеність Концерном РРТ та Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області факту знаходження об`єктів нерухомості державної власності саме на тій частині земельної ділянки, яка надана у постійне користування Прокуратурі Одеської області згідно рішення Одеської міської ради №1483-VІІ від 07.12.2016р. за кадастровим № 5110136960:18:017:0055, господарський суд дійшов висновку про правомірність розпорядження спірною земельною ділянкою Одеською міською радою, як земельною ділянкою комунальної власності. При цьому посилання Концерну РРТ про наявність саме на вказаній земельній ділянці об`єктів нерухомого майна державної форми власності не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.

Таким чином, Одеська міська рада мала достатній обсяг повноважень щодо надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, а тому оспорюване рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 р. № 1483-VII є таким, що прийняте в межах повноважень, наданій останній та відповідно до вимог чинного законодавства.

Віднесення даної земельної ділянки саме до земель комунальної власності підтверджується і довідкою зі Звіту про наявність земель (форма 6-зем) від 07.11.2016 та висновком Управління Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області від 07.11.2016 року № 19-1505-0.11-5494/2-16 по проекту землеустрою від 17.11.2016 р. щодо відведення даної земельної ділянки у постійне користування прокуратурі Одеської області.

Крім того, ДП "Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр" не заперечувало того факту, що вказана земельна ділянка знаходиться у комунальній власності. Підтвердженням цього також є протокол № 2 від 19.10.2004 р. Одеської обласної державної адміністрації, яким вирішено, що Одеській міській раді необхідно прийняти рішення про закріплення за позивачем земельної ділянки площею 8 га для будівництва нової телевізійної вежі по Люстдорфській дорозі, 55, на який у своєму позові посилається позивач. Також підтвердженням вказаних обставин є неодноразове звернення останнього на адресу Одеської міської ради для оформлення прав на земельну ділянку.

При цьому, суд посилався на те, що відповідно до чинного генерального плану забудови м. Одеси від 2015 року, детального плану вищевказаної території, затвердженого зі змінами 10.09.2015, та плану зонування території м. Одеси, затвердженого 19.10.2016, вищевказана земельна ділянка розташована в зоні змішаної багатоквартирної жилої та громадської забудови. Таким чином, суд вважав, що наміри державного підприємства щодо оформлення прав та використання земельної ділянки для цілей, передбачених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 28.09.1944 за № 1110 (будівництво нової телевізійної вежі), взагалі не можуть бути реалізовані, оскільки це є порушенням вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та суперечить містобудівній документації м. Одеси.

З урахуванням вказаного, проаналізувавши докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог як Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, так і Управління Держаної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області, у зв`язку з чим відмовив у їх задоволенні.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційних скарг.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами, в яких просять рішення скасувати повністю та ухвалити нове - яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційні скарги ідентичні за своїм змістом.

Скаржники вважають оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим, поверховим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг скаржники вказували про те, що рішення Адміністрації Держспецзв`язку щодо добровільної відмови від земельної ділянки, яка є предметом спору, не приймалось, згоди на вилучення земельної ділянки для суспільних та інших потреб на користь органів місцевого самоврядування не надавалось.

Склад Паливно-мастильних матеріалів літ. «Н» займав частину земельної ділянки, яка на теперішній час є предметом розгляду даної справи. Об`єкт, який був переданий до Управління Держспецзв`язку в Одеській області відповідно до Наказу від 24.06.2020 № 356 «Про передачу державного майна із закріпленням на праві оперативного управління», має вплив на земельну ділянку, яка розташована під ним, а тому на неї (на земельну ділянку) поширюється дія статті 120 ЗК України.

У рішенні суду зроблено хибні висновки та надано не в повній мірі оцінку доказам, які могли встановити фактичне розміщення земельної ділянки в 3,4605 га.

На думку скаржників, додані Управлінням Держспецзв`язку в Одеській області Схеми, які мають суттєве значення у вирішенні спірних питань, судом не оцінювались, судом односторонньо та не в повній мірі досліджено докази, а деяким із них жодної оцінки не надавалось.

Суд не звернув уваги на той факт, що Управління Держспецзв`язку в Одеській області не могло надати експертній установі, під час проведення призначеної судом експертизи, витребувані документи, зокрема, матеріали архівної справи та БТІ на земельну ділянку АДРЕСА_1 , починаючи з первинної інвентаризації та матеріали першовідведення земельної ділянки № 55 по Люстдорфській дорозі в м. Одеса, у тому числі графічні, топографо-геодезичні дані з каталогами координат в державній системі координат, що характеризують первинні площу і межі земельної ділянки, так як було залучене до розгляду даної справи лише 25.05.2021.

Також додаток до акту від 15 травня 1993 року підтверджує факт, що ООРТПЦ було належним землекористувачем, згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящихся та використовувало земельну ділянку загальною площею 26,2 га та свідчить про те, що судом поверхово досліджено докази.

При цьому, скаржники зазначали, що у рішенні суду зроблені хибні висновки щодо недоведеності Концерном РРТ та Управлінням Держспецзв`язку в Одеській області факту знаходження об`єктів нерухомості.

Судом було поверхово та односторонньо досліджено питання правомірності прийняття оспорюваного рішення Одеською міською радою від 07.12.2016 № 1483-VII.

Судом не було враховано той факт, що на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №1110 від 28.09.1944 на земельній ділянці загальною площею 26,2 га був розташований приймально-передавальний радіоцентр, який 31.12.1945 наказом народного комісара зв`язку Союзу РСР № 586 "О вводе в постоянную експлуатацию Одесского радиоцентра", а після завершення будівельних робіт був введений в експлуатацію як Одеський приймально-передавальний радіоцентр, а землі, на яких він розташовувався, були землями зв`язку.

Матеріали справи не містять доказів надання власником земельної ділянки заяви про зміну цільового призначення земельної ділянки державної форми власності, розташованої за спірною адресою з земель зв`язку на землі житлової та громадської забудови. Також матеріали справи не містять розробленого у встановленому законом порядку проекту відведення спірної земельної ділянки із зміною її цільового призначення.

Судом не було взято до уваги рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/3536/20 в аналогічних правовідносинах, яке набрало законної сили.

У відзиві на апеляційну скаргу Одеська міська рада просить скаргу Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.11.2021 року у справі № 916/2851/17 - залишити без змін.

Зокрема, Одеська міська рада зазначає, що матеріали справи не містять відповідних документів Концерну РРТ на право землекористування (у розумінні вимог земельного законодавства починаючи із Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922 року та по даний час) із встановленням меж земельної ділянки площею 26,2 га, закріпленої за «приймально-передавальним радіоцентром» рішенням виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 28.09.1944 року №1110. Вказані обставини унеможливлюють вирішення питання чи знаходиться земельна ділянка, надана у постійне користування Прокуратурі Одеської області згідно з рішенням Одеської міської ради N° 1483-VII від 07.12.2016 р. за кадастровим №5110136960:18:017:0055 в межах земельної ділянки, наданої Концерну радіомовлення, радіозв?язку згідно з рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №1110 від 28.09.1944 р. Позивачами не надано належних доказів в цій частині.

Також, враховуючи відсутність доказів стосовно того, що земельна ділянка, надана у постійне користування Прокуратурі Одеської області згідно з рішенням Одеської міської ради №1483-VII від 07.12.2016 р. за кадастровим № 5110136960:18:017:0055, розташована в межах земельної ділянки, наданої Концерну радіомовлення, радіозв?язку згідно з рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих N 1110 від 28.09.1944 р., суд дійшов до правильного висновку про недоведеність Концерном РРТ факту знаходження об`єктів нерухомості Концерну РРТ (які в подальшому передані Управлінню Держспецзв?язку по Одеській області) саме на тій частині земельної ділянки, яка надана у постійне користування Прокуратурі Одеської області згідно з рішенням Одеської міської ради №1483-VII від 07.12.2016р. за кадастровим № 5110136960:18:017:0055.

У відзиві на апеляційну скаргу Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.11.2021 у справі № 916/2851/17 - залишити без змін.

Зокрема, департамент зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у даній справі дійшов правомірного висновку про те, що Одеська міська рада мала достатній обсяг повноважень щодо надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, а тому рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 р. № 1483-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 3,4605 га, за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі буд. № 54), присвоєння нової адреси та надання її в постійне користування прокуратурі Одеської області» є таким, що прийняте в межах повноважень, наданій останній відповідно до вимог чинного законодавства.

У письмових пояснення Управління Держспецзв`язку в Одеській області посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі №372/5635/13, відповідно до якої набуття особою права користування земельною ділянкою на підставі рішень, які не скасовані, не позбавляє цю особу права користування земельною ділянкою в установленому законом порядку, яке зберігається до його належного переоформлення, а рішення №1110 від 28.09.1944 наразі не скасовано.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 у складі головуючого судді: Головея В.М., суддів: Богатиря К.В., Будішевської Л.О., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

15.12.2021 року до апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області на рішення Господарського суду Одеської області від 18.11.2021 року.

Ухвалою суду від 13.01.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області. Об`єднано апеляційні скарги Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області та Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в одне апеляційне провадження.

22.12.2021 року до апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на рішення Господарського суду Одеської області від 18.11.2021 року.

Ухвалою суду від 31.01.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення. Об`єднано апеляційні скарги Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області та Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в одне апеляційне провадження. Призначено розгляд справи на 16.02.2022 року о 12:30 год.

15.02.2021 головуючим суддею Головеєм В.М. заявлено самовідвід, шляхом подання письмової заяви в порядку ч.2 ст. 35 ГПК України, який заявлений з метою виключення сумнівів щодо законності розгляду апеляційних скарг, враховуючи що головуючий суддя Головей В.М., приймав участь у складі колегії при розгляді справи №916/1090/19 щодо одного й того ж предмету спору, земельної ділянки, яка є предметом спору і в справі №916/2851/17.

Ухвалою суду від 15.02.2022 року заяву головуючого судді Головея В.М. про самовідвід задоволено. Відведено головуючого суддю Головея В.М. від участі у розгляді справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя А.І. Ярош, судді К.В.Богатир, Л.О. Будішевська) від 16.02.2022р. прийнято вищезазначені апеляційні скарги до свого провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 30.03.2022 року.

Розпорядженням керівника апарату суду від 21.03.2022 року №393 відповідно до підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XІ «Перехідні положення» ГПК України, підпунктів 2.3.17, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 15.09.2016 року, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2851/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2022 року, справу розподілено на розгляд колегії суддів у складі Ярош А.І. (головуючий), судді Н.С. Богацька, К.В. Богатир.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022 прийнято справу №916/2851/17 до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя А.І. Ярош, судді Н.С. Богацька, К.В. Богатир. Постановлено, що про дату, час та місце судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 призначено справу № 916/2851/17до розгляду на 11.10.2022р. о 14:00.

11.10.2022 від Одеської обласної прокуратури до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2022 розгляд справи №916/2851/17 відкладено на 21.11.2022р. о 14:00 год.

Проте, у зв`язку з відсутністю в Південно-західному апеляційному господарському суді електроенергії, зумовленою проведенням в місті Одеса екстрених відключень з метою збалансування енергосистеми та уникнення аварій на обладнанні, судове засідання у справі №915/1009/21, призначене на 21.11.2022 о 14:00, не відбулося, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 призначено розгляд справи №916/2851/17 на 24.01.2023 о 14:00.

У зв`язку із перебуванням судді Богацької Н.С. у відпустці, судове засідання 24.01.2023 у справі №916/2851/17 не відбулось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 призначено розгляд справи №916/2851/17 на 14.03.2023 о 12:30.

Між тим, з огляду на оголошення повітряної тривоги, судове засідання у справі №916/2851/17, призначене 04.04.2023 о 13:00, не відбулося, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 призначено розгляд справи №916/2851/17 на 18.04.2023 о 14:00.

15.02.2022 від Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. № 4690/21/д6), вказане клопотання мотивоване тим, що згідно вказівки Адміністрації Держспецзв?язку від 31.12.2021 №13/01/03-6473 щодо проведення заходів з виділу складових частин нерухомого майна в окрему облікову одиницю, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55, Управлінням Держспецзв?язку в Одеській області були проведені заходи щодо поділу нерухомого майна реєстраційний номер 2191042151101, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55 та здійснено державну реєстрацію прав власності на новостворені об`єкти за адресами: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55 та м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55-П.

Заявник зазначив, що неможливість подання доказів до суду першої інстанції пов`язана з тим, що поділ був здійснений після прийняття рішення судом першої інстанції, а державна реєстрація речового права на нерухоме майно про реєстрацію права власності поділених об`єктів була здійснена лише 03.02.2022.

В період з 01.02.2022 по 09.02.2022 представник Управління перебувала на лікарняному, що підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність від 01.02.2022.

Просить долучити документи, а саме:

-лист Адміністрації Держспецзв`язку від 31.12.2021 № 13/01/03-6473;

-копію висновку від 11.02.2022 щодо технічної можливості поділу об`єкту нерухомості на два самостійних об`єкта, розташованого за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55;

-копію технічного паспорту на новостворений об`єкт в результаті поділу за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55;

-копію Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; інформацію про державну реєстрацію іншого речового права від 03.02.2022;

-копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.02.2022.

16.03.2022 від Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. № 4690/21/д8) мотивоване тим, що в рамках кримінального провадження №12020000000000922 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 366, частиною другою статті 364, частиною четвертою статті 197-1 Кримінального кодексу України, старшим слідчим ОВС ГСУ НП України 13.05.2021 було підготовлено та надіслано на адресу Сумського відділення Національного наукового центру «інститут судових експертиз» постанову від 07.05 2021 про призначення судової земельно-технічної експертизи.

Неможливість подання доказів до суду першої інстанції пов`язано з тим, що висновок експерта був складений лише 29.11.2021, що є значно пізніше ніж дата прийняття рішення Господарським судом Одеської області у даній справі № 916/2851/17 (дата прийняття рішення у справі - 18.11.2021), враховуючи вищевикладене, просили долучити.

- копію висновку експерта від 29.11.2021 №1112/2559/2560/2574-2575 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по кримінальному провадженні №12020000000000922.

06.05.22 та 07.10.22 від Одеської міської ради надійшли заперечення на клопотання про приєднання висновку експерта від 29.11.2021, де ОМР зазначає про те, що Управління не обгрунтувало неможливість подання копії експерта разом з апеляційною скаргою, на даний час обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні відсутній, тобто судом у межах кримінального провадження не надано оцінку вказаному висновку експерта.

07.10.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли додаткові письмові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу від Одеської міської ради, в якій остання зазначає, зокрема, про те, що в період з 1991 по 2015 Управління не зверталось до ОМР для оформлення прав на земельну ділянку у встановленому законодавством порядку із наданням необхідних документів.

Крім того, відповідач зазначає, що станом на даний час земельні ділянки по Люстдорфській дорозі, 55 загалом сформовані та освоєні, право власності та користування зареєстровано. Поряд з спірною земельною ділянкою Управління знаходиться земельні ділянки приватної власності, а також земельні ділянки комунальної власності, при цьому, жодних відомостей щодо оскарження управлінням передачі усіх зазначених земельних ділянок відсутні.

У запереченнях щодо додаткових пояснень до відзиву Управління Держспецзв`язку в Одеській області зазначає, що Державна служба спеціального зв?язку та захисту інформації України (Держспецзв`язку) утворена на виконання ухваленого 23 лютого 2006 року Закону України «Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України» на базі ліквідованого Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України з 01.01.2007, а тому Управління ніяк не могло звертатися з відповідним клопотанням до Одеської міської ради, так як такої служби в період з 1991 по 31.12.2006 ще не існувало. ДП «ООРТІЩ» (землекористувач спірної земельної ділянки) та Концерн РРТ увійшли в сферу управління Адміністрації Держспецзв?язку лише у 2011 році, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України 901-р від 14.09.2011 «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації». Згідно Наказу, об`єкти Управлінню були передані лише в середині 2020 року. Дані факти свідчать про те, що до середини 2020 року Управління не могло звертатися до ОМР з клопотанням про оформлення прав на земельну ділянку, так як Управління таке право ще не мало. Отже, Рішення, яке наразі оспорюється, було прийнято ОМР у 2016 році, що було значно раніше, ніж виникнення права на об`єкти та земельну ділянку під ними в Управлінні.Конец формы

31.03.2023 до суду апеляційної інстанції від Одеської обласної прокуратури надійшли письмові заперечення на клопотання Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області, в яких представник прокуратури просить відмовити в долученні доказів, оскільки докази, на які посилається Управління у клопотанні від 15.02.2022, не існували на момент прийняття рішення суду першої інстанції, а тому не можуть бути прийнятті судом незалежно від причини їх неподання.

Розглянувши у судовому засіданні 18.04.2023 вищевказані клопотання про долучення доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України третя особа повинна подати суду докази разом з поданням письмових пояснень.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статей 80, 269 ГПК України.

Наведені положення ГПК України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи». При цьому, тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів.

Така правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 08.09.2022 у справі № 910/5011/18, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14 та від 01.07.2021 у справі № 46/603.

Водночас, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 ГПК України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Наведений висновок також послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19, від 03.11.2021 у справі № 915/951/20, від 10.08.2022 у справі № 922/739/21.

Колегія суддів зауважує, що усі без виключення докази, які Управління Держаної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області у клопотаннях (вх.№ 4690/21/д6 від 15.02.2022 та вх. № 4690/21/д8 від 16.03.2022) просить долучити до матеріалів справи, датовані після ухвалення рішення суду першої інстанції, яке оскаржується.

Таким чином, відсутність існування вищевказаних доказів станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції взагалі виключає прийняття їх апеляційним судом.

Також враховується, що Управління Держаної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області мало можливість скористатися правом на отримання додаткового часу для подання вказаних доказів з обґрунтуванням неможливості своєчасного їх подання, письмово повідомивши про це суд першої інстанції, однак відповідних дій не здійснило, про причини, які завадили звернутися із заявою відповідно до ч. 4 ст. 80 ГПК України не наведено.

Зокрема, що зі змісту самого клопотання (вх. № 4690/21/д8 від 16.03.2022) вбачається, що постанова про призначення судової земельно-технічної експертизи датована ще 07.05.2021.

Враховуючи викладене, колегія суддів протокольною ухвалою суду від 18.04.2023 відмовила у задоволенні клопотань вх.№ 4690/21/д6 від 15.02.2022 та вх. № 4690/21/д8 від 16.03.2022 про долучення нових доказів до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів в суді апеляційної інстанції:

28.09.1944 Виконавчим комітетом Одеської міської ради депутатів трудящих прийнято рішення за № 1110 «Про закріплення за приймально-передавальним радіоцентром колишньої території передавальної радіостанції РВ-12» (мовою оригіналу: «О закреплении за приемно-передающим радиоцентром бывшей территории передающей радиостанции РВ-13»), яким вирішено закріпити за приймально-передавальним радіоцентром територію колишньої радіостанції РВ-13 у с. Дмитрівка по Люстдорфській дорозі розміром 17,5 га; доручити ГОРЗО для розміщення всіх щогл на антенному полі додатково прирізати до радіостанції ділянку відчуженої землі, яка знаходиться між територією радіостанції та артскладами, розміром 8.7 га. Загальна площа закріплена за передавальною радіостанцією складає 26, 2 га (т. 1 а.с. 37, 190-194).

В матеріалах справи міститься копія схеми викопіювання із генерального плану території радіостанції на предмет прирізки земельної ділянки 8,7 га (т. 12 а.с. 68).

15.05.1953 Одеським бюро технічної інвентаризації був складений Схематичний план садибної ділянки, що знаходиться в м. Одесі по вул. Люстдорфська дорога, 29 - користувач: Одеський Радіоцентр, квартал № 132 в якому зазначено зокрема, що загальна площа земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні Одеського радіоцентру, складає 247785,75 м2, яка обмежена вулицями Люстдорфська дорога / 1-а лінія Дмитровки / КВ 133 / КВ 134-135 (т.12 а.с. 66-67).

13.05.1954 Виконавчим комітетом Одеської міської ради депутатів трудящих прийнято рішення за №415 «Про результати обміру земель по будівельному кварталу №188-132 в м. Одесі» (мовою оригіналу: «О результатах обмера земель по строительному кварталу №188-132 г. Одесса») було вирішено, зокрема:

- затвердити надані комісією висновки по обміру земель будівельного кварталу №188-132 загальною площею 266629 м2 та пропозиції комісії;

- закріпити за землекористувачами будівельного кварталу 188-132, які надали правоустановчі документи на земельні площі;

- встановити для домоволодінь, користувачі яких не пред`явили правовстановлюючі документи, зокрема, Одеський Радіоцентр, земельну площу по нормам, передбаченим чинним законоположенням у кількості 266480 м2 (том 12 а.с. 42-43).

В матеріалах справи міститься акт від 15.05.1993 по обміру території об`єкта № 1 за адресою: м. Одеса, Чорноморська дорога, 55 (том 12 а.с.48), згідно якого:

- усього згідно рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.09.1944 року №1100- 26,2 га;

- територія, що використовується ООРТПЦ за призначенням: технічна територія (технічна споруда, басейн, склади, автобокси) 3,2 га;

- антенне поле (використовується під антено фідерні споруди під ними місто і сіножать для працівників підприємства) 14,64 + 1,96;

- житловий будинок для працівників підприємства 0,8 га

- Всього: 20,6 га.

Мовою оригіналу «Територия отчужденная с 1944 по 1979 год решениями Министерством связи и Обласным Советом: ППТОК - 1,25 га СМУ связи - 0,95 га Лаборатория ОПТУС - 0,85 Мастерск. ГТС (гараж) - 0,9 га Битрадиотехника - 0,8 га Дорога (скоростная магистраль) - 0,85 га Итого: 5,6 га.».

02.12.1996 директором Одеського ОРПЦ та Одесателеком було складено акт звіряння зайнятої площі Одесателеком за адресою: м. Одеса, Чорноморська дорога, 55 (т. 12 а.с. 47).

19.10.2004 в Одеській обласній державній адміністрації відбулась нарада щодо виділення Одеському обласному радіотелевізійному передавальному центру земельної ділянки для будівництва нової радіотелевізійної вежі в м. Одесі на якій були присутні представники Одеської облдержадміністрації та ОМР.

За результатами спільної наради був складений протокол №2, в якому було відображено рішення, а саме: на виконання окремого доручення Прем`єр міністра України від №40751/0/1-04 вирішено побудувати нову телевізійну вежу у м. Одеса на території Одеського обласного радіотелевізійного передавального центру за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55; на черговій сесії ОМР: прийняти рішення про закріплення за Одеським ОРТПЦ земельної ділянки площею 8 га для будівництва нової телевізійної вежі за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55, тощо (т. 1 а.с. 38-39).

10.10.2006 Одеське міське управління земельних ресурсів направило Голові Одеської обласної ради лист вих.№02-05/1478-08, в якому повідомило, що до Одеської міської ради з 2004 року неодноразово звертався Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр з проханням оформити землекористування за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55. Вказано, що до теперішнього часу Одеським обласним радіотелевізійним передавальним центром не надано до управління копії технічних паспортів ОМБТІ та РОН на існуючі будівлі і споруди та узгоджений проект будівництва нової телевізійної вежі. Зазначено, що на даний момент розпорядження цими землями, на яких розташовані будівлі та споруди ДП ООРТПЦ єкомпетенцією Одеської обласної державної адміністрації. Зауважено, що для можливості розгляду питання оформлення ООРТПЦ землекористування за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55 можливо здійснити після надання необхідних документів і матеріалів у відповідності з чинним законодавством (т. 3 а.с. 45-46).

12.10.2006 Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр Концерну РРТ листом за №605/12 звернувся до Начальника обласного управління земельних ресурсів Держкомзему України, в якому із посиланням на те, що земельна ділянка площею 26,2 га знаходиться у постійному користуванні ООРТПЦ на підставі рішення Виконкому ОМР депутатів трудящих №1110 від 28.09.1944 та те, що на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні Концерну РРТ планується будівництво нової вежі, попросив оформити відповідний державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55.

22.10.2007 Головне управління земельних ресурсів у Одеській області Державного агентства земельних ресурсів України листом вих. № 2-4-05/728 повідомило ДП «ООРТПЦ», що в даному випадку повноваження щодо розпорядження землями в межах населеного пункту, на яких розташовані державні підприємства, відносяться до компетенції Одеської обласної державної адміністрації (т. 3 а.с. 47-48).

22.07.2009 Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності на будівлі Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр», яким засвідчено, що об`єкт в цілому, який розташований за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55, дійсно належить Державі Україна в особі Державного комітету телебачення та радіомовлення України на праві державної власності і складається з житлових будинків літ. А, Б, гаражу літ, В, студії літ. Г, технічної будівлі літ. Д, антенного складу літ. Е, складів літ. Ж, З, И, лабораторії літ. К, вбиральні літ. Л, сараю літ. М, загальною площею 2417,2 м2, відображених у технічному паспорті від 20.10.2006.

Свідоцтво видано на підставі наказу Народного Комісаріату зв`язку СРСР №586 від 31.12.1945, наказу Республіканського вузлу радіомовлення, радіозв`язку та телебачення Міністерства Зв`язку УРСР від 09.03.1978 № 22 (т. 1 а.с. 40).

19.06.2014 Прокурор Одеської області звернувся до Голови державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України з листом, в якому зазначив, що земельна ділянка, яка відводиться для будівництва житлового комплексу, знаходиться в межах земельної ділянки ООРТПЦ та попросив погодити розміщення проектованого житлового комплексу на земельній ділянці загальною площею 0,8419 га по АДРЕСА_2 (т. 12 а.с. 46).

23.06.2014 Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України листом № 61/017-1362 у відповідь на вказаний лист повідомила, що Адміністрація Держспецзв`язку погоджує розміщення проектованого житлового комплексу на земельній ділянці орієнтовною площею 0,8419 га на перетині вул. Жаботинського та вул. 1-а лінія в м. Одеса (т. 2 а.с. 188).

В матеріалах справи міститься топогеографо-геодезична зйомка щодо розміщення вказаної земельної ділянки площею 0,8419 га (т. 2 а.с. 189).

10.09.2015 Одеською міською радою прийнято рішення № 6937-VI «Про затвердження документації щодо внесення змін до детального плану території в районі Одеського обласного радіотелевізійного центру по Люстдорфській дорозі, 55 у м. Одесі» (т. 2 а.с. 65-66).

26.01.2016 Одеський міський голова листом за № 022-14/108 звернувся до Голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, в якому зазначив, що рішенням Одеської міської ради №6011-VI від 24.12.2014 надано дозвіл на внесення змін до детального плану території в районі Одеського обласного радіотелевізійного центру по Люстдорфській дорозі, 55 в м. Одесі за рахунок коштів комунального підприємства «Міське капітальне будівництво». На даний час вказана територія зайнята Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та з метою взаємного співробітництва попросив погодити відведення земельних ділянок за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55, розташованих у межах розробки кварталу КП «Міське капітальне будівництво», для здійснення подальшої забудови зазначеної території та запропонував виділити 18 квартир для службовців у збудованих жилих будинках (том 12 а.с. 45).

Відповідь на вказаний лист в матеріалах справи відсутня.

04.07.2016 наказом Адміністрації Державною служби спеціального зв`язку та захисту інформації № 418 «Про реорганізацію державних підприємств «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний цент» і «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний цент», яким ДП «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний цент» та ДП «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний цент» реорганізовано шляхом приєднання їх до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення; встановлено, що останній є їх правонаступником (т. 1 а.с. 64-69).

26.06.2017 в.о. генерального директора Концерну РРТ О.М. Богдановим прийнято наказ №10 про початок роботи Одеської філії Концерну РРТ (т. 1 а.с. 70).

Наказом №333 від 17.05.2016 у редакції наказу №461 від 15.08.2017 затверджено Статут Концерну РРТ, код ЄДРПОУ 01190043 (т. 1 а.с. 72-88).

21.09.2016 на засіданні сесії Одеською міською радою прийнято рішення №1166-VII, на підставі якого Одеська міська рада надала Прокуратурі Одеської області дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 6,0000 га, за адресою м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі буд. № 54), для будівництва, обслуговування та експлуатації багатоквартирних житлових будинків з вбудованими громадськими приміщеннями (т. 2 а.с. 51-52).

В подальшому, за клопотанням Прокуратури Одеської області від 17.10.2016 (том 2 а.с. 49), ТОВ «ІНАГРО КОМІНТЕРНІВСЬКЕ» було підготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування Прокуратурі Одеської області для будівництва, обслуговування та експлуатації багатоквартирних будинків з вбудованими громадськими приміщеннями за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі буд. № 54) (т.2 а.с. 43-48).

17.11.2016 Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради складено висновок №01-11/5722-390пз по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування, про погодження земельної ділянки та її відведення в постійне користування, за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Жаботинського (в районі буд. №54), для будівництва, обслуговування, та експлуатації багатоквартирних житлових будинків з вбудованими громадськими приміщеннями (т. 1 а.с. 133-135).

07.12.2016 Одеською міською радою прийнято рішення №1483-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 3,4605 га, за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, (в районі буд. №54), присвоєння нової адреси та надання її в постійне користування Прокуратурі Одеської області», яким:

-затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий № 5110136900:17:017:0055), площею 3, 4605 га (категорія земель за основним цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови), за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі будинку № 54);

-присвоєно земельній ділянці площею 3,4605 га (кадастровий №5110136900:17:017:0055), нову адресу: м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А;

-надано Прокуратурі Одеської області земельну ділянку в постійне користування для будівництва, обслуговування та експлуатації багатоквартирних житлових будинків з вбудованими громадськими приміщеннями.

05.12.2016 до Державного земельного кадастру внесено інформацію про земельну ділянку за кадастровим № 5110136900:17:017:0055, про що свідчить витяг № НВ-5103709762019 (т. 1 а.с. 138-142).

21.12.2016 державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради проведено державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку кадастровий № 5110136900:17:017:0055.

Підставою для проведення вказаної реєстрації стали: рішення Одеської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, присвоєння нової адреси та надання її в постійне користування, №1483-VII від 07.12.2016; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5103709762019 від 05.12.2016.

01.02.2017 ДП «ООРТПЦ» звернулося до Одеської міської ради з листом № 99/1 щодо надання роз`яснень стосовно прийнятих Одеською міською радою рішень без відома та погодження з землекористувачем та просило вжити заходи щодо їх скасування.

17.03.2017 Одеська міська рада листом вих. №73/1-гс у відповідь на вказаний лист повідомила ДП «ООРТЦ», що рішення Одеської міської ради №1166-VII від 21.09.2016 та №1483-VII від 07.12.2016 були прийняті відносно земель комунальної власності, на яких відсутні будівлі та споруди державної форми власності (т. 4 а.с. 58).

14.12.2017 Одеською міською радою прийнято рішення №2863-VІІ «Про надання згоди Прокуратурі Одеської області на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок площею 0,5000га, за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55-Д та площею 3,4605га, за адресою м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А», яким Прокуратурі Одеської області надано згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, а саме земельної ділянки (кадастровий №5110136900:18:017:0056), площею 0,5000га, розташованої за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55-Д та земельної ділянки (кадастровий №5110136900:18:017:0055) площею 3,4605га, що розташована за адресою м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А (т. 6 а.с. 201).

23.02.2018 Одеська обласна державна адміністрація листом повідомила Прокуратуру Одеської області, що ООДА не видавалися розпорядження про передачу у власність чи користування Концерну РРТ та ДП «ООРТЦ» земельних ділянок, що розташовані за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55 (т. 4 а.с. 63).

21.03.2018 Одеською міською радою прийнято рішення №2863-VІІ «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55-Д та за адресою м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А», яким погоджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55-Д, вул. Жаботинського, 54-А та присвоєно сформованій шляхом об`єднання земельній ділянці кадастровий №5110136900:18:017:0058), площею 3,9605га нову адресу м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А (т. 6 а.с. 200).

13.03.2018 до Державного земельного кадастру внесено інформацію про земельну ділянку кадастровий № 5110136900:18:017:0058, про що свідчить витяг № НВ-5106127292018 (т. 6 а.с. 202-207).

В матеріалах справи також міститься:

- лист Фонду державного майна України вих. №10-15-1689 від 26.01.2018 щодо надання витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо окремого нерухомого державного майна Одеської філії Концерну РРТ, яке перебуває на балансі Концерну РРТ (т. 2 а.с.180, т. 3 а.с. 26).

Додатком до листа є Витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо окремого нерухомого державного майна, згідно якого на балансі Одеської філії Концерну РРТ перебуває майно за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55, а саме: склад площею 219,9 кв.м., гараж (склад) площею 116,7 кв.м., технічна будівля № 2 (студія) площею 19 кв.м., щогла металева 86м площею86 пог.м., огородження площею 300 пог.м., асфальтові доріжки площею 352 кв.м., басейн бризкальний площею 100 куб.м., зовнішня каналізація площею 84,5 пог.м., об`єкт громадської оборони (сховище) площею 22,7 кв.м., земельна ділянка площею 23709 кв.м., гараж (склад) площею 118,6 кв.м., прожекторна щогла 5м площею 5 пог.м., туалет площею 3,6 кв.м., металевий контейнер, огородження площею 190 пог.м., мережі водопроводу площею 42 пог.м., мережі водопроводу площею 77 пог.м., склад паливо-мастильних матеріалів 26,4 кв.м. (т. 2 а.с. 181-182, т. 3 а.с. 27-28).

- лист Фонду державного майна України вих. № 10-15-4657 від 07.03.2018 щодо надання відомостей з реєстру нерухомого майна (будівель, споруд та земельних ділянок) за місцезнаходженням: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55, яке перебувало на балансі Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр» станом на 01.01.2016 та 01.01.2017.

Додатком до листа є Інформаційна довідка про нерухоме майно за місцезнаходженням: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55, яке перебувало на балансі ДП «ООРТПЦ» станом на 01.01.2016 року та 01.01.2017 року (т. 4 а.с. 101-102).

- копії правовстановлюючих документів та матеріалів технічної інвентаризації об`єкту нерухомості будівлі ДП «ООРТПЦ», який розташований за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55 (т. 4 а.с. 103-116).

- балансова довідка Концерну РРТ від 09.02.2018 (т. 4 а.с. 28-29).

- передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей, активів, зобов`язань та забезпечень ДП «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр» до правонаступника Концерну РРТ, затверджений 29.06.2017 Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (т. 3 а.с. 19-25).

- технічний паспорт від 09.02.2018, виготовлений ТОВ «Одеса Експерт роял» на виробничий будинок радіопередавальна станція Одеса та Виробнича лабораторія за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55 (т. 3 а.с. 97-112).

- наказ Адміністрації Держспецзв`язку України від 24.06.2020 №356 «Про передачу державного майна із закріпленням на праві оперативного управління», яким:

1.вилучено господарського відання Концерну РРТ і передано з балансу Одеської філії Концерну РРТ на баланс та в державну власність Управління Держспецзв`язку по Одеській області державне майно, що належить до сфери управління Адміністрації Держспецзв`язку України за переліком, викладеним у додатку № 1;

2.закріплено державне майно, передане згідно з п.1 цього наказу, на праві оперативного управління за Управлінням Держспецзв`язку по Одеській області з дня затвердження акту приймання-передачі та доручено начальнику Управління Держспецзв`язку по Одеській області здійснити в установленому законодавством порядку державну реєстрацію речових прав щодо об`єктів передачі, переданих та закріплених згідно з цим наказом, права на які підлягають такій реєстрації (т. 12 а.с. 24).

Додатком №1 до наказу є Перелік державного майна, що передається з балансу Одеської філії Концерну РРТ на баланс Управління Держспецзв`язку по Одеській області, в якому зазначено що майно розташоване на земельній ділянці орієнтовною площею 2,37 га за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55 (т. 12 а.с. 25).

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 16.10.2020, з якого вбачається, що радіопередавальна станція Одеса та виробнича лабораторія загальною площею 1559,8 кв.м. за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55 на підставі наказу Адміністрації Держспецзв`язку України № 356 від 24.06.2020 року на праві оперативного управління зареєстровано за Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області (т. 12 а.с. 27).

- витяги з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо окремого нерухомого державного майна, надані Фондом державного майна України до листа №10-15-18174 від 11.09.2020 року (т. 12 а.с. 29-39).

- документи стосовно погодження меж земельної ділянки, що знаходиться в користуванні Управління Держспецзв`язку в Одеській області (кадастровий номер 5110136900:18:017:0053 площею 0,807 га) з власниками або користувачами суміжних земельних ділянок (т. 2 а.с. 183-187, т. 3 а.с. 49-53).

- науково-правовий висновок доктора юридичних наук, професора кафедри кримінального права № 1 Орловського Р.С. та кандидата юридичних наук, доцента кафедри кримінального права № 1 Пономаренка Ю.А. НЮУ ім. Ярослава Мудрого (т. 13 а.с. 53-65), щодо кваліфікації можливого кримінального правопорушення, а також оцінки обставин, викладених виключно у зверненні Голови Держспецзв`язку, у зв`язку із чим та з урахуванням відсутності в матеріалах справи самого звернення судом до уваги не приймається.

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки №201-ДК/Ю/АП/09/01/-21, складений Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру від 05.05.2021, за змістом якого державними інспекторами встановлено порушення Одеською міською радою при прийнятті рішення про надання земельних ділянок Прокуратурі Одеської області вимог ст.ст. 114, 142, 149 ЗК України та встановлено, зокрема:

1.факт закріплення 28.09.1944 рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих за № 1110 за приймально-передавальним радіоцентром території загальною площею 26,2 га.

2.згідно з експлікацією до технічного паспорту на виробничий будинок Одеського обласного радіотелевізійного передавального центру (ООРТПЦ) станом на 20.10.2006 року площа земельної ділянки становить лише 8,0093 га.

3.згідно Висновку Управління архітектури і містобудування Одеської міської ради №35/13 від 14.09.2013 року до «Детального плану території в районі Одеського обласного радіотелевізійного передавального центру (ООРТПЦ) по Люстдорфській дорозі, 55» ООРТПЦ займає земельну ділянку загальною площею 10,3 га (т. 13 а.с. 199-208).

У ході розгляду справи позивач - Концерн РРТ пояснював, що 27.02.2018 було зруйновано державне майно, а саме передню частину складу паливно-мастильних матеріалів, яке перебуває на балансі філії, на підтвердження чого надано: заяву начальнику Київського РВ УМВС України в Одеській області від 27.02.2018 (т. 4 а.с. 17); рапорт інженера р/ст №1 від 27.02.2018 року (т. 4 а.с. 18); талон-повідомлення №021117 від 03.03.2018 року (том 4 а.с. 19); договір №32 про надання охоронних послуг від 03.01.2018 року (том 4 а.с. 20-27), лист Київського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області №37 від березня 2018 року (т. 8 а.с. 93), висновок про результати розгляду повідомлення від 21.03.2018 року (т. 8 а.с. 94).

Під час розгляду справи ухвалою суду від 29.03.2018 було призначено судову експертизу на вирішення якої були поставлені наступні питання:

1) Чи розташоване фактично нерухоме майно (будівлі, споруди, склади тощо), яке належить Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, на земельній ділянці, що була надана у постійне користування Прокуратурі Одеської області згідно рішення Одеської міської ради №1483-VІІ від 07.12.2016р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 3,4605га, за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі буд.№54), присвоєння нової адреси та надання її в постійне користування Прокуратурі Одеської області»? Якщо так, то яке нерухоме майно (будівля, споруда, склад, тощо)? Де саме на вказаній ділянці це нерухоме майно розташоване?;

2) Встановити чи знаходиться земельна ділянка, надана у постійне користування Прокуратурі Одеської області згідно рішення Одеської міської ради №1483-VІІ від 07.12.2016р. за кадастровим №5110136960:18:017:0055 в межах земельної ділянки, наданої Концерну радіомовлення, радіозв`язку згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №1110 від 28.09.1944?

06.03.2019 із супровідним листом №18-4636вих від 04.03.2019 від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експертів №18-4696 від 26.02.2019.

З висновку судової експертизи № 18-4696 від 26.02.2019 вбачається, що на земельній ділянці, що була надана у користування Прокуратурі Одеської області згідно рішення Одеської міської ради №1483-VІІ від 07.12.2016 відсутні об`єкти нерухомого майна, які належать Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення. Також, за висновками експертизи вбачається, що у зв`язку із відсутністю топографо-геодезичних даних, по просторовому місцю розташуванню кутових точок контуру земельної ділянки Позивача, зіставити просторове, взаємне місцерозташування обох досліджуваних земельних ділянок (прокуратури - третьої особи-1 та позивача), а, відповідно, провести повне та всебічне дослідження, в результаті якого буде визначено чи має місце накладення або розташування земельної ділянки, яка надана в постійне користування третій особі1 згідно рішення відповідача-1 №1483-VІІ за кадастровим номером 5110136960:18:017:0055 в межах земельної ділянки, наданої позивачу згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №1110 від 28.09.1944, не надається можливим.

Крім того, ухвалою суду від 13.10.2020 призначено у справі комплексну судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

- Яка конфігурація, проміри та площа земельної ділянки, що перебувала у користуванні Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр» у м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55, до виготовлення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 3,4605 га, за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі буд. № 54), присвоєння нової адреси та надання її в постійне користування Прокуратурі Одеської області?;

- Яка конфігурація, проміри та площа земельної ділянки, що перебувала у користуванні Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр» у м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55 (нова адреса - м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А), після виготовлення та затвердження вказаного проекту рішенням Одеської міської ради від 07.12.2016 р. № 1483-VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 3,4605 га, за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі буд. № 54), присвоєння нової адреси та надання її в постійне користування Прокуратурі Одеської області»?;

- Чи порушуються межі земельної ділянки, що перебувала у користуванні Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр» у м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55 (нова адреса - м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А), у зв`язку із виготовленням та затвердженням вказаного проекту рішенням Одеської міської ради від 07.12.2016 р. № 1483-VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 3,4605 га, за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі буд. № 54), присвоєння нової адреси та надання її в постійне користування Прокуратурі Одеської області»?;

- Чи розташовувалось нерухоме майно (будівлі, споруди, склади тощо) Державного підприємства «Одеський радіотелевізійний передавальний центр» на земельній ділянці, що була надана у постійне користування Прокуратурі Одеської області згідно рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 р. № 1483-VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 3,4605 га, за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі буд. № 54), присвоєння нової адреси та надання її в постійне користування Прокуратурі Одеської області»? Якщо так, то яке нерухоме майно (будівля, споруда, склад, підвал тощо)? Де саме на вказаній земельній ділянці це нерухоме майно розташовувалось?.

01.03.2021 судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України складено повідомлення про неможливість надання висновку № 20-6595, оскільки експертом встановлено, що клопотання про надання додаткових матеріалів не задоволено, що виключає можливість проведення повного, всебічного дослідження з питань, зазначених у резолютивній частині ухвали від 13.10.2020 року (т. 11 а.с. 211-212).

01.03.2021 судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України складено повідомлення про неможливість надання висновку №20-6595, оскільки клопотання про надання додаткових матеріалів не було задоволено, що виключає можливість проведення повного, всебічного дослідження з питань, зазначених у резолютивній частині ухвали від 13.10.2020 року (т. 11 а.с. 211-212).

Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення у наданих суду письмових пояснень за вх.№2701/21 зазначав, що матеріали архівної справи БТІ на вказану земельну ділянку та матеріали першовідведення зазначеної земельної ділянки в нього були відсутні, у зв`язку з вилученням з його господарського відання та передачею на баланс та в державну власність Управління Держспецзв`язку в Одеській Області державного майна, що розташоване на земельній ділянці орієнтовною площею 2,37 га за адресою: м. Одеса, вулиця Люстдорфська, 55 згідно наказу Адміністрації Держспецзв`язку від 24.06.2020 № 356 та Акту приймання-передачі основних засобів, що затверджений Головою Адміністрації Держспецзв`язку 03.08.2020.

В свою чергу, Управління Держспецзв`язку в Одеській області зазначало, що не могло надати експертній установі витребувані документи, зокрема, матеріали архівної справи та БТІ на земельну ділянку №55 по вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі, починаючи з первинної інвентаризації та матеріали першовідведення земельної ділянки №55 по Люстдорфській дорозі в м. Одеса, у тому числі графічні, топографо-геодезичні дані з каталогами координат в державній системі координат, що характеризують первинні площу і межі земельної ділянки, так як його було залучене до участі у даній справі лише 25.05.2021.

Позиція суду апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Законодавчо визначенні способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Отже, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений ст.16 Цивільного кодексу України, але який встановлений законом або договором та є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ч. 1 ст. 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ст. 13 Конституції України встановлено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

30.01.1937 була прийнята Конституція (Основний Закон ) УРСР.

Згідно із ст.54 Конституції УРСР (1937) органами державної влади в областях, районах, містах, селищах і селах Української РСР є Ради депутатів трудящих.

Відповідно до ст. 58 Конституції УРСР (1937) виконавчими і розпорядчими органами обласних, районних, міських, селищних і сільських Рад депутатів трудящих є обирані ними виконавчі комітети.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №1110 від 28.09.1944 за приймально-передавальним радіоцентром закріплено територію колишньої радіостанції РВ-13 у с. Дмитрівка по Люстдорфській дорозі розміром 17,5 га та доручено ГОРЗО прирізати до радіостанції ділянку відчуженої землі, яка знаходиться між територією радіостанції та артскладами, розміром 8.7 га для розміщення всіх щогл на антенному полі додатково.

Загальна площа земельної ділянки, яка закріплена за передавальною радіостанцією, склала 26,2 га.

Межі та контури земельної ділянки, закріпленої за приймально-передавальним радіоцентром, визначені схемою викопіювання із генерального плану території радіостанції на предмет прирізки земельної ділянки 8,7 га.

На час прийняття вищезгаданого рішення Виконкомом ОМР депутатів трудящих у 1944 був чинним Земельний кодекс УРСР, затверджений у 1922 році.

Стаття 6 Конституції УРСР та ст. 2 Земельного кодексу УРСР (1922) встановлювали що усі землі перебували у державній власності.

Стаття 15 Земельного кодексу УРСР (1922) встановлювала, що відвід землі земельними органами здійснювався за правилами землеустрою (частина IV).

Стаття 157 Земельного кодексу УРСР (1922) визначала, що до складу державних земель входять всі ті землі, які залишаються у єдиному державному земельному фонді після надання із нього земель у безпосереднє користування трудових землекористувачів та їх об`єднань, а також міст та поселень міського типу.

Відповідно до ст. 158 Земельного кодексу УРСР (1922) до складу державних земель не входять землі, що знаходяться під лісами, гірськими розробками, залізничними дорогами, фортецями та подібними ним військовими спорудами тощо. Всі ці землі знаходяться в управлінні відповідних відомств на підставі особливих про те правил. За минуванням потреби в означених землях для спеціальних цілей, вони включаються до складу державної землі. Відвід земель спеціального призначення та зарахування їх до складу державних земель здійснюється по загальним правилам землевпорядного виробництва.

За приписами ст. 160 Земельного кодексу УРСР (1922) державна земля перебуває у загальному завідуванні та розпорядженні Наркомзему та його органів та використовується ними або у порядку безпосереднього ведення господарства, або шляхом надання їх у користування на особливих умовах державним та громадським організаціям, установам та підприємствам, а також окремим особам.

Стаття 162 Земельного кодексу УРСР (1922) встановлює, що державна земля, надана у будь-чиє або користування для певних потреб або на певний строк, повертається у відповідний земельний розряд (відповідно до ст. 158-й), за минуванням потреби, для якої вона була надана або по спливу строку надання.

Згідно ст. 169 Земельного кодексу УРСР (1922) в порядку цих постанов здійснюються наступні землевпорядні дії, зокрема: а) відвід земель, наданих у користування державним організаціям, установам та підприємствам, містам та населенням міського типу і об`єднанням трудових землевласників, а також на особливих умовах (оренди, концесії тощо), іншим установам, товариствам та особам.

Стаття 173 Земельного кодексу УРСР (1922) вказує, що розмір земель, що відводиться учасникам землеустрою, визначаються по наступним підставам: а) при відведенні земель державним організаціям, установам та підприємствам, а також для міст та селищ міського типу співрозмірно доказаної ними землевпорядним установам дійсної потреби у землі та можливості у ближчий час фактично використовувати її за призначенням.

Стаття 195 Земельного кодексу УРСР (1922) визначає, що державний запис землекористування (земельна реєстрація) має завданням в інтересах загальнодержавного управління землею, а також для потреби різних галузей народного господарства і для обмеження прав та інтересів землекористувачів збирати та зберігати у систематичному та наглядному виді, вірні та своєчасні відомості про правове та господарське положення всіх землекористувань. У вказаних цілях у земельну реєстрацію включають відомості про земельну ділянку.

Як вбачається з наведених норм Земельного кодексу УРСР (1922), він не пов`язував виникнення у землекористувача права користування земельною ділянкою з її реєстрацією чи з отриманням документів, які посвідчують відповідне право.

Таким чином, на думку колегії суддів, право постійного землекористування у приймально-передавального радіоцентру на земельну ділянку площею 26,2 га виникло згідно з рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №1110 від 28.09.1944.

Прийнятими у подальшому Земельними кодексами (1970, 1990) було встановлено, що право власності та право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі документа (державного акту), що посвічує відповідне право.

Втім, ст. 58 Конституції України закріплено один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Отже, вказані нормативно-правові акти поширювали свою дію на відносини, що виникли після набрання ними чинності.

При цьому, як Земельний кодекс УРСР 1970 року, так і Земельний кодекс УРСР 1990 року серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачали не оформлення або не переоформлення раніше наданих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону.

У пункті 6 розділу «Перехідні положення» Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у пункті 6 розділу «Перехідні положення» Земельного кодексу України, визнаний неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005. Зазначено, що Земельного кодексу УРСР 1970 року встановлював безстрокове і тимчасове користування землею. Поняття користування землею у Земельного кодексу УРСР 1990 року поряд з постійним передбачало тимчасове користування.

Земельний кодекс України визначив право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, проте не надав визначення праву тимчасового користування, яке продовжує існувати на підставі рішень, прийнятих у відповідності до вимог чинного на той час законодавства.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. Крім того, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визнаються державою.

Згідно з пунктом 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562-ХІІ «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними в установленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Аналогічне положення міститься в пунктах 1 і 7 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Таким чином, право користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло під час набуття такого права, не втрачається.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд за наслідками розгляду справи № 921/338/18 за позовом Військової прокуратури Тернопільського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Держспецзв`язку України до Тернопільської РДА, Байковецької сільської ради про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, рішення про реєстрацію прав та обтяжень на земельну ділянку, постанова від 13.10.2020.

Стаття 141 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає підстави припинення права користування земельною ділянкою. Проте, до підстав припинення права користування землею не віднесена така обставина, як відсутність державної реєстрації прав користування земельною ділянкою, які виникли до набрання Земельним кодексом України (2001) законної сили у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень».

Вищезазначена правова позиція повністю підтверджується правовими висновками, які зроблені Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 12.12.2018 у справі № 372/5635/13, Верховним Судом у своїх постановах від 13.11.2019 № 823/1984/16, від 10.10.2019 у справі №916/2135/16, а саме, що набуття особою права користування земельною ділянкою на підставі рішень, які не скасовані, не позбавляє цю особу права користування земельною ділянкою в установленому законом порядку, яке зберігається до його належного переоформлення.

В цьому контексті колегія суддів зауважує, що рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №1110 від 28.09.1944 не скасовано, спірна земельна ділянка в установленому законом порядку з користування приймально-передавального радіоцентру (правонаступником якого є Концерн РРТ) не вилучалась, відповідно, останній не був позбавлений права користування нею в установленому законом порядку.

Колегією суддів також враховується, що обставини набуття приймально-передавальним радіоцентром права постійного землекористування на земельну ділянку площею 26,2 га на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №1110 від 28.09.1944, були предметом розгляду Господарським судом Одеської області справи № 916/3536/20 за позовом Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України до відповідача Одеської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) Управління капітального будівництва Одеської міської ради; Департамент комунальної власності Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 16.09.2020 № 6613-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,6714 га, присвоєння адреси: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55-И та надання її у постійне користування Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради».

За результатами розгляду вказаної справи, судом ухвалено рішення про задоволення позову, яке у встановленому законом порядку не оскаржене та набрало законної сили.

В силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального України, обставини, встановлені рішенням суду у справі № 916/3536/20, є преюдиціальними для осіб, стосовно яких встановлено ці обставини, а саме: Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Одеської міської ради та Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення.

Приналежність земельної ділянки 26,2 га приймально-передавальному центру (його правонаступникам) додатково підтверджується також наявними в матеріалах справи:

1) рішенням Виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих № 415 від 13.05.1954 (мовою оригіналу) «О результатах обмера земель по строительному кварталу № 188-132 г. Одесса» т. 12 а.с. 42-43, яким:

- затверджено надані комісією висновки по обміру земель будівельного кварталу № 188-132 загальною площею 266629 м2 та пропозиції комісії;

- закріплено за землекористувачами будівельного кварталу 188-132, які надали правоустановчі документи на земельні площі;

- встановлено для домоволодінь, користувачі яких не пред`явили правовстановлюючі документи, зокрема, Одеський Радіоцентр, земельну площу по нормам, передбаченим чинним законоположенням у кількості 247786 м2;

2) додатком до акту від 15.05.1993 по обміру території об`єкта № 1 за адресою: м. Одеса, Чорноморська дорога, 55, за даними якого: усього згідно рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.09.1944 року №1100- 26,2 га; територія, що використовується ООРТПЦ за призначенням: технічна територія (технічна споруда, басейн, склади, автобокси) 3,2 га; антенне поле (використовується під антено фідерні споруди під ними місто і сіножать для працівників підприємства) 14,64 + 1,96; житловий будинок для працівників підприємства 0,8 га, всього: 20,6 га. Мовою оригіналу «Територия отчужденная с 1944 по 1979 год решениями Министерством связи и Обласным Советом: ППТОК - 1,25 га СМУ связи - 0,95 га Лаборатория ОПТУС - 0,85 Мастерск. ГТС (гараж) - 0,9 га Битрадиотехника - 0,8 га Дорога (скоростная магистраль) - 0,85 га Итого: 5,6 га.». (том 12 а.с. 42-43).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності в матеріалах справи відповідних документів Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на право землекористування (у розумінні вимог земельного законодавства, починаючи із Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922, та по даний час) із встановленням меж земельної ділянки площею 26,2 га, закріпленої за приймально-передавальним радіоцентром рішенням виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 28.09.1944 № 1110.

Вказані обставини, за висновком суду, унеможливлюють вирішення питання чи знаходиться земельна ділянка, надана у постійне користування Прокуратурі Одеської області згідно рішення Одеської міської ради №1483-VІІ від 07.12.2016, за кадастровим №5110136960:18:017:0055 в межах земельної ділянки, наданої Концерну радіомовлення, радіозв`язку згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №1110 від 28.09.1944.

Проте, такий висновок суду першої інстанції є помилковим, з огляду на наступне.

Так, згідно з наявною в матеріалах справи схемою викопіювання із генерального плану території радіостанції на предмет прирізки земельної ділянки 8,7 га. схематично позначено межі та контури земельної ділянки, закріпленої за приймально-передавальним радіоцентром.

Відведена земельна ділянка, згідно складеного бюро технічної інвентаризації Одеського обласного відділу комунального господарювання МНГ УРСР 15.05.1953 схематичного плану садибної ділянки, що знаходиться в м. Одесі по вул. Люстдорфська дорога, 29 (користувач: Одеський Радіоцентр), перебуває в межах вулиць Люстдорфська дорога / 1-а лінія Дмитровки / КВ 133 / КВ 134-135.

Колегія суддів зазначає, що при співставленні конфігурації земельної ділянки загальною площею 26,2 га, виділеної згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №1110 від 28.09.1944, з даними Публічної кадастрової карти щодо розташування та конфігурації спірної земельної ділянки площею 3, 46 га, наданої у постійне користування Прокуратурі Одеської області, колегією суддів встановлено, що остання фактично знаходиться в межах земельної ділянки площею 26,2 га.

Поряд з цим слід також врахувати, що Одеський міський голова листом від 26.01.2016 за № 022-14/108 звертався до Голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, в якому просив погодити відведення земельних ділянок за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55, розташованих у межах розробки кварталу КП «Міське капітальне будівництво», для здійснення подальшої забудови зазначеної території. У вказаному зверненні, також повідомлялося, що рішенням Одеської міської ради №6011-VI від 24.12.2014 надано дозвіл на внесення змін до детального плану території в районі Одеського обласного радіотелевізійного центру по Люстдорфській дорозі, 55 в м. Одесі за рахунок коштів комунального підприємства «Міське капітальне будівництво». На даний час вказана територія зайнята Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповіді на вказаний лист щодо згоди землекористувача на припинення права користування такою земельною ділянкою матеріали справи не містять.

Наведене додатково свідчить про обізнаність органу місцевого самоврядування (Одеської міської ради) щодо належності земельної ділянки Одеському радіотелевізійному центру, а не територіальній громаді в особі Одеської міської ради, і заперечення в подальшому вказаних обставин свідчить про суперечливу та непослідовну поведінку цього органу.

Зазначаючи про неможливість зіставлення та з`ясування наявності або відсутності накладення меж земельних ділянок за результатами судових експертиз, призначених ухвалами суду від 29.03.2018 та від 13.10.2020, місцевим господарським судом не надано оцінки наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності, та помилково не враховано, наведені Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення та Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області у письмових поясненнях обставини щодо неможливості надання експерту витребуваних матеріалів.

Так само, щодо висновку суду першої інстанції, який ґрунтується на акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 05.05.2021 № 201-ДК/Ю/АП/091011 та схематичного плану земельної ділянки по вул. Люстдорфська дорога , 55, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дійсно займана приймально-передавальним центром площа земельної ділянка, яка закріплена за останнім на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №1110 від 28.09.1944, поступово зменшувалась, про що свідчать як рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих прийнято рішення за №415 від 13.05.1954 «Про результати обміру земель по будівельному кварталу №188-132 в м. Одесі», так і вищезазначений акт перевірки.

Проте, судом першої інстанції не враховано, що таке зменшення площі відбувалось за погодженням з землекористувачем, на що вказують наявні в матеріалах справи докази, зокрема, і лист Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України № 61/07-1362 від 23.06.2014, яким Прокуратурі Одеської області погоджено розміщення проектованого житлового комплексу на земельній ділянці орієнтованою площею 0,8419 га (кадастровий номер 5110136900:18:017:0049) (т. 2 а.с. 188).

Наведене є додатковим підтвердженням факту розташування земельної ділянки (кадастровий номер 5110136900:18:017:0055) в межах території, закріпленої за приймально-передавальним центром у 1944 році.

Між тим, доказів відмови землекористувача від речових прав саме на спірну земельну ділянку, відведену Прокуратурі Одеської області на підставі оспорюваного рішення Одеської міської ради, матеріали справи не містять.

Сама по собі відсутність правоустановчого документу у вигляді акту на право постійного користування, оформленого у відповідності до норм діючого законодавства, як вже зазначалось, не свідчить про відсутність речових прав позивача, адже як вбачається з матеріалів справи та не заперечується її учасниками, позивач неодноразово звертався органу місцевого самоврядування з метою належного оформлення закріпленої за ним рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №1110 від 28.09.1944 земельної ділянки.

Колегія суддів зазначає про те, що такі звернення не є визнанням позивачем факту відсутності у нього речових прав на земельну ділянку, оскільки дії землекористувача були спрямовані саме на оформлення вже існуючого права, а не його набуття, тобто фактично, користувач вимагав завершити процедуру оформлення правоустановчих документів на раніше відведену земельну ділянку, а не на отримання нової земельної ділянки.

Частина 5 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття оспорюваного рішення Одеської міської ради) містить імперативну норму про те, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Крім того, відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України земельна ділянка може вилучатися лише за згодою користувача, примусове ж вилучення має допускатися лише для суспільних потреб.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки уповноваженим органом не приймалось, а згода землекористувача на її вилучення не надавалась.

Колегія суддів зазначає, що обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто, стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

При цьому стандарт «вірогідності доказів» не нівелює обов`язок суду щодо оцінки доказів в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 908/2846/19, від 27.05.2021 у справі № 910/702/17, від 17.11.2021 у справі № 910/2605/20).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж.К. та інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») Європейський суд з прав людини наголосив, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей», тобто суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Враховуючи вищевикладене та оцінивши обставини справи у їх сукупності, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість та доведеність порушення речових прав позивача (Концерну РРТ) на спірну земельну ділянку.

Що стосується вимог Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до статуту ДП «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр», підприємство є державним унітарним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, що належить до належить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України і є учасником державного господарського об`єднання Концерну РРТ (код 01188477) (п. 1.1). Вказане підприємство є юридичною особою (п. 3.1.), проводить свою діяльність відповідно до законодавства, статуту Концерну РРТ і цього статуту (п. 3.2.). Підприємство є учасником Концерну РРТ: відносини з Концерном РРТ здійснюються на основі договору та цього Статуту (п. 3.6.).

04.07.2016 наказом Адміністрації Держспецзв`язку за № 418 була проведена реорганізація, шляхом приєднання державних підприємств, зокрема, ДП «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр», що розташований за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 3 до Концерну РРТ; встановлено що Концерн РРТ є правонаступником ДП «Одеського обласного радіотелевізійного передавальний центру».

Також на стор. 5 статуту Концерну РРТ, доданого до позовної заяви в редакції 2017 року зазначено, що Концерн РРТ є правонаступником «Одеського обласного радіотелевізійного передавального центру».

Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив доводи Одеської міської ради щодо того, що Концерн РРТ не є правонаступником ДП «Одеського обласного радіотелевізійного передавальний центру» з огляду на відсутність відповідної інформації на сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ДП «ООРПЦ». Оскільки, первинними документами щодо правонаступництва є саме досліджені судом наказ Адміністрації Держспецзв`язку за № 418 від 04.07.2016 та Статут ДП «ООРПЦ», Статут Концерну РРТ, якими спростовуються твердження Одеської міської ради в цій частині.

24.06.2020 наказом Адміністрації Держспецзв`язку України № 356 було, зокрема, вилучено з господарського відання Концерну РРТ і передано з балансу Одеської філії Концерну РРТ на баланс та в державну власність Управління Держспецзв`язку по Одеській області державне майно, що належить до сфери управління Адміністрації Держспецзв`язку України за переліком, викладеним у додатку № 1; закріплено державне майно, передане згідно з п.1 цього наказу, на праві оперативного управління за Управлінням Держспецзв`язку по Одеській області з дня затвердження акту приймання-передачі та доручено начальнику Управління Держспецзв`язку по Одеській області здійснити в установленому законодавством порядку державну реєстрацію речових прав щодо об`єктів передачі, переданих та закріплених згідно цим наказом, права на які підлягають такій реєстрації.

До наказу складений Додаток № 1 Перелік державного майна, що передається з балансу Одеської філії Концерну РРТ на баланс Управління Держспецзв`язку по Одеській області, в якому зазначено що майно розташоване на земельній ділянці орієнтовною площею 2,37 га за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 16.10.2020 - радіопередавальна станція Одеса та виробнича лабораторія загальною площею 1559,8 кв.м. за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55 на підставі наказу Адміністрації Держспецзв`язку України № 356 від 24.06.2020 на праві оперативного управління зареєстровано за Управлінням Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент набуття Управлінням речових прав на майно) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містить ст. 377 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована (пункти 51. та 52. постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18).

У постанові від 16.06.2020 у справі № 689/26/17 Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній у період з 01.01.2002 до 20.06.2007), висловлений у постановах від 11.02.2015 у справі № 6-2цс15, від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16, від 13.04.2016 у справі № 6-253цс16 та інших, визначивши, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Якщо сторони в договорі, спрямованому на відчуження будинку, не обумовили розміру земельної ділянки, на якій такий будинок розташований, то встановлення розміру здійснюється відповідно до нормативів, визначених у цій місцевості, та мети, з якою земельна ділянка використовується.

За нормами частини 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Водночас, за відсутності в попереднього власника належним чином оформлених прав користування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухоме майно, положення ст.ст. 120 Земельного кодексу України, 377 Цивільного кодексу України в частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі застосуванню не підлягають (подібний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Проте, з виникненням прав власності на об`єкти нерухомого майна, зазначеного в акті приймання-передачі, у Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області виникло право одержати в користування земельну ділянку, на якій розміщено нерухоме майно та яка є необхідною для обслуговування цього майна, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний повноважний орган місцевого самоврядування.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI внесено зміни, зокрема, до ст. 83 Земельного кодексу України та встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Разом з тим, підпунктом а пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності 01.01.2013 визначено, що у державній власності залишаються земельні ділянки розташовані в межах населених пунктів на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22.07.2009 Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності на будівлі Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр», яким засвідчено, що об`єкт в цілому, який розташований за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55, який дійсно належить Державі Україна в особі Державного комітету телебачення та радіомовлення України на праві державної власності і складається з житлових будинків літ. А, Б, гаражу літ, В, студії літ. Г, технічної будівлі літ. Д, антенного складу літ. Е, складів літ. Ж, З, И, лабораторії літ. К, вбиральні літ. Л, сараю літ. М, загальною площею 2417,2 м2, відображених у технічному паспорті від 20.10.2006.

Свідоцтво видано на підставі наказу Народного Комісаріату зв`язку СРСР №586 від 31.12.1945, наказу Республіканського вузлу радіомовлення, радіозв`язку та телебачення Міністерства Зв`язку УРСР від 09.03.1978 № 22.

Згідно даних Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, наданих Фондом державного майна України згідно листа № 10-15-18174 від 11.09.2020 (т. 12 а.с. 29), об`єкти нерухомого майна, які перебувають на балансі Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, орган управління Адміністрація державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, обліковуються як об`єкти державної власності та складаються з:

технічної будівлі літ Д (інв. № 101), рік введення в експлуатацію 1912;

складу літ Д (інв. № 201), рік введення в експлуатацію 1963;

будівлі лабораторії літ К (інв. № 301), рік введення в експлуатацію 1912;

гаражу літ Ж (інв. № 16001), рік введення в експлуатацію 1970;

технічної будівлі № (студія літ Г) (інв. № 16101), рік введення в експлуатацію 1963;

щогли металевої 86 м (інв. № 845631), рік введення в експлуатацію 1999;

огородження (інв. № 1201), рік введення в експлуатацію 1944;

асфальтових доріжок (інв. № 1301), рік введення в експлуатацію 1958;

басейну бризкальний (інв. № 1401), рік введення в експлуатацію 1944;

зовнішньої каналізації (інв. № 1601), рік введення в експлуатацію 1965;

об`єкту громадянської оборону (сховище) (інв. № 18801), рік введення в експлуатацію 1972;

гаражу літ И (інв. № 6194), рік введення в експлуатацію 2008;

туалету (інв. № 7535), рік введення в експлуатацію 2010;

огородження (інв. № 8638), рік введення в експлуатацію 2012;

лінії водопроводу (інв. № 7550), рік введення в експлуатацію 2010;

складу паливно-мастильних матеріалів (інв. № 9525), рік введення в експлуатацію 1982;

прожекторної щогли 5 м (інв. № 7485), рік введення в експлуатацію 2010.

Вказані об`єкти на підставі наказу Адміністрації Держспецзв`язку України № 356 від 24.06.2020 та акту приймання-передачі (т. 11 а.с. 186-188) в наступному передані Управлінню Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області.

Згідно акту приймання-передачі, складеного на підставі наказу Адміністрації Держспецзв`язку України № 356 від 24.06.2020, об`єкти передачі, що належать Одеській філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення та передані Управлінню Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в Одеській області розташовані на земельній ділянці орієнтовною площею 2,37 га за адресою: м. Одеса, вул. Люсторфська дорога, 55.

Отже посилання відповідачів як на підтвердження доводів належності спірної земельної ділянки до земель комунальної власності відповідної територіальної громади на положення пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» не можна визнати обґрунтованим, оскільки положеннями пункту 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону передбачено, що у державній власності залишаються, зокрема, розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності.

Така позиція також послідовно дотримувалась органами державної влади та місцевого самоврядування, про що, зокрема, свідчать листи Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради № 02-05/1478-08 від 10.10.2006 (на запит Одеської обласної ради № Р-37-1158 від 21.09.2006 та лист Одеського обласного радіотелевізійного передавального центру № 522/1 ВІД 12.09.2006) та Головного управлінні земельних ресурсів у Одеській області № 2-4-05/728 від 22.10.2007 (т. 3 а.с.45-48), за змістом яких останні повідомляли, що в силу положень Земельного кодексу України, п. 12 розділу Х «Перехідні положення» розпорядження землями, на яких розташовані будівлі та споруди Одеського обласного радіотелевізійного передавального центру є компетенцією Одеської обласної державної адміністрації.

При цьому, висновок суду про недоведеність заявниками факту знаходження об`єктів нерухомості саме на тій частині земельної ділянки, яка надана у постійне користування Прокуратурі Одеської області згідно рішення Одеської міської ради №1483-VІІ від 07.12.2016, ґрунтується виключно на помилковому (як вже було встановлено вище) висновку суду про відсутність доказів, що земельна ділянка, надана у постійне користування Прокуратурі Одеської області згідно рішення Одеської міської ради №1483-VІІ від 07.12.2016, розташована в межах земельної ділянки, наданої Концерну радіомовлення, радіозв`язку згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №1110 від 28.09.1944.

Так само є необґрунтованим посилання суду першої інстанції на висновок експертизи від 26.02.2019 № 18-4696, згідно якого на земельній ділянці, яка була надана у користування Прокуратурі Одеської області згідно рішення Одеської міської ради №1483-VІІ від 07.12.2016 станом на час проведення експертизи (натурного обстеження) відсутні об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди, склади тощо), які належать позивачу.

Висновок експерта є саме тим доказом, який, згідно з положеннями ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 107 Господарського процесуального кодексу України в свою чергу передбачає, що у випадку, коли висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). За наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Скасовуючи попередні судові рішення у даній справі та направляючи справу на новий розгляді, суд касаційної інстанції у своїй постанові від 22.01.2020 зауважив на необхідності врахування та надання належної оцінки вказаному висновку експертизи з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності.

Як встановлено вище, закріплене за Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення нерухоме майно, яке в наступному, згідно наказу Адміністрації Держспецзв`язку України № 356 від 24.06.2020, передано Управлінню Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації у Одеській області, є об`єктом державної власності.

В матеріалах справи міститься схематичний план садибної ділянки селища міського типу Одеса по Люсторфській дорозі № 55 (т. 1 а.с. 42), топографічна зйомка земельної ділянки по Люстдорфській дорозі, 55 від 19.07.2005, погоджена із геодезичною службою м. Одеси (т. 5 а.с. 62), а також Схематичний план земельної ділянки Люстдорфська дорога, буд. 55 від 09.02.2018 (т. 3 а.с. 98).

На вказаних документах графічно позначено місце розташування об`єктів нерухомого майна, належних державі, відносно меж земельної ділянки, а отже доводи відповідачів щодо відсутності на спірній земельній ділянці вказаних об`єктів, станом на момент прийняття оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування, з якими погодився і суд першої інстанції, спростовуються матеріалами справи.

Посилання в цій частині виключно на висновок експертизи № 18-4696 від 26.02.2019, на вирішення якої було поставлено питання щодо наявності на спірній земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, належного Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, колегія суддів оцінюється критично, адже позивачами неодноразово зазначалось про пошкодження нерухомого майна, яке перебувало на спірній земельній ділянці.

Зокрема, згідно акту приймання-передачі, складеного на підставі наказу Адміністрації Держспецзв`язку України № 356 від 24.06.2020, під час огляду державного майна, яке передається, встановлено, що склад паливно-мастильних матеріалів інв. 9525 знаходиться в зруйнованому стані. Одеською філією Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення надано документи, які підтверджують настання випадку та прийняття управлінських рішень з цього питання, а саме звернення до Київського відділення поліції в м. Одесі Головного управління національної поліції в Одеській області.

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що спірне майно пошкоджено після прийняття оспорюваного рішення Одеської міської ради, а саме 27.02.2018, про що свідчать заява Одеської філії Концерну РРТ Адміністрації Держспецв`язку до Київського РВ УМВС України в Одеській області № 147/09 від 27.02.2018, рапорт інженера радіостанції № 1 Іванникова В.І. від 27.02.2018 (т. 4 а.с. 17-18), а також висновок про результати розгляду повідомлення від 21.03.2018, складений ст. ДОПСП Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області (т. 8 а.с. 94).

Зазначеними доказами підтверджується, що вказані події мали місце саме на території Одеської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення.

Разом з тим, знищення нерухомого майна не свідчить про автоматичне вибуття із користування земельної ділянки, на якій воно було розташоване, та припинення відносно неї права державної власності, оскільки вона, як об`єкт цивільних прав, не перестала існувати.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Частиною 1 статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Аналіз положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» свідчить про те, що органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями у сфері регулювання земельних відносин. Зокрема, пункт 34 частини 1 статті 26 зазначеного Закону встановлює, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.

Також відповідно до п. «а»-«г» ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належать розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За змістом ст. 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Отже, прийняття органом місцевого самоврядування акта індивідуальної дії породжує виникнення правовідносин, що пов`язані із реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Отже, рішення органу місцевого самоврядування є підставою для виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб.

Положеннями ст.ст. 152, 155 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Подібний спосіб захисту передбачений пунктом «г» частини 3 статті 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

Установлені фактичні обставини у цій справі свідчать про те, що:

-право постійного користування на земельну ділянку площею 26,2 га набуте приймально-передавальним центром (його правонаступниками) на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №1110 від 28.09.1944, яке не скасовано, і таке право користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, ним не втрачено;

-оспорюване рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 стосується земельної ділянки, яка, як встановлено судом, фактично знаходиться в межах земельної ділянки, закріпленої на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №1110 від 28.09.1944;

-матеріали справи не містять доказів надання землекористувачем згоди на вилучення земельної ділянки або про припинення речових прав на неї в частині спірної земельної ділянки, відведеної Прокуратурі Одеської області згідно оспорюваного рішення Одеської міської ради від 07.12.2016;

-частина об`єктів нерухомості, що належать державі та передані Управлінню Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації у Одеській області, безпосередньо розміщена на спірній земельній ділянці, відведеної Прокуратурі Одеської області згідно оспорюваного рішення Одеської міської ради від 07.12.2016;

-право розпорядження земельними ділянками, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій в силу положень підпункту а пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності 01.01.2013, належить органам державної влади.

Колегія суддів звертає увагу на те, що приймаючи оскаржуване рішення Одеською міською радою не дотримано вимоги ст. 142 Земельного кодексу України, відповідно до яких існує певний передбачений законодавством порядок припинення права постійного користування землями державної власності.

Вказаний порядок передбачає, зокрема, добровільну відмову землекористувача за його заявою до власника земельної ділянки та наступне прийняття, на підставі заяви землекористувача, рішення власником земельної ділянки про припинення права постійного користування. Отже, саме з моментом прийняття рішення власником земельної ділянки законодавець пов`язує момент припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Отже, при вирішенні цієї справи є доведеними обставини невідповідності оспорюваного рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 № 1483-VII вимогам законодавства та порушення у зв`язку з його прийняттям прав та інтересів держави в особі Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації у Одеській області та Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення щодо спірної земельної ділянки, а тому позовні вимоги останніх про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 №1483-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 3,4605 га, за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі будинку №54), присвоєння нової адреси та надання її в постійне користування Прокуратурі Одеської області» є обґрунтованими.

В свою чергу, той факт, що станом на день розгляду справи земельна ділянка площею 3,4605 га з кадастровим номером 5110136900:18:017:0055, яка є предметом спору перестала існувати шляхом об`єднання з земельною ділянкою площею 0,5000 га за кадастровим номером 5110136900:18:017:0056, в результаті чого утворилася нова земельна ділянка площею 3,9605 га з кадастровим номером 5110136900:18:017:0058, а тому у суду відсутні підстави для скасування спірного рішення Одеської міської ради №1483-VII від 07.12.2016, є безпідставним, оскільки дані обставини не впливають на вирішення питання захисту прав землекористувача та оцінки судом законності прийняття ОМР спірного рішення.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5110136900:18:017:0055 за Територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, здійснену Юридичним департаментом Одеської міської ради, номер запису про право (в Державному реєстрі прав) 18238210 від 21.12.2016 та державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110136900:18:017:0055 за Прокуратурою Одеської області, номер запису про право (в Державному реєстрі прав) 18239305 від 21.12.2016, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 18238210 від 21.12.2016 та № 18239305 від 21.12.2016 прийняті державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради саме на підставі рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 №1483-VII.

Як вставлено вище, вказане рішення Одеської міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, як таке що прийняте з порушення норм законодавства та позбавило землекористувача на вільне володіння та розпорядження належної йому земельної ділянки.

Отже, вимоги про скасування таких рішень є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Одеською міською радою від 07.12.2016 №1483-VII, як акту органу місцевого самоврядування, яким визначено форму власності земельної ділянки та похідного від нього права права постійного користування.

І такий спосіб захисту на час звернення позивача до суду з даним позовом 21.11.2017, повністю узгоджувався із приписами діючої на той час редакції ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за змістом якої (абз. 1 ч. 2) у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» від 12 травня 2022 року № 2255-IX у вищевказану статтю Закону внесено зміни та викладено її в наступній редакції: «у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Зважаючи на приписи статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у чинній редакції, визнання незаконним та скасування судовому порядку рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 №1483-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 3,4605 га, за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі будинку №54), присвоєння нової адреси та надання її в постійне користування Прокуратурі Одеської області» є належним та ефективним способом захисту порушених прав заявників та правовою підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Відповідно до загальних засад господарського судочинства спором є юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, який виникає внаслідок порушення, невизнання охоронюваних законом прав та інтересів. При цьому, одним із способів вирішення такого спору є звернення до суду з відповідним позовом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Колегія суддів зазначає, що порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке.

Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Таким чином, встановивши наявність порушеного права позивача, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення позивача до суду та забезпечити поновлення порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, а також зміну в період розгляду даної справи редакції статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з огляду на заперечення відповідачів щодо наявності у позивача права постійного користування спірною земельною ділянкою, колегія суддів зазначає, що задоволення позову про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 №1483-VII з одночасним скасуванням рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 18238210 від 21.12.2016 та № 18239305 від 21.12.2016, які були прийняті на підставі цього рішення міської ради, фактично усунить правову невизначеність та юридичний конфлікт між учасниками правовідносин щодо спірної земельної ділянки.

Задоволення позовних вимог саме у повному обсязі спрямовано на недопущення порушень прав позивача на належну йому земельну ділянку, і обраний спосіб захисту у даному випадку є належним, оскільки направлений на захист та відновлення порушених прав.

В свою чергу, Прокуратура Одеської області правильно визначена заявниками не як відповідач, а як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Адже, як встановлено судом, відповідні порушення під час передачі в постійне користування земельної ділянки були здійснені саме Одеською міською радою.

Прокуратура Одеської області не вчиняла жодних порушень, а навпаки, діяла правомірно і мала справедливі очікування, що органи місцевого самоврядування також діятимуть у межах наданих їм повноважень та у спосіб, визначений законом.

Таким чином, у даному випадку вина Прокуратури Одеської області в порушенні права землекористувача відсутня, а тому вона і не має відповідати за даним позовом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.11.2021 у справі №916/2851/17 не відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області - задовольнити.

Рішення Господарського Одеської області від 18.11.2021 у справі №916/2851/17 скасувати.

Ухвалити нове рішення, виклавши його в наступній редакції:

«Позовні вимоги Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення та позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Одеській області задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 №1483-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 3,4605га, за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі будинку №54), присвоєння нової адреси та надання її в постійне користування Прокуратурі Одеської області»;

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5110136900:18:017:0055 за Територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, здійснену Юридичним департаментом Одеської міської ради, номер запису про право (в Державному реєстрі прав) 18238210 від 21.12.2016;

Скасувати державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110136900:18:017:0055 за Прокуратурою Одеської області, номер запису про право (в Державному реєстрі прав) 18239305 від 21.12.2016».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21.04.2023.

Головуючий суддяА.І. Ярош

СуддіН.С. Богацька

К.В. Богатир