Постанова від 18.04.2023 по справі 908/119/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2023 року м.Дніпро Справа № 908/119/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Абсолют" на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.08.2022 (повне рішення складено 05.10.2022, суддя Азізбекян Т.А.) у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Абсолют", Запорізька область, Запорізький район, с. Лукашеве

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "Полонекс", м.Київ

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромсервіс", Запорізька область, місто Запоріжжя

до відповідача-3 публічного акціонерного товариства "Місто Банк", м. Київ

третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-3 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб публічного акціонерного товариства "Місто Банк", м.Київ

про визнання недійсними та скасування результатів відкритих торгів (аукціону)

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Абсолют" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Полонекс", товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромсервіс", Запорізька область, публічного акціонерного товариства "Місто Банк", в якому з урахуванням заяви №11/02/22 про зміну предмету позову, просив визнати недійсними та скасувати результати відкритих торгів (аукціону) проведеного 03.12.2021 на електронному торговому майданчику товариства з обмеженою відповідальністю "Полонекс" з продажу активів публічного акціонерного товариства "Місто Банк" Україна 11 лот № GL18N020953, кредитний портфель ПАТ "Місто Банк", що складається з прав вимоги за 2 кредитними договорами, що забезпечені іпотекою та заставним майном; визнати недійсним договір №GL18N020953 про відступлення (купівлю продаж) права вимоги від 11.01.2022, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Метпромсервіс" та публічним акціонерним товариством "Місто Банк".

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що торги були проведені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки переможець аукціону № GFD001-UA-20211129-52597 товариство з обмеженою відповідальністю "Метпромсервіс" у складі документів для участі в аукціоні не надав жодної ідентифікаційної інформації. Визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) тягне за собою визнання недійсним укладеного договору № GL18N020953 відступлення (купівлі продажу) права вимоги від 11.01.2022.

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.08.2022 у справі №908/119/22, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 14.02.2022 № 11/02/22, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Скасовані заходи по забезпеченню позову, вжиті на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 18.01.2022.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів в результаті проведення електронного аукціону по лоту № GL18N020953 та укладення договору № GL18N020953 відступлення (купівлі продажу) права вимоги від 11.01.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю "Метпромсервіс" та публічним акціонерним товариством "Місто Банк".

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес Абсолют звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Аргументуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що відповідно до реєстру цінових пропозицій дата і час розкриття: 03.12.2021 16:40, таким чином під час публікації даних вже діяв Регламент на підставі якого ґрунтується позов, а не та редакція, що була зазначена у поясненнях Фонду гарантування вкладів фізичних осіб публічного акціонерного товариства "Місто Банк". Крім того, пунктом 5.9.5 Регламенту ЕТС передбачено, що користувач та учасник зобов`язані своєчасно оновлювати інформацію надану для реєстрації в ЕТС.

Скаржник вважає, що вирішуючи ці питання обов`язково необхідно враховувати зміст конституційного принципу незворотності дії закону у часі та негайної дії норми процесуального права, а також аналізувати рішення Конституційного Суду України щодо порядку застосування норми права у часі та вже сформовану практику Верховного Суду України із зазначеного питання.

Заявник апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не були досліджені докази порушення Регламенту проведення електронних торгів ТОВ "Полонекс". Відповідно до п.5.9.2 Регламенту роботи електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лота, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції для продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку або ліквідуються, учасник аукціону зобов`язаний надавати (вносити) актуальну та достовірну інформацію, яка підлягає опублікуванню в ЕТС, а саме: ідентифікаційну інформацію (для юридичних - код за ЄДРПОУ, повне найменування, дату та номер запису в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, місцезнаходження, контактну інформацію).

На думку скаржника, вимога про визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу є похідною вимогою. Визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) тягне за собою визнання недійсним укладеного договору №GL18N020953 відступлення (купівлі продажу) права вимоги від 11.01.2022.

3.2 Доводи інших учасників справи

12.04.2023 на адресу апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромсервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст.113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 114 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За приписами ч.1 ст.263 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Отже, учасник справи, який не є скаржником, має право, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу іншого учасника справи.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 17.01.2023 встановлено учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу - 5 днів з дня отримання цієї ухвали.

Копію ухвали суду від 17.01.2023 товариством з обмеженою відповідальністю "Метпромсервіс" отримано 25.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, відзив на апеляційну скаргу подано заявником з порушенням строку, встановленого в ухвалі суду від 17.01.2023.

За приписами статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1,2 ст.119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

В обґрунтування поважності причини пропуску процесуального строку на подання відзиву на апеляційну скаргу заявник посилається на діючий в Україні воєнний стан.

Колегія суддів звертає увагу, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що відзив на апеляційну скаргу подано майже через два місяці після отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження у даній справі, заявником не надано належних доказів неможливості подання відзиву у встановлений судом строк, колегія суддів вважає, що зазначені підстави для поновлення строку на подання відзиву не є поважними, а тому не приймає наданий відзив до розгляду.

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Білецька Л.М., судді Верхогляд Т.А., Вечірко І.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2022 відкладено вирішення питання щодо прийняття апеляційним господарським судом певного процесуального рішення з розгляду даної апеляційної скарги після надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

23.11.2022 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 28.11.2022 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, повідомлено скаржника про можливість усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом у строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали, надати суду докази сплати судового збору у розмірі 7 443,00 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 28.11.2022, скаржником надано докази усунення недоліків апеляційної скарги.

Розпорядження керівника апарату суду від 09.01.2023 у зв`язку із перебування у відпустці головуючого судді Білецької Л.М., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги, за результатом якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 17.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Абсолют на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.08.2022; призначено справу до розгляду на 07.03.2023 на 14 годин 30 хвилин.

07.03.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 18.04.2023 на 16:00 годин.

18.04.2023 у судове засідання з`явилися представники сторін, які надали відповідні пояснення.

18.04.2023 до суду апеляційної інстанції від представника позивача надійшло клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви та надання представнику можливості для ознайомлення із матеріалами справи.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Водночас принцип змагальності (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України) і принцип рівності сторін (стаття 7 Господарського процесуального кодексу України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи.

При цьому оголошення перерви у судовому засіданні, є правом суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Статтями 42, 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень в передбаченому порядку; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був належним чином за завчасно повідомлений про час та місце розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, а тому не був позбавлений можливості скористатися наданим йому процесуальним правом щодо ознайомлення з матеріалами справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє клопотання позивача про оголошення перерви у судовому засіданні.

18.04.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

20.09.2017 між публічним акціонерним товариством "Місто Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче об`єднання "Укрпромекологія" (позичальник) укладений договір №31/Ю-17, за умовами якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію, в рамках якої банк надає позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, який складає - 10 000 000,00 грн , а позичальник приймає, зобов`язується належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити відсотки (проценти) та виконати інші зобов`язання, встановлені у цьому договорі.

13.06.2017 між публічним акціонерним товариством "Місто Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер Флюс" (клієнт) укладений договір №16/Ю-17 про надання кредиту на умовах овердрафту по поточному рахунку, за умовами якого кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти в кредит на умовах повернення, строковості, платності, шляхом сплати з поточного рахунку позичальника, відкритого в АТ "Місто Банк", розрахункових документів на суму, що не перевищує залишок на такому рахунку, але в межах визначеного цим договором ліміту.

26.12.2017 між публічним акціонерним товариством "Місто Банк" (іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче об`єднання "Укрпромекологія" (іпотекодавець) укладений іпотечний договір, серія НМТ 774981, за умовами якого іпотекодавець з метою часткового забезпечення належного виконання своїх зобов`язань, що випливають з кредитного договору, передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно, зазначене у пункті 1.3 цього договору.

Пунктом 1.3 договору іпотеки передбачено, що предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно - будівля цеху складнолігованих сплавів та лігатур, інв. №081013, літера Н, загальною площею 4 226,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: Запорізька область, м.Запоріжжя, вулиця Доківська, будинок 3 (три). Загальна заставна вартість предмета іпотеки за згодою сторін за цим договором складає 8 955 361,00 грн.

24.11.2017 між публічним акціонерним товариством "Місто Банк" ( іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче об`єднання "Укрпромекологія" (іпотекодавець) укладений іпотечний договір серія НМТ 774905, за умовами якого іпотекодавець з метою часткового забезпечення належного виконання своїх зобов`язань , що випливають з кредитного договору , передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку та на умовах , визначених цим договором , нерухоме майно , зазначене у пункті 1.3 цього договору.

Відповідно до п.1.3 предметом іпотеки є нерухоме майно - адміністративно побутовий корпус, інвентарний №081313а літ. М-2, загальною площею 906,5 кв.м., який знаходиться за адресою: Запорізька область, м.Запоріжжя, вулиця Доківська, будинок 3, право власності на який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.11.2017, номер запису про право власності: 23307931, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1404715723101.

На підставі рішення Правління Національного банку України №735-рш/БТ від 14.12.2020 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Місто Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2086 від 14.12.2020 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Місто Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" призначено уповноваженою особою фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ "Місто Банк", що визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", начальнику управління раннього реагування департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Степанець Вікторії Сергіївні.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 26.01.2021 №25-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Місто Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.01.2021 №85 "Про початок процедури ліквідації АТ "Місто Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку". З 22.02.2021 всі повноваження ліквідатора банку було делеговано провідному професіоналу з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білій Ірині Володимирівні.

03.12.2021 на електронному майданчику оператора ТОВ "Полонекс" проведені електронні торги, за результатами яких сформований протокол електронного аукціону №GFD001- UA-20211129-52597, № лота: GL18N020953, власник активів (майна) публічне акціонерне товариство "Місто Банк".

Зі змісту протоколу електронного аукціону №GFD001-UA-20211129-52597 вбачається, що найменування активів (майна) лота (склад лота): право вимоги за кредитним договором №16/Ю-17, укладений з юридичною особою; право вимоги за кредитним договором № 31/Ю-17, укладений з юридичною особою; початкова (стартова) ціна лота 14 799 143,20 грн без ПДВ. Ціна продажу лота 9 148 000,00 грн, переможець електронного аукціону - учасник товариство з обмеженою відповідальністю "Метпромсервіс" (код ЄДРПОУ 31094633); протокол електронного аукціону сформовано: 03.12.2021 о 16:40:31.

ТОВ "Бізнес Абсолют" сплачено гарантійний внесок за участь в електронних торгах (платіжне доручення №1305 від 01.12.2021 в сумі - 1 479 914,32 грн.

Платіжним дорученням № 2893 від 28.12.2021 ТОВ "Метпромсервіс" сплатило за лот № GL18N020953) його повну вартість 9 148 000,00 грн.

11.01.2022 між ПАТ "Місто Банк" та ТОВ "Метпромсервіс" укладений договір №GL18N020953 про відступлення (купівлю продаж) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком А.Л. 11.01.2022 за реєстровим № 7.

Відповідно до пункту 2.1 договору № GL18N020953 від 11.01.2022 в порядку та на умовах, визначених цим договором, ПАТ "Місто Банк" відступає шляхом продажу ТОВ "Метпромсервіс" (новому кредитору) належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників та /або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених в додатку №1 до цього договору.

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсним та скасування результатів відкритих торгів (аукціону), проведених на електронному торговому майданчику товариства з обмеженою відповідальністю "Полонекс" з продажу активів публічного акціонерного товариства "Місто Банк", а також визнання недійсним договору №GL18N020953 відступлення (купівлі-продажу права вимоги) від 11.01.2022, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Метпромсервіс" та публічним акціонерним товариством "Місто Банк".

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес) і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 цього Кодексу). Шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Такий правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (аналогічна позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 922/600/17, від 28.01.2021 у справі № 922/987/16, від 09.02.2021 у справі № 5023/5507/12, від 06.04.2021 у справі № 5027/398-6/2012, від 27.04.2021 у справі № 5023/5836/12).

Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини.

За змістом статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до пункту 14 частини п`ятої статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку Виконавча дирекція Фонду має повноваження визначати порядок та способи реалізації майна банку, що ліквідується.

Отже, на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб покладено обов`язок відчужувати майно, включене до ліквідаційної маси банку. Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів.

Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом (пункт 9 частини першої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб).

Згідно з частинами другою, третьою та шостою статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк. Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації. Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).

Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, інвестування тимчасово вільних коштів банку в державні цінні папери, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів за умови достатності коштів для забезпечення процедури ліквідації (ч.1 ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Пунктом 5.1 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2, передбачено, що порядок організації передпродажної підготовки, реалізації майна банку, у тому числі консолідованого продажу майна банку (кількох банків), затверджується виконавчою дирекцією Фонду. Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.

Фонду заборонено відчужувати майно банку до затвердження виконавчою дирекцією Фонду способу, порядку, складу та умов відчуження майна такого банку, що включено до його ліквідаційної маси, крім випадків надання виконавчою дирекцією Фонду дозволу на реалізацію окремого майна з метою запобігання збиткам або ризикам його втрати чи пошкодженню, а також у випадках, передбачених Законом (п.5.2 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 №388 затверджено Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються.

Пунктами 1,2 розділу ІІІ Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються визначено, що порядок підготовки до продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, включає проведення інвентаризації активів (майна), здійснення оцінки активів (майна), формування ліквідаційної маси, розробку плану продажу активів (майна). Результати інвентаризації, формування ліквідаційної маси та плану продажу активів (майна) затверджуються Фондом.

Відповідно до п.1 розділу VI Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися такі види активів (майна) банку, що ліквідується: основні засоби; нерухоме майно; майно банку у вигляді єдиного майнового комплексу; майно банку, щодо обороту якого встановлено обмеження; дебіторська заборгованість; майнові права; права вимоги. Інші види активів (майна) можуть продаватися у спосіб, визначений законодавством.

Продаж активів (майна) банку, що ліквідується, на відкритих торгах (аукціоні) може проводитися в електронній формі, у тому числі через ЕТС (п.2 розділу VI Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються).

На офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розміщені Регламент роботи електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лота, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції для продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку або ліквідуються (діяв з 28.01.2021 до 02.12.2021) та Регламент роботи електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лота, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції для продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку або ліквідуються (діє з 03.12.2021).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення п.5.9.2 Регламенту (в редакції, яка діє з 03.12.2021), зокрема, товариством з обмеженою відповідальністю "Метпромсервіс" у складі документів для участі в аукціоні не надано жодної ідентифікаційної інформації.

Статтею 5 Цивільного кодексу України визначена дія актів цивільного законодавства у часі, відповідно до якої: акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999, № 1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України" (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), Конституційний Суд України прийшов до висновків, що загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце і що положення частини 1 статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але разом з тим, Конституційний Суд України прийшов і до висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Рішення про затвердження умов продажу лоту №GL18N020953 було прийнято 05.11.2021, відповідне оголошення про аукціон опубліковано в ЕТС 29.11.2021, колегія суддів вважає, що під час вчинення вказаних дій підлягав застосуванню Регламент (в редакції, яка діяла з 28.01.2021 до 02.12.2021).

Електронний аукціон проведений 03.12.2021, отже під час проведення цих торгів підлягав застосуванню Регламент (в редакції, яка діяла з 03.12.2021).

У п.5.9.2 Регламенту (в редакції, яка діяла з 28.01.2021 до 02.12.2021) передбачено, що користувач та учасник зобов`язані надавати достовірну інформацію, яка полягає опублікуванню в ЕТС та запобігати наданню інформації, що має образливий характер.

Пунктом 5.9.2 Регламенту (в редакції, яка діяла з 03.12.2021) встановлено, що користувач та учасник зобов`язані надавати (вносити) актуальну та достовірну інформацію, яка підлягає опублікуванню в ЕТС, а саме: ідентифікаційну інформацію (для юридичних осіб - код ЄДРПОУ, повне найменування, дату та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, місцезнаходження, контактну інформацію; для фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців - прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові, дата народження, номер (та за наявності - серія) паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, відомості про місце проживання або місце перебування, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номеру облікової картки платника податків, та мають відповідну відмітку/запис в паспорті громадянина України), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), контактна інформація).

Водночас п.5.6.9 Регламенту (в редакції, яка діяла з 28.01.2021 до 02.12.2021) встановлено, що оператор зобов`язаний самостійно перевіряти відповідність ідентифікаційної інформації (для юридичних осіб, у тому числі нерезидентів - ідентифікаційний код (для резидентів - код ЄДРПОУ), найменування, адреса місцезнаходження, контактна інформація; для фізичних осіб-резидентів - реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, адреси та контактна інформація), наданої користувачем, який має намір прийняти участь в електронному аукціоні даним, які вказуються таким користувачем в заяві про участь в електронному аукціоні. Невідповідність наданої інформації є підставою для відмови такому користувачу у доступі до участі в електронному аукціоні.

Аналогічні положення закріплені також у п.5.6.9 Регламенту (в редакції, яка діє з 03.12.2021).

У даному випадку оператором не встановлено невідповідність ідентифікаційної інформації наданої товариством з обмеженою відповідальності "Метпромсервіс" даним, які вказані останнім в заяві про участь в електронному аукціоні. Отже у товариства з обмеженою відповідальністю "Полонекс" були відсутні підстави для відмови товариству з обмеженою відповідальності "Метпромсервіс" у доступі до участі в електронному аукціоні.

Доводи скаржника щодо ненадання товариством з обмеженою відповідальністю "Метпромсервіс" у складі документів для участі в аукціоні жодної ідентифікаційної інформації з посиланням на факт відсутності публікації на сайті, без надання будь-яких інших доказів в підтвердження вказаних обставин, на думку колегія суддів, фактично зводяться до припущень.

Згідно з положеннями п.7.19 Регламенту (в редакції, яка діє з 03.12.2021), після завершення етапу подання цінових пропозицій, учасник, що подав найвищу цінову пропозицію/закриту цінову пропозицію, а за наявності однакових за розміром закритих цінових пропозицій кількох учасників той, хто подав раніше згідно з порядком обліку часу , за яким діє ЕТС, вважається переможцем.

Відповідно до інформації з https:prozozzo.sale по лоту №GL18N020953 та протоколу аукціону учасниками було запропоновано такі ціни за лот: ТОВ "Бізнес Абсолют" - 9000000,00 грн; ТОВ "Метпромсервіс" - 9148000,00 грн.

Отже, ТОВ "Метпромсервіс" було зроблено найвищу цінову пропозицію у розмірі - 9148000,00 грн.

При цьому апеляційний господарський суд враховує, що позивач був допущений до участі в електронних торгах та не був позбавлений можливості реалізувати права учасника торгів у повному обсязі. Під час проведення торгів саме переможцем, а не позивачем було запропоновано більшу вартість лоту, а також своєчасно сплачено його вартість.

У даному випадку судами не встановлено порушень вимог законодавства при проведенні електронного аукціону 03.12.2021, а також порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати цього аукціону.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що позивачем не обґрунтовано наявність порушень які б вплинули на порядок проведення електронного аукціону і не доведено факту недобросовісної поведінки їх переможця, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Апеляційний господарський суд відхиляє надані скаржником додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких заявник посилається на п.8.3 Регламенту роботи електронної торгової системи щодо організації та проведення відкритих торгів (аукціонів) з продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку, та банків що ліквідується (в редакції, що діє з 03.12.2023), оскільки вказані підстави позову не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргументи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та встановленими обставинами у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не було встановлено невірне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при розгляді справи.

4.5 Розподіл судових витрат

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Абсолют відмовити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.08.2022 у справі №908/119/22 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 24.04.2023

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді А.Є.Чередко

В.Ф.Мороз