Рішення

від 10.11.2022 по справі 910/18663/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.11.2022Справа № 910/18663/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Степов`юк С.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "Сорт" (07541, Київська область, місто Березань, вул. Промислова, будинок 4)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дом-Гермес" (вул. Дегтярівська 53-А, м. Київ, 03113)

про зобов`язання виконати умови договору в частині повернення майна

Представники сторін:

від позивача: Герасименко В.М.

від відповідача: Войтко О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Сорт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дом - Гермес" про зобов`язання виконати умови договору в частині повернення товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем укладеного Договору зберігання № 1/10 від 10.10.2018 року в частині повернення переданого на зберігання відповідачеві як зберігачу товару - насіння соняшнику "Меркурій" в кількості 18 355 кг, зобов`язання з повернення якого виникло на підставі статті 953 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 року, за результатами розгляду заяви б/н від 23.12.2020 року про усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/18663/20, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі частини 3 статті 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 03.03.2021 року.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 15.02.2021 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив б/н від 11.02.2021 року на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивач намагається безпідставно здійснити повторне отримання 18 355 кг насіння соняшнику «Меркурій», оскільки ПП «Сорт» в кінці серпня 2020 року забрав спірний товар, а саме 18 355 кг насіння соняшнику, та повідомив відповідача про те, що після перевірки ваги даного товару надасть ТОВ «Торгівельний Дом-Гермес» підписаний примірник акту повернення із зберігання даного товару. Даний відзив з доказами надсилання на адресу позивача долучено до матеріалів справи.

Крім того, 26.02.2021 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи №910/18663/20, відповідно до якого відповідач зазначає про те, що 19.02.2021 року засобами поштового зв`язку ним був отриманий лист позивача, до якого було додано, зокрема, акт повернення зі зберігання №17 від 08.10.2020 року, яким підтверджується факт отримання позивачем 18 355 кг насіння соняшнику «Меркурій» зі зберігання за договором зберігання №01/10 від 10.10.2018 року, копію якого відповідач просить залучити до матеріалів справи. Подане клопотання та додані до нього докази також долучено судом до матеріалів справи.

В свою чергу, 02.03.2021 року через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь б/н від 24.02.2021 року на відзив на позовну заяву з доказами її надсилання на адресу відповідача, згідно якої позивач заперечує наявність акту повернення зі зберігання насіння соняшнику у кількості 18 355 кг та зазначає, що повернення зазначеної кількості насіння соняшнику відповідачем не доведено. Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів справи.

У підготовчому судовому засіданні 03.03.2021 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 07.04.2021 року.

Судом доведено до відома сторін, що до початку судового засідання 03.03.2021 року від відповідача надійшли заперечення на заяву про усунення недоліків по справі, клопотання про витребування доказів, а також заперечення б/н від 02.03.2021 року на відповідь на відзив з доказами їх надсилання на адресу позивача.

Так, відповідно до змісту заперечень на відповідь на відзив відповідач зазначає про те, що з огляду на наданий позивачем акт повернення зі зберігання №17 від 08.10.2020 року, згідно з яким відповідачем було повернуто зі зберігання товар у кількості 18 355 кг, копія якого наявна в матеріалах справи, предмет спору у даній справі про зобов`язання виконати умови договору в частині повернення майна відсутній. За таких обставин відповідач просить суд провадження у справі №910/18663/20 закрити згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Також 30.03.2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання б/н від 30.03.2021 року про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме доказів надсилання позивачу письмових пояснень від 24.03.2021 року та клопотання від 24.02.2021 року. Подане клопотання та додані до нього докази долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів з ініціативи суду та оголошено перерву у підготовчому засіданні на 12.05.2021 року.

Судом повідомлено сторін, що до початку судового засідання 07.04.2021 року від позивача надійшло клопотання б/н від 05.04.2021 року, в якому позивач просить суд зобов`язати відповідача надати в судове засідання для огляду оригінал акту №17 від 08.10.2020 року та належним чином засвідчену копію цього акту, а також завірені копії документів, що підтверджують обставини практичної передачі зі зберігання 18 355 кг насіння соняшника «Меркурій».

Разом з цим, в судовому засіданні 07.04.2021 року позивачем було надано суду для залучення до матеріалів справи оригінали довідки директора ПП «Сорт Пархоменко Р.Ю. від 30.03.2021 року та письмових пояснень від 05.04.2021 року головного бухгалтера ПП «Сорт» Шавло О.І. та директора ПП «Сорт» Пархоменко Р.Ю. про те, що акт №17 від 08.10.2020 року в ПП «Сорт» відсутній, сторонами договору не складався та директором Пархоменко Р.Ю. не підписувався; зазначена в акті №17 від 08.10.2020 року кількість товару наразі знаходиться у відповідача та позивачу не поверталась; відповідна товарно-транспортна накладна на транспортування 18 355 кг насіння соняшника відсутня, відповідна довіреність на отримання вказаного товару зі зберігання позивачем не виписувалась.

У підготовчому засіданні 12.05.2021 року протокольно оголошено перерву на 20.05.2021 року.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 12.05.2021 року від позивача надійшло клопотання б/н від 11.05.2021 року про призначення у справі №910/18663/20 судової технічної експертизи, оскільки директор ПП «Сорт» Пархоменко Р.Ю. заперечує проти факту підписання ним особисто акту №17 від 08.10.2020 року, у зв`язку з чим у позивача виникли сумніви щодо достовірності даного акту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 року задоволено клопотання позивача, призначено у справі судову технічну та почеркознавчу експертизу, проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а також протокольною ухвалою в судовому засіданні 20.05.2021 року оголошено перерву до 26.05.2021 року для надання сторонами додаткових документів для проведення експертизи.

В підготовчому судовому засіданні 26.05.2021 року уповноваженим представником позивача подано для долучення до матеріалів справи оригінали додаткових доказів для проведення судової експертизи, уповноваженим представником відповідача - оригінал Акту повернення із зберігання № 17 за Договором зберігання № 01/10 від 10.10.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 року у справі № 910/18663/20 зупинено провадження у справі № 910/18663/20 на час проведення призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 року судової технічної та почеркознавчої експертизи та отримання її результатів, для проведення експертизи матеріали справи № 910/18663/20 постановлено надіслати до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Відповідно до супровідного листа від 07.07.2021 року № 910/18663/20/5496/2021 матеріали справи № 910/18663/20 в 1 томі були направлені на адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Через канцелярію суду 22.07.2021 року надійшли клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 22105/21-32/22106/21-33 від 21.07.2021 року про надання додаткових матеріалів для проведення судової почеркознавчої експертизи та необхідність погодження строку проведення експертизи.

Зокрема, у поданому клопотанні експерти Юрченко О. та Дзюба О. за результатами попереднього вивчення наданих для проведення експертизи матеріалів судової справи № 910/18663/20 та ознайомившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 року про призначення судової експертизи, відповідно ст. 69 Господарського процесуального кодексу України просили надати в розпорядження експертів додаткові матеріали, а саме:

- додаткові вільні зразки підпису Пархоменка Романа Юрійовича, які можуть знаходитись в оригіналах документів (заява на видачу паспорта/Форма № 1/договори, доручення, заяви, листи, квитанції, страхові та нотаріально посвідчені документи тощо), у тому числі наближених за часом виконання до дати складання наданого на дослідження Акта повернення зі зберігання № 17 від 08.10.2020 року, а саме за період 2015- 2020 роки.

Також експертами повідомлено, що для вирішення питання ідентифікації підпису від імені Пархоменка Р.Ю. та печатки Приватного підприємства "Сорт" в Акті повернення зі зберігання № 17 від 08.10.2020 року (а.с. 251), необхідно внести уточнення в зміст наданих для проведення експертизи документів.

Через канцелярію суду 27.07.2021 року від КНДІСЕ надійшов супровідний лист № 122105/21-32/22106/21-33 від 20.07.2021 року про направлення рахунку № 2570 від 20.07.2021 року за проведення почеркознавчої та технічної експертизи документів платнику позивачу - ПП "Сорт", яке судом долучене до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 року поновлено провадження у справі № 910/18663/20 та призначено підготовче засідання для вирішення клопотання судового експерта на 11.08.2021 року.

У судовому засіданні 11.08.2021 року протокольно оголошено перерву на 12.08.2021 року.

Судом доведено до відома сторін, що до початку судового засідання 11.08.2021 року від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 29.07.2021 року з доданими документами та заява про збільшення позовних вимог від 10.08.2021 року, в якій позивач просив додатково стягнути з відповідача грошову суму, сплачену ПП «Сорт» за проведення судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи, у розмірі 15 101,68 грн., яку судом розцінено як заяву про збільшення судових витрат та прийнято її до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2021 року задоволено клопотання експертів КНДІСЕ № 22105/21-32/22106/21-33 від 21.07.2021 року про надання матеріалів, необхідних для проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи та погодження строків проведення експертизи. Провадження у справі № 910/18663/20 зупинено на час проведення судової експертизи та отримання її результатів.

Через канцелярію суду 25.08.2022 року разом з матеріалами справи № 910/18663/20 від КНДІСЕ надійшов висновок експертів від 16.08.2022 року №22105/21-32/22106/21-33 за результатами проведення комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи. До висновку експертизи додано і акт здачі-приймання висновку експертів від 16.08.2022 року.

Також через канцелярію суду 26.08.2022 року надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №7323-12-22 від 05.08.2022 року про виконання експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 року поновлено провадження у справі № 910/18663/20 та призначено підготовче судове засідання на 29.09.2022 року.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання через канцелярію суду 22.09.2022 року від відповідача надійшли письмові пояснення щодо суті спору б/н від 21.09.2022 року з доказами їх надсилання на адресу відповідача, відповідно до яких відповідач зазнає про те, що актом №17 від 08.10.2020 року підтверджується факт повернення відповідачем позивачу насіння соняшника в кількості 18 355 кг, при цьому справжність підпису директора позивача та печатки на вказаному акті підтверджується наявним в матеріалах справи висновком експертів від 16.08.2022 року, у зв`язку з чим відповідач просив в задоволенні позову відмовити. Також відповідач просив суд у разі відмови в задоволенні позовних вимог стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 18 000,00 грн. Письмові пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Крім того, 22.09.2022 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 21.09.2022 року про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу та письмові пояснення б/н від 21.09.2022 року щодо суті спору з урахуванням висновку експертів. Подане клопотання та додані до нього докази разом з доказами направлення його на адресу позивача долучено судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 29.09.2022 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/18663/20 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 10.11.2022 року.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 10.11.2022 року до суду не надходило.

У судове засідання з розгляду справи по суті 10.11.2022 року з`явились уповноважені представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 10.11.2022 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні з розгляду справи по суті 10.11.2022 року проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.11.2022 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 10.10.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дом - Гермес» (відповідач у справі, зберігач за договором) та Приватним підприємством «Сорт» (позивач у справі, поклажодавець за договором) був укладений Договір зберігання № 1/10 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого передбачено, що цей договір укладено сторонами в межах договору № 3 від 23.01.2018 року, та з урахуванням його положень і особливостей, в тому числі, й щодо встановлених ним застережень в частині передачі поклажодавцем всієї вирощеної сільськогосподарської продукції (врожаю) по Договору № 3 від 23.01.2018 третім особам.

Відповідно до пункту 2.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець зобов`язується передати, в тому числі, окремими партіями, на тимчасове платне зберігання сільськогосподарську продукцію - насіння соняшнику «Меркурій» (надалі - товар), а зберігач зобов`язується прийняти такий товар на зберігання та забезпечити його належне зберігання протягом всього строку зберігання.

Згідно з пунктом 2.2 Договору право власності на товар до зберігача за цим договором не переходить.

Розділами 2 - 11 Договору сторони погодили предмет договору, порядок приймання та повернення товару, порядок розрахунків, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, обставини непереборної сили, термін дії договору, порядок вирішення спорів та інші умови тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно з пунктом 8.1 Договору сторони погодили, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.03.2019 включно.

Вказаний Договір підписано уповноваженими представниками зберігача та поклажодавця і скріплено печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором зберігання, який підпадає під правове регулювання норм глави 66 Цивільного кодексу України.

У відповідності до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Такий договір згідно з частиною першою статті 937 Цивільного кодексу України укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до статті 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно з пунктом 3.1 Договору перелік товару, що передається на зберігання, його асортимент, кількість та вартість визначаються в актах передачі на зберігання, який підтверджує факт передачі товару на зберігання.

Зберігач гарантує, що товар зберігається на складі, придатному для зберігання такого виду товару (пункт 3.2 Договору).

Товар передається поклажодавцем і приймається та зберігається зберігачем за адресою: Київська область, Баришівський район, село Гостролуччя, вул. Центральна 34а (пункт 3.3 Договору).

За умовами пункту 3.4 Договору доставка товару на склад та зі складу зберігача здійснюється силами та за рахунок зберігача.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що товар (його частина) повертається із зберігання поклажодавцю на підставі актів повернення із зберігання.

Пунктом 3.8 Договору встановлено, що поклажодавець має право в будь-який момент повернути/передати на зберігання товар та/або його окрему партію. Дата, вказана в акті повернення товару, є датою повернення зберігачем поклажодавцеві відповідної партії товару.

Усі акти передачі/повернення товару є невід`ємною частиною договору. Загальна кількість та вартість товару, що перебуває на зберіганні у зберігача визначається на підставі актів передачі/повернення, що підписані сторонами (їх уповноваженими представниками). Коригування кількості товару можливе у випадку здійснення зберігачем технологічних операції з його доробки (п. 3.9 Договору).

Як встановлено судом за матеріалами справи, ПП «Сорт» як поклажодавець було передано, а ТОВ «Торгівельний Дом - Гермес» як зберігач прийнято на тимчасове платне зберігання насіння соняшника «Меркурій» в кількості 92 575 кг, на підтвердження чого між позивачем та відповідачем без зауважень було підписано та скріплено печатками сторін Акт передачі на зберігання від 10.10.2018 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Судом також встановлено, що в період з 03.12.2018 року по 24.04.2019 року відповідач повернув позивачу зі зберігання насіння соняшника «Меркурій» в загальній кількості 32 000 кг, що підтверджується актом повернення зі зберігання № 1 від 03.12.2018 року насіння соняшнику у кількості 1 000 кг, актом повернення зі зберігання № 2 від 08.01.2019 року насіння соняшнику у кількості 2 000 кг, актом повернення зі зберігання № 3 від 14.02.2019 року насіння соняшнику у кількості 3 000 кг, актом повернення зі зберігання № 4 від 22.02.2019 року насіння соняшнику у кількості 3 000 кг, актом повернення зі зберігання № 5 від 28.02.2019 року насіння соняшнику у кількості 3 000 кг, актом повернення зі зберігання № 6 від 27.03.2019 року насіння соняшнику у кількості 2 000 кг, актом повернення зі зберігання № 7 від 03.04.2019 року насіння соняшнику у кількості 5 500 кг, актом повернення зі зберігання № 8 від 05.04.2019 року насіння соняшнику у кількості 2 500 кг, актом повернення зі зберігання № 9 від 09.04.2019 року насіння соняшнику у кількості 3 000 кг, актом повернення зі зберігання № 10 від 15.04.2019 року насіння соняшнику у кількості 2 000 кг, актом повернення зі зберігання № 11 від 17.04.2019 року насіння соняшнику у кількості 2 000 кг, актом повернення зі зберігання № 12 від 24.04.2019 року насіння соняшнику у кількості 3 000 кг, копії яких наявні в матеріалах справи.

За приписами ч. 1 ст. 945 ЦК України зберігач зобов`язаний негайно повідомити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі і отримати його відповідь. У разі небезпеки втрати, нестачі або пошкодження речі зберігач зобов`язаний змінити спосіб, місце та інші умови її зберігання, не чекаючи відповіді поклажодавця.

Згідно ч. 2 ст. 945 ЦК України якщо річ пошкоджена або виникли реальна загроза її пошкодження чи інші обставини, що не дають змоги забезпечити її схоронність, а вжиття заходів з боку поклажодавця очікувати неможливо, зберігач має право продати річ або її частину.Якщо зазначені обставини виникли з причин, за які зберігач не відповідає, він має право відшкодувати свої витрати з суми виторгу, одержаної від продажу речі. Наявність зазначених обставин доводиться зберігачем.

В подальшому відповідач листом №56 від 20.09.2019 року надіслав позивачу повідомлення, в якому зазначив, що внаслідок змін в господарській діяльності відповідача об`єкт нерухомості, на якому здійснюється зберігання товару позивача, буде виставлено на продаж починаючи з жовтня 2019 року, у зв`язку з чим позивачу необхідно забрати товар.

У відповідь на отримане від відповідача повідомлення №56 від 20.09.2019 року, позивач листом №95 від 30.09.2019 року повідомив відповідача про те, що товар буде вивезено ПП «Сорт» власним транспортом на протязі 2, 3 та 4 жовтня 2019 року.

Так, 04.10.2019 року позивач забрав своїм транспортом зі зберігання відповідача насіння соняшника «Меркурій» в загальній кількості 42 200 кг, що підтверджується актом повернення зі зберігання № 14 від 04.10.2019 року насіння соняшнику у кількості 9 735 кг, актом повернення зі зберігання № 15 від 04.10.2019 року насіння соняшнику у кількості 21 940 кг та актом повернення зі зберігання № 16 від 04.10.2019 року насіння соняшнику у кількості 10 545 кг, копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, як встановлено судом за матеріалами справи та зазначає позивач у позовній заяві, станом на 04.10.2019 року не переданою відповідачем зі зберігання залишилась частина насіння соняшника «Меркурій» в кількості 18 355 кг (92 575 кг - 32 000 кг - 42 200 кг).

Надалі листом №72 від 25.10.2019 року відповідач направив позивачу повідомлення про необхідність вивезення товару, що перебуває на зберіганні у відповідача, у повному обсязі.

Натомість, позивач направив відповідачу вимогу від 11.10.2019 року щодо здійснення відповідачем оплати за 18 355 кг насіння соняшнику «Меркурій» у сумі 482 002,22 грн.

Оскільки відповідач не виконав вказаної вимоги позивача щодо оплати товару у сумі 482 002,22 грн., Приватне підприємство «Сорт» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Торгівельний Дом-Гермес» про стягнення 482 002,22 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 року у справі №910/3125/20 в задоволенні позовних вимог ПП «Сорт» про стягнення з ТОВ «Торгівельний Дом-Гермес» 482 002,22 грн. відмовлено у зв`язку з тим, що позивачем належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами не доведено наявності обставин, які зумовлюють виникнення у відповідача обов`язку оплатити спірний товар, зокрема, позивачем не доведено обставин повернення відповідачем зі зберігання спірного залишку насіння соняшника «Меркурій» у кількості 18 355 кг та обставин передачі (поставки ) вказаного залишку насіння відповідачу.

Листами від 26.06.2020 року, від 05.08.2020 року та від 25.08.2020 року позивач звертався до відповідача з вимогами щодо повернення зі зберігання насіння соняшнику «Меркурій» в кількості 18 355 кг, в яких просив відповідача повідомити про дату та час повернення ПП «Сорт» зі зберігання товару.

Факт надсилання на адресу відповідача вказаних листів підтверджується копіями фіскальних чеків від 30.06.2020 року, від 06.08.2020 року та від 25.08.2020 року, які наявні в матеріалах справи.

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві, всупереч умовам Договору відповідач не здійснив повернення зі зберігання товару - насіння соняшнику «Меркурій» в кількості 18 355 кг, а вказані листи залишені відповідачем без відповіді та реагування.

Відповідно до частини 1 статті 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

У відповідності до статті 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Згідно статті 948 Цивільного кодексу України поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

При цьому відповідно до умов пункту 3.6 Договору товар (його частина) повертається із зберігання поклажодавцю на підставі актів повернення із зберігання.

Водночас, як зазначає позивач, акт повернення зі зберігання на 18 355 кг насіння соняшнику між сторонами не складався та не підписувався, товар у вказаній кількості відповідачем зі складу своїм транспортом позивачу не повертався.

Згідно ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності (ч. 2 вкзаної статті)

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, є зобов`язанням.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки, як стверджує позивач, на час звернення з позовом до суду відповідачем не було здійснене повернення товару (зерна) у кількості 18 355 кг зі зберігання, позивач вказує про наявність підстав для зобов`язання відповідача до примусового виконання обов`язку за Договором в частині повного повернення товару, насіння соняшнику «Меркурій» у кількості 18 355 кг, зі зберігання до його власника ПП «Сорт», у зв`язку з чим позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним Договору зберігання № 1/10 від 10.10.2018 року та/або окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.

Суд зазначає, що відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначалось судом вище, строк дії спірного Договору визначено пунктом 8.1 останнього до 31 березня 2019 року включно.

За умовами п.п. 8.2, 8.3 Договору зміна умов даного Договору або внесення до нього доповнень можлива тільки за узгодженням сторін. Будь - які зміни, доповнення й додатки до даного Договору є дійсними, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані повноважними представниками сторін і скріплені печатками сторін.

При цьому будь - яких додаткових угод до Договору щодо продовження строку його дії та/або строку зберігання спірного насіння соняшнику «Меркурій» матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, умови Договору та обставини справи, судом встановлено, що строк дії Договору зберігання №01/10 від 10.10.2018 року закінчився 31.03.2019 року.

В контексті приписів ст. 938, 948 ЦК України та умов спірного Договору суд зазначає, що строк повернення майна зі зберігання настав саме з моменту закінчення строку дії договору - 31.03.2019 року, відтак з моменту закінчення строку зберігання у позивача виник обов`язок забрати та можливість вимагати повернення товару як у договірному, так і судовому порядку.

В свою чергу відповідно до вимог статей 938, 949 Цивільного кодексу України відповідач як зберігач зобов`язаний повернути позивачеві весь переданий на зберігання товар.

Наразі, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву та у письмових поясненнях по суті справи наголошував на тому, що позивач на виконання вимог статті 948 Цивільного кодексу України та у зв`язку із закінченням строку дії Договору забрав спірний товар, а саме насіння соняшнику «Меркурій» у кількості 18 355 кг, у відповідача зі зберігання за Договором зберігання №01/10 від 10.10.2018 року, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками зберігача та поклажодавця актом повернення зі зберігання №17 від 08.10.2020 року, копію якого надано відповідачем до матеріалів справи.

В свою чергу, позивач заперечував факт підписання директором ПП «Сорт» Пархоменко Р.Ю. акта повернення зі зберігання № 17 від 08.10.2020 року, а також достовірність печатки ПП «Сорт» на вказаному акті, у зв`язку з чим позивачем подано до суду клопотання про призначення судової технічної експертизи у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 року за результатами розгляду клопотання позивача про призначення судової технічної експертизи та з врахуванням поданих сторонами пояснень та доказів останнє судом задоволено, призначено у справі №910/18663/20 судову технічну та почеркознавчу експертизу, проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Наразі зміст, обґрунтування та письмові пояснення сторін щодо призначення у справі судової технічної експертизи, а також перелік запропонованих на її вирішення питань зазначено судом в мотивувальних частинах процесуальних ухвал у справі № 910/18663/20.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

У відповідності до статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Так, 25.08.2022 року через канцелярію суду разом з матеріалами справи від КНДІСЕ надійшов висновок експертів від 16.08.2022 року №22105/21-32/22106/21-33 за результатами проведення комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи, якою встановлено: 1. Відтиск печатки від імені ПП "СОРТ" у графі "ПОКЛАЖОДАВЕЦЬ" в акті повернення із зберігання № 17 від 08.10.2020 року за договором зберігання № 01/10 від 10.10.2018 року нанесений печаткою ПП "СОРТ", вільні й експериментальні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження. 2. Підпис від імені Пархоменка Романа Юрійовича, що міститься у графі "ПОКЛАЖОДАВЕЦЬ" ліворуч від друкованого запису запису "Пархоменко Р.Ю." в акті повернення із зберігання № 17 від 08.10.2020 року за договором зберігання № 01/10 від 10.10.2018 року виконано Пархоменком Романом Юрійовичем.

Згідно із статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до приписів ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Належними є докази, напідставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Отже надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду, тоді як принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Водночас, судове пізнання завжди опосередковане оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2020 року у справі №910/5300/17.

Зокрема, ознайомившись зі змістом отриманого судом експертного висновку №22105/21-32/22106/21-33 від 16.08.2022 року, докладним описом проведених досліджень та висновками з поставлених перед експертами питань, судом встановлено відсутність будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність наданого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи.

За результатами здійсненої судом згідно приписів статей 86, 104 Господарського процесуального кодексу України оцінки та аналізу наданого експертного висновку, судом встановлено, що на момент звернення позивача з даним позовом до суду між сторонами у справі був складений та підписаний уповноваженими представниками зберігача та поклажодавця Акт повернення із зберігання №17 від 08.10.2020 року, відповідно до якого ТОВ «Торгівельний Дом-Гермес» передав, а ПП «Сорт» прийняв з тимчасового платного зберігання товар: насіння соняшнику «Меркурій», в кількості 18 355 кг. Підписанням вказаного акту сторони засвідчили, що на момент повернення товару зі зберігання він не має зовнішніх пошкоджень та недоліків. Вказаний акт повернення товару із зберігання є невід`ємною частиною договору зберігання № 01/10 від 10.10.2018 року.

При цьому судом враховано, що вказаним експертним висновком спростовуються твердження позивача про те, що підпис та печатка ПП «Сорт» на акті №17 від 08.10.2020 року зроблено шляхом монтажу за допомогою технічних засобів, а саме комп`ютерної або комп`ютерно-розмножувальної техніки.

Окрім цього згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 915/878/16, встановивши наявність відбитку печатки особи на спірних документах та, враховуючи, що остання несе повну відповідальність за законність використання його печатки, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена в суб`єкта, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

Особи, які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства, призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Зокрема, всі надані позивачем Акти повернення зі зберігання за Договором містять відтиск печатки ПП «Сорт», при цьому матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі позивача.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.

Додатково судом враховано відсутність інших доводів в розрізі наявного в матеріалах справи експертного дослідження щодо не підписання акту з боку керівника поклажодавця - ПП «Сорт», з урахуванням чого та зважаючи на зміст висновку експертизи заявлене представником позивача в судовому засіданні 29.09.2022 року усне клопотання про виклик керівників позивача та відповідача в судове засідання судом відхилене як необґрунтоване.

Разом з цим, суд не знаходить підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, оскільки закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Оскільки, як зазначено судом раніше, повернення спірного товару зі зберігання відбулося 08.10.2020 року на підставі Акту повернення товару із зберігання №17, а позивач звернувся з даним позовом до суду 24.11.2020 року (згідно відмітки на конверті), то на час пред`явлення позову предмет спору у даній справі був відсутній, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, а не закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з приписів чинного законодавства та оцінюючи в сукупності наявні в матеріалах даної справи докази, якими спростовуються доводи позивача про невиконання відповідачем зобов`язань за Договором зберігання №01/10 від 10.10.2018 року в частині повного повернення товару, насіння соняшника «Меркурій» у кількості 18 355 кг, із зберігання поклажодавцю, факт повернення відповідачем якого із зберігання підтверджується Актом повернення із зберігання №17 від 08.10.2020 року і результатами проведеної комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи, та на момент прийняття рішення належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини позивач суду не представив, тому вимога позивача про зобов`язання відповідача виконати в цілому взяті за Договором зобов`язання в частині повного повернення товару у кількості 18 355 кг, який було передано на зберігання ТОВ «Торгівельний Дом-Гермес», задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 21 квітня 2023 року

Суддя А.М. Селівон