Ухвала

від 20.04.2023 по справі 463/658/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/658/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/351/23 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 20 березня 2023 року про накладення арешту на майно,

з участю прокурора ОСОБА_8 ,

адвоката ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а :

вищезазначеною ухвалою накладено арешт, шляхом позбавлення фізичних та юридичних осіб, до його скасування у встановленому порядку, права на відчуження, розпорядження та користування майном, яке вилучено 9 березня 2023 року в ході проведення обшуку за місцем фактичного проживання директора ТОВ «Дектум-С» (код ЄДРПОУ 42820139) ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , та визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №72023140000000012від 24 січня 2023 року, а саме: мобільний телефон моделі ОРРО А-53 ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 з номером тел. НОМЕР_3 .

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу (з уточненням), в якій просить ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 20 березня 2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна ОСОБА_7 .

В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що оскаржена ухвала постановлена з істотним порушенням слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону. Зокрема, вказує на те, що клопотання про накладення арешту подане з пропуском строку, визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки слідчим не дотримано 48-годинного строку, відведеного для заявлення такого клопотання.

Як зазначає апелянт, всупереч вимог ст. 170 КПК України, у клопотанні слідчого не надано будь-якої оцінки щодо правової підстави для арешту майна; не зазначено, яким чином це майно стосується кримінального провадження; не вказано, які саме сліди кримінального правопорушення могли залишитись на майні; не обґрунтовано, чи можна їх взагалі використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні.

На переконання сторони захисту, слідчий суддя проігнорував те, що детективом не доведено, що вилучене майно є речовим доказом, як і не доведено підставу та мету арешту майна. Зокрема, відсутні виняткові обставини для вилучення техніки за ст. 169 КПК України, оскільки в оскарженій ухвалі не вказано про жодні експертні дослідження; відсутні докази того, що техніка отримана в результаті вчинення кримінального правопорушення, чи є засобом або знаряддям його вчинення. Окрім цього, доступ до техніки не обмежувався власником, навпаки, останній добровільно повідомив пароль доступу для подолання системи логічного захисту. Попри те, що ст. 168 КПК України зобов`язує здійснити копіювання, детектив здійснив вилучення техніки.

Адвокат звертає увагу, що ні слідчий у клопотанні, ні слідчий суддя в оскарженій ухвалі, у порушення ст. 173 КПК України, не оцінили розумність і співмірозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власника.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подану апеляційну скаргу підтримав та просив таку задовольнити.

Прокурор ОСОБА_8 проти задоволення апеляційних вимог заперечив, зазначивши, що такі не ґрунтуються на вимогах закону.

Заслухавши доповідь судді, позицію учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до пункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України), наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Вказаних вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею першої інстанції було дотримано в повному обсязі.

Так, згідно з клопотанням, у провадженні Відділу детективів (на правах самостійного відділу) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження №72023140000000012 від 24 січня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України, за фактами: сприяння виведенню грошових коштів з об`єктів критичної інфраструктури нафтогазового комплексу з подальшою їх легалізацією, здійснене службовими особами ТОВ «Вільєна» та інших юридичних осіб спільно зі службовими особами ПАТ «Укртатнафта»; ухилення від сплати обов`язкових платежів в особливо великих розмірах, здійснене службовими особами ТОВ «Вільєна» та інших юридичних осіб спільно зі службовими особами ПАТ «Укртатнафта», шляхом реалізації товарних нафтопродуктів з частковим податковим оформленням.

Як слідує з матеріалів клопотання, ПАТ «Укрнафта» протягом 2019-2021 років за результатами біржових аукціонів укладала контракти про продаж нафти з ПАТ «Укртатнафта» виключно з умовою зворотного викупу цієї нафти «Укрнафтою» та подальшою переробкою цього ресурсу на потужностях Кременчуцького НПЗ по давальницькій схемі. У результаті запровадження вказаного механізму ПАТ «Укрнафта» більшу частину видобутої нафти переробляє за власний кошт (3 млрд грн/рік за послуги переробки та 150 млн грн/рік за транспортування і зберігання нафти) по договорах комісії. Частина отриманих в результаті функціонування вказаної схеми готових нафтопродуктів реалізовувалась через мережу АЗС «Укрнафта», а решта продукції по договорах купівлі-продажу реалізована на адресу ПАТ «Укрнафта» та комерційних структур, серед яких ТОВ «Дектум-С» (код ЄДРПОУ 42820139). В подальшому ТОВ «Дектум-С» реалізувало отримані нафтопродукти через мережу АЗС «Авіас», «ANP» та не розрахувалось по своїх зобов`язаннях перед ПАТ «Укрнафта».

В ході досудового розслідування встановлено, що до зазначеної протиправної діяльності може бути причетна директор ТОВ «Дектум-С» ОСОБА_7 , за місцем фактичного проживання якої за адресою: АДРЕСА_1 , 9 березня 2023 року проведено обшук, у ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон моделі ОРРО А-53 ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 з номером тел. НОМЕР_3 .

Постановою старшого детектива Відділу детективів (на правах самостійного відділу) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області ОСОБА_10 від 9 березня 2023 року, вилучений мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

16 березня 2023 року старший детектив Відділу детективів (на правах самостійного відділу) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором Львівської обласної прокуратури ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на мобільний телефон моделі ОРРО А-53 ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 з номером тел. НОМЕР_3 .

Задовольняючи дане клопотання сторони обвинувачення, внесене в межах кримінального провадження №72023140000000012, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно у зв`язку з наявністю достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт, відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні старшого детектива.

Аргументи захисника про те, що накладений арешт є неправомірним втручанням у право власності ОСОБА_7 не знайшло свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки при накладенні такого враховано «справедливий баланс» між інтересом суспільства та вимогами щодо захисту фундаментальних прав особи.

Так, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, арешт майна з підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів.

Колегія суддів також враховує, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які, в свою чергу, чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України. Поряд з цим, власник або інший володілець майна, відповідно до вимог ст. 174 КПК України, має право звернутися із клопотанням про скасування накладеного арешту.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Згідно з ч. 6 ст. 173 КПК України ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня надходження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.

Таким чином, законодавець встановив обмежені процесуальні строки для розгляду й вирішення питання накладення арешту на тимчасово вилучене майно та пов`язує його з моментом надходження клопотання до суду.

Як вбачається з матеріалів клопотання, обшук за місцем фактичного проживання директора ТОВ «Дектум-С» (код ЄДРПОУ 42820139) ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , проведений у період з 07 год. 05 хв. до 09 год. 45 хв. 9 березня 2023 року. Матеріали клопотання скеровано до Личаківського районного суду м. Львова поштою о 15 год. 23 хв. 10 березня 2023 року, а тому відповідно до вимог ст. 116 КПК України строк не вважається пропущеним. Вказане клопотання надійшло до суду 16 березня 2023 року та розглянуто слідчим суддею в межах сімдесяти двох годин із дня його надходження до суду.

Безпідставними є і твердження апелянта про відсутність експертиз вилученого майна, оскільки детективом Відділу ТУ БЕБ у Львівській області у кримінальному провадженні №72023140000000012 15 березня 2023 року призначено комп`ютерно-технічну експертизу, у межах якої на дослідження експерту надано мобільний телефон моделі ОРРО А-53.

На думку колегії суддів, добровільна видача ОСОБА_7 мобільного телефону та надання паролю до нього не спростовує висновків слідчого судді про підставність накладення арешту на майно, визнане речовим доказом у кримінальному провадженні.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді у ході апеляційного розгляду не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 20 березня 2023 року про накладення арешту на майно - залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4