Рішення

від 10.03.2023 по справі 296/10710/21

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №296/10710/21

Категорія 79

2/295/229/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2023 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

Головуючого судді Воробйової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Коцюби О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Плаз»

про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Як вказано у позовній заяві, з 14.08.2020 позивач, ОСОБА_1 , працювала на посаді майстра манікюру в ТОВ "Медіа Плаз"(далі - відповідач) та відповідно до наказу №3-к від 08.02.2021 про звільнення, позивач була звільнена з посади з 16.02.2021. Позивач вказує, що на момент звернення до суду у відповідача перед позивачем наявна заборгованість з виплати заробітної плати на лютий 2021 року, а також, з позивачем при звільненні не було проведено остаточний розрахунок та не виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 12 днів. Посилаючись на зазначене та на приписи, зокрема, ст.115, 116, 117 КЗпП, позивач просить стягнути на свою користь з ТОВ "Медіа Плаз" заборгованість із заробітної плати з 01.01.2021 по 16.02.2021 та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.02.2021 по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 23.12.2021 справу №296/10710/21 передано за підсудністю на розгляд до Богунського районного суду м.Житомира.

Ухвалою суду від 12.08.2022 відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

За результатом розгляду клопотання представника відповідача (а.с.59), ухвалою від 06.09.2022 здійснено по справі перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін в розгляд справи за правилами спрощеного провадженння з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 11.10.2022.

За клопотанням представника позивача, яке було задоволено судом, розгляд справи було відкладено на 17.10.2022, в даному судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.10.2022. Засідання 18.10.2022 не відбулось, у зв`язку із знеструмленням електромережі Богунського районного суду м.Житомира (довідки відповідальних працівників а.с.99,100).

У відзиві на позовну заяву (а.с.41-43) представник ТОВ "Медіа Плаз" заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що станом на день подачі відзиву заробітна плата та компенсація за невикористану щорічну відпустку виплачена позивачу у повному обсязі, а відтак у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні представник відповідача у відзиві послався на те що за практикою Верховного Суду, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, а тому до вимог про його стягнення застосується позовна давність, передбачена ч.1 ст.233 КЗпП України. Тому, вважає, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, у зв`язку з чим просить суд застосувати наслідки пропуску строку, встановленого ч.1 ст.233 КЗпП.

Також, у відзиві зауважено, що наданий позивачем розрахунок стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні здійснений не у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100. Зокрема, позивачем ОСОБА_2 не враховано, що з 01.01.2021 по 15.02.2021 до останньої було запроваджено простій згідно з наказом ТОВ «Медіа Плаз» №1 від 01.01.2021, і оплата праці в цей період здійснюється з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки.

У заяві про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (а.с.88-91) представник відповідача вказав, що позивачка звернулася до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розразунку при звільненні із пропуском строків давності згідно з ч.1 ст.233 КЗпП, проте, якщо суд прийде висновку, що позивач такий строк не пропустила, а позов підлягає задоволенню, представник відповідача просить зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. При цьому, представник відповідача просить врахувати, що ТОВ "Медіа Плаз" 02.03.2022 сплатило ОСОБА_2 усі належні їй при звільненні виплати. Вказує, що загальна сума заборгованості щодо виплати заробітної плати, про яку зазначає позивач у своєму позоі, складає всього 6910,95 грн, що явно не співрозмірно із заявленою сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 74753,60 грн. Представник відповідача крім іншого, просить врахувати, що позивач пропрацювала у відповідача всього з серпня 2020 року по лютий 2021 року, а також, стверджує, що товариство здійснило всі належні позивачу виплати при звільненні, проте, не має письмових доказів цього, оскільки ОСОБА_2 не проставила свої підписи на видаткових касових ордерах, у т.ч. через недбалість колишнього адміністратора, в обов`язки якого входило розраховувати працівників. Оскільки в подальшому погодити з позивачем суму та мирно врегулювати спір не вдалося, лише після перевірки Управління Держпраці у Житомирській області ТОВ "Медіа Плаз" виплатило ОСОБА_2 кошти, щодо яких немає документального підтвердження виплати. Представник відповідача просить суд врахувати, що товариство відповідача на сьогодні має 5 працевлаштованих працівників; гіпотетичне стягнення з товариства 74753,60 грн призведе до фінансового колапсу, оскільки товариство не має таких грошових коштів на своїх банківських рахунках і відповідно буде позбавлене можливості сплачувати заробітну плату, податки, орендну плату, тощо. Представник також зауважує, що позивач у своєму позові не зазначає про наявність будь-яких майнових втрат, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні. Посилаючись на вказане, представник відповідача просить у разі задоволення позову зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача до 6910,95 грн.

На електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.102-107), в якому представник позивача вказує, посилаючись на той факт, що заборгованість по виплаті заробітної плати та інших сум, які належали позивачу від відповідача, була погашена 02.03.2022, а також, керуючись п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України, позивач відмовляється від позову в частині позовної вимоги щодо стягнення з ТОВ "Медіа Плаз" на користь ОСОБА_1 заборгованість із виплати заробітної плати за період з 01 січня 2021 року по 16 лютого 2021 року та компенсації за невикористану щорічну відпустку у кількості 12 днів без відрахувань податків та зборів.

Щодо доводів відповідача про пропуск тримісячного строку для звернення до суду, передбаченого ч.1 ст.233 КЗпП України представник позивача заперечує, посилаючись на п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 та стверджуючи, що перебіг тримісячного строку для звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за весь час затримки по день фактичного розрахунку повинен обраховуватись саме з 02.03.2022, коли позивачу було виплачено заборгованість по заробітній платі та інших сум, належних позивачу при звільненні.

Також у відповіді на відзив наведено розрахунок середньоденної заробітної плати, за яким остання складає 196,72 грн. Оскільки позивача було звільнено 16.02.2021, а остаточний розрахунок було проведено 02.03.2022, представник позивача нараховує середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 380 календарних днів, посилаючись на ч.1 ст.117 КЗпП України, за якою виплата працівникові середнього заробітку у такому разі здійснюється за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Розрахована таким чином позивачем і заявлена до стягнення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.02.2021 по день фактичного розрахунку склала 74753,60 грн (196,72 грн х 380 к.д.=74753,60 грн).

За наслідком судового засідання 18.11.2022 та розгляду заяви відповідача про залишення позовної заяви без руху (а.с.56-58) судом винесено ухвалу про залишення позовної заяви без руху (а.с.118-119). Після усунення недоліків позовної заяви справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.01.2023, в якому було оголошено перерву до 25.01.2023. Засідання 25.01.2023 не відбулося, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Житомирської області та міста Житомира (довідка, а.с.142), наступне судове засідання було призначено на 28.02.2023, проте, справу було знято з розгляду у зв`язку з розглядом головуючим суддею у справі іншої справи (довідка, а.с.149). Наступне судове засідання було призначене на 10.03.2023, про що учасники повідомлені належним чином.

10.03.2023 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій він просив відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, встановленого ч.1 ст.233 КЗпП, а якщо суд дійде висновку, що даний строк позивачем не пропущено, просить зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з підстав, викладених у заяві відповідача від 17.11.2022.

Також, 10.03.2023 на адресу суду надійшло клопотання від адвоката позивача про проведення засідання без його участі, до якої додано відповідь ТОВ "Медіа Плаз" за вих.№01/03/23 від 08.03.2023 на запит адвоката, зокрема, з інформацією про режим (графік роботи) ОСОБА_2 за час роботи у товаристві.

Представник позивача у судових засіданнях за його участю позов підтримав у повному обсязі та просив задоволити з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Представник відповідача у судових засіданнях за його участю проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у заявах по суті справи. Також представник відповідача вважає, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, який встановлено ст. 233 КЗпП, без поважних причин.

Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, та з огляду на відповідні клопотання учасників, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання, яким завершується розгляд справи, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в засіданнях за їх участю, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 14.08.2020 по 16.02.2021 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.10).

Наказом від 08.02.2021 №3-К позивач була звільнена за згодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП з 16.02.2021 (а.с.9).

10.02.2022 Управління Держпраці у Житомирській області винесло припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЖТ0039/67/АВ/П, яким директора ТОВ "Медіа Плаз" було зобов`язано усунути наступні порушення: 1) виплатити працівнику ОСОБА_2 розрахункові кошти після звільнення 16.02.2021; 2) виплатити працівнику ОСОБА_2 компенсацію за невикористану відпустку за період роботи з 14.08.2020 по 16.02.2021; виплатити працівнику ОСОБА_2 заробітну плату з період простою товариства з 01.01.2021 по 15.02.2021 (а.с.45-47).

За вказаних обставин, між сторонами виник спір у сфері трудових правовідносин стосовно невиплати розрахункових коштів при звільненні працівника, що регулюється нормами трудового законодавства.

Що стосується вимог позову у частині стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі за період з 01.01.2021 по 16.02.2021 та компенсації за невикористану щорічну відпустку, у кількості 12 днів, без врахувань податків та зборів, суд зазначає наступне.

02.03.2022 відповідач сплатив позивачу всю суму заробітної плати за період з жовтня-грудня 2020 року у розмірі 8946,49 грн; нараховано і виплачено грошову компенсацію за невикористані нею дні щорічної відпустки за період з 14.08.2020 по 16.02.2021 у розмірі 1758,95грн; нараховано і виплачено заробітну плату за період простою у розмірі двох третин тарифної ставки за період з 01.01.2021 по 15.02.2021 включно згідно з наказом товариства №1 від 01.01.2021 "Про порядок оголошення простою", а також, заробітну плату за 16.02.2021, що склало 5152,00 грн. Загалом ТОВ "Медіа Плаз" виплатило 15857,44 грн. Вказане підтверджується випискою за рахунками (а.с.49-51) та не заперечується позивачем.

За змістом ч.1, 3 ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Згідно з ч.5 ст.206 ЦПК, с уд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

З огляду на те, що після звернення позивача до суду відповідачем сплачено заборгованість по заробітній платі, яка була предметом позовних вимог у даній справі, що стало підставою для відмови позивача від позову у частині таких вимог, і оскільки, як встановлено судом, відмова позивача від позову в частині вимоги про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі за період з 01.01.2021 по 16.02.2021 та компенсації за невикористану щорічну відпустку, у зв`язку з виплатою останньої, інтересам позивача не суперечить, суд приймає відмову від позову в цій частина та провадження у справі щодо вказаних вимог має бути закрито відповідно до п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 7 статті 43 Конституції України визначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

В статті 117 Кодексу законів про працю України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним органі повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе, що в цьому немає його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, оскільки у день звільнення відповідач не провів належну позивачу виплату заробітної плати при звільненні, це є підставою для покладення на відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати позивачу його середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно дост. 27 Закону України "Про оплату праці"за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ цього Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Відповідно до пункту 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період. Якщо період, за який нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату, працівником відпрацьовано частково, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати.

Виходячи з зазначеного нормативно-правового акта, суд обчислює середньоденну заробітну плату позивача, виходячи з нарахувань за останні два відпрацьовані місяці - грудень та листопад 2020 року.

З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2020 року позивач відпрацювала 10 днів та її заробітна плата за цей час склала 5000,00 грн (а.с.82, відомість ПФУ). В грудні 2020 року позивач відпрацювала 22 дні та її заробітна плата склала 6000 грн.

Таким чином, середня заробітна плата позивача складає 343,75 грн, яка визначена судом шляхом ділення заробітної плати на число робочих днів (/5000,00 грн + 6000 грн/ : 32 дні).

Визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд провадить шляхом множення середньоденного заробітку позивача, який дорівнює 343,75 грн на число робочих днів (за винятком вихідних та святкових днів) за період з 17.02.2021 по 02.03.2022 (260 робочих днів).

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 89375,00 грн (343,75 грн х 260).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Враховуючи, що загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.02.2021 по 02.03.2022 становить 89375,00 грн, з огляду на очевидну неспівмірність сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості перед позивачем, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача щодо кінцевого розрахунку, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, розмір відповідальності відповідача за прострочення сплати належних при звільненні позивачу виплат в сумі 42625,00 грн, що відповідає шести місяцям прострочення (з 17.02.2021 по 17.08.2021 124 робочих дні).

Такий розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку також узгоджується і з чинною на час розгляду справи редакцією статті 117 КЗпП України, відповідно до якої у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стороною відповідача заявлялось клопотання про застосування до вимог позивача тримісячного строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Офіційне тлумачення положення ч.1 ст.233 КЗпП міститься в Рішенні Конституційного Суду № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року, зокрема, зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

За таких обставин, до вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні застосовуються положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

Відповідачем було виплачено позивачу заборгованість по заробітній платі 02.03.2022.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості із виплати заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 21.12.2021, тобто в межах встановленого законом строку позовної давності для цих правовідносин.

За наведених обставин, підстав для застосування строку позовної давності за заявою відповідача не вбачається.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру відповідальності відповідача за прострочення сплати належних при звільненні позивачу виплат до суми 42625,00грн, а також, оскільки щодо частини позовних вимог провадження у справі має бути закрито у зв`язку з відмовою від позову та прийняття її судом, позов підлягає задоволенню частково.

Водночас, з урахуванням приписів ч.9 ст.141 ЦПК України, а також того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача у справі, суд вважає за необхідне покласти на відповідача судові витрати повністю, тому стягує з відповідача на користь позивача 908,00 грн сплаченого останнім судового збору по справі.

Керуючись статтями 47, 116, 117, КЗпП України, статтями 12, 13, 76, 77, 82, 83, 89, 141, 247, 255, 258, 263-265, 279 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову в частині вимог про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі за період з 01.01.2021 по 16.02.2021 та компенсації за невикористану щорічну відпустку та закрити провадження у справі в цій частині відповідно до п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Плаз» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні в сумі 42625,00 грн, що вказана без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Плаз» на користь ОСОБА_1 908,00 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Плаз», адреса: м. Житомир, вул. Київська, 23, код ЄДРПОУ 42996655.

Суддя: Т.А. Воробйова