Постанова

від 21.04.2023 по справі 809/1879/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 809/1879/16

адміністративне провадження № К/9901/31927/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Дашутіна І.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПОЛЮС-ІФ" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 (головуючий суддя Кузьмич С. М., судді: Гулид Р. М., Улицький В. З.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПОЛЮС-ІФ" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОПОЛЮС-ІФ" (далі - ТОВ"ЕЛЕКТРОПОЛЮС-ІФ", товариство, позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФC, відповідач) податкове повідомлення-рішення від 09.12.2016 №0003531406 про збільшення товариству суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі- ПДВ) на 455' 631 грн (в тому числі: за основним платежем - 303' 754 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 151' 877 грн) (а.с. 78, т. І).

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу в акті перевірки про безтоварний характер господарських операцій з контрагентами (ТОВ "Бурком" і ТОВ "Крафт технік") є безпідставними, оскільки зроблені на припущеннях. Висновки контролюючого органу ґрунтуються на підставі інформації з матеріалів кримінальних проваджень та податковій інформації щодо господарської діяльності та податкової дисципліни контрагентів без документального підтвердження такої інформації. Натомість реальність господарських операцій з його контрагентами підтверджується належними первинними документами, що були вчинені у межах господарської діяльності товариства. Також позивач наголошував на принципі індивідуальної відповідальності платника податків.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що під час податкової перевірки позивач не надав достатньої кількості документів на підтвердження реальності здійснених господарських операцій з придбання послуг у названих контрагентів - постачальників, які мають спільні ознаки фіктивності.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 23.01.2017 (суддя Матуляк Я. П.) позов товариства задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 09.12.2016 №0003531406; здійснив розподіл судових витрат.

Висновок суд першої інстанції вмотивований тим, що контролюючий орган не довів правомірність податкового повідомлення-рішення, яке позивач оскаржив. Суд першої інстанції, враховуючи види діяльності ТОВ"ЕЛЕКТРОПОЛЮС-ІФ" у сфері будівництва споруд електропостачання та телекомунікацій, прийняв надані позивачем документи (договори, специфікації до них, акти здачі-приймання виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення про оплату послуг) як належні докази у справі, що підтверджують реальне придбання товариством послуг у ТОВ "Бурком" (послуги автотранспорту, будівельної техніки, вантажопідйомні послуги машинами та механізмами) та ТОВ "Крафт технік" (агентські послуги у сфері оренди нерухомого майна для проживання працівників принципала (позивача) під час виконання електромонтажних робіт для ПАТ"Львівобленерго"), та їх використання у господарській діяльності товариства. Суд також врахував, що контрагенти позивача під час здійснення спірних господарських операцій мали господарську та податкову правосуб`єктність. Зважаючи на надані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку щодо господарських операцій із контрагентами суд визнав безпідставними посилання контролюючого органу на інформацію з автоматизованих систем ДФС відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій. Надаючи оцінку доводам відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ"Бурком", ТОВ "Крафт технік", як-то, відсутність у контрагентів матеріальних/трудових ресурсів, необхідних для здійснення відповідних операцій, суд зазначив, що такі обставини не виключають можливості здійснення вказаними контрагентами господарських операцій та не свідчать про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем, оскільки залучення працівників, оренда майна є можливим за договорами цивільно-правового характеру та господарських договорів. Посилання контролюючого органу на кримінальне провадження (№32015090000000034), порушене за фактом фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, в якому отримані докази щодо протиправної діяльності контрагентів, суд відхилив з огляду на те, що у розумінні норми частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України факт порушення кримінального провадження у справі без вироку у такій справі не є доказом в адміністративному судочинстві. Також суд наголосив на індивідуальній юридичній відповідальності платника податків за податкові правопорушення, доктринально закріпленій у судових рішеннях Європейського Суду.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 04.04.2017 постанову суду першої інстанції скасував та в позові відмовив.

З посиланням на встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо наявності у контрагентів (ТОВ "Бурком" та ТОВ "Крафт технік") спільних ознак фіктивного підприємництва, що було встановлено за результатами аналізу даних податкового контролю, та відсутності у товариства документального підтвердження деяких умов договорів із цими контрагентами, суд апеляційної інстанції висновував, що господарські операції між ТОВ"ЕЛЕКТРОПОЛЮС-ІФ" та названими контрагентами є безтоварними і товариство не мало право формувати податковий кредит за наслідками таких операцій.

ТОВ ТОВ"ЕЛЕКТРОПОЛЮС-ІФ" звернулося до Вищого адміністративного суду України, в якій просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

У касаційній скарзі позивач наголошував, що надані ним первинні та інші документи, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, повною мірою підтверджують реальність господарських операцій з його контрагентами та їх вчинення у межах господарської діяльності товариства, тоді як висновок контролюючого органу про безтоварність таких операцій ґрунтується на узагальненій оперативній інформації з матеріалів кримінальних проваджень та податковій інформації з баз даних ДФС щодо контрагентів. З посиланням на принцип індивідуальної відповідальності позивач вказував, що негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28.04.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача.

Верховний Суд ухвалою від 04.06.2018 прийняв до свого провадження касаційну скаргу товариства.

Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.

На стадії підготовки справи до касаційного розгляду Верховний Суд здійснив заміну відповідача в порядку процесуального правонаступництва, передбаченого статтею 52 КАС України, на Головне управління в Івано-Франківській області ДПС, яке діє як відокремлений підрозділ ДПС України.

Верховний Суд перевірив наведені в касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податкове повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір, ГУ ДФС прийняло на підставі акта від 29.11.2016 №727/09-19-14-06/34084649 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ"ЕЛЕКТРОПОЛЮС-ІФ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Бурком", ТОВ "Крафт технік", ПАТ "Лівівобленерго" за період з 01.12.2015 по 12.04.2016, проведеної на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу (ПК) України та наказу від 14.11.2016 №1181 (т.І, а.с.10-41).

Згідно з висновком акта перевірки товариство порушило норми пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 303' 754 грн.

Таке порушення полягало у формуванні товариством податкового кредиту за наслідками господарських операцій з придбання послуг з експлуатації автотранспорту та спецтехніки у ТОВ"Бурком" на підставі договору від 22.02.2016 №24-02/16 (ПДВ на суму 235' 960,21 грн) та агентських послуг з оренди житла для працівників товариства у ТОВ"Крафт технік" на підставі договору від 17.02.2016 б/н (ПДВ на суму 67' 792,94 грн), які, на думку контролюючого органу, не мали реального характеру (є безтоварними).

Висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача по операціях з придбання послуг у ТОВ"Бурком" та ТОВ "Крафт технік" вмотивований посиланням на узагальнену оперативну інформацію з матеріалів кримінального провадження №32015090000000034, податкову інформацію, отриману за результатами здійснених заходів податкового контролю щодо дотримання вказаними контрагентами податкової дисципліни та податкового обліку (використані результати податкової перевірки ТОВ"Бурком" та інформаційні дані ІС ``Податковий блок``) та відсутності у ТОВ"ЕЛЕКТРОПОЛЮС-ІФ" документів, що передбачені умовами договорів із названими контрагентами, як-то: шляхової документації ТОВ"Бурком" відповідно до підпункту 3.1.3 договору від 22.02.2016 №24-02/16; документального підтвердження щодо призначення відповідальної особи ТОВ"ЕЛЕКТРОПОЛЮС-ІФ" для контролю за кількістю і якістю наданих послуг відповідно до підпункту 3.2.5 договору від 22.02.2016 №24-02/16; документального підтвердження щодо забезпечення житлом, проїздом до об`єкта та витрат на відрядження машиністів ТОВ"Бурком", які на момент надання послуг замовнику керують технікою, відповідно підпункту 3.2.6 договору від 22.02.2016 №24-02/16; письмової згоди ПАТ ''Львівобленерго'' (замовника) щодо залучення до виконання робіт ТОВ"ЕЛЕКТРОПОЛЮС-ІФ" (підрядник) субпідрядника (постачальника устаткування) - ТОВ"Бурком"; документального підтвердження щодо укладених договорів оренди ТОВ"Крафт технік" від імені та за рахунок принципала, відповідно підпункту 5.1.1 агентського договору від 17.02.2016 б/н; недотримання ТОВ"Крафт технік" щомісячного подання актів про виконані ним роботи (надані послуги) протягом періоду з 17.02.2016 по 31.03.2016 відповідно до підпункту 4.3 агентського договору від 17.02.2016 б/н.

Підстави позову, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, заперечення відповідача та встановлені судами обставини, свідчать, що суть спору, який виник між сторонами, стосувався питання доведеності обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами, які не мають матеріально-технічних умов та трудових ресурсів для здійснення операцій, задекларованих позивачем, посадові особи яких за матеріалами кримінальних проваджень заперечують свою причетність до створення та/або діяльності підприємства, але стосовно яких відсутні вироки, а позивач, крім того, під час перевірки не надав документальне підтвердження прав та обов`язків сторін, передбачені умовами договорів на поставку послуг ТОВ"Бурком" та ТОВ "Крафт технік".

Оцінюючи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права до встановлених у цій справі обставин, Суд виходить з такого.

Згідно з положеннями норми статті 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у платника податку, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України).

При цьому основною ознакою операції з придбання для цілей нарахування податкового кредиту є те, що воно в будь-якому разі є результатом постачання, здійсненим іншим платником ПДВ. Тобто, законодавцем резюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку.

Отже, за змістом наведених норм право покупця на податковий кредит обумовлено юридичним складом умов у сукупності, як: фактичне постачання певним платником ПДВ товарів/послуг як об`єкт оподаткування податком; має настати одна з подій - списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або отримання платником податку товарів/послуг; суми ПДВ мають бути підтверджені податковою накладною або іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України; підтвердження облікованих операцій з придбання товарів/послуг належними первинними документами, як це передбачено нормою статті 44 ПК України.

При цьому вищенаведені правові норми не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутсорсингу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Так само сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Також відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні тощо самі по собі не є самостійно достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що у справах про обґрунтованість податкової вигоди у випадку, якщо контролюючий орган заперечує реальність господарських операцій, визначальним щодо податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є сукупність обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

Така теза була підтверджена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

Так само Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

Своєю чергою на створені державою контролюючі органи у сфері оподаткування покладені функції з контролю своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів (підпункт 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України).

Обов`язку платника податку вести фінансову звітність з дотриманням вимог законодавства, передбаченого нормою статті 36 ПК України, кореспондує право контролюючого органу в межах покладених на нього функцій запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів (підпункт 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України).

При цьому відповідно до вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України після початку перевірки платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Таким чином, як в ході здійснюваних контролюючим органом перевірок, так і в суді у спорах щодо достовірності первинних документів, на підставі яких проводився облік господарської діяльності, платник податків має демонструвати доброчесну поведінку дотримання вимог податкового законодавства.

Якщо контролюючий орган обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення відсутністю документального підтвердження облікованих господарських операцій, обов`язок довести протилежне покладається на платника податків згідно з частиною першою статті 77 КАС України (частина перша статті 71 КАС України у редакції Закону до 15.12.2017).

Разом з цим частина друга статті 2 КАС України містить критерії, які підлягають перевірці судом при розгляді справ про оскарження рішень суб`єктів владних повноважень до яких, серед іншого, віднесені - використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтованість, розумність, добросовісність при їх прийнятті. Обов`язок довести відповідність дій та прийнятих рішень цим критеріям покладається процесуальним законом на суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 77 КАС України). Ця норма узгоджується як з нормою абзацу другого пункту 56.4 статті 56 ПК України, відповідно до якої обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які закріплюють презумпцію правомірності податкової поведінки платника податків.

Отже, у спорах правомірності рішень чи діянь тягар доказування покладається саме на суб`єкта владних повноважень. При цьому у таких справах суб`єкт владних повноважень може посилатися лише на докази, які були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що вони не були отримані ним до його прийняття з незалежних від нього причин.

За змістом акта перевірки висновок контролюючого органу про порушення товариством податкового законодавства ґрунтується на отриманій інформації з матеріалів кримінального провадження №32015090000000034 від 23.07.2015, порушеного за фіктивне підприємництво та ухилення від оподаткування відносно посадових осіб ТОВ''Екохімсинтез'', ТОВ''Бурком'', ТОВ''Крафт технік'', даних ІС ``Податковий блок`` щодо відсутності у контрагентів позивача матеріально-технічних умов та трудових ресурсів для здійснення задекларованих ТОВ"ЕЛЕКТРОПОЛЮС-ІФ" операцій та акта перевірки від 30.08.2016 №499/09-19-14-01/40111114 із висновком про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Бурком" за період 09.11.2015 по 12.04.2016 з підстав відсутності основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей у вказаного підприємства.

Натомість ТОВ"ЕЛЕКТРОПОЛЮС-ІФ" послідовно наполягало на реальності здійснення спірних господарських операцій, надавши до перевірки первинні документи (акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг), податкові накладні, платіжні документи, регістри бухгалтерського обліку), що підтверджують зміст цих операцій, зв`язок з його господарською діяльністю, рух активів. Проте, контролюючий орган ці документи не врахував, обмежившись інформацією з матеріалів кримінального провадження, податковою інформацією щодо контрагентів позивача та відсутністю у нього окремих документів на підтвердження прав та обов`язків, що обумовлені договорами, але які носять оціночний характер.

Суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, оцінюючи пояснення та докази, надані сторонами щодо здійснення ТОВ''Бурком'', ТОВ''Крафт технік'' поставок послуг на користь позивача, зокрема договорів, специфікацій до них, актів здачі-приймання виконаних послуг, податкових накладних, платіжних документів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) слушно звернув увагу на те, що ці документи містять інформацію, яка у повній мірі розкривала зміст операцій з поставки послуг, які, враховуючи види діяльності ТОВ"ЕЛЕКТРОПОЛЮС-ІФ" у сфері будівництва споруд електропостачання та телекомунікацій, пов`язані з господарською діяльністю товариства. Відсутність документального підтвердження певних умов договорів, як-то шляхової документації ТОВ"Бурком" відповідно до підпункту 3.1.3 договору від 22.02.2016 №24-02/16, документального підтвердження щодо призначення відповідальної особи ТОВ"ЕЛЕКТРОПОЛЮС-ІФ" для контролю за кількістю і якістю наданих послуг відповідно до підпункту 3.2.5 договору від 22.02.2016 №24-02/16 тощо, не є підставою для висновку про відсутність господарських операцій, не позбавляють їх юридичного значення та можливість використання у бухгалтерському обліку, оскільки первинні документи, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення операцій, свідчать про рух активів товариства. Крім того, зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім, оскільки господарська операція може мати місце навіть за відсутності документального підтвердження цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Суд першої інстанції з дотриманням вимог статті 86 КАС України (в редакції Закону до 15.12.2017) надав належну оцінку доказам та іншим даним, що були надані сторонами, і зробив обґрунтований висновок, що відповідачем не спростовано достовірність даних податкового обліку платника податку внаслідок обліку господарських операцій з ТОВ''Бурком'', ТОВ''Крафт технік'', у зв`язку з чим підстави для висновку про законність податкового повідомлення-рішення відсутні.

Згідно з частиною першою статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 підлягає скасуванню, а постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 - залишенню в силі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з платіжним дорученням від 24.04.2017 №2359, що міститься у матеріалах справи, за подання касаційної скарги позивач сплатив судовий збір у сумі 8201,36 грн, яка підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись статтями 52, 139, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ``ЕЛЕКТРОПОЛЮС-ІФ``.

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2017.

Здійснити перерозподіл судових витрат на сплату судового збору та стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ``ЕЛЕКТРОПОЛЮС-ІФ`` (код ЄДРПОУ 34084649) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084) судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 8201,36 грн (вісім тисяч двісті одна гривня 36 копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

СуддіІ.А. Васильєва І.В. Дашутін В.П. Юрченко