Постанова

від 04.04.2017 по справі 809/1879/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року Справа № 876/2290/17

Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М.,Улицького В. З.,

за участю секретаря Мельничук Б. Б.

представника позивача Солонини Р.Д.

представника апелянта Лаврука В.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року по справі № 809/1879/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електрополюс - ІФ до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2016 р. за № 0003531406,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2016 р. за № 0003531406, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 455631,00 грн, з них за основним платежем на суму 303754,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 151877,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про безтоварність фінансово-господарських операцій позивача із ТОВ Бурком і ТОВ Крафт технік , оскільки такий висновок ґрунтується лише на даних бухгалтерського і податкового обліку зазначеного контрагента позивача, за повноту і достовірність яких ТОВ Електрополюс-ІФ не несе відповідальності. Натомість, правочини відбулися реально, що підтверджується первинними документами.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення за № 0003531406 від 09.12.2016 р.

Постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Зокрема в апеляційні скарзі вказує на те, що відповідно до положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. За № 168/704 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідльних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

В судовому засіданні представник позивач заперечив щодо задоволення та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ "Електрополюс-ІФ", формування витрат податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Бурком", ТОВ "Крафт технік" укладені договори про надання послуг.

На виконання вказаних договорів ТОВ Електрополюс-ІФ та ТОВ Бурком , ТОВ Крафт технік підписали акти здачі-приймання виконаних послуг, ТОВ Бурком та ТОВ Крафт технік виписали належним чином оформлені податкові накладні на суми вартості наданих послуг. Як встановлено в ході розгляду справи, із даними контрагентами за отримані послуги проводився розрахунок, а надані ТОВ Електрополюс-ІФ послуги використано позивачем у своїй господарській діяльності.

На час здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ Бурком та ТОВ Крафт технік були включені до ЄДРПОУ, мали в наявності свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Бурком , ТОВ Крафт технік , спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарських операцій та зв'язок між фактом придбання позивачем послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Як наслідок суд першої інстанції прийшов до висновку про реальність господарських операції щодо придбання позивачем у лютому-березні 2016 року послуг у ТОВ Бурком та ТОВ Крафт технік , про добросовісність дій платника податку ТОВ Електрополюс-ІФ , яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ Електрополюс-ІФ зареєстроване 05.07.2006 р. як юридична особа та 10.07.2006 р. взяте на облік в органах державної податкової служби як платник податку.

Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Електрополюс-ІФ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Бурком , ТОВ Крафт технік , ПАТ Лівівобленерго за період з 01.12.2015 р. по 12.04.2016 р., за результатами якої складено акт від 29.11.2016 р. за № 727/09-19-14-06/34084649 (т.1 а.с.10-41).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 192.1. статті 192, пункту 198.1. статті 198, пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016 р., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в загальній сумі 303754,00 грн., в тому числі по періодах: за лютий 2016 року в сумі 133712,00 грн, за березень 2016 року в сумі 170042,00 грн.

У відповідності до висновків осіб, які здійснювали перевірку, господарські операції між ТОВ Електрополюс-ІФ та ТОВ Бурком , ТОВ Крафт технік є операціями, які не мали реального товарного характеру та без мети настання реальних наслідків.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми Р від 09.12.2016 р. за № 0003531406, яким ТОВ Електрополюс-ІФ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 455631,00 грн, з них за основним платежем на суму 303754,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 151877,00 грн. (т.1 а.с.42).

Позивач вважаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним звернувся до суду з відповідним позовом.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Пунктом 192.1. статті 192 Податкового кодексу України визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг (підпункт 192.1.1. пункту 192.1. статті 192 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, платник податку - покупець має право зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, господарські операції для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті)

Між ТОВ Електрополюс-ІФ як замовником та ТОВ Бурком як виконавцем укладено договір про надання послуг технікою за № 24-02/16 від 22.02.2016 р., згідно якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги автотранспортом, будівельною технікою та вантажопідйомними машинами та механізмами, зазначеними в Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною, з особами, які мають право на керування такою Технікою, в технічному справному стані для використання її у виробничій діяльності замовника.

Колегія суддів зазначає, що при аналізі наданих ТОВ Електрополюс-ІФ до перевірки первинних документів встановлено ненадання:

шляхової документації ТОВ Бурком , відповідно пп.3.1.3 договору №24-02/16 від 22.02.2016 р. про надання послуг технікою;

ненадання документального підтвердження щодо призначення відповідальної особи ТОВ Електрополюс-ІФ для контролю за кількістю і якістю наданих послуг, відповідно пп.3.2.5 договору № 24-02/16 від 22.02.2016 р. про надання послуг технікою;

ненадання документального підтвердження щодо забезпечення житлом, проїздом до об'єкту та витратами на відрядження машиністів ТОВ Бурком , які на момент надання послуг замовнику керують технікою, відповідно пп.3.2.6 договору № 24-02/16 від 22.02.2016 р. про надання послуг технікою;

ненадання письмової згоди ПАТ Львівобленерго (замовника) щодо залучення до виконання робіт ТОВ Електрополюс-ІФ (підрядник) відповідно п.6.2, п.7.3, п.7.4 договорів від 17.02.2016 р. субпідрядника (постачальника устаткування) - ТОВ Бурком .

В ході аналізу інформаційних даних ІС Податковий блок , акта перевірки ГУ ДФС в Івано-Франківській області № 499/09-19-14-01/40111114 від 30.08.2016 року Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Бурком з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 09.11.2015 р. по 12.04.2016 р. , встановлено:

відсутність в ТОВ Бурком необхідної кількості працюючих для надання послуг по експлуатації машин та механізмів, необхідних для виконання робіт на об'єктах ПАТ Львівобленерго , відповідно акту № 1 здачі-приймання виконаних робіт від 31.03.2016 р., договору № 24-02/16 про надання послуг технікою від 22.02.2016 р. протягом періоду з 22.02.2016 р. по 31.03.2016 р. (чисельність працюючих ТОВ Бурком протягом лютого 2016 року - 2 особи, в інших періодах дані щодо працюючих ТОВ Бурком - відсутні);

відсутність в ТОВ Бурком основних засобів (автотранспорту, будівельної техніки, вантажопідйомних машин та механізмів) для надання послуг по експлуатації машин та механізмів, необхідних для виконання робіт на об'єктах ПАТ Львівобленерго , відповідно акту № 1 здачі-приймання виконаних робіт від 31.03.2016 р., договору № 24- 02/16 про надання послуг технікою від 22.02.2016 р. (дані в рядку 1011 первісна вартість основних засобів форми №1-м фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва № 9275549450 від 09.02.2016 р., протягом 2015 року - відсутні).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Оскільки ТОВ Бурком не надало в повному обсязі інформації та належним чином оформлених первинних документів і відсутня необхідна кількість працюючих для надання послуг та основних засобів (автотранспорту, будівельної техніки, вантажопідйомних машин та механізмів) для надання послуг по експлуатації машин та механізмів, необхідних для виконання робіт то колегія судді вважає, що в даному випадку не підтверджено реальності здійснення господарських операцій.

Дана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі К/800/42461/13 від 13.05.2015 року, по справі К/800/62914/14 від 15.04.2015 року, по справі К/800/21575/13 від 15.04.2015 року).

Щодо здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Крафт технік колегія суддів зазначає наступне.

17.02.2016 року між ТОВ Електрополюс-ІФ як принципалом та ТОВ Крафт технік як агентом укладено агентський договір, відповідно до умов якого агент за агентську винагороду зобов'язується надавати принципалу послуги у сфері нерухомості шляхом укладення від імені та за рахунок принципала договорів оренди житла для проживання працівників принципала у смт. Славське, Сколівського району, Львівської області та проведення поточних розрахунків з орендодавцями за орендоване житло.

Згідно актів здачі-приймання наданих послуг від 31.03.2016 р., принципал ТОВ Електрополюс-ІФ , агент ТОВ Крафт технік , в особі ОСОБА_3, підписали дійсний акт про те, що агент у сфері нерухомості шляхом укладення від імені та за рахунок принципала договорів оренди житла для проживання працівників принципала протягом періоду 17.02.2016 р. - 31.03.2016 р. у смт. Славське, Сколівського р-н, Львівської обл., згідно агентського договору б/н від 17.02.2016 р.

Однак при аналізі наданих ТОВ Електрополюс-ІФ до перевірки первинних документів встановлено:

ненадання документального підтвердження щодо укладених договорів оренди ТОВ Крафт технік від імені та за рахунок принципала, відповідно пп.5.1.1 агентського договору б/н від 17.02.2016 р.;

недотримання ТОВ Крафт технік щомісячного подання актів про виконані ним роботи (надані послуги) протягом періоду з 17.02.2016 року по 31.03.2016 року, відповідно п.4.3 агентського договору б/н від 17.02.2016 року.

Крім цього в ході аналізу інформаційних даних ІС Податковий блок , встановлено:

відсутність в ТОВ Крафт технік працюючих для надання послуг у сфері нерухомості шляхом укладення від імені та за рахунок принципала договорів оренди житла для проживання працівників принципала, відповідно агентського договору б/н від 17.02.2016 р., актів здачі-приймання наданих послуг №1, №2, №3 від 31.03.2016 р.;

відсутність в ТОВ Крафт технік основних засобів (неподано звітність, в т.ч. форма №1-м фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва , протягом 2015-2016 років).

Враховуючи невідповідність вищеописаних первинних документів і те, що станом на 29.11.2016 р. ТОВ Електрополюс-ІФ не надало в повному обсязі інформації та належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують факт отримання послуг в сфері нерухомості в ТОВ Крафт технік , перевіркою встановлено неможливість реального отримання послуг ТОВ Електрополюс-ІФ протягом лютого-березня 2016 року від ТОВ Крафт технік .

Отже TOB Електрополюс-ІФ протягом періоду з 01.12.2015 р. по 12.04.2016 р. безпідставно відобразило в податковому обліку операції придбання послуг в сфері нерухомості в ТОВ Крафт технік - податковий кредит по податку на додану вартість включено в загальній сумі 67 792,94 грн, в т.ч. в березні 2016 р. в сумі 67 792,94 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилкове застосування норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи судом першої інстанції, оскільки вказані факти спростовують реальність здійснення господарських операцій ТОВ Електрополюс-ІФ (реальність фактичного отримання послуг) протягом періоду з 01.12.2015 р. по 12.04.2016 р. з контрагентами ТОВ Бурком на суму 1415761,20 грн, в т.ч. ПДВ 235960,20 грн, ТОВ Крафт технік на суму 482459,62 грн, в т.ч. ПДВ 80409,94 грн.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задоволити, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року по справі № 809/1879/16 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Гулид Р. М.

Улицький В. З.

Повний текст постанови складено 07 квітня 2017 року