Постанова

від 23.01.2017 по справі 809/1879/16

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2017 р. Справа № 809/1879/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Матуляка Я.П.,

при секретарі Фітель В.С.,

за участю:

представника позивача - Солонини Р.Д.

представника відповідача - Дутки-Гефко Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ТзОВ "Електрополюс-ІФ", вул. Вовчинецька, 121, м. Івано-Франківськ, 76002

до відповідача: Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2016 року за № 0003531406, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрополюс-ІФ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2016 року за № 0003531406.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про безтоварність фінансово-господарських операцій позивача із ТОВ "Бурком" і ТОВ "Крафт технік" та протиправно, оскаржуваним податковим повідомленнями-рішеннями збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 455631,00 грн., з них за основним платежем на суму 303754,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 151877,00 грн., оскільки такий висновок ґрунтується лише на даних бухгалтерського і податкового обліку зазначеного контрагента позивача, за повноту і достовірність яких ТОВ "Електрополюс-ІФ" не несе відповідальності. Натомість, правочини відбулися реально, що підтверджується первинними документами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечила з підстав наведених в письмовому запереченні, яке міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.50-54). Просила суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.

ТОВ "Електрополюс-ІФ" зареєстроване 05.07.2006 року як юридична особа та 10.07.2006 року взяте на облік в органах державної податкової служби як платник податку.

Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Електрополюс-ІФ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Бурком", ТОВ "Крафт технік", ПАТ "Лівівобленерго" за період з 01.12.2015 року по 12.04.2016 року, за результатами якої складено акт від 29.11.2016 року за № 727/09-19-14-06/34084649 (т.1 а.с.10-41).

Перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог пункту 192.1. статті 192, пункту 198.1. статті 198, пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016 року, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в загальній сумі 303754,00 грн., в тому числі по періодах: за лютий 2016 року в сумі 133712,00 грн., за березень 2016 року в сумі 170042,00 грн.

У відповідності до висновків осіб, які здійснювали перевірку, господарські операції між ТОВ "Електрополюс-ІФ" та ТОВ "Бурком", ТОВ "Крафт технік" є операціями, які не мали реального товарного характеру та без мети настання реальних наслідків.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 09.12.2016 року за № 0003531406, яким ТОВ "Електрополюс-ІФ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 455631,00 грн., з них за основним платежем на суму 303754,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 151877,00 грн. (т.1 а.с.42).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Пунктом 192.1. статті 192 Податкового кодексу України визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг (підпункт 192.1.1. пункту 192.1. статті 192 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, платник податку - покупець має право зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, господарські операції для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як встановлено в судовому засіданні, між ТОВ "Електрополюс-ІФ" як Замовником та ТОВ "Бурком" як Виконавцем укладено договір про надання послуг технікою за № 24-02/16 від 22.02.2016 року, згідно якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги автотранспортом, будівельною технікою та вантажопідйомними машинами та механізмами, зазначеними в Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною, з особами, які мають право на керування такою Технікою, в технічному справному стані для використання її у виробничій діяльності Замовника (т.1 а.с.89-92).

Специфікація вартості роботи техніки визначена у Додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною (т.1 а.с.93).

Надання наведених вище послуг засвідчене сторонами шляхом підписання акта здачі-приймання виконаних послуг за № 1 від 31.03.2016 року (т.1 а.с.94-96).

В підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано належним чином оформлені податкові накладні від 25.02.2016 року за № 25, від 26.02.2016 року за № 29, від 29.02.2016 року за № 30, від 24.03.2016 року за № 12, від 30.03.2016 року за № 15, відповідно до яких ТОВ "Бурком" надано позивачу послуги на загальну суму 1415761,20 грн., в тому числі ПДВ - 235960,20 грн. (т.1 а.с.102-106).

Оплата наданих послуг здійснена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Бурком", що підтверджується платіжними дорученнями за № 1126 від 25.02.2016 року на суму 201367,36 грн. (т.1 а.с.97), за № 1134 від 26.02.2016 року на суму 399734,63 грн. (т.1 а.с.98), за № 11337 від 29.02.2016 року на суму 201167,00 грн. (т.1 а.с.99), за № 1203 від 24.03.2016 року на суму 420181,23 грн. (т.1 а.с.100), за № 1227 від 30.03.2016 року на суму 193310,98 грн. (т.1 а.с.101), а всього разом 1415761,20 грн.

Судом встановлено, що надані, згідно договору про надання послуг технікою за № 24-02/16 від 22.02.2016 року, послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності у відповідності до обраного ТОВ "Електрополюс-ІФ" виду господарської діяльності (Код КВЕД 43.21 Електромонтажні роботи; 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (основний)).

Крім цього, 17.02.2016 року між ТОВ "Електрополюс-ІФ" як Принципалом та ТОВ "Крафт технік" як Агентом укладено агентський договір, відповідно до умов якого Агент за агентську винагороду зобов'язується надавати Принципалу послуги у сфері нерухомості шляхом укладення від імені та за рахунок Принципала договорів оренди житла для проживання працівників Принципала у смт. Славське, Сколівського району, Львівської області та проведення поточних розрахунків з орендодавцями за орендоване житло (т.1 а.с.79-82).

Надання визначених послуг у сфері нерухомості засвідчене сторонами шляхом підписання актів здачі-приймання наданих послуг за № 1 від 31.03.2016 року, за № 2 від 31.03.2016 року, за № 3 від 31.03.2016 року (т.1 а.с.83-85).

Факт здійснення господарських операцій з надання послуг підтверджується належним чином оформленими ТОВ "Крафт технік" податковими накладними від 31.03.2016 року за № 3 на суму 342121,00 грн. (в т.ч.57020,17 грн. ПДВ), від 31.03.2016 року за № 5 на суму 64636,62 грн. (в т.ч.10772,77 грн. ПДВ), від 31.03.2016 року за № 6 на суму 75702,00 грн. (в т.ч.12617,00 грн. ПДВ), а всього разом 482459,62 грн. (в т.ч.80409,94 грн. ПДВ) (т.1 а.с.86-88).

Оплата наданих послуг здійснена ТОВ "Електрополюс-ІФ" шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Крафт технік", що не заперечується відповідачем.

Як встановлено судом, послуги у сфері нерухомості, визначені агентським договором від 17.02.2016 року, надавались з метою забезпечення проживання працівників ТОВ "Електрополюс-ІФ" під час здійснення позивачем господарській діяльності.

Підставами для нарахування відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Бурком" та ТОВ "Крафт технік" стали аналіз інформаційних даних ІС "Податковий блок" та акт про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Бурком" з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 09.11.2015 року по 12.04.2016 року, складений Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області 30.08.2016 року за № 499/09-19-14-01/40111114, у яких зроблено висновки про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій зазначеними підприємствами з підстав відсутності основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей.

Тобто, відповідач в акті перевірки ТОВ "Електрополюс-ІФ" твердження про нереальність здійснення господарських операцій з визначеними контрагентами обґрунтовує, зокрема висновками зазначеного вище акта перевірки. Проте, як слідує із змісту цього акта, наведені у ньому твердження сформовані на підставі податкової звітності, комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДФС: АІС "Податковий блок", системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДФС України, Єдиного реєстру податкових накладних, без дослідження реальності здійснення операцій. А тому, суд вважає, що посилання відповідача на даний акт, а також аналіз інформаційних даних ІС "Податковий блок" як на обставину, яка обґрунтовує заниження суму податку на додану вартість в загальному розмірі 303754,00 грн., в тому числі за лютий 2016 року в сумі 133712,00 грн. та за березень 2016 року в сумі 170042,00 грн. є безпідставними.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій ТОВ "Електрополюс-ІФ" із ТОВ "Бурком" та ТОВ "Крафт технік" з підстав відсутності у вказаних контрагентів необхідних адміністративно-господарських можливостей на виконання будь-яких послуг та постачання товарів. Адже, відсутність виробничого обладнання, штату працівників по основному місцю праці, власних транспортних засобів, товарних запасів, сировини не є належним доказом неможливості реального здійснення господарських операцій, оскільки діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту, приміщень, ресурсів у інший спосіб, зокрема шляхом укладення цивільно-правових та господарських договорів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Крім цього, враховуючи індивідуальний характер правовідносин господарюючого суб'єкта та Держави Україна в сфері оподаткування, суд вважає, що акт перевірки суб'єкта господарювання і його висновки не є обов'язковими для інших платників податків, оскільки будь-який акт перевірки платника податків складається виключно з метою його розгляду керівником органу державної податкової служби для вирішення питання про прийняття або неприйняття відповідного рішення стосовно конкретного платника податків. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії", зокрема, зазначено, що у разі застосування негативних насідків до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Будь-яких доказів недобросовісності позивача, як платника податків контролюючим органом суду не подано.

Разом з цим, досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ "Електрополюс-ІФ", формування витрат податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Бурком", ТОВ "Крафт технік" укладені договори про надання послуг.

На виконання вказаних договорів ТОВ "Електрополюс-ІФ" та ТОВ "Бурком", ТОВ "Крафт технік" підписали акти здачі-приймання виконаних послуг, ТОВ "Бурком" та ТОВ "Крафт технік" виписали належним чином оформлені податкові накладні на суми вартості наданих послуг. Як встановлено в ході розгляду справи, із даними контрагентами за отримані послуги проводився розрахунок, а надані ТОВ "Електрополюс-ІФ" послуги використано позивачем у своїй господарській діяльності.

На час здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ "Бурком" та ТОВ "Крафт технік" були включені до ЄДРПОУ, мали в наявності свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Бурком", ТОВ "Крафт технік", спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарських операцій та зв'язок між фактом придбання позивачем послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання позивачем у лютому-березні 2016 року послуг у ТОВ "Бурком" та ТОВ "Крафт технік", про добросовісність дій платника податку ТОВ "Електрополюс-ІФ", яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Суд вважає недостатніми посилання відповідача як на доказ безтоварності операцій, на наведені у актах перевірки ТОВ "Електрополюс-ІФ" та ТОВ "Бурком", а також надані суду матеріали кримінального провадження № 32015090000000034 від 23.07.2015 року (т.1 а.с.112-198), зокрема протоколи допитів свідків та директора ТОВ "Бурком" ОСОБА_3, у яких він зазначає, що особисто фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ "Бурком" не здійснював, зважаючи на наступне.

Згідно постанов Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26.10.2016 року у справі № 352/1340/16-п (т.2 а.с.1, 3) ОСОБА_3 як директора ТОВ "Бурком" визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-4 ч.1 КУпАП та ст. 163-1 ч.1 КУпАП. Як слідує зі змісту вказаних постанов, вина ОСОБА_3 встановлена судом на підставі протоколів про адміністративне правопорушення від 13.09.2016 року та акта про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Бурком" з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 09.11.2015 року по 12.04.2016 року, складений Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області 30.08.2016 року за № 499/09-19-14-01/40111114.

Зазначеними постановами встановлено факт перебування ОСОБА_3 на посаді директора ТОВ "Бурком" та вчинення ним від імені товариства дій спрямованих на неналежне ведення податкового обліку за платежами - податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, що фактично спростовує висновки податкового органу щодо невчинення ОСОБА_3 жодних дій від імені товариства в межах господарської діяльності такої юридичної особи та, як наслідок, відсутності реального здійснення господарських операцій.

А протоколи допитів, взяті до уваги відповідачем, можуть мати доказову базу тільки в рамках відповідної кримінальної справи і тільки після перевірки їх в судовому засіданні по розгляду такої кримінальної справи.

Безумовним доказом і обов'язковим для адміністративного суду в розумінні Кримінально-процесуального кодексу України та частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, на підставі якого, вирішуючи питання про правові наслідки дій посадових осіб позивача або його контрагентів, можна дійти висновку чи мало місце діяння з метою ухилення від сплати податків при використанні фінансових потоків суб'єктів господарювання, які не виконують своїх податкових зобов'язань для умисної мінімізації власних податкових зобов'язань.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду постанови або вироку суду, які набрали законної сили, про притягнення до кримінальної відповідальності будь-яких відповідальних посадових осіб або засновників обговорюваних товариств та визнання їх винними у вчинені злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України. Відтак, відповідачем не доведено на підставі таких доводів факт здійснення відповідними посадовими особами зазначених товариств фіктивного підприємництва.

Також суд зазначає, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. На думку суду, визнання у подальшому фіктивною діяльність контрагентів по окремих господарських операціях, не може беззаперечно тягнути за собою недійсність та фіктивність всіх угод, укладених з моменту реєстрації таких осіб та однозначно не позбавляє правового значення виданих податкових накладних. За таких обставин, одна сторона не може нести відповідальність за несплату податків іншою, так і за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності з ними.

Враховуючи один із основних принципів податкового законодавства України - презумпцію правомірності рішень платника податку, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Контролюючий орган, який заперечує проти позову, не довів невідповідність відомостей у первинних документах фактичним обставинам та неотримання позивачем від своїх контрагентів вказаних у них послуг, відтак суд приходить до переконання, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за період лютий-березень 2016 року по податку на додану вартість суми податку по господарських операціях із ТОВ "Бурком" та ТОВ "Крафт технік", а висновки відповідача про безтоварність операцій позивача із вказаними підприємствами ґрунтуються на припущеннях і не підтверджуються належними доказами.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 09.12.2016 року за № 0003531406 є протиправними та підлягає скасуванню, а позовні вимоги слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Факт сплати позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням за № 1958 від 16.12.2016 року (т.1 а.с.2).

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0003531406 від 09.12.2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463) на користь товаритсва з обмеженою відповідальністю "Електрополюс-ІФ" (код ЄДРПОУ 34084649) сплачений судовий збір у розмірі 6834 (шість тисяч вісімсот тридцять чотири) гривень 46 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 30.01.2017.