Постанова

від 11.04.2023 по справі 629/3016/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3144/23; 22-ц/803/3672/23 Справа № 629/3016/21 Головуючий у першій інстанції: Богун О.О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційним скаргам представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30 листопада 2022 року та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» на додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 січня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення, скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 8,2434 га, кадастровий номер 6323983000:01:000:0185, розташована на території Миколаївської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За усною домовленістю ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс»користувалося вказаною земельною ділянкою та сплачувало позивачу за це грошові кошти. Восени 2016 року позивач вирішила обробляти свою земельну ділянку самостійно. Проте, в кінці жовтня 2016 року вона дізналась, що існує договір оренди, укладений від її імені з відповідачем. Але вона не укладала з відповідачем договір оренди вищевказаної земельної ділянки. Позивач звернулась в Управління Держгеокадастру у Лозівському районі Харківської області Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, де 16.11.2016 року видали копію договору оренди, з якої вбачається, що дійсно від її імені з відповідачем був укладений договір оренди №112 від 03.01.2007 року належної позивачці земельної ділянки. Підпис від імені позивачки в рядку «Орендодавець» виконаний не нею. Відповідно до п.п. 2.3.1. Договір діє з моменту його підписання і його державної реєстрації до 31.12.2031 року. Даний договір оренди позивач не підписувала, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи №18060/25788 від 26.03.2018 року, проведеної в рамках розгляду іншої цивільної справи №629/5223/16-ц. Тому позивачка, уточнивши позовні вимоги, просила усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 8,2434 га, кадастровий номер 6323983000:01:000:0185, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованою на території Миколаївської сільської ради, шляхом зобов`язання ТОВ Лозівський агропромтехсервіс» повернути позивачці земельну ділянку; скасувати державну реєстрацію права оренди за ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс» на спірну земельну ділянку площею 8,2434 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 20028371 від 14.04.2017, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 34828293 від 19.04.2017 року (а.с. 40-45 т.1).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 237-242 т.1).

Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 січня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (а.с. 58-61 т.2).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення її позовних вимог (а.с. 27-26 т.2).

ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс» звернулось із апеляційною скаргою на додаткове рішення суду першої інстанції, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про часткове скасування вказаного рішення та стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60000,00 грн (а.с. 69-73 т.2).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та часткового задоволення апеляційної скарги ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс», скасування оскаржуваного рішення та додаткового рішення з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 8,2434 га, кадастровий номер 6323983000:01:000:0185, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Миколаївської сільської ради, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серії І-ХР №073130 від 19 лютого 2003 року, виданого на підставі розпорядження Лозівської райдержадміністрації №362 від 19.08.2002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на право приватної власності на землю за №336, а також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №257306210 від 19.05.2021 (а.с. 11, 12 т.1).

Також, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №257306210 від 19.05.2021, у вказаному реєстрі державним реєстратором Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, на підставірішення продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень індекснийномер 34828293від 19.04.2017, внесено запис №20028371 від 14.04.2017 про право оренди за ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс» спірної земельної ділянки площею 8,2434 га, кадастровий номер 6323983000:01:000:0185, на підставі договору оренди земельної ділянки №112 від 03.01.2007 та додаткового угоди №1 від 03.01.2015 (а.с. 12 т.1).

У матеріалах справи міститься копія договору оренди №112 від 03.01.2007 між ОСОБА_3 , як орендодавцем, та ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс», як орендарем, земельної ділянки площею 8,2434 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Миколаївської сільської ради, який зареєстрований у Лозівському районному відділі регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам», про що у книзі державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 03.05.2007 року за № 040767700124 (а.с. 9-10 т.1).

Відповідно до п. 2.3.1 вказаного вище договору, він діє з моменту його підписання сторонами і його державної реєстрації до 31 грудня 2031 року.

Згідно пункту 2.4.2 договору №112 від 03.01.2007, орендна плата становить в грошовій формі - 1140,00 грн., в натуральній формі 1600 кг зерно продукції, 100 кг насіння соняшника, 100 кг цукру.

Також встановлено, що 03 січня 2015 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору земельної ділянки №112 від 03.01.2007 року, за змістом якої сторони погодили внести зміни до п.п. 2.4.1 Договору оренди земельної ділянки №112 від 03.01.2007 та викласти його у наступній редакції: 2.4.1 За користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцеві щорічно орендну плату в грошовій формі у розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (пункт 1 додаткової угоди) (а.с. 78 т.1).

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди №1 від 03 січня 2015 року, погоджено додати в п. 11 «Заключні положення» наступний текст: «Згідно зі ст. 8 Закону України» Про захист персональних даних» від 01.06.2010 р. Сторони надають згоду на обробку та використання їх особистих персональних даних з метою забезпечення реалізації відносин у сфері ведення господарської діяльності, бухгалтерського обліку та аудиту, економічних та фінансових послуг».

Також у додатковій угоді №1 від 03 січня 2015 року зазначено, зокрема, що з усіх інших питань сторони керуються положеннями, які передбачені договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №18060/25788, складеного 26.03.2018 року судовими експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, підписи від імені ОСОБА_3 у договорі оренди земельної ділянки №112 від 03.01.2007 року, в графі «11. Дані сторін Орендодавець», в договорі оренди земельної ділянки б/н та без дати в графі «11. Дані сторін Орендодавець», - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 (а.с. 13-21 т.1).

Також встановлено, що у грудні 2016 року ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс», в якому просила визнати недійсним договір №112 оренди земельної ділянки, укладений 03.01.2007 року між нею та ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс», а саме земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,2434га, кадастровий номер 6323983000:01:000:0185.

Ухвалою Лозівськогоміськрайонного судуХарківської областівід9 березня 2021 року у справі №629/5223/16-ц позов ОСОБА_1 до ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України за клопотанням позивача.

Судом апеляційної інстанції оглянуто в судовому засіданні вказану вище цивільну справу №629/5223/16-ц. Ухвала Лозівського міськрайонногосуду Харківськоїобласті від9 березня 2021 року не оскаржувалась та набрала законної сили.

Також у цивільній справі №629/5223/16-ц знаходиться оригінал висновку судово-почеркознавчої експертизи №18060/25788 від 26.03.2018 року на аркушах справи 176-187 у тому першому.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально, а за статтею 18 цього Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 46, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Колегія звертає увагу, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 червня 2019 року у справі №916/3156/17 (провадження №12-304гс18) та від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що позивачка не підписувала договір оренди №112 від 03.01.2007 земельної ділянки площею 8,2434 га та заперечує щодо його укладення; приймаючи до уваги ненадання відповідачем належних та допустимих доказів укладення між сторонами у належній простій письмовій формі договору оренди щодо спірної земельної ділянки із погодженням усіх його істотних умов відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема строку дії договору, - колегія дійшла висновку, що вказаний договір оренди є неукладеним та не породжує правових наслідків.

Відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року №134/2003 «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру.

На виконання цього Указу Президента України Державним комітетом України по земельних ресурсах виданий наказ від 02 липня 2003 року №174 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель».

Згідно з пунктом 4 цього Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Функції з реєстрації, зокрема, договорів оренди землі були покладені на реєстраторів Державного реєстру земель структурні підрозділи державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах».

Зазначені структурні підрозділи Центру державного земельного кадастру здійснювали видачу державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, реєстрацію договорів оренди (суборенди), а також вели Книгу реєстрації договорів оренди землі.

Згідно з відміткою на договорі оренди земельної ділянки №112 від 03.01.2007 він був зареєстрований у Лозівському районному відділі регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам», про що у книзі державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 03.05.2007 року за № 040767700124 (а.с. 9-10 т.1).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Виходячи з викладеного, колегія дійшла висновку про наявність підстав для усунути позивачці перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 8,2434 га, кадастровий номер 6323983000:01:000:0185, та зобов`язати (відповідно до змісту позовних вимог) ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс» повернути вказану земельну ділянку позивачці.

Окрім того, частиною першою статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон №1952-IV) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до абзаців 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону №1952-IV в редакції, чинній з 16 січня 2020 року до 26 липня 2022 року, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Згідно з абзацом 3 частини третьої статті 26 Закону №1952-IV в редакції, чинній з 26 липня 2022 року, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, в розумінні положень наведеної норми в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення в цій справі, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону №1952-IV в попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Водночас у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» встановлено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

За змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, реєстрація права оренди землі ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс» на вищевказануземельну ділянку,коли договіроренди ОСОБА_1 фактично непідписувала,тобто цейправочин єнеукладеним,не відповідаєвимогам закону,підстав длявнесення відповіднихвідомостей уреєстратора небуло.Тому вимогапозовної заявипро скасування державноїреєстрації праваоренди заТОВ «Лозівський агропромтехсервіс» на земельну ділянку площею 8,2434 га, кадастровий номер 6323983000:01:000:0185, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 20028371 від 14.04.2017, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34828293 від 19.04.2017) також підлягає задоволенню.

Колегія такожзвертає увагу,що сторонивизнають підписаннята укладеннядодаткової угодивід03 січня 2015 року №1, за умовами якої, зокрема, сторони погодили умову про щорічну орендну плату - в грошовій формі у розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Інших істотних умов договору оренди землі, зокрема, об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об`єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін, - положеннями додаткової угодивід03 січня 2015 року №1 не визначені.

Отже, підписання сторонами додаткової угоди щодо орендної плати, одержання позивачкою коштів за користування відповідачем земельною ділянкою, - факт неукладення основного договору оренди не спростовують, оскільки у додатковій угоді не зазначено усіх його істотних умов, зокрема, строку дії договору оренди, тому наявні підстави для ухвалення законного і справедливого судового рішення про задоволення позову.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 02 грудня 2020 року року у справі №626/2734/18.

Суд також звертає увагу, що відповідач не подавав заяву про застосування строку позовної давності до ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представника відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 11.04.2023 року, згідно протоколу та звукозапису цього судового засідання. А тому питання строків позовної давності у даній справі судом не вирішується.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача (п. 1 ч. 1 вказаної вище статті).

Частиною 13 статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог у повному обсязі, з ТОВ «Лозівський агропромтехсервіс» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого позивачкою судового збору при поданні позовної заяви (1681,60 грн)_та апеляційною скарги (2724,00 грн), а також витрати на проведення судової експертизи (9969,60 грн) у загальному розмірі 14375,20 грн (а.с. 1, 2, 22, 23 т.1, 26 т.2).

Колегія звертає увагу про можливість відшкодування позивачці витрат на виготовлення висновку експерта у сумі 9969,60 грн за наслідками проведення у справі №629/5223/16-ц судової почеркознавчої експертизи, оскільки позов у вказаній цивільній справі залишений без розгляду, а висновок експертів використаний позивачкою при обґрунтуванні і доведенні позовних вимог у даній справі, є належним та допустимим доказом.

Судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 60000,00 грн покладаються на нього, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

У зв`язку з цим, додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 січня 2023 року щодо розподілу судових витрат також підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення у цій частині.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга позивачки підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити.

Апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«Лозівський агропромтехсервіс» задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30 листопада 2022 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 січня 2023 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Лозівський агропромтехсервіс»про усуненняперешкод укористуванні земельноюділянкою шляхомїї повернення,скасування державноїреєстрації задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 8,2434 га, кадастровий номер 6323983000:01:000:0185, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Миколаївської сільської ради.

Скасувати державну реєстрацію права оренди за Товариством з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» на земельну ділянку площею 8,2434 га, кадастровий номер 6323983000:01:000:0185, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Миколаївської сільської ради, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 20028371 від 14.04.2017, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34828293 від 19.04.2017).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський агропромтехсервіс» (код ЄДРПОУ 30794719) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 14375 (чотирнадцять тисяч триста сімдесят п`ять) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова