Рішення

від 03.04.2023 по справі 489/5937/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

03.04.2023

Справа №489/5937/21

Провадження №2/489/282/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2023 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Румянцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання Назаровою С.Д.,

за участю: позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю охоронно-детективного агентства «Кронус-ФГ» про встановлення факту трудових відносин, стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив.

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив суд встановити факт його роботи без оформлення трудових відносин в ТОВ ОДА «Кронус-ФГ», стягнення на його користь заборгованості по заробітній платі за жовтень-грудень 2020 року в сумі 12300 грн, грошової компенсації за невикористану відпустку в сумі 4504,64 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.12.2020 по 20.08.2021 в сумі 30130,60 грн, а також зобов`язати ТОВ ОДА «Кронус-ФГ» внести до його трудової книжки запис про роботу на посаді охоронця з 04.09.2019 по 26.12.2020.

Мотивує свої вимоги тим, що з 04.09.2019 на підставі поданої заяви він почав працювати охоронцем в ТОВ ОДА «Кронус-ФГ», основним видом діяльності якого є діяльність приватних охоронних служб. Також ним була надана роботодавцеві трудова книжка. Працював він на об`єкті будівництва багатоповерхової будівлі «Адмірал» по вул. Адміральській на перехресті з вул. Московська позмінно, з режимом роботи: одна доба чергування, три доби відпочинку. Під час своєї роботи заповнював журнал прийому та здачі чергування на об`єктах. Щомісяця він отримував заробітну плату в розмірі 4100 грн (за вирахуванням обов`язкових податків та зборів). У зв`язку із встановленням карантину за запровадженням обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) були введені обмеження на пересування по місту Миколаєву, внаслідок чого йому була видана довідка про те, що він є співробітником ТОВ ОДА «Кронус-ФГ» із визначеним режимом роботи, з метою можливості користування громадським транспортом. Працював він у вказаному товаристві з вересня 2019 до грудня 2020 включно, але з 15 жовтня захворів на коронавірусну хворобу (COVID-19), у зв`язку з чим перебував на амбулаторному та стаціонарному лікуванні з 15.10.2020 по 25.12.2020. 26.12.2020 він вийшов на роботу та надав листки непрацездатності, але керівництво товариства повідомило його про звільнення з роботи, що вказує на те, що його останній робочий день є 26.12.2020. Йому була видана трудова книжка, в якій відсутні записи про його роботу в ТОВ ОДА «Кронус-ФГ». На його звернення до ТОВ ОДА «Кронус-ФГ» внести до трудової книжки записи про роботу охоронцем, він отримав відмову. Також при звернені до Інгульської ДПІ ГУ ДПС у Миколаївській області ним була отримана довідка про те, що протягом 2019-2020 років в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків відсутні відомості про виплачені йому доходи. При звільненні йому також не виплачена заборгованість по заробітній платі за жовтень-грудень 2020 в сумі 12300 грн (3 міс. х 4100 грн), а також грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за період роботи з 04.09.2019 по 26.12.2020, розмір якої становить 4504,64 грн. Крім того, з відповідача його користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.12.2020 по 20.08.2021 в сумі 30130,60 грн.

Від представника відповідача ТОВ ОДА «Кронус-ФГ» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що відповідач періодично публікує рекламні оголошення про наявність вакансій для того, щоб сформувати базу резерву для можливого заміщення вивільняючи осіб. Позивач, під час дії постанови КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19» від 11.03.2020 № 211, у квітні 2020 року звернувся до офісу відповідача з усним проханням працевлаштування. Однак, домовленостей про вихід на роботу з ним досягнуто не було, трудовий контракт з ним не укладався, до виконання трудових обов`язків він не приступав. На усний запит представника відповідача, позивач зобов`язувався звернутися з повним пакетом документів для вивчення питання про його професійно-ділові якості для прийому на роботу. В цей час діяли обмеження в користуванні транспортом в м. Миколаєві пов`язані з карантинними обмеженнями. Користування громадським транспортом здійснювалося за умови пред`явлення перепустки від Миколаївської міської ради або довідки про необхідність пересування по місту за службових потреб. Позивач двічі чи тричі був в офісі відповідача у квітні 2020 року, просив надати йому довідку для приїзду в офіс відповідача, оскільки він повинен був знайти свого попереднього роботодавця, отримати у нього характеристику або рекомендований лист та привести усі документи відповідачу. Оскільки позивач так і не зміг підтвердити, де він працював з 2014 року, то відповідач вирішив не приймати його на роботу. Також, позивач приходив до офісу відповідача наприкінці 2020 року та знов питав про наявність вакантних місць та можливість працевлаштування. Йому було відмовлено і більше до офісу позивач не повертався. Незаповнені бланки довідок з печатками, долучені до матеріалів позовної заяви, зберігалися в офісі відповідача та використовувалися для надання можливості особам, які мають потребу доїхати до офісу, у тому числі для проходження співбесіди з керівництвом та надання документів для вивчення питання про їх працевлаштування. На вказаній довідці, відсутній вихідний номер, дата складання та не надруковано ПІБ громадянина, якому видана та місце знаходження робочого місця, не зазначена посада, посадовий оклад чи інша інформація. У наданій позивачем копії довідки вказано неіснуюче робоче місце, оскільки в м. Миколаєві відсутня адреса: АДРЕСА_1 . Відповідач не здійснював охорону жодного об`єкту ані за адресою: АДРЕСА_1 , ані будівництва комплексу «Адмірал». Позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог про наявність трудових відносин з відповідачем, про факт виконання будь-яких робіт, розмір заробітної плати та розмір по її заборгованості, посаду, строк виконання трудових обов`язків, унаслідок чого є не підтвердження і розрахунок про стягнення заробітної плати. Лікарняні листки заповнюються працівниками лікарні зі слів пацієнта та не є документом, що підтверджують факт працевлаштування. А отже, безпідставними є вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та компенсації за несвоєчасність виплати заробітної плати.

Ухвалою суду від 09.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.11.2021 закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду по суті та витребувано докази.

Ухвалою суду від 09.03.2022, відзив на позовну заяву повернуто відповідачу без розгляду.

Ухвалою суду від 24.03.2023, призначено судове засідання в режимі відео конференції.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач та його представник не заперечували проти заочного розгляду справи.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів що містяться в матеріалах справи з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 21 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з п. 6 ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України (у вказаній редакції) трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою. працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За змістом роз`яснень, викладених у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, судам, крім належного оформлення прийняття на роботу, необхідно перевіряти також і те, чи мав місце фактичний допуск до роботи та проведення роботи за розпорядження чи відома власника або уповноваженого ним органу.

Згідно зі статтею 626 ЦК України цивільно-правовий договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні по суті висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 182/3449/19 (провадження № 61-8622 св 20), від 21 січня 2021 року у справі № 127/8360/19 (провадження № 61-369св19), від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16-ц (провадження № 61-10203св18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року у справі № 344/2293/19 (провадження № 61-1121св20) зазначено, що «встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу».

Також суд враховує висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 520/526/19, щодо ознак трудових відносин, у разі укладення договорів цивільно-правового характеру про виконання робіт (надання послуг) на користь осіб, які використовують найманих працівників.

Так, однією з ознак трудових відносин є періодичність (два і більше разів) надання особі винагороди у грошовій або натуральній формі за роботу, виконувану в інтересах іншої особи. Тобто оплата здійснюється не одноразово при отриманні кінцевого індивідуально-визначеного результату, а носить системний характер за послуги (роботи), наданні в процесі виконання конкретної трудової функції.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України N 58 від 29.07.93 р. (далі - Інструкції) Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

За положеннями ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Із змісту ч. 2 ст. 78 ЦПК України слідує, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За положеннями ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З довідки ТОВ ОДА «Кронус-ФГ» вбачається, що вона була видана позивачу ОСОБА_1 на підтвердження того, що він є співробітником ТОВ ОДА «Кронус-ФГ» з робочим місцем за адресою: АДРЕСА_1 , з графіком роботи з 08.00 години до 08.00 години та режимом роботи доба через три доби. Вказаною довідкою зазначено, що ОСОБА_1 продовжує роботу у встановленому режимі в період з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року.

Відповідно до листа виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.02.2023 за вих. № 424/02.02.01-40/12/14/23, згідно адресного плану міста Миколаєва зазначена адреса по АДРЕСА_1 не визначена, виконавчим комітетом міської ради рішення щодо присвоєння даної адреси не приймалось.

Представник відповідача у судовому засідання зазначив, що вказана довідка є бланком, які були у вільному доступі в офісі фірми. Це не бланки суворої звітності, вони заповнювались для надання можливості пересуватись по місту працюючим особам в період пандемії.

Позивач не заявляв суду клопотання про необхідність витребування у відповідача відповідних журналів прийому-здачі чергування, які він, за його твердженням, заповнював під час заступання на зміну та її здачі як охоронець підприємства, самостійно такі докази суду він не надав.

Також у судовому засіданні позивач відмовився від допиту свідків, про яких він заявляв при поданні позовної заяви.

Крім того, суд зазначає, що показання свідків не можуть бути допустимими доказами на підтвердження факту отримання позивачем заробітної плати за роботу у ТОВ ОДА «Кронус-ФГ», оскільки факт виплати заробітної плати та її розмір мають бути підтверджені відповідними письмовими доказами (відомостями про виплату, видатковими касовими ордерами тощо).

При цьому, позивач не надав суду вказаних доказів самостійно та не заявляв клопотання про їх витребування судом у разі неможливості їх надати самостійно.

Також не можуть бути доказами підтвердження факту перебування сторін у трудових відносинах між собою надані позивачем листки непрацездатності, відповідно до яких ОСОБА_1 перебував на лікуванні протягом жовтня-грудня 2020 року (з 15.10.2020 по 19.10.2020, з 20.10.2020 по 25.10.2020, з 26.10.2020 по 10.11.2020, з 23.11.2020 по 27.11.2020, з 01.12.2020 по 09.12.2020, з 10.12.2020 по 19.12.2020, 18.12.2020 по 24.12.2020), оскільки, по-перше, у них зазначено про те, що позивач ОСОБА_1 працює в охоронній фірмі/ТОВ «Кронус/Крокус», місце знаходження якої за адресою: м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 9/1. Натомість згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична адреса ТОВ ОДА «Кронус-ФГ» розташована в м. Миколаєві в провулку Радіо, буд. 1А. Також відомості з листків непрацездатності про місце роботи позивача протирічать відомостям про робоче місце, вказане у дослідженій судом довідці, що була надана позивачем, яким є АДРЕСА_1 . По друге, при заповненні у закладах охорони здоров`я листків непрацездатності місце роботи пацієнта вказується саме з його слів, без фактичної перевірки та встановлення дійсного місця роботи особи такої особи.

Крім того, із вказаних листків непрацездатності вбачаються неточності вказаних позивачем ОСОБА_1 періодів перебування на лікуванні, зокрема відсутні відомості про лікування з 11.11.2020 по 22.11.2020, з 28.11.2020 по 30.11.2020, що вказує на те, що протягом вказаного часу позивач не знаходився на будь-якому на лікуванні.

Іншим доказом відсутності трудових відносин між сторонами протягом 2019-2020 років є відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 11.08.2021 № 823/14-29-51-02, відповідно до яких протягом чотирьох кварталів 2019 року та перших трьох кварталів 2020 року ОСОБА_1 не отримував будь-яких доходів. Однак у четвертому кварталі 2020 року ним були отримані в Департаменті праці та соціального захисту населення Миколаївської області соціальні виплати в сумі 884,50 грн. Проте позовна заява не містить опису обставин отримання позивачем в четвертому кварталі 2020 року вказаних доходів, що також ставить під сумнів твердження позивача про те, що у вказаний час він перебував у трудових відносинах з ТОВ ОДА «Кронус-ФГ» до 26.12.2020.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги, що позивачем не надано належних і достатніх доказів того, що останній дійсно в період з вересня 2019 року по грудень 2020 року працював в ТОВ ОДА «Кронус-ФГ» на посаді охоронця, тому відсутні підстави для встановлення факту перебування позивача з відповідачем у трудових відносинах, і, як наслідок, задоволення похідних вимог позивача про зобов`язання відповідача внести записи до трудової книжки відповідача та стягнення на його користь заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю охоронно-детективного агентства «Кронус-ФГ» про встановлення факту трудових відносин, стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю охоронно-детективне агентство «Кронус-ФГ», юридична адреса: м. Миколаїв, провулок Радіо, 1А, ЄДРПОУ 35564093.

Суддя Н.О. Рум`янцева