Постанова

від 20.04.2023 по справі 911/543/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2023 р. Справа№ 911/543/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

прокурора: Стовбчатий А.Ю. за посвідченням;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Васіна І.О. самопредставництво;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: Гаврилюк С.Г. за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 (повний текст складено 18.11.2022)

у справі № 911/543/22 (суддя - Зеленіна Н.І.)

за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області

до Міністерства юстиції України

за участю третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Державної установи "Ірпінський виправний центр (№132)"

2. Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№115)"

про скасування державної реєстрації права власності,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся у господарський суд Київської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - позивач, ГУ Держгеокадастру у Київській області) до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Мін`юст), в якому просив суд усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером №3210900000:01:165:0001 шляхом скасування державної реєстрації права власності Мін`юста на вказану земельну ділянку, площею 17,1 га, з одночасним припиненням права власності Мін`юста на вказану ділянку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказана земельна ділянка у 2005 році була надана в постійне користування ДУ "Ірпінський виправний центр (№132)" (далі - третя особа 1) для ведення підсобного селянського господарства, на ній розташовані також об`єкти сільськогосподарського призначення, які у 2020 році Мін`юстом передані на баланс ДП "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№115)" (далі - третя особа 2), при цьому право власності на земельну ділянку зареєстроване безпосередньо за Мін`юстом, хоча згідно норм чинного законодавства дійсним власником цієї земельної ділянки від імені держави та її законним розпорядником є держава в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що твердження прокурора про набуття права власності Мін`юстом на спірну земельну ділянку є хибними, оскільки визначення права державної власності за Державою Україна в особі Мін`юста під час проведення державної реєстрації обумовлено вимогами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Третя особа 2 у письмових поясненнях заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Державою Україна в особі Мін`юсту, а правокористувачем зазначено третю особу 1, тому прокурор дійшов хибного висновку щодо порушення права власності на спірну земельну ділянку;прокурором обрано не ефективний та неналежний спосіб захисту порушеного права.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08 листопада 2022 року позов задоволено частково.

Усунуто перешкоди у здійсненні Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області права розпорядження земельною ділянкою державної власності з кадастровим номером 3210900000:01:165:0001 шляхом скасування державної реєстрації права державної власності за Міністерством юстиції України на земельну ділянку площею 17,1 га з кадастровим №3210900000:01:165:0001.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Міністерство юстиції України звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки реєстраційна дія, на яку посилається позивач (рішення про державну реєстрацію Бучанської міської державної нотаріальної контори, індексний номер: 55010846), за своїм змістом та наслідками направлена на реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою (іншого речового права) за ДП "Ірпінський виправний центр (№132)", а не реєстрацію права власності саме за Мін`юстом; визначення права державної власності за Державою Україна в особі Міністерства юстиції України під час проведення вказаної реєстраційної дії відповідає нормам чинного законодавства; матеріали справи не містять доказів того, що відповідач створює перешкоди позивачу у здійсненні права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою; прокуратура передчасно та без достатніх правових підстав звернулася з позовом, а відсутність належного обґрунтування позивачем необхідності захисту інтересів держави свідчить про відсутність у прокуратури підстав для представництва інтересів держави у даному спорі, а отже і права на звернення до суду, що є перешкодою для розгляду справи по суті.

Учасники справи неодноразово належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних документів.

Ураховуючи положення статей 202, 270 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, з огляду на обізнаність сторін про розгляд справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, і участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників позивача і третьої особи 1.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, просила її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Представник третьої особи 2 у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24 січня 2005 року Ірпінській виправній колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області (№132) видано державний акт І-КВ №001983 на право постійного користування землею, відповідно до якого Ірпінській виправній колонії передано у постійне користування земельну ділянку в межах міста Ірпеня, заг. площею 17,1 га, кадастровий номер - 3210900000:01:165:0001, для ведення підсобного селянського господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 №343 "Про деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" постановлено ліквідувати Державну пенітенціарну службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації; та постановлено установити, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної пенітенціарної служби, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

Відповідно до Переліку цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що відносяться до сфери управління Міністерства юстиції, що є додатком до Постанови КМУ №343, до сфери управління Міністерства юстиції віднесено, зокрема, цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Підприємство Ірпінського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№132)" (код ЄДРПОУ - 08680224).

Відповідно до пункту 1 Положення про державну установу "Ірпінський виправний центр (№132)", затвердженого наказом Міністерства юстиції України №8679/1421 від 15.12.2016, органом управління виправного центру є Міністерство юстиції України.

Пунктом 11 зазначеного Положення передбачено, що майно виправного центру перебуває у державній власності, використовується ним на правах оперативного управління виключно для забезпечення виконання ним завдань та не може бути об`єктом застави.

Прокурор вказує, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04.11.2020 право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано безпосередньо за Міністерством юстиції України.

Так, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04.11.2020 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210900000:01:165:0001, за державною Україна в особі Міністерства юстиції України; та державну реєстрацію права постійного користування зазначеною земельною ділянкою за Державною установою "Ірпінський виправний центр (№132)".

Листом 10.08.2021 за вих№15/4-343вих-21 прокурор звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області та вказав, що 29.10.2019 між ДУ "Ірпінський виправний центр (№132)" та ТОВ "Ровілент" укладено договір №2874, предметом якого є зміна цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:165:000, проектування та будівництво об`єкта (житлового кварталу з соціальною інфраструктурою), тому просив надати інформацію щодо зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки (погоджень, заяв, тощо).

Листом від 12.08.2021 ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомило прокурору, що вказана земельна ділянка державної форми власності для ведення підсобного сільського господарства перебуває на праві постійного користування у ДУ "Ірпінський виправний центр (№132)", інформація по зміні цільового призначення вказаної земельної ділянки відсутня.

Листом 10.08.2021 за вих№15/4-344вих-21 прокурор звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області та вказав, що право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за Мін`юстом, тому просив надати інформацію стосовно ухвалення будь-яких рішень про передачу функцій розпорядника від імені держави щодо спірної земельної ділянки Мін`юсту або ж рішення про передачу цієї землі у власність або користування останнього, також просив викласти ґрунтовну позицію щодо намірів ГУ Держгеокадастру у Київській області стосовно самостійного вирішення вказаного питання про законність державної реєстрації права власності за Мін`юстом.

Листом від 13.08.2021 ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомило прокурору, що будь-яких рішень про передачу функцій розпорядника від імені держави щодо спірної земельної ділянки Мін`юсту або ж рішення про передачу цієї земельної ділянки у власність чи користування не приймалися.

Листом 23.12.2021 за вих№15/4-527вих-21 прокурор звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області та просив надати інформацію щодо намірів управління самостійно вжити заходи на усунення вказаних порушень, у тому числі в судовому порядку.

Листом від 14.01.2022 ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомило прокурору, що його посадові особи мають право звертатись до суду з позовами про відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Листом від 01.02.2022 за вих№15/4-42вих-22 прокурор повідомив ГУ Держгеокадастру у Київській області про підготовку позову в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області про скасування державної реєстрації права власності.

У зв`язку із викладеними обставинами прокурор звернувся до суду із даним позовом, в якому просив суд усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером №3210900000:01:165:0001 шляхом скасування державної реєстрації права власності Мін`юста на вказану земельну ділянку, площею 17,1 га, з одночасним припиненням права власності Мін`юста на вказану ділянку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначав, що дійсним власником спірної земельної ділянки від імені держави є ГУ Держгеокадастру у Київській області, жодних рішень уповноваженого органу на передачу функцій розпорядника від імені держави щодо спірної земельної ділянки Мін`юсту не приймалося, тому, на думку прокурора, право власності на спірну земельну ділянку за відповідачем зареєстровано без достатніх правових підстав та всупереч нормам Земельного кодексу України.

Заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, відповідач зазначав, що спірна реєстраційна дія була вчинена у відповідності до вимог закону, а реєстрація права власності за Державою Україна в особі Міністерства юстиції України обумовлена вимогами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також відповідач заперечував наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог, оскільки ГУ Держгеокадастру у Київській області є уповноваженим державою органом на розпорядження спірною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності Мін`юсту на спірну земельну ділянку площею з припиненням такого права.

Також суд прийшов до висновку щодо доведеності прокурором підстав представництва прокурором інтересів держави.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України (стаття 2 Закону України "Про прокуратуру"; далі Закон № 1697-VII). Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі № 1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини четвертої статті 23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 виснувала про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону №1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Київська обласна прокуратура зверталася до ГУ Держгеокадастру у Київській області з листами за вих.№15/4-343 вих21 від 10.08.2021, №15/4-344вих21 від 10.08.2021, за вих.№15/4-527вих 21 від 23.12.2021, з метою з`ясування позиції та намірів стосовно врегулювання питання щодо скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку та захисту інтересів держави.

У відповідь на вказані листи ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомило, що останнім не приймалося жодних рішень щодо передачі функцій розпорядника спірної земельної ділянки від імені держави Міністерству юстиції та заходи досудового врегулювання не вживалися, також у матеріалах справи відсутні докази звернення ГУ Держгеокадастру у Київській області до суду з відповідним позовом.

Таким чином, прокурор навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті, вірно визначив позивача - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, яким не здійснювались дії щодо захисту інтересів держави, які прокурор вважав порушеними. Також прокурором було дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та положення ст.53 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно частинами 1-2 статті 84 Земельного кодексу України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, передбачених частини 8 статті122 Кодексу, у власність або користування для всіх потреб.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" внесено зміни до Земельного кодексу України відповідно до яких з 01.01.2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагентство України).

Таким чином, з 01.01.2013 від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" постановлено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1; реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2); установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №248 від 21.05.2021 "Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру" затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

Відповідно до п. 4 Положення про Головну управління Держгеокадастру у Київській області, головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України на території області.

Таким чином, органом, уповноваженим державою розпоряджатись землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Київської області є Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером №3210900000:01:165:0001 перебуває у державній власності, має категорію - "землі сільськогосподарського призначення", вид використання - "для ведення підсобного сільського господарства" та цільове призначення - "01.04. Для ведення підсобного сільського господарства", місце розташування - Київська область, Ірпінська міська рада.

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, в силу наведених норм чинного законодавства, уповноважено розпоряджатися спірною земельною ділянкою від імені Держави Україна.

Статтею 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Відповідно до п. 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та цим Порядком.

За змістом пунктів 81-1, 81-2 Порядку державна реєстрація права власності на земельну ділянку, реєстрацію якого проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його набуття, проводиться за умови наявності відповідних відомостей про зареєстровані права в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав. Під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування. Державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов`язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Матеріали справи не містять жодних рішень щодо передачі функцій розпорядника від імені держави спірною земельною ділянкою до Міністерства юстиції України.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що наявність спірного рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за державою в особі Міністерства юстиції України у даному випадку суперечить нормам Земельного кодексу України та фактичним обставинам справи.

Окрім того, наявність зареєстрованого права власності держави в особі Міністерства юстиції України створює перешкоди позивачу у розпорядженні земельною ділянкою державної власності.

Разом з тим, спірна земельна ділянка була передана у постійне користування ДУ "Ірпінський виправний центр (№132)" на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою І-КВ №001983 від 24.01.2005, відомостей про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою матеріали справи не містять, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про те, що за наявності чинного правовстановлюючого документа на право постійного користування спірною земельною ділянкою за третьою особою 1, відповідачем (як центральним органом, що відповідно до чинного законодавства здійснює управління майном ДКВС України) не здійснювалися перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою, тому вимога про усунення перешкод у здійсненні права користування задоволенню не підлягає.

При цьому, як вбачається з листів прокурора, 29.10.2019 між ДУ "Ірпінський виправний центр (№132)" та ТОВ "Ровілент" було укладено договір №2874, предметом якого є зміна цільового призначення спірної земельної ділянки, проектування та будівництво об`єкта (житлового кварталу з соціальною інфраструктурою), однак, матеріали справи не містять доказів того, що ГУ Держгеокадастру у Київській області приймало рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, отже право позивача на розпорядження спірною земельною ділянкою є порушеним і підлягає судовому захисту.

Зважаючи на встановлені судом обставини, які підтверджуються сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, суд першої інстанції прийшов до юридично правильного висновку про те, що ГУ Держгеокадастру у Київській області є уповноваженим державою органом на розпорядження спірною земельною ділянкою, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права державної власності в особі Міністерства юстиції України на земельну ділянку площею 17,1 га з кадастровим номером 3210900000:01:165:0001 з припиненням такого права.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Київської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08 листопада 2022 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.04.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук