Постанова

від 25.04.2023 по справі 922/2610/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року м. Харків Справа № 922/2610/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укр-Ленд, м.Харків (вх. 538 Х)

на рішення Господарського суду Харківської області від 02.03.2023 (повний текст складено 02.03.2023) у справі №922/2610/22 (суддя Добреля Н.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФТП, м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укр-Ленд, м.Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ФТП звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укр-Ленд про стягнення заборгованості в розмірі 97000,04 грн., пені в розмірі 74528,53 грн., 3% річних в розмірі 9529,97 грн., інфляційних втрат в розмірі 42251,21 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.03.2023 у справі №922/2610/22 в задоволенні позову відмовлено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укр-Ленд на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФТП 97000,04 грн. основного боргу, 8072,69 грн. 3% річних, 40374,90 грн. інфляційних втрат, 23891,64 грн. пені та 2540,10 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено; відмовлено в стягненні витрат на послуги адвоката заявлених позивачем в сумі 4000,00 грн; відмовлено в стягненні витрат на послуги адвоката заявлених відповідачем в сумі 7313,70 грн.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укр-Ленд звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 02.03.2023 у справі №922/2610/22 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укр-Ленд на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФТП 97000,04 грн. основного боргу, 8072,69 грн. 3% річних, 40374,90 грн. інфляційних втрат, 23891,64 грн. пені, а також суми судового збору у розмірі 2540,10 грн. та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне:

- в оскаржуваному рішенні не зазначені доводи відповідача щодо можливості виникнення у нього обов`язку зі сплати певних сум виключно у випадку належного виконання позивачем його обов`язку надати документи, що підтверджують його витрати. Так з урахуванням умов пункту 4.4. Договору, у відповідача може виникнути обов`язок зі сплати певних сум виключно у випадку належного виконання позивачем його обов`язку надати документи, що підтверджують такі витрати. Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують відшкодування витрат за понаднормове використання контейнерного обладнання за спірними актами та рахунками, що свідчить про відсутність у відповідача обов`язку зі сплати таких сум;

- вважає непідтвердженими в акті №973 та у рахунку №973 від 11.06.2021 наступні види витрат (відшкодування вартості морського фрахту за межами митної території України, відшкодування вартості навантажувально-розвантажувальних робіт по території України, відшкодування витрат за зберігання контейнерного обладнання, відшкодування вартості автоперевезень по території України, відшкодування витрат за страхування контейнерного обладнання, відшкодування вартості обслуговування транспорту на території НТМ, відшкодування вартості портового експедирування по території України, відшкодування єдиного збору);

- судом не враховано зміст та правові наслідки узгодженої сторонами Заявки №2 про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.03.2021 згідно якої встановлено, що морський фрахт за межами України складає еквівалент 8400 доларів США за курсом МБ без ПДВ. Проте, формулювання заявки №2 щодо вартості такої послуги не дозволяє достеменно і однозначно встановити гривневий еквівалент 8400 доларів США;

- висновки суду щодо задоволення позовних вимог щодо стягнення суми боргу не відповідають обставинам, встановленим судом, оскільки до належного виконання позивачем обов`язку з надсилання рахунків та актів, відповідач не міг виконати свій обов`язок з оплати таких рахунків та актів;

- наведені вище обставини свідчать про передчасність та необґрунтованість задоволення позовних вимог про стягнення основної суми боргу, у зв`язку із чим не можуть бути задоволені і похідні позовні вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2023: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укр-Ленд на рішення Господарського суду Харківської області від 02.03.2023 у справі №922/2610/22; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укр-Ленд на рішення Господарського суду Харківської області від 02.03.2023 у справі №922/2610/22 вирішено розпочати з 07.04.2023 без повідомлення учасників справи з огляду на положення ч. 10 ст. 270 ГПК України.

На адресу Східного апеляційного господарського суду 06.04.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю ФТП надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким останнє просило залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «УКР-ЛЕНД без задоволення, а судове рішення Господарського суду Харківської області по справі 922/2610/22 без змін.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю ФТП у відзиві на апеляційну скаргу заявило клопотання про долучення до матеріалів справи додаткового доказу - довідки щодо транспортних витрат та страхування вантажу вих. №120521 від 12.05.2021.

Під час розгляду вищевказаного клопотання позивача про долучення додаткового доказу, судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Згідно ч.ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, у силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в ст.ст.13, 14 ГПК України, а також положеннях ст.74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною другою статті 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також обґрунтувати неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю ФТП не надало суду першої інстанції довідку щодо транспортних витрат та страхування вантажу вих. №120521 від 12.05.2021, а надало зазначений доказ лише апеляційному господарському суду під час подання відзиву на апеляційну скаргу.

Із змісту відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю ФТП не надало вищевказаний доказ, у зв`язку з тим, що при розгляді справи у Господарському суді Харківської області, відповідач не заперечував вартість послуг чи їх неправильне розрахунок, адже відповідач належним чином прийняв надані послуги у якісному та кількісному обчислені та не мав жодних претензій до позивача, допоки Позивач не звернувся до суду для захисту своїх майнових прав та інтересів.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції не може вважати, що причини пропуску строку надання позивачем вищевказаного доказу, є винятковими та такими, що об`єктивно не залежали від нього, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ФТП про долучення до матеріалів справи довідки щодо транспортних витрат та страхування вантажу вих.№120521 від 12.05.2021.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 25 січня 2021 року між ТОВ ФТП (надалі - експедитор) та ТОВ Науково-виробнича компанія Укр-Ленд (надалі - клієнт) було укладено договір надання транспортно-експедиційних послуг №ФТП/257К (далі Договір), за умовами п.1.1. якого Експедитор зобов`язується за дорученням, від свого імені, але за рахунок Клієнта, шляхом залучення третіх осіб, здійснювати транспортно-експедиторське обслуговування імпортно-експортних, транзитних та інших вантажів, зазначених Клієнтом в Заявках (вантаж), що перевозяться, авіаційним, автомобільним, водним, залізничним, мультимодальним (комбінованим) видами транспорту за маршрутом, вказаним Клієнтом, а також виконувати інші супутні послуги (зберігання, демередж, вантажно-розвантажувальні роботи, стафірування та консолідація вантажів, портові витрати, залізничні витрати, страхування перевезення та інше).

Клієнт попередньо погоджує з експедитором конкретний обсяг, характер і вартість транспортно-експедиторських послуг шляхом ділового листування. На підставі отриманих від клієнта даних, експедитор визначає вартість послуг з транспортно-експедиторського обслуговування. Вартість включає в себе тариф на перевезення, винагороду експедитора, вартість оформлення транспортних документів (п.2.1. Договору)

Згідно п.2.2. Договору остаточні конкретний обсяг, характер і вартість послуг узгоджується сторонами у вигляді надання клієнтом експедитору відповідної заявки на перевезення, і/або зазначаються у відповідному рахунку на перевезення.

Пунктом 2.11 Договору передбачено, що за фактом виконання доручення клієнта сторони підписують акт наданих послуг. У разі неповернення підписаного акту протягом 10 календарних днів з моменту його направлення експедитором та неотримання експедитором обґрунтованої відмови клієнта від його підписання, послуги вважаються наданими в повному обсязі та належним чином та прийнятими Клієнтом без будь-яких зауважень.

Відповідно до умов пункту 4.1. Договору, платежі та взаємні розрахунки за виконання доручень Клієнта виконуються відповідно до виставлених Експедитором рахунків. Сторони погодили, що рахунки передані засобами електронної пошти підлягають оплаті та мають силу оригіналу до моменту отримання Клієнтом всіх документів у відповідності до п. 3.1.14 цього Договору

Пунктом 4.2. Договору визначено, що рахунки Експедитора підлягають оплаті протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати виставлення рахунків, якщо інше не узгоджено Сторонами в Заявці.

Згідно п.4.4. Договору у разі виникнення додаткових витрат, пов`язаних із наданням транспортно-експедиційних послуг, які не могли бути передбачені перед початком здійснення перевезення, Клієнт зобов`язується оплатити їх Експедитору протягом 5 календарних днів з дати надання рахунку та документів, що підтверджують такі витрати.

Клієнт зобов`язаний протягом 5 робочих днів з дати отримання акту наданих послуг розглянути та підписати такий акт та повернути один примірник Експедитору, або у той самий термін надати Експедитору письмові мотивовані заперечення. У випадку якщо протягом зазначеного періоду Експедитор не отримає підписаний Клієнтом примірник акту або обґрунтованої відмови від підписання (письмового мотивованого заперечення), акт вважається підписаним, а послуги такими, що надані належним чином (п.4.6. Договору).

Пунктом 4.7 Договору передбачено, що після підписання акту наданих послуг, експедитор набуває право власності на погоджений розмір плати Експедитора за обумовлені надані послуги.

Відповідно до п.10.1. Договору сторони домовились, що Договір, доповнення до Договору, або інші документи, підписані (завірені) і передані по факсу або за допомогою електронної пошти (e-mail), мають рівну з оригіналом юридичну силу і є обов`язковими для виконання сторонами.

Заявкою № 2 від 03.03.2021 (надалі - Заявка), Сторонами було узгоджено інші умови оплати: морський фрахт впродовж 5-ти календарних днів з моменту прибуття контейнеру в порт; автодоставка - впродовж 5-ти календарних днів з моменту вивантаження у належного Вантажоодержувача за оригіналами актів виконаних робіт, рахунку та податкової накладної.

Як свідчать матеріали справи, Експедитором у відповідності до умов договору та узгодженої сторонами Заявки, за фактом наданих послуг, було виставлено Клієнту, передбачені п.4.1. Договору рахунки на оплату № 973 від 11 червня 2021 року на суму 355124,04 грн., №976 від 14 червня 2021 року на суму 12305,21 грн. та №905 від 03 червня 2021 року на суму 62893,27 грн.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю ФТП та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укр-Ленд було підписано та скріплено печатками сторін акти надання послуг № 973 від 11 червня 2021 року на суму 355124,04 грн., №976 від 14 червня 2021 року на суму 12305,21 грн. та №905 від 03 червня 2021 року на суму 62893,27 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю ФТП вказує, що вищезазначені документи були направлені на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укр-Ленд, а в подальшому засобами поштового зв`язку, на підтвердження чого позивачем надано опис вкладення у цінний лист та поштову квитанцію від 03.11.2022 року

Як вбачається із матеріалів справи та визнається сторонами, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укр-Ленд перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю ФТП 333 322,48 грн., тим самим оплативши в повному обсязі рахунок №976 від 14 червня 2021 року на суму 12305,21 грн. та рахунок №905 від 03 червня 2022 року на суму 62893,27 грн.

Що стосується рахунку №973 від 11 червня 2021 року, то останній був оплачений частково, у зв`язку із чим Товариство з обмеженою відповідальністю ФТП обліковує за ним заборгованість в розмірі 97 000,04 грн.

Вищевказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, розрахунком та контррозрахунком суми позову, актом звірки, а також долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями та банківською випискою.

Товариство з обмеженою відповідальністю ФТП направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укр-Ленд претензію №5935/11/22-ИС від 18.11.2022 року, якою вимагало сплатити заборгованість в розмірі 97000,04 грн.

Проте, вищевказана претензія була залишена клієнтом без задоволення, у зв`язку із чим Товариство з обмеженою відповідальністю "ФТП" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укр-Ленд" про стягнення заборгованості в розмірі 97000,04 грн., пені в розмірі 74528,53 грн., 3% річних в розмірі 9529,97 грн., інфляційних втрат в розмірі 42251,21 грн.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 02.03.2023 у справі №922/2610/22: в задоволенні позову відмовлено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укр-Ленд на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФТП 97000,04 грн. основного боргу, 8072,69 грн. 3% річних, 40374,90 грн. інфляційних втрат, 23891,64 грн. пені та 2540,10 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено; відмовлено в стягненні витрат на послуги адвоката заявлених позивачем в сумі 4000,00 грн; відмовлено в стягненні витрат на послуги адвоката заявлених відповідачем в сумі 7313,70 грн.

Зміст апеляційної скарги свідчить, що Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укр-Ленд оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині стягнення з нього 97000,04 грн. основного боргу, 8072,69 грн. 3% річних, 40374,90 грн. інфляційних втрат, 23891,64 грн. пені, а також суми судового збору у розмірі 2540,10 грн.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України в частині первісного позову, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Оцінивши зміст договору з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою підпадає під правове регулювання норм статей 929-935 Цивільного кодексу України, статті 316 Господарського кодексу України, а також норм Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Статтею 929 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 316 Господарського кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність, експедитор зобов`язаний надавати транспортно експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з абзацом 2 ст. 12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність, клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок та зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю ФТП на виконання умов Договору та Заявки №2 організувало виконання перевезення вантажу за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укр-Ленд за маршрутом Шанхай-Харків.

Факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю ФТП транспортно-експедиторських послуг підтверджується актами надання послуг № 973 від 11 червня 2021 року на суму 355124,04 грн., №976 від 14 червня 2021 року на суму 12305,21 грн. та № 905 від 03 червня 2021 року на суму 62893,27 грн., які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Загалом сума наданих Товариством з обмеженою відповідальністю ФТП транспортно-експедиторських послуг згідно вищевказаних актів надання послуг складає 430 322,52 грн.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укр-Ленд свої зобов`язання щодо оплати вартості за надані транспортно-експедиторські послуги всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України виконало частково на суму 333 322,48 грн., у зв`язку із чим на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю ФТП із позовом до суду, у відповідача залишився несплаченим борг в розмірі 97000,04 грн., який підлягає стягненню.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю ФТП заявлено вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укр-Ленд 3% річних в розмірі 9529,97 грн. та інфляційних втрат в розмірі 42251,21 грн. за період з 03.05.2021 року по 14.12.2022 року. Нарахування 3% річних та інфляційних втрат було здійснено позивачем на суму боргу в розмірі 327 370,70 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обґрунтовуючи нарахування 3% річних та інфляційних втрат починаючи з 03.05.2021 року, позивач вказує, що відповідні нарахування нараховані за порушення строків оплати за морських фрахт, оскільки, у відповідності до умов Заявки № 2 він мав бути оплачений протягом 5 днів з дня прибуття контейнера в порт.

Так, заявкою № 2 від 03.03.2021 р., Сторонами було узгоджено умови оплати за: морський фрахт впродовж 5-ти календарних днів з моменту прибуття контейнеру в порт; автодоставка - впродовж 5-ти календарних днів з моменту вивантаження у належного Вантажоодержувача за оригіналами актів виконаних робіт, рахунку та податкової накладної.

Враховуючи те, що відповідно до перевізних документів, контейнер прибув у порт 27.04.2021 року, позивач вважає, що кінцевим строком оплати згідно Заявки є 02.05.2021 року, а кінцевим строком оплати за автодоставку є 15.06.2021 року, оскільки вантаж був отриманий відповідачем 10.06.2021 року.

Місцевий господарський суд відхилив вищевказані доводи позивача, зважаючи на те, що здійснюючи нарахування 3% річних та інфляційних втрат останній зазначив сумою боргу 327370,70 грн. проте будь-яких доказів того, що відповідна сума у гривні є еквівалентом 8400 доларів США, зазначених у заявці як вартість морського фрахту, позивачем надано не було (як то довідка Мінфіну про міжбанківський курс станом на момент розрахунку). Крім того, судом зауважено, що позивачем зазначена вартість морського фрахту у гривні лише в акті наданих послуг від 11.06.2021 року та вона становить 276641,49 грн., тобто є відмінною від суми на які здійснюються нарахування в порядку ст. 625 ЦК України. Щодо оплати за автодоставку зазначено, що в даному випадку безпідставним є посилання позивача на те, що відповідачем мали бути оплачені відповідні послуги впродовж 5-ти календарних днів з моменту вивантаження у належного Вантажоодержувача, оскільки умовами Заявки передбачено не лише вивантаження вантажу, а також за наявності оригіналів актів виконаних робіт, рахунку та податкової накладної.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що рахунки Експедитора підлягають оплаті протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати виставлення рахунків у відповідності до п. 4.2. Договору.

Аналогічна позиція також викладена відповідачем у відзиві на позовну заяву згідно якої останній вважає, що строк оплати має визначатись за загальними умовами Договору протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати виставлення рахунків, тобто:

а) до 08.06.2021 щодо оплати акту №905 та рахунку №905 від 03.06.2021 на суму 62 893,27 грн.;

б) до 16 червня 2021 щодо оплати акту №973 та рахунку №973 від 11.06.2021 на суму 355 124,04 грн.;

в) до 19 червня 2021 щодо оплати акту №976 та рахунку №976 від 14.06.2021 на суму 12 305,21 грн.

Жодною із сторін під час даного апеляційного провадження не висловлено жодних доводів, які би ставили під сумнів вищевказаний висновок суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, з огляду на умови договору, положення діючого законодавства та факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості транспортно-експедиторських послуг, перевіривши розрахунки сторін, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8072,69 грн. та інфляційних в розмірі 40374,90 грн. за період з 17.06.2021 по 14.12.2022.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю ФТП заявлялись вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укр-Ленд пені в розмірі 74528,53 грн. за період з 03.05.2021 року по 14.12.2022 року.

Відповідно до ст.ст.216 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6. ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.3.6 Договору, у разі затримки розрахунків клієнт сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки оплати.

Враховуючи наведене, з огляду на умови договору, положення діючого законодавства (в тому числі ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України) та факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості транспортно-експедиторських послуг, перевіривши розрахунки сторін, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 23891,64 грн. за період з 17.06.2021 по 16.12.2021.

Також судова колегія апеляційної інстанції зауважує, що відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено доводів щодо необґрунтованості присуджених до стягнення 3% річних, інфляційних, пені (таких як арифметична невірність розрахунку, невірний період нарахування тощо). Зміст апеляційної скарги свідчить про незгоду апелянта із стягненням з нього 3% річних в розмірі 8072,69 грн., інфляційних втрат в розмірі 40374,90 грн. та пені в розмірі 23891,64 грн., виключно у зв`язку із відсутністю правових підстав для стягнення з нього суми боргу, що спростовується змістом даної постанови.

Що стосується заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укр-Ленд про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, строк позовної давності не пропущено, зважаючи на наступне.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

В той же час Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Зазначений Закон України набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Отже на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені.

Постановою КМУ України №211 від 11 березня 2020 з 12.03.2020 до 22.05.2020 установлено на всій території України карантин.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України. Станом на дату перегляду вказаної справи розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338-р, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 1423 від 23.12.2022, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, режим надзвичайної ситуації продовжено до 30 квітня 2023 року.

Крім того, Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX було внесено зміни до ст. 258 ЦК України, якими зокрема строки, визначені статтею 258,261 продовжуються на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

Зважаючи на вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача із даним позовом до суду (23.12.2022), місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовна давність щодо вимог про стягнення пені не пропущена.

Доводи апелянта, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують відшкодування витрат за понаднормове використання контейнерного обладнання за спірними актами та рахунками, що свідчить про відсутність у відповідача обов`язку зі сплати таких сум на підставі п.4.4. Договору, відхиляються колегією суддів апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.4.4. Договору у разі виникнення додаткових витрат, пов`язаних із наданням транспортно-експедиційних послуг, які не могли бути передбачені перед початком здійснення перевезення, Клієнт зобов`язується оплатити їх Експедитору протягом 5 календарних днів з дати надання рахунку та документів, що підтверджують такі витрати.

Разом з тим, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.76-77 ГПК України, які би свідчили, що відшкодування витрат за понаднормове використання контейнерного обладнання є додатковими витратами, які не могли бути передбачені перед початком здійснення перевезення.

Також судова колегія апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що останній підписав акти надання послуг без жодних зауважень у зв`язку із чим погодився із фактом надання відповідних послуг.

При цьому, відшкодування витрат за понаднормове використання контейнерного обладнання було передбачено актами надання послуг та рахунками №976 від 14 червня 2021 року на суму 12305,21 грн. та № 905 від 03 червня 2021 року на суму 62893,27 грн., які були добровільно сплачені відповідачем платіжними дорученнями №432 від 05.10.2021 та №176 від 08.06.2021.

За таких обставин, вищевказані суми з відшкодування витрат за понаднормове використання контейнерного обладнання не входять до суми боргу в розмірі 97000,04 грн., який виник на підставі іншого акту надання послуг № 973 від 11 червня 2021 року, та був стягнутий місцевим господарським судом.

Доводи скаржника що певні види витрат, передбачені актом № 973 від 11 червня 2021 року, є непідтвердженими, не приймаються апеляційним господарським судом зважаючи на підписання сторонами та скріплення їх печатками актів надання послуг без жодних зауважень, фактом проведення Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укр-Ленд частових проплат за актом надання послуг та рахунком № 973 від 11 червня 2021 року, що свідчить про визнання відповідачем факту отримання транспортно-експедиторських послуг та відповідної суми боргу. З тих же самих підстав відхиляються посилання скаржника, що зміст заявки №2 не дозволяє достеменно і однозначно встановити гривневий еквівалент 8400 доларів США за послугу морського фрахту за межами України, з огляду на визначення сторонами такої послуги в акті надання послуг на рівні 276 641,49 грн.

Доводи апелянта, що висновки суду стосовно задоволення позовних вимог щодо стягнення суми боргу не відповідають обставинам, встановленим судом, оскільки до належного виконання позивачем обов`язку з надсилання рахунків та актів, відповідач не міг виконати свій обов`язок з оплати таких рахунків та актів, відхиляються колегією суддів апеляційної інстанції, зважаючи на наступне:

- за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар або отриману послугу (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.03.2023 у справі № 920/1343/21);

- за таких обставин наявність підписаних між сторонами актів надання послуг є достатньою правовою підставою для оплати вартості отриманих транспортно-експедиторських послуг;

- Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укр-Ленд з 08.06.2021 (тобто через 5 днів після виставлення першого рахунку №905 від 03.06.2021) почало здійснювати часткові оплати за Договором із зазначенням в платіжних дорученнях номерів рахунків за якими проводиться оплата, що свідчить про їх отримання відповідачем;

- зміст відзиву на позовну заяву та контррозрахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укр-Ленд фактично свідчить про визнання відповідачем суми боргу в розмірі 97000,04 грн.

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідачем було прямо зазначено, що строк оплати має визначатись за загальними умовами Договору протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати виставлення рахунків, тобто:

а) до 08.06.2021 щодо оплати акту №905 та рахунку №905 від 03.06.2021 на суму 62 893,27 грн.;

б) до 16 червня 2021 щодо оплати акту №973 та рахунку №973 від 11.06.2021 на суму 355 124,04 грн.;

в) до 19 червня 2021 щодо оплати акту №976 та рахунку №976 від 14.06.2021 на суму 12 305,21 грн.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, спричинені введенням воєнного стану на території України, як підстави для звільнення останнього від виконання зобов`язання та сплати належних позивачу сум, зазначені доводи були ретельно досліджені місцевим господарським судом та правомірно відхилені з підстав, викладених в оскаржуваному рішенні.

Інші доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 02.03.2023 у справі №922/2610/22 в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Укр-Ленд на рішення Господарського суду Харківської області від 02.03.2023 у справі №922/2610/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 02.03.2023 у справі №922/2610/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Е.В. Сгара

СуддяР.А. Гетьман

СуддяО.І. Склярук

Повний текст постанови складено та підписано 25.04.2023 року