Ухвала

від 18.04.2023 по справі 916/2038/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2038/22Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ахишмін І.М.,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши зареєстровану 28.03.2023 р. за вх. № 2-416/23

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛАН-С"

про розстрочення виконання судового рішення

по справі № 916/2038/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88, Код ЄДРПОУ 42114410)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛАН-С" (65012, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18-А, Код ЄДРПОУ 41317647)

про стягнення 54917,17 грн заборгованості.

Встановив:

19.08.2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛАН-С" заборгованості за спожиту у квітні 2019 р. електричну енергію у розмірі 54917,17 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до господарського суду ТОВ "ООЕК" посилається на те, що 20.06.2014 р. між АТ "Одесаобленерго" (яким в подальшому змінено назву та статус на оператора системи розподілу) та ТОВ "ЮВЕНТУМ" було укладено договір про постачання електричної енергії № 28100 за об`єктами Котельні та Житлові будинки, враховуючи те, що приєднання електроустановок ТОВ "ЮВЕНТУМ" до мереж відбулось до 01.01.2019 р., та приймаючи до уваги відсутність відомостей щодо нового власника/користувача майна Позивачем відкрито особовий рахунок на ТОВ "ЮВЕНТУМ" (№ 28100) на підставі вищеозначеного договору, постачання електричної енергії за особовим рахунком № 28100 здійснювалось за точками з ЕІС-кодами: 62Z9360188439834, 62Z9705435377563, 62Z9914193166164, 62Z9748393443539. Однак, як з`ясовано позивачем 10.11.2015 р. ТОВ "ЮВЕНТУМ" припинено як юридичну особу (рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2015 р. у справі № 916/3465/15), у той же час ТОВ "МІЛАН-С" з 03.07.2017 р. є власником майна на адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, буд. 46 (котельні) та звертаючись 09.08.2019 р. із заявою-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії визначає адресу об`єкта: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Крижанівка, вул. Генерала Бочарова, буд. 46 (котельні) та ЕІС-коди точок 62Z9360188439834, 62Z9748393443539, відтак, оскільки ТОВ "ЮВЕНТУМ" припинено у 2015 році і не мало можливості споживати електричну енергію, остання була спожита ТОВ "МІЛАН-С" як власником майна. ТОВ "ООЕК" надіслано ТОВ "МІЛАН-С" претензію разом із рахунком на оплату, однак останній не було оплачено.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2022 р. позовній заяві ТОВ "ООЕК" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/2038/22 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для розгляду справи.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.10.2022 р. позов ТОВ "ООЕК" задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛАН-С" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" 54917,17 грн заборгованості та 2481,00 грн судового збору.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛАН-С" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2022 р. у справі № 916/2038/22 без змін.

23.02.2023 р. Господарським судом Одеської області на виконання рішення суду від 24.10.2022 р. видано наказ.

28.03.2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛАН-С" звернулось до господарського суду із заявою про розстрочення виконання рішення на 8 місяців, шляхом оплати до 16.04.2023 р. 7174,77 грн, до 16.05.2023 р. 7174,77 грн, до 16.06.2023 р. 7174,77 грн, до 16.07.2023 р. 7174,77 грн, до 16.08.2023 р. 7174,77 грн, до 16.09.2023 р. 7174,77 грн, до 16.10.2023 р. 7174,77 грн та до 16.11.2023 р. 7174,77 грн, обґрунтовуючи тим, що основним видом діяльності товариства є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, у той же час товариство є виробником та постачальником теплової енергії до житлових будівників № 44,44А,44Б та 44/6 по вул. Генерала Бочарова в селі Крижанівка Лиманського району Одеській області. Експлуатацію приміщення котельні та відповідного обладнання, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "МІЛАН-С" здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛО ТА СЕРВІС", яке має станом на 31.12.2022 р. заборгованість перед заявником 162428,57 грн. Кошти, які надходять на розрахунковий рахунок скеровуються на виплату заробітної плати, податків та зборів. В ході примусового виконання наказу про стягнення коштів, може бути накладено арешт на кошти та майно боржника, що призведе до неможливості надання відповідних комунальних послуг населенню.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.2023 р. прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛАН-С" про розстрочення виконання судового рішення до розгляду та призначено її розгляд в судовому засіданні на 18.04.2023 р. із повідомленням сторін.

Відповідно до наявної в матеріалах справи телефонограми представника заявника, за підписом якого представлено до матеріалів справи заяву про розстрочення виконання судового рішення, 12.04.2023 р. повідомлено про призначене на 18.04.2023 р. судове засідання.

17.04.2023 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" представлено до господарського суду заперечення на заяву про розстрочення виконання судового рішення, в яких зазначає, що закупівля електричної енергії на ринку електричної енергії проводиться шляхом передплати, та товариство не має можливості розраховуватись за закупівлю електричної енергії частинами; Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛАН-С" не доведено наявність виняткових умов для розстрочення виконання судового рішення. Додатково звертає уваги суду на те, що відповідно до запропонованого графіку погашення заборгованості перший платіж мав відбутися 16.04.2023 р., проте кошти у відповідному розмірі Відповідачем не перераховано. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" посилається серед іншого на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.05.2018 р. у справі № 910/3816/16, відповідно до якої мають враховуватись інтереси іншої сторони при вирішенні питання про розстрочення виконання рішення суду.

У призначене на 18.04.2023 р. судове засідання представник Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛАН-С" не з`явився, від товариства надійшло клопотання про відкладення судового засідання для розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення з підстав участі представника в іншому судовому провадженні у Приморському районному суді м. Одеси та необхідністю надання часу для викладення власних міркувань стосовно заперечень Позивача.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.04.2023 р. відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛАН-С" про відкладення судового засідання, оскільки частина 2 статті 331 ГПК України передбачає повідомлення сторін про призначене судове засідання для розгляду заяви про розстрочення виконання судового рішення, явка сторін не визнавалась обов`язковою; товариство як юридична особа не позбавлене права на залучення іншої особи для представництва інтересів. Крім того, справа визнана судом малозначної, відтак відсутня необхідність для залучення виключно адвоката для представництва інтересів.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛАН-С" про розстрочення виконання судового рішення по справі № 916/2038/22, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Вказані положення кореспондуються з частиною 2 статті 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Вказані положення кореспондують зі статтею 18 ГПК України.

Як передбачено статтею 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 р. судом наголошено, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі Фуклев проти України, заява № 71186/01, п. 84).

Вирішуючи питання про відстрочку судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).

Отже, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Відтак, особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункту 1 статті 6 Конвенції.

Приписами статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року по справі № 11-рп/2012).

Поряд з цим, господарським процесуальним законодавством передбачено механізм відстрочення виконання рішення за наявності певних умов.

Так, за приписами частини 1 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як роз`яснено у пунктах 7.2., 7.1.1. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

При цьому при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (роз`яснення в частині 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 р. № 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження).

Частиною 5 статті 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

За умовами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зауважує, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик (стаття 42 та абзац 5 статті 44 Господарського кодексу України).

Це означає, що за порушення договірних зобов`язань та інших правил здійснення господарської діяльності суб`єкт господарювання самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України.

Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (частина друга статті 218 Господарського кодексу України).

У розумінні статті 617 Цивільного кодексу України, випадкові обставини недодержання своїх обов`язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Обставини щодо важкого фінансового стану, на які посилається відповідач, з урахуванням положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України не являються тими виключними обставинами, які б надавали підстави для відстрочки виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання.

Відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші).

Отже, недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких має бути надано розстрочення виконання судового рішення, а тому посилання заявника на скрутне фінансове становище не є достатньою підставою для звільнення від виконання господарського зобов`язання та розстрочення виконання рішення суду. Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛАН-С" представлено акт звірки між заявником та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛО ТА СЕРВІС», відповідно до якого станом на 16.03.2023 р. рахується заборгованість у розмірі 204028,57 грн, однак не представлено договору на підставі якого відбуваються господарські взаємовідносини між зазначеними особами, відтак і неможливо встановити на яких умовах виникла зазначенм заборгованість, яка може бути стягнута у судовому порядку; представлено фінансову звітність за 2022 р., проте на підставі цієї фінансової звітності не вбачається можливим встановлення реального фінансового стану заявника. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛАН-С" не представленого відповідної довідки з податкових органів відносно наявності відкритих рахунків в банківських установах та наявності коштів на них. Додаткового господарський суд звертає увагу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛАН-С" на те, що пред`являючи заяву про розстрочення виконання судового рішення визначено сплату заборгованості у розмірі 7174,77 грн до 16.04.2023 р., проте станом на 18.04.2023 р. заявником не представлено доказів здійснення відповідної оплати, тобто не підтверджено наміру добровільного погашення частини заборгованості.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Керуючись ст.ст.233,234,235,331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви (зареєстрована 28.03.2023 р. за вх. № 2-416/23) Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛАН-С" про розстрочення виконання судового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 24 квітня 2023 р.

Суддя С.Ф. Гут