Ухвала

від 24.04.2023 по справі 908/1676/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 908/1676/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2023 та рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2022 у справі

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"

до Токмацької міської ради, Управління комунального господарства Виконавчого комітету Токмацької міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області

про визнання незаконними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

05.04.2023 (подана через електрону пошту 05.04.2023) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", позивач, скаржник) на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2023 та рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2022 у справі № 908/1676/21 разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження цієї постанови.

За наслідками перевірки матеріалів цієї касаційної скарги, суд залишає її без руху з огляду на таке.

Право на касаційне оскарження закріплено у статті 287 Господарського процесуального кодексу України і реалізується у спосіб подання в установленому порядку касаційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

Звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 290 Господарського процесуального кодексу України, строки подання скарги - статтею 288 цього Кодексу.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу.

Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в господарському судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників господарського процесу.

За статтею 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06 зазначено, що відповідне право касаційного оскарження не є абсолютним, і у будь-якому разі на суд покладено обов`язок надавати оцінку обґрунтованості причин пропуску строку оскарження судового рішення, у тому числі суд має звернути увагу на те, наскільки швидко й сумлінно діяв скаржник з метою оскарження судового рішення та, відповідно, чи є в його діях ознаки зловживання правом на оскарження судового рішення, і мотивувати підстави поновлення цього строку.

Процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій касаційного господарського суду при виявленні недоліків, зокрема, касаційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку касаційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - касаційна скарга залишається без руху.

Як вбачається із матеріалів касаційної скарги, предметом касаційного оскарження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2023, повний текст якої складено 01.03.2023, строк на оскарження якої сплив 21.03.2023.

Позивач із касаційною скаргою до Верховного Суду звернувся 05.04.2023, тобто з пропуском строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України для подання касаційної скарги, заявивши при цьому клопотання про його поновлення. Вказане клопотання обґрунтоване введенням в Україні воєнного стану; призовом працівників позивача до лав Збройних сил України, внаслідок чого збільшилося навантаження на працівників юридичної служби позивача; запровадженням режиму простою згідно з наказу АТ "Українська залізниця" "Про запровадження режиму простою працівників Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" від 25.02.2022 № 72/н та неповного робочого часу для працівників товариства на підставі наказу "Про запровадження режиму неповного робочого часу" від 27.06.2022 № 124/н; припиненням трудових відносин з працівниками, які евакуювались.

Розглянувши вказане клопотання, Верховний Суд зазначає про ненаведення скаржником переконливих аргументів щодо того, що саме позбавило його можливості звернутися із касаційною скаргою раніше, ніж 05.04.2023, враховуючи, що представниця позивача Серьогіна С. В. брала участь у судовому засіданні 20.02.2023 у апеляційному господарському суді, тобто була обізнана із результатами перегляду судом апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду; постанова апеляційного господарського суду від 20.02.2023, повний текст якої складено 01.03.2023, була 01.03.2023 надіслана до Єдиного державного реєстру судових рішень, який є відкритим, і 02.03.2023 - оприлюднена, що свідчить про можливість позивача ознайомитись з повним текстом цієї постанови у вказаному реєстрі з 02.03.2023 та у встановлені законом строки звернутись із цією касаційною скаргою.

При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що не було зроблено позивачем у цьому випадку.

Верховний Суд також зазначає таке.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами 1, 4 статті 26 цього Закону встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина 1 статті 10 цього Закону).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 зазначено, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Скаржником при зверненні до суду з касаційною скаргою, окрім посилання на неможливість вчасного подання касаційної скарги зумовленого воєнними діями проти України, кадровим дефіцитом, не довів обставин, яким саме чином введення воєнного стану обумовило пропуск відповідного процесуального строку, як і не надав будь-яких доказів на підтвердження відсутності у скаржника можливості підготувати та подати скаргу в межах передбачених Господарським процесуальним кодексом України строків, з огляду на його місцезнаходження.

Саме лише посилання скаржника на те, що значна кількість працівників товариства припинила дію трудового договору, збільшенням навантаження на працівників юридичної служби позивача не є поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження та в певній мірі зводяться до внутрішньої організації роботи самого скаржника, мають суб`єктивний характер і не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої касаційної скарги у встановлений законом строк.

Крім того, скаржник на обґрунтування свого клопотання посилається на наказ АТ "Українська залізниця" "Про запровадження режиму простою працівників Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" від 25.02.2022 № 72/н та наказ "Про запровадження режиму неповного робочого часу" від 27.06.2022 № 124/н, проте вказані накази були прийняті у 2022 році і не охоплюють строк на касаційне оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2023, повний текст якої складено 01.03.2023.

Отже, наведені скаржником підстави для поновлення встановленого законом строку на касаційне оскарження вказаної постанови суду апеляційної інстанції не є поважними.

Разом з цим Верховний Суд звертає увагу скаржника і на те, що до касаційної скарги ним було долучено копію конверта, в якому апеляційний господарський суд направив скаржнику постанову суду апеляційної інстанції у справі № 908/1676/21 та яка була отримана останнім 13.03.2023, про що свідчать відомості з сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" за штрих-кодовим ідентифікатором № 4900099452930, який міститься на відповідному конверті. Оскільки скаржник не обґрунтовує причину пропуску строку на касаційне оскарження саме цією обставинною - поданням касаційної скарги впродовж двадцяти днів з дня вручення йому постанови, то Верховний Суд з власної ініціативи не може надавати оцінку поважності чи неповажність пропуску строку на касаційне оскарження постанови апеляційного господарського суду з огляду на цю обставину (хоча суд зазначає, що постанову суду апеляційної інстанції скаржник отримав 13.03.2023, а двадцятий день з 13.03.2023 припадає на 03.04.2023 з урахуванням вихідного дня 02.04.2023 - неділі, а скаржник звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду 05.04.2023).

Відповідно до частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

Верховний Суд також зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу), зокрема, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому необхідно здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, попереднім судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Звертається увага скаржника, що неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має наводитись у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

Касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у порушення цього пункту у ній не зазначено конкретно передбачений пункт (пункти) частини 2 статті 287 цього Кодексу як підставу касаційного оскарження (що узгоджується із ухвалою Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 910/11048/14).

Саме лише посилання скаржника на невідповідність оскаржуваних судових рішень висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах без належного обґрунтування не є автоматичною підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.

Оскільки скаржник у касаційній скарзі не зазначив підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ця скарга не може бути прийнята до розгляду.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що статтею 291 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Скаржник до матеріалів касаційної скарги долучив скрін-шоти з комп`ютера про надіслання касаційної скарги іншим учасникам справи, які є нечитабельними. При цьому у додатках до касаційної скарги зазначено про долучення до неї доказів направлення іншим учасникам справи саме апеляційної, а не касаційної скарги.

Отже, скаржником відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено надіслання іншим учасникам копії касаційної скарги з додатками в порядку, визначеному статтею 291 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки касаційну скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання та скаржником не подано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску ним строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції, вказані ним підстави поновлення строку визнані судом неповажними; не зазначеного та належним чином не обґрунтувано підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, то ця касаційна скарга залишається без руху.

Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом надання інших доказів для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження або зазначення інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження; подачі нової редакції касаційної скарги із належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (із урахуванням змісту цієї ухвали), а також доказів надіслання нової редакції касаційної скарги сторонам у справі з дотриманням вимог статті 291 Господарського процесуального кодексу України.

У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.

Керуючись статтями 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2023 та рішення Господарського суду Запорізької області від 17.01.2022 у справі № 908/1676/21 залишити без руху до 12.05.2023, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак