Рішення

від 29.03.2023 по справі 564/1077/22

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/1077/22

29 березня 2023 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Грипіч Л. А.

з участю секретаря Вознюк Ю.В.

за участіучасників справи:позивача ОСОБА_1 ,представника позивача-адвоката ОніщукаС.П.,представника відповідача -адвоката БольбіноїС.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційногопідприємства "Костопільськастоматологічна поліклініка"Костопільської міськоїради про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Костопільська стоматологічна поліклініка» Костопільської міської ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Костопільська стоматологічна поліклініка» Костопільської міської ради №23 від 01.06.2022 «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 », поновити позивача на посаді завідувача господарства в Комунальному некомерційному підприємстві «Костопільська стоматологічна поліклініка» Костопільської міської ради, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він у період з 01 червня 2010 року по 01 червня 2022 року працював у Комунальному некомерційному підприємстві «Костопільська стоматологічна поліклініка» Костопільської міської ради. 01 червня 2022 року наказом № 23 «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » його звільнено у зв`язку з скороченням штату працівників. Підставою вказано наказ відповідача від 09.02.2022 № 20 «Про внесення змін до штатного розпису» та п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, оскільки йому не було запропоновано вільні вакантні посади, які були наявні у відповідача, як на час вручення попередження про майбутнє звільнення, так і на час звільнення, також, не враховано його переважне право на залишення на роботі. Враховуючи викладене просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 28 червня 2022 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

19 липня 2022 року відповідачем Комунальним некомерційним підприємством «Костопільська стоматологічна поліклініка» Костопільської міської ради до суду подано Відзив на позовну заяву.

Зокрема, у відзиві зазначено, що жодних вакантних посад з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору з позивачем на підприємстві не було, тому поведінка відповідача відповідає тлумаченням приписів ст. 49-2 КЗпП України Верховним судом і відповідач вважається таким, що виконав приписи статті, адже вакантні посади не були запропоновані через їхню відсутність. Щодо посилання позивача на положення ст. 42 КЗпП України, про переважне залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, відповідач зазначає, що на підприємстві не залишилося іншої аналогічної, рівноцінної або подібної посади, тому враховувати переважне право на залишення було неможливо, адже було скорочено всі штатні одиниці посади, яку займала позивач. Також, зазначено, що рішення про скорочення штату Комунального некомерційного підприємства Костопільська стоматологічна поліклініка було пов`язане з запровадженням нової моделі фінансування. Перед прийняттям рішення щодо скорочення штату головний лікар ОСОБА_2 , зверталася з листом до міського голови з проханням виділити додаткове фінансування, щоб уникнути скорочення, у відповідь на це звернення Виконавчий комітет Костопільської міської ради, наголосив, що відповідно до п. 7.5.3 Статуту, керівник формує структуру, штатний розпис з врахуванням кошторисних призначень, відповідно до фінансового забезпечення підприємства. Враховуючи викладене просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

28 липня 2022 року на адресу суду надійшла від представника позивача-адвоката Оніщука С.П. відповідь на відзив, в якому зазначив, що звільняючи позивача з посади завідувача господарством у зв`язку із скороченням штату працівників роботодавець ж не дотримався вимог ст.42 КЗпП України про переважне право на залишення на роботі. А також вказав, що зміни в організації виробництва і праці в Комунальному некомерційному підприємстві Костопільська стоматологічна поліклініка Костопільської міської ради не відбувались, так як відсутні докази таких змін.

Позивач та його представник - адвокат Оніщук С.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.

Представники відповідача - адвокат Больбіна С.С. в судовому засіданні заперечувала в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши надані у справі докази у сукупності, дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Так судом встановлені наступні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що позивач у період з 01 червня 2011 року по 01 червня 2022 року працював у Комунальному некомерційному підприємстві «Костопільська стоматологічна поліклініка » Костопільської міської ради на посаді завідувача господарством, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.07.1978.

09 лютого 2022 року наказом № 20 Комунального некомерційного підприємства «Костопільська стоматологічна поліклініка» Костопільської міської ради було внесено зміни до штатного розпису підприємства, в тому числі пунктом 3 наказу вирішено виключити зі штатного розпису посаду «завідувач господарством» 1 штатна одиниця. Наказано штатний розпис зі змінами ввести в дію з 02 червня 20122 року.

Наказом Комунального некомерційного підприємства «Костопільська стоматологічна поліклініка» Костопільської міської ради № 29 від 01 квітня 2022 року наказано інспектору кадрів попередити працівників про скороченням штатних посад і зменшенням кількості працівників, зокрема і позивача ОСОБА_1

01 квітня 2022 року позивачу було вручено персональне попередження про те, що відповідно до наказу № 29 від 01 квітня 2022 року в Комунальному некомерційному підприємстві «Костопільська стоматологічна поліклініка» Костопільської міської ради у зв`язку із скороченням штату і зменшенням кількості працівників, посада завідувач господарством, яку він займає, підлягає скороченню.

01 червня 2022 року позивача було звільнено у зв`язку з скороченням штату працівників, підстава наказ відповідача від 09.02.2022 року «Про внесення змін до штатного розпису» та п. 1 ст. 40 КЗпП України, наказ №23 від 01.06.2022.

У період з 01 квітня 2022 року по 01 червня 2022 року відповідачем позивачеві не було запропоновано перейти на іншу вакантну посаду на підприємстві.

Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Заперечуючи на позов, представник відповідача, наполягала на законності звільнення позивача вказуючи на те, що адміністрацією установи було дотримано процедуру звільнення та забезпечено усіх гарантій щодо переважного права на залишення на роботі, пропозиції іншої вакантної посади .

Натомість з такими твердженнями представника відповідача суд погодитися не може.

Так відповідно до наказу Комунального некомерційного підприємства «Костопільська стоматологічна поліклініка» Костопільської міської ради №23 від 01 червня 2022 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » позивача було звільнено у зв`язку з скороченням штату працівників, підстава наказ відповідача від 09.02.2022 року «Про внесення змін до штатного розпису» та п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до пункту 1.1 статуту Комунального некомерційного підприємства «Костопільська стоматологічна поліклініка» Костопільської міської ради є комунальним, унітарним, некомерційним підприємством закладом охорони здоров`я, що надає медичні стоматологічні послуги населенню, вживає заходи з профілактики захворювань населення та підтримання незалежного рівня здоров`я населення, відповідно до вимог ЗУ «Основи законодавства про охорону здоров`я».

Пунктом 7.1. Статуту встановлено, що органом управління підприємством є власник - Костопільська міська рада.

Пункт 7.3.3. Статуту визначає, що до компетенції Костопільської міської ради належать погодження штатного розпису підприємства.

Пункт 7.3.5. Статуту передбачає, що власник Костопільська міська рада приймає рішення про реорганізацію та ліквідацію Підприємства;.

Так 08 лютого 2022 року головний лікар Комунального некомерційного підприємства «Костопільська стоматологічна поліклініка» Костопільської міської ради Н.Радивоник звернулася з листом за № 45/01-11 до голови Костопільської міської ради щодо додаткової державної підтримки та додаткового фінансування від ОМС їхнього закладу, оскільки заклад не може належним чином функціонувати, що може призвести до подальшої ліквідації підприємства.

На вказаний лист було отримано відповідь за № 344/02-08 від 16.02.2022 року, де, зокрема, зазначено, що при здійсненні діяльності підприємства відповідно до п. 7.5.3 Статуту, керівник формує структуру, штатний розпис з врахуванням кошторисних призначень відповідно до фінансового забезпечення підприємства.

Згідно до п.3 наказу № 20 від 09.02.2022 Про внесення змін до штатного розпису відповідно до проведеного аналізу фінансової спроможності Комунального некомерційного підприємства Костопільська стоматологічна поліклініка Костопільської міської ради щодо утримання штату працівників з урахуванням системи фінансування закладів охорони здоров`я, кошторисними призначеннями, аналізу навантаженості на одного лікаря-стоматолога, у зв`язку із раціоналізацією штатної структури Комунального некомерційного підприємства Костопільська стоматологічна поліклініка Костопільської міської ради та зміною істотних умов праці внесено зміни до штатного розпису Комунального некомерційного підприємства Костопільська стоматологічна поліклініка Костопільської міської ради, виключивши наступні посади: лікар-стоматолог-ортопед 1,5 штатних одиниць, завідувач відділенням 0,5 штатних одиниць; лікар-стоматолог 0,5 штатних одиниць, старший технік зубний 0,5 штатних одиниць, технік зубний 0,5 штатних одиниць, молодша медична сестра 0,5 штатних одиниць, бухгалтер 1,0 штатна одиниця, завідувач господарством 1,0 штатна одиниця.

Штатний розпис із зазначеними змінами введено в дію з 02.06.2022 року, однак на сесії Костопільської міської ради не погоджувався та не затверджувався. Таке рішення було прийнято лише 13.10.2022 року №834, відповідно до якого на сесії Костопільської міської ради 13.10.2022 року було погоджено та затверджено штатні розписи Комунального некомерційного підприємства «Костопільська стоматологічна поліклініка» Костопільської міської ради на 01.12.2021, 22.12.2021, 01.01.2022, 17.05.2022, 02.06.2022, 01.10.2022.

Однак відповідачем 01 квітня 2022 року було винесено наказ № 29 «Про попередження про наступне вивільнення зі скороченням штату», згідно якого відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, у зв`язку із змінами в штатному розписі Комунального некомерційного підприємства «Костопільська стоматологічна поліклініка» Костопільської міської ради, скороченням штатних посад і зменшенням кількості працівників було підготовлено письмові попередження про вивільнення працівників, зокрема і позивача ОСОБА_1 , завідувача господарством.

01.04.2022 року позивачу було вручено персональне попередження про те, що відповідно до наказу № 29 від 01 квітня 2022 року в Комунальному некомерційному підприємстві «Костопільська стоматологічна поліклініка» Костопільської міської ради у зв`язку із скороченням штату і зменшенням кількості працівників, посада завідувача господарством, яку він займає, підлягає скороченню.

Положеннями частини другоїстатті 40 КЗпП Українивизначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту першого частини першоїстатті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно з статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Вищевказану правову позицію висловлено у Постанові Верховного Суду від 07 вересня 2021 року № 306/2434/18 (провадження N 61-1771св20).

У правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року (провадження N 6-40цс15), зазначено, що оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Судом встановлено, що у період з 01.04.2022 року по 01.06.2022 року відповідачем позивачеві не було запропоновано перейти на іншу вільну вакантну посаду на підприємстві, оскільки, такі були відсутні.

Однак, відповідно до вимог ст. 42 КзпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України,а також особам, реабілітованим відповідно доЗакону України"Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другійстатті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19 та від 06 червня 2022 року у справі № 537/4155/20.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом також у постановах від 31 січня 2018 року у справі №824/3229/14-а, від 11 липня 2018 року у справі №816/1232/17, де зазначено, що для виявлення працівників, які підлягають у першу чергу залишенню на роботі при скороченні штатів, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом складання відповідної довідки у довільній формі з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідачем не було зроблено порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, які залишилися на роботі, і позивача, який був звільнений.

Суд приходить до висновку, що позивача було звільнено з порушеннями вимог статей 42, 49-2 КЗпП України.

Окрім того, суд зазначає, що в порушення вимог підпунктів 7.3.3., 7.3.4., 7.3.5. пункту 7.3. Розділу 7 Статуту відповідача власником Костопільською міською радою штатний розпис з 02.06.2022 року, на момент прийняття головним лікарем КНП Костопільська стоматологічна поліклініка КМР наказу № 20 від 09 лютого 2022 року Про внесення змін до штатного розпису наказу № 29 від 01 квітня 2022 року Про попередження про наступне вивільнення у зв`язку і скороченням штату та наказу № 23 від 01 червня 2022 року Про звільнення з роботи ОСОБА_1 , погоджений не був, оскільки відповідне рішення про погодження штатного розпису КНП "Костопільська стоматологічна поліклініка" на сесії Костопільської міської ради не приймалося.

Таким чином позовні вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу Комунального некомерційного підприємства «Костопільська стоматологічна поліклініка» Костопільської міської ради №23 від 01.06.2022 «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » та поновлення його на посаді завідувача господарством в Комунальному некомерційному підприємстві «Костопільська стоматологічна поліклініка» Костопільської міської ради підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час.

Відповідно до ч. 2ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком, затвердженимПостановою КМУ від 08.02.95 р. №100(далі - Порядок №100).

Так, з урахуванням наведених вище норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто ті, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 р. IV Порядку №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячна кількість робочих днів розраховується діленням на 2 сумарної кількості робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Відповідно до наданої довідки позивачу була нарахована заробітна плата за квітень 2022 року 309,52 грн за 1 робочий день; травень 2022 року 6500,00 грн за 22 робочих дні.

Таким чином середньоденна заробітна плата становить 296,07 грн. (6809,52 грн : 23 р.д.),кількість днів вимушеногопрогулу складає 214 робочих днів ( кількість календарних днів за період з 01.06.2022 року по 29.03.2023 року), а сума до відшкодування 63358,98 грн. ( 296,07 грн. х 214 днів).

Тобто розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 63358,98 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1ст. 430 ЦПК Українисуд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Керуючись ч. 1ст. 430 ЦПК України, рішення в частині поновлення позивача на посаді завідувача господарством та стягнення середнього заробітку за один місяць суд допускає до негайного виконання.

Позивач, також просив суд стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 19182 грн.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно дост.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем на підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу було надано: договір про надання правничої допомоги № 113 від 07.06.2022 року, рахунок (акт) №113-1 вартості наданих послуг/витрат на професійну правничу допомогу від 04 січня 2023 року, згідно яких загальна вартість наданих послуг складає 19182,00 грн.

Враховуючи, що вимоги позивача задоволенні повністю, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 19182,00 грн понесених останнім на правничу допомогу.

Також, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає до стягнення в дохід держави судовий збір в сумі 1984.80 грн (з розрахунку за дві позовні вимоги).

На підставі викладеного, керуючись ст. 81, 82, 141, 247, 258, 264-265, 268, 273 ЦПК України,суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Костопільська стоматологічна поліклініка" Костопільської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства "Костопільська стоматологічна поліклініка" Костопільської міської ради №23 від 01.06.2022 "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача господарством в Комунальному некомерційному підприємстві "Костопільська стоматологічна поліклініка" Костопільської міської ради з 01 червня 2022 року .

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Костопільська стоматологічна поліклініка" Костопільської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 63358,98 грн. за мінусом вирахувань податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Стягнути Комунального некомерційного підприємства "Костопільська стоматологічна поліклініка" Костопільської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 19182 (дев`ятнадцять тисяч сто вісімдесят дві) грн. 00 коп.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Костопільська стоматологічна поліклініка" Костопільської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 1984.80 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (житель АДРЕСА_1 ), РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач:

Комунальне некомерційне підприємство Костопільська стоматологічна поліклініка Костопільської міської ради, код ЄДРПОУ 26523333, вул. Степанська, 18, м. Костопіль Рівненського району Рівненської області.

Повне рішення складено

03 квітня 2023 року.

СуддяЛ. А. Грипіч