Ухвала

від 24.04.2023 по справі 567/483/22

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/483/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2023 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

при секретарі - Пономаренко Р.А.

за участю

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Острозької міської ради Рівненської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держегеокадастру в Рівненській області, про визнання протиправним та скасування в частині рішення Милятинської сільської ради №219 від 02.12.2013

встановив:

в Острозький районний суд з позовом до Острозької міської ради Рівненської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держегеокадастру в Рівненській області, про визнання протиправним та скасування в частині рішення Милятинської сільської ради №219 від 02.12.2013 звернулась ОСОБА_3 .

Ухвалою від 03.06.2022 відкрито провадження, справа призначена до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 19.09.2022 закрито підготовче провадження у справі.

24.04.2023 на адресу суду надійшла заява від представника позивача в якій вона просить залишити позов без розгляду. Одночасно просить здійснювати розгляд клопотання в її відсутності та відсутності позивача.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник проти задоволення вказаного клопотання не заперечили. Одночасно представник відповідача ОСОБА_2 просить вирішити питання про розподіл понесених відповідачем витрат на надання правничої допомоги та просить стягнути з позивача на користь відповідача 5950 грн.

Представники відповідача Острозької міської ради Рівненської області та третьої особи Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області в судове засідання не з`явились, про час та дату розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України визначено, що суд залишає без розгляду позов, якщо позивачем до початку розгляду справи по суті подано заяву з відповідним проханням.

Згідно з ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Суд вважає, що заява про залишення позову без розгляду не суперечить закону, не порушує будь-чиїх прав та законних інтересів, а тому приймається судом.

Враховуючи наведене, оскільки заяву про залишення позову без розгляду подано до початку розгляду справи по суті та диспозитивність цивільного судочинства, суд вважає за можливе таку заяву задовольнити та залишити позов ОСОБА_3 без розгляду.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про стягнення судових витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги, суд виходить з такого.

Згідно з ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст.15ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 137ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Статтею 141ЦПК України визначено розподіл судових витрат між сторонами.

Оскільки суд ухвалює рішення про залишення позову без розгляду, а, отже,без прийняття рішення суду по суті спору, питання судових витрат має вирішуватися в контексті зазначених обставин.

У статті 142 ЦПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема у зв`язку із залишенням позову без розгляду.

Так, частинами 3, 4, 5, 6 статті 142ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 141-142 ЦПК України, дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ч.5, 6 ст. 142 ЦПК України.

Оскільки, по даній справі позов залишено без розгляду на підставі заяви позивача, то в такому випадку відшкодування витрат на правову допомогу можливе лише за умови наявності необґрунтованих дій позивача, зловживання стороною (в даному випадку - позивачем) процесуальними правами (ч. 9 ст. 141, ч. 5, 6 ст. 142 ЦПК України).

За змістом ч. 9 ст.141ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відтак, в порядку визначеному ч. 5 ст.142ЦПК України можуть бути компенсовані витрати, пов`язані з розглядом справи виключно, якщо відповідач доведе факт того, що вони настали внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Представником відповідача не доведено обставин щодо наявності необґрунтованих дій позивача, зловживання позивачем процесуальними правами (ч. 9 ст. 141, ч. 5, 6 ст. 142ЦПК України ).

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В даному випадку, суд вважає, що пред`являючи до суду позов позивач вважав, що його права порушено, а тому з метою їх захисту звернувся до суду.

Залишення позову без розгляду не свідчить про його безпідставність і необґрунтованість, а відтак не може бути підставою для визнання дій позивача необґрунтованими по пред`явленню позову.

Таким чином, підстави для задоволення заяви відповідача про відшкодування судових витрат, відсутні.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 257, 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268, 270 ЦПК України

у х в а л и в :

позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Острозької міської ради Рівненської області (місцезнаходження: м. Острог вул. Героїв Майдану, 4 Рівненської області, ЄДРПОУ 05391005), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування в частині рішення Милятинської сільської ради №219 від 02.12.2013 залишити без розгляду.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Клопотання представника відповідача про відшкодування судових витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали складено 25.04.2023.

Суддя Острозького районного суду Венгерчук А.О.