Рішення

від 24.04.2023 по справі 336/9084/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 квітня 2023 року Справа № 336/9084/21 ЗП/280/34/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та нарахування середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

02.11.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач) в якій позивач просить суд:

- наказ військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.03.2021 №54 про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади інспектора відділу фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати;

-поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора фінансового відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 15.03.2021 по час поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.01.2021 року № 17 його прийнято на посаду інспектора відділу фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначена посада не відносилась до військових посад. 26.02.2021 з ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби та наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №62 від 26.02.2021 року його призначено на військову посаду начальника відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після укладення з ним контракту про проходження військової служби та призначення його на військову посаду начальника відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_4 , його наказом Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 №41 від 26.02.021 року увільнено від виконання посадових обов`язків за частиною 3 ст. 19 Кодексу законів про працю України з 1 березня 2021 року на період проходження військової служби за призовом осіб офіцерського складу зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку, але не довше ніж на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби. Наказом Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.03.2021 року №54 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Оскільки підставою для постановлення наказу про звільнення слугувала заява від 01.03.2021 року про звільнення за власним бажанням написана внаслідок тиску з боку безпосереднього керівництва, позивач вважає наказ про звільнення його за власним бажанням таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує його права, у зв`язку з чим просив його скасувати та поновити його на посаді інспектора фінансового відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 ; нарахувати та виплатити йому середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 15.03.2021 по час поновлення на посаді. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 07.11.2022 позовну заяву залишено без руху.

Позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 28.11.2022 поновлено позивачу строк для звернення до суду, відкрито провадження та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем 30.12.2022 подано до суду відзив на позовну заяву в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву вказав, що ОСОБА_1 був звільнений на підставі заяви від 01.03.2021 про звільнення за власним бажанням з 15.03.2021. Доказів того, що вказана заява підписана внаслідок здійснення на нього тиску, не надав.

Ухвалою суду від 13.01.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ч. 5ст. 262 КАС Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

01.03.2021 ОСОБА_1 на ім`я військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 подано заяву про звільнення за власним бажанням з 01.03.2021.

Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 15.03.2021 № 54 службовця ОСОБА_3 , інспектора фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнено з займаної посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП 15.03.2021.

Вважаючи вказаний наказ про звільнення таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права, оскільки підставою для його постановлення слугувала заява від 01.03.2021 про звільнення за власним бажанням написана внаслідок тиску з боку безпосереднього керівництва, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом статті 38 КЗпП України, працівник наділений правом розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Вказаний двотижневий строк може бути зменшено лише за домовленістю сторін або за наявності підстав, що унеможливлюють продовження працівником роботи, які передбачені частиною першою вказаної статті КЗпП України.

У п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

У пункті 12 вищевказаної постанови роз`яснено, що у справах про звільнення за статтею 38 КЗпП України суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору.

Порядок звільнення - певна процедура, яка передбачає послідовність дій сторін трудового договору, спрямованих на його припинення, а тому залежить від того, хто виступає ініціатором розірвання трудових відносин.

Якщо ініціатива припинення трудового договору належить працівникові, то він подає заяву на ім`я власника або уповноваженого ним органу про своє бажання звільнитися з роботи.

Звільнення вважається проведеним за власним бажанням і двотижневий строк має обчислюватись відповідно до статті 241-1 КЗпП України, тому датою звільнення є відповідний день тижня, обчислюваний через два тижні з дати подання заяви.

Судом встановлено, що наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ( по стройовій частині) № 17 від 27.01.2021 ОСОБА_1 прийнято на роботу та призначено з 28.01.2021 на посаду інспектора відділу фінансового забезпечення сектору соціальних виплат ІНФОРМАЦІЯ_1 на період перебування працівника ОСОБА_4 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку або до дня її фактичного виходу на роботу з посадовим окладом 4414,00 грн. на місяць.

Наказом від 02.02.2021 військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відповідно до статті 26 Закону України «Про відпустки» ОСОБА_5 надано відпустку без збереження заробітної плати за угодою сторін на 7 календарних днів з 02 по 08 лютого 2021 року .

Наказом від 09.02.2021 військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відповідно до Закону України «Про відпустки» ст. 16-2 С. Клопкову інспектору відділу фінансового забезпечення, як такому, що має статус учасника бойових дій надано додаткову оплачувану відпустку тривалістю 14 календарних днів за 2021 рік з 09 по 22.02.2021.

Наказом від 23.02.2021 військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відповідно до статті 26 Закону України «Про відпустки» ОСОБА_5 надано відпустку без збереження заробітної плати за угодою сторін 4 календарні дні з 23.02. по 26.02.2021.

Наказом від 26.02.2021 військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , службовця ОСОБА_1 увільнено від виконання посадових обов`язків за частиною третьою статті 119 КЗпП з 01 березня 2021 року на період проходження військової служби за призовом осіб офіцерського складу зі збереженням місця роботи, посади середнього заробітку, але не довше ніж на строк до закінчення особливого періоду до дня фактичного звільнення з військової служби .

Згідно витягу з наказу від 01.03.2021 військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , капітана ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 на всі види забезпечення. Виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 41% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.

01.03.2021 ОСОБА_1 на ім`я військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 подано заяву про звільнення за власним бажанням з 01.03.2021.

Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 15.03.2021 № 54 службовця ОСОБА_3 , інспектора фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнено з займаної посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП 15.03.2021.

Підстава: заява ОСОБА_3 від 01.03.2021 (а.с. 17).

09.06.2021 оспорюваний наказ був доведений до відома ОСОБА_1 , що підтверджується підписом позивача про ознайомлення з наказом від 15.03.2021, що міститься в особовій картці.

З огляду на викладене, суд дійшов до переконання про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади інспектора відділу фінансового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводи позивача про те, що зазначена заява не могла слугувати достатньою підставою для звільнення із займаної посади, оскільки була написана внаслідок тиску з боку безпосереднього керівництва ІНФОРМАЦІЯ_1 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім того, позивачем не надано суду будь яких переконливих доказів здійснення на нього тиску з боку керівництва відповідача (звернення до правоохоронних органів, скарги вищестоящому керівництву, тощо).

Враховуючи, що у задоволенні вимоги про поновлення на роботі суд відмовляє, не підлягає і задоволенню вимога про стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Відтак, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, натомість відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів правомірність та обґрунтованість вчинених ним дій.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовної заяви розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та нарахування середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова