Рішення

від 18.04.2023 по справі 420/18306/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/18306/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пекного А.С.,

секретаря судових засідань Шестакової А.В.,

за участю:

представників позивача Степовика С.В., адвоката Назаренко І.М.,

представників відповідача Голуб А.С., Неруш А.Ю.,

представника третьої особи Кабанова К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом громадської спілки «Асоціація автомобілістів Одеської області» до Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - громадська організація «Страж-Ю.Г.», громадська організація «За рулем», обслуговуючий кооператив «Чорноморець», споживче товариство «Пенсіонер-Авто», про визнання протиправним та нечинним рішення в частині,

встановив:

Громадська спілка «Асоціація автомобілістів Одеської області» (далі позивач, ГС «Асоціація автомобілістів Одеської області»), в інтересах якої діє адвокат Назаренко Ірина Миколаївна, звернулася до суду з адміністративним позовом до Одеської міської ради (далі відповідач), треті особи: громадська організація «Страж-Ю.Г.» (далі третя особа 1), громадська організація «За рулем» (далі третя особа 2), обслуговуючий кооператив «Чорноморець» (далі третя особа 3), споживче товариство «Пенсіонер-Авто» (далі третя особа 4), в якому просить визнати пункт 6 рішення Одеської міської ради №970-VIII від 29.06.2022 «Про встановлення ставок збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі» в частині спеціально відведених автостоянок, пункт 1 додатку 2 до рішення №970-VIII «Про встановлення ставок збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі» протиправними та нечинними.

Ухвалою від 16.12.2022 відмовлено у задоволенні заяви громадської спілки «Асоціація автомобілістів Одеської області» про забезпечення позову у справі.

Ухвалою від 21.12.2022 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11:00 год 25.01.2023.

Відповідачем 05.01.2023 подано відзив.

Позивачем 10.01.2023 надано відповідь на відзив.

16.01.2023 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 25.01.2023 відкладено підготовче засідання на 12:00 год 08.02.2023.

Відповідачем 02.02.2023 подані додаткові пояснення щодо процедурних моментів проведення в дистанційному режимі пленарного засідання сесії міської ради, яка відбулась 29.06.2022.

Підготовче засідання 08.02.2023 не відбулось у зв`язку з технічними причинами. Наступне підготовче засідання призначено на 12:00 год 13.02.2023.

Ухвалою суду від 10.02.2023 продовжено на 30 днів строк підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 13.02.2023 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору громадську організацію «Страж-Ю.Г.» (далі третя особа 1), громадську організацію «За рулем» (далі третя особа 2), обслуговуючий кооператив «Чорноморець» (далі третя особа 3), споживче товариство «Пенсіонер-Авто» (далі третя особа 4) та відкладено підготовче засідання на 10:00 год 01.03.2023.

Позивачем 15.02.2023 подано заяву про зміну підстав позову.

Третіми особами 22.02.2023 подані пояснення.

01.03.2023 підготовче засідання відкладено на 10:30 год 15.03.2023 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді.

15.03.2023 відкладено підготовче засідання на 11:00 год 30.03.2023 для надання відповідачу строку для подання пояснень з врахуванням заяви про зміну підстав позову.

Відповідачем 27.03.2023 поданий відзив на позовну заяву та заяву про зміну підстав позову.

Ухвалою від 30.03.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи.

Ухвалою від 30.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.04.2023 об 11:00 год.

18.04.2023 судом по виходу з нарадчої кімнати проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Протиправність оскарженого рішення позивач мотивує відсутністю публічного обговорення намірів підвищити ставки ставок збору за місця для паркування транспортних засобів та розмірів самих ставок цього збору. У цьому контексті позивач зазначає, що міська рада мала би розглянути позицію операторів місць паркування, яка базується на тому, що розміри ставок повинні враховувати те, що більшість автостоянок побудовані і облаштовані за власні кошти автолюбителів, а не за кошти комунального бюджету. Крім того, збільшення надходження до міського бюджету шляхом підвищення ставок збору планується за рахунок добросовісних операторів місць паркування, у той час як існує значна кількість автостоянок, які функціонують без сплати земельного податку, орендної плати чи збору за місця для паркування транспортних засобів і до таких недобросовісних користувачів місць паркування міська влада не вживає дієвих заходів. Позивач, як і більшість добросовісних операторів місць паркування є неприбутковою організацією, яка фінансується за рахунок членських внесків користувачів, тому підвищення ставок збору на 60% автоматично збільшить і розмір членських внесків, що в умовах війни є небезпечним і необґрунтованим, так як автомобілісти перестануть користуватись послугами автостоянок, що унеможливить сплату збору до бюджету.

При цьому міська рада не забезпечила інформування населення та зацікавлених осіб про підготовку та прийняття оскарженого рішення, допустивши необґрунтоване і невиправдане обмеження права на доступ до публічної інформації (проекту рішення) та порушивши строки оприлюднення проекту рішення.

Також позивач посилається на порушення порядку проведення сесії та прийняття оскаржуваного рішення. Вказує, що всупереч приписам Закону України «Про місцеве самоврядування» та Регламенту Одеської міської ради відповідач безпідставно прийняв оскаржуване рішення на засіданні, яке було проведено в дистанційному режимі. Протиправність проведення засідань міської ради в дистанційному режимі підтверджена, зокрема, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі №420/11833/22, яким визнано протиправним та нечинним розпорядження Одеського міського голови від 14.06.2022 №249 «Про затвердження Порядку проведення дистанційних засідань Одеської міської ради в умовах воєнного стану». Як зазначив позивач, з 38 депутатів міської ради, які віддали голоси «За» прийняття рішення, 6 депутатів брали участь в засіданні дистанційно. З цього позивач висновує, що «За» прийняття рішення фактично проголосувало 32 депутати, які знаходились у залі засідань, що є менше більшості від загальної кількості депутатів Одеської міської ради (64 депутата), а отже оскаржене рішення є неприйнятим.

Доповнюючи підстави позову, позивач також послався на порушення відповідачем вимог статті 268-1 Податкового кодексу України. Вказує, що розробниками нормативно-правового акту не було враховано місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площу місць для паркування та їх кількість, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність. Також оскарженим рішенням про встановлення збору не були одночасно затверджені Перелік осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів та Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому повинні були б зазначені їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів. З цього приводу позивач зазначає, що з початку повномасштабної агресії російської федерації члени та користувачі автостоянок виїхали за межі міста і їх наповнюваність зменшилась вдвічі, змінився також і режим роботи автостоянок, що безпосередньо впливає на розрахунок розміру ставки збору. Крім того, метою підвищення ставок збору визначено збільшення надходжень до міського бюджету, однак заплановані надходження до бюджету у 2023 році (тобто після збільшення ставок на 60%) є меншими на 600 000,00 грн, ніж у 2022 році.

У підсумку позивач вважає оскаржуване рішення протиправним в частині, яка стосується спеціально відведених автостоянок та просить позов задовольнити.

Відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що оскаржуване рішення прийнято Одеською міською радою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені нормами чинного законодавства, з легітимною метою збільшення доходної частини бюджету територіальної громади та з дотриманням необхідного балансу між публічними і приватними інтересами.

Указує, що у відповідності із приписами статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статті 12 Податкового кодексу України у період дії воєнного чи надзвичайного стану сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад приймають рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів та податкових пільг із сплати місцевих податків та/або зборів без застосування процедур, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а на акти органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їх посадових осіб не поширюються вимоги пункту 3 частини першої (у частині оприлюднення проектів актів), частини четвертої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання».

У той же час, Одеською міською радою з метою інформування громадськості було забезпечено завчасне оприлюднення інформації про підготовку рішення про встановлення ставок збору за місця для паркування транспортних засобів та відповідних проектів рішень на офіційному веб-сайті міської ради, що не суперечить законодавству.

Щодо посилань на незаконність проведення засідання міської ради в дистанційному режимі, відповідач зазначає, що пунктом 11 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування» на час карантину, встановленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, передбачено можливість проведення в режимі відоеоконференції (дистанційне засідання) пленарних засідань місцевих рад, засідань виконавчих комітетів місцевих рад, постійних депутатських комісій, порядок проведення яких при відсутності відповідних положень в Регламентах місцевих рад, виконавчих комітетів визначається сільським, селищним, міським головою. Одеським міським головою з огляду на продовження строку дії карантину та з урахуванням уведеного внаслідок збройної агресії російської федерації воєнного стану своїм розпорядженням від 14.06.2022 №249 затверджено Порядок проведення дистанційних засідань Одеської міської ради в умовах воєнного стану. Як на час прийняття оскарженого рішення, так і на час розгляду цієї справи судом розпорядження від 14.06.2022 №249 залишається чинним, оскільки постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2023 скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі №420/11833/22 в частині визнання протиправним та нечинним розпорядження Одеського міського голови від 14.06.2022 №249 «Про затвердження Порядку проведення дистанційних засідань Одеської міської ради в умовах воєнного стану». З урахуванням викладеного відсутні підстави вважати, що засідання Одеської міської ради 29.06.2022 скликано та проведено з порушенням Закону України «Про місцеве самоврядування» та Регламенту Одеської міської ради, а оскаржене рішення прийнято неповноважним складом ради.

Заперечує відповідач і доводи позивача про незаконність оскарженого рішення з підстав порушення радою вимог статті 268-1 Податкового кодексу України. Указує, що дійсно, Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів затверджений не оскарженим рішенням, а іншим рішенням міської ради від 27.08.2014 №5286-VІ, до якого неодноразово вносились зміни. Проте позивач не обґрунтував, яким чином це вплинуло на законність оскарженого рішення про встановлення ставок збору та у який спосіб порушило права та інтереси позивача, з огляду на те, що в іншому оскаржене рішення повністю відповідає Податкового кодексу України та в ньому визначено об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

За твердженням відповідача, Податковий кодекс України надав органам місцевого самоврядування абсолютну дискрецію щодо становлення ставок збору за місця для паркування транспортних засобів, визначивши лише граничну межу розміру ставки до 0,075 відсотка мінімальної заробітної плати. В даному випадку Одеська міська рада встановила набагато менший розмір ставки збору 0,0025 відсотка мінімальної заробітної плати, який хоча і перевищує раніше застосовний до позивача розмір 0,0015 відсотка мінімальної заробітної плати, однак є зрівнюючим, оскільки відтепер застосовується до всіх операторів автостоянок. Як зазначає відповідач, уведенням нових зрівнюючих ставок збору враховуються інтереси усіх учасників спірних правовідносин і забезпечується балансу між публічними і приватними інтересами, в тому числі й тому, що іншим операторам автостоянок розмір ставки став меншим. На думку відповідача, залишення раніше діючих диференційованих ставок збору не забезпечуватиме дотримання принципів верховенства права, юридичної визначеності, законності та належного урядування.

Також відповідач з наведеного висновує, що доводи позивача свідчать скоріше про наявність окремих процедурних недоліків прийняття оскарженого рішення, які не є фундаментальними порушеннями і не впливають на його правильність та законність.

У підсумку відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Треті особи у своїх письмових поясненнях підтримують доводи та вимоги позовної заяви, просять позов задовольнити. У зв`язку з цим посилаються на: відсутність публічного обговорення необхідності зміни ставок збору за місця для паркування транспортних засобів; необізнаність щодо підготовки і прийняття оскарженого рішення, а також прийняття його неповноважним складом міської ради внаслідок протиправного проведення засідання сесії в дистанційному режимі; передчасність підвищення ставок збору в умовах воєнного стану та суттєвого зменшення користувачів стоянок, а відтак і надходження плати за надання послуг з паркування; порушення установленої Податковим кодексом України процедури прийняття оскарженого рішення, оскільки відповідачем не враховувались, зокрема, заповнюваність стоянок і їх дійсна площа, а також облаштування стоянок за кошти членів громадських організацій замість коштів місцевого бюджету.

В судовому засіданні представники учасників справи підтримали свої вимоги з підстав, викладених у письмових заявах по суті спору.

Розглянувши надані сторонами документи та заслухавши представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

Як видно з матеріалів справи, рішенням Одеської міської ради від 31.01.2011 №281-VI «Про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів» (із змінами, унесеними рішеннями №2162-VI від 24.07.2012, №1603-VII від 08.02.2017, №2781-VII від 14.12.2017, №3358-VII від 06.06.2018, №4430-VII від 20.03.2019) встановлено розміри ставок збору за місця для паркування транспортних засобів від 0,0015 до 0,075 відсотка мінімальної заробітної плати в залежності від територіальних зон та місцезнаходжень земельних ділянок, відведених для організації та провадження такої діяльності на майданчиках для платного паркування або спеціально відведених автостоянках (щодо спеціально відведених автостоянок: І територіальна зона - 0,015; ІІ територіальна зона - 0,035; ІІІ територіальна зона - 0,015; Перелік місцезнаходжень земельних ділянок 1 - 0,0015; Перелік місцезнаходжень земельних ділянок 2 - 0,006; інші вулиці, які не увійшли до меж територіальних зон та переліків - 0,015).

Рішенням Одеської міської ради №5286-VІ від 27.08.2014 «Про затвердження переліку земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції», затверджено перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (місця для паркування) у новій редакції (додаток №1) та затверджено перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені стоянки) у новій редакції (додаток №2).

Відповідними пунктами Додатку 2 до вищевказаного рішення №5286-VІ від 27.08.2014 земельні ділянки, на яких здійснюють діяльність позивач та треті особи, включені до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені стоянки).

Відповідно до пункту 3 рішення Одеської міської ради № 5286-VІ від 27.08.2014 юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи-підприємці, які організують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках, адреси яких зазначені у додатках до цього рішення, є уповноваженими особами з організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів.

Судом також встановлено, що громадська спілка «Асоціація автомобілістів Одеської області» зареєстрована як юридична особа 17.07.2013, код ЄДРПОУ 38786773, і діє на підставі Статуту, затвердженого протоколом установчих зборів засновників від 20.05.2013.

Позивач організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (спеціально відведена автостоянка) на стоянках загальною площею 1838,50 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Кінна, 2/4-12, 1 3; вул. Єлісаветинська, 1, 2.

Позивач у зв`язку з цим є платником збору за місця для паркування транспортних засобів за ставкою 0,0015 відсотка мінімальної заробітної плати у гривнях за 1 кв. метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, відповідно до рішення Одеської міської ради від 31.01.2011 №281-VI «Про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів» (із змінами) та рішення Одеської міської ради №5286-VІ від 27.08.2014 «Про затвердження переліку земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції».

Третя особа - громадська організація «Страж-Ю.Г.» зареєстрована як юридична особа 16.10.2000, код ЄДРПОУ 25933678 також є платником збору за місця для паркування транспортних засобів за ставкою 0,0015 відсотка мінімальної заробітної плати, оскільки організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (спеціально відведена автостоянка) на стоянках, що розташовані у м. Одесі за адресами: вул. Семена Палія, 108 площею 3616,25 кв.м.; вул. Академіка Заболотного, 67 площею 2337,5 кв.м.; вул. Проценка (від вул. Ядова до вул. Агрономічної) площею 361,73 кв.м.; проспект Добровольського, 156 площею 1199,75 кв.м. та АДРЕСА_1 площею 824,5 кв.м.

Третя особа - громадська організація «За рулем» зареєстрована як юридична особа 27.01.1995, код ЄДРПОУ 20992989, є платником збору за місця для паркування транспортних засобів за ставкою 0,0015 відсотка мінімальної заробітної плати, оскільки організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (спеціально відведена автостоянка) на стоянках, що розташовані у м. Одесі за адресами: вул. Балківська ріг вул. Середньої, площею 1521,5 кв.м.; вул. Пишонівська від пров. Пішонівського до спуску Ковалевського площею 1182,5 кв.м.

Третя особа - обслуговуючий кооператив «Чорноморець», зареєстрована як юридична особа 23.08.2013, код ЄДРПОУ 38848677, є платником збору за місця для паркування транспортних засобів за ставкою 0,0015 відсотка мінімальної заробітної плати, оскільки організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (спеціально відведена автостоянка) на стоянках, що розташовані у м. Одесі за адресою: провулок Економічний, 2, площею 632,5 кв.м.

Третя особа - споживче товариство «Пенсіонер-Авто», зареєстрована як юридична особа 30.09.1994, код ЄДРПОУ 19051419, є платником збору за місця для паркування транспортних засобів за ставкою 0,0015 відсотка мінімальної заробітної плати, оскільки організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на місцях для паркування (спеціально відведена автостоянка) на стоянках, що розташовані у м. Одесі за адресою: вул. Гастелло, 4, площею 14340,00 кв.м.

Рішенням Одеської міської ради від 08.12.2021 №791-VIII затверджено План діяльності Одеської міської ради з підготовки проєктів регуляторних актів на 2022 рік, пунктом другим якого на I півріччя 2022 року заплановано прийняття рішення про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 31.01.2011 року № 281-VI «Про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів».

Це рішення оприлюднено 13.12.2021 на офіційному веб-сайті Одеської міської ради за посиланням https://omr.gov.ua/ua/acts/council/187318/.

Відповідальними органами за розробку проекту рішення визначені Департамент транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, Комунальне підприємство «Одестранспарксервіс», постійна комісія Одеської міської ради з питань транспорту і дорожнього господарства, постійна комісія Одеської міської ради з питань регламенту, депутатської етики, реалізації державної регуляторної політики та запобігання корупції.

Метою розробки проекту зазначено встановлення ставок збору за місця для паркування транспортних засобів відповідно до вимог Податкового кодексу України; реалізація заходів, спрямованих на збільшення доходної частини бюджету Одеської міської територіальної громади.

Департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради 08.06.2022 на офіційному веб-сайті Одеської міської ради за посиланням https://omr.gov.ua/ua/news/228331/ оприлюднено «Повідомлення про оприлюднення проєкту рішення Одеської міської ради «Про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів», а також проект самого рішення. У повідомленні зазначено, що зауваження та пропозиції до проєкту рішення Одеської міської ради приймаються до 15.06.2022 Департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради.

Постійною комісією з питань планування, бюджету і фінансів Одеської міської ради на засіданні 09.06.2022 рекомендовано проект рішення Одеської міської ради «Про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів» для розгляду на засіданні виконавчого комітету Одеської міської ради та для подальшого розгляду на сесії міської ради.

На офіційному веб-сайті Одеської міської ради 20.06.2022 за посиланням https://omr.gov.ua/ua/acts/projects/committee/191868/ оприлюднено проект рішення виконавчого комітету Одеської міської ради «Про внесення на розгляд Одеській міській раді проєкту рішення «Про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі» разом із проектом рішення ради про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №118 від 21.06.2022 внесено на розгляд Одеській міській раді проєкт рішення «Про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі».

Рішення виконавчого комітету разом із проектом рішення ради про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів 23.06.2022 оприлюднено на веб-сайті Одеської міської ради за посиланням https://omr.gov.ua/ua/acts/committee/191901/.

Одеським міським головою видано розпорядження №256 від 17.06.2022 «Про скликання та проведення дистанційного засідання XIV сесії Одеської міської ради VІІІ скликання», яким вирішено скликати XIV сесію Одеської міської ради на 29.06.2022 із рекомендованим порядком денним: 2.1 Про діяльність Одеської міської ради та її виконавчих органів; 2.2 Про бюджет і фінанси; 2.3 Про об`єкти комунальної власності; 2.4 Різне. Крім того, визнано таким, що втратило чинність, розпорядження міського голови від 21.02.2022 №90 «Про скликання та порядок денний XIV сесії Одеської міської ради VІІІ скликання».

Сесію згідно з пунктом 1 розпорядження вирішено провести в режимі відеоконференції (дистанційного засідання) на підставі статей 42, 46, пункту 11-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування» та затвердженого розпорядженням міського голови від 14.06.2022 №249 «Порядку проведення дистанційних засідань Одеської міської ради в умовах воєнного стану».

Розпорядження №256 від 17.06.2022 оприлюднено 17.06.2022 на офіційному веб-сайті Одеської міської ради за посиланням https://omr.gov.ua/ua/acts/mayor/191852/.

22.06.2022 на веб-сайті Одеської міської ради за посиланням https://omr.gov.ua/images/File/DODATKI_2022/PROEKTI/Gorsovet/Viyskoviy_stan/poryadok-29.06.docx, оприлюднено порядок денний XІV сесії Одеської міської ради VIII скликання з додатками.

Також зазначений порядок денний оприлюднено за посиланням https://omr.gov.ua/images/File/DODATKI_2022/PROEKTI/Gorsovet/Viyskoviy_stan/29_06_2.zip, разом із проектами рішень.

Пунктом 8 Порядку денного зазначено питання «Про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі».

Одеською міською радою 29.06.2022 прийнято рішення №970-VIII «Про встановлення ставок збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі», пунктами 1, 2, 3 якого вирішено: встановити на території м. Одеси збір за місця для паркування транспортних засобів; затвердити Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі згідно з додатком 1; встановити ставки збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі у розмірі згідно з додатком 2.

Пунктом 6 рішення вирішено з 01 січня 2023 року вважати таким, що втратило чинність, рішення Одеської міської ради від 31.01.2011 №281-VI «Про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів».

Пунктом 1 Додатку 2 до рішення від 29.06.2022 №970-VIII встановлено таку ставку збору за місця для паркування транспортних засобів для спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені автостоянки), крім тих, що розташовані у зоні узбережжя м. Одеси, 0,0025 (за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, у відсотках мінімальної заробітної плати, установленої на 1 січня податкового (звітного) року).

За прийняття рішення проголосувало 38 депутатів міської ради, з яких 6 депутатів брали участь в засіданні дистанційно.

Рішення з додатками, а також результати поіменного голосування оприлюднено на офіційному веб-сайті Одеської міської ради 01.07.2022 за посиланням https://omr.gov.ua/ua/acts/council/191973/.

Наслідком застосування оскарженого рішення до позивача та третіх осіб є збільшення розміру ставки збору з 0,0015 до 0,0025 відсотка мінімальної заробітної плати за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки.

Уважаючи це рішення протиправним в частині установлення ставок збору для спеціально відведених автостоянок (крім тих, що розташовані у зоні узбережжя м. Одеси), позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішення цього спору суд виходить з такого.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, в силу статті 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пункту 3.1 статті 3 Податкового кодексу України, податкове законодавство України складається, зокрема, також і з рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Цій правовій нормі кореспондують положення пункту 4.4 статті 4 Податкового кодексу України, відповідно до яких установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно із статтею 6 Податкового кодексу України, податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Пунктами 8.1, 8.3 статті 8 Податкового кодексу України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно із підпунктом 10.2.1 пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих зборів належить збір за місця для паркування транспортних засобів.

Відповідно до пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать, зокрема: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 пункту 12.3 статті 12).

Підпунктами 12.3.4, 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період).

В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів.

Згідно із пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Також суд враховує, що згідно із підпунктом 12.3.8 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України на період дії воєнного чи надзвичайного стану сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, мають право приймати рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів та податкових пільг із сплати місцевих податків та/або зборів без застосування процедур, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

У разі введення воєнного чи надзвичайного стану в окремих місцевостях України положення цього підпункту поширюється виключно на представницькі органи територіальних громад відповідних адміністративно-територіальних одиниць, на території яких введено воєнний чи надзвичайний стан.

Крім того, відповідно до частини 10 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII із змінами, внесеними Законом України №2259-IX від 12.05.2022, у період дії воєнного стану на акти органів місцевого самоврядування, військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій, а також їх посадових осіб не поширюються вимоги пункту 3 частини першої (у частині оприлюднення проектів актів), частини четвертої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання».

При цьому, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022 від 12 серпня 2022 року №573/2022, від 07 листопада 2022 року №757/2022. Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, тобто, останній триває й досі.

Отже, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України встановлює тільки перелік дозволених до впровадження місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв, - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Тобто безпосереднє встановлення місцевих податків, у тому числі і збору за місця для паркування транспортних засобів, віднесено Податковим кодексом України до виключної компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Статтею 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» також установлено, що органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України.

Згідно з частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 10 грудня 2021 року у справі №0940/2301/18, в якій дійшов висновків щодо правової природи рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, за змістом яких рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке приймається на підставі, за правилами й на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України та оприлюднюється у встановленому саме цим Кодексом порядку. Вказані рішення не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», у зв`язку з чим дія цього Закону не поширюється на такі рішення.

Також у цій постанові зазначено, що Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» не встановлено, в який спосіб підлягає оприлюдненню рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів.

Ці правові висновки підтримано Верховним Судом і в інших справах, зокрема, у постановах від 22.11.2022 у справі № 804/985/18. від 29.07.2022 у справі № 2040/7597/18 та від 23.03.2023 у справі №160/9207/18.

Більше того, в силу прямих приписів підпункту 12.3.8 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та частини 10 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» відсутній обов`язок Одеської міської ради оприлюднювати проекти рішень з питань встановлення місцевих податків і зборів.

Між тим, з матеріалів справи видно, що відповідач завчасно оприлюднював на своєму офіційному веб-сайті проекти оскарженого рішення.

Як встановлено судом, оскаржене рішення оприлюднено 01.07.2022 на офіційному веб-сайті Одеської міської ради.

Обраний порядок офіційного оприлюднення цього рішення та набрання ним чинності узгоджується з правовим регулюванням спірних правовідносин, чинним станом на час їх виникнення.

З урахуванням викладеного, доводи позивача щодо протиправності оскарженого рішення, які мотивовані відсутністю публічного обговорення намірів підвищити ставки ставок збору за місця для паркування транспортних засобів та розмірів самих ставок цього збору, не забезпечення інформування населення та зацікавлених осіб про підготовку та прийняття оскарженого рішення, порушення права на доступ до публічної інформації (проекту рішення) та строків оприлюднення проекту рішення не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, а тому не можуть бути взяті до уваги.

Як зазначав суд, рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке приймається на підставі, за правилами й на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України і оприлюднюється у встановленому цим Кодексом порядку.

Так, відповідно до підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Статтею 7 Податкового кодексу України визначено, що під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи: платники податку; об`єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.

Розділом XII Податкового кодексу України у статті 268-1 регламентовані відносини зі справляння збору за місця для паркування транспортних засобів.

Відповідно до підпункту 268-1.1.1 пункту 268-1.1 статті 268-1 Податкового кодексу України, платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Абзацами першим та другим підпункту 268-1.1.2 пункту 268-1.1 статті 268-1 Податкового кодексу України встановлено, що перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення збору. Таке рішення разом з переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, контролюючому органу в порядку, встановленому розділом I цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 268-1.3.1, 268-1.3.2 пункту 268-1.3 статті 268-1 Податкового кодексу України, ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 кв. метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі до 0,075 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

При визначенні ставки збору сільські, селищні, міські ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, враховують місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площу спеціально відведеного місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність.

Пунктом 268-1.4 статті 268-1 Податкового кодексу України передбачені особливості встановлення збору, до яких віднесено лише те, що ставка збору та порядок сплати збору до бюджету встановлюються відповідною сільською, селищною, міською радою або радою об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Як встановлено судом, оскаржене рішення містить усі обов`язкові елементи, передбачені статтею 7 Податкового кодексу України, прийнято і оприлюднено воно уповноваженим органом у відповідності із правилами та у строки, встановлені статтями 10, 12 цього ж Кодексу.

В цілому рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 №970-VIII «Про встановлення ставок збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі» відповідає також і вимогам, передбаченим статтею 268-1 Податкового кодексу України.

При цьому оскаржене рішення дійсно не містить переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів.

Натомість цей перелік затверджений рішенням Одеської міської ради №5286-VІ від 27.08.2014 «Про затвердження переліку земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції».

Однак слід зазначити, що оскарженим рішенням затверджено, зокрема, Положення про збір за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі, яке є Додатком 1 до рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 №970-VIII «Про встановлення ставок збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі».

Пунктом 1.2 цього Положення визначено, що Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням Одеської міської ради.

Таким чином, норма пункту 1.2 Положення є відсилочною та передбачає затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів фактично будь-яким рішенням міської ради.

Застосування у спірних правовідносинах переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, яке затверджено раніше прийнятим міською радою рішенням - №5286-VІ від 27.08.2014 не суперечить, на думку суду, установленій Податковим кодексом України процедурі прийняття рішення про встановлення місцевого податку у тій мірі, яка б могла вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про встановлення ставок збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі.

Суд також відмічає, що стаття 268-1 Податкового кодексу України не встановлює критеріїв для врахування органом місцевого самоврядування таких параметрів, як «місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площа спеціально відведеного місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність». Також ця стаття не визначає, яким чином вказані параметри впливають на результат нормотворчої діяльності встановлення ставки збору за місця для паркування транспортних засобів, вочевидь віднісши це до повної дискреції органу місцевого самоврядування.

У той же час, обов`язковим для органу місцевого самоврядування при прийнятті рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів є виключно визначення елементів податку/збору, які передбачені статтею 7 Податкового кодексу України і до яких не відносяться ті параметри та процедурні моменти, які установлені підпунктами 268-1.1.2, 268-1.3.2 пункту 268-1.1 статті 268-1 цього ж Кодексу.

Зокрема, затвердження радою разом із рішенням про встановлення збору також і Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, не має самостійного значення в контексті визначення розміру ставки збору, проте є складовою справляння самого збору.

Підсумовуючи викладене, суд вважає неприйнятними доводи позивача щодо протиправності оскарженого рішення, мотивовані ним порушенням відповідачем вимог статті 268-1 Податкового кодексу України.

Щодо доводів позивача про протиправність оскарженого рішення у зв`язку з порушенням процедури його прийняття, а саме неповноважним складом міської ради у режимі відеоконференції (на дистанційному засіданні), то суд зазначає таке.

Позивач такий свій довід обґрунтовує, зокрема, тим, що засідання ради було проведено в дистанційному режимі на підставі розпорядження Одеського міського голови від 14.06.2022 №249 «Про затвердження Порядку проведення дистанційних засідань Одеської міської ради в умовах воєнного стану», яке визнано протиправним та нечинним рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі №420/11833/22.

З цього приводу слід зазначити, що за правилами частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі лише у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (Рішення Конституційного Суду України №№ 1-зп/97, 4-зп/97, 8-зп/97, 1/99, 3/01, 13/02, 4/03, 22/03, 10/08, 26/09, 16/10, 1/11, 5/12, 2/19, 5(І)/19, 5-р(ІІ)/20, 1-р(ІІ)/21, № 3-р(II)/2022, 1-р/2022).

Таким чином, незалежно від результатів розгляду Одеським окружним адміністративним судом позовних вимог щодо визнання протиправним та нечинним розпорядження Одеського міського голови від 14.06.2022 №249, на час прийняття оскарженого у цій справі рішення зазначене розпорядження було чинним.

Крім того, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі №420/11833/22 не набрало законної сили, оскільки воно було скасовано постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2023 в частині визнання протиправним та нечинним розпорядження Одеського міського голови від 14.06.2022 №249 та в цій частині апеляційним судом ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Також суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5, 11, 12, 15 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Перша сесія новообраної сільської, селищної, міської ради скликається відповідною територіальною виборчою комісією не пізніш як через два тижні після реєстрації новообраних депутатів ради в кількості, яка забезпечує повноважність складу ради відповідно до статті 45 цього Закону. Перше пленарне засідання першої сесії відкриває голова зазначеної територіальної виборчої комісії, який інформує раду про підсумки виборів депутатів, а також про підсумки виборів відповідно сільського, селищного, міського голови. З моменту визнання повноважень депутатів ради нового скликання та новообраного сільського, селищного, міського голови відповідно до статті 42 цього Закону головує на пленарних засіданнях ради першої сесії новообраний голова.

Наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради; сесію районної у місті, районної, обласної ради - голова ради або відповідно заступник голови районної у місті, районної ради чи перший заступник, заступник голови обласної ради. У випадку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради - один з депутатів цієї ради.

Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.

Частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Пунктом 11-1 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР установлено, що в період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19):

1) пленарні засідання місцевих рад, засідання виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, постійних депутатських комісій можуть проводитися в режимі відеоконференції або аудіоконференції (дистанційне засідання), крім питань, що потребують таємного голосування;

2) у разі відсутності у регламенті ради, виконавчого комітету ради, положенні про постійні комісії порядку проведення дистанційних засідань, такий порядок визначається сільським, селищним, міським головою, а у випадках, передбачених цим Законом, особою, яка виконує ці повноваження чи головує на засіданні колегіального органу, до внесення змін у відповідний регламент чи положення;

3) порядок проведення дистанційних засідань повинен забезпечувати:

можливість реалізації прав депутатів місцевих рад, членів виконавчого комітету ради;

ідентифікацію особи, яка бере участь у засіданні колегіального органу;

встановлення та фіксацію результатів голосування щодо кожного питання;

4) до порядку денного дистанційних засідань можуть включатися виключно питання невідкладного внесення змін до місцевого бюджету, інші питання щодо невідкладних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій або якнайшвидшої ліквідації особливо тяжких надзвичайних ситуацій, спричинених спалахами, епідеміями та пандеміями, чи реалізації повноважень, пов`язаних з такими обставинами, процедурні питання;

5) рішення про дистанційне засідання доводиться до відома депутатів, членів виконавчого комітету і населення не пізніш як за 24 години до його початку із зазначенням порядку денного та порядку відкритого доступу до трансляції дистанційного засідання місцевої ради. Рішення про дистанційне засідання розміщується на офіційному веб-сайті ради з одночасним направленням цієї інформації та проектів актів із супровідними документами на офіційну електронну адресу кожного члена колегіального органу. Запис дистанційного засідання є невід`ємною частиною протоколу засідання.

6) на проекти рішень, рішення органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, що передбачені цим пунктом, не поширюються вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», частини третьої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання».

Як встановлено судом, Регламент Одеської міської ради VIII затверджено рішенням Одеської міської ради від 02.12.2020 №1-VIII Одеської міської ради (далі - Регламент).

Цей Регламент не містить положень щодо порядку проведення дистанційних засідань міської ради.

У той же час, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19) постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 було встановлено в Україні карантин, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався і не переривався та триває і на час розгляду судом цієї справи.

Таким чином, у період з квітня 2020 року у Одеської міської ради були наявні законодавчо встановлені повноваження проведення пленарного засідання в дистанційному режимі, а у міського голови - повноваження визначити порядок проведення такого засідання.

Судом з`ясовано, що у зв`язку з цим розпорядженням Одеського міського голови від 14.06.2022 №249 затверджено «Порядок проведення дистанційних засідань Одеської міської ради в умовах воєнного стану», який розроблений з метою забезпечення належної організації проведення дистанційних засідань Одеської міської ради під час воєнного стану. Це розпорядження серед підстав його прийняття містить також посилання на пункт 11-1 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Пунктами 2 5, 10 17, 21 25 зазначеного Порядку установлено, що пленарні засідання Одеської міської ради можуть проводитися в режимі відеоконференції (дистанційне засідання), крім питань, що потребують таємного голосування.

Рішення про проведення дистанційного засідання приймає Одеський міський голова. Рішення про дистанційне засідання доводиться до відома депутатів міської ради і територіальної громади міста Одеси не пізніш як за 10 календарних днів, а у невідкладних випадках не пізніш як за 24 години до його початку із зазначенням порядку денного та порядку відкритого доступу до трансляції дистанційного засідання Одеської міської ради. Рішення про дистанційне засідання розміщується на офіційному вебсайті Одеської міської ради з одночасним направленням Департаментом з організації роботи Одеської міської ради цієї інформації на офіційні електронні пошти депутатів Одеської міської ради.

Проєкти рішень надсилаються депутатам на їхні офіційні електронні пошти не пізніше як за 7 календарних днів до проведення дистанційного засідання сесії міської ради, а у невідкладних випадках скликання сесії не пізніш як за 24 години до її початку.

Депутати міської ради можуть брати участь у дистанційному засіданні як перебуваючи безпосередньо у сесійній залі, так і в режимі відеоконференції.

Депутати міської ради, які під час проведення дистанційного засідання не мають можливості бути присутніми у залі, в якій проводиться сесійне засідання, приєднуються до такого дистанційного засідання в режимі відеоконференції через портал «Твій депутат Одеської міської ради»: deputat.omr.ua (депутатський портал) шляхом переходу за відповідним посиланням, отриманим депутатом на власній сторінці депутатського порталу, або через офіційну електронну пошту шляхом переходу за відповідним посиланням. Обов`язковим є підключення депутата з відеозображенням. Технічне супроводження процесу підключення (реєстрації) депутатів до дистанційного засідання через їхній особистий депутатський портал забезпечує Департамент інформації та цифрових рішень Одеської міської ради.

Перед початком дистанційного засідання міської ради Департаментом з організації роботи Одеської міської ради здійснюється реєстрація депутатів міської ради шляхом складання поіменного списку депутатів, присутніх у сесійній залі, та тих, що підключилися онлайн.

Під час ідентифікації та реєстрації депутатів Одеської міської ради Департамент з організації роботи Одеської міської ради встановлює загальну кількість депутатів міської ради, що беруть участь у дистанційному засіданні Одеської міської ради.

У разі наміру припинити участь у дистанційному засіданні Одеської міської ради депутат Одеської міської ради повідомляє про це головуючому на дистанційному засіданні Одеської міської ради.

Із числа депутатів, які беруть участь у дистанційному засіданні, перебуваючи у сесійній залі, відкритим голосуванням більшістю голосів обирається лічильна комісія у кількості 5 депутатів, яка здійснює протягом дистанційного засідання підрахунок голосів депутатів під час голосування та встановлює результати такого голосування. Лічильна комісія обирає зі свого складу голову та секретаря комісії.

До обрання лічильної комісії підрахунок голосів депутатів здійснює секретар міської ради.

Депутати, що беруть участь у дистанційному засіданні Одеської міської ради в режимі відеоконференції, під час виступів оголошують своє прізвище, ім`я та по батькові.

Голосування здійснюється шляхом підняття руки після оголошення головуючим на засіданні відповідного варіанта «ЗА», «ПРОТИ», «УТРИМАВСЯ». Депутат повинен тримати руку до того часу, поки триває підрахунок голосів. Депутати, які не підняли руки під час голосування, зазначаються як такі, що не голосували.

Підрахунок голосів депутатів міської ради, які знаходяться в сесійній залі та які беруть участь в режимі відеоконференції, здійснює лічильна комісія. Результат голосування оголошується головою лічильної комісії. Департамент з організації роботи Одеської міської ради здійснює фіксацію результатів голосування депутатів у протоколі дистанційного засідання міської ради.

Під час проведення дистанційного засідання міської ради здійснюється його відеозапис. Запис дистанційного засідання є невід`ємною частиною протоколу дистанційного засідання Одеської міської ради.

Результати поіменного голосування на дистанційному засіданні, рішення міської ради, прийняті на дистанційному засіданні, протокол дистанційного засідання оприлюднюються у порядку, встановленому законодавством України та Регламентом Одеської міської ради VIII скликання, з урахуванням правового режиму воєнного стану в Україні.

Таким чином, вказаний Порядок належним чином у відповідності до пункту 11-1 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» забезпечує ідентифікацію особи депутата та встановлення і фіксацію результатів голосування щодо кожного питання порядку денного сесії.

Як встановлено судом, XIV сесія Одеської міської ради на 29.06.2022 була скликана розпорядженням Одеського міського голови №256 від 17.06.2022, яким також вирішено провести засідання ради в режимі відеоконференції (дистанційного засідання) на підставі статей 42, 46, пункту 11-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування» та затвердженого розпорядженням міського голови від 14.06.2022 №249 «Порядку проведення дистанційних засідань Одеської міської ради в умовах воєнного стану».

Розпорядження №256 від 17.06.2022 оприлюднено того ж дня на офіційному веб-сайті Одеської міської ради, тобто не пізніш як за 10 календарних днів до дня проведення сесії.

Відтак скликання і проведення сесії міської ради, а саме її засідання 29.06.2022 в режимі відеоконференції (дистанційного засідання), так само як і голосування окремими депутатами в режимі відеоконференції не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування».

Оскаржене у цій справі рішення прийнято 38 голосами «За», з яких 6 депутатів брали участь в засіданні дистанційно. Всього участь в засіданні приймало 40 депутатів.

При цьому загальний склад Одеської міської ради становить 64 депутата.

За таких обставин оскаржене рішення прийнято більшістю депутатів від загального складу ради, що відповідає вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування» та Регламенту Одеської міської ради.

Враховуючи викладене, суд вважає помилковими доводи позивача щодо протиправності скликання і проведення дистанційного засідання сесії Одеської міської ради та прийняття нею оскарженого рішення неповноважним складом.

Інших доводів, окрім проаналізованих судом, щодо протиправності оскарженого рішення позивач не навів.

Оцінюючи доводи позивача у сукупності та у співставленні з установленими обставинами справи, суд враховує, що оскаржене рішення прийнято окремими, незначними процедурними недоліками в частині, яка регулюється статтею 268-1 Податкового кодексу України.

Однак порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування лише у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

В залежності від характеру процедурних порушень такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.

З огляду на вищевикладене, суд звертає увагу, що позивачем не було доведено наявності таких суттєвих порушень відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду ним питання про встановлення ставок збору за місця для паркування транспортних засобів у м. Одесі, як і не обґрунтовано належним чином впливу таких недоліків на права та інтереси позивача.

Оскаржене рішення прийнято у відповідності із вимогами Податкового кодексу України щодо форми, змісту та процедури прийняття нормативного акту з питань установлення і скасування місцевих податків та зборів, а також не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування» та Регламенту Одеської міської ради.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами частини 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

На думку суду, відповідач достатнім чином спростував доводи позивача.

За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість позову, а тому у задоволенні позовних вимог громадської спілки «Асоціація автомобілістів Одеської області» слід відмовити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 264, 265 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Позов громадської спілки «Асоціація автомобілістів Одеської області» до Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - громадська організація «Страж-Ю.Г.», громадська організація «За рулем», обслуговуючий кооператив «Чорноморець», споживче товариство «Пенсіонер-Авто», про визнання протиправним та нечинним рішення в частині залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2023 року.

Суддя А.С. Пекний

.