Вирок

від 26.04.2023 по справі 676/3151/19

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 676/3151/19

Провадження № 1-кп/676/45/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

з участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

потерпілого цивільного позивача ОСОБА_10 ,

представника потерпілого цивільного позивача ОСОБА_11 ,

захисника ОСОБА_12 ,

обвинуваченого цивільного відповідача ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янці-Подільському кримінальне провадження, відомості про яке внесені 07 лютого 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019240070000168, по обвинуваченню

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Княжпіль Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, на утриманні малолітня дитина, непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1 , в силу ст.89 КК України не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 КК України та ч.2 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2019 року близько 23 год. 30 хв. неподалік автобусної зупинки, що в м.Кам`янці-Подільському Хмельницької області по проспекту Грушевського, 41А, біля припаркованного автомобіля марки «Daewoo» моделі «Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_13 спільно із особою, щодо якої ухвалою від 23 червня 2022 року Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області кримінальне провадження було закрите на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України (надалі - особою, провадження щодо якої закрите) підійшли до ОСОБА_10 , з яким у них раптово виникла словесна суперечка на ґрунті відмови останнього відвезти їх на автомобілі у необхідне їм місце, та під час конфлікту ОСОБА_13 спільно з особою, провадження щодо якої закрите, прийняли рішення про спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.

Тоді ж, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи групою осіб за попередньою змовою ОСОБА_13 умисно наніс кулаком правої руки двічі удар в ліву сторону обличчя ОСОБА_10 та 10 ударів кулаками обох рук, ліктями по голові та тулубу потерпілого, а особа, провадження щодо якої закрите, умисно нанесла 5 ударів кулаками обох рук по голові та тулубу потерпілого.

В подальшому, ОСОБА_10 з метою уникнення нанесення ударів сів за кермо свого автомобіля марки «Daewoo» моделі «Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та почав рух по проспекту Грушевського в напрямку міста Хмельницький, та тоді ж у цей час ОСОБА_13 своєю лівою рукою схопився за передні ліві двері вказаного транспортного засобу, правою - за дах, лівою ногою став на поріг кузова, а правою ногою умисно наніс ще 16 ударів по голові, лівій руці та лівій частині тулуба ОСОБА_10 .

Після того, як ОСОБА_10 на вищевказаному автомобілі проїхав відстань близько 100-150 метрів та зупинив свій транспортний засіб, ОСОБА_13 сів на ноги потерпілого спереду та умисно наніс 12 ударів кулаками та ліктями обох рук по тулубу, після чого вони покинули салон автомобіля.

Згодом до них підійшла особа, провадження щодо якої закрите, яка умисно штовхнула своїми руками об праве плече ОСОБА_10 , а ОСОБА_13 умисно наніс декілька ударів кулаком правої руки в область обличчя зліва останнього, в результаті чого ОСОБА_10 присів, а після того, як останній знову піднявся на ноги, ОСОБА_13 та особа, провадження щодо якої закрите, умисно нанесли ще по 5 ударів кулаками обох рук по його тулубу, в результаті чого потерпілий упав на землю спиною та перевернувся на правий бік.

Далі, ОСОБА_13 , реалізовуючи свій злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , умисно наніс своєю ногою 7 ударів по лівій стороні спини потерпілого, після чого останній перевернувся на живіт. В подальшому, ОСОБА_13 умисно наніс 4 удари ногою по правій стороні обличчя ОСОБА_10 , а особа, провадження щодо якої закрите, умисно нанесла ногою 7 ударів по лівій стороні обличчя потерпілого.

В результаті нанесення вище вказаних умисних ударів руками та ногами ОСОБА_13 та особою, провадження щодо якої закрите, ОСОБА_10 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-лицьової травми у вигляді струсу головного мозку, множинних переломів кісток лицьового черепа (передньої, медіальної та латеральної стінок правої гайморової пазухи без значного зміщення уламків, передньої, медіальної та латеральної стінок лівої гайморової пазухи зі зміщенням уламків до 7 мм та верхньої стінки цієї ж пазухи без значного зміщення, передніх відділів латеральної стінки лівої орбіти з розходженням уламків до 5 мм, виличної кістки ліворуч без значного зміщення, кісток носа зі зміщенням з переходом на паперову пластину решіткового лабіринту ліворуч (що не входить до складу частин основи черепа), носової перетинки з помірною деформацією), що супроводжувались двобічним гемосинусом (крововиливом в гайморові пазухи), багатоуламкового перелому медіальної та латеральної пластинок обох крилоподібних відростків (які не входить до складу частин основи черепа) клиноподібної кістки, з розходженням уламків ліворуч до 7 мм, із значним потовщенням м`яких тканин стінки глотки на цьому рівні та деформації її просвіту (що не супроводжувалось гострим розладом дихання), із значним потовщенням (забоєм) та емфіземою (наявністю повітря) м`яких тканин обличчя ліворуч та емфіземою м`яких тканин лівої очниці, контузії лівого ока середнього ступеня (у вигляді крововиливу під кон`юктиву лівого ока, крововиливу в передню камеру ока, набряку рогівки та райдужки), з місцями прикладання травмуючої сили у вигляді параорбітальної гематоми зліва, крововиливу під кон`юктиву лівого ока, синця на рівні нижньої щелепи зліва, чисельних саден обличчя, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що привели до тривалого розладу здоров`я більше 21 дня.

Вищевказаними умисними діями, які виразились у спричиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, ОСОБА_13 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_13 винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.122 КК України визнав частково та згідно із ст.63 Конституції України відмовився давати показання. Цивільний позов визнав частково в розмірі половини заявлених вимог.

Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_13 , його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України підтверджується сукупністю доказів, наданих стороною обвинувачення та досліджених відповідно до ст. 23 КПК України судом безпосередньо в ході судового розгляду.

Так, потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні дав показання, із яких встановлено, що 06 лютого 2019 року після 23 год. він мав отримати автозапчастини, які йому передали міжміським рейсовим автобусом. Він завчасно прибув своїм автомобілем на обумовлене місце біля автобусної зупинки по просп. Грушевського, 41-А в м. Кам`янці-Подільському Хмельницької області. Побачив неподалік двох чоловіків, один з невідомим предметом, інший сидів на бордюрі. Тоді ж він вийшов із автомобіля, помилково вважаючи, що під`їжджає очікуваний автобус. Один з обвинувачених попросив підвезти їх у місто, на що він відмовився. Спілкування тривало 2-3 хв., але тоді ж під`їхав автобус, на який він очікував, тому забрав запчастини і, розрахувавшись із водієм, мав намір сісти за кермо свого транспортного засобу. Проте, чоловіки стали біля його автомобіля так, що створювали цьому перешкоду. У когось з них в руках була пляшка з невідомою речовиною. Після цього почалася сварка, розмова відбувалася на підвищених тонах, він відмовлявся підвезти чоловіків, які мали ознаки сп`яніння. Під час сварки він отримав від молодшого чоловіка ( ОСОБА_13 ) удар правою рукою у ліву скроню та обіперся спиною на стійку автомобіля, праворуч були відчинені двері авто. Після отримання 2-3 ударів у скроню від ОСОБА_13 зліва підійшов старший чоловік ( ОСОБА_14 ), який наніс йому декілька ударів по плечах. Після цього йому нанесли ще ряд ударів руками та ліктями. Тоді ж під`їхав автомобіль таксі та він попросив водія про допомогу, але той проігнорував її. Під час нанесення ударів він намагався відбиватися від ОСОБА_13 і відразу підключався ОСОБА_14 . У нього ( ОСОБА_10 ) розпочалася кровотеча, він погано почувався і тому вирішив залишити місце події. Згадавши про газовий пістолет під водійським сидінням, він дістав його і руків`ям наніс декілька ударів комусь з нападників. Після цього він завів двигун і спробував поїхати, проте ОСОБА_13 , тримаючись за двері та дах автомобіля, стоячи на порозі, бив його ногою по голові, шиї та тулубу. Проїхавши близько 100-150 м він зупинив авто, після чого ОСОБА_13 сів йому на ноги спиною до лобового скла, та наніс ряд ударів руками і ліктями по тулубу та голові. При цьому, він пошкодив скло, дзеркало заднього виду і сам салон. Він продовжував опір і вони вийшли з автомобіля, де продовжувалася словесна перепалка. І невдовзі до них підбіг ОСОБА_14 , який штовхнула його на клумбу від чого він присів, а ОСОБА_13 наніс ще 1-2 удари, від яких впав, після чого вони обоє били його ногами у голову. Він намагався закритися, перевертався на бік. Тоді йому було нанесено близько 5 ударів, але деталі він погано запам`ятав. Згодом під`їхала поліція, яка припинила його побиття і його забрала швидка допомога. Від отриманих травм лікувався стаціонарно і Кам`янець-Подільській міській лікарні та згодом у Хмельницькій обласній лікарні. Уточнив, що погано і неточно пам`ятає кількість та порядок нанесення ударів, під час проведення слідчого експерименту спогади були свіжі. Станом його здоров`я під час перебування у лікарні обвинувачений не цікавився, завдану шкоду не відшкодовував. Були сильні головні болі, тривалий час приймав знеболююче. Заявив цивільний позов про стягнення завданих злочином 100000 грн. моральної шкоди та 13298 грн. майнової шкоди, а також 10000 грн. витрат на правову допомогу, який просив задовольнити в повному обсязі.

Крім цього, викладені вище показання потерпілого ОСОБА_10 цілком відповідають даним протоколу проведення слідчого експерименту з його участю від 19 березня 2019 року та відеозапису проведення цієї слідчої дії, відтвореного в судовому засіданні (том 2. а.м.к.п. 39-41). Розбіжності у кількості отриманих ударів суд вважає наслідком спливу значного проміжку часу між подією та наданням показань (понад 3 роки), а також тяжкості отриманих потерпілим ударів, тривалості больового синдрому як під час безпосереднього нанесення ударів, так і протягом тривалого лікування та реабілітації.

Як повідомив суду свідок ОСОБА_15 , у ніч події близько 00:30 хв. він приїхав на місце події очікувати на замовлення, вийшов зі свого авто. Стояло червоне авто «Daewoo Lanos», а біля нього був чоловік, ще два чоловіка сиділо на зупинці. Потерпілий підійшов і попередив, що чоловіки неадекватні. Між чоловіками і потерпілим почалася суперечка, шарпанина, після чого виникла бійка біля вказаного транспортного засобу. Двоє чоловіків наносили удари руками потерпілому, який був то біля авто, то в салоні. ОСОБА_13 наніс близько 20 ударів в обличчя та тулуб. ОСОБА_14 теж бив потерпілого, але менше, ніж його син. Він намагався розборонити їх, декілька разів відтягував то одного, то іншого обвинуваченого. Потерпілий відбивався від ОСОБА_13 газовим пістолетом, рукояткою, внаслідок чого розсік йому чоло. Також чув глухі звуки, як від пострілів. Потерпілий на автомобілі намагався втекти, але молодший чоловік схопився за двері і дах, та таким чином автомобіль проїхав приблизно 200 м. Після зупинки та виходу з салону автомобіля ОСОБА_13 продовжив бити руками та ногами потерпілого, а згодом до них підійшов ОСОБА_14 , який також наносив удари ногами. Подія тривала досить довго, близько 30 хв. і побиття потерпілого припинили працівники поліції. Підтвердив свою участь у слідчому експерименті та показання, озвучені під час його проведення, оскільки тоді події пам`ятав значно краще.

Наведені показання свідка ОСОБА_15 загалом відповідають даним протоколу від 05 квітня 2019 року проведення слідчого експерименту з його участю та відеозапису проведення цієї слідчої дії, відтвореного в судовому засіданні (том 2, а.м.к.п. 145-147). Розбіжності у кількості отриманих ударів та деталізації хронології нанесення ударів суд вважає наслідком спливу значного проміжку часу між подією та наданням показань (понад 2 роки), а також особливостями сприйняття та оцінки девіантної поведінки інших осіб у нічний час. При цьому, суд зауважує, що показання свідка ОСОБА_15 повністю узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_10 та даними висновку судово-медичної експертизи щодо характеру заподіяних ОСОБА_10 ударів пістолетом по голові ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що як лікар з медицини невідкладних станів була у складі бригади медиків, яка здійснювала виїзд на місце події. По прибуттю на місце події бачила потерпілого та декількох чоловіків. У останніх з`ясовувала, чи вони потребують допомоги, проте вони заперечували та висловилися нецензурною лайкою. Допомогу надавала потерпілому, якого транспортували до лікарні, оскільки його руки, обличчя та одяг були у крові. Свідок не змогла повідомити більше деталей, посилаючись на сплив значного періоду часу від події до моменту допиту в суді (понад 2,5 роки).

Допитана всуді свідок ОСОБА_17 (фельдшерка з медицини невідкладних станів) пояснила, що була у складі бригади медиків, яка здійснювала виїзд на місце події за викликом поліції. Один чоловік був з травмами на обличчі, інший відмовився від огляду, лише наклала йому пов`язку на голову. Він був агресивний, лаявся, намагався кудись бігти, зривав пов`язку з голови, були ознаки сп`яніння. Потерпілий повідомив лікарям, що його побили двоє нападників.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні повідомив, що він як інспектор СРПП Кам`янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області здійснював патрулювання міста разом із інспектором ОСОБА_19 . На проспекті Грушевського побачили факт побиття двома невідомими чоловіками іншого чоловіка, який лежав на землі. Дій ОСОБА_13 чітко не запам`ятав, проти зазначив, що ОСОБА_14 бив потерпілого по голові ногами у масивному взутті. На їх вимогу припинити протиправні діяння чоловіки відійшли від потерпілого, ОСОБА_13 сидів на бордюрі, у нього на голові було тілесне ушкодження, йшла кров. Потерпілий теж був весь у крові, обличчя розбите, розпухло, йому було важко розмовляти. Потерпілий розповів, що конфлікт розпочався з вимоги ОСОБА_13 та його супутника підвезти. Викликали швидку допомогу та лікарі надали потерпілому допомогу. Чи були безпосередні свідки на місці події, не пам`ятає, як і інших деталей, оскільки минуло декілька років з моменту події. Пістолета не бачив, але мова про нього була

Свідок ОСОБА_19 дав аналогічні показання, при цьому вказав на обвинувачених як на затриманих на місці події, які били потерпілого ногами. Потерпілий сам не міг підвестися. Затримані поводилися агресивно, мали явні ознаки алкогольного сп`яніння (запах, нестійка хода, агресивна поведінка).

Винуватість ОСОБА_13 у заподіянні середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження ОСОБА_10 доводиться також фактичними даними, які містяться у протоколах слідчих дій, висновках експертиз, документах, які безпосередньо досліджені судом в судових засіданнях.

Внесення відповідних відомостей про кримінальне правопорушення 07лютого 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019240070000168 підтверджує правомірність проведення досудового розслідування у вказаному провадженні (том 2, а.м.к.п. 1).

Як вбачається з даних протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, 7 лютого 2019 року о 01 год. 40 хв. потерпілий ОСОБА_10 повідомив слідчого поліції про заподіяння йому тілесних ушкоджень за обставин, вказаних у фабулі обвинувачення (том 2, а.м.к.п. 9).

Довідкою Кам`янець-Подільського травматологічного пункту від 7 лютого 2019 року № 899 (том 2, а.м.к.п. 10) підтверджена необхідність госпіталізації у нейрохірургічне відділення лікарні ОСОБА_10 у зв`язку з наявністю травм голови. Попереднім діагнозом, виставленим ОСОБА_10 лікарем екстреної медичної допомоги, як встановлено судом з копії карти виїзду екстреної медичної допомоги № 3676 від 7 лютого 2019 року (том 2, а.м.к.п. 141), був наступний: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, параорбітальна гематома.

Візуальна фіксація стану обличчя потерпілого після отримання тілесних ушкоджень відображена на фото на паперовому носії, долученому до матеріалів справи за заявою потерпілого ОСОБА_10 від 8 квітня 2019 року (том 2, а.м.к.п. 156-157).

Як вбачається з даних копії журналу реєстрації амбулаторних хворих Кам`янець-Подільської міської лікарні № 1 (том 2а.с. 144), ОСОБА_10 було доставлено у лікарню з описаними вище травмами та госпіталізовано у нейрохірургічне відділення. При цьому обвинуваченого та особу, провадження щодо якої закрито у зв`язку зі смертю, в подальшому доставили співробітники поліції. Обвинувачений попри рани тім`яних ділянок голови від госпіталізації відмовився, а в особи, провадження щодо якої закрито у зв`язку зі смертю, тілесних ушкоджень виявлено не було.

Характер спричинених ОСОБА_10 тілесних ушкоджень та механізм їх заподіяння встановлено за даними висновків експертів первинної № 79 від 8 березня 2019 року та додаткової № 111 від 25 березня 2019 року судово-медичних експертиз (том 2, а.м.к.п. 18-19, 45-47), а також висновку експертів №86 від 23 січня 2023 року комісійної судово-медичної експертизи (том 3, а.м.к.п.195-200).

При цьому, судом не беруться до уваги дані висновку експерта № 79 від 08 березня 2019 року в частині встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які спростовуються даними висновку експертів №86 від 23 січня 2023 року, якою констатовано, що виявлені у ОСОБА_10 тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеня тяжкості відповідно до п.п. 2.2.1. а/-в/, п.2.2.2. Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» із наказу № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України»).

Зокрема, у ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-лицьової травми у вигляді струсу головного мозку, множинних переломів кісток лицьового черепа (передньої, медіальної та латеральної стінок правої гайморової пазухи без значного зміщення уламків, передньої, медіальної та латеральної стінок лівої гайморової пазухи зі зміщенням уламків до 7 мм та верхньої стінки цієї ж пазухи без значного зміщення, передніх відділів латеральної стінки лівої орбіти з розходженням уламків до 5 мм, виличної кістки ліворуч без значного зміщення, кісток носа зі зміщенням з переходом на паперову пластину решіткового лабіринту ліворуч (що не входить до складу частин основи черепа), носової перетинки з помірною деформацією), що супроводжувались двобічним гемосинусом (крововиливом в гайморові пазухи), багатоуламкового перелому медіальної та латеральної пластинок обох крилоподібних відростків (які не входить до складу частин основи черепа) клиноподібної кістки, з розходженням уламків ліворуч до 7 мм, із значним потовщенням м`яких тканин стінки глотки на цьому рівні та деформації її просвіту (що не супроводжувалось гострим розладом дихання), із значним потовщенням (забоєм) та емфіземою (наявністю повітря) м`яких тканин обличчя ліворуч та емфіземою м`яких тканин лівої очниці, контузії лівого ока середнього ступеня (у вигляді крововиливу під кон`юктиву лівого ока, крововиливу в передню камеру ока, набряку рогівки та райдужки), з місцями прикладання травмуючої сили у вигляді параорбітальної гематоми зліва, крововиливу під кон`юктиву лівого ока, синця на рівні нижньої щелепи зліва, чисельних саден обличчя, які могли утворитися від не менше ніж двох дій тупих твердих предметів із виступаючою контактуючою поверхнею по механізму «удар», незадовго до госпіталізації до Кам`янець-Подільської міської лікарні №1 07 лютого 2019 року. Тілесні ушкодження у ОСОБА_10 могли утворитися і за обставин, вказаних потерпілим під час слідчого експерименту, проведеного за його участі 19 березня 2019 року, та вказаних ним під час допиту в судовому засіданні 31 травня 2021 року, а саме, вищевказані тілесні ушкодження з більшою ймовірністю могли утворитися від ударів ногами сторонніх осіб.

Вищевказаний висновок комісійної судово-медичної експертизи в судовому засіданні підтвердили під час допиту експерти ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 . При цьому, експерти зазначили, що при первинній судово-медичній експертизі експерт невірно визначив ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, адже відніс до тяжких тілесних ушкоджень перелом паперової пластини решіткового лабіринту ліворуч, що не входить до складу частини основи черепа, а також багатоуламкового перелому медіальної та латеральної пластинок обох крилоподібних відростків клиноподібної кістки, які теж не входять до складу частин основи черепа, у зв`язку з чим зазначені тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Судом показання потерпілого та свідків оцінюються як належні докази, оскільки вони підтверджують подію кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_13 .

Також вказані показання судом визнаються допустимими доказами, оскільки вони були отримані у порядку, встановленому КПК України, зокрема, з дотриманням вимог ст. ст. 352, 353 КПК України щодо допиту свідків та потерпілих в судовому засіданні, наданням можливості стороні захисту перехресного допиту свідків та потерпілого.

Більш того, ці показання оцінюються судом як достовірні, оскільки підстав сумніватися у їх правдивості судом не встановлено, а незначні розбіжності суд оцінює з точки зору спливу значного відрізку часу від моменту події до допиту в судовому засіданні.

Крім того, дані вище вказаних протоколів проведення слідчих експериментів, а також відеозаписів цих слідчих дій, дані зазначених вище документів судом визнаються належними доказами, оскільки вони прямо підтверджують подію кримінального правопорушення, а також допустимими доказами, оскільки слідчі дії, а також процесуальні дії щодо долучення до кримінального провадження документів проведені з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.

Судом оцінюються як належні докази дані вищевказаних висновків судово-медичних експертиз, оскільки вони прямо підтверджують подію кримінального правопорушення, зокрема визначають наслідки злочину у виді отриманих потерпілими тілесних ушкоджень, а також визначають спосіб їх спричинення.

Зазначені докази визнається допустимими, оскільки експертизи проведені особами, які можуть бути згідно із ст.69 КПК України експертами у кримінальному провадження, експерти були залучені з дотриманням на час призначення експертиз вимог ст.ст.242-244 КПК України, висновки експерта відповідають вимогам ст.ст.101-102 КПК України.

З даних виділених копій матеріалів кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12019240070000169 за заявою ОСОБА_13 про заподіяння йому ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, зокрема, копії протоколу від 07 лютого 2019 року огляду місця події з ілюстративною таблицею (том 2, а.м.к.п 124), встановлено, що на місці події на проїзній частині по просп. Грушевського, 41-А в м. Кам`янці-Подільському Хмельницької області був виявлений розташований автомобіль «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у напрямку до центра міста. На відстані близько 2 метрів від переднього лівого крила вказаного транспортного засобу на асфальтобетонному покритті виявлено пляму речовини бурого кольору, схожої на кров, а на відстані близько 10 м від заднього правого крила цього ж автомобіля 3 чоловічі шапки чорного та чорно-сірого кольору (том 2, а.м.к.п. 125-129).

Дані висновку судово-медичного експерта № 105 від 18 березня 2019 року (том 2, а.м.к.п.138-139) узгоджуються з показаннями в суді потерпілого ОСОБА_10 щодо застосування ним пістолета виключно шляхом нанесення ударів ОСОБА_13 , а не здійснення пострілів. Так, експертом встановлена наявність у ОСОБА_13 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, у вигляді 3-х рубців в лобній області зліва, в тім`яній області зліва в середньому відділі, в тім`яній ділянці справа в задньому відділі, які є наслідком забійних ран і могли утворитися внаслідок 3-разової дії тупих (тупого) твердого предмета з ребристою травмуючою поверхнею по механізму «удар» в день надходження на лікування 07 лютого 2019 року. Вказані рани в області волосистої частини голови носять характер забійних, вогнепальних пошкоджень на момент проведення експертизи виявлено не було.

Допустимість як доказів вказаних копій протоколів огляду місця події з ілюстративними таблицями та висновку експерта підтверджена даними постанови процесуального прокурора про виділення копій матеріалів з кримінального провадження (№12019240070000169) в інше провадження (№12019240070000168) від 4 квітня 2019 року (том. 2, а.м.к.п. 122-123).

Поряд з цим, судом визнаються недопустимим доказами дані протоколу огляду місця події (з ілюстративною таблицею) від 07 лютого 2019 року, проведеного в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12019240070000169 (том 2, а.м.к.п. 130-137), відповідно до якого у салоні автомобіля «DaewooLanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , було виявлено: краплини бурої речовини, схожої на кров (на порозі біля водійського сидіння), тріщини на лобовому склі, металевий предмет (на передньому пасажирському сидінні), предмет, схожий на пістолет з пневматичною системою з відділом для газового балону без набоїв (на резиновому килимку), оскільки прокурором не доведено правомірності проникнення слідчого до автомобіля потерпілого відповідно до ст.233 КПК України, адже не надано будь-яких доказів того, що огляд всередині автомобіля було проведено на підставі заяви володільця чи власника, чи на підставі ухвали слідчого судді. Відтак відповідно до ч.1 ст.87 КПК України ці дані визнаються недопустимими доказами.

Крім того, судом не беруться до ваги доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_13 не наносив удари ногами у голову потерпілого, а що саме ОСОБА_14 , щодо якого ухвалою від 23 червня 2022 року Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області кримінальне провадження було закрите на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, були спричинені тілесні ушкодження потерпілому, виходячи з наступного.

Зокрема, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 відмовився давати показання. З повідомленої захисником позиції обвинуваченого вбачається, що потерпілому були спричинені тілесні ушкодження не ОСОБА_13 , а ОСОБА_14 .

Поряд з цим, ці доводи сторони захисту суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_10 про обставини спричинення йому тілесних ушкоджень, свідка ОСОБА_18 , який стверджував, що на момент виявлення події він бачив, що двоє чоловіків наносили удари потерпілому, який лежав на газоні, свідка ОСОБА_15 , який підтвердив ту обставину, що ОСОБА_13 наносив у обличчя потерпілого неодноразово удари, а також із врахуванням тієї обставини, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , діяли з єдиним умислом на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому та отримані численні травми стали результатом їх спільних та узгоджених дій, кожен із них спричиняв тілесні ушкодження потерпілому, тим самим вносив свій вклад у кінцевий результат, наслідком чого стало отримання потерпілим низки тілесних ушкоджень. Вказані тілесні ушкодження завдавалися у рамках єдиного часового проміжку без значної різниці в інтенсивності дій кожного із учасників, а тому дії ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були складовою єдиного злочинного задуму, у зв`язку з чим їх неможливо виокремити та піддати окремій кваліфікації.

Про те, що обвинувачений ОСОБА_13 намагався уникнути кримінальної відповідальності під час досудового розслідування свідчать показання обвинуваченого, які були зафіксовані у даних протоколу проведення слідчого експерименту від 10 квітня 2019 року та відповідному відеозаписом, переглянутим у судовому засіданні (том 2, а.м.к.п. 158-161), відповідно до яких ОСОБА_13 на досудовому розслідуванні категорично заперечував факт нанесення ударів потерпілому, натомість звинувачення потерпілого у нанесенні йому тілесних ушкоджень шляхом здійснення 3-х пострілів з пістолета у обличчя.

Вищевказане у сукупності підтверджує неправдивість показань обвинуваченого ОСОБА_13 на досудовому розслідуванні та підтверджує намагання його зменшити свою роль у вчиненому та уникнути справедливої кримінальної відповідальності за вчинене.

Таким чином, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд прийшов до переконання, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_13 , мало місце, що воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, а також, що обвинувачений ОСОБА_13 винуватий у його вчиненні, за що підлягає покаранню. Судом зазначені вище умисні дії, які виразились в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, кваліфікуються як кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.1 ст.122 КК України.

Крім того, після зміни прокурором 20 березня 2023 року обвинувачення з ч.2 ст.121 КК України на ч.1 ст.122 КК України потерпілий ОСОБА_10 на підставі ч.3 ст.338 КПК України підтримав обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі за ч.2 ст.121 КК України.

Згідно із обвинувачення, підтриманого потерпілим після зміни його прокурором, ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, зокрема, в тому, що ОСОБА_13 спільно з ОСОБА_14 07 лютого 2019 року близько 00 год. 30 хв. поблизу автобусної зупинки по просп. Грушевського, 41-А у м.Кам`янці-Подільському Хмельницької області під час словесної суперечки, що раптово виникла на ґрунті неприязних відносин, з потерпілим ОСОБА_10 , діючи з метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно нанесли удари руками та ногами по його обличчю потерпілого, заподіявши умисне тяжке тілесне ушкодження за таких обставин.

Так, 06 лютого 2019 року близько 23 год. 20 хв. потерпілий ОСОБА_10 з метою отримання передачі рейсовим автобусом під`їхав на автомобілі «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , до автобусної зупинки по просп. Грушевського, 41-А в м.Кам`янці-Подільському Хмельницької області.

Того ж дня близько 23 год. 30 хв. поблизу автобусної зупинки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підійшли до ОСОБА_10 , з яким раптово виникла словесна суперечка з приводу його відмови відвезти їх у необхідне їм місце, під час якої ОСОБА_13 з метою заподіяння тілесних ушкоджень умисно наніс кулаком правої руки два удари в ліву сторону обличчя ОСОБА_10 , після чого ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , реалізовуючи злочинний умисел, умисно нанесли 10 та 5 ударів відповідно кулаками обох рук по голові та тулубу потерпілого.

В подальшому ОСОБА_10 з метою уникнення ударів сів за кермо свого автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та почав рух по просп. Грушевського в напрямку м. Хмельницький, коли в цей час ОСОБА_13 лівою рукою схопився за передні ліві двері вказаного автомобіля, а правою за дах, лівою ногою став на поріг кузова, а правою ногою умисно наніс ще 16 ударів по лівій руці та лівій частині тулуба ОСОБА_10 .

Після подолання 100 метрів шляху потерпілий зупинив транспортний засіб, а ОСОБА_13 сів на нього спереду та умисно наніс 12 ударів кулаками обох рук по тулубу, після чого вони покинули салон автомобіля.

Тоді ж до них підійшов ОСОБА_14 , який умисно штовхнула руками в праве плече ОСОБА_10 , а ОСОБА_13 умисно наніс удар кулаком правої руки в область обличчя потерпілого зліва, від чого той присів. Після того. як ОСОБА_10 піднявся на ноги, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 умисно нанесли ще по 5 ударів кулаками обох рук по тулубу, внаслідок чого потерпілий впав на землю спиною та перевернувся на правий бік.

Далі ОСОБА_13 на реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому умисно наніс ногою 7 ударів по лівій стороні спини ОСОБА_10 , від чого той перевернувся на живіт, а ОСОБА_13 умисно наніс ще 4 удари ногою по правій стороні обличчя потерпілого, а ОСОБА_14 умисно наніс ногою 7 ударів по лівій стороні обличчя ОСОБА_10 .

Внаслідок нанесення вищевказаних ударів руками і ногами ОСОБА_13 та ОСОБА_14 по обличчю ОСОБА_10 , останній отримав тілесні ушкодження у вигляді подвійного перелому передньої стінки лівої гайморової пазухи з імпресією уламка до 5 мм, перелому задньої стінки з імпресією медіального уламка до 5 мм. в порожнину пазухи, поперечного перелому тіл обох верхньощелепних кісток, багатоуламкового перелому латеральної стінки лівої орбіти, перелому правої стінки гайморової пазухи, подвійного перелому лівої виличної дуги з невираженим кутовим зміщенням, уламкового перелому кісток носа з кутовим зміщенням вліво, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, крововиливу під кон`юнктиву лівого ока, контузії лівого ока середнього ступеню, синця в підочній ділянці зліва, в області верхнього повіка лівого ока, синця на рівні тіла нижньої щелепи зліва, чисельних саден обличчя,які призвели до розвитку гемосинусу, післятравматичної емфіземи м`яких тканин обличчя зліва та парабульбарної клітковини зліва, та за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент спричинення. Вище вказані умисні дії, які виразилися у заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121 КК України.

В судовому засіданні потерпілий підтримав обвинувачення у вищевказаному пред`явленому обсязі та просив суд визнати обвинуваченого ОСОБА_13 винуватим у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_13 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, не визнав,та відмовився давати показання на підставі ст.63 Конституції України.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_13 потерпілий ОСОБА_10 послався на дані висновків експертів первинної № 79 від 8 березня 2019 року та додаткової № 111 від 25 березня 2019 року судово-медичних експертиз (том 2, а.м.к.п. 18-19, 45-47), якими було визначено, що потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, а також в судовому засіданні потерпілий зазначив, що вважає отримані ним тілесні ушкодження тяжкими, оскільки вони були небезпечні для життя в момент їх заподіяння.

Допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідивши надані потерпілим як стороною обвинувачення та стороною захисту докази, керуючисьст.129 Конституції України, ст.ст.17,22,23 КПК Українищодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимогст.321 КПК Україниздійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними суду доказів, самостійного обстоювання потерпілим на підставі ч.3 ст.338 КПК України як стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимогст.337 КПК Українилише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах первинного обвинувачення, підтриманого потерпілим після зміни його прокурором, суд приходить до висновку про необхідність виправдування обвинуваченого ОСОБА_13 за обвинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, виходячи з наступних підстав.

Так, оцінюючи доводи потерпілого про отримання тяжких тілесних ушкоджень, суд не бере до уваги дані висновку експерта № 79 від 08 березня 2019 року в частині встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, оскільки ці висновки спростовуються даними висновку експертів №86 від 23 січня 2023 року комісійної судово-медичної експертизи, якою констатовано, що виявлені у ОСОБА_10 тілесні ушкодження відносяться до середнього ступеня тяжкості відповідно до п.п. 2.2.1. а/-в/, п.2.2.2. Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» із наказу № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України»).

Вищевказаний висновок комісійної судово-медичної експертизи в судовому засіданні підтвердили під час допиту експерти ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , які обґрунтували та пояснили помилковість висновків щодо ступеня тяжкості виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, наведених у первинному висновку судово-медичної експертизи №79 від 08 березня 2019 року. Будь-яких підстав сумніватися у достовірності зазначених висновків експертів та їх показань у суду немає.

Окрім власних доводів про те, що ОСОБА_10 були спричинені не середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, а тяжкі тілесні ушкодження, потерпілим суду не надано будь-яких інших належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували ці доводи, тобто судом не встановлено даних того, що діями ОСОБА_13 були спричинені наслідки, передбачені ч.2 ст.121 КК України, а тому обвинуваченого слід виправдати на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України за вказаним обвинуваченням за недоведеністю того, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

При призначенні покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, суд на підставі ст. ст. 65, 66-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків), особу винуватого і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_13 вчинив умисний нетяжкий злочин. При цьому, судом враховується характер вчиненого діяння, форма вини, велику кількість нанесених ударів та їх наслідки для здоров`я потерпілого, що ОСОБА_13 разом із особою, провадження щодо якої було закрито, фізично переважаючи потерпілого, напали на нього у безлюдному місці та у темну пору доби, коли сторонні особи на могли надати допомогу. Також враховується особа обвинуваченого, який вважається несудимим згідно із ст.ст.89, 108 КК України, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, не працевлаштований, перебуває у фактичних шлюбних відносинах та має малолітню дитину, за місцем проживання Княжпільською сільською радою Кам`янець-Подільського району Хмельницької області характеризується позитивно, як такий, щодо якого скарг від сусідів не надходило. Проте позитивна характеристика за місце проживання не є обставиною, що пом`якшує покарання, оскільки виключно констатує відсутність скарг на нього та не свідчить про знижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину чи про меншу суспільну небезпеку особи обвинуваченого.

Обставини, які пом`якшують покарання, судом не встановлені.

Як вбачається із позиції обвинуваченого в суді, хоча він і частково визнав винуватість в інкримінованому йому злочині, але не розкаявся у вчиненому.

Так, розкаяння передбачає, крім визнання особою факту скоєння злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини в скоєному злочині, щирий жаль із приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинне виражатись у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки скоєного. Факт щирого каяття особи в скоєнні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. На необхідність встановлення вказаних обставин при оцінці наявності цієї обставини, що пом`якшує покарання, звернув увагу Верховний Суд у постанові від 18 вересня 2019 року в справі №166/1065/18.

Проте, судом встановлено, що обвинувачений не розкаявся у вчиненому, не висловлював жаль щодо вчиненого та осуд своєї поведінки, не просив пробачення у потерпілого, не відшкодовував спричинену шкоду, визнав свою вину частково, на досудовому розслідуванні давав неправдиві показання щодо власної ролі у вчиненому. Тобто, будь-яких підстав вважати, що обвинувачений розкаявся у вчиненому, судом в ході судового розгляду не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання, судом визнається вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.

При цьому, судом не визнається як обставина, що обтяжує покарання, зазначений в обвинувальному акті рецидив злочинів, оскільки судимості ОСОБА_13 погашені відповідно до ст.ст.89, 108 КК України (із врахуванням факту засудження ОСОБА_13 за вчинення тяжкого злочину до досягнення ним вісімнадцятирічного віку).

Також,при призначенніпокарання судомвраховується досудовадоповідь представникаперсоналу органупробації щодо високого ризику вчинення ОСОБА_13 повторних кримінальних правопорушень та небезпеки для суспільства.

З оглядуна викладене,зважаючи нависокий ступіньсуспільної небезпекивчиненого злочинуй особувинного,суд дійшов переконання про можливість та необхідність призначити ОСОБА_13 найбільш суворе покарання, визначене ч.1 ст.122 КК України, у виді позбавлення волі у максимальних межах санкції статті, оскільки саме таке покарання відповідатиме вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, тобто буде справедливою, пропорційною карою за вчинений злочин та є достатнім для виправлення засудженого, а також буде запобігати вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

При цьому, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, який хоча і відноситься до нетяжких злочинів, проте із врахуванням характеру вчиненого діяння, мотивів та наслідків, а також із врахуванням думки потерпілого щодо призначення ОСОБА_13 суворого та реального покарання, відсутності обставин, що пом`якшують покарання, наявності обставини, що обтяжує покарання, суд не вбачає підстав для застосування щодо ОСОБА_13 вимог ст. 75 КК України та звільнення його від покарання з випробуванням чи призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.

Потерпілим-цивільним позивачем ОСОБА_10 пред`явлено цивільний позов (том 3, а.м.к.п. 59-61) до обвинуваченого-цивільного відповідача ОСОБА_13 та особи, провадження щодо якої закрито у зв`язку зі смертю, у якому просив стягнути з них солідарно майнову шкоду у розмірі 13298 грн, моральну шкоду у розмірі 100000 грн, а також 10000 грн витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги на стадії досудового слідства.

Обвинувачений-цивільний відповідач визнав позовні вимоги частково в розмірі половини заявлених вимог.

Вирішуючи позов, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог потерпілого-цивільного позивача, виходячи з наступних міркувань.

Так, відповідно до ч. 1 ст.128 КПК Україниособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з положеннями ч. 1 ст.129 КПК Україниухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_10 в частині відшкодування майнової шкоди, суд прийшов до висновків про необхідність часткового задоволення вимог позивача.

Зокрема, згідно із ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а відповідно до ч.2 цієї ж статті збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

У відповідності до вимог ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_13 та особи, провадження відносно якої було закрите, потерпілому ОСОБА_10 була спричинена майнова шкода, яка підлягає відшкодуванню в межах документально підтвердженого розміру понесеної шкоди.

Так, пред`явлені до стягнення 13298 грн слід стягнути частково, оскільки розмір завданої інкримінованим діянням шкоди документально належним чином підтверджений в сумі 11127,8 грн. (4900 грн. за проведення комп`ютерної томографії (необхідність якої вбачається з самого характеру тілесних ушкоджень голови, а факт здійснення оплати та отримання результату підтверджені рахунком-фактурою № 18/02/002 від 18 лютого 2019 року, квитанцією від 18 лютого 2019 року та відповідним висновком КТ від 1 березня 2019 року (том. 3 а.с. 62-64), 1600 грн витрат (підтверджених квитанцією від 21 березня 2019 року (том. 3 а.с. 66) на придбання лобового скла, пошкодженого під час нанесення ОСОБА_13 . ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, необхідність здійснення яких підтверджена актом ТзОВ «Автосервіс-Плюс» (том 3 а.с. 65), 4627,8 грн витрат на лікування (підтверджених квитанціями про придбання лікарських засобів (том. 3 а.с. 118- 120), які входять до лікарських призначень в межах лікування, як вбачається з даних копії медичної карти стаціонарного хворого № 1/647. тобто 11127,8 грн.

Заявлені витрати на лікування на суму 2170,2 грн не знайшли підтвердження в судовому засіданні (оригінали квитанцій відсутні, належним чином засвідчені копії квитанції частково нечитабельні), в тому числі витрати на придбання жувальної гумки в сумі 10,5 грн хоча й документально підтверджені, але не є лікарським засобом і не охоплюються призначенням лікаря (том. 3, а.с. 120).

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із наступного.

Зокрема, за приписами ч.1ст.23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, а згідно із пунктами 1, 2, 3 ч.2 цієї ж статті моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Із ч.3 цієї ж статті вбачається, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1ст.1167 ЦК Українивстановлено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Із вимог ч.1 ст.1168 ЦК Українивстановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону, як визначено ч. 1 ст. 1177 ЦК України.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого, судом враховується характер та обсяг заподіяння моральних страждань потерпілому, які він вимушено терпів як під час безпосереднього нанесення численних тілесних ушкоджень, так і тривалий час протягом складного лікування, характер та обсяг душевних страждань, яких він зазнав, їх тривалості, характер та тривалість негативних змін в його житті (больові відчуття, ведення закритого способу життя, необхідність усамітнення, естетичний дискомфорт при самооцінці, втрата можливості працевлаштуватися на посаду, для якої важливий презентабельний вигляд особи (підтверджено запрошенням на співбесіду том 3 а.с. 67), виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому з ОСОБА_13 на користь потерпілого слід стягнути 100 000 гривень, задовольнивши вимоги в цій частині в повному обсязі.

При цьому, згідно зіст. 1190 ЦК Україниособи, спільними діями яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність; за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність таких осіб у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

У заявленому цивільному позові потерпілий-цивільний позивач просив застосувати принцип солідарної відповідальності, однак під час розгляду справи судом один з обвинувачених загинув, тому про солідарне стягнення завданої шкоди не може йтися, однак із самої природи солідарної відповідальності вбачається право позивача звернути всю сукупність вимоги до одного з відповідачів, і в судовому засіданні потерпілий цивільний позивач просив стягнути усю суму шкоди із обвинуваченого цивільного відповідача, тому суд вважає за необхідне стягнути заявлений розмір майнової та моральної шкоди, завданої злочином, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_13 .

Частиною 1 ст. 124 КПК України визначено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, а до таких, як вбачається з п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України, відносяться витрати на правову допомогу.

На підтвердженняоплати отриманихюридичних послугв сумі10000грн потерпілим-цивільнимпозивачем надановідповідну квитанціювід 25лютого 2019року (том.3а.с.68),тому вказанусуму судвважає за необхідне стягнути з обвинуваченого-цивільного відповідача з огляду на складність і тривалість кримінального провадження, значну кількість судових засідань, крім того, такий розмір оплати юридичних послуг не є надмірним чи таким, що викликає сумніви у відповідності отриманим послугам. При цьому, із врахуванням факту значної кількості судових засідань після закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_14 , у яких приймав участь представник потерпілого, суд не вбачає підстав для зменшення розміру відшкодування вищевказаних витрат.

Процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.

Строк дії запобіжного заходу закінчився. прокурор не заявляв відповідно клопотання про застосування запобіжного заходу. Захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна підлягає скасуванню.

Речові докази суду не надавалися.

Керуючись ст.ст.366-371,373-375 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_13 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначити йому покарання за ч.1 ст.122 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_13 рахувати з моменту приведення вироку у виконання та затримання ОСОБА_13 .

ОСОБА_13 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України (за обвинуваченням, підтриманого потерпілим після зміни його прокурором), та виправдати його на підставі п.3 ч.1 ст.373КПК України за недоведеністю того, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Цивільний позов потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_10 до обвинуваченого-цивільного відповідача ОСОБА_13 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданих злочином, а також процесуальних витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_13 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_10 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) 11127 (одинадцять тисяч сто двадцять сім) гривень 80 копійок майнової шкоди, завданої злочином; 100000 (сто тисяч) гривень моральної шкоди, завданої злочином; 10000 (десять тисяч) гривень процесуальних витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.

Після набрання вироком законної сили скасувати арешт, накладений ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 вересня 2019 року на належну ОСОБА_14 земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6822484000:02:005:0085 (т.1, а.м.к.п.124).

Матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені 07 лютого 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019240070000168, після набрання вироком законної сили зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогоКПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження. Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Суддя Кам`янець-Подільського

міськрайонного суду

Хмельницької області ОСОБА_1 .