Рішення

від 24.03.2023 по справі 354/304/21

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/304/21

Провадження по справі № 2/354/95/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2023 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

представника позивача адвоката Говзана М.М.

представника відповідача адвоката Третяка Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кума Трейд» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявлє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-Товариство з обмеженою відповідальністю «Кума Трейд»(надалі-ТзОВ «Кума Трейд») про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 140770 грн.

В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 01.12.2019 року між позивачем та ТзОВ «Кума Трейд» в особі директора Адамович Т.О. був укладений договір платного користування частиною нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 для здійснення підприємницької діяльності, факт передачі приміщення в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 01.12.2019 року. Згідно договору орендна плата становила 3000,00 грн. за три місяці оренди. За вимогою відповідача до підписання вказаного договору, а саме 13.11.2019 року згідно розписки позивачем та ОСОБА_3 були передані грошові кошти в сумі 5000 доларів США у рівних частках кожною в якості оплати майбутньої орендної плати. В подальшому кошти в сумі 2500 доларів були повернуті позивачем ОСОБА_3 внаслідок чого вона перевела на позивача право вимоги . Вказані грошові кошти відповідач отримала як директор ТзОВ «Кума Трейд» та повинна була внести їх на рахунок товариства. У період з березня по 01.07.2020 року підприємницька діяльність у орендованому приміщенні позивачем не здійснювалась у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень, в подальшому, здійснювалась у вихідні та святкові дні, а 01.10.2020 року чоловік позивача виявив заміну замків на орендованому приміщенні, а відповідач повідомила, що договір оренди розірвано в односторонньому порядку, а розміщене ними у вказаному приміщенні обладнання належить їй. Таким чином вона виявила, що відповідачка незаконно заволоділа належними їй грошовими коштами, які не внесла на рахунок товариства, а залишила собі та обладнанням для здійснення підприємницької діяльності. 15.12.2020 року позивач направила на адресу ОСОБА_2 претензію, яка залишена нею без реагування. Відповідно до обставин справи, спірні грошові кошти відповідач набула за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству з метою передачі у касу ТзОВ «Кума Трейд» в якості виконання договірних зобов`язань, дані кошти не передавались у власність чи користування, їх не було отримано як позику чи оплату за надані послуги згідно з договором, а лише як кошти для передання за договором, укладеним між позивачем та третьою особою, а тому відповідно до вимог ст.1212 ЦК України дані кошти підлягають стягненню з відповідача як безпідставно набуте майно. Із урахуванням викладеного, виходячи із офіційного курсу валют станом на момент пред`явлення позову просить стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у сумі 140770,00 грн. та понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою суду від 24.02.2021 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 27.04.2021 року вказану ухвалу суду скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 02.06.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

21.09.2021 року до суду надійшов відзив на позов поданий представником відповідача, у якому зазначено, що відповідач ухвалу суду про відкриття провадження у справі не отримувала, а тому нею не пропущено строк на подання відзиву. Також зазначено, що з долученої позивачем копії розписки від 13.11.2019 року вбачається. що вона надана третьою особою, від імені якої як посадова особа діяла відповідач. Зобов`язання щодо повернення коштів у розписці відсутні, а наявна лише умова щодо подальшого зарахування коштів у якості орендної плати. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи його укладення та умови договору. Однак, відповідач заперечує факт отримання коштів у позику за даною розпискою та зазначає, що вона не є стороною у вказаних правовідносинах. Позивач не зазначила, що між нею та третьою особою був укладений договір оренди приміщення №1 від 01.12.2019 року, орендна плата за яким становила 42000 грн. в місяць, та за яким у ОСОБА_1 існує заборгованість у розмірі 798000 грн., а також третьою особою передано позивачу майно для ведення підприємницької діяльності, яке не повернуто. Відповідно до правових висновків, Верховного Суду розписка, як документ, що підтверджує боргове зобов`язання має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа і залежно від установлених результатів робити відповідні висновки. Факт отримання коштів автоматично не кореспондується з їх позиченням, якщо відсутнє зобов`язання повернути кошти. Відповідач вважає, що позивачем не надано суду будь-якого письмового документу, який би посвідчував правову природу укладеного договору позики, підтверджував факт укладення договору та передачі грошової суми позичальнику, містив би умови отримання відповідачем у борг грошових коштів від позивача і зобов`язання щодо їх повернення. Із урахуванням наведеного даний позов не підлягає до задоволення за безпідставністю.

06.12.2021 року судом постановлено ухвалу про витребування у відповідача оригіналу договору оренди приміщення №1 від 01.12.2019 року.

27.08.2021 року представником відповідача подано до суду оригінал витребуваного доказу із клопотанням про його повернення.

Ухвалою суду від 16.06.2022 року за клопотанням представника позивача до участі у справі залучено в якості третьої особи ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 17.08.2022 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

04.10.2022 року судом постановлено ухвалу про участь представника відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, в якій вказала, що заявлений позов підтримує у повному обсязі та просить задовольнити. Зазначила, що долученого представником відповідача договору оренди приміщення вона ніколи не бачила, умови які зазначені у ньому, сторонами не обговорювались та не узгоджувались, вказаний договір вона не підписувала і наявний у ньому підпис їй не належить. Також вказала, що у справі №909/1130/2-0, яка розглядалась Господарським судом Івано-Франківської області директор ТзОВ «Кума Трейд» Адамович Т.О. особисто стверджувала, що від імені товариства жодних договорів із нею на користування ніколи не укладала.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Говзан М.М. позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі із наведених мотивів. Вказав, що згідно укладеного із ТзОВ «Кума Трейд» в особі директора Адамович Т.О. договору оренди від 01.12.2019 року, позивач здійснювала підприємницьку діяльність в орендованому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 до жовтня 2020 року. Перед укладенням даного договору, відповідач згідно розписки від 13.11.2019 року як фізична особа отримала грошові кошти від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у сумі по 2500 доларів з кожної, які зобов`язалась відрахувати в подальшому від суми оренди. Вказані кошти були передані як аванс, позивач завезла у приміщення обладнання та працювала до березня 2020 року, з початком карантину підприємницька діяльність у даному приміщенні не здійснювалась, у серпні-вересні 2020 року позивач працювала тільки у вихідні та святкові дні, а з 01.10.2020 року ОСОБА_1 до вказаного приміщення не допускали, хоча згідно умов договору оренди він укладався на строк 2 роки 7 місяців. Як в подальшому, було встановлено в ході розгляду господарським судом Івано-Франківської області справи за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Кума Трейд» про повернення майна, договір оренди від 01.12.2019 року не був підписаний ОСОБА_2 , як директором товариства, а тому відповідач в силу вимог ст.1212 ЦК України повинна повернути позивачу отримані згідно розписки кошти, як безпідставно набуте майно, оскільки вона їх отримала не як директор товариства, а як фізична особа та в касу товариства не внесла. В ході розгляду спору у господарському суді ОСОБА_2 заперечувала факт укладення та існування будь-яких договірних відносин із ОСОБА_1 , яка в свою чергу заперечує факт підписання нею долученого відповідачем до матеріалів цієї справи договору оренди від 01.12.2019 року, про існування якого відповідач раніше не вказувала і він не був наданий під час розгляду спору у господарському суді. Вказав, що на даний час позивач перебуває за кордоном та прибути для особистих пояснень не має можливості, однак повідомила, що договір оренди від 01.12.2019 року, який був предметом дослідження у господарському суді вона підписала та залишила для підписання директору ТзОВ «Кума Трейд» через адміністратора, а в подальшому їй повернули підписаний екземпляр договору і сумнівів в тому що його підписала ОСОБА_2 у неї не було, і саме цей договір і був наданий в суді, а жодних інших договорів позивач не підписувала і про їх існування їй нічого невідомо, а спірні грошові кошти були перераховані на рахунок особисто відповідачки, а не товариства.

Представник відповідача адвокат Третяк Ю.І. у судовому засіданні в режимі відео конференції позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити, з мотивів, наведених у відзиві на позов, який був поданий попереднім представником відповідача. Вказав, що надана позивачем розписка від 13.11.2019 року не є належним доказом на підтвердження факту існування у відповідачки фінансових зобов`язань перед позивачкою, а договір позики грошових коштів укладений не був. Зазначив, що господарським судом Івано-Франківської області в ході розгляду спору між ОСОБА_1 та ТзОВ «Кума Трейд» встановлено, що наданий позивачем договір оренди від 01.12.2019 року не був підписаний представником товариства. Проте відповідачем долучено до цієї справи договір оренди №1 від 01.12.2019 року, укладений між ТзОВ «Кума Трейд» та ОСОБА_1 і підписаний позивачем, який не розірвано і за яким орендна плата складає 42000 грн. на місяць та за яким у позивача наявний борг, жодних перешкод у користуванні орендованим приміщенням орендодавець позивачу не створював, повернення майна переданого у користування не відбулось і зобов`язання позивача зі сплати орендної плати за цим договором не припинились. Також вказав, що відповідач на даний час перебуває за кордоном, постійного зв`язку із нею немає, і йому як представнику невідомо про те чи були зараховані спірні кошти у сумі 5000 доларів США на рахунок третьої особи та чи здійснювала ОСОБА_1 діяльність в орендованому приміщенні, а також він не здійснював представництво інтересів товариства під час розгляду спору у господарському суді і йому невідомо які свідчення з приводу існування договірних відносин між сторонами надавала ОСОБА_2 , однак, долучений до справи договір оренди, який не визнано недійсним, вказує на наявність у позивача боргу перед товариством, в той час як належних доказів на підтвердження своїх вимог позивачем не надано.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача- ОСОБА_3 та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТзОВ «Кума Трейд» у судове засідання не з`явилися, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зі змісту долученої позивачем письмової розписки від 13.11.2019 року слідує, що ОСОБА_2 , директор фірми «Кума Трейд» отримала кошти в сумі 5000 доларів США від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (2500 доларів США+2500 доларів США). У розписці зазначено, що до неї додаються копії особистих документів, а дана сума буде відмінусована від загальної суми оренди. Вказана розписка містить підпис особи, від імені якої вона видана, а також у ній зазначені прізвища ОСОБА_1 та ОСОБА_3 навпроти яких наявні особисті підписи.

08.12.2020 року ОСОБА_1 направила на адресу ОСОБА_2 претензію про повернення коштів, в якій зазначено, що 13.11.2019 року остання отримала від неї грошові кошти у сумі 5000 доларів США, які на день направлення претензії не повернуто. Із посиланням на норми ст.ст. 526,530,610 ЦК України позивач вимагала у добровільному порядку повернути їй зазначені грошові кошти на протязі семи днів з моменту отримання претензії, одночасно вказавши про те, що у випадку не виконання зазначеної вимоги змушена буде звернутись до суду.

Із долученої позивачем копії договору оренди майна від 01.12.2019 року, укладеного між ТзОВ «Кума Трейд» в особі директора Адамович Т.О. та ОСОБА_1 , вбачається, що предметом вказаного договору є надання у строкове платне користування частини нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 площею 50 кв.м.(бар) строком на 2 роки 7 місяців зі сплатою орендної плати у розмірі 3000 грн. за кожних три місяці оренди.

Окрім цього, 01.12.2019 року між ТзОВ «Кума Трейд» та ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі орендованого майна.

У письмовій розписці від 12.03.2020 року ОСОБА_3 підтвердила, що отримала від ОСОБА_1 2500 доларів США, які були передані нею директору ТзОВ «Кума Трейд» ОСОБА_2 та вказала, що жодних претензій до «Кума Трейд» вона не має і мати не буде.

Згідно долученої відповідачем копії договору оренди приміщення №1, укладеного між ТОВ «Кума Трейд» в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 01.12.2019 року вбачається, що предметом даного договору є надання у тимчасове строкове користування нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 35 кв.м. на строк до 01.12.2021 року зі сплатою місячної орендної плати у розмірі 42000 грн.

Оригінал вказаного договору за клопотанням представника позивача був витребуваний судом у відповідача та оглянутий у судовому засіданні і факт його підписання від імені ОСОБА_1 представник позивача заперечив з посиланням на заяву позивача від 02.02.2023 року.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 року скасовано рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2021 року у справі №909/1130/21, яким задоволено позов ФОП ОСОБА_1 до ТзОВ «Кума Трейд» про витребування майна з чужого незаконного володіння та відмовлено у задоволенні позовних вимог за недоведеністю.

Як вбачається із постанови апеляційного суду, в ході розгляду даної справи відповідач заперечив факт укладення між сторонами договору оренди, а з проведеної на підставі ухвали Господарського суду Івано-Франківської області судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 на наданому позивачем договорі оренди майна від 01.12.2019 року та акті приймання-передачі орендованого майна до договору оренди від 01.12.2019 року виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України, зокрема ст. 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17 зроблено такий висновок: "Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України".

Отже, зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст. 11 ЦК України.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 910/7123/18.

Отже, норми ст. 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Вiдповiдно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 11, ч.ч.1,2 ст. 509 ЦК України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цьогоКодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Предметом даного спору є вимога про повернення грошових коштів, отриманих ОСОБА_2 за розпискою від 13.11.2019 року.

При зверненні до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 вказала, що спірні грошові кошти були набуті відповідачкою за наявності відповідної правової підстави, з метою забезпечення виконання у майбутньому договірних правовідносин між позивачем та ТзОВ «Кума Трейд», пов`язаних з орендою майна, проте безпідставно утримані ОСОБА_2 та не обліковані на рахунку товариства.

Зі змісту розписки від 13.11.2019 року слідує, що нею підтверджується факт отримання грошових коштів директором ТзОВ «Кума Трейд» ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 5000 доларів США від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (2500 доларів США+2500 доларів США), а дана сума буде відмінусована від загальної суми оренди.

Таким чином, за своїм змістом вказана розписка не є борговим документом, оскільки не містить зобов`язання щодо повернення коштів, порядку та строку їх повернення, водночас у ній також відсутнє посилання на зарахування отриманих коштів у рахунок платежів за конкретно визначеним договором, порядок, умови та строк його укладення та термін дії.

В ході судового розгляду представник позивача підтвердив той факт, що між ОСОБА_1 та ТзОВ «Кума Трейд» виникли фактичні договірні правовідносини, пов`язані з орендою нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , яке позивач використовувала для здійснення підприємницької діяльності у період з грудня 2019 року по 01.10.2020 року.

Проте жодних доказів того, що під час написання розписки від 13.11.2019 року ОСОБА_2 діяла у власних інтересах, а передані позивачем за вказаною розпискою грошові кошти не були зараховані на рахунок ТзОВ «Кума Трейд» в рахунок орендних платежів за надане позивачу у користування нежитлове приміщенням, а набуті у власність особисто відповідачкою суду не надано.

У постанові від 11.01.2023 року у справі № 548/741/21 Верховний Суд прийшов до висновку, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Судом встановлено, що грошові кошти були передані ОСОБА_1 відповідачу у добровільному порядку з метою забезпечення укладення в майбутньому договору оренди майна із ТзОВ «Кума Трейд», а відтак на момент передачі вказаних коштів у позивача був відсутній відповідний обов`язок щодо їх сплати і остання знаючи про це діяла з власної волі.

Та обставина, що сторонами заперечується факт підписання договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між ОСОБА_4 та ТзОВ «Кума Трейд» 01.12.2019 року, не свідчить про відсутність відповідних правових підстав для передачі грошових коштів за розпискою від 13.11.2019 року, а також не підтверджує той факт, що зазначені кошти були безпідставно набуті у власність ОСОБА_2 , яка під час написання розписки від 13.11.2019 року виступала не від власного імені, а як директор товариства.

Також суд звертає увагу на те, що частина коштів за розпискою від 13.11.2019 року у сумі 2500 доларів США була передана ОСОБА_2 не ОСОБА_1 , а третьою особою ОСОБА_3 і позивачем не надано суду будь-яких доказів щодо переведення на неї права вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_3 , яка у долученій до справи розписці від 12.03.2020 року зазначила про відсутність у неї будь-яких претензій до ТзОВ «Кума Трейд».

За приписами ч.1,2 ст.12 ЦК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Таким чином, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що обставини, на які посилалася позивач в своїй позовній заяві та які були підставою для подання позову, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки позивачем не представлено належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того факту, що грошові кошти у сумі 2500 доларів США, передані нею за розпискою від 13.11.2019 року в рахунок платежів за договором оренди, укладення якого планувалось у майбутньому із ТзОВ «Кума Трейд» були безпідставно утримані та набуті у власність відповідачем ОСОБА_2 , а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити за недоведеністю. Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь з відповідача грошових коштів у сумі 2500 доларів США, переданих за розпискою від 13.11.2019 року третьою особою ОСОБА_3 до задоволення не підлягають за необґрунтованістю та безпідставністю.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України у зв`язку із відмовою у позові понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.13, 41 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 158, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кума Трейд» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів-відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особа: ОСОБА_3 , проживає: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кума Трейд», місце знаходження: 76019, вул. Промислова, 12 м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ:43048323.

Повне судове рішення складено 03 квітня 2023 року.

Головуючий суддя: Т.Л. Ваврійчук