Постанова

від 14.08.2023 по справі 354/304/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 354/304/21

Провадження № 22-ц/4808/816/23

Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Кума Трейд» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яремчанського міського суду від 24 березня 2023 року під головуванням судді Ваврійчук Т.Л. у м. Яремче,,

в с т а н о в и в:

В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ«Кума Трейд» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 140 770 грн.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 01.12.2019 між нею та ТОВ «Кума Трейд» в особі директора ОСОБА_2 був укладений договір платного користування частиною нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 для здійснення підприємницької діяльності. Передача приміщення в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 01.12.2019. Згідно договору орендна плата становила 3 000 грн за три місяці оренди. На вимогу відповідача до підписання вказаного договору, а саме 13.11.2019 згідно розписки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були передані грошові кошти в сумі 5 000 доларів США у рівних частках кожною в якості оплати майбутньої орендної плати. В подальшому кошти в сумі 2 500 доларів США були повернуті позивачем ОСОБА_3 внаслідок чого вона перевела на позивача право вимоги. Вказані грошові кошти відповідач отримала як директор ТОВ «Кума Трейд» та повинна була внести їх на рахунок товариства. У період з березня 2020 по 01 липня 2020 року підприємницька діяльність у орендованому приміщенні позивачем не здійснювалась у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень, в подальшому, здійснювалась у вихідні та святкові дні, а 01.10.2020 чоловік позивача виявив заміну замків на орендованому приміщенні, а відповідач повідомила, що договір оренди розірвано в односторонньому порядку, а розміщене ними у вказаному приміщенні обладнання належить їй. Таким чином вона виявила, що відповідачка незаконно заволоділа належними їй грошовими коштами, які не внесла на рахунок товариства, а залишила собі та обладнанням для здійснення підприємницької діяльності. ОСОБА_1 15.12.2020 направила на адресу ОСОБА_2 претензію, яка залишена нею без реагування. Відповідно до обставин справи, спірні грошові кошти відповідач набула за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству з метою передачі у касу ТОВ «Кума Трейд» в якості виконання договірних зобов`язань, дані кошти не передавались у власність чи користування, їх не було отримано як позику чи оплату за надані послуги згідно з договором, а лише як кошти для передання за договором, укладеним між позивачем та третьою особою, а тому відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України дані кошти підлягають стягненню з відповідача як безпідставно набуте майно. Із урахуванням викладеного, виходячи із офіційного курсу валют станом на момент пред`явлення позову просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у сумі 140 770 грн.

Ухвалою Яремчанського міського суду від 16 червня 2022 року за клопотанням представника позивача до участі у справі залучено в якості третьої особи ОСОБА_3 .

Рішенням Яремчанського міського суду від 24 березня 2023 року відмовлено в задоволенні позов.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Вважає, що суд першої інстанції не правильно тлумачив зміст статті 1212 ЦК України, а тому необґрунтовано не застосував її до спірних правовідносин.

Зазначає, що відповідачка набула майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою передачі в касу ТОВ «Кума Трейд» в якості виконання ОСОБА_2 договірних зобов`язань.

Окрім того, вказує на те, що грошові кошти не передавались у власність чи користування, їх було отримано не як позику чи оплату за надані послуги згідно з договором, а лише як кошти для передання за предмет договору укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Кума Трейд». Вважає, що відповідачка повинна їй повернути набуті нею кошти.

Твердження суду першої інстанції про існування фактичних договірних відносин щодо оренди нерухомого майна юридичної особи є невірними в плані можливості отримання директором оплати за цю операцію як за господарську.

Тому ОСОБА_2 , отримавши кошти як директор ТОВ «Кума Трейд» за укладення в майбутньому договору, не могла оприбуткувати ці кошти на товариство, так як договору не було, а кошти вона зберегла у себе.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що апелянтом не обґрунтовано в чому саме полягає неправильне тлумачення змісту ст. 1212 ЦК України судом першої інстанції. Апелянт обмежився лише загальною фразою про неправильне тлумачення даної норми та цитуванням норм законодавства.

Апелянтка зазначає, що відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою передачі в касу ТОВ «Кума Трейд» в якості виконання ОСОБА_2 договірних зобов`язань.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

В апеляційній скарзі апелянтка стверджує, що у відповідача існували правові підстави для набуття майна, що виключає можливість виникнення зобов`язання з безпідставного набуття майна.

Апелянткою не спростовано і не заперечується той факт, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

В свою чергу зобов`язання щодо повернення коштів у наявній в матеріалах справи розписці відсутні, і наявна лише умова щодо подальшого зарахування даних коштів, у якості орендної плати.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що жодних доказів того, що під час написання розписки від 13.11.2019 ОСОБА_2 діяла у власних інтересах, а передані позивачкою за вказаною розпискою грошові кошти не були зараховані на рахунок ТОВ «Кума Трейд» в рахунок орендних платежів за надане позивачу у користування нежитлове приміщенням, а набуті у власність особисто відповідачкою, позивач не надав.

Позивачкою не надано будь-яких доказів щодо переведення на неї права вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_3 . Не долучено таких доказів позивачем і до поданої апеляційної скарги, а отже твердження позивача щодо переведення на ОСОБА_1 права вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_3 є недоведеними. Зазначеній обставині була надана оцінка судом першої інстанції.

Також позивачкою не заперечується той факт, що у розписці вказано про отримання коштів відповідачем як директором ТОВ «Кума Трейд». Отже, стороною у правовідносинах за наявною в матеріалах справи розпискою є саме ТОВ «Кума Трейд», а не відповідач, що також свідчить про безпідставність позовних вимог.

У зв`язку з вищенаведеним вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апелянтки викладені в апеляційній скарзі безпідставними та такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вказане, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку письмового провадження.

Встановлено, що зі змісту розписки від 13.11.2019 убачається, що ОСОБА_2 , директор фірми «Кума Трейд», отримала кошти в сумі 5000 доларів США від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (2500 доларів США+2500 доларів США). У розписці зазначено, що до неї додаються копії особистих документів, а ця сума буде відмінусована від загальної суми оренди. Розписка містить підпис особи від імені якої вона видана, а також у ній зазначені прізвища ОСОБА_1 та ОСОБА_3 навпроти яких наявні підписи осіб (т.1 а.с. 12).

ОСОБА_1 08.12.2020 направила на адресу ОСОБА_2 претензію про повернення коштів, в якій зазначено, що 13.11.2019 ОСОБА_2 отримала від неї грошові кошти у сумі 5000 доларів США, які на день направлення претензії не повернуто. Із посиланням на норми ст. 526,530,610 ЦК України позивач вимагала у добровільному порядку повернути їй зазначені грошові кошти впродовж семи днів з моменту отримання претензії, також вказала про те, що у випадку не виконання зазначеної вимоги змушена буде звернутись до суду (т.1 а.с. 14).

Із копії договору оренди майна від 01.12.2019 вбачається, що його було укладеного між ТОВ «Кума Трейд» в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , предметом вказаного договору є надання у строкове платне користування частини нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 площею 50 кв.м. (бар) строком на 2 роки 7 місяців зі сплатою орендної плати у розмірі 3 000 грн за кожних три місяці оренди (т.1 а.с. 7-10).

Між ТОВ «Кума Трейд» та ОСОБА_1 01.12.2019 року підписано акт приймання-передачі орендованого майна (т.1 а.с. 11).

Згідно копії договору оренди приміщення №1, укладеного між ТОВ «Кума Трейд» в особі директора Адамович Т.О. та ОСОБА_1 01.12.2019 вбачається, що предметом даного договору є надання у тимчасове строкове користування нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 35 кв.м. на строк до 01.12.2021 зі сплатою місячної орендної плати у розмірі 42 000 грн (т.1 а.с. 101-105).

Відповідно до додатку до договору оренди приміщення №1 від 01.12.2019 між ТОВ «Кума Трейд» та ОСОБА_1 01.12.2019 підписано акт приймання-передачі орендованого майна (т.1 а.с. 106-107).

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 скасовано рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2021 у справі №909/1130/21, яким задоволено позов ФОП ОСОБА_1 до ТОВ «Кума Трейд» про витребування майна з чужого незаконного володіння та відмовлено у задоволенні позовних вимог за недоведеністю (т.1 а.с. 169-172).

В постанові апеляційного господарського суду вказано про те, що відповідач заперечив факт укладення між сторонами договору оренди, а з проведеної на підставі ухвали Господарського суду Івано-Франківської області судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 на наданому позивачем договорі оренди майна від 01.12.2019 та акті приймання-передачі орендованого майна до договору оренди від 01.12.2019 виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України, зокрема ст. 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 зроблено такий висновок: "Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України".

Отже, зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст. 11 ЦК України.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 910/7123/18.

Отже, норми ст. 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Вiдповiдно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 11, ч.ч.1,2 ст. 509 ЦК України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Відмовляючи взадоволенні позову ОСОБА_1 ,суд першоїінстанції дійшовправильного висновкупро те,що позивачкоюне надано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того факту, що грошові кошти у сумі 2500 доларів США, передані нею за розпискою від 13.11.2019 в рахунок платежів за договором оренди, укладення якого планувалось у майбутньому із ТОВ «Кума Трейд», були безпідставно утримані та набуті у власність відповідачем ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1, 2 та 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76, 77 ЦПК України).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Що стосується доводів апелянтки про те, що грошові кошти не передавались у власність чи користування, і їх було отримано не як позику чи оплату за надані послуги згідно з договором, а лише як кошти для передання за предметом договору, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Кума Трейд», слід зазначити таке.

Судом першої інстанції встановлено, що предметом спору є вимога про повернення грошових коштів, отриманих ОСОБА_2 за розпискою від 13.11.2019.

Зі змісту розписки від 13.11.2019 слідує, що позивачкою підтверджується факт отримання директором ТОВ «Кума Трейд» ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 5 000 доларів США від ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , і така сума буде відмінусована від загальної суми оренди.

Будь-яких доказів того, що під час написання розписки від 13.11.2019 ОСОБА_2 діяла у власних інтересах, а передані ОСОБА_1 за вказаною розпискою грошові кошти не були зараховані ТОВ «Кума Трейд» в рахунок орендних платежів за надане позивачу у користування нежитлове приміщенням, а набуті у власність особисто відповідачкою, надано не було.

Судом першої інстанції встановлено, що за своїм змістом зазначена розписка не є борговим документом, оскільки не містить зобов`язання щодо повернення коштів, порядку та строку їх повернення. Водночас у розписці відсутнє посилання на зарахування отриманих коштів у рахунок платежів за конкретно визначеним договором, порядок, умови та строк його укладення та термін дії.

У постанові від 11.01.2023 у справі № 548/741/21 Верховний Суд прийшов до висновку, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Тому є підстави вважати, що грошові кошти були передані ОСОБА_1 відповідачці у добровільному порядку з метою забезпечення укладення в майбутньому договору оренди майна із ТОВ «Кума Трейд». На момент передачі вказаних коштів у позивачки був відсутній відповідний обов`язок щодо їх сплати і остання, знаючи про це, діяла з власної волі.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

В ході розгляду судом першої інстанції досліджено докази у справі, яким було надано належну правову оцінку.

Тому колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції є вірним та скасуванню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Яремчанського міського суду від 24 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 серпня 2023 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук О.О.Томин