Постанова

від 26.04.2023 по справі 182/131/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3498/23 Справа № 182/131/22 Суддя у 1-й інстанції - Багрова А. Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року м.Кривий Ріг

Справа № 182/131/22

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

сторони:

позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІДРОДЖЕННЯ -28»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на рішенняНікопольського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від26жовтня 2022року,яке ухвалено суддеюБагровою А.Г. у місті Нікополі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 26 жовтня 2022 року, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Відродження-28» (надалі ОСББ «ВІДРОДЖЕННЯ 28») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 30.06.2015 року зареєстроване ОСББ «ВІДРОДЖЕННЯ 28».

Згідно з Рішенням міського голови №708 від 24.09.2015 року багатоквартирний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було передано від балансоутримувача КП „МЖТІ НМР в повне господарське відання на баланс ОСББ «ВІДРОДЖЕННЯ 28».

Рішенням загальних зборів ОСББ «ВІДРОДЖЕННЯ 28» від 16.02.2019 року було визначено щомісячні обов`язкові внески на утримання житлового будинку та прибудинкової території, які повинні сплачувати всі співвласники, які входять до складу ОСББ, розмір яких становить з 01.02.2019 року, за 1 кв.м. житлової площі, в розмірі 3.00 грн.

В подальшому, 22.02.2020 року Рішенням загальних зборів ОСББ суму внесків, з 01.03.2020 року, збільшено до 4,00 грн. за 1 кв.м.

Згідно відомостей у ОСББ «ВІДРОДЖЕННЯ 28» власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 .

За період з 01.03.2019 року по 11.01.2022 року ОСОБА_2 здійснює не в повному обсязі оплату внесків на утримання житлового будинку та прибудинкової території.

Всього за цей період він сплатив 1421,36 грн.

Згідно розрахунку заборгованості по оплаті внесків за період з 01.03.2019 року по 11.01.2022 року, ОСОБА_2 має заборгованість в розмірі 4048 грн.74 коп.

Крім того, оскільки відповідач має заборгованість, то, відповідно до ст. 625 ЦК України, зобов`язаний також сплатити на користь ОСББ «ВІДРОДЖЕННЯ 28» 3% річних від простроченої суми в розмірі 130,37 грн., інфляційні збитки в розмірі 257,15 грн.

Позивач вважає, що загальний розмір заборгованості відповідача, станом на 11.01.2022 року, становить 4436,26 грн., яку позивач просить стягнути на його користь, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481 грн.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2022 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСББ «ВІДРОДЖЕННЯ 28» заборгованість по оплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території,з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних,в розмірі4436,26 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСББ «ВІДРОДЖЕННЯ 28» понесені судові витрати у розмірі 2481 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зокрема, відповідач зазначає, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, чим суд позбавий його права на належний доступ до правосуддя.

Рішення суду першої інстнції грунтується на доказах, наданих стороною позивача, які є неналежними та виликають сумнів у своїй достовірності, зокрема, копії протоколів рішень загальних зборів щодо зміни тарифів є підробленими. Відповідач надає суду апеляційної інстанції письмове повідомлення ОСОБА_3 про те, що він ніяких зборів не проводив, головою не обирався і підписи під протоколом і в протоколі не ставив. Зазначає, що ці докази не подавалися до суду першої інстанції у зв`язку з тим, що місто Нікополь перебуває у зоні активних бойових дій і піддається постійним обстрілам, тому він не міг раніше поспікуватися із ОСОБА_3 .

Також,вазує нате,що зафактом підробленнядокументів,ухвалою Нікопольськогоміськрайонного суду Дніпропетровськоїобласті від12.05.2022року,зобов`язано прокурора Нікопольської окружної прокуратури внести відомості до ЄРДР і розпочати досудове розслідування.

Крім того, вважає, що суд відкрив провадженя у справі за зверненеям неуповноваженого представника та залучив до участі у справі представника ОСОБА_4 на підставі довіреності, яку видала ОСОБА_5 , тоді як останній не є адвокатом та не може бути представником юридичної особи у суді.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСББ "ВІДРОДЖЕННЯ-28" зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.06.2015 року ОСББ "ВІДРОДЖЕННЯ-28" зареєстровано як юридичну особу за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.86). Керівником ОСББ «ВІДРОДЖЕННЯ-28» є ОСОБА_6 .

Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.08.1992 року (а.с.23).

Відповідно до п. 1 розділу II Статуту ОСББ „ВІДРОДЖЕННЯ-28 метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом (а.с.51).

Згідно з Рішенням міського голови №708 від 24.09.2015 року багатоквартирний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було передано від балансоутримувача КП „МЖТІ НМР в повне господарське відання на баланс ОСББ „ВІДРОДЖЕННЯ-28 (а.с. 19-21).

Рішенням загальних зборів ОСББ „ВІДРОДЖЕННЯ-28 від 16.02.2019 року був затверджений тариф на оплату платежів утримання будинку та прибудинкової території в сумі за 1 кв.м. житлової площі в розмірі 3.00 грн., в подальшому, 22.02.2020 року, Рішенням загальних зборів ОСББ „ВІДРОДЖЕННЯ-28 суму внесків збільшено до 4.00 грн. за 1 кв.м.(а.с.24-49).

Згідно з розрахунком позивача, відповідачу ОСОБА_2 нарахована плата за внесками на утримання будинку та прибудинкової території за періодз 01.03.2019 року по 11.01.2022 року,в загальній сумі 4084,74 грн. (а.с.11).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту наявності фактичних договірних відносин між сторонами з приводу надання та отримання житлово-комунальних послуг, невиконання споживачем обов`язків з їх оплати та наявності підстав для стягнення заборгованості в розмірі 4084,74 грн.

Стягуючи з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 257,15 грн. та три відсотки річних за порушення виконання зобов`язання по сплаті грошових коштів у розмірі 130,37 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення, відповідно достатті 625 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За положеннями частини другої статті382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною першоюстатті 385 ЦК Українитакож передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначаєЗакон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

За визначеннями, які вживаються в цьомуЗаконіта містяться встатті 1 Закону, багатоквартирний будинок - це житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;

Частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

За змістом статей1,9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управліннябагатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

За частинами першою-третьоюстатті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку`витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

За частиною другоюстатті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначеноЗаконом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», відповідно до статті 1 якого об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку

Відповідно до частини першоїстатті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основною метою створення об`єднання є забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. А за частиною четвертоюстатті 4 цього Законудіяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Загальні збори співвласників є вищим органом управління об`єднання, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема, затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників (стаття 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Об`єднання має правовстановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, які застаттею 21 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» належать до коштів об`єднання, та зобов`язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.

Об`єднання забезпечує утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку. Для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюютьсяГосподарським кодексом Українив частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

Статтею 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» врегульовано визначення часток внесків і платежів на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна. Так, частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII визначено, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій включають в себе: прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території; санітарно-технічне обслуговування; обслуговування внутрішньобудинкових мереж; утримання ліфтів; освітлення місць загального користування; поточний ремонт; вивезення побутових відходів тощо.

Відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869, тариф на ці послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням Типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого вказаною постановою Кабінету Міністрів України. Перелік послуг за кожним будинком погоджується у договорі на надання цих послуг, який укладається між споживачами та підприємством, організацією тощо, які надають ці послуги.

Отже, законодавство, яке регулює порядок забезпечення співвласниками багатоквартирного будинку утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (управління багатоквартирним будинком), передбачає, що внески і платежі на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна є складовою частиною внесків та платежів співвласників як витрат на управління багатоквартирним будинком.

Наведені вище висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 року у справі №910/6471/18 та відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Спір між сторонами виник щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСББ «ВІДРОДЖЕННЯ - 28» заборгованості по внескам, у відповідності до тарифу, встановленого, згідно з протоколами загальних зборів, за період з 01 березня 2019 року по 11 січня 2022 року, в розмірі 4048,74 грн. та застосування до правовідносин сторін статті 625 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 1 розділу II Статуту ОСББ „ ВІДРОДЖЕННЯ-28, метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Згідно п. 3 Статуту ОСББ «ВІДРОДЖЕННЯ-28» виключною компетенцією загальних зборів співвласників є визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників (а.с.51).

Рішенням загальних зборів ОСББ „ВІДРОДЖЕННЯ-28 від 16.02.2019 року був затверджений тариф на оплату платежів утримання будинку та прибудинкової території в сумі за 1 кв.м. житлової площі в розмірі 3.00 грн.

Рішенням загальних зборів ОСББ „ВІДРОДЖЕННЯ-28 від 22.02.2020 року був затверджений тариф на оплату платежів утримання будинку та прибудинкової території в сумі за 1 кв.м. житлової площі в розмірі 4.00 грн. (а.с.24-49).

Отже, загальними зборами ОСББ «ВІДРОДЖЕННЯ-28» встановлено вартість послуг з утримання будинку та прибудинкової території ОСББ «ВІДРОДЖЕННЯ-28», що узгоджується з приписами Закону України ст.4Закону України«Про об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку», який є спеціальним, та положеннями Статуту ОСББ «ВІДРОДЖЕННЯ-28», і на відповідача ОСОБА_2 , як співвласника, покладено обов`язок з виконання рішення загальних зборів та оплати вартості послуг з утримання будинку та прибудинкової території у визначеному розмірі.

Доводи апеляційної скарги про те, що докази, надані стороною позивача, є неналежними та виликають сумнів у своїй достовірності, зокрема, копії протоколів рішень загальних зборів щодо зміни тарифів є підробленими, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки копії долучених до справи доказів завірені належним чином та не викликають сумнів у їх достовірності.

Посилання ж в апеляційній скарзі на письмове повідомлення ОСОБА_3 про те, що він ніяких зборів не проводив, головою не обирався і підписи під протоколом і в протоколі не ставив, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки копія повідомленя ві імені ОСОБА_3 (а.с. 176) не відповідає критеріям належності, достатньості та допустимості доказів, встановлених статтями 77-80 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що за фактом підроблення документів, ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.05.2022 року, зобов`язано прокурора Нікопольської окружної прокуратури внести відомості до ЄРДР і розпочати досудове розслідування колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки, згідно відкритих даних Єдиного державного рєстру судових рішень, вазаною ухвалою зобов`язано прокурора Нікопольської окружної прокуратури внести заяву ОСОБА_2 від 03.05.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування, однак не вирішувалося питання щодо наявності або ж відсутності факту підроблення документів.

Крім того, слід зазначити, що рішення загальних зборів ОСББ „ВІДРОДЖЕННЯ-28 від 16.02.2019 року та від 22.02.2020 року є чинними та в судовому порядку недійсними не визнавалися, а тому є обов`язковими для виконання співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 .

Отже, відповідач, як власник квартири АДРЕСА_2 , зобов`язаний сплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком, виходячи з розмірів внесків, встановлених рішеннями загальних зборів ОСББ „ВІДРОДЖЕННЯ-28 від 16.02.2019 року та від 22.02.2020 року, натомість, останній, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, не надав доказів сплати таких внесків у повному обсязі.

Надаючи оцінку наявним розрахункам заборгованості за житлово-комунальні послуги, проведеним позивачем, перевіривши обґрунтованість та правильність нарахованої суми боргу суд встановив, що сума заборгованості за період з 01 березня 2019 року по 11 січня 2022 року розрахована вірно і складає 4048,74 гривень, що підтверджується наданими позивачем розрахунками, і вказане не спростовано відповідачем.

Згідно із ч. 2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідачі порушили грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно достатті 625 ЦК України, а тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 257,15 грн. та трьох відсотків річних за порушення виконання зобов`язання по сплаті грошових коштів у розмірі 130,37 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляд справи без належного повідомлення відповідача ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до частин другої-сьомої, дев`ятої статті 128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно п. п. 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є : день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК Украни учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_7 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 та саме цю адресу він заначив, як адресу свого проживання, у відзиві на позовну заяву (а.с. 91), на яку судом направлялися судові-повідомлення про призначення справи до розгляду, які повернулися до суду без вручення адресату із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 128, 136, 139), що вважається належним повідомленям про час та місце розгялду справи, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд відкрив провадженя у справі за зверненеям неуповноваженого представника та залучив до участі у справі представника ОСОБА_4 на підставі довіреності, яку видала Раєва В.С., тоді як останній не є адвокатом та не може бути представником юридичної особи у суді, колегією суддв відхиляються з наступних підстав.

Юридична особа, незалежно від порядку її створення, бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 58 ЦПК України).

Таким чином, юридична особа має право брати участь у справі на підставах самопредставництва або через представника.

Згідно з частиною 2ст. 15 ЦПК Українипредставництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

30 вересня 2016 року набрав чинностіЗакон України від 2 червня 2016 р. № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 Розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Тобто, починаючи з січня 2019 року тільки адвокат має право здійснювати представництво інтересів у судах усіх інстанцій.

Разом з тим, частиною 4ст. 131-2 Конституції Українипередбачено, що Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Частиною 2 статті 60 ЦПК України визначено, що під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених устатті 61цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6ст. 19 ЦПК Українидля цілей цьогоКодексумалозначними справами є справи: у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, віднесення справи до категорії малозначних врегульовано законом.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (ч. 9ст. 19 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 176 ЦПК Україниціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.

Ціна позову у цій справі становить 4426,26 грн., що, станом на 01 січня 2022 року, не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до закону, виходячи із ціни позову.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про обов`язкову участь у справі адвоката, як представника ОСББ „ВІДРОДЖЕННЯ-28, є помилковим.

Справа є малозначною, а тому представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і уповноважена на представництво юридичною особою, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 58 ЦПК України.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ОСББ "ВІДРОДЖЕННЯ-28" без довіреності єкерівник ОСББ «ВІДРОДЖЕННЯ-28» - Раєва В.С. (а.с. 86), а тому остання наділена повноваженнями на звернення до суду з позовом від імені ОСББ «ВІДРОДЖЕННЯ-28» у порядку самопредставництва.

В силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 ЦПК України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції допустив до участі у справі представника ОСББ «ВІДРОДЖЕННЯ-28» Комлика О.М., який діє на підставі довіреності підписаної уповноваженої на це особою (а.с. 129), а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та суперечать матеріалам справи.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 26 квітня 2023 року.

Головуючий:

Судді: