Постанова

від 20.04.2023 по справі 2-143/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2234/23

Справа № 2-143/06

Головуючий у першій інстанції Нікітіна С.Й

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2023 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 2-143/06

Номер провадження: 22-ц/813/2234/23

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач),

- суддів Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Власенко С.І.,

учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 ,

- відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Аврора»,

- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору 1) Державне підприємство «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова, 2) Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, 3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарфалла 7»,

- апелянт (особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси та обов`язки) Заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави, в особі Міністерства охорони здоров`я України,

розглянув увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Аврора»,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору Державнепідприємство «Спеціалізований(спеціальний)клінічний санаторійімені В.П.Чкалова,Товариство зобмеженою відповідальністю«Фарфалла-7»,про вселення,зустрічним позовомТовариства зобмеженою відповідальністю«Аврора» до ОСОБА_1 ,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору Державнепідприємство «Спеціалізований(спеціальний)клінічний санаторійімені В.П.Чкалова,Комунальне підприємство«Одеське міськебюро технічноїінвентаризації» Одеськоїміської ради,Товариство зобмеженою відповідальністю«Фарфалла-7»,про визнаннянедійсним договорусуборенди тавизнання прававласності, за апеляційною скаргою Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави, в особі Міністерства охорони здоров`я України, до якої приєдналося Державне підприємство «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Нікітіної С.Й. 27 січня 2006 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить вселити ОСОБА_1 у двоповерхову будівлю літнього кінотеатру, що розташований за адресою - АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що 31.08.2005 року між ним та ПКФ ТОВ «Аврора» був укладений договір суборенди приміщення двоповерхового літнього кінотеатру, що розташований за адресою - АДРЕСА_1 (далі Договір суборенди). Мета використання під офіс. Відповідно п. 2.1. Договору суборенди, суборендар вступає у володіння приміщенням одночасно з підписанням Договору суборенди.

Разом з тим, на час звернення до суду позивач не може використовувати правомірно орендоване приміщення, тому що відповідач заважає такому використанню (Т. 1, а. с. 6).

Позиція сторін в суді першої інстанції

Виробничо-комерційна фірма «Аврора», не визнавши первісний позов, звернулась до суду із вищезазначеною зустрічною позовною заявою, в якій просить: 1) визнати недійним договір суборенди від 31 серпня 2005, укладений між ТОВ «Аврора» та ОСОБА_1 ; 2) визнати право власності виробничо-комерційної фірми «Аврора» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на будівлю пристрою літнього кінотеатру, що розташований за адресою - м. Одеса, Французький бульвар 85, загальною площею - 241,1 кв. м.; 3) зобов`язати МБТІ та РОН м. Одеси зареєструвати право власності виробничо-комерційної фірми «Аврора» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на будівлю пристрою літнього кінотеатру, що розташований за адресою - м. Одеса, Французький бульвар 85, загальною площею - 241,1 кв. м..

Виробничо-комерційна фірма «Аврора» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю обґрунтовує свої зустрічні вимоги тим, що згідно із договором оренди нежитлового приміщення від 23.07.1996 року, санаторій ім. Чкалова передав в оренду ЗАТ «Одеспетрол Інкорпорейшн» будівлю літнього кінотеатру за адресою - м. Одеса, Французький бульвар, 85.

Об`єкт оренди довгий час знаходився у непридатному для використання стані, доказом чого є технічний висновок інституту «Одесагропроект». За замовою ЗАТ «Одеспетрол Інкорпорейшн», був розроблений проект реконструкції літнього кінотеатру під адміністративний будинок. Замова на реконструкцію була затверджена головним лікарем санаторію ім. Чкалова. Будівельні роботи велися за згодою санаторію ім. Чкалова, а також Міністерства охорони здоров`я України.

Згідно проекту реконструкція об`єкту була зроблена за рахунок ЗАТ «Одеспетрол Інкорпорейшн».

За договором оренди ЗАТ «Одеспетрол інкорпорейшн», як орендар, здійснило капітальний ремонт орендованого приміщення. Об`єм виконаних робіт підтверджується актом виконаних робіт за січень, лютий, березень 1998 року.

03.03.1999 р. між санаторієм ім. Чкалова та ПКФ «Аврора» був укладений договір оренди на приміщення, які раніше були реконструйовані ЗАТ «Одеспетрол Інкорпорейшн».

08.07.1999 р. між ЗАТ «Одеспетрол Інкорпорейшн» та ПКФ «Аврора» був укладений договір цесії, згідно якого до ПКФ «Аврора» перейшло право вимоги боргу санаторію ім. Чкалова у зв`язку із проведенням реконструкції.

08.07.1999 р. ЗАТ «Одеспетрол Інкорпорейшн» за актом приймання-передачі передало ПКФ «Аврора» ряд цінностей, у тому числі і прибудову до літнього кінотеатру.

Прибудова до літнього кінотеатру, площею - 241,1 кв. м., не знаходиться ані на балансі ПКФ «Аврора», ані на балансі санаторію ім. Чкалова (Т. 1, а. с. 11 - 12).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2006 року відмовлено у задоволенні вищевказаного первісного позову ОСОБА_1 .

Задоволено вищевказані зустрічні позовні вимоги виробничо-комерційної фірми «Аврора» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

Визнано недійним договір суборенди від 31 серпня 2005, укладений між ПКФ «Аврора» та ОСОБА_1 , на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України, як такий, що суперечить вимогам цивільного законодавства України.

Визнано право власності виробничо-комерційної фірми «Аврора» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (код 30281742) на будівлю пристрою літнього кінотеатру, що розташований за адресою - м. Одеса, Французький бульвар 85, загальною площею - 241,1 кв. м., згідно технічного паспорту.

Зобов`язано МБТІ та РОН м. Одеси зареєструвати право власності виробничо-комерційної фірми «Аврора» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на будівлю пристрою літнього кінотеатру, що розташований за адресою - м. Одеса, Французький бульвар 85, загальною площею - 241,1 кв. м., згідно технічного паспорту.

Рішення суду мотивовано тим, що суборендар не виконав умов оплати, тому не має права на вселення до приміщень, а орендар має право на розірвання договору в односторонньому порядку. Додатково суд відзначив, що договір суборенди передбачає передачу у користування ОСОБА_1 приміщення, площею - 587,67 кв. м., з яких - 346,57 кв. м. належить санаторію ім. Чкалова. Це означає, що договір суборенди у частині - 346,57 кв. м. повинен був бути узгоджений із основним орендодавцем, згідно ст. 774 ЦК України. Таким чином, договір суборенди від 31 серпня 2005 року не відповідає чинному цивільному законодавству України та має бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України, як такий, що суперечить вимогам цивільного законодавства України. За таких умов вселення ОСОБА_1 до приміщення двоповерхової будівлі літнього кінотеатру, розташованого за адресою - м. Одеса, вул. Французький бульвар 85, неможливе.

У свою чергу 23.07.1996 року між санаторієм ім. Чкалова та ЗАТ «Одеспетрол Інкорпорейшн» був укладений договір оренди нежитлового приміщення, згідно якого санаторій ім. Чкалова передав в оренду ЗАТ «Одеспетрол Інкорпорейшн» будівлю літнього кінотеатру за адресою - м. Одеса, Французький бульвар, 85.

Об`єкт оренди довгий час знаходився у непридатному для використання стані, доказом чого є технічний висновок інституту «Одесагропроект». Реконструкція об`єкту була зроблена за рахунок ЗАТ «Одеспетрол Інкорпорейшн», з дозволу санаторію ім. Чкалова та Міністерства охорони здоров`я.

03.03.1999 р. між санаторієм ім. Чкалова та ПКФ «Аврора» був укладений договір оренди на приміщення, які раніше були реконструйовані ЗАТ «Одеспетрол Інкорпорейшн».

08.07.1999 р. між ЗАТ «Одеспетрол Інкорпорейшн» та ПКФ «Аврора» був укладений договір цесії, згідно якого до ПКФ «Аврора» перейшло право вимоги боргу санаторію ім. Чкалова.

08.07.1999 р. ЗАТ «Одеспетрол Інкорпорейшн» за актом приймання-передачі передав ПКФ «Аврора» ряд цінностей, у тому числі і пристрій до літнього кінотеатру.

Пристрій до літнього кінотеатру, площею - 241,1 кв. м., не знаходиться ані на балансі ПКФ «Аврора», ані на балансі санаторію ім. Чкалова (Т. 1, а. с. 72 - 75).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави, в особі Міністерства охорони здоров`я України, просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2006 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що: 1) судом першої інстанції при розгляді справи було встановлено, що майно, на яке визнається право власності, є державним майном та передавалось відповідачу лише у користування, однак не було залучено до участі у справі Міністерство охорони здоров`я України; 2) судом першої інстанції при вирішенні питання про прийняття до провадження та прийняття рішення про задоволення вимог фактично між двома юридичними особами (ВКФ «Аврора у вигляді ТОВ та санаторієм ім. В.П. Чкалова) про визнання права власності на державне майно, порушені 15 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення; 3) судом першої інстанції прийнято рішення про визнання права власності на будівлю прибудови літнього кінотеатру, загальною площею - 241,1 кв. м., за адресою - АДРЕСА_1 без залучення до участі належного власника спірного майна - Міністерства охорони здоров`я України; 4) в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження права власності ОСОБА_1 на спірне майно державної власності, а наявний тільки один договір оренди державного майна від 03.03.1999 р., предметом якого було передача в оренду ПКФ «Аврора» у вигляді ТОВ у користування двоповерхової будівлі літнього кінотеатру, площею - 587,7 кв. м., який укладений на підставі Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 23.12.1997 року; 5) договір оренди державного майна не надає підстави суду визнавати за орендарем право приватної власності на нього, оскільки існувала процедура викупу державного майна, яка виключає таку підставу, як рішення суду; 6) Міністерство охорони здоров`я України листом № 12-03/27737/2-21 від 22.09.2021 повідомило прокуратуру про те, що об`єкт нерухомого майна літній кінотеатр, обліковуються на балансі державної установи «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В. П. Чкалова», відноситься до сфери управління МОЗ України та є власністю держави (Т. 1, а. с. 84 93).

Виходячи з доводів вищевказаної апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині задоволення зустрічних позовних вимог ВКФ «Аврора» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про визнання за вказаним товариством права власності на спірне приміщення прибудови до літнього кінотеатру та зобов`язання МБТІта РОНм.Одеси зареєструватиправо власностівиробничо-комерційноїфірми «Аврора»у виглядітовариства зобмеженою відповідальністюнаспірне приміщення прибудови до літнього кінотеатру.

Позиція сторін в суді апеляційної інстанції

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2006 року скасувати, та закрити провадження у справі у зв`язку з неналежним позивачем за первісним позовом та неналежним відповідачем за зустріним позовом.

ОСОБА_1 вказує на те, що про зазначену справу та рішення суду першої інстанції йому стало відомо тільки після отримання апеляційної скарги.

Особисто ОСОБА_1 ніколи не був учасником даного судового процесу в Приморському суді м. Одеси, ніколи не підписував ніяких документів з даного приводу, не подавав до суду позовну заяву та або заперечення на зустрічний позов. Суборендатором спірного приміщення також ніколи не був, не працював у спірному приміщенні і не знає, кому саме була вигідна шахрайська схема, і хто саме міг підступно скористатись його ім`ям та анкетними даними (Т. 1, а. с. 189 - 190).

Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України подало заяву про приєднання до апеляційної скаргизаступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави, в особі Міністерства охорони здоров`я України, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2006 року.

Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України вважає, що рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України вказує на те, що: 1) судом першої інстанції не було встановлено реального власника спірного майна, яким є МОЗ України, тобто суд першої інстанції вирішив долю нерухомого майна без участі його власника; 2) судом першої інстанції не направлявся запит до КП «БТІ та РОН» Одеської міської ради з метою отримання відомостей про реєстрацію права власності на будівлю кінотеатру, що розташований за адресою - м. Одеса, Французький бульвар, 85. Сторонами у справі також не надавались докази того, що на балансі ДЗ ССКС ім. В.П. Чкалова МОЗ України не числиться літній кінотеатр, що розташований за адресою - м. Одеса, Французький бульвар, 85; 3) судом першої інстанції не з`ясовано підстав, за яких ВКФ «Аврора» може претендувати на оформлення у власність нерухомого майна, ремонтні роботи на якому нібито проводились іншою юридичною особою; 4) судом першої інстанції не встановлено правову природу договору цесії й підстави виникнення зобов`язання у Санаторію згідно такого договору; 5) судом першої інстанції не з`ясовано обставин передання в суборенду спірного нерухомого майна (Т. 1, а. с. 199 - 203 зворотна сторона).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аврора», Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарфалла 7» не скористались правом надання пояснень на апеляційну скаргу. Пояснення на апеляційну скаргу не надійшли.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.12.2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави, в особі Міністерства охорони здоров`я України, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2006 року, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (Т. 1, а. с. 137 137 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року було залишено без руху апеляційну скаргу заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави, в особі Міністерства охорони здоров`я України, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2006 року (Т. 1, а. с. 143 144).

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано до суду заяву, якою усунуто зазначені в ухвалі недоліки.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.01.2022 року поновлено Приморській окружній прокуратурі м. Одеси строк апеляційного оскарження рішення та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приморської окружної прокуратури м. Одеси, поданої в інтересах держави, в особі Міністерства охорони здоров`я України, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2006 року (Т. 1, а. с. 170 171).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.01.2022 року справу призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 1, а. с. 172).

21.02.2022 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу (Т. 1, а. с. 189 190).

22 квітня 2022 року Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України звернулось до суду із заявою про приєднання до апеляційної скарги заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави, в особі Міністерства охорони здоров`я України, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2006 року (Т. 1, а. с. 199 203).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.04.2022 року прийнято заяву Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України про приєднання до апеляційної скарги заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави, в особі Міністерства охорони здоров`я України, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2006 року (Т. 1, а. с. 225 225 зворотна сторона).

20.05.2022 року адвокат Хаджи Ірина Дмитрівна, діюча від імені Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України, звернулась до суду із клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення Одеського апеляційного суду з використанням власних технічних засобів (Т. 1, а. с. 230 231).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.05.2022 року задоволено клопотання адвоката Хаджи Ірини Дмитрівни, діючої від імені Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (Т. 1, а. с. 237 - 238).

Ухвалою Одеськогоапеляційного судувід 26.05.2022року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРФАЛЛА 7» (Т. 2, а. с. 10 - 12 зворотна сторона).

24 жовтня 2022 року від заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси надійшла заява про забезпечення позову (Т. 2, а. с. 25 - 30).

Ухвалою Одеськогоапеляційного судувід 26.10.2022року накладено арешт на нежитлову будівлю, площею - 241,1 кв. м., яка розташована за адресою - м. Одеса, Французький бульвар, 85 Ж, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1414299751101 (Т. 2, а. с. 37 - 40).

27 жовтня 2022 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшло клопотання від Міністерства охорони здоров`я України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Заявник просить доручити проведення відеоконференції Вищому антикорупційному суду (Т. 2, а. с. 54 - 55).

Ухвалою Одеськогоапеляційного судувід 31.10.2022року доручено Вищому антикорупційному суду забезпечити проведення відеоконференції з Одеським апеляційним судом 03 листопада 2022 року о 14 годин 00 хвилин (Т. 2, а. с. 38 38 зворотна сторона).

Ухвалою Одеськогоапеляційного судувід 04.11.2022року доручено Вищому антикорупційному суду забезпечити проведення відеоконференції з Одеським апеляційним судом02 березня 2023 року о 15 годин 00 хвилин (Т. 2, а. с. 71 - 71 зворотна сторона).

08.02.2023 на адресу суду надійшло клопотання від заступника керівника Одеської обласної прокуратури про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення Одеського апеляційного суду з використанням власних технічних засобів (Т. 2, а. с. 85-86)

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.02.2023 року задоволено клопотання заступника керівника Одеської обласної прокуратурипро участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке призначено на02 березня 2023 року о 15:00 год. (Т. 2, а. с. 94 - 95).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.02.2023 року задоволено клопотання адвоката Хаджи І.Д., діючої від імені Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова»,про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке призначено на02 березня 2023 року о 15:00 год.(Т. 2, а. с. 100 - 101).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.02.2023 року у задоволенні клопотання КП «БТІ» Одеської міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено (Т. 2, а. с. 106 - 107).

02.03.2023 року від адвоката Хаджи І.Д., діючої від імені Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова», надійшло клопотання про долучення доказів (Т. 2, а. с. 113 - 115).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.03.2023 року доручено Вищому антикорупційному суду забезпечити проведення відеоконференції з Одеським апеляційним судом 20.04.2023 року о 14:15год. (Т. 2, а. с. 142 - 142 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року задоволено клопотання адвоката Хаджи І.Д., діючої від імені Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова»,про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції адвокат Хаджи І.Д., діюча від імені Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова», просила апеляційну скаргу задовольнити.

Прокурор Ейсмонт С.О. у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Рішення першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник КП «БТІ» Одеської міської ради - Білоус Л.П. у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, багаторазове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляду справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи,які прийнялиучасть усудовому засіданні,обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави, в особі Міністерства охорони здоров`я України, до якої приєднавсяДержавний заклад «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

11.07.1997 року Міністерство охорони здоров`я України листом повідомило Санаторій ім. Чкалова про те, що Міністерство не заперечує проти реконструкції та прибудови літнього кінотеатру санаторію, за рахунок коштів фірми «Одеспетролінкопорейшен», яка орендує приміщення (Т. 1, а. с. 37).

Відповідно до листа Міністерства охорони здоров`я України від 01.09.1997 року, останнє розглянуло проект договору щодо укладання майнового найму і не заперечує проти передачі в тимчасове користування ЗАО «Одеспетрол інкопорейшен», терміном на 5 років, нежилого приміщення частини літнього кінотеатру (без критого залу), за адресою м. Одеса, Французький бульвар 85 (Т. 1, а. с. 38).

03.03.1999 року між санаторієм ім. Чкалова та ПКФ «Аврора» був укладений договір оренди на приміщення, які раніше були реконструйовані ЗАТ «Одеспетрол Інкорпорейшн» (Т. 1, а. с. 45 - 47).

08.1998 року між ЗАТ «Одеспетрол Інкорпорейшн» та ПКФ «Аврора» був укладений договір цесії, згідно якого до ПКФ «Аврора» перейшло право вимоги боргу санаторію ім. Чкалова (Т. 1, а. с. 43).

08.07.1999 року ЗАТ «Одеспетрол Інкорпорейшн» за актом приймання-передачі передало ПКФ «Аврора» ряд цінностей, у тому числі і прибудова до літнього кінотеатру (Т. 1, а. с. 44).

28.03.2005 року Міністерство охорони здоров`я України дозолило санаторію ім. Чкалова продовжити договір оренди нежитлових приміщень терміном на один рік, у тому числі з ПКФ «Аврора», загальною площею - 587,67 кв. м. (Т. 1, а. с. 36).

31.08.2005 року між ПКФ «Аврора» та ОСОБА_1 було укладено договір суборенди нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 (Т. 1, а. с. 7 - 9).

За договором купівлі-продажу від 06.04.2007 року ВКФ «Аврора» передало право власності на спірне нежитлове приміщення ТОВ «Золотий вік «ЛТД». В подальшому ТОВ «Золотий вік «ЛТД» на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 27.08.2008 року на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 06 червня 2008 року за №841, змінило адресу приміщення та зареєструвало право власності на нежитлове приміщення літера «А», площею - 241,1 кв. м., з адресою знаходження - АДРЕСА_1 .

ТОВ «Золотий вік ЛТД» за договором купівлі-продажу від 29.08.2012 року продало вищевказане приміщення ОСОБА_2 , договір зареєстрований в КП «БТІ» кн 114 неж-137 від 19.09.2012 року.

ОСОБА_2 помер, у спадщину вступив його син - ОСОБА_3 , який передав дане приміщення до Статутного капіталу ТОВ «ФАРФАЛЛА 7», код ЄДРПОУ - 42812018.

Міністерство охорони здоров`я України листом № 12-03/27737/2-21 від 22.09.2021 повідомило прокуратуру про те, що об`єкт нерухомого майна - літній кінотеатр, обліковується балансі державної установи «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова» та відноситься до сфери управління МОЗ України і є власністю держави.

Право державної власності Міністерства охорони здоров`я України на спірне майно підтверджується формою № 2-б про відомості нерухомого державного майна ДУ «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова» станом на 01.01.2018, де у пункті 1.4 зазначено - літній кінотеатр, площею - 587,7 кв. м., за адресою - АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорту від 16.03.2009 р., виданого КП «ОМБТІ та РОН» на ім`я Міністерства охорони здоров`я України, площа нежилої будівлі літнього кінотеатру за адресою - м. Одеса, Французький бульвар, 85 складає - 575,1 кв. м., куди входить і спірна прибудова до літнього кінотеатру, площею - 241,1 кв. м..

По справі виникли правовідносини щодо визнання права власності, захисту права власності.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині в частині задоволення зустрічних позовних вимог ВКФ «Аврора» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про визнання за вказаним товариством права власності на спірне приміщення прибудови до літнього кінотеатру та зобов`язання МБТІта РОНм.Одеси зареєструватиправо власностівиробничо-комерційноїфірми «Аврора»у виглядітовариства зобмеженою відповідальністюнаспірне приміщення прибудови до літнього кінотеатру, тому законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в ішій частині в апеляційному порядку не переглядається.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані учасниками справи письмові докази й наведені ними доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в оскарженій частині рішення.

Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі та заяві про приєднання до апеляційної скарги

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення.

Як указує Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, § 230).

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише формальним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»(De Geouffre de la Pradelle v. France, заява № 12964/87, § 28).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30ЦПК Україниу редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 32 ЦПК Україниу редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою (частина друга статті 118 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача(частина перша статті 33ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.Натомість,встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державне підприємство «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова» про вселення.

Також у грудні 2005 року Виробничо-комерційна фірма «Аврора» звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору суборенди та визнання права власності.

Предметом спору у вказаних позовних заявах є - нежитлова будівля прибудови до літнього кінотеатру, який розташована за адресою - АДРЕСА_1 .

Колегією суддів встановлено, що Міністерство охорони здоров`я України листом № 12-03/27737/2-21 від 22.09.2021 повідомило прокуратуру про те, що об`єкт нерухомого майна - літній кінотеатр, обліковується на балансі державної установи на «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова» та відноситься до сфери управління МОЗ України і є власністю держави.

Право державноївласності Міністерстваохорони здоров`яУкраїни наспірне майнопідтверджується формою№ 2-бпро відомостінерухомого державногомайна ДУ«Спеціалізований (спеціальний)клінічний санаторійімені В.П.Чкалова» станомна 01.01.2018,де упункті 1.4зазначено -літній кінотеатр, площею 587,7 кв. м., за адресою - АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорту від 16.03.2009 р., виданого КП «ОМБТІ та РОН» на ім`я Міністерства охорони здоров`я України, площа нежилої будівлі літнього кінотеатру за адресою - м. Одеса, Французький бульвар, 85 складає - 575,1 кв. м., куди входить і прибудова до літнього кінотеатру, площею - 241,1 кв. м..

Отже, за встановлених колегією суддів обставин рішення суду першої інстанції у цій справі в частині визнання права власності є таким, що стосується прав, свобод, інтересів та обов`язків Міністерства охорони здоров`я України, і такий спір не може бути вирішено без його участі.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки у даній справі неналежний суб`єктний склад учасників справи, а саме - незалучення

Міністерства охорони здоров`я України, як власника спірного майна, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову ТОВ «Аврора».

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави, в особі Міністерства охорони здоров`я України, до якої приєднавсяДержавний заклад «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України, є доведеними, а тому її треба задовольнити.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Ураховуючи, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення останнім вищезазначених норм матеріального та процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи в оскарженій частині, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ВКФ «Аврора» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про визнання за вказаним товариством права власності на спірне приміщення прибудови до літнього кінотеатру та зобов`язання МБТІта РОНм.Одеси зареєструватиправо власностівиробничо-комерційноїфірми «Аврора»у виглядітовариства зобмеженою відповідальністюнаспірне приміщення прибудови до літнього кінотеатру за вищевказаного обґрунтування.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора» на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 25,50 грн.. Також підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора» на користь Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України судовий збір у розмірі 25,50 грн..

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргузаступника керівникаПриморської окружноїпрокуратури м.Одеси вінтересах державив особіМіністерства охорониздоров`яУкраїни,до якоїприєднавсяДержавний заклад«Спеціалізований (спеціальний)клінічний санаторійім.В.П.Чкалова» Міністерстваохорони здоров`яУкраїни задовольнити.

Рішення Приморського районногосуду м.Одеси від27січня 2006року вчастині задоволенняпозовних вимогвиробничо-комерційноїфірми «Аврора» скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Державне підприємство «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені В.П. Чкалова, Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», про визнання недійсним договору суборенди та визнання права власності відмовити.

Здійснити перерозподіл судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора» (ЄДРПОУ 30281742) на користь Одеської обласної прокуратури (адреса 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; ЄДРПОУ 03528552; рахунок UA808201720343100002000000564; банк отримувача ДКСУ у м. Києві; МФО 820172, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір у розмірі 25,50 грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аврора» (ЄДРПОУ 30281742) на користь Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій ім. В.П. Чкалова» Міністерства охорони здоров`я України (адреса 65084, м. Одеса, Французький бульвар, 85; ЄДРПОУ 01982181) судовий збір у розмірі 25,50 грн...

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 26 квітня 2023 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: О. В. Князюк

О. М. Таварткіладзе