Рішення

від 18.04.2023 по справі 120/10896/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 квітня 2023 р. Справа № 120/10896/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,

за участю:

секретаря судового засідання: Коломієць М.А.,

представника позивача:Українець Л.І.,

представника відповідача:Кутакова П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відеоконференції, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнашківський гранкар`єр" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнашківський гранкар`єр" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю наказу Державної служби геології та надр України від 25 липня 2022 року № 255 щодо відмови у наданні ТОВ "Юнашківський гранкар`єр" спеціального дозволу на користування надрами.

Ухвалою від 29.12.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

24.01.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки заява та додані до неї документи не відповідають вимогам Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року №615 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №124).

Також зазначили, що заяви з доданими до них документами від 20.05.2020 року та від 18.06.2020 року було повернуто із зауваженнями, які не були враховані ТОВ "Юнашківський гранкар`єр" після попереднього повернення.

Щодо зобов`язання Державної служби геології та надр України видати спеціальний дозвіл на користування надрами, то вказали, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження стосовно вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

27.01.2023 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому остання вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки оскаржуваний наказ не містить вказівки на передбачену чинним законодавством підставу для прийняття рішення про відмову у наданні спеціального дозволу.

Ухвалою суду від 24.03.2023 року розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.

11.04.2023 року представником позивача надано заперечення щодо посилань відповідача на необхідність застосування позиції Верховного Суду, сформованої у постанові від 31 березня 2021 року у справі 803/1541/16 у яких зазначено наступне.

Верховний Суд у постанові №120/7657/20-а від 09.11.2022 року вказав на нерозповсюдження правової позиції у справі №803/1541/16 до відносин щодо надання ТОВ "Юнашківський гранкар`єр" спеціального дозволу на користування надрами, оскільки обставини справи №803/1541/16 стосувались надання спеціального дозволу на підставі правової норми, яка на момент прийняття рішення втратила чинність, а правова норма, яка є підставою для звернення із заявою про надання дозволу ТОВ "Юнашківський гранкар`єр" є чинною.

Таким чином, Верховним Судом вже зроблено висновок щодо безпідставності застосування правової позиції зробленої у справі № 803/1541/16 до правовідносин щодо надання спеціального дозволу на користування надрами за заявою ТОВ "Юнашківський гранкар`єр".

12.04.2023 року до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи пояснень щодо документів доданих відповідачем до відзиву у якому вказано, що відповідач у даній справі не може обґрунтувати правомірність прийнятого ним рішення перетином координат, оскільки, за загальним правилом, правомірність акту індивідуальної дії не може обґрунтовуватись обставинами безпосередньо не зазначеними у ньому.

Зауважили, що обґрунтування відмови у наданні дозволу перетином координат із контуром іншого спеціального дозволу того ж самого заявника буде явним порушенням рівноваги між метою рішення та його негативними наслідками для ТОВ "Юнашківський гранкар`єр", а також виявом надмірного формалізму та недобросовісності з боку відповідача.

17.04.2023 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі у яких останній зазначив, що під час прийняття наказу від 25.07.2022 року №255 Державна служба геології та надр України керувалася висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №803/1541/16, згідно яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу, а не на час звернення з заявою.

Також, конкретизовано підстави якими керувався відповідач під час прийняття оскаржуваного наказу, а саме:

- станом на час розгляду заяви пройшло більше ніж три роки, що суперечить вимогам підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року №615 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №124);

- географічні координати, наведені в заяві від 18.06.2020 року перетинаються із спеціальним дозволом на користування надрами від 09.06.2006 року №3868 та заявою ТОВ "Юнашківський гранкар?єр" від 01.10.2020 №12260/02/11-20 щодо внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №3868.

У судовому засіданні 18.04.2023 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини які викладені в позовній заяві, відповіді на відзив, запереченнях щодо посилань відповідача на необхідність застосування позиції Верховного Суду, сформованої у постанові від 31 березня 2021 року у справі 803/1541/16 та клопотанні про долучення до матеріалів справи пояснень.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнашківський гранкар`єр" на підставі спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування мігматитів №3868, виданого 09 червня 2006 року, розробляє Юнашківське родовище мігматитів у Вінницькій області.

22 січня 2014 року ТОВ "Юнашківський гранкар`єр" з метою геологічного вивчення Південно-Східної ділянки Юнашківського родовища мігматитів отримало спеціальний дозвіл №4489 терміном дії до 22 січня 2019 року.

З 01 серпня 2017 року наказом Державної служби геології та надр України №5 від 11 січня 2017 року зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування мігматитів Юнашківського родовища №3868 від 09 червня 2006 року на підставі пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року №865.

На виконання вимог наказу №5 від 11 січня 2017 року ТОВ "Юнашківський гранкар`єр" звернулося до Державної служби геології та надр України із матеріалами на перереєстрацію робіт з "геологічного вивчення Південно-Східної ділянки" на "геолого-економічну оцінку Юнашківського родовища мігматитів та Юнашківського родовища Південно-Східної ділянки з метою об`єднання в один об`єкт надрокористування". Вказані зміни були зареєстровані Держгеонадрами від 23 травня 2017 року №323 та надано товариству примірник форми-3гр з відповідними відмітками-штампами.

За результатами проведених геологорозвідувальних робіт колегією Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України складено протокол №4107 від 11 жовтня 2017 року, яким затверджено запаси мігматитів Юнашківського родовища включно із запасами мігматитів Південно-Східної ділянки Юнашківського родовища, а саме: в межах площі спеціального дозволу №3868 від 09 червня 2006 року - 728.5 тисяч метрів кубічних та в межах спеціального дозволу на користування надрами №4489 від 22 січня 2014 року - 1227.8 тисяч метрів кубічних. Також цим протоколом визнано доцільним об`єднання суміжних ділянок надр спеціальних дозволів №3868 і №4489 в єдиний об`єкт надрокористування - Юнашківське родовище мігматитів.

Зазначений протокол розглянуто та схвалено рішенням Державної служби геології та надр України №71 від 27 грудня 2017 року, про що повідомлено товариство листом Державної комісії України по запасах корисних копалин від 18 січня 2018 року.

Після затвердження запасів спеціальний дозвіл на геологічне вивчення Південно-Східної ділянки Юнашківського родовища №4489 анульований як такий, мета якого виконана.

У подальшому, з метою отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону позивачем подано до Державної служби геології та надр України заяву від 20 травня 2020 року вих. №20/05-2020.

Проте, за результатами розгляду такої заяви Державна служба геології та надр України листом від 01 червня 2020 року вих. №8135/01/11-20 повернула заявникові подану заяву разом із документами, що подавалися, у зв`язку із тим, що товариством подано заяву щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування мігматитів Південно-Східної ділянки Юнашківського родовища у Вінницькій області, що не відповідає протоколу №4107 від 11 жовтня 2017 року засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України.

Згодом, 18 червня 2020 року позивач знову звернувся до відповідача із заявою вих. №10/06-2020 про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування корисних копалин загальнодержавного значення мігматитів Південно-Східної ділянки Юнашківського родовища, розташованої на відстані 0,5 км на південь від с. Юнашки Погребищенського району.

Листом від 30 червня 2020 року вих. №9709/01/11-20 відповідач повернув товариству подану заяву разом із документами, що подавалися, з посиланням на те, що товариством подано заяву щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування мігматитів Південно-Східної ділянки Юнашківського родовища у Вінницькій області, що не відповідає протоколу №4107 від 11 жовтня 2017 року засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України. Окрім того, у згаданому протоколі не визначено кількість запасів корисної копалини на Південно-Східній ділянці Юнашківського родовища.

Не погодившись із такими діями Державної служби геології та надр України, вважаючи, що відповідач безпідставно повернув заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами від 20 травня 2020 року та 18 червня 2020 року, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року по справі №120/7657/20-а позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнашківський гранкар`єр" задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної служби геології та надр України щодо повернення заяв на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнашківський гранкар`єр" 20 травня 2020 року та 18 червня 2020 року, із поданими документами. Зобов`язано Державну службу геології та надр України повторно розглянути заяви на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнашківський гранкар`єр" 20 травня 2020 року та 18 червня 2020 року.

19 липня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнашківський гранкар`єр" звернулось до Державної служби геології та надр України із листом з змісту якого вбачається, що заяви на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, які подані ТОВ "Юнашківський гранкар`єр" 20 травня 2020 року та 18 червня 2020 року є ідентичними за виключенням того, що в заяві від 18 червня 2020 року уточнено координати кутових точок родовища, у зв`язку з чим просили розглянути саме заяву від 18 червня 2020 року.

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду №120/7657/20-а від 22 квітня 2021 року, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року та постановою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року, Державною службою геології та надр України прийнято наказ №255 від 25 липня 2022 року про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку із невідповідністю поданої заяви та доданих до неї документів вимогам Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року №615 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №124).

Представник позивача зазначила, що в оскаржуваному наказі, а також в супровідному листі до нього, відсутні будь-які посилання на те, у чому саме полягає невідповідність заяви та доданих до неї документів вимогам Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року №615 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №124).

На її переконання, не зазначення таких відомостей у наказі №255 від 25 липня 2022 року та доданих документах позбавляє Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнашківський гранкар`єр" можливості доопрацювати подані документи або оскаржити такі дії, а тому звернулась до відповідача із адвокатським запитом №15/2022 від 07 вересня 2022 року у якому просила надати інформацію у чому саме полягає невідповідність заяви №10/06-2020 від 18.06.2020 року та доданих до неї документів вимогам Порядку надання спеціальних дозволів нa користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року №615 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №124).

У відповідь на вказаний адвокатський запит, Державна служба геології та надр України повідомила, що заяви з доданими до них документами від 20.05.2020 року та від 18.06.2020 року було повернуто позивачу із зауваженнями, які не були враховані підприємством після попереднього повернення.

Додатково вказано, що надання офіційних тлумачень нормативних положень законодавчих актів з метою встановлення їх однозначного та правильного розуміння і застосування на всій території держави та надання офіційних роз`яснень таких положень виходить за межі повноважень Державної служби геології та надр України, що діє відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 року №1174.

Згідно із наказом Державної служби геології та надр України від 25 липня 2022 року № 255, відмовляючи Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнашківський гранкар`єр" у наданні спеціального дозволу на користування надрами, посадові особи відповідача вказали, що заява та додані до неї документи не відповідають вимогам Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року №615 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №124).

Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнашківський гранкар`єр" звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 3 Кодексу України про надра визначено, що гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

За приписами частини першої статті 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Статтею 16 Кодексу України про надра, зокрема, визначено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України врегульовано Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615 (далі - Порядок №615)(в редакції чинній на момент звернення із заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону від 18 червня 2020 року).

Відповідно до пункту 2 Порядку №615 дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, Держгеонадрами, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

Підпунктом 1 пункту 8 Порядку №615 визначено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів.

Для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає органові з питань надання дозволу заяву разом з документами, зазначеними у додатку 1, у паперовій та електронній формі. Разом із заявою подаються дві копії заяви та доданих до неї документів. У заяві зазначаються назва ділянки надр, її місцезнаходження відповідно до адміністративно-територіального устрою України (область, район, населений пункт, прив`язка на місцевості), географічні координати ділянки надр, вид корисних копалин, вид користування надрами, строк дії дозволу, відомості про заявника (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта такої особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), інформація для здійснення зв`язку із заявником (номер телефону, адреса електронної пошти), а також підстава для надання дозволу згідно з пунктом 8 цього Порядку (абзац 19 пункту 8 Порядку №615).

Рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається органом з питань надання дозволу відповідно до даних, зазначених у заяві про отримання дозволу, та документів, зазначених у додатку 1, протягом 30 календарних днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку, та пропозицій Мінекоенерго, передбачених пунктом 25 цього Порядку. Інформація про предмет зазначеного рішення розміщується на офіційному веб-сайті органу з питань надання дозволу протягом п`яти робочих днів з дня його прийняття.

Згідно з пунктом 19 Порядку № 615 підставами для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу є: подання заявником документів не в повному обсязі; виявлення у поданих документах недостовірних даних; невідповідність документів, поданих заявником, вимогам пункту 8 цього Порядку; наявність інформації від правоохоронних органів та суб`єктів фінансового моніторингу, що заявник здійснює фінансування тероризму в Україні; відмова органів, зазначених в абзацах другому та третьому пункту 9 цього Порядку, у погодженні надання надр у користування; наявність зауважень Мінекоенерго щодо надання дозволу відповідно до природоохоронного законодавства, передбачених пунктом 24 цього Порядку.

У разі відмови в наданні, продовженні строку дії, переоформленні дозволу або внесенні змін до нього документи повертаються в повному обсязі заявникові (пункт 20 Порядку №615).

Відповідно до пункту 24 Порядку №615 про надання, продовження строку дії, зупинення дії, поновлення дії, переоформлення, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження.

Водночас, згідно з абзацами 6 та 7 пункту 24 Порядку №615 наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про надання, переоформлення, продовження строку дії, внесення змін до дозволу, зупинення дії, поновлення дії, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу розміщуються протягом п`яти робочих днів на офіційному веб-сайті відповідного органу.

Наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про надання, переоформлення, продовження строку дії, внесення змін до дозволу, зупинення дії, поновлення дії, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що Порядком №615 передбачено чіткий алгоритм дій Державної служби геології та надр України при прийнятті рішення про надання спеціального дозволу на користування надрами. Зокрема, за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами Держгеонадра, за наявності передбачених підстав, зобов`язана прийняти рішення про відмову у наданні спеціального дозволу, а за відсутності таких підстав - рішення про надання дозволу. При цьому, рішення приймається у формі наказу, у якому зазначаються підстави для його прийняття. У разі відмови у наданні спеціального дозволу саме наказ про таку відмову і може бути оскаржено в установленому законодавством порядку.

Приймаючи оскаржуваний наказ, відповідач як на його підставу зіслався на формулювання загального характеру: "невідповідність поданої заяви та доданих до неї документів вимогам Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року №615 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №124". Однак, в оскаржуваному наказі не вказано, в чому на думку відповідача, полягає така невідповідність.

Оцінюючи спірний наказ, суд керується нормами частини 2 статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у тому числі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд зазначає, що загальне формулювання "невідповідність поданої заяви та доданих до неї документів вимогам Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року №615 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №124" має бути розкрито у змісті наказу вказівкою на конкретні невідповідності вимогам Порядку.

Наведений висновок узгоджується із встановленими законом вимогами щодо "обґрунтованості рішення", що полягають в дослідженні суб`єктом владних повноважень усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у наказі. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо наказ прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в наказі.

Висновок узгоджується із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини", заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Виходячи із обставин встановлених у цій справі, відповідач принципу належного урядування як і вимог закону про повне обґрунтування власного наказу не дотримався. Зокрема оскаржуваний наказ обґрунтований лише із посиланням на загальні формулювання "про невідповідність поданої заяви та доданих до неї документів вимогам Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року №615" та не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання спеціального дозволу на користування надрами. Такі недоліки у діяльності відповідача перешкоджають позивачу у реалізації права на обґрунтування своєї незгоди із усіма аргументами відповідача та ефективне і швидке оскарження наказу.

Водночас, суд наголошує, що вичерпний перелік підстав, за наявності яких може бути відмовлено у наданні спеціального дозволу на користування надрами, визначено у пункті 19 Порядку № 615.

Із змісту оскаржуваного наказу не вбачається, що відмова є вмотивованою, адже відповідач при його обґрунтуванні обмежився виключно посиланням на реквізити нормативно-правового акту та не навів мотивів у чому полягає невідповідність поданих документів встановленим вимогам.

У судовому засіданні представник відповідача вказав, що підставою для винесення спірного наказу про відмову у наданні Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнашківський гранкар`єр" спеціального дозволу на користування надрами стало те, що станом на час розгляду заяви пройшло більше ніж три роки, що суперечить вимогам підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року №615 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №124).

Підпунктом 1 пункту 8 Порядку №615 (в редакції постанови № 124, чинній з 25.02.2020) було передбачено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів.

Тобто, підпунктом 1 пункту 8 Порядку №615, в редакції постанови № 124, було змінено правила надання спеціальних дозволів та встановлено єдину підставу для отримання дозволу на користування надрами без проведення аукціону, а саме, зацікавлений суб`єкт господарювання повинен був виконати дві вимоги:

а) на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснити геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку;

б) подати документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів.

Як уже встановлено судом, за результатами проведених геологорозвідувальних робіт колегією Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України складено протокол №4107 від 11 жовтня 2017 року, яким затверджено запаси мігматитів Юнашківського родовища включно із запасами мігматитів Південно-Східної ділянки Юнашківського родовища.

Зазначений протокол розглянуто та схвалено рішенням Державної служби геології та надр України №71 від 27 грудня 2017 року.

Із заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами позивач звернувся 18.06.2020 року, тобто в межах трьохрічного терміну після затвердження запасів, тому ним дотримано вимоги підпункту 1 пункту 8 Порядку №615.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 року по справі № 820/5348/17 де суд касаційної інстанції зазначив, що розпочатий процес реалізації права повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом юридичної (правової) визначеності.

Таким чином, спірні правовідносини розпочалися із поданням позивачем заяви відповідачу 18.06.2020 року і повинні були завершитись прийняттям наказу про задоволення такої заяви і надання спеціального дозволу або про відмову в його наданні.

У межах даної справи, спірні правовідносини виникли саме в межах здійснення адміністративної процедури, оскільки були направлені на отримання позивачем певного результату (надання йому спеціального дозволу на користування надрами) за наслідками звернення до відповідача як уповноваженого державою органу.

Отже, відмова у наданні спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону із підстав невідповідності документів Порядку № 615, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 124, не може вважатися правомірною, адже станом на час подання заявником заяви такі вимоги були дотримані.

При цьому, в межах спірних правовідносин мав місце повторний розгляд заяви позивача на виконання рішення суду в адміністративній справі №120/7657/20-а, а тому відповідач зобов`язаний був розглянути заяву позивача по суті у спосіб визначений Порядком №615 в редакції, яка діяла станом на дату подання заяви - 18.06.2020 року.

Також, суд звертає увагу, що поширення на спірні правовідносини в цій частині норм Порядку №615, які діяли саме на час прийняття наказу про відмову у наданні дозволу, за умови відсутності у них прямої вказівки про таке, суперечить принципу юридичної (правової) визначеності та свідчить про надання відповідачем на власний розсуд нормам цієї Постанови характеру ретроактивності та за відсутності для цього належних правових підстав.

Стосовно тверджень відповідача на необхідність застосування постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №803/1541/16, то слід зазначити, що Верховним Судом у постанові №120/7657/20-а від 09 листопада 2022 року уже відхилено такі доводи як безпідставні, оскільки у цій справі йдеться про надання спеціального дозволу на користування надрами з підстави, яка на момент прийняття рішення Держгеонадрами, була відсутня. Тоді як у справі, що розглядається, позивач просить надати дозвіл з підстави, передбаченої підпунктом 1 пункту 8 Порядку № 615 (надання дозволу без проведення аукціону на видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів), яка наразі діє.

Крім того, представник відповідача вказав, що заяви з доданими до них документами від 20.05.2020 року та від 18.06.2020 року було повернуто із зауваженнями, які не були враховані ТОВ "Юнашківський гранкар`єр" після попереднього повернення, а саме вони подані з метою видобування мігматитів Південно-Східної ділянки Юнашківського родовища у Вінницькій області, що не відповідає протоколу №4107 від 11 жовтня 2017 року засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України.

Оцінюючи такі доводи відповідача, суд зазначає, що у рішенні від 22 квітня 2021 року по справі №120/7657/20-а Вінницьким окружним адміністративним судом було уже надано оцінку твердженням відповідача щодо наявності підстав для повернення ТОВ "Юнашківський гранкар`єр" вказаних вище заяв.

Зокрема, суд вказав, що із змісту протоколу Державної комісії України по запасах корисних копалин №4107 від 11 жовтня 2017 року слідує, що запаси корисних копалин Південно-Східної ділянки Юнашківського родовища підраховані та затверджені окремо від запасів самого Юнашківського родовища. Зокрема, у протоколі вказано, що в межах площі спеціального дозволу №3868 від 09 червня 2006 року запаси родовища складають 728,5 тисяч метрів кубічних, а в межах площі спеціального дозволу №4489 від 22 січня 2014 року 1227,8 тисяч метрів кубічних.

Згідно з частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, наведене спростовує твердження відповідача щодо невідповідності поданих документів такому протоколу, а також щодо не визначення кількості запасів саме Південно-Східної ділянки Юнашківського родовища.

Стосовно посилань відповідача, що географічні координати, наведені в заяві від 18.06.2020 року перетинаються із спеціальним дозволом на користування надрами від 09.06.2006 року №3868 та заявою ТОВ "Юнашківський гранкар?єр" від 01.10.2020 №12260/02/11-20 щодо внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №3868, як на підставу для прийняття оскаржуваного наказу, то суд вважає їх безпідставними, оскільки пункт 19 Порядку № 615 містить виключний перелік підстав для прийняття рішення про відмову в наданні спеціального дозволу на користування надрами. Такої підстави для відмови у наданні дозволу, як наявність перетину координат пункт 19 Порядку № 615 не містить.

Також, судом встановлено, що 18 червня 2020 року позивач подав до відповідача заяву про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №3868 від 09 червня 2006 року у зв`язку із проведенням переоцінки запасів родовища, однак листом Державної служби геології та надр України від 30 червня 2020 року вих. №9708/01/11-20 така повернена з підстав відсутності інформації у формі довідки про виконання особливих умов дозволу, до якого планується внести зміни, а також програми робіт, виконання якої передбачено угодою про умови користування ділянкою.

На виконання вимог листа від 30 червня 2020 року вих. №9708/01/11-20 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою від 13 липня 2020 року. Вказана заява повернута листом від 10 серпня 2020 року вих. №12091/01-2/11-20 у зв`язку із похибкою в координатах.

Виправивши неточність в координатах, 25 вересня 2020 року ТОВ "Юнашківський гранкар`єр" звернулося до Державної служби геології та надр України щодо внесення змін до спеціального дозволу №3868.

04 грудня 2020 року відповідачем видано наказ №546, яким прийнято рішення про внесення змін до спеціального дозволу №3868 з метою видобування мігматитів Юнашківського родовища у Вінницькій області, наданого ТОВ "Юнашківський гранкар`єр", про що повідомлено позивача листом вих. №18414/01/11-20 від 14 грудня 2020 року.

При цьому, суд зазначає, що вказаний перетин відбувся уже після звернення позивача із заявою від 18.06.2020 року внаслідок узгодження між ТОВ "Юнашківський гранкар?єр" та Державною службою геології та надр України координат кутових точок спеціального дозволу на користування надрами №3868 відповідно до матеріалів переоцінки записів Юнашківського родовища.

Враховуючи, що наказ Державної служби геології та надр України від 25 липня 2022 року №255 не містить обґрунтування законодавчо визначених підстав для відмови у наданні спеціального дозволу на користування надрами, а наведені представником відповідача мотиви відмови не підтверджено належними та достатніми доказами, суд прийшов до висновку, що такий наказ є протиправним та підлягає скасуванню, а позов у цій частині вимог слід задовольнити.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що обраний позивачем спосіб захисту є одним із способів виконання рішення у справі № 120/7657/20-а, суд зазначає наступне.

В контексті наведеного, суд вказує, відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі № 806/2143/15 дійшов висновку, що підставами застосування вказаних норм є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Підставами для їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи позивача та обставини, що свідчать про протиправність, зокрема, рішення суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із невиконання судового рішення у цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

З огляду на викладене, суд зауважує, що предметом розгляду у справі № 120/7657/20-а була протиправність дій відповідача щодо повернення заяв на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, що подані позивачем 20 травня 2020 року та 18 червня 2020 року, із поданими документами. Рішенням суду в даній справі відповідача зобов`язано повторно розглянути заяви на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнашківський гранкар`єр" 20 травня та 18 червня 2020 року.

У даному випадку, відповідачем виконано рішення суду у справі № 120/7657/20-а та прийнято одне із рішень шляхом прийняття спірного наказу, який є предметом розгляду по цій справі.

Відтак, оскільки, рішення у справі №120/7657/20-а виконано, відсутні підстави вважати, що предметом позову, який розглядається по цій справі, є спонукання відповідача саме до виконання судового рішення, а тому здійснення судового контролю виключається.

Таким чином, посилання відповідача на те, що спір у даній справі є тотожним до спору, який розглядався у справі №120/7657/20-а, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадій виконання судового рішення, є необґрунтованими.

Визначаючись щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнашківський гранкар`єр" спеціальний дозвіл на користування надрами, відповідно до поданої заяви та доданих до неї документів від 18.06.2020 року №10/06-2020, без проведення аукціону з метою видобування мігматитів Південно-Східної ділянки Юнашківського родовища, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів пункту 8 Порядку №615 рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається органом з питань надання дозволу відповідно до даних, зазначених у заяві про отримання дозволу, та документів, зазначених у додатку 1, протягом 30 календарних днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку.

Отже, відповідач, як компетентний орган наділений повноваженнями щодо вирішення питання про надання або відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що Порядком № 615 чітко передбачено як підстави, порядок, строки, процедуру надання відповідачем дозволу на користування надрами, так і порядок, строки, відповідну процедуру та підстави для відмови у наданні такого дозволу.

Водночас, суд звертає увагу, що згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 818/960/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 460/3064/18, від 31 липня 2019 року у справі № 826/23816/15 та ряду інших.

В свою чергу, оскаржуваний наказ прийнятий на підставі Порядку № 615, у редакції, яка діяла саме на час прийняття оскаржуваного наказу, що свідчить про відсутність наміру у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення відповідно до чинного законодавства.

Більш того, судом встановлено, що підстави для відмови у наданні спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, що визначені пунктом 19 Порядку № 615 відсутні.

При цьому, суд враховує, пояснення представника позивача, що відповідачем протягом тривалого часу (більше ніж 3 роки) порушувались права позивача та не вирішувалось питання щодо надання відповідного дозволу.

В контексті наведеного, суду звертає увагу на тому, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у пункту 75 рішення від 05.04.2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним", як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення вправах (абз. 10 п. 9).

Варто наголосити, що саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності по захисту прав.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З наведеного випливає, що для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Тобто, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.

Відтак, оскільки розгляд заяви здійснювався повторно, відповідач без обґрунтованих підстав відмовив позивачу у наданні спеціального дозволу на користування надрами, жодним чином не вмотивувавши такий наказ, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не суперечить вимогам закону та не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №120/360/22-а від 15 червня 2022 року.

При цьому, обираючи спосіб захисту порушених прав позивача суд враховує правові позиції Верховного Суду викладені у постановах №826/10404/17 від 31 січня 2023 року, №826/8668/17 від 21 березня 2023 року у яких суди дійшли висновку, що належним та ефективним способом захистом порушеного права, який забезпечує позитивне вирішення питань без невиправданих зволікань є зобов`язання суб`єкта владних повноважень саме надати спеціальний дозвіл на користування надрами.

В свою чергу, за матеріалами даної справи та встановленими судом обставинами, аналізуючи поведінку відповідача, суд дійшов переконання, що інший спосіб судового захисту неможливо застосувати, так як ним не буде забезпечено ефективне відновлення порушених прав позивача та не виключається повторність звернень позивача за захистом до суду.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 3, 8 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Принцип пропорційності вимагає щоб використані засоби були належними для досягнення легітимної мети; засіб, який застосовується для обмеження, має бути найменш обтяжливим для права особи; використані засоби мають бути пропорційними очікуваним наслідкам, тобто тягар, який несе особа не може бути надмірним по відношенню до вигоди, яку отримує протилежний інтерес.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з огляду на результат розгляду справи та з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 2481,00 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 25 липня 2022 року № 255 про відмову у наданні Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнашківський гранкар`єр" спеціального дозволу на користування надрами.

Зобов`язати Державну службу геології та надр України надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнашківський гранкар`єр" спеціальний дозвіл на користування надрами, відповідно до поданої заяви та доданих до неї документів від 18.06.2020 року №10/06-2020, без проведення аукціону з метою видобування мігматитів Південно-Східної ділянки Юнашківського родовища.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнашківський гранкар`єр" (с. Юнашки, Погребищенський район, Вінницька область, 22230, ЄДРПОУ 34142913) судовий збір в розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби геології та надр України (вул. А. Цедіка, 16, м. Київ, 03099, ЄДРПОУ 37536031).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнашківський гранкар`єр" (с. Юнашки, Погребищенський район, Вінницька область, 22230, ЄДРПОУ 34142913);

Відповідач: Державна служба геології та надр України (вул. А. Цедіка, 16, м. Київ, 03099, ЄДРПОУ 37536031).

Рішення у повному обсязі складено 24.04.2023 року.

Суддя Свентух Віталій Михайлович