Постанова

від 21.12.2023 по справі 120/10896/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року

м. Київ

справа №120/10896/22

адміністративне провадження №К/990/35568/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнашківський гранкар`єр» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду у складі судді Свентуха В.М. від 18.04.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Сапальової Т.В., Капустинського М.М., Ватаманюка Р.В від 19.09.2023,

УСТАНОВИВ:

ВСТУП

У цій справі Держгеонадра наголошували на відсутності підстав для видання позивачу спеціального дозволу на користування надрами, оскільки станом на дату прийняття такого рішення минуло більше трьох років з моменту затвердження запасів відповідної ділянки надр. Тому відповідач вважав, що подана позивачем заява про надання такого дозволу не відповідає вимогам пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами.

З огляду на це як перед судами попередніх інстанцій, так і в касаційному суді постало питання про те, чи є правомірною відмова Держгеонадра у наданні дозволу без проведення аукціону, якщо заява та документи стосовно цього подані до спливу трьох років з моменту затвердження запасів відповідної ділянки надр, однак станом на момент прийняття рішення за результатом розгляду такої заяви та документів, цей строк вже закінчився.

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

I.I Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнашківський гранкар`єр» (далі також ТОВ «Юнашківський гранкар`єр», Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної служби геології та надр України (далі також Держгеонадра, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 25.07.2022 №255 про відмову у наданні ТОВ «Юнашківський гранкар`єр» спеціального дозволу на користування надрами та зобов`язання надати спеціальний дозвіл на користування надрами (далі також спірні наказ та дозвіл).

2. Обґрунтовуючи підстави позову, Товариство посилалось на те, що у оскарженому наказі не наведено мотивів, які слугували підставою для прийняття відповідачем рішення про відмову у видачі позивачу спеціального дозволу на користування надрами згідно з поданими ним заявами, зокрема не зазначено, у чому саме полягає невідповідність заяви та доданих до неї документів вимогам Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №124).

3. Товариство вважало, що такі дії Держгеонадра фактично позбавили Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнашківський гранкар`єр» можливості доопрацювати подані ним документи або оскаржити ці дії відповідача у встановленому законом порядку.

4. На переконання позивача, невмотивованість оспореного у цій справі наказу свідчить про його невідповідність критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже зумовлює протиправність такого акту владного суб`єкта.

5. Безпідставна відмова Товариству у видачі йому спеціального дозволу на користування надрами, на думку позивача, також вказує на наявність порушення його прав. У контексті такого доводу позивач наполягав, що ним виконані усі передбачені законом умови для отримання відповідного дозволу, у тому числі подано повний пакет документів, які за складом, формою та змістом відповідали вимогам законодавства, зокрема й Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами.

6. Позивач наполягав, що за таких обставин відсутні перешкоди для зобов`язання відповідача видати Товариству спеціальний дозвіл на користування надрами, у зв`язку з чим вказував на правомірність такої вимоги позовної заяви як належного способу захисту його прав, порушених Держгеонадра.

I.II Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023, позов задоволено повністю, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України від 25.07.2022 №255 про відмову у наданні Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнашківський гранкар`єр» спеціального дозволу на користування надрами; зобов`язано Державну службу геології та надр України надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнашківський гранкар`єр» спеціальний дозвіл на користування надрами відповідно до поданої заяви та доданих до неї документів від 18.06.2020 №10/06-2020 без проведення аукціону з метою видобування мігматитів Південно-Східної ділянки Юнашківського родовища.

8. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що чинним станом на час виникнення спірних правовідносин законодавством визначено вичерпний перелік підстав, які можуть бути підставою для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу, зокрема, невідповідність документів, поданих заявником, вимогам пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами (пункт 19 цього Порядку).

9. Суди встановили, що відповідач, відмовляючи Товариству у виданні спеціального дозволу на користування надрами, обґрунтовував таке рішення посиланням саме на вищевказані підстави.

10. У зв`язку з цим у оскаржуваних судових рішеннях підкреслено, що наведене у спірному наказі відповідача загальне формулювання «невідповідність поданої заяви та доданих до неї документів вимогам Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» повинно було бути розкрите у змісті цього документа з вказівкою на конкретні невідповідності вимогам цього Порядку.

11. За результатом дослідження змісту оспореного Товариством наказу Держгеонадра суди першої та апеляційної інстанцій установили, що такі мотиви відповідачем наведено не було, а доводи, які були зазначені відповідачем під час розгляду справи, за позицією судів, також не вказують на те, що подані позивачем разом із заявою документи не відповідали вимогам пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами.

12. Зокрема, суди попередніх інстанцій зауважували, що відповідно до установлених у справі обставин та доказів, які їх підтверджують, Товариство звернулось за отриманням спірного дозволу в межах трирічного терміну після затвердження запасів, тому констатували, що у такому випадку заявником дотримано вимоги підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами.

13. Оцінюючи доводи Держгеонадра про те, що географічні координати, наведені Товариством у заяві від 18.06.2020 перетинаються із спеціальним дозволом на користування надрами від 09.06.2006 №3868 та заявою ТОВ «Юнашківський гранкар`єр» від 01.10.2020 №12260/02/11-20 щодо внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №3868, як підставу для прийняття оскаржуваного наказу, суди попередніх інстанцій вказували на те, що така підстава для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу не передбачена пунктом 19 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами.

14. У зв`язку з тим, що викладені у оскарженому Товариством наказі Держгеонадра підстави для відмови у видачі позивачу спеціального дозволу на користування надрами, з урахуванням їх уточнення відповідачем під час розгляду цієї справи у суді, на переконання судів попередніх інстанцій, не могли зумовлювати прийняття такого рішення, а також зважаючи на те, що інших мотивів для відмови у виданні спірного дозволу сторонами справи наведено не було й обставин, які могли б на це вказувати, під час вирішення спору у справі, що розглядається - не встановлено, у оскаржуваних судових рішеннях констатовано протиправність вищезгаданого акта суб`єкта владних повноважень.

15. Стосовно ж позовної вимоги Товариства про зобов`язання видати йому спеціальний дозвіл на користування надрами, суди попередніх інстанцій зазначали, що у правовідносинах, у яких виник спір у справі, яка розглядається, реалізовані Держгеонадра повноваження не є дискреційними та не передбачають іншого варіанту поведінки, окрім як прийняти рішення про видання заявникові такого дозволу у разі, якщо ним дотримано усі вимоги законодавства при зверненні за таким дозвільним документом.

16. Встановивши відсутність у спірних правовідносинах передбачених законом правових підстав для відмови у виданні Товариству спеціального дозволу на користування надрами, а також з`ясувавши, що позивач виконав усі передбачені законодавством умови для отримання такого дозвільного документа, суди першої та апеляційної інстанції визнали обґрунтованими усі вимоги позовної заяви як такі, що забезпечують ефективний захист порушених прав позивача.

I.III Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнашківський гранкар`єр» на підставі спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування мігматитів №3868, виданого 09.06.2006, розробляє Юнашківське родовище мігматитів у Вінницькій області.

19. 22.01.2014 ТОВ «Юнашківський гранкар`єр» з метою геологічного вивчення Південно-Східної ділянки Юнашківського родовища мігматитів отримало спеціальний дозвіл №4489 терміном дії до 22.01.2019.

20. З 01.08.2017 наказом Державної служби геології та надр України №5 від 11.01.2017 зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування мігматитів Юнашківського родовища №3868 від 09.06.2006 на підставі пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 №865.

21. На виконання вимог наказу №5 від 11.01.2017 ТОВ «Юнашківський гранкар`єр» звернулося до Державної служби геології та надр України із матеріалами на перереєстрацію робіт з «геологічного вивчення Південно-Східної ділянки» на «геолого-економічну оцінку Юнашківського родовища мігматитів та Юнашківського родовища Південно-Східної ділянки з метою об`єднання в один об`єкт надрокористування». Вказані зміни були зареєстровані Держгеонадра наказом від 23.05.2017 №323 та надано Товариству примірник форми-3гр з відповідними відмітками-штампами.

22. За результатами проведених геологорозвідувальних робіт колегією Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України складено протокол №4107 від 11.10.2017, яким затверджено запаси мігматитів Юнашківського родовища включно із запасами мігматитів Південно-Східної ділянки Юнашківського родовища, а саме: в межах площі спеціального дозволу №3868 від 09.06.2006 - 728.5 тисяч метрів кубічних та в межах спеціального дозволу на користування надрами №4489 від 22.01.2014 - 1227.8 тисяч метрів кубічних. Також цим протоколом визнано доцільним об`єднання суміжних ділянок надр спеціальних дозволів №3868 і №4489 в єдиний об`єкт надрокористування - Юнашківське родовище мігматитів.

23. Зазначений протокол розглянуто та схвалено рішенням Державної служби геології та надр України №71 від 27.12.2017, про що повідомлено Товариство листом Державної комісії України по запасах корисних копалин від 18.01.2018.

24. Після затвердження запасів спеціальний дозвіл на геологічне вивчення Південно-Східної ділянки Юнашківського родовища №4489 анульований як такий, мета якого досягнута.

25. У подальшому, з метою отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону позивачем подано до Державної служби геології та надр України заяву від 20.05.2020 вих. №20/05-2020.

26. Проте, за результатами розгляду такої заяви Державна служба геології та надр України листом від 01.06.2020 вих. №8135/01/11-20 повернула заявникові подану заяву разом із документами, що подавалися, у зв`язку із тим, що Товариством подано заяву щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування мігматитів Південно-Східної ділянки Юнашківського родовища у Вінницькій області, що не відповідає протоколу №4107 від 11.10.2017 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України.

27. Згодом, 18.06.2020, позивач знову звернувся до відповідача із заявою вих. №10/06-2020 про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування корисних копалин загальнодержавного значення мігматитів Південно-Східної ділянки Юнашківського родовища, розташованої на відстані 0,5 км на південь від с. Юнашки Погребищенського району.

28. Листом від 30.06.2020 вих. №9709/01/11-20 відповідач повернув Товариству подану заяву разом із документами, що подавалися, з посиланням на те, що Товариством подано заяву щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування мігматитів Південно-Східної ділянки Юнашківського родовища у Вінницькій області, що не відповідає протоколу №4107 від 11.10.2017 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України. Окрім того, у згаданому протоколі не визначено кількість запасів корисної копалини на Південно-Східній ділянці Юнашківського родовища.

29. Не погодившись із такими діями Державної служби геології та надр України, та вважаючи, що відповідач безпідставно повернув заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами від 20.05.2020 та 18.06.2020, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

30. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2021 у справі №120/7657/20-а позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнашківський гранкар`єр» задоволено частково: визнано протиправними дії Державної служби геології та надр України щодо повернення заяв на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнашківський гранкар`єр» 20.05.2020 та 18.06.2020, із поданими документами; зобов`язано Державну службу геології та надр України повторно розглянути заяви на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнашківський гранкар`єр» 20.05.2020 та 18.06.2020.

31. 19.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнашківський гранкар`єр» звернулось до Державної служби геології та надр України із листом з змісту якого встановлено, що заяви на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, які подані ТОВ «Юнашківський гранкар`єр» 20.05.2020 та 18.06.2020 є ідентичними, за виключенням того, що в заяві від 18.06.2020 уточнено координати кутових точок родовища, у зв`язку з чим просили розглянути саме заяву від 18.06.2020.

32. На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду №120/7657/20-а від 22.04.2021, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021 та постановою Верховного Суду від 09.11.2022, Державною службою геології та надр України прийнято наказ №255 від 25.07.2022 про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами у зв`язку із невідповідністю поданої заяви та доданих до неї документів вимогам Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами.

33. Представник позивача звернулась до відповідача із адвокатським запитом №15/2022 від 07.09.2022, у якому просила надати інформацію про те, у чому полягає невідповідність заяви №10/06-2020 від 18.06.2020 та доданих до неї документів вимогам Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами.

34. У відповідь на вказаний адвокатський запит Державна служба геології та надр України повідомила, що заяви з доданими до них документами від 20.05.2020 та від 18.06.2020 було повернуто позивачу із зауваженнями, які не були враховані підприємством після попереднього повернення.

35. Додатково вказано, що надання офіційних тлумачень нормативних положень законодавчих актів з метою встановлення їх однозначного та правильного розуміння і застосування на всій території держави та надання офіційних роз`яснень таких положень виходить за межі повноважень Державної служби геології та надр України, що діє відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1174.

36. Згідно зі змістом наказу Державної служби геології та надр України від 25.07.2022 №255 підставою відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнашківський гранкар`єр» у наданні спеціального дозволу на користування надрами є невідповідність заяви та доданих до неї документів вимогам Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами.

37. Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач надав пояснення щодо підстав прийняття оскаржуваного наказу, а саме:

- станом на час розгляду заяви пройшло більше ніж три роки, що суперечить вимогам підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами;

- географічні координати, наведені в заяві від 18.06.2020 перетинаються із спеціальним дозволом на користування надрами від 09.06.2006 №3868 та заявою ТОВ «Юнашківський гранкар`єр» від 01.10.2020 №12260/02/11-20 щодо внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №3868.

38. Вважаючи вказаний наказ протиправним Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнашківський гранкар`єр» звернулось до суду з цим адміністративним позовом.

III. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

39. В обґрунтуванні доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої та підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

40. Зокрема вказує, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 12.09.2017 у справі №826/6873/16, від 28.02.2017 у справі №826/7631/15, від 18.08.2021 у справі №380/3527/20, від 03.06.2021 у справі №240/22045/23, а також у постанові Верховного Суду у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №803/1541/16.

41. Окрім цього, на думку скаржника, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

42. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Юнашківський гранкар`єр» вказує на безпідставність посилань скаржника на вищезгадані постанови Верховного Суду, оскільки законодавство, яким врегульовано спірні у цій справі правовідносини, з часу звернення Товариства з заявою та документами на отримання дозволу і на дату прийняття оскарженого рішення відповідача, жодних змін не зазнавало.

43. У зв`язку з вищенаведеним наголошує, що ці постанови приймались Верховним Судом за різних обставин справи, а тому не є релевантними до судових рішень, які оскаржуються, й не можуть бути враховані під час розгляду касаційної скарги Держгеонадра.

44. Окрім цього Товариство відзначає, що законодавство, яке було чинним упродовж усього періоду існування спірних правовідносин, не пов`язувало можливість отримання спеціального дозволу на користування надрами з фактом спливу трирічного строку після затвердження запасів відповідної ділянки надр на дату прийняття рішення за результатом розгляду заяви надрокористувача щодо отримання дозволу.

45. Товариство підкреслює, що ним було дотримано вимогу закону стосовно подання заяви та документів для отримання дозволу до закінчення трьох років з моменту затвердження запасів, оскільки станом на 18.06.2020 - дату звернення за отриманням дозволу, цей строк ще не закінчився. При цьому саме цю заяву й розглядав відповідач на виконання судових рішень.

46. Відзив на касаційну скаргу містить й аргументи про те, що сам же Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами передбачає можливість наведення координат кутових точок ділянки надр (площі видобування) з певною похибкою, яка, однак, встановлена по відношенню саме до фактичного місцезнаходження ділянки надр, а не щодо координат/контурів, зазначених у будь - яких інших заявах надрокористувача чи у наданих йому раніше дозволах.

47. Окрему увагу позивач звертає на те, що у листі ДНВП «Геоінформ», яким Держгеонадра було повідомлено про неточності географічних координат, вказаних Товариством у заяві, не зазначалось того, що такі координати не відповідають фактичному місцезнаходженню ділянки надр, стосовно якої було порушено питання про отримання дозволу, або мало місце перевищення допустимої похибки в координатах. При цьому, за доводами позивача, у цьому ж листі не вказувалось на те, що подані Товариством заява та документи не відповідали вимогам пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами.

48. З огляду на вищевикладене, Товариство вважає, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили цей спір й ухвалили судові рішення, які відповідають закону. Тому просить, касаційну скаргу Держгеонадра залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

49. Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

50. Регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян є завданням Кодексу України про надра.

51. Частина перша статті 13 Кодексу України про надра встановлює, що користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

52. Види користування надрами визначені статтею 14 вищевказаного Кодексу, за змістом частини першої якої надра надаються у користування, зокрема, для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; задоволення інших потреб.

53. Спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина п`ята статті 16 Кодексу України про надра).

54. Відповідно до вищевказаної статті Кодексу України про надра Кабінет Міністрів України затвердив Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами.

55. Абзацами першим, другим пункту 3 цього Порядку встановлено, що на кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки надається окремий дозвіл.

Одному заявникові може надаватися дозвіл на видобування одного виду корисних копалин з кількох близько розташованих родовищ, якщо доцільність їх спільної розробки підтверджується відповідним рішенням Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі - ДКЗ).

56. Згідно з абзацом першим пункту 4 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами дозвіл на видобування корисних копалин (промислову розробку їх родовищ) надається після проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин в установленому порядку чи апробації прогнозних (перспективних) ресурсів корисних копалин ДКЗ за умови подальшого затвердження нею таких запасів на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

57. Дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком (пункт 2 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами).

58. Підпунктом 1 пункту 8 вищезгаданого Порядку передбачено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі: видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів.

59. Пунктом 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами також визначено, що для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає органові з питань надання дозволу заяву разом з документами, зазначеними у додатку 1, у паперовій та електронній формі (далі - заява). В електронній формі заява та документи подаються через електронний кабінет надрокористувача. Порядок функціонування електронного кабінету надрокористувача затверджується Міндовкіллям.

Разом із заявою подаються дві копії заяви та доданих до неї документів. У заяві зазначаються назва ділянки надр, її місцезнаходження відповідно до адміністративно-територіального устрою України (область, район, населений пункт, прив`язка на місцевості), географічні координати ділянки надр, вид корисних копалин, вид користування надрами, строк дії дозволу, відомості про заявника (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта такої особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті), інформація для здійснення зв`язку із заявником (номер телефону, адреса електронної пошти), а також підстава для надання дозволу згідно з пунктом 8 цього Порядку.

Документи, що не відповідають вимогам цього Порядку, повертаються заявникові не пізніше семи робочих днів з дня їх реєстрації. Інформація про повернення документів розміщується на офіційному веб-сайті органу з питань надання дозволу протягом трьох робочих днів з дня їх повернення заявникові.

Рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається органом з питань надання дозволу відповідно до даних, зазначених у заяві, протягом 30 календарних днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку, та пропозицій Міндовкілля, передбачених пунктом 24 цього Порядку. Зазначене рішення розміщується на офіційному веб-сайті органу з питань надання дозволу протягом п`яти робочих днів з дня його прийняття.

Надання дозволу без проведення аукціону здійснюється протягом 20 робочих днів після сплати у повному обсязі збору за надання спеціального дозволу.

60. За змістом пункту 12 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами дозвіл надається надрокористувачеві, а робочий примірник дозволу разом з відповідними документами зберігається в органі з питань надання дозволу.

У дозволі зазначаються, зокрема: відомості про ділянку надр, що надається у користування, із зазначенням її назви, місцезнаходження, географічних координат, площі та у разі потреби обмежень щодо глибини використання.

61. Підстави для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу вказані у пункті 19 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, а саме:

- подання заявником документів не в повному обсязі;

- виявлення у поданих документах недостовірних даних;

- невідповідність документів, поданих заявником, вимогам пункту 8 цього Порядку;

- наявність інформації від правоохоронних органів та суб`єктів фінансового моніторингу, що заявник здійснює фінансування тероризму в Україні;

- відмова органів, зазначених в абзацах другому та третьому пункту 9 цього Порядку, у погодженні надання надр у користування;

- наявність зауважень Міндовкілля щодо надання дозволу відповідно до природоохоронного законодавства, передбачених пунктом 24 цього Порядку.

62. Абзац четвертий пункту 1 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами також встановлює, що видача (відмова у видачі, переоформлення, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

63. Так, відповідно до абзацу шостого частини першої статті 4 вказаного вище Закону виключно законами, які регулюють відносини, пов`язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, анулювання документа дозвільного характеру.

64. Частиною першою статті 5 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» закріплено підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру, якими є:

- подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

- виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;

- негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

V.I Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

65. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

66. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

67. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам сторін, Верховний Суд виходить з такого.

68. Зміст викладених у попередньому розділі цієї постанови Верховного Суду норм права вказує на те, що підстави для прийняття рішення про відмову в наданні спеціального дозволу на користування надрами та для відмови у видачі такого документа дозвільного характеру закріплені у законодавстві за вичерпним переліком, який розширеному тлумаченню не підлягає. При цьому в законі міститься пряма вказівка на те, що відмова у видачі документа дозвільного характеру, до якого належить й спеціальний дозвіл на користування надрами, за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

69. У спірних правовідносинах перелік підстав для прийняття рішення про відмову в наданні спеціального дозволу на користування надрами та для відмови у видачі такого документа дозвільного характеру наводиться у частині першій статті 5 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та пункті 19 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, зокрема: невідповідність документів, поданих заявником, вимогам пункту 8 цього Порядку.

70. Саме на таку підставу й посилався відповідач, приймаючи оскаржене Товариством рішення про відмову в наданні йому спеціального дозволу на користування надрами, за заявою від 18.06.2020 №10/06-2020 та доданими до неї документами, які були розглянуті на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду №120/7657/20-а від 22.04.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021 та постановою Верховного Суду від 09.11.2022.

71. Розглядаючи цю справу, суди попередніх інстанцій установили, що невідповідність документів, які подавались Товариством, вимогам пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, Держгеонадра обґрунтовували тим, що станом на час розгляду у квітні 2022 року заяви позивача щодо отримання дозволу пройшло більше ніж три роки з моменту затвердження запасів корисних копалин ДКЗ на вказаній ним ділянці надр, що, на думку відповідача, суперечить вимогам підпункту 1 пункту 8 цього ж Порядку.

72. Відповідач наполягав на тому, що розгляд заяви щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами та доданих до неї документів повинен здійснюватися з урахуванням редакції закону, чинного станом на момент прийняття відповідного рішення за результатом вирішення порушеного заявником питання, та умов, які склались на цей момент.

73. Водночас колегія суддів вважає, що такі мотиви не зумовлювали наявності передбачених законом підстав для відмови у видачі Товариству спеціального дозволу на користування надрами, на чому правильно зауважували й суди попередніх судових інстанцій у оскаржених судових рішеннях.

74. Так, Верховний Суд у постанові від 09.11.2023 у справі №640/8100/20 виклав висновки щодо застосування норм підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, у тій редакції, у якій його було застосовано й у правовідносинах, у яких виник спір у справі, що розглядається.

75. У вищезгаданій постанові Верховного Суду зазначено, що підпунктом 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, викладеним у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №124, встановлено єдину підставу для отримання дозволу на користування надрами без проведення аукціону, а саме, зацікавлений суб`єкт господарювання повинен був виконати дві вимоги:

а) на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснити геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку;

б) подати документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів.

76. Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №640/5893/20, від 18.05.2022 у справі №200/3570/20-а та від 01.12.2022 у справі №640/7578/20.

77. Тобто законом, який діяв станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин (подання заяви від 18.06.2020 №10/06-2020) і до їх завершення (прийняття Держгеонадра оспореного рішення від 25.07.2022 №255), незмінно було передбачено, що для отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону заявнику, окрім іншого, необхідно було виконати таку умову як подання відповідних документів не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів.

78. Встановленими у цій справі обставинами та наявними у ній доказами підтверджено, що запаси мігматитів Юнашківського родовища включно із запасами мігматитів Південно-Східної ділянки Юнашківського родовища були затверджені протоколом №4107 від 11.10.2017, а заява щодо отримання спеціального дозволу на користування цією ділянкою надр у спірних правовідносинах була подана Товариством 18.06.2020, тобто не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів, що повністю відповідає умовам, визначеним підпунктом 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, для отримання такого дозволу на позааукціонних засадах.

79. Доводи ж Держгеонадра про те, що подані Товариством документи не відповідали вимогам підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, оскільки станом на момент прийняття рішення про відмову у наданні позивачу спеціального дозволу на користування надрами минуло більше ніж три роки після затвердження запасів, Верховним Судом відхиляються, позаяк вони ґрунтуються на помилковому розумінні відповідачем норм права, якими врегульовані спірні у цій справі правовідносини.

80. Аналіз норм права, які підлягають застосуванню у справі, що розглядається, та викладені у попередньому розділі цієї постанови Верховного Суду, засвідчує, що такої умови для отримання дозволу як прийняття уповноваженим органом рішення щодо видання такого документа лише упродовж трирічного строку з моменту затвердження запасів корисних копалин законодавство не висуває, а тому такими підставами не може бути обґрунтовано й рішення про відмову в наданні такого документа дозвільного характеру.

81. Законодавство, чинне упродовж усього періоду існування спірних у цій справі правовідносин, вимагало від заявника подати заяву та документи для отримання спеціального дозволу на користування надрами не пізніше ніж через три роки з моменту затвердження запасів корисних копалин відповідного родовища.

82. Суди ж попередніх інстанцій встановили, що така умова Товариством була виконана.

83. Колегія суддів відхиляє аргументи Держгеонадра стосовно неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.09.2017 у справі №826/6873/16, від 28.02.2017 у справі №826/7631/15, від 18.08.2021 у справі №380/3527/20, від 03.06.2021 у справі №240/22045/23, а також у постанові Верховного Суду у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №803/1541/16.

84. Ключовим питанням, що поставало перед Верховним Судом під час розгляду справ у постановах, на які скаржник посилається як на приклад неоднакового правозастосування, було питання про те, якою редакцією закону належить керуватись Держгеонадра у випадку, якщо після подання зацікавленою особою заяви про отримання спеціального дозволу на користування надрами законодавство зазнало змін й на момент прийняття рішення, за наслідками розгляду такої заяви, вже передбачало інші умови для надання такого документу дозвільного характеру.

85. У вищезгаданих постановах Верховного Суду сформовано правову позицію про те, що рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення із заявою).

86. Однак правовідносини, у яких виник спір у справі, що розглядається, увесь час їх існування були врегульовані законом, зокрема підпунктом 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №124, який змін не зазнавав й передбачав одні й ті ж самі умови для отримання спеціального дозволу на користування надрами, вимоги до подання заяви та документів, які повинні додаватись до неї заявником.

87. Це дає підстави стверджувати, що обставини у справі, що розглядається, та у справах, на які скаржник посилається у касаційній скарзі як на підстави для касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень, не є однаковими, а отже й правовідносини у цих справах не можна вважати подібними, оскільки такі виникли за різних фактичних обставин та матеріально - правового регулювання, за інших умов застосування норм права.

88. Тому колегія суддів вважає, що оскільки вищевказані аргументи Держгеонадра засновані на нерелевантній правозастосовчій практиці Верховного Суду, то їх не можливо визнати обґрунтованими й такими, які зумовлюють наявність підстав для скасування судових рішень, ухвалених у справі, що розглядається.

89. Верховний Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що подані у спірних правовідносинах заява та документи Товариства для отримання спеціального дозволу на користування надрами не відповідали вимогам пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, оскільки географічні координати, наведені в заяві від 18.06.2020, перетинаються із спеціальним дозволом на користування надрами від 09.06.2006 №3868 та заявою ТОВ «Юнашківський гранкар`єр» від 01.10.2020 №12260/02/11-20 щодо внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами №3868.

90. Надаючи оцінку таким аргументам Держгеонадра, суди попередніх інстанцій установили, що вищевказані недоліки мали місце у заяві ТОВ «Юнашківський гранкар`єр» від 20.05.2020, яка за своїм змістом була ідентичною заяві від 18.06.2020, за виключенням того, що в останній заяві було уточнено координати кутових точок родовища.

91. У зв`язку з цим Товариство звернулося до Державної служби геології та надр України із листом від 19.07.2021, у якому просило розглянути заяву саме від 18.06.2020, що фактично й було зроблено відповідачем на виконання судових рішень у справі №120/7657/20-а, резолютивна частина яких містила зобов`язання розглянути заяву саме від 18.06.2020.

92. Таким чином обставинами, встановленими у справі, що розглядається, та наявними у ній доказами підтверджено, що неточності у географічних координатах, зазначених у заяві Товариства від 20.05.2020, були усунуті у заяві від 18.06.2020, яка й була розглянута відповідачем, і за результатами розгляду якої було прийнято спірне рішення про відмову у виданні дозволу.

93. Стосовно мотивів касаційної скарги про те, заява Товариства від 18.06.2020 не відповідала вимогам пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, оскільки вказані у ній географічні координати ділянки надр не відповідали графічним координатам спеціального дозволу на користування надрами від 22.01.2014 №4489, на підставі якого були затверджені запаси мігматиту Південно-Східної ділянки Юнашківського родовища, колегія суддів зазначає таке.

94. Пункт 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами вимагає зазначати у заяві про отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, окрім інших відомостей, географічні координати ділянки надр, що було виконано Товариством при поданні ним заяви від 18.06.2020.

95. Колегія суддів відзначає, що за таких обставин вищевказана заява формально відповідала вимогам пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, оскільки містила усі передбачені законом реквізити та відомості.

96. При цьому Держгеонадра є органом, уповноваженим здійснювати перевірку та оцінку поданих зацікавленою особою заяви та документів з метою отримання відповідного дозволу, та у спірних відносинах була обізнана із координатами ділянки надр, геологічне вивчення якої здійснювалось Товариством на підставі раніше виданого відповідачем дозволу від 22.01.2014 №4489 на такий вид надрокористування, мала у розпорядженні протокол ДКЗ про затвердження запасів цієї ж ділянки з вказаними у ньому географічними координатами, інші документи, які надавались заявником разом із заявою від 18.06.2020 щодо отримання дозволу, й давали змогу визначити щодо якої саме ділянки надр виявлено бажання отримати такий документ дозвільного характеру.

97. До того ж варто зауважити, що ці координати остаточно визначаються саме Держгеонадра та вказуються у дозволі й угоді про умови користування надрами (пункти 3, 12 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами), яка відповідно до пункту 10 цього ж Порядку, є невід`ємною частиною дозволу.

98. Важливо вказати й на те, що відповідач, як у оскарженому Товариством рішенні, такі й під час розгляду цієї справи, не навів мотивів стосовно того, у чому саме полягала невідповідність наведених у заяві Товариства географічних координат ділянки надр координатам, зазначеним у раніше виданому дозволі, на підставі якого здійснювалось геологічне вивчення цієї ділянки та підрахунок запасів корисних копалин, їх затвердження ДКЗ, а також не довів, що такі виходили за межі ділянки надр, охоплених таким дозволом та протоколом ДКЗ, не співпадають з цими межами.

99. Це підтверджує обґрунтованість тверджень позивача щодо невмотивованості прийнятого Держгеонадра у спірних правовідносинах рішення про відмову у виданні Товариству спеціального дозволу на користування надрами.

100. Колегія суддів акцентує увагу й на тому, що суб`єкт владних повноважень повинен належним чином мотивувати своє рішення (висновок). Це дає можливість зацікавленому суб`єкту, чиїх прав, свобод та інтересів воно стосується, оскаржити таке рішення до суду й визначити підстави прозову, обґрунтувати свої вимоги. Недотримання суб`єктом владних повноважень вимог стосовно обґрунтованості прийнятого ним адміністративного акту свідчить про недотримання визначених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв, серед яких закріплено вимоги до владних суб`єктів діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

101. Окрім цього у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №160/18668/21 зазначено, що стосовно вимог до адміністративного акта суб`єкта владних повноважень у судові практиці склалася правова позиція, відповідно до якої такий акт має бути детально обґрунтованим (мотивованим). Вимога про те, що адміністративний акт повинен містити мотиви, на яких він ґрунтується, на додаток до принципів справедливої адміністративної процедури, що регулюють адміністративні акти, встановлена також у Рекомендації №R(91)1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про адміністративні санкції (прийнято Комітетом Міністрів 13.02.1999 року) на 452-му засіданні заступників міністрів) (Council of Europe Committee of ministers Recommendation No. R(91)1 of the Committee of Ministers to member states on administrative sanctions)

102. У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

103. Цей висновок згодом було застосовано Верховним Судом й у постанові від 11.09.2023 у справі №420/14943/21, у якій Суд звертав увагу й на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

104. Отже, Верховний Суд визначив, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

105. Зважаючи на встановлені у справі, яка розглядається, обставини, а також беручи до уваги вищевикладені мотиви, колегія суддів констатує, що відповідач, на якого процесуальним законом покладено обов`язок доказування у такій категорії справ, не довів законності прийнятого ним та оскарженого Товариством рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на спеціальне користування надрами.

106. Встановлені у цій справі обставини підтверджують, що Держгеонадра, приймаючи у спірних правовідносинах рішення, не дотрималась критеріїв, визначених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування.

107. Водночас суд наголошує, що за змістом частини першої цієї ж статті метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

108. Визначене у процесуальному законі завдання адміністративного судочинства перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

109. Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, пункт 64).

110. Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), заява № 21987/93, пункт 95).

111. При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), заява № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), заява № 7654/76, пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

112. Відповідно ж до частини першої статті 124 Конституції України за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

113. Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях українських судів. Зокрема, у постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

114. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12).

115. З вищевикладеного констатується, що адміністративний суд, за загальним правилом, не обмежений у виборі ефективного способу відновлення права особи, порушеного суб`єктом владних повноважень, і вправі обрати найоптимальніший або такий, що відповідає характеру такого порушення та враховує обставини конкретної справи; при цьому перебирання непритаманних суду повноважень відповідного суб`єкта владних повноважень не відбувається лише за умови відсутності встановлених судом у спосіб, передбачений процесуальним законом, обставин для використання відповідним суб`єктом публічного права альтернативності у прийнятті рішення за зверненням суб`єкта приватного права.

116. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №826/17220/17 та від 11.02.2020 у справі №0940/2394/18.

117. Обставини, встановлені у справі, яка розглядаються, а також наявні у її матеріалах та досліджені у судових засіданнях судів попередніх інстанцій докази, дають підстави стверджувати, що позивачем обраний належний та ефективний спосіб судового захисту, який відповідає змісту порушеного права, є необхідним та достатнім для того, щоб відновити його у тому обсязі, в якому воно виникло у Товариства й закріплено у законодавстві.

118. Беручи до уваги те, що у спірних правовідносинах питання про видання спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «Юнашківський гранкар`єр» вирішується вже тривалий час (упродовж 2020-2023 років), у тому числі в судовому порядку, й відповідач вже двічі відмовляв цьому надрокористувачу з підстав, які щоразу визнавались судом протиправними і такими, що не засновані на законі, що не вказує на наявність реального наміру у Держгеонадра видати спірний дозвіл, а також враховуючи, що перешкод для його видання Товариству судами не встановлено, колегія суддів вважає, що задоволення оскарженими судовими рішеннями позову в повному обсязі узгоджується з повноваженнями адміністративного суду при вирішенні справи та відповідає завданню адміністративного судочинства.

119. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи цей спір, правильно застосували норми матеріального та не допустили порушення норм процесуального права, ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення.

V.IІ Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

120. За правилами пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

121. Відповідно до пункту статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

122. Провівши касаційний розгляд справи у межах повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права й вирішили спір у справі, що розглядається, відповідно до закону, не допустили порушення норм процесуального права, які могли б зумовлювати скасування оскаржуваних у цій справі судових рішень, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

123. Керуючись статтями 340, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик